Що може виявити спірометрія

0 Comments

Зміст:

Спірометрія, або спірографія, – дихальний тест стану легень: кому, навіщо і що показує

Спірометрія – тест, який використовується для вимірювання об’єму повітря, що видихається з легких, а також швидкості потоку під час вдиху і видиху. Дослідження надзвичайно корисно для людей, які страждають від задишки, хронічного задушливого кашлю, болю в грудях та інших респіраторних захворювань.

Спірометрія – дослідження об’єму легенів

Спірометрія вважається найбільш поширеним тестом функції легень, необхідним для діагностики, а також контролю лікування обструктивних захворювань, які викликають звуження дихальних шляхів і утруднюють дихання. Особливо діагностика важлива під час перебігу бронхіальної астми і хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ).

Важливо! Згідно з рекомендаціями ВООЗ всім пацієнтам-курцям після 40 років слід проходити спірометрію кожні 2 роки. А при наявності захворювань органів дихання – не менше одного разу на рік.

Показання до спірометрії

Основними показаннями для спірометрії є:

діагностика і диференціація обструктивних захворювань легенів і рестриктивних патологій;

попередня пересадка легенів;

як частина обстеження стану пацієнтів, які курять або піддаються впливу шкідливих факторів навколишнього довкілля;

моніторинг перебігу та лікування респіраторних захворювань;

вимірювання бронхіальної чутливості у пацієнтів з підозрою на астму;

передопераційна оцінка ризику перед анестезією або кардіоторакальної операцією.

Як працює спірометр

Сучасні спірометри дозволяють точно визначити, наскільки правильно функціонують легені і яка є витрата повітря. Спірометрія зазвичай виконується під час статичного (спокійного) і динамічно інтенсивного дихання з глибокими вдихами і видихами, що дозволяє оцінити стан дихальних шляхів пацієнта.

Современные методы диагностики
Гормон пролактин: як його правильно здавати, що норма, а що патологія
Аналіз на каріотип: навіщо проводиться і що показує
Електроенцефалографія: коли і навіщо проводиться діагностика

Принцип роботи спірометра залежить від типу пристрою. Наразі існує кілька видів діагностичних апаратів:

пневмотахометр. Вимірює швидкість потоку на основі змін тиску і температури, рекомендується як прилад для раннього виявлення загрози потенційних загострень нападів астми;

ультразвуковий спірометр. Прилад використовує явище Доплера, точний і нечутливий до змін довкілля. Є максимально точним у визначенні всіх параметрів спірометрії;

турбінний спірометр. Вимірювання швидкості повітря проводиться за допомогою турбіни, що приводиться в рух видихуваним повітрям.

Під час тесту вимірюється життєва ємність, яка представляє собою найбільшу кількість повітря, яке можна видути з легень, і кількість повітря, що видихається протягом першої секунди. Тому видих повинен бути якомога сильнішим і довшим.

Як підготуватися до тесту

Не потрібно спеціально готуватися до спірометрії. Правильне зчитування результату буде можливо у разі вимірювання ваги і зросту пацієнта. Однак перед діагностикою для отримання максимально точних результатів слід пам’ятати кілька моментів:

не курити і не пити алкоголь протягом 4 години до дослідження;

одягтись у щось зручне, що не буде обмежувати рухи тулуба;

виключити приймання їжі за дві години до проведення тестування;

не робити інтенсивних вправ безпосередньо перед спірометрією (принаймні за 30 хвилин до тесту);

необхідно припинити приймання деяких протиастматичних препаратів.

У разі призначення дати обстеження лікар повинен проінформувати пацієнта про необхідність припинити застосування бронходілататорів до обстеження.

Хто повинен пройти спірометрію

Спірометрія повинна проводитися що два роки кожним курцем старшим 40 років, незалежно від того, чи є у нього симптоми респіраторного захворювання. Тест також рекомендується людям, у яких є кашель, задишка, швидка стомлюваність, відчуття нестачі повітря. Такі симптоми можуть вказувати, наприклад, на легеневу гіпертензію, за якої є підвищений артеріальний тиск легеневої артерії.

Важливо! Обстеження не повинно проводитися у людей, у яких була діагностована аневризма аорти або головного мозку, і пацієнтів, які нещодавно перенесли офтальмологічну операцію.

Інтерпретація результатів

Одразу варто відзначити, що спірометричні стандарти розрізняються для чоловіків /жінок, а також мають відмінності для дорослих, дітей і літніх людей. Для правильного зчитування результатів використовуються спеціальні формули, що залежать від віку та зросту пацієнта, які дозволяють розрахувати стандартне відхилення.

Взагалі кажучи, результати, близькі до прогнозованих 100%, є максимально бажаними, а результати близькі до 80% вважаються нормальними і не розглядаються як ознаки захворювань легенів.

На підставі отриманих результатів лікар може розпізнати захворювання паренхіми легень, плеври, грудної клітки, ознаки астми і хронічної обструктивної хвороби легень.

Читайте також: Я хворіла на коронавірус COVID-19: історія журналістки

Проведення спірометрії відповідно до стандартів American Thoracic Society i European Respiratory Society 2019

На основі: B.L. Graham, I. Steenbruggen, M.R. Miller, I.Z. Barjaktarevic, B.G. Cooper, G.L. Hall, T.S. Hallstrand, D.A. Kaminsky, K. McCarthy, M.C. McCormack, C.E. Oropez, M. Rosenfeld, S. Stanojevic, M.P. Swanney, B.R. Thompson; on behalf of the American Thoracic Society and the European Respiratory Society: Standardization of spirometry 2019 update. An official American Thoracic Society and European Respiratory Society technical statement. American Journal of Respiratory and Critical Care Medicine, 2019; 200: e70–e88

Як цитувати: Boros P., Mejza F., Gomółka P.: Wykonywanie spirometrii według standardów American Thoracic Society i European Respiratory Society 2019. Med. Prakt., 2020; 6: 48–55

