Інжир: посадка, догляд та вирощування в домашніх умовах

Деякі особливості розмноження інжиру в середній смузі. Сорти, придатні для вирощування в домашніх умовах. Догляд, полив і правильна підгодівля інжирового дерева.

Як тільки не називають інжир: фігове дерево, фіга, винна ягода, бодхі. Рослина це — одна з найдавніших культур, вирощуваних людиною. Саме з листя біблійної смоковниці Адам і Єва, згідно з легендою, зробили собі одяг.

Фіга, або фігове дерево — родом із субтропіків. Інжир в природі виростає до 10 метрів заввишки і може прожити до 300 років. Це листопадне дерево з великими листками-лопатями і пишною кроною.

Природний ареал зростання фігового дерева — Середземномор’я, на Узбережжі Криму і Кавказу, Індія, Іран, Афганістан — всі країни з теплим і вологим кліматом.

Дерево інжиру є жіноче і чоловіче. У чоловічих рослин квіти називаються каприфиги, а в жіночих — фіги. Зовні вони мало чим відрізняються, ось тільки плоди виростають виключно на жіночих деревах. Запилюють їх маленькі оси-бластофаги, для яких є спеціальні отвори в суцвіттях. Таким чином дерева сприяють розмноженню ос.

У інжиру дуже солодкі, соковиті плоди, трохи витягнутої, грушоподібної форми. Всередині нього безліч дрібних насіння. До речі, стверджують, що якщо більше насіння всередині, то більш ніжний і солодкий інжир (налічують понад 900).

У складі інжиру знаходиться величезна кількість корисних мікроелементів. Завдяки унікальному складу, інжир використовують як лікарський препарат при лікуванні різних недуг. Навіть деякі форми раку на ранній стадії лікують за допомогою смокви. Адже лікувальні властивості притаманні не лише плодам, вони знайдені в усіх частинах рослини — і в насінні, і листі, і в соку цього дивного дерева.

Завдяки своїй високій калорійності інжир, особливо в сушеному вигляді, цілком може замінити цукерки і шоколад. Стверджують, що Клеопатра обожнювала інжир, воліючи його іншим солодощам.

Пуансетія: догляд у домашніх умовах

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 24 лютого 2023 Опубліковано: 19 лютого 2019 Перша редакція: 19 вересня 2014 🕒 7 хвилин 👀 259772 рази 💬 6 коментарів

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за пуансетією
• Квітка пуансетія – особливості вирощування
• Догляд за пуансетією в домашніх умовах
  • Як доглядати за пуансетією
  • Підживлення пуансетії
  • Пересадка пуансетії
  • Обрізання пуансетії
  • Вороги: комахи та хвороби
  • Чому жовтіє листя пуансетії
  • Чому у пуансетії опадає листя
  • Чому не цвіте пуансетія

  Уже традиційно напередодні Нового року на прилавках з’являються яскраво-червоні, рожеві або білі кущики-букети в горщиках – це пуансетія, один із символів Різдва.

  Її строкате листя багато хто помилково приймає за квіточки, та лише дбайливому і терплячому квітникарю вдається побачити справжнє цвітіння домашньої пуансетії.

  Що робити з пуансетією після свят? Якщо ви хочете, щоб рослина, яка так старанно прикрашала ваше свято, залишилася в домі, приділіть їй мінімум уваги, і вам не доведеться щороку купувати новий горщик з «різдвяною зіркою».

  • Чи дійсно потрібно пересаджувати пуансетію щороку?
  • В який період пуансетію потрібно удобрювати кожні два тижні?
  • Як обприскувати пуансетію під час цвітіння?
  • Як убезпечити себе при роботі з цією квіткою?
  • Як розмножити пуансетію в домашніх умовах?
  • Чому листя пуансетії жовкне?

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за пуансетією

  • Цвітіння: у переддень Різдва та Нового року.
  • Освітлення: яскраве розсіяне світло (західні або східні вікна).
  • Температура: у період зростання та розвитку – 18-25 ˚C, під час цвітіння – 16-14 ˚C, в період спокою – 14-12 ˚C.
  • Полив: улітку – регулярний і рясний, узимку ґрунт має бути ледь вологим.
  • Вологість повітря: під час цвітіння рекомендуються регулярні обприскування теплою водою.
  • Підживлення: з весни до осені кожні два тижні комплексним мінеральним добривом. У період цвітіння акцент робиться на калійну складову.
  • Обрізування: двічі на рік: у квітні на висоту 15 см і після пересадки з метою формування куща.
  • Період спокою: шість-сім тижнів у березні-квітні.
  • Пересадка: щорічно після періоду спокою.
  • Розмноження: живцюванням.
  • Шкідники: трипси, борошнисті червці, білокрилки, щитівки, павутинні кліщі.
  • Хвороби: сіра гниль, борошниста роса, фузаріоз.

