Баран до року

0 Comments

Баран мало не помер через свою 35-кілограмову вовну. Його довелося рятувати

Вовна сильно звалялася, тож тварина ледве могла бачити та ходити.

Автор фото, Reuters

Барана забрав заповідник Edgar’s Mission. Тварину назвали Беераком та звільнили її з вовняної пастки.

Автор фото, Reuters

Після того, як шерсть обстригли, у Беерака почалося нове життя. Працівники кажуть, що тварина “надзвичайно життєрадісна”.

Автор фото, Reuters

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Також на цю тему

Красиві щедрівки для дітей та дорослих: 35 текстів пісень перед Старим Новим роком

Напередодні Старого Нового року, 13 січня, українці традиційно щедрують, бажаючи господарям кожного дому щастя та достатку в новому році. В багатьох регіонах України обряди та ритуали наших предків збереглися до сьогодні. ТСН.ua підібрав для вас щедрівки для дітей та дорослих, які можна вивчити і заспівати разом.

Щедрівки короткі для найменших щедрувальників

Короткі пісеньки з побажаннями здоров’я, хорошого врожаю та достатку — щедрівки — українці співають традиційно на Щедрий вечір, напередодні дня святого Василя. Навіть наймолодші щердувальники можуть взяти участь у розвагах, адже є щедрівки з простими словами і зрозумілими римами. Пропонуємо вам список коротких щедрівок, які можна вивчити разом із малечею:

Ми щедруєм!

Ми щедруєм і співаєм під вікном.

Щастя, долі вам бажаєм всім гуртом.

Хай квітують ваші ниви золоті,

Щоб життя було щасливе в майбутті.

Щедрівочка щедрувала

Під віконце підбігала. —

Чи ти, тітко, наварила,

Чи ти, тітко, напекла?

Неси мені до вікна,

І вареник, і пиріг

Неси швидше на поріг!

Як гаряче — давай нам.

Як холодне — нехай вам.

А в нашої неньки

Кругом столу ходить,

Сидить баба на припічку

Сидить баба на припічку

В рябенькому очіпочку,

А дід на стільці,

А нас не питайте,

По копійці дайте.

Меланочка ходила

– Василечку, мій батечку,

Пусти мене у хаточку.

До вас свято буде,

Нам пиріг давайте.

Горобчик летів

А ти, дядьку, знай,

З Новим роком вас!

Щедрівочка щедрувала

Не журися, хазяїне,

Щедрик добрий, я не гірший

Щедрик добрий, я не гірший.

Дайте млинця, котрий більший

Що щедрушка — то пампушка,

Що щедреник — то й вареник.

Щедрівочка щедувала

З Новим роком Вас вітала.

Щоб і свині в Вас велися,

Щоб і кури в Вас неслися,

Щоб і кіт у хаті нявкав,

І собака в дворі гавкав.

Бігла мишка по льоду

Бігла мишка по льоду,

А ти біжи, позбирай —

Буде шишка й коровай!

Дай, Боже, вечір добрий!

Дай, Боже, вечір добрий!

Дайте пиріг довгий.

А хоч коротенький,

Так мачку повненький,

Без ручок, без ніжок,

Щоб не побіг у сніжок!

Та по цілому давайте.

Щедрівки для дітей шкільного віку

Щедрівки зазвичай виконує молодь або старші діти. Вони переодягаються, веселяться, ходять від хати до хати. Наприклад, існував такий ритуал, який називався “водити козу”. Для цього робили спеціального обруча. На одному кінці були роги, які додатково обмотували лепехою, а на іншому — хвіст у вигляді ломачки. Перед тим, як іти співати щедрівки, один із щедрувальників одягав обруч на голову, а також накидав кожуха догори вовною. Він був “козою”:

Щедра, щедра, щедрівочка

Щедра, щедра, щедрівочка,

Бігла в вечір до місточка.

А з місточка та й до хати,

В щедрий вечір щедрувати!

Щедро, щедро щедрували,

Щедру радість дарувала!

Щедро щедрого врожаю!

Добра в скрині повні клунки,

Купу грошей на рахунки!

Щоб в чарі у вас шкварчать,

Щедро щастя повні вінця!

Щедрівочка щедрувала

До віконця припадала.

Що ти тітко напекла,

Неси нам до вікна,

Чи вареник, чи пиріг

Неси нам за поріг.

