Як будуватимуть у майбутньому

0 Comments

Ілюзія “кінця історії”. Чому нам так важко уявити себе у майбутньому – і як це шкодить

Коли ви дивитесь на історію свого життя, то, ймовірно, можете визначити ключові трансформації, які зробили вас тим, ким ви є сьогодні. Можливо, ви були сором’язливими в дитинстві, але знайшли більшу впевненість на роботі, або були галасливою дитиною, яка зрештою знайшла внутрішній спокій. Багато людей називають це особистою подорожжю.

Коли ж ви дивитесь у майбутнє, то ви майже напевне можете уявити якісь значні та важливі події, але уявити подальшу трансформацію основних характеристик вашої особистості вам може бути набагато складніше. З великою імовірністю ви припускаєте, що збережете ті ж риси, цінності та інтереси, які у вас є сьогодні.

“Хоча ми усвідомлюємо, що еволюціонували від того, ким ми були колись, до того, ким ми є зараз, ми не вважаємо, що ми продовжуватимемо змінюватися в майбутньому”, – зазначає психолог Гел Гершфілд з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі у своїй статті. новій кризі “Майбутній ти” (Your Future Self).

Це упередження відоме як “ілюзія кінця історії” – і воно може мати багато сумних наслідків для нашого особистого та професійного життя.

Наукове дослідження ілюзії кінця історії почалося з бельгійського телешоу Leurs secrets du bonheur (Їхні секрети щастя). Як випливає з назви, програма фокусувалась на добробуті людей, і на вебсайті шоу глядачів часто запрошували взяти участь у дослідженнях.

Використовуючи цю можливість охопити широку аудиторію, Хорді Квоїдбах (який зараз працює в Університеті Есаде Рамона Луллія в Іспанії) з колегами створили серію опитувальників, у яких просили учасників поміркувати про своє минуле, теперішнє та майбутнє. Вони опублікували свої результати в журналі Science.

Автор фото, Getty Images

Перше дослідження було зосереджено на особистості, й учасників просили оцінити себе за низкою характеристик. Наприклад, за шкалою від одного (категорично не згоден) до семи (повністю згоден) вони повинні були сказати, чи вважають вони себе:

  • екстравертними, повними ентузіазму
  • критичними, сварливими
  • надійними, самодисциплінованими
  • тривожними, такими, що легко засмучуються
  • відкритими до нових вражень, з багатим внутрішнім світом

Потім половину учасників попросили уявити, що вони відповідають на ті самі запитання за 10 років до того або через 10 років.

В опитуванні брали участь понад 7500 учасників віком від 18 до 68 років. Це дозволило Квоїдбаху та його колегам оцінити, як люди сприймають траєкторію особистих змін на різних етапах життя. Зрештою, було б логічно, що недавній випускник, який тільки починає доросле життя, може дивитися на свою подорож зовсім інакше, ніж той, хто наближається до пенсії.

Загалом, однак, вік учасників мало на що впливав. Середньостатистичний учасник опитування відзначав значні зміни особистості в минулому – і водночас передбачав небагато змін у майбутньому. Здавалося, усі вони думали, що їхня особистість залишатиметься “замороженою” в нинішньому вигляді до кінця життя.

Щоб перевірити, чи пошириться ілюзія кінця історії на особисті цінності людей, дослідники набрали нову вибірку з 2700 учасників, яких попросили висловити важливість таких понять, як гедонізм, досягнення та традиції в їхньому житті – а потім уявити свої відповіді 10 років тому або 10 років по тому. Звісно, ілюзія кінця історії й тут діяла на повну силу: люди усвідомлювали, як змінилися їхні цінності в минулому, але навряд чи передбачали зміни в майбутньому.

Якщо ви колись робили татуювання, про яке потім пошкодували, ви не здивуєтеся, дізнавшись, що ілюзія кінця історії також поширюється на наші особисті смаки. Наприклад, ми можемо легко зрозуміти, як змінилися наші музичні уподобання за попередні десятиліття, але ми припускаємо, що наші нинішні улюблені виконавці назавжди збережуть своє особливе місце в наших серцях.

“І підлітки, і бабусі з дідусями, схоже, вірять, що темп особистих змін сповільнився до повзучого, і що вони нещодавно стали тими людьми, якими залишаться, – підсумували дослідники у своїй статті. – Історія, здається, завжди закінчується сьогодні”.

Автор фото, Getty Images

У своїй новій книзі Гершфілд пов’язує ілюзію кінця історії з дослідженням загальної людської надмірної самовпевненості.

“Більшість людей люблять себе і вважають, що їхні особистості привабливі для інших, а їхні цінності викликають захоплення, – пише він. – Тож може бути страшно уявити, що якщо ми змінимося, то й ставлення до нас зміниться також, тому ми намагаємося зберегти те, ким ми є зараз”.

