Квітка смерті Лікоріс

0 Comments

Зміст:

Лікоріс: вирощування і догляд у саду, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 16 серпня 2023 Опубліковано: 23 лютого 2019 Перша редакція: 23 червня 2018 🕒 7 хвилин 👀 15584 рази 💬 0 коментарів

  • Посадка й догляд за лікорісом
  • Квітка лікоріс – опис
  • Посадка лікоріса у відкритому ґрунті
    • Коли садити лікоріс у ґрунт
    • Як посадити лікоріс
    • Вирощування лікоріса в саду
    • Полив і підживлення лікоріса
    • Пересадка лікоріса
    • Розмноження лікоріса
    • Лікоріс після цвітіння
    • Лікоріс золотистий (Lycoris aurea)
    • Лікоріс лускатий (Lycoris squamigera)
    • Лікоріс променистий (Lycoris radiata)
    • Лікоріс криваво-червоний (Lycoris sanguinea)
    • Коментарі

    Лікоріс (лат. Lycoris) – рід квіткових багаторічників родини Амарилісових, що складається з понад 20 видів. Походять представники роду зі Східної та Південної Азії: Японії, Таїланду, Лаосу, Південної Кореї, Непалу, Пакистану, зі сходу Ірану та півдня Китаю. Деякі види були завезені в Техас, Північну Кароліну й інші американські штати, і частину з них у нових умовах натуралізовано. В англомовних країнах квітку лікоріс називають ураганною або павуковою лілією.

    У квітницькій літературі можна зустріти японську назву лікоріса – «хіганбана». Має рослина ще одну назву – квітка смерті: лікоріс традиційно висаджують на цвинтарях.

    Посадка й догляд за лікорісом

    • Цвітіння: упродовж двох тижнів у вересні-жовтні.
    • Посадка: цибулини висаджують у ґрунт під зиму – у вересні-жовтні.
    • Освітлення: притінок.
    • Ґрунт: піщаний, удобрений.
    • Полив: у період активного росту – регулярний, після завершення цвітіння зволоження припиняють.
    • Підживлення: не обов’язкові, але рослина добре реагує на мінеральні комплекси для цибулинних культур.
    • Розмноження: найчастіше – дочірніми цибулинами, рідше – насінням.
    • Шкідники: нарцисові мухи.
    • Хвороби: гниль цибулин.

    Квітка лікоріс – опис

    Листя лікоріса сягає в довжину від 30 до 60 см, а в ширину – всього 5-20 мм. Стебло у лікоріса прямостояче, заввишки від 30 до 90 см. Одна рослина може дати до 7 квітконосів із запашними квітками червоного, помаранчевого, жовтого, золотистого, лілового або білого кольору. Квітки у лікоріса двох видів: у одного виду тичинки довші за оцвітину в кілька разів, у другого вони лише трохи підносяться над пелюстками. Плід лікоріса – триканальна коробочка з насінням. Багато видів роду безплідні й розмножуються тільки вегетативно.

    Лікоріс має одну біологічну особливість: квітки та листя рослини ніколи не зустрічаються одне з одним. Коли цвіте лікоріс? Улітку цибулини лікоріса відпочивають у ґрунті, на початку вересня вони викидають квітконоси, стрімко набирають висоту: за 4-5 днів стрілки можуть вирости до 50 і більше сантиметрів. На кожному квітконосі розкривається по 4-5 схожих на лілії лійчастих квіток із великою кількістю тичинок, через що квітки й подібні до павуків. Триває цвітіння лікоріса до двох тижнів, потім квітки в’януть, і тільки після цього рослина починає формувати стрілоподібне листя, яке зберігається впродовж усієї зими і гине на початку літа.

    Посадка лікоріса у відкритому ґрунті

    Коли садити лікоріс у ґрунт

    Найкраще садити лікоріс восени, за місяць до настання холодів, щоб цибулини встигли адаптуватися в ґрунті та відростити коріння. Можна при необхідності висадити цибулини в ґрунт і навесні, але рослини майже напевно хворітимуть. У будь-якому разі не варто чекати, що примхлива павукова лілія зацвіте вже в наступному році.