Скорочення: ДО (TV) — дихальний об’єм (tidal volume), Євд (ІС) — ємність вдиху (inspiratory capacity), ЖЄЛ (VC) — життєва ємність легень (vital capacity), ЖЄЛвд (IVC) — життєва ємність легень на вдиху (inspiratory vital capacity), ЗЄЛ (TLC) — загальна ємність легень (total lung capacity), ЗО (RV) — залишковий об’єм (residual volume), ЛЗ — лікарський засіб, ОФВ 1 (FEV 1 ) — об’єм форсованого видиху за першу секунду (forced expiratory volume in 1 st second), ОФВ6 (FEV 6 ) — об’єм форсованого видиху за 6 секунд (forced expiratory volume in 6 s), ПШВ (PEF) — пікова швидкість видиху (peak expiratory flow), РЄвд (IRC) — резервна ємність вдиху (inspiratory reserve capacity), РОвд (IRV) — резервний об’єм вдиху (inspiratory reserve volume), РОвид (ERV) — резервний об’єм видиху (expiratory reserve volume), ФІП (FIF) — форсований інспіраторний потік (forced inspiratory flow), ФЖЄЛ (FVC) — форсована життєва ємність легень (forced vital capacity), ФЖЄЛвд (FIVC) — форсована життєва ємність легень на вдиху (forced inspiratory vital capacity), ФЗЄ (FRC) — функціональна залишкова ємність (functional residual capacity), ФПВ (FEF) — форсований потік видиху (forced expiratory flow), ХОЗЛ — хронічне обструктивне захворювання легень, ATS — American Thoracic Society, BEV (back extrapolated volume) — об’єм зворотньої екстраполяції, ERS — European Respiratory Society.

Вступ

Спірометрія є основним функціональним дослідженням дихальної системи. Оцінка функції легень використовується для діагностики та моніторингу більшості хронічних респіраторних захворювань. У 2005 році American Thoracic Society ( ATS ) i European Respiratory Society (ERS) опублікували стандарти виконання спірометрії. Технічний прогрес, широке поширення спірометрії і численні наукові дослідження призвели до необхідності оновлення цього документу, яке було опубліковано наприкінці 2019 року. 1 Нижче представлено ​​найважливішу практичну інформацію, яка міститься в цьому оновленні.

Підготовка пацієнта

При направленні пацієнта на спірометрію йому слід дати максимально точну інструкцію про те, як необхідно підготуватися до дослідження. На жаль, здебільшого так не відбувається, про що свідчать результати опитування European Lung Foundation 1760 пацієнтів — більшість повідомили про необхідність деталізації інформації з цього питання.

Перед спірометрією пацієнтам слід рекомендувати уникати:

1) куріння тютюну або електронних сигарет за 1 годину до дослідження (через ризик виникнення бронхоспазму)

2) вживання психоактивних речовин (напр. алкоголю) за 8 годин до дослідження

3) інтенсивного фізичного навантаження за 1 годину до дослідження (ризик розвитку бронхоспазму).

Пацієнт також не повинен (що не вказано в актуальній позиції ATS і ERS) вживати велику порцію їжі протягом 2-х годин перед дослідженням. Також слід проінструктувати пацієнта, щоб він надів одяг, який не обмежує рухи грудної клітки і живота. Перед дослідженням слід переконатися, що пацієнт виконав всі перераховані вище рекомендації, а потенційні відхилення записати в результатах дослідження.

Показання до припинення прийому інгаляційних лікарських засобів (ЛЗ) перед спірометрією залежать від мети дослідження. Якщо вона виконується в рамах діагностики, пацієнт повинен утримуватися від прийому інгаляційних ЛЗ перед дослідженням (тривалість відміни наведено в таблиці 1), оскільки в такій ситуації зазвичай також проводиться проба з бронхолітиком (див. нижче). Якщо метою є провокаційна проба, то тривалість відміни ЛЗ необхідно збільшити приблизно на половину (ефект запобігання бронхоспазму зберігається довше, ніж бронходилатаційний ефект). Однак, якщо дослідження необхідне для моніторингу захворювання або оцінки відповіді на лікування, тоді не потрібно припиняти прийом інгаляційних ЛЗ.

β2-агоністи короткої дії (напр. сальбутамол)

антихолінергічні ЛЗ короткої дії (іпратропію бромід)

β2-агоністи тривалої дії (формотерол, сальметерол)

β2-агоністи дуже тривалої дії (індакатерол, вілантерол, олодатерол)

антихолінергічні ЛЗ тривалої дії (тіотропій, умеклідіній, аклідіній, глікопіроній)

Показання до спірометрії

Показання до спірометрії дуже численні, тому в стандартах їх розділено на кілька основних груп (табл. 2).

діагностика

підозра на респіраторне захворювання (наприклад, на підставі клінічних симптомів або неправильних результатів інших додаткових досліджень)
оцінка тяжкості респіраторного захворювання
оцінка прогнозу в осіб із діагностованим респіраторним захворюванням
скринінг для осіб із підвищеним ризиком респіраторних захворювань
періопераційна оцінка ризику

моніторинг

оцінка відповіді на лікування або реабілітацію
моніторинг прогресування захворювання і його загострень
моніторинг наслідків впливу шкідливих агентів, в тому числі ятрогенних (наприклад, ЛЗ, що мають шкідливий вплив на дихальну систему)

оцінка інвалідності

оцінка функції дихальної системи для страхових або юридичних цілей

інші

наукові дослідження (зокрема епідеміологічні)
оцінка працездатності та моніторинг функції легенів у професіях високого ризику
оцінка стану здоров’я перед виконанням фізичної активності, що створює ризик для дихальної системи (наприклад, дайвінг)

Протипоказання до спірометрії

Спірометрія зазвичай добре переноситься пацієнтами і рідко (приблизно 5/10 000) викликає значні побічні ефекти — найчастіше синкопе або пресинкопе і аритмії, які самостійно минають і не потребують лікування. Однак дослідження має навантажувальний характер і може бути виснажливим для пацієнта. Під час маневрів (особливо форсованого видиху) відбуваються значні коливання інтраторакального тиску, що, зокрема, впливає на венозне повернення і артеріальний тиск.

Тому слід проявляти обережність у пацієнтів із захворюваннями, на які вказані фізіологічні ефекти дослідження можуть негативно вплинути. Дослідження завжди слід припинити, як тільки пацієнт повідомить про біль у грудній клітці або інші тривожні симптоми. Ризик побічних ефектів для конкретного пацієнта завжди слід розглядати в контексті потенційних переваг проведення спірометрії.

В актуальній позиції ATS і ERS всі протипоказання до проведення спірометрії вважаються відносними (табл. 3). Варто відзначити, що наявність аневризм аорти більше не є протипоказанням — цю зміну було введено на основі досліджень, що оцінювали безпеку спірометрії у кількох сотень пацієнтів з аневризмами черевної аорти розміром 5–13 см або аневризмами грудної аорти розміром 5–8 см, в результаті яких не виявлено ускладнень.