Щедрик, ведрик, дайте вареник,

З грушами пироги,

Добра з медом горілочка

А без меду не така

Дайте нам п’ятака

А п’ятак не такий, дайте руб золотий.

Ми щедрівки заспівали,

За щедрівки ленти дали.

Ленти в коси заплетем, і в таночок підем.

Ленти в коси заплетем, і в таночок підем.

Щедрик, ведрик, дайте вареник

З грушами пироги

Щедрий вечір, добрий вечір

Ой сивая, тая зозуленька,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров’я!

Усі сади та і облітала,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров’я!

А в одному та і не бувала.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров’я!

А в тім саду три тереми.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров’я!

А в першому – ясен місяць,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров’я!

А в другому – красне сонце,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров’я!

А в третьому – дрібні зірки.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров’я!

Ясен місяць – пан господар,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров’я!

Красне сонце – жона його,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров’я!

Дрібні зірки – то їх дітки.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров’я!

Щедрий вечір, щедрівочка

Щедрий вечір, щедрівочка,

— Вставай, вставай, господарю,

Подивися до товару.

На оборі дві корови,

Вони мають по бичкові,

Тії бички не хороші,

Вони варті чотири гроші.

Тії гроші не полова,

А Марійка чорноброва.

Цікаво, що деякі популярні колядки, як наприклад “Добрий вечір тобі, пане господарю” було прийнято співати і на Старий Новий рік:

Добрий вечір тобі, пане господарю

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Застеляйте столи, та все килимами, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А той перший празник – Рождество Христове, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А той другий празник – Святого Василя, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А той третій празник – Святе Водохреща, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Хай святкує з нами вся наша родина, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Вся наша родина, славна Україна, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Щедрик-ведрик

Щедрик-ведрик, дайте вареник,

Грудочку кашки, кільце ковбаски.

А як каші не дасте, м Візьму вола за ріжок,

Поведу на торжок,

Куплю собі пиріжок.

Бо вам хату завалю.

Бо напущу вам в хату миш.

Бо потягну хату за ріг.

Добрий вечір вашій хаті!

Ми прийшли пощедрувати!

Щастя зичимо родині,

Миру неньці Україні,

Всім достатку і везіння

У сім’ї порозуміння!

Як ходили ми бродили

Як ходили ми бродили,

То щедрівочку зустріли.

З нею ми прийшли до хати,

Тож дозвольте щедрувати!

Щастя, радості, достатку,

В охорону — ангелятко!

Хай приходять до оселі

Друзі вірні і веселі,

Море сміху і любові.

Щоб усі були здорові!

Прийшли щедрувати до вашої хати.

Щедрий вечiр, добрий вечiр!

Тут живе господар – багатства володар.

Щедрий вечiр, добрий вечiр!

А його багатство – золотiї руки.

Щедрий вечiр, добрий вечiр!

А його потiха – хорошiї дiти.

Щедрий вечiр, добрий вечiр!

Державна та громадсько-політична діяльність адвоката Степана Барана

Адвокат Степан Баран належить до плеяди видатних українських діячів, які спрямували усі свої зусилля на громадсько-політичну ниву та заклали міцний підмурівок українській державності на початку XX століття. Розпочавши з участі у студентському русі, він проявив себе у найбільшій політичній партії Галичини та очолив міністерство земельних справ у добу ЗУНР. Активна адвокатська та громадська праця у міжвоєнний час забезпечила йому мандат депутата польського сейму усіх скликань, починаючи з 1928 року. Опинившись в еміграції, адвокат С. Баран став прем’єр-міністром українського уряду в екзилі.

Степан Баран народився 25 січня 1879 року в містечку Крукеничі Мостиського повіту. Його батько Іван Баран кілька років очолював місцеву громаду — був у містечку війтом. У 1890-х роках С. Баран навчався у Самбірській державній класичній гімназії. Незважаючи на польську мову викладання, українці у цьому навчальному закладі кількісно переважали і серед учнів, і серед учителів. У той час на формування його світогляду здійснив визначальний вплив Іван Франко, з яким був знайомий батько Степана. Під час своєї передвиборчої кампанії до віденського парламенту І. Франко приїжджав кілька разів на віча до Мостиськ і тут йому надавав підтримку батько С. Барана. Незважаючи на те, що вибори І. Франко програв, на Мостищині він набрав значну кількість голосів — понад 40 %. Це знайомство згодом спонукало вже досвідченого адвоката Степана Барана у березні 1916 року виконати ще одну історичну місію — у стрілецькому притулку у Львові написати заповіт Івана Франка.