Ілюзія кінця історії також може зменшити тривожне відчуття невизначеності, вважає він.

“Нам подобається думати, що ми добре знаємо себе, і передчуття того, що наші особистості, цінності та вподобання можуть змінитися, може певною мірою викликати екзистенційну тривогу. Якщо ми не знаємо, як ми можемо змінитися в майбутньому, наскільки добре ми насправді знаємо себе сьогодні?”

Однак такий психологічний комфорт може дорого коштувати – якщо він спотворює наші судження щодо важливих життєвих рішень. Гершфілд припускає, що ілюзія про кінець історії може спонукати нас відкладати приємні враження до того часу, коли ми насправді більше їх не хотітимемо.

Наприклад, якщо ви прагнете подорожувати, то можете постійно відкладати свої плани, поки не накопичите достатньо грошей, щоб дозволити собі розкішну подорож. Проте до того моменту, як ви зберете всі ці гроші, ви можете втратити бажання досліджувати нові місця – момент минув.

Більше того – ілюзія про кінець історії можуть спонукати нас будувати кар’єру, яка не принесе нам задоволення в довгостроковій перспективі. Можливо, вам здалося, що висока зарплата важливіша за зацікавленість у роботі, яку ви робите – і це цілком може бути так у певний момент часу. Однак коли вам виповниться 30, ці цінності можуть змінитися – тепер ви, можливо, прагнете пристрасті, а не величезної зарплати.

“Ось у чому проблема: якщо ми помиляємося щодо того, що буде мати значення в майбутньому, коли ми стикаємося з новими кар’єрними перспективами, ми можемо вибрати (або не вибрати) шлях, про який пізніше пошкодуємо”, – зазначає Гершфілд.

Тож нам усім варто трохи уважніше придивитися до потенційних шляхів попереду. Зміни можуть бути неминучими, і якщо ми спробуємо визнати цей факт, то зможемо максимально використати нашу неймовірну здатність до особистого зростання.

Як будуватимуть у майбутньому

1999 рік. Інтернет — ще маловідома технологія, монітори комп’ютерів важко підняти, щоб витерти пилюку, а замість Вікіпедії люди все ще користуються бібліотеками. За ці 20 років наше життя стало комфортнішим, а доступ до інформації значно легшим. Що зміниться ще за 20 років?

Представники креативного класу — одні з головних драйверів щасливого майбутнього. Саме ці люди завжди хочуть більшого, генерують нові ідеї та дивляться у майбутнє з оптимізмом. У спільному спецпроекті разом із Lenovo ми попросили трьох українських ілюстраторок пофантазувати, у якому світі вони хотіли б жити, а потім намалювати це на ноутбуці Lenovo YOGA C930. А також ми поміркували, як зміняться міста, тіло, їжа та кохання у майбутньому.

Футуролог Реймонд Курцвейл казав, що наступний прорив у сфері їжі зробить вертикальне фермерство. На його думку, ми повинні створювати вертикальні будівлі, що контролюються штучним інтелектом. Курцвейл вважає, що майбутнє за рослинами на гідропоніці та клонованим м’ясом. Це навіть не майбутнє, це сьогодення: приватні ферми в США уже вирощують зелень під LED-світлом.

Вертикальне фермерство стане розв’язанням проблеми перенаселення, бо людей більшає, а придатних для землеробства земель — ні. Якщо ви ще не перейшли на рослинну дієту, то над цим варто задуматися. М’ясо може перестати бути дешевим та доступним, тому є сенс експериментувати із зеленню та багатими на протеїн комахами. Тому шукайте квиток до Таїланду, робіть щеплення — та готуйтесь замінювати бігмак на тарганів з салатом.

Хоч без бургерів ви теж не залишитесь. У США вже створюють штучне м’ясо, що на смак не відрізнити від справжнього. Зараз це коштує дорого, але колись ціна комп’ютера теж дорівнювала вартості літака.

Якщо ви не готові до таких радикальних змін, почніть з малого: заведіть на балконі сад та почніть вирощувати зелень та невеликі овочі. Так ви одночасно отримаєте і практику в садівництві, і відволічетесь від шаленого темпу сьогодення.

Якщо продовження життя стане можливим – людина може змінити три професії. Я б хотіла в будь-якому випадку займатись творчістю на перетині дисциплін. Наприклад, поєднати хімію з мистецтвом.