    Аби вирощування лікоріса виявилося успішним, потрібно правильно вибрати для нього місце та створити умови, максимально наближені до природних. Підійдуть лікорісу захищені від вітру та протягів ділянки в притінку великих листяних дерев.

    Як посадити лікоріс

    Лікоріс найкраще росте на піщаних ґрунтах. Перед посадкою очистіть ділянку від бур’яну, перекопайте її, якщо це необхідно, з торфом, піском і гумусом й розрівняйте поверхню.

    Великі цибулини лікоріса, вкриті темно-коричневими лусками, заглиблюють щонайменше на 14 см, щоб вони не вимерзли в морози. Відстань між ямками має бути 25-30 см: щорічно цибулини обростають дітками, кожній з яких потрібна певна площа живлення. У ямку потрібно укласти шар піску, злегка втиснути в нього цибулину, засипати її догори піском, а простір, що залишився, заповнити ґрунтом. Після посадки поверхню ділянки ущільнюють і рясно поливають.

    Догляд за лікорісом у саду

    Вирощування лікоріса в саду

    Посадка лікоріса та догляд у відкритому ґрунті за цією екзотичною рослиною особливих зусиль не зажадає. Вам доведеться виконувати кілька простих маніпуляцій: поливати рослину, розпушувати навколо неї ґрунт, видаляти бур’ян, уносити добрива й готувати лікоріс до зими. Час від часу доводиться пересаджувати рослину та знищувати атакуючих її шкідників.

    Полив і підживлення лікоріса

    Особливо потребує лікоріс поливань у період активного росту квітконосів і листя. У цей час ґрунт на ділянці слід регулярно зволожувати, не допускаючи його висихання. Ґрунт має бути весь час злегка вологим. Коли лікоріс занурюється в спокій (а відпочиває рослина не тільки влітку, а й узимку), полив ґрунту припиняють.

    Внесення добрив на ділянку з лікорісом процедура необов’язкова: якщо у вашої лілії здоровий і гарний вигляд, значить, живлення їй вистачає. Але якщо ви помітили, що лікоріс прив’яв або ослаб, внесіть у ґрунт мінеральні добрива для цибулинних культур.

    Пересадка лікоріса

    Щорічної пересадки, як багато цибулинних рослин, лікоріс не вимагає, він може рости на одному місці до 5 років, однак потім цибулини все-таки потрібно викопати, розділити й пересадити.

    Підготуйте спочатку для лікоріса нову ділянку, після чого викопайте цибулини, обережно відокремте від них діток, присипте місця розломів вугільним порошком або золою і висадіть посадковий матеріал на новому місці, дотримуючись уже описаного нами поряду. Якщо пересадка здійснюється восени, ділянку не поливають. Майте на увазі, що впродовж одного-двох років після пересадки лікоріс може не цвісти. Не діліть рослину занадто часто: від цього вона слабшає. Всі частини лікоріса отруйні, тому працюйте в рукавичках.

    Розмноження лікоріса

    Найчастіше лікоріс розмножують вегетативно, тобто дочірніми цибулинами, оскільки насіння лікоріса отримати важко: багато видів рослини їх просто не утворюють. Спосіб розмноження дітками простий у виконанні, і ми вам щойно його описали.

    Лікоріс після цвітіння

    Після того, як зів’януть квіти лікоріса, почне формуватися його листя. У кінці осені слід видалити сухі органи рослини, але викопувати цибулини на зиму не потрібно: вони глибоко вкорінюються і не бояться навіть сильних морозів. Якщо передбачається безсніжна холодна зима, укрийте ділянку шаром сухого листя або ялиновим гіллям. Із настанням весни укриття можна зняти.

    Шкідники і хвороби лікоріса

    Ні хвороби, ні шкідники лікорісу не дошкуляють, проте його можуть пошкоджувати нарцисові мухи, тому в цілях профілактики полийте ділянку в період активного росту розчином інсектицидного препарату.

    Види і сорти лікоріса

    У культурі вирощують не так уже й багато видів лікоріса, і ми познайомимо вас із деякими рослинами цього роду, які найчастіше зустрічаються в садах.