  Молочай прекрасний (лат. Euphorbia pulcherrima), або пуансетія (лат. Poinsettia) – рослина роду Молочай родини Молочайні, в природі росте у тропіках Мексики і Центральної Америки. Рослина пуансетія – це вічнозелений чагарник, що досягає в місцях існування чотириметрової висоти, в культурі ж пуансетія є кущиком заввишки 30-50 см. Листя в нього темно-зеленого кольору, еліпсоподібне, черешкове, з зубчастими краями, 10-15 см завдовжки. Квітки жовтуваті, дрібні, зібрані в розеткоподібні суцвіття, але навколо них утворюються яскраво-червоні приквітки, які необізнані люди вважають квітами. Селекціонери вже вивели сорти пуансетії з рожевими, білими, жовтими і навіть двоколірними приквітками. Назву свою квітку пуансетія отримала на честь першого американського міністра Мексики Джоела Робертса Пойнсетта, який цікавився ботанікою і був вражений красою молочаю прекрасного. Цвітіння пуансетії припадає на Різдво, тому іноді її називають «Віфлеємська зірка» або «різдвяна зірка».

  Квітка пуансетія – особливості вирощування

  Квітучу пуансетію купують у крамниці і дарують близьким на Різдво. Зазвичай після цвітіння вона гине, але якщо ви докладете деяких зусиль, то зможете зробити зі своєї одноразової пуансетії багаторічник, що прикрашає ваш будинок кожне Різдво. Ось кілька порад, які допоможуть зробити особливості пуансетії вашими союзниками:

  • як тільки почне опадати листя, скоротіть поливання пуансетії, щоб ґрунт був майже сухий, і припиніть підживлення, обріжте стебла пуансетії на висоті 15 см від рівня ґрунту, перенесіть у темне прохолодне місце і дайте поспати до травня;
  • у травні, щоб стимулювати початок росту, поставте квітку в добре освітлене місце, починайте поливати і підживлювати мінеральними добривами. Як тільки рослина піде в ріст, пересадіть її в новий ґрунт;
  • на початку жовтня ставте квітку на ніч у коробку, що не пропускає світло, або в шафу, де вона перебуватиме не менше 14 годин на день – таким чином ви стимулюєте закладку бутонів у рослини;
  • як тільки почнуть розкриватися приквітки, доглядайте за рослиною, як завжди.

  Відзнакою пуансетії є і те, що вона виділяє отруйний молочний сік. Особливо шкідливий він для очей. У деяких випадках сік пуансетії провокує алергію. При попаданні в шлунково-кишковий тракт може викликати блювоту і розлад кишківника. Щоб уникнути цих неприємностей, одягніть рукавички перед обрізанням і пересадкою пуансетії.

  Догляд за пуансетією в домашніх умовах

  Як доглядати за пуансетією

  Пуансетія полюбляє рости на західних чи східних вікнах, але прямі промені сонця їй шкодять, як і протяги. Найкомфортніша температура для росту рослини – 18-25 ºC, під час цвітіння – 16-14 ºC, а в період відпочинку – 14-12 ºC. Поливання в літній час повинне бути рясним, взимку поливання скорочують, аби ґрунт був ледь вологим. Коли різдвяна пуансетія зацвіте, починайте обприскувати її теплуватою відстояною водою.

  Підживлення пуансетії

  Підживлювати пуансетію потрібно з весни до осені двічі на місяць комплексними мінеральними добривами. У період цвітіння вам знадобляться калійні добрива, хоча багато квітникарів забобонні в цьому питанні і вважають за краще в період цвітіння рослину не підживлювати.

  Пересадка пуансетії

  Пересаджують пуансетію навесні, у квітні або травні, після періоду спокою, коли пуансетія прокинулася і в неї починає з’являтися молоде листя. Ґрунт повинен бути слабкокислий і складатися з листової, глинисто-дернової, торф’яної землі і піску в співвідношенні 2:3:1:1. Не забувайте про дренажний шар. Горщик має бути не набагато більшим за попередній. Щоб звести стрес від пересадки рослини до мінімуму, пуансетію пересаджують способом перевалки.

  Обрізання пуансетії

  Ніяких особливих тонкощів в обрізанні пуансетії нема. Обрізають її двічі: на початку квітня, коли передбачається період спокою, на висоту 15 см від рівня ґрунту в горщику, і після пересадки, коли у рослини почнуть відростати нові пагони. Роблять це, щоби сформувати красивий кущик і видалити слабкі пагони, які потім використовують як живці для вегетативного розмноження.