пов’язані з підвищеним навантаженням на серце або впливом на артеріальний тиск

інфаркт міокарда протягом останнього тижня
гіпотензія або тяжка артеріальна гіпертензія
клінічно значущі/симптоматичні аритмії
декомпенсована серцева недостатність
неконтрольована легенева гіпертензія
гостре легеневе серце
клінічно нестабільна тромбоемболія легеневої артерії
синкопальні стани, пов’язані з форсованим видихом/кашлем в анамнезі

пов’язані з підвищенням внутрішньочерепного і внутрішньоочного тиску

церебральна аневризма
нейрохірургічна операція впродовж останніх 4-х тижнів
нещодавній струс головного мозку з персистуючими симптомами
офтальмологічна операція протягом останнього тижня

пов’язані з підвищеним тиском в навколоносових пазухах і середньому вусі

операція або інфекція навколоносових пазух або середнього вуха протягом останнього тижня

пов’язані з підвищеним тиском у грудній клітці або черевній порожнині

пневмоторакс
торакохірургічна операція впродовж останніх 4-х тижнів
абдомінальна операція впродовж останніх 4-х тижнів
пізній термін вагітності

пов’язані з ризиком передачі інфекції

активне інфекційне захворювання або підозра на нього (включаючи туберкульоз)
об’єктивні симптоми, які сприяють передачі інфекції (кровохаркання, відкашлювання великої кількості секрету, зміни в ротовій порожнині або кровотеча з ротової порожнини)

Нинішня позиція ATS і ERS також вказує на те, що результати спірометрії є гіршими у пацієнтів, які з різних причин не можуть оптимально співпрацювати під час дослідження.

Проведення дослідження форсованого видиху

Оновлено рекомендації щодо вимірювальних приладів. Спірометр повинен відповідати стандарту ISO 26 782:2009 (серед іншого, допустима похибка була зменшена до ± 2,5 % — як при тестуванні спірометра з використанням стандартних кривих, так і при перевірці калібрування за допомогою 3-літрового калібрувального шприца). Також додано інформацію про необхідну точність 3-літрового калібрувального шприца, яка повинна бути в межах ± 0,5%, що на практиці означає точність всього процесу калібрування ± 3%, тобто на рівні, який досі застосовувався. Щоденне калібрування спірометра все ще вважається необхідним (при використанні низького, середнього і високого потоку повітря — 0,5–12 л/с, тобто рух поршня повинен тривати 0,5–6 с, що на практиці також означає перевірку т. зв. лінійності).

Також необхідно щодня перевіряти, чи не відбулося зміщення обмежувача об’єму в калібрувальному шприці і що поршень пересувається без опору. Щомісяця необхідно перевіряти герметичність шприца.

Спірометр повинен бути забезпечений дисплеєм, який показує криві об’єм-час і потік-об’єм в реальному часі, що сприяє поточному контролю якості дослідження. Особа, яка проводить дослідження, повинна мати можливість додавати коментарі до його результатів в електронній версії.

Результат спірометрії повинен показувати не тільки дату, але і точну годину її проведення; це пов’язано з тим, що у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) спостерігаються добові коливання ОФВ 1 (3 %) і ПШВ (6 %) — після полудня ​​показники були нижчими, ніж зранку.

Дослідження повинно проводитися в тихому приміщенні, пацієнти повинні мати доступ до питної води і паперових рушників. Було підкреслено, що пацієнт повинен дезінфікувати руки перед дослідженням, оскільки доторкувані ним елементів спірометра можуть стати джерелом передачі інфекції — ця рекомендація надзвичайно важлива, особливо під час епідемії вірусних захворювань. Перед дослідженням виміряйте ріст і зважте пацієнта. Актуальні стандарти визначають ступінь точності цих вимірювань (вік і зріст до 1-го знака після коми, вага — до найближчих 0,5 кг). При розрахунку належних значень необхідно враховувати стать і приналежність до етнічної групи при народженні (а не заявлену пацієнтом).

Під час дослідження пацієнт повинен сидіти прямо (зі злегка припіднятою головою) на кріслі зі спинкою і підлокітниками (вони запобігають падінню в разі втрати свідомості), без коліщат, з регулюванням висоти до рівня, щоб ноги спиралися об підлогу. Повинен бути надітий затискач на ніс. Добре фіксовані зубні протези можна залишити в роті.

На думку авторів представлених стандартів, спірометрія може проводитися навіть у дітей у віці 2,5 років (проте це відноситься до дітей, яким неодноразово намагалися провести таке дослідження).

Перед базисною спірометрією і перед виконанням маневру форсованого видиху, перебіг дослідження необхідно пояснити і продемонструвати пацієнтові.

У стандартах підкреслюється важливість співпраці між особою, яка проводить дослідження, і пацієнтом. Обов’язком першої є спостерігати за пацієнтом і співпрацювати з ним для досягнення оптимальних результатів. Необхідно контролювати положення пацієнта під час дослідження і підбадьорювати його під час динамічних маневрів (особливо важливі інструкції про те, як почати максимально сильний видих, і заохочення до його продовження). При виникненні тривожних симптомів, таких як задишка, ціаноз або порушення свідомості, дослідження слід негайно припинити.

Під час дослідження форсованого видиху виділяють 4 фази:

1) максимальний (якомога глибший) вдих, а потім, без зайвої затримки (пауза на піку вдиху повинна бути якомога коротшою —

2) швидкий (без зволікання) початок форсованого видиху

3) продовження видиху до отримання плато на кривій потік-об’єм (або перевищення 15 с форсованого видиху)

4) повторний, максимально глибокий вдих (до досягнення загальної ємності легень).
Вимірювання слід повторити ≥3-х разів, кожного разу чекаючи, поки ритм дихання між маневрами нормалізується (зазвичай близько 1 хвилини). Якщо якість дослідження недостатня, пацієнт може повторити маневр форсованого видиху до 8 разів.

Варіабельність результатів в основному спричинена глибиною вдиху, передчасним закінченням видиху і змінним дихальним зусиллям.

Значення ОФВ 1 і ФЖЄЛ та їх співвідношення як і раніше залишаються основними параметрами, що оцінюються при спірометрії. Діючі стандарти вказують на суттєву роль форсованої життєвої ємності легень на вдиху (ФЖЄЛвд) і рекомендують вимірювати цей параметр після закінчення маневру ФЖЄЛ. Метою є перевірка правильності вдиху, що передує форсованому видиху — ФЖЄЛвд, що значно перевищує ФЖЄЛ, викликає підозру на те, що вдих, який передував маневру форсованого видиху, був неповним. Якщо ФЖЄЛвд зареєстрована правильно, різниця між ємністю вдиху та ємністю видиху (ФЖЄЛвд — ФЖЄЛ) не повинна перевищувати 100 мл або 5 % ФЖЄЛ.