    Лікоріс золотистий (Lycoris aurea)

    Вид родом з Японії і Китаю, що витримує заморозки тільки до -5 ºC, і тому в умовах середньої смуги його краще вирощувати як кімнатну культуру. У висоту рослина сягає 60 см, а в поперечнику – близько 20 см. Трубчасті яскраво-жовті квітки лікоріса золотистого діаметром до 10 см розпускаються в кінці весни або на початку літа й формують суцвіття з 5-6 штук.

    Лікоріс лускатий (Lycoris squamigera)

    Походить з Японії і сягає у висоту 60-70 см. У нього ременеподібне широколінійне прикореневе листя, що з’являється вже після того, як зів’януть зібрані в пучок по 6-8 штук запашні лійкоподібні бузково-рожеві квітки з жовтим центром і відігнутими частками оцвітини. Цей вид не утворює насіння, тому розмножують його дочірніми цибулинами.

    Лікоріс променистий (Lycoris radiata)

    В природних умовах зустрічається в Непалі, Кореї та Китаї, натуралізований він також у США, Японії та інших країнах. Лікоріс променистий – багаторічна рослина, яка формує квітки раніше листя. У висоту квіткові стрілки лікоріса променистого можуть сягати від 30 до 70 см. Розташовані паралельно один одному довгі листки завширшки не більше 1 см іноді вигинаються з середини пластини. У квіток неправильної форми бічні пелюстки нагадують довгі й тонкі вусики, відхилені назад, а в їхньому центрі розташований пучок коротких і широких пелюсток дугоподібної хвилястої форми.

    Лікоріс криваво-червоний (Lycoris sanguinea)

    Компактний вид, що сягає у висоту 45 см. Цей лікоріс утворює в квітні крихітне листя, яке гине вже в червні, а цвіте рослина в серпні яскравими червоними квітками діаметром близько 5 см.

    Лікоріс: посадка та догляд, вирощування та розмноження рослини

    Лікоріс (лат. Lycoris) – рід квіткових багаторічників сімейства Амаліллісові, що складається з більш ніж 20 видів. Походять представники роду зі Східної та Південної Азії: Японії, Таїланду, Лаосу, Південної Кореї, Непалу, Пакистану, зі сходу Ірану та півдня Китаю. Деякі види були завезені до Техасу, Північної Кароліни та інших американських штатів, і частина з них у нових умовах натуралізувалася. В англомовних країнах квітка лікоріс називають ураганною або павуковою лілією. У квітникарській літературі можна зустріти японське ім’я лікорису – хіганбана. Має рослину і ще одну назву – квітка смерті: лікоріс традиційно висаджують на цвинтарі.

    Посадка и уход за ликорисом

    • Цвітіння протягом двох тижнів у вересні-жовтні.
    • Посадка: цибулини висаджують у ґрунт під зиму – у вересні-жовтні.
    • Освітлення: півтінь.
    • Ґрунт: піщаний, удобрений.
    • Полив: у період активного зростання – регулярний, після завершення цвітіння зволоження припиняють.
    • Підживлення: не обов’язкове, але рослина добре реагує на мінеральні комплекси для цибулинних культур.
    • Розмноження: найчастіше – дочірніми цибулинками, рідше – насінням.
    • Вредители: нарциссовие мухи.
    • Хвороби: гнилизна цибулин.

    Детально про вирощування лікорису читайте нижче

    Шкідники

    Незважаючи нас на свою красу, ця рослина — отруйна. Тому його часто садять на ділянках. Щоб захистити його від шкідників. Зокрема, в Китаї його висаджують біля рисових полів, що дозволяє зберегти врожай.

    Однак і отруйним кущам можуть шкодити комахи. У випадку з цією рослиною це насамперед нарцисова муха. Але застосування системних добрив (інсектицидів) дозволяє захиститись від неї.

    Не варто надмірно поливати кущ, оскільки це може занапастити кореневу систему – вона згниє. Не варто висаджувати його і під прямим сонячним промінням. Це нашкодить листям та квітам, на них з’являться світлі плями (опіки).

    Ботанічний опис

    Листя лікорису досягають у довжину від 30 до 60 см, а завширшки – всього 5-20 мм. Стебло у лікорису прямостояче, висотою від 30 до 90 см. Одна рослина може дати до 7 квітконосів з ароматними квітками червоного, оранжевого, жовтого, золотистого, лілового або білого кольору. Квітки у лікорису двох видів: у одного виду тичинки довше оцвітини в кілька разів, у другого вони лише ненабагато височіють над пелюстками. Плід лікорису – триканальна коробочка з насінням. Багато видів роду безплідні і розмножуються лише вегетативним шляхом.

