Як зробити транскрипцію слова яблуко

0 Comments

Записуємо слова з фонетичної транскрипції

Взагалі-то букви передають на письмі звуки, але все ж між писемним та усним мовленням є певна різниця, яка пояснюється правилами й нормами, традиціями та мовною практикою. Тому букви не завжди передають звук у точності — для цього є транскрипція. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься працювати з нею, записуючи слово за транскрипцією. Вона більш точно та повно передає звуки в конкретному випадку. Це робить транскрипцію водночас і більш зручною, ніж звичайні літери, і менш універсальною, адже якщо голосний у слові наближається за звучанням до іншого, то в транскрипції це має відобразитись, що може викликати плутанину. На екрані перед дитиною міститься зображення героя — іншого для кожного етапу. Цей персонаж має над собою дві діалогові хмаринки. У першій — транскрипція слова, друга є поки що порожньою. Туди треба вписати запис цього слова звичайним чином, тобто буквами з урахуванням правил правопису. Дитина читає слово й розуміє, про що йде мова у фонетичній транскрипції, після чого записує це слово поряд в іншу діалогову хмаринку. Отже, учень має нагоду порівняти, як фонетична транскрипція відрізняється від написання слова. Такий аналіз, який відбувається вже після виконання завдання, є вкрай важливою його частиною, адже дозволяє учню оцінити особливість використання букв у писемній мові для передачі звучання слів. І це при тому, що українська мова в цьому плані досить проста: слова у французькій мові звучать далеко не так, як пишуться, і навіть російська мова в цьому сенсі значно складніша, ніж українська.

Теги

Пов’язані стандарти

– розрізняє у словах тверді й м’які, дзвінкі й глухі приголосні, ненаголошені й наголошені голосні звуки;

– знає українську абетку і користується нею для встановлення абеткового порядку слів;
– знає і використовує правила вживання знака м’якшення і апострофа;
– розпізнає у словах явища уподібнення, спрощення, чергування звуків;
– помічає й виправляє орфографічні помилки, керуючись вивченими правилами.
– знає і застосовує фонетику на рівні 5 класу та навички аналізу слів у розшифруванні тексту;

– використовує комбіновані знання всіх аналогів букв та звуків, схеми складоподілу та морфемики для читання незнайомих слів у контексті та поза контекстом;

– читає із достатньою точністю та темпом, розуміє значення прочитаного;

– читає прозу та вірші з високою точністю, відповідним темпом та логічними наголосами під час читання;

– використовує зміст для підтвердження або розпізнавання та розуміння слів.
Якщо ви помітили якісь проблеми, будь ласка, повідомте нам про це

Неправильних відповідей. За кожну помилку тобі нараховуються 2 додаткові питання. Якщо кількість помилок буде більшою за максимально вказану — ти не зможеш успішно пройти завдання.

Результат збережено. У будь-який час Ви зможете повернутись до тренування і продовжити з того місця, де зупинились.

Фонетична транскрипція українських слів – Повний фонетичний розбір слова

Фонетична транскрипція – це схематичне позначення всіх мовних звуків. Простими словами, ви бачите перед собою схему мовних звуків, які реально вимовляються у потоці промови. Сьогодні ми поговоримо про те, що таке фонетична транскрипція, а також розглянемо кілька сервісів, де фонетична транскрипція доступна онлайн.

Повна фонетична транскрипція слова: особливості

До фонетичної транскрипції, українською та будь-якою іншою мовою пред’являються такі вимоги:

  • Кожна літера у розборі повинна позначати той самий звук.
  • Кожен звук у розборі повинен завжди позначатись однією і тією ж літерою.

Щоб записати фонетичну транскрипцію, використовується українська абетка. При цьому такі літери, як я, ю, й, щ, и, ь у розборі не використовуються. Для фонетичної транскрипції також характерне використання спеціальних надрядкових та підрядкових знаків.

Особливості використання спеціальних надрядкових та підрядкових символів у фонетичній транскрипції:

  • Наголос голосного у транскрипції позначається вертикальною рисою праворуч біля букви, що позначає відзначений голосний – [ос’ін’] – осінь;
  • М’якість приголосного у розборі – косою рисою праворуч наліво над літерою з правого боку [л’он] -льон;
  • Напівпом’якшені – апострофом у тому самому місці, де і м’якість [б’ілка] – білка;
  • Подовжені приголосні звуки у транскрипції позначаються однією літерою, після якої ставиться двокрапка;
  • Нескладотвірний характер голосних у розборі позначають дужкою над буквами, що є на початку.
  • Наближеність одного звука до іншого (нечітка вимова ненаголошених) у розборі позначається двома літерами.

У фонетичній транскрипції також обов’язково позначаються паузи. Якщо йдеться про паузу між словами, то для позначення у розборі використовується вертикальна риса. Якщо у транскрипції необхідно позначити великі паузи, наприклад між кількома фразами – використовується дві вертикальні риски. Розділові знаки при написанні фонетичної транскрипції речень не застосовуються.

Якщо ви хочете прописати фонетичну транскрипцію, вам необхідно укласти ії у квадратних дужках. Такі правила діють для всіх мов, не лише для української.

Особливості поділу слів на склади українською мовою

При складанні фонетичної транскрипції важливо знати, як діляться слова по складах. Склад – це мінімальний відрізок звуку в слові, який складається з голосного звуку або поєднання одного голосного звуку з одним або кількома приголосними. Це той відрізок слова, який можна вимовити на одному поштовху повітря, що вдихається. Наприклад, у слові «урок» він один, а в «держава» вже три.