Розрізняють два види критеріїв якості маневру форсованого видиху (табл. 4):

1) які оцінюються під час дослідження (критерії правильності)

2) порівняння окремих маневрів (критерії повторюваності).

Спірометрія

Автори: Ю.В. Марушко, д. мед. н., професор, завідувач кафедри педіатрії післядипломної освіти, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця; М.В. Борисюк, к. мед. н., лікар-алерголог, Алергологічний медичний центр, м. Київ

Спірометрія – сучасний метод дослідження стану легень, який використовують при порушеннях функції зовнішнього дихання і хронічному кашлі. Цей вид діагностики безболісний, високоінформативний, проводиться в кабінеті лікаря і дозволяє підібрати ефективну терапію при бронхіальній астмі, запаленні та емфіземі легень, плевриті, хронічному бронхіті. Метод включає ряд тестів із подальшою розшифровкою за допомогою спеціального приладу – спірографа. Обстеження проводиться за призначенням алерголога, терапевта, педіатра, кардіолога, пульмонолога, а також під час профілактичних оглядів.

Спірометрія – неінвазивний точний метод оцінки функції легень, діагностики і моніторингу захворювань легень, таких як астма, хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), хронічний бронхіт, емфізема, фіброз. Також використовується для оцінки терапевтичної ефективності ліків, що включають у схему лікування при респіраторній патології.

Для вимірювання об’єму видиху і вдиху використовується спеціальний пристрій – спірометр. На підставі цих даних розраховується ефективність і швидкість наповнення і спорожнення легень.

Метод спірометрії є основним методом дослідження для діагностики таких серйозних захворювань, як бронхіальна астма і ХОЗЛ. Рекомендований європейськими та міжнародними асоціаціями, такими як GINA, EAASI, NAC, для застосування в роботі алергологів, пульмонологів, терапевтів та педіатрів.

Важливо! Сьогодні спірометрія є одним із найдоступніших методів дослідження в Україні. Нові портативні прилади – спірографи – дозволили алергологам і пульмонологам вийти на новий рівень обстеження пацієнтів. Нові спірометри об’єднали в собі всі комплексні дані стаціонарних громіздких апаратів і новий рівень технологічного прогресу ХХІ століття. Легкі прилади, схожі на маленьку пластикову трубочку розміром з мобільний телефон, під’єднуються до будь-якого комп’ютера, планшета або телефона, на якому встановлений спеціальний додаток, і дозволяють проводити спірометрію як у кабінеті лікаря, так і вдома у пацієнта. Дані зберігаються на мобільному пристрої й можуть бути передані пацієнту миттєво. Крім того, пацієнт теж може придбати такий прилад і самостійно вдома контролювати свій стан, передаючи лікарю дані зробленої спірометрії. Наявність цих приладів дозволяє максимально точно стежити за станом хворого з такими серйозними захворюваннями, як бронхіальна астма і ХОЗЛ, вчасно контролювати можливе загострення і правильно регулювати дози інгаляційних глюкокортикостероїдів (ІГКС).

Методика й умови виконання

Спірометр вимірює кількість повітря, яке людина може вдихнути та видихнути довільно.

Тестування просте і триває всього кілька хвилин. Спірометрію можна проводити з 5 років, коли більшість дітей можуть правильно сприймати рекомендації лікаря і виконувати команди. Для достовірної оцінки необхідно як мінімум 3 позитивних вимірювання.

Перед проведенням спірометрії необхідно:

  • зареєструвати дані пацієнта (зріст, масу тіла, вік), за допомогою яких розраховуються еталонні спірометричні показники (прогнозовані, нормальні), необхідні для подальшого порівняння з даними пацієнта;
  • звернути увагу на препарат, який може приймати пацієнт (ІГКС, вентолін, беродуал тощо) для проведення фармакологічної проби;
  • пацієнт повинен бути клінічно стабільним і не мати інфекцій дихальних шляхів;
  • прийом інгаляційних препаратів треба припинити: вентоліну – за 2-4 год, симбікорту – за 12-24 год, теофіліну – за 12 год до проведення дослідження;
  • перед проведенням спірометрії також необхідно припинити вживання алкоголю за 4 год, прийом їжі за 2 год, куріння за 1 год, інтенсивні вправи за 30 хв до початку дослідження;
  • слід уникати одягу, який обмежує рухливість і перешкоджає екскурсії грудної клітки.

Особливості спірометрії у дітей

Більшість дітей 5 років і старше здатні виконати маневр форсованого видиху, що відповідає необхідним критеріям, які застосовуються і для дорослих пацієнтів, однак для дітей, особливо молодше 9-10 років, існують деякі правила.

Бажано, щоб фахівець, що обстежує дитину, мав досвід застосування функціональних методів досліджень у дітей. У клініці, що займається обстеженням маленьких дітей, повинна бути дуже доброзичлива атмосфера, можна використовувати іграшки, що відповідають віку маленьких пацієнтів. Перед початком дослідження дитині слід пояснити в доступній манері, що вона повинна робити. Хороші результати дає застосування візуального «зворотного зв’язку» (зображення свічок або інших картинок на дисплеї спірометра, мінливих при виконанні дитиною форсованого видиху).

Навіть якщо перші спроби були невдалими, продовження дослідження в більшості випадків дозволяє дитині звикнути до оточення і краще виконати дихальний маневр. Не рекомендується обстежувати дітей у клініках для дорослих, де персонал не звик до особливостей роботи з дітьми.

Під час тестування фахівець повинен уважно спостерігати за дитиною для своєчасного попередження витоку повітря повз апарат і контролю за правильністю виконання дихального маневру.