    На фото: Квітучий садовий лікоріс.

    Лікоріс має одну біологічну дивність: квіти та листя рослини ніколи не зустрічаються одна з одною. Коли цвіте лікоріс? Влітку цибулини лікорису відпочивають у грунті, на початку вересня вони викидають квітконоси, що стрімко набирають висоту: за 4-5 днів стрілки можуть зрости до 50 і більше сантиметрів. На кожному квітконосі розкривається по 4-5 схожих на лілії лійчастих квіток з великою кількістю тичинок, через що квітки мають схожість з павуками. Триває цвітіння лікорису до двох тижнів, потім квітки в’януть, і тільки після цього рослина починає формувати стрілоподібне листя, яке зберігається протягом усієї зими і гине на початку літа.

    Легенда о цветке смерти

    Лікоріс – європейська назва східної рослини, утворена від імені прекрасної Нереїди (морської німфи). Згідно з азіатською легендою, квітку доглядали духи рослинного світу Манджу і Сага. Перший відповідав за квіти, другий – за листя. Якось вони забули призначену роботу заради зустрічі. Бог вибрав для закоханих жорстоке покарання: бути поряд, але не бачити одне одного. У період цвітіння лікорису листя засихає, а коли воно з’являється знову, квіти зникають.

    У японській культурі особливе значення має сорт яскраво-червоного лікорису

    Японці зазвичай садять цю квітку на цвинтарі, використовують її в траурних церемоніях, тому що вірять: вона росте на краю підземних доріг смерті. Інші назви рослин:

    • манджушага (на честь люблячих духів);
    • хіганбан (що означає: «квітка осіннього рівнодення»);
    • небесна квітка;
    • примарна квітка;
    • квітка лисиці;
    • лілія демонів;
    • лілія павука;
    • квітка мертвих;
    • квітка пустелі;
    • бритва квітка;
    • пекельна квітка;
    • квітка смерті.

    Відео: буйне цвітіння лікорису

    Посадка лікорису у відкритому ґрунті

    Коли садити

    Найкраще садити лікоріс восени, за місяць до настання холодів, щоб цибулини встигли адаптуватися в ґрунті та відростити коріння. Можна при необхідності висадити цибулини в ґрунт і навесні, але рослини майже напевно хворітимуть. У жодному разі не варто чекати, що примхлива павукова лілія зацвіте вже наступного року.

    На фото: Цвітіння білих лікорисів у саду

    Для того, щоб вирощування лікорису виявилося успішним, потрібно правильно вибрати для нього місце та створити умови, максимально наближені до природних. Підійдуть лікорису захищені від вітру та протягів ділянки у півтіні великих листяних дерев.

    Як посадити

    Лікоріс найкраще росте на піщаних ґрунтах. Перед посадкою очистіть ділянку від бур’янів, перекопайте її, якщо це необхідно, з торфом, піском і гумусом і розрівняйте поверхню.

    Великі цибулини лікорису, вкриті темно-коричневими лусками, заглиблюють не менше ніж на 14 см, щоб вони не вимерзли у морози. Відстань між лунками має бути 25-30 см: щорічно цибулини обростають дітками, кожній з яких потрібна певна площа харчування. У лунку потрібно укласти шар піску, злегка втиснути в нього цибулину, засипати її догори піском, а простір, що залишився, заповнити грунтом. Після посадки поверхню ділянки ущільнюють і рясно поливають.

    Підготовка до зими

    Пізньої осені засохлі квіти та листя рослини видаляють. Цибулини на зиму не викопують. За глибокого вкорінення не бояться морозів, але лише за умови, що відстань від дна до поверхні ділянки не менше 30 см. Якщо синоптики обіцяють сувору зиму без снігу, квітку вкривають сухою травою, листям, ялинкою або гілкою агроспаму до настання весни.