Склад – обов’язковий елемент фонетичного поділу слова. Кожне слово повинно мати стільки елементів, скільки голосних звуків. Залежно від кількості, в українській мові виділяють односкладові, двоскладові, трискладові та багатоскладові слова.

Також усі склади в українській мові за фонетичної транскрипції поділяються на закриті та відкриті. Відкритими називаються ті, що закінчуються на голосні літери. Відповідно, закритими вважаються ті, що закінчуються на приголосну букву.

При фонетичному розборі слова також важливо враховувати ударний або ненаголошений склад.

При розборі українських слів при фонетичної транскрипції важливо враховувати такі правила:

  1. Один приголосний, що стоїть між голосними, завжди належить до наступного: до-ля, за-ко-ни, пе-ре-ма-га-ти.
  2. Якщо між голосними два приголосних, то звуки [м], [н], [р], [л], [в], [і], що йдуть після голосного, відносяться до попереднього складу, а звуки, які стоять після їх – до наступного: дум-ка, зорь-ка.
  3. Два приголосні, якщо перша їх дзвінка, а друга глуха, стосуються різних складів: легко, греб-ти.
  4. Якщо другим приголосним є звуки [м], [н], [р], [в], [і], [рі], [лЧ], [ні], то разом з попереднім вони належать до наступного складу.
  5. Три приголосних звука, якщо два перших їх або дзвінкі, або глухі, а третій сонорний, у розборі стосуються наступного: и-скра; до різних складів, якщо перший сонорний чи дзвінкий, другий – глухий, а третій сонорний: роз-цві-ла.
  6. Подовжені приголосні відносяться до наступного складу: знання.

Приклад фонетичного аналізу слова

Розглянемо приклад фонетичної транскрипції слова на основі «Бджілка»:

За складами: бджіл-ка (2 склади; наголос на 1-му).

  • б [ б ] – голосний, дзвінкий парний, твердий непарний (Правило E)
  • дж [ дж’ ] – запрошення, дзвінкий парний, пом’якшений непарний (правило GF)
  • і́ [і́] – голосний, наголос (правило A)
  • л [л] – запрошення, дзвінкий непарний, сонорний, твердий парний (правило E)
  • к [к] – запрошення, глухий парний, твердий непарний (правило E)
  • а [а] – голосний, безглуздий (правило A)

7 букв – 6 звуків

Сервіси, де можна виконати фонетичну транскрипцію слова онлайн

Розглянемо також кілька онлайн-сервісів, які допоможуть вам лише за кілька кліків мишкою виконати фонетичний розбір будь-якого українського слова:

  1. https://cct.systems/. Тут ви можете самостійно ввести слово, фонетичну транскрипцію якого потрібно виконати, або вибрати готовий варіант зі списку в лівій частині сайту. Розбір займає лише кілька секунд.
  2. https://eduknigi.com/sounds.php. Звуко-літерний розбір слова можна виконати і на цьому сайті. Просто введіть потрібне слово у відповідний рядок і зачекайте, поки сервіс завершить розбір.

Висновок

Фонетична транскрипція – це можливість дізнатися, як те чи інше слово необхідно правильно вимовляти у розмовній мові. Навички розбору стануть у пригоді людям, які тільки починають займатися вивченням української мови. Для кращого розуміння, як звучать ті чи інші фрази, також рекомендуємо частіше спілкуватися з носіями мови.

Відповіді на часті питання

Для чого потрібна фонетична транскрипція?

Фонетична транскрипція допомагає зрозуміти правильну вимову слів у мовленні. Вона особливо корисна для вивчення мов та точного передавання вимови.

Як позначається наголос голосного в фонетичній транскрипції?

Наголос голосного позначається вертикальною рискою справа від букви, що позначає відзначений голосний звук.

Які особливості поділу слів на склади в українській мові?

Слова в українській мові поділяються на склади. Склад – це мінімальний відрізок звука в слові. В українській мові є односкладові, двоскладові, трискладові та багатоскладові слова. Склади бувають відкритими (закінчуються на голосні) і закритими (закінчуються на приголосні).

Як вставити фонетичну транскрипцію в текст?

Для позначення фонетичної транскрипції використовуйте квадратні дужки. Напишіть слово, а в середині дужок укажіть фонетичний розбір. Наприклад: [бдж’і́лка].

Як я можу покращити свої навички фонетичної транскрипції?

Для покращення навичок фонетичної транскрипції регулярно вправляйтесь, використовуючи різні тексти та словники. Також корисно слухати носіїв мови та повторювати їх вимову.

Яка фонетична транскрипція слова розгублює?

Розгублює
По складам: ро-згу-блю-є (4 склади).
[ розгубл’уй’е ]
р [ р ] – приголосний, дзвінкий непарний, сонорний, твердий парний (правило E)
о [ о ] – голосний, ненаголошений (правило A)
з [ з ] – приголосний, дзвінкий парний, твердий парний (правило L3)
г [ г ] – приголосний, дзвінкий парний, твердий непарний (правило E)
у [ у ] – голосний, ненаголошений (правило A)
б [ б ] – приголосний, дзвінкий парний, твердий непарний (правило E)
л [ л’ ] – приголосний, дзвінкий непарний, сонорний, м’який парний (правило D2)
ю [ у ] – голосний, ненаголошений (правило A)
є ⟨
[ й’ ] – приголосний, сонорний, дзвінкий непарний, м’який непарний.
[ е ] – голосний, ненаголошений (правило B)
9 букв – 10 звуків