Основні показники при проведенні спірометрії

  1. ЖЄЛ (CV) – життєва ємність легень. Являє собою максимальний об’єм повітря, який вивільняється при максимальному видиху після максимального вдиху; у нормі становить 3,5-5 л, розраховується як сума ДО+РО вид+РО вд, виражається в л або мл. Зниження ЖЄЛ більш ніж на 20% від теоретичного еталонного значення є патологічним. ЖЄЛ залежить від чинників, що визначають загальну ємність легень і залишковий обсяг (загальний стан легень, еластичність/жорсткість грудної стінки, сила м’язів при вдиху і видиху, властивості дихальних шляхів). Зниження ЖЄЛ виникає при обмеженні функції легень (руйнуванні паренхіми легень, нервово-м’язовій патології, ателектазі, плевриті, астмі, хронічному бронхіті).
  2. ФЖЄЛ (CVF) – форсована ЖЄЛ. Виражається в мл. Це об’єм повітря, що видихається після глибокого вдиху. Зазвичай ЖЄЛ і ФЖЄЛ однакові у пацієнтів без обструкції дихальних шляхів. При наявності обструкції дихальних шляхів через порушення їх прохідності ФЖЄЛ знижується, але зазвичай залишається вищою за ЖЄЛ (при емфіземі легень, ХОЗЛ).
  3. Об’єм форсованого видиху (ОФВ/FEV) – це обсяг повітря, що видихається з силою за один видих, при цьому кількість повітря, що видихається, може бути виміряна за 1, 2 або 3 сек.
  4. ОФВ за першу секунду (ОФВ1/FEV1) являє собою об’єм повітря, який вивільняється з легень за першу секунду максимального видиху після максимального вдиху, що корисно для оцінки швидкості спорожнення легень.
  5. Індекс бронхіальної проникності, або IT дорівнює співвідношенню FEV1/CVF і є індикатором обмеження клінічно корисного повітряного потоку.
  6. Пікова швидкість повітря при видиху (ПШВ/PEF) – це максимальна швидкість видиху, яка досягається під час маневру форсованого видиху (показує, наскільки швидко людина може дихати). Його часто оцінюють разом із ФЖЄЛ.
  7. Максимальна об’ємна швидкість видиху (МОШ25-75%/FEF25-75%) – це об’єм повітря, що вивільняється між першою чвертю ЖЄЛ і до третьої чверті ЖЄЛ. Є більш чутливим при оцінці звуження дихальних шляхів, ніж ОФВ1, але менш відтворюваним, ніж ОФВ1, та їх важко інтерпретувати, коли ЖЄЛ (або ФЖЄЛ) низька або висока.
  8. МОШ50-75%/FEF50-75% – це об’єм повітря, що видихається між другою чвертю ЖЄЛ і до виключення третьої чверті. Крім того, ці 2 параметри можуть бути виміряні окремо, таким чином представляючи МОШ видиху, виміряну під час видалення 50% і 75% ФЖЄЛ відповідно.
  9. ФЖЄЛ6/FVC6 – це максимальний обсяг повітря, що видаляється за перші 6 сек форсованого видиху. Цей параметр стає все більш популярним, тому що зупинити видих через 6 сек легко, у тому числі й літнім людям, і пацієнтам з обструкцією дихальних шляхів.

Інші параметри, які можна виміряти за допомогою спірометрії

  1. Поточний об’єм (ПО/VC) виражається в мл і являє собою обсяг повітря, який надходить у легені при кожному нормальному вдиху або вивільняється при нормальному видиху. Його середнє значення становить 300-600 мл в залежності від людини і частоти дихання в той час.
  2. Дихальний об’єм (ДО/TV) – це кількість повітря, яке вдихається і видихається в нормальних умовах, що становить приблизно 15% від ЖЄЛ.
  3. Резервний об’єм видиху (РО вид/ERV) становить 25% від ЖЄЛ, виражається в мл і оцінює різницю між кількістю повітря в легенях після нормального видиху і об’ємом повітря після форсованого видиху.
  4. Резервний об’єм вдиху (РО вд/IRV) становить 60% ЖЄЛ, виражається в мл і являє собою кількість повітря, що надходить в легені під час максимального вдиху після нормального видиху.
  5. Максимальна довільна вентиляція легень (МВЛ) – це величина, яка є результатом множення середньої амплітуди максимальних дихальних екскурсій на їх частоту за хвилину.
  6. Показник швидкості руху повітря (ПШРП) – це відношення МВЛ до ЖЄЛ, виражене у відсотках нормативних величин.

Оцінка результатів спірографічних досліджень проводиться шляхом співставлення фактичних величин з нормативними («ідеальними»). Зазвичай у здорових людей ОФВ1, ФЖЄЛ, ІТ, ЖЄЛ і МВЛ вище 80% (але до 120%) від нормативних показників. Значення нижче 70% від норми означає наявність патології. Діапазон між 80 і 70% трактується індивідуально. Якщо мова йде про старшу вікову групу, то такі показники не свідчать про порушення, а у молодих пацієнтів і людей середнього віку вони можуть свідчити про початкову стадію обструктивної хвороби легень.

Варто сказати, що висновок про зниження вентиляційної здатності легень ґрунтується головним чином на значеннях ОФВ1 і МВЛ, тоді як для вирішення питання про тип вентиляційних порушень важливі результати вимірювання ОФВ1, МВЛ і ФЖЄЛ.

Проведення спірометрії необхідно у таких випадках:

  • при діагностиці обструктивних легеневих синдромів;
  • при діагностиці рестриктивних легеневих синдромів;
  • при діагностиці змішаних легеневих синдромів;
  • для передопераційної оцінки ризику;
  • для виявлення і запобігання наслідкам тривалого куріння;
  • для оцінки природного розвитку, прогнозу й еволюції лікування деяких хронічних захворювань легень;
  • для виявлення дисфункції голосових зв’язок;
  • для виявлення ризику баротравми через занурення на великі глибини;
  • для виключення захворювання легень при підозрі на позалегеневі ураження;
  • для експертизи працездатності та виявлення порушень з боку дихальної системи в осіб, які зазнали впливу професійних факторів ризику або отруйних речовин;
  • для визначення реактивності бронхів у пацієнтів із підозрою на астму;
  • для диференційного діагнозу за наявності таких симптомів, як постійний кашель, задишка, хрипи;
  • для виявлення хронічних нервово-м’язових розладів;
  • для моніторингу побічних реакцій на препарати з відомою легеневою токсичністю;
  • для оцінки клінічного стану перед початком інтенсивних програм фізичної активності й у рамках програм медичної реабілітації, відповідно, оцінки осіб у ситуаціях із судово-медичними показаннями;
  • у складі скринінгового тесту для оцінки респіраторного здоров’я;
  • для епідеміологічного нагляду, наукових досліджень;
  • для перевірки наявності або відсутності респіраторної дисфункції, що було виявлено клінічним обстеженням (хронічного кашлю, підвищеного виділення мокротиння або раптового відчуття задишки) або рентгенографією легень;
  • для оцінки функції легень у людей старше 40 років.