    Квітка дуже не любить холоду, тому укриття не завадить

    Уход за ликорисом в саду

    Умови вирощування

    Посадка лікорису та догляд у відкритому ґрунті за цією екзотичною рослиною особливих зусиль не вимагатиме. Вам доведеться виконувати кілька простих маніпуляцій: поливати рослину, розпушувати навколо неї ґрунт, видаляти смітну траву, вносити добрива та готувати лікоріс до зими. Іноді доводиться пересаджувати рослину і знищувати шкідників, що атакують її.

    На фото: Вирощування лікорису в саду

    Полив та підживлення

    Особливо потребує лікорис у поливі в період активного зростання квітконосів та листя. У цей час ґрунт на ділянці слід регулярно зволожувати, не допускаючи висихання ґрунту. Грунт повинен бути весь час злегка вологим. Коли лікоріс занурюється у спокій, а відпочиває рослина не лише влітку, а й узимку, полив ґрунту припиняють.

    Внесення добрив на ділянку з лікорисом процедура не обов’язкова: якщо у вашої лілії здоровий і красивий вигляд, значить, харчування їй дістає. Але якщо ви помітили деяку млявість або пригніченість лікорису, внесіть у ґрунт мінеральні добрива для цибулинних культур.

    Особливості вирощування еухарісу в домашніх умовах

    Пересадка

    Щорічної пересадки, як багато цибулинних рослин, лікоріс не вимагає, він може рости на одній ділянці до 5 років, проте потім цибулини все-таки потрібно викопати, розділити і пересадити.

    Підготуйте спочатку для лікорису нову ділянку, після чого викопайте цибулини, обережно відокремте від них діток, присипте місця розломів вугільним порошком або золою і висадіть посадковий матеріал на новому місці, дотримуючись вже описаного нами порядку. Якщо пересадка здійснюється восени, ділянку не поливають. Майте на увазі, що протягом одного-двох років після пересадки лікоріс може не цвісти. Не діліть рослину дуже часто: від цього вона слабшає. Всі частини лікорису є отруйними, тому працюйте в рукавичках.

    На фото: Як виростити лікоріс із цибулин

    Розмноження

    Найчастіше лікорис розмножують вегетативно, тобто дочірніми цибулинами, оскільки насіння лікорису отримати важко: багато видів рослини їх просто не утворюють. Спосіб розмноження дітками простий у виконанні, і ми вам щойно його описали.

    Як правильно садити і доглядати за гіппеаструмом

    Лікоріс після цвітіння

    Після того, як в’януть квітки лікорису, почнуть формуватися його листя. Наприкінці осені слід видалити сухі органи рослини, але викопувати цибулини на зиму не потрібно: вони глибоко укорінюються і не бояться навіть сильних морозів. Якщо передбачається безсніжна холодна зима, укрийте ділянку шаром сухого листя або лапником. З настанням весни укриття можна зняти.

    Розмноження

    Насінням лікоріс розмножують рідко, оскільки лише деякі види дають продуктивне насіння. Найчастіше для розмноження використовують вегетативний метод.

    Щороку у рослини зростає кілька дочірніх цибулин. Вже наприкінці сезону діти готові до самостійного зростання та їх можна відокремити.

    Однак часто ділити рослину не можна, оскільки вона слабшає і кілька років може не цвісти.

    1. Після цвітіння цибулину викопати;
    2. Акуратно виділити їх один від одного;
    3. Після відділення дочірню цибулину посадити у нове місце, а материнську посадити назад.

    Види та сорти

    У культурі вирощують не так багато видів лікорису, і ми познайомимо вас з деякими з найбільш часто зустрічаються в садах рослин цього роду.

    Лікоріс золотистий (Lycoris aurea)

    Цей вид родом із Японії та Китаю, що витримує заморозки лише до -5 ºC, і тому в умовах середньої смуги його краще вирощувати як кімнатну культуру. У висоту рослина досягає 60 см, а в поперечнику – близько 20 см. Трубчасті яскраво-жовті квітки лікорису золотистого діаметром до 10 см розпускаються наприкінці весни або на початку літа і формують суцвіття з 5-6 штук.

    На фото: Лікоріс золотистий (Lycoris aurea)

    Ликорис чешуйчатий (Lycoris squamigera)

    Походить з Японії і досягає у висоту 60-70 см. У нього ременевидне широколінійне прикореневе листя, що з’являється вже після того, як в’януть зібрані в пучок по 6-8 штук ароматні лійчасто-бузково-рожеві квітки з жовтим центром і відігнутими частками оцвітини. Цей вид не утворює насіння, тому розмножують його дочірніми цибулинами.