Згодом С. Баран продовжив навчання спочатку в Перемишлі, далі у Львівській академічній гімназії. Вищу освіту здобув у Львівському університеті одночасно на правничому та філософському факультетах. Активно увійшов у громадське життя, приєднавшись до організацій «Молода Україна» та «Академічна громада».

У 1906 році, закінчивши навчання, С. Баран працював в адвокатській канцелярії Андрія Чайковського у Бережанах як адвокатський кандидат. Також пройшов однорічну практику у Крайовому суді. Виконавши всі умови, у 1909 році майбутній адвокат здобув ступінь доктора права. У тому ж році він вирішив продовжити навчання і вивчав економіку й філософію в університетах Берліна та Відня.

У 1913 році, повернувшись в Галичину, Степан Баран долучився до активної політичної діяльності в складі Української націонал-демократичної партії (УНДП). Протягом п’яти років був секретарем її Народного комітету; редагував партійний тижневик «Свобода». Проявив себе як політичний аналітик і публіцист. У 1914 році власний аналіз новацій виборчого законодавства опублікував у брошурі «Новий крайовий статут і нова виборча ординація до Галицького Сойму». Цього ж року УНДП висунула С. Барана кандидатом на посла (депутата) до галицького парламенту. Однак через початок Першої світової війни вибори не відбулися.

Прагнув С. Баран і до професійної реалізації: у цей період він розпочав власну адвокатську кар’єру. Серед його клієнтів часто були селяни, які постраждали під час воєнного лихоліття.

Зважаючи на організаційні здібності адвоката Степана Барана, його обрали членом президії та секретарем Головної Української Ради — міжпартійного політичного органу українців, створеного на початку Першої світової війни у серпні 1914 року. Він був серед тих, хто готував проголошення української державності в Галичині.

У вирішальний момент адвокат став одним з організаторів Листопадового зриву 1 листопада 1918 року, в результаті якого постала Західно-Українська Народна Республіка.

Праця адвоката С. Барана у складі Вищого державного управління Західно-Української Народної Республіки

Після утворення Української Національної Ради — парламенту ЗУНР С. Барана було обрано до її президії. Як правник він опрацьовував Статут УНРади та Маніфест до народу Галицької землі. За Статутом УНРада мала «виконати в хвилю, яку признає за відповідну, іменем українського народу австро-угорської монархії, його право на самоозначення та рішити державну судьбу всіх областей тим народом заселених» (Шептицька Л. Степан Баран / ЗУНР 1918 — 1923. Уряди. Постаті. Л., 2009. С. 35).

У Державному секретаріаті — уряді ЗУНР — Степанові Барану довірили аграрні питання. Він став державним секретарем (міністром) земельних справ та розпочав підготовку до проведення земельної реформи. За його проєктом було передбачено викуп державою великих землеволодінь, утворення з них спеціального земельного фонду ЗУНР для передавання наділів малоземельним і безземельним селянам на вигідних для них умовах (Шептицька Л. Степан Баран — державний секретар земельних справ ЗУНР // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 2009. Вип. 18. С. 571 — 577).

Від жовтня 1919 року до першої половини 1920 року С. Баран був заступником голови Всеукраїнської національної ради в Кам’янці-Подільському. За його участю підготовлено два проєкти Конституції Української Народної Республіки. Останній з них схвалено Державною комісією.

Степан Баран був одним із головних ініціаторів відбудови господарського життя в Галичині після українсько-польської війни 1918–1919 рр. Одним із основних напрямків своєї діяльності він вважав піднесення на селі кооперативного руху. Як і чимало інших провідних адвокатів Галичини, С. Баран брав участь в організації кооперативних установ. Адвокат увійшов до організаційної комісії Крайового Союзу ревізійного, яка протягом економічно складного першого повоєнного півріччя готувала скликання загальних зборів Союзу, на яких було ухвалено програму економічної відбудови Галичини силами та засобами кооперації.