Для запису спірограми суб’єкт повинен:

  • отримати зрозуміле пояснення щодо виконання маневру;
  • сидіти на стільці з прямою спиною, ноги повинні твердо стояти на підлозі, голову тримати рівно (нахил голови вперед звужує верхні дихальні шляхи), ніс затиснути спеціальним фіксатором (рекомендується, але не обов’язково);
  • дихати через мундштук (щільно стискаючи його губами), підключений до вимірювальної системи;
  • нормально вдихати й видихати через пристрій (спочатку);
  • потім глибоко вдихати й максимально швидко видихати (до повного спорожнення легень).

Для отримання прийнятних результатів маневр повинен виконуватися з максимальним зусиллям на видиху відразу після максимального вдиху. Запуск повинен бути швидким, а крива втрати об’єму – безперервною. Важливо, щоб мотивація пацієнта бути максимальною; щоб дотримувалася герметичність між губами пацієнта й мундштуком; необхідно продовжувати маневр до того, поки з легень не вийде усе повітря; пацієнт не повинен нахилятися вперед під час тесту; потрібно отримати 3 прийнятні тести, які відповідають критеріям відтворюваності (повторюваності); в ідеалі, щоб варіабельність ОФВ1 була менше 0,15 л (різниця між найбільшим результатом і наступним за розміром).

Важливо знати, що у пацієнтів із обструктивним захворюванням повний видих повітря з легень може зайняти кілька секунд. Також дихальне зусилля може зменшуватися через біль у грудях, патологію черевної порожнини, різні фобії або нетримання сечі.

Форма кривої об’єму потоку видиху може бути різною. При обструктивній дихальній дисфункції максимальна швидкість потоку зменшується, крива видиху увігнута, а при рестриктивному захворюванні, коли потік може збільшуватися по відношенню до об’єму легень, крива є опуклою. Розширення (у вигляді хвоста) кривої видиху передбачає обструкцію дрібних дихальних шляхів. При внутрішньогрудній обструкції знижується тільки потік видиху.

Інтерпретація результатів дослідження функції легень повинна проводитися в контексті анамнезу та клінічного обстеження.

Спірометричні параметри вважаються у межах норми, якщо:

  • ОФВ1 і ФЖЄЛ знаходяться на рівні 80-120% від референтних значень;
  • ОФВ1/ФЖЄЛ становить понад 70% від прогнозованого.

Виявлені аномалії класифікуються на обструктивний синдром (аномально низька швидкість потоку при астмі та ХОЗЛ), рестриктивний (аномально низькі об’єми при легеневому фіброзі) і змішаний (їх комбінація).

Звіт за результатами

  • найвище значення ОФВ1;
  • найвище значення ФЖЄЛ
  • найвище значення ПШВ;
  • для МОШ25-75% вказується значення, отримане в тесті з найбільшою кількістю ОФВ1+ФЖЄЛ.

Отримані значення розрізняються залежно від статі, віку, росту та етнічної приналежності. У чоловіків більш високі значення ОФВ1, ФЖЄЛ, МОШ25-75% і ПШВ, ніж у жінок, але ОФВ1/ФЖЄЛ має більш низькі значення. ОФВ1, ФЖЄЛ, МОШ25-75% і ПШВ збільшуються до 20 років (у жінок) і 25 років (у чоловіків) відповідно, у той час як ОФВ1/ФЖЄЛ знижується. Після цього віку всі показники поступово зменшуються. Зниження ОФВ1/ФЖЄЛ в основному пов’язано зі зниженням ОФВ1, а не ФЖЄЛ. Всі показники, крім ОФВ1/ФЖЄЛ, збільшуються зі зростом. У європеоїдів найвищі значення ОФВ1 і ФЖЄЛ, а у полінезійців – найнижчі. Темношкіре населення африканського континенту має значення на 10-15% нижче, ніж європейці того ж віку, статі та зросту, тому що їх груди коротші при ортостатизмі (стоянні). Корінне населення Австралії має більш низькі показники, ніж темношкіре населення. У китайців ФЖЄЛ на 20% нижче, а в індіанців на 10% нижче, у кавказців цей показник, навпаки, більше. Що стосується ПШВ, то суттєвої різниці між різними етнічними групами немає. У курців також може бути більш швидке зниження функції легень, ніж у людей, що не курять.

Вікові особливості системи дихання

До функціональних показників відносять перш за все тип дихання. Діти до 3 років мають діафрагмальний тип дихання. Починаючи з 3 років та до 7-річного віку в усіх дітей формується грудний тип дихання. З 8 років починають проявлятися статеві особливості типу дихання: у хлопчиків поступово розвивається черевно-діафрагмальний тип, а у дівчат вдосконалюється грудний тип. Закріплення такої диференціації завершується в 14-17 років. Слід зауважити, що тип дихання може змінюватися в залежності від фізичного навантаження. При інтенсивному диханні у хлопців починає активно працювати не тільки діафрагма, а й грудна клітка, а у дівчат разом із грудною кліткою активується й діафрагма.

ЖЄЛ, хвилинний об’єм дихання (ХОД) і ДО у дітей з віком поступово збільшуються через зріст і розвиток грудної клітки та легень. У новонародженої дитини легені малоеластичні й відносно великі. Під час вдиху їх обсяг збільшується незначно, всього на 10-15 мм. Забезпечення організму дитини киснем відбувається за рахунок збільшення частоти дихання (ЧД). ДО легень збільшується з віком разом зі зменшенням ЧД. Також з віком абсолютна величина ХОД збільшується, але відносний ХОД (відношення ХОД до маси тіла) зменшується. У новонароджених і дітей першого року життя він удвічі більше, ніж у дорослих.

Оскільки слизова оболонка верхніх дихальних шляхів дитини тонка, суха, легко ушкоджувана, це стає причиною більш частих запальних захворювань. Ріст легень відбувається за рахунок диференціювання бронхіального дерева і збільшення кількості та обсягу альвеол. Це, у свою чергу, забезпечує підвищення швидкості газообміну. У новонароджених ЧД становить 30-70/хв, у 5-7 років – 25/хв, у 13-15 років – 18-20/хв. Більш висока ЧД забезпечує кращу вентиляцію легень. ЖЄЛ новонародженого становить 120-150 мл. Найбільш інтенсивно вона зростає в 9-10 років. У пубертатному періоді ЖЄЛ у хлопчиків стає більшою, ніж у дівчат. ДО і ХОД у новонароджених становить відповідно 16 і 720 мл, у 5-7 років – 156 і 3900 мл, у 13-15 років – 360 і 6800 мл.

Найбільше хвилинна вентиляція підвищується в 10-13 років.