    На фото: Ликорис чешуйчатий (Lycoris squamigera)

    Лікоріс променистий (Lycoris radiata)

    У природних умовах зустрічається в Непалі, Кореї та Китаї, натуралізований він також у США, Японії та інших країнах. Лікоріс променистий – багаторічник, що формує квітки раніше за листя. У висоту квіткові стрілки лікорису променистого можуть досягати від 30 до 70 см. Розташоване паралельно один одному довге листя шириною не більше 1 см іноді згинається з середини пластини. У квіток неправильної форми бічні пелюстки нагадують довгі і тонкі вусики, що відхиляються назад, а в їх центрі знаходиться пучок коротких і широких пелюсток дуговидної хвилястої форми.

    На фото: Лікоріс променистий (Lycoris radiata)

    Лікоріс криваво-червоний (Lycoris sanguinea)

    Це компактний вигляд, що досягає у висоту 45 см. Цей лікоріс утворює у квітні крихітне листя, яке гине вже в червні, а цвіте рослина в серпні яскравими червоними квітками діаметром близько 5 см.

    На фото: Лікоріс криваво-червоний (Lycoris sanguinea)

    Поширення

    Лікоріс – це східна рослина, яка у природному середовищі зустрічається досить часто. Росте, переважно в Азіатських країнах – у Китайській Народній Республіці, Японії та Таїланді. Окремі різновиди можна зустріти на півдні Кореї, Афганістану та В’єтнаму.

    Сьогодні лікоріс окультурений, тому вирощувати його без особливих проблем можна у будь-якій частині світу. Так, зустріти різновиди можна у Південній Америці, Європейській частині. У домашніх умовах можливе вирощування павукової лінії, як рослин горщиків.

    Правила вирощування

    Лікориси цвітуть у безлистяному стані, а основний період спокою декоративної рослини спостерігається влітку з першої декади червня. В останніх числах серпня або першої декади вересня з ґрунту виходить квітконос з декількома квітками, які відцвітають через два-три тижні, після чого квітконос засихає і починається активне зростання листя. Рослина відноситься до категорії відносно теплолюбних, тому температурний режим у літній період не повинен бути вищим за 25-27°С. У зимовий період рекомендується забезпечувати рослинам температуру повітря лише на рівні 16-18°С.

    На стадії активного зростання листя всі зрошувальні заходи повинні бути рясні, що дозволить підтримувати ґрунт у постійно зволоженому стані. Зі стадії спокою до останніх днів цвітіння рослина в поливах не потребує. Дуже важливо створити декоративну квітучу культуру достатнє освітлення. Лілія павуча потребує яскравого, але розсіяного світла починаючи з квітня. В умовах короткого світлового дня знадобиться досвічування рослини.

    Протипоказання

    • вагітним або жінкам, що годують,
    • дітям до 16 років,
    • людям, схильним до алергії.

    Галактин, що входить до складу алкалоїду, протипоказаний хворим на епілепсію, людям з порушенням серцевого ритму, бронхіальною астмою, тяжкими захворюваннями печінки або нирок. Ознаки отруєння: нудота, блювання, підвищене слиновиділення та серцебиття, пітливість та судоми.

    Лікування препаратами на основі квітки необхідно погодити з лікарем.

    Використання

    На сході лікорис рідко використовують для прикраси садів. Це пов’язано з легендами та забобонами. Жителі Піднебесної вважають лікориси символом нещасть. Начебто квіти виростають на полях битви, де пролилася кров. Тому їх найчастіше висаджують на цвинтарях. У нашій країні цю прекрасну квітку із задоволенням і без жодних наслідків селять на клумбах, міксбордерах та в рокаріях. Вони добре приживаються у рідкій тіні дерев.

    Нові ягідні культури в нашому саду: брусниця, ірга та жимолість

    Провесною соковита зелень приховує оголений грунт, а наприкінці літа земля забарвлюється багряними квітами. Кращими сусідами для рослини є хости, бегонії, крокуси, анемони, папороті та ліріопе.