Я мрію про майбутнє, у якому на останніх поверхах домівок будуть оранжереї, де можна вирощувати овочі та фрукти. Ця ідея також надасть нові робочі місця: людина може доглядати за оранжереєю, вирощувати їжу для людей, а паралельно займатися науковою роботою та вирощувати нові рослини

Найстарішою людиною, що жила на планеті, була Жана Кальман. Вона померла у 1997 у віці 122 років. Але науковці кажуть, що ліміт життя організму може збільшуватись. «Наш основний аргумент у тому, що найстаріша людина померла понад 20 років тому», — каже Ян Віг, головний генетик університету Ейнштейна. За його словами, зараз у світі живе найбільша кількість людей, старших за 100 років, але вірогідність їх смерті не знижувалася з 1985. Щороку людство працює над вдосконаленням засобів гігієни, вакцинації, кліматичного контролю, якості їжі тощо. До того ж, робота людей у розвинутих країнах стала значно менш напруженою. Ці аргументи переконують деяких авторів, що ми в змозі прожити до 150 років.

Цю тенденцію можна підсумувати цитатою Вальтера Лонго, професора біології в Університеті Південної Каліфорнії: «Візьміть мільярд людей, що народились сьогодні. Надайте їм останні винаходи медицини, комфорт, пропишіть здорову дієту та сформуйте корисні звички — і ви отримаєте рецепт до довгого життя». Тут ми говоримо лише про органічні способи продовження життя. Якщо ж зануритися у генну інженерію, можливості стають значно ширшими. Поки науковці говорять про це тільки у теорії, але ніхто не може передбачити, коли відбудеться прорив у цьому напрямі. Можливо, таке майбутнє ближче, ніж ми думаємо.

Зі збільшенням тривалості життя та його якості у нас з’явиться більше можливостей для розвитку. Більше не потрібно буде обирати одну справу на все життя — ми зможемо обирати декілька кар’єр та проживати більш яскраве життя.

Ми живемо у час, коли можна побачити фото чорної діри. Це ж неймовірно! Я не думаю, що у майбутньому станеться техногенна катастрофа, я дивлюсь на світ позитивніше.

Я б дуже хотіла, щоб у містах майбутнього більше уваги приділялося екології, щоб основною метою була якість життя, а не лише матеріальні здобутки. Люди, виїжджайте з міст, не живіть тут. Зараз нас зупиняє потреба перебувати в центрі подій, але я бачу майбутнє в розосередженості.

Інтернет назавжди змінив звички людей знайомитися та спілкуватися. Написати «Привіт, класні фотки» набагато легше, ніж підійти до когось на вулиці. Tinder та Instagram дозволили розширити коло потенційних знайомих за межі друзів, їх друзів та колег.

Паралельно з цим розвиваються соціальні норми. Вже зараз молодь критично ставиться до інституту шлюбу і з плином часу це буде лише розвиватися: люди частіше будуть вступати у цивільні шлюби або ж взагалі жити без пари, часто змінюючи партнерів. Доктор Хелен Фішер, науковець в Інституті Кінзі, вважає, що змінюється сама ідея шлюбу: «Якщо раніше люди одружувались, а потім пізнавали одне одного, то зараз навпаки. Ми хочемо продовжити період до зобов’язань, щоб пожити разом та дізнатися про людину якнайбільше, перш ніж залишатися з нею надовго. Якщо раніше шлюб був початком стосунків, то зараз це — фінал».

Якщо ще декілька сторіч тому людина не належала сама собі, за неї могли вирішувати родичі, то тепер знайти свого ідеального партнера значно легше. Нам ніхто не диктує, з ким ми можемо бути, а з ким ні, наші соціальні кола розширюються. Знайти кохану людину, з якою ви станете щасливими, з кожним роком стає все легше.

Вже всі розуміють, що професії таксиста, туристичного агента та аптекаря зникнуть. «А що ж буде зі мною?», — справедливо запитують представники творчих та технологічних професій. Навіть журналістам лячно: що заважає навчити комп’ютер збирати інформацію, правильно розставляти коми та формувати речення?

На щастя, можна трохи видихнути. Якщо ви готові вчитися та розвиватися, то ви не пропадете. Автоматизація старих робочих місць призводить до створення нових: хтось має ремонтувати та розвивати автопілоти Uber, створювати вищезгадані вертикальні ферми і думати про те, що буде далі.

Поняття праці в принципі змінюється. Робота — це задача, яку ти виконуєш, а не місце, куди приходиш. Більше немає «з 09:00 по 17:00» та роботи на все життя. Всесвіт змушує нас змінюватися та мислити більш критично.

У доповіді «Майбутнє бізнесу» CTO компанії MYOB Сімон Райк-Аллен говорить, що ми будемо переходити до робочих місць поряд із домом: «Ми стикнемося з великими приміщеннями, у яких будуть працювати люди з різних компаній. Такі “склади” будуть розміщенні по всій планеті, у кожному будуть повноцінні екрани, що зможуть надати вам ефект присутності у кімнаті зі своїми колегами, а 3D-принтери дозволять показати ваші ідеї колегам, де б вони не знаходилися».

Дивіться навколо, не зупиняйтесь у своєму розвитку, будьте відкриті до нового — і тоді ви завжди зможете знайти приємну роботу з гарним доходом.