Отже, ЖЄЛ збільшується з віком через зріст грудної клітки та легень. У дитини 5-6 років вона становить 710-800 мл, 14-16 років – 2500-2600 мл. З 18 до 25 років ЖЄЛ є максимальною, а після 35-40 років починає зменшуватися. Величина ЖЄЛ коливається в залежності від віку, росту, типу дихання, статі (у дівчат вона на 100-200 мл менша, ніж у хлопчиків; табл. 1).

Критерії прийнятності

  • Виконання інструкцій (показання), отриманих від лікаря;
  • досягнення максимального зусилля на видиху (без зупинок із подальшим відновленням видиху), ініційованого після максимального вдиху;
  • проведення тесту зі швидким стартом;
  • ПШВ має різке збільшення на кривій потік/об’єм;
  • тест без передчасного завершення (пацієнт повинен дихати більше 3 сек, якщо йому менше 10 років, і не менше 6 сек, якщо йому більше 10 років);
  • відсутність витоків повітря поза мундштуком і губами пацієнта;
  • тест пройшов без кашлю (ОФВ1 може бути дійсним, якщо кашель виникає після першої секунди);
  • без закриття голосової щілини (маневр Вальсальви);
  • без закупорки мундштука (язиком, зубами);
  • без додаткового вдиху під час експіраторного маневру.

Критерії відтворюваності

  • Отримання 3 тестів, які відповідають критеріям прийнятності;
  • різниця між першими двома найвищими значеннями ФЖЄЛ повинна бути близько 0,15 л;
  • різниця між першими двома найвищими значеннями ОФВ1 повинна становити близько 0,15 л.

Якщо цих критеріїв не дотрималися, потрібно провести додаткове тестування.

Показання для проведення спірометрії

  • Хворий з діагнозом бронхіальна астма;
  • хворий курить або був курцем (ризик розвитку ХОЗЛ);
  • останнім часом пацієнт дихає важче;
  • після підйому сходами у пацієнта виникають труднощі з диханням;
  • пацієнт не може займатися спортом, як зазвичай;
  • пацієнта турбують зниження показників під час фізичних вправ;
  • наявний кашель протягом декількох місяців або років (наприклад, кашель курця);
  • дихання хрипле або свистяче;
  • наявний кашель з мокротинням, навіть якщо пацієнт не застуджений;
  • пацієнт лікувавався від різних захворювань легень;
  • пацієнт турбується про здоров’я своїх легень;
  • пацієнт відчуває, що не отримує насичення киснем належним чином;
  • присутнє відчуття дискомфорту при вдиху або видиху.

Проблеми (помилки) з вини пацієнта під час спірометрії

  • Занадто сильне зусилля;
  • витік повітря між губами і мундштуком;
  • неповний вдих або видих;
  • хвилювання на початку дослідження;
  • кашель (особливо в першу секунду видиху);
  • закриття голосової щілини;
  • закупорка мундштука язиком;
  • розмова під час тестування.

Протипоказання до спірометрії у дорослих

  • Відносні: нестабільна стенокардія; аневризма аорти, аневризма головного мозку; нещодавнє кровохаркання; пневмоторакс в анамнезі або нещодавня легенева тромбоемболія; нещодавні хірургічні втручання (очні, грудні або абдомінальні); гострий біль у грудях або животі з будь-якої причини; біль у роті, що підсилюється через мундштук; психічні розлади або сплутаність свідомості; блювання, запаморочення, нудота; недавня або поточна (гостра) вірусна інфекція; недіагностована артеріальна гіпертензія;
  • абсолютні: перший місяць після гострого інфаркту міокарда.

Ускладнення спірометрії

Виникають рідко, найчастіше через примусові вентиляційні маневри.

  1. Гіпервентиляційна непритомність;
  2. непритомність, викликана тривалим форсованим видихом;
  3. криз бронхоспазму, спровокований глибоким видихом у хворих на бронхіальну астму.

Варіанти відхилень від норми

  1. Зниження ОФВ1 у порівнянні з ФЖЄЛ призведе до низького співвідношення ОФВ1/ФЖЄЛ, що типово для обструктивної дихальної дисфункції (при астмі, емфіземі легень). Нижня межа норми для ОФВ1/ФЖЄЛ становить 70-75%. При обструктивній хворобі легень ФЖЄЛ може мати більш низьке значення, ніж ЖЄЛ, через раннє закриття дихальних шляхів під час дихального маневрування, що призводить до зміни функції легень. Відношення ОФВ1/ЖЄЛ може бути більш чутливим індикатором обструкції дихальних шляхів. Отже, обструкція характеризується низьким ОФВ1, нормальним або низьким ФЖЄЛ, нормальним або низьким ЖЄЛ, низьким співвідношенням ОФВ1/ФЖЄЛ й увігнутою кривою потік/об’єм.
  2. Відношення ОФВ1/ФЖЄЛ має нормальні або підвищені значення (>80%) зі зниженням як ОФВ1, так і ФЖЄЛ, при рестриктивній дихальній дисфункції (порушення легеневого інтерстиціального легеневого фіброзу, слабкість дихальних м’язів, нервово-м’язові захворювання, коробкова деформація грудної клітки, кіфосколіоз).
  3. Зниження ФЖЄЛ, пов’язане з низьким співвідношенням ОФВ1/ФЖЄЛ, характерне для змішаної дихальної дисфункції (поєднує обструктивний компонент із рестриктивним).

Важливе діагностичне значення має аналіз петлі об’єм/потік максимального форсованого видиху і вдиху. Ця петля утворюється при накладанні по вертикальній осі графіка швидкості потоку, а по горизонтальній – величини легеневого об’єму і будується сучасними електронними спірографами в автоматичному режимі. На ній виділяються основні показники спірограми.

За формою петлі і змінами її показників можна визначити норму і основні типи дихальної недостатності: обструктивну, рестриктивну і змішану. У здорової людини у висновку дослідження дихальної функції зазвичай вказується, що порушень немає. У таблиці 1 наведені показники функції дихальної системи та їх нормальні величини. Більшість значень виражена у відсотковому відношенні до так званих «ідеальних» величин. Це величини, характерні для здорової людини чоловічої або жіночої статі, певного віку, маси тіла та зросту. Умовно їх називають нормальними величинами.

Нормальна крива потік/об’єм видиху має швидкий пік максимальної швидкості видиху (ПШВ) і поступовий спад потоку до нульового значення, причому на ньому є лінійна ділянка – МОШ50 вид. Петля вдиху на негативній частині осі потоку досить глибока, опукла, частіше симетрична. МОШ50 вд>МОШ50 вид.

У нормі ОФВ1, ФЖЄЛ, ОФВ1/ФЖЄЛ перевищують 80% нормативних показників. Якщо ці показники менше 70% нормативних, це ознака наявності патології.