У 1918 році С. Баран одружився з Бланкою Гаврисевич. Подружжя було прикладом родинної присвяти громадській праці. У 1919 році Бланка заснувала у Кам’янці-Подільському Союз українок. Також тут вона очолила «Комітет галицьких українок», створений для допомоги біженцям, пораненим у шпиталях та евакуйованим галичанам.

Тернопільський період життя С. Барана: адвокатура, «Просвіта», парламент ІІ Речі Посполитої

З 1921 року С. Баран оселився у Тернополі. Тут відкрив адвокатську канцелярію і був активним у громадсько-політичному житті краю. «Просвіта», кооперативний рух, відновлення і редагування газети «Подільське слово», та, передусім, розбудова структур Українського національно-демократичного об’єднання на Тернопільщині — пріоритети адвоката в той час.

У 1928 році Степана Барана обрали послом (депутатом) польського Сейму. До 1939 року він захищав українців та українські інтереси в стінах парламенту. Здобув авторитет палкого оборонця інтересів селянства, виступав за свободу преси та демократизацію виборчої системи, викривав незаконний характер політики «пацифікації» (умиротворення). Виконуючи свою місію як парламентський посол, адвокат Степан Баран був автором запитів до голови польського уряду. У 1938 році серед таких нагальних питань було важке становище Української православної церкви на території Люблінського повіту, де мешкало багато українців; заборона тернопільського воєводи українському населенню купувати нерухомість та відсутність дозволу на відкриття шістнадцяти дитячих садочків на території Чортківського повіту. Посол-адвокат вимагав припинити нищення православних церков і переслідування духовенства, дати дозвіл на придбання нерухомості українцям, а також не робити ніяких перешкод товариству «Рідна школа» при відкритті дитячих садочків (Потіха О. Б. Степан Баран. Тернопільський період громадсько-політичної діяльності (1921 — 1939 рр.).

21 травня 1933 року Степан Баран опублікував у газеті «Діло» статтю «З нашої трагедії за Збручем». Цей допис спричинив значний резонанс у Галичині й дав поштовх до створення Допомогового комітету, метою якого була організація допомоги охопленій Голодомором радянській Україні. У тому ж трагічному 1933 році Баран врятував кілька десятків українців-утікачів із республіки, що голодувала. Польська влада планувала повернути їх до СРСР, але С. Баран як посол Сейму втрутився та змусив польських чиновників змінити своє рішення.

С. Баран і надалі цікавився усім, що відбувалося у радянській Україні. Він виступив політичним референтом на велелюдному антикомуністичному вічі, організованому у вересні 1936 році у Борщівському повіті як відповідь на виступи КПЗУ проти національних свят українців.

Після початку Другої світової війни адвокат переїхав до міста Холма (теперішня Польща), де знову поєднав адвокатську практику з активною громадською діяльністю. Він співпрацював із Холмським центральним комітетом, який керував українським національним життям всієї Холмщини й Підляшшя.

На службі: діяльність С. Барана в еміграції

У 1944 році Степан Баран емігрував до Німеччини та опинився у таборі Міттенвальд, де не полишав громадської праці. Активно проявив себе як публіцист, дописуючи до українських часописів. Маючи за плечима величезний досвід журналістської роботи та пости головного редактора у великотиражних виданнях від «Свободи», «Подільського голосу» до «Холмських вістей», він організував скликання першого з’їзду українських журналістів в еміграції. 2 — 4 червня 1946 року в Новому Ульмі українські журналісти об’єдналися у Спілку українських журналістів. Степана Барана було обрано її першим головою.

Адвокат С. Баран доєднався до справи консолідації українських політичних сил на еміграції та створення Української Національної Ради — законодавчого органу в системі Державного центру Української Народної Республіки в екзилі. З 1948 року він входив до складу її президії, а з 12 січня 1952 року очолив виконавчий орган — уряд Української Національної Ради.

Степан Баран був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка. Йому належать праці: «Статистика середнього шкільництва у Східній Галичині 1848 — 1898» (1910), «Історія української адвокатури» (1934), «По неволі — відродження: Українська православна церква Холмщини і Підляшшя на новій дорозі» (1940), «Весна народів в австро-угорській Україні» (1948), «Земельна справа в Галичині» (1948).

Помер С. Баран 4 червня 1953 року та похований у Мюнхені.

Автор публікації: Ірина Василик