Діапазон від 70 до 80% належних показників трактується індивідуально. У старших вікових групах такі показники можуть бути в нормі, у людей молодого і середнього віку вони можуть означати початкові ознаки обструкції. У таких випадках треба поглибити обстеження, провести пробу з агоністами В2-адренорецепторів.

Основні ознаки хвороб, які виявляються при дослідженні функції дихальної системи

Аналіз спірограми перш за все дозволяє диференціювати 3 типи дихальної недостатності: обструктивну, рестриктивну і змішану.

Для змін спірографії обструктивного типу характерне значне зменшення показників швидкості потоку при зниженій або нормальній ємності легень.

Для змін спірограми рестриктивного типу характерне значне зменшення ємності легень при нормальних показниках швидкості потоку.

Для спірограми зі змішаним типом дихальної недостатності характерна тією чи іншою мірою комбінація змін, характерних як для обструктивного, так і для рестриктивного типу дихальної недостатності.

Обструкція при БА та ХОЗЛ

Обструктивні зміни спірограми спостерігаються при ХОЗЛ: хронічному обструктивному бронхіті, бронхіальній астмі, емфіземі легень.

Обструктивна хвороба легень призводить до зміни кривої потік/об’єм. На кривій видиху, як і в нормі, є ПШВ, але потім крива сходить швидше, ніж у нормі, набуваючи увігнутої форми. Це призводить до швидкого падіння МОШ25-75. У міру наростання обструкції ПШВ стає все більш гострим, а подальше падіння – все більш крутим й увігнутим. Такі зміни пов’язані з усе більш раннім спаданням дрібних бронхів і бронхіол при форсованому видиху. Характерно також більш повільне, ніж у нормі, зниження максимального об’єму і подовження самого видиху.

Найбільш характерною спірографічною ознакою обструктивної хвороби легень є зниження ОФВ1, причому ОФВ1 знижується швидше, ніж ФЖЄЛ. Це спричиняє падіння коефіцієнта ОФВ1/ФЖЄЛ нижче 70% належного.

У багатьох клініках прийнято за показником ОФВ1 виділяти такі ступені обструкціі, які наведені у табл. 3.

Для діагностики ступеня зворотності обструктивної дихальної недостатності рекомендується використовувати інгаляційну пробу з сальбутамолом. Її результати дозволяють виділити 3 варіанти оберненості обструкції:

  • обернену: збільшення ОФВ1 на 15 і більше % від вихідного;
  • частково обернену: збільшення ОФВ1 на 6-14% від початкового;
  • необернену: приріст показника не перевищує 5% від початкового.

При рестриктивних захворюваннях (наприклад, саркоїдозі, кіфосколіозі) крива має більш вузьку форму внаслідок зменшення легеневих об’ємів, але її форма в основному відповідає нормальній кривій, як на рис. 5. Потокові параметри нормальні (насправді вони навіть вище нормальних для відповідних легеневих об’ємів, що пояснюється зростанням еластичної тяги легень і/або тим, що грудна стінка сприяє збереженню відкритими дихальних шляхів). ОФВ1 і ФЖЄЛ зменшуються пропорційно; це призводить до того, що коефіцієнт ОФВ1/ФЖЄЛ нормальний або навіть вище норми.

Висновки

Спірограма – необхідний діагностичний тест, що дозволяє виявити різні серйозні зміни з боку бронхолегеневої системи. Дослідження показано як рутинний тест для діагностики бронхіальної астми, ХОЗЛ, емфіземи легень, а також при тривалому кашлі у дітей та дорослих. Проста методика дослідження і наявність сучасного обладнання дозволяють лікарю за кілька хвилин встановити правильний діагноз і запобігти розвитку або загостренню серйозного захворювання. Так само проведення спірометрії протягом лікування допомагає контролювати дозу препарату і тому є найважливішим дослідженням для нормалізації життя пацієнта і контролю над захворюванням.

Тематичний номер «Педіатрія» № 4 (60) 2021 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Діагностика

Хвороба Гоше (ХГ) є рідкісним тяжким спадковим лізосомним захворюванням накопичення, яке при відсутності своєчасної діагностики й адекватного лікування може призвести до інвалідизації та скорочення тривалості життя пацієнта. Незважаючи на низьку поширеність, ХГ має велике медико-соціальне значення через виражені клінічні прояви, які значно знижують якість життя пацієнтів, і значні фінансові витрати на лікування й реабілітацію. .

Мукополісахаридоз 2 типу (або синдром Хантера) – рідкісне аутосомно-рецесивне лізосомне захворювання, яке характеризується хронічним прогресуючим перебігом та ураженням багатьох органів і систем, зокрема опорно-рухового апарату, дихальної, серцево-судинної та нервової системи. Незважаючи на низьку поширеність, актуальність проблеми зумовлена тяжкістю клінічних проявів та відсутністю можливостей радикального лікування, що вимагає комплексного мультидисциплінарного підходу і своєчасного призначення патогенетичної терапії. .

Еритроцити, або червоні кров’яні тільця, є найпоширенішим компонентом клітин крові, які становлять 40-45% їхнього обсягу. Плазматична мембрана еритроцитів має унікальну будову, що надає їм біологічних і механічних властивостей, необхідних для виконання специфічних функцій. Основна функція еритроцитів в організмі – ​це транспорт кисню, опосередкований гемоглобіном. Вони активно беруть участь як в артеріальних, так і у венозних тромбозах [1]. Гемоглобін – ​висококонсервативний білок, який завдяки своїй здатності зворотно зв’язувати кисень бере участь у процесах, що лежать в основі аеробного життя на планеті Земля. Головна роль цього білка полягає у підтримці клітинного гомеостазу. Однак завдяки майже 200-річним дослідженням гемоглобіну тепер відомо, що цей білок також відіграє важливу роль в інших метаболічних процесах, як-от передача сигналів у клітинах, модуляція запальної реакції, за тромбозу при гемолізі еритроцитів тощо 4.

У сучасному світі онкологічні захворювання становлять чи не найбільшу загрозу життю людини, поступаючись тільки серцево-судинній патології [1]. Більшість неінфекційних хвороб людини, зокрема й онкологічні захворювання, є багатофакторними, і їх розвиток пов’язаний у тому числі з генетичними чинниками. Це, з одного боку, підвищує з віком ризик виникнення хронічних захворювань, а з іншого – дає змогу разом з лікарем розробити заходи з їх профілактики, раннього виявлення й ефективного лікування [2].