  Розмноження пуансетії

  Як розмножити пуансетію? У природних умовах пуансетія розмножується насінням, але в домашніх умовах для розмноження пуансетії використовують вегетативний спосіб розмноження живцями, які нарізають на початку літа. Довжина живця має бути 7-10 см; щоб на ньому було не менше 3-6 хороших бруньок, зріз повинен проходити безпосередньо під вузлом. Живці опускають зрізом на кілька хвилин у теплу воду, щоб пішов отруйний сік рослини, потім обробляють зрізи коренеутворювачем, висаджують їх у контейнери з вологим субстратом, що складається з піску, сухого гною і перегною, і утримують при температурі 24-28 ºC під плівкою в світлому місці, але без яскравого сонячного світла, періодично провітрюючи й обприскуючи. Коли живці вкореняться (а це станеться приблизно за місяць), температурний режим може стати трохи вільнішим, але опускатися нижче 16 ºC температура не повинна. Восени молоденькі пуансетії пересаджують у горщики діаметром 18-20 см, але стати красивими квітучими кущами вони зможуть лише за рік.

  Хвороби пуансетії

  Вороги: комахи та хвороби

  Іноді пуансетія потерпає від таких комах, як трипси, щитівки, білокрилки, борошнистий червець і павутинний кліщ. Борошнистий червець утворює білу воскоподібну субстанцію, а тля та білокрилки залишають на листках клейкі плями. Боротися з ними можна як народними засобами, так і системними інсектицидами. Тлю і щитівку знищують, щотижня протираючи листя пуансетії мильним розчином з обох сторін з наступним змиванням мила душем, з червцями борються обробкою листя рослини мінеральним маслом. Але іноді ця боротьба все одно закінчується походом до крамниці за препаратом від шкідників.

  Хворіє пуансетія на сіру гниль, фузаріоз і борошнисту росу. Сіра гниль з’являється на тлі підвищеної вологості повітря і виглядає як сірий (пліснявий) наліт на пагонах, стеблах і на суцвіттях, а на листі утворюються бурі плями. Для боротьби з сірою гниллю використовують «Фундазол», «Скор» або «Чистотіл». Фузаріоз робить пагони бурими, потім майже чорними, вони в’януть і відмирають. Борошниста роса вкриває листя і квітки рослини білим нальотом, під яким рослина поступово набуває коричневого кольору. Знищуються ці грибкові захворювання такими фунгіцидами, як «Фітоспорін-М», «Топаз», ті ж «Скор» і «Чистотіл».

  Чому жовтіє листя пуансетії

  Коли рослину утримують в прохолодному приміщенні і при цьому регулярно перезволожують ґрунт, починається загнивання коренів, яке супроводжується пожовтінням листя. Це тільки одна з причин жовтизни листя. Іншою причиною може бути якраз низька вологість повітря, внаслідок якої рослину вражає павутинний кліщ, і його життєдіяльність призводить до пожовтіння листя пуансетії.

  Чому у пуансетії опадає листя

  Опадання листя може бути наслідком причин, зазначених у попередньому пункті: перезволоження ґрунту при низькій температурі приміщення та занадто сухе повітря в кімнаті. Тобто листя спочатку жовтіє, а потім опадає. Опадає жовте листя і від недостатнього поливання рослини. Коли минають різдвяні свята, пуансетія жовтіє і скидає листя, готуючись до періоду спокою. Іноді опадання листя спричиняється різким перепадом температур або браком освітлення.

  Чому не цвіте пуансетія

  Найімовірніше, тому, що ви пропустили щось з агротехнічних рекомендацій фахівців. Прочитайте ще раз уважно розділ про цвітіння пуансетії – і, можливо, ви самі виявите помилку. Головне, що потрібно рослині, щоб зацвісти, – це правильний світловий і температурний режим, при дотриманні якого пуансетія зацвіте обов’язково.

  Пуансетія після цвітіння

  Період спокою у пуансетії починається в березні-квітні, триває він близько шести тижнів. Коли рослина починає скидати листя, обріжте її пагони на висоті 15 см від рівня ґрунту, перенесіть пуансетію в темне прохолодне приміщення і дайте їй відпочити, лише зрідка і дуже помірно зволожуючи ґрунт в горщику. У травні ваша красуня прокинеться і вимагатиме від вас турботи й уваги, за які віддячить вам з приходом зими яскравим святковим цвітінням.

  Фіалки: вирощування на підвіконні, види

  Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 10 лютого 2019 Перша редакція: 10 вересня 2016 🕒 21 хвилина 👀 57898 разів 💬 14 коментарів

  • Прослухати статтю
  • Посадка й догляд за фіалками
  • Квіти фіалки – опис
  • Догляд за фіалкою в домашніх умовах
    • Догляд за домашньою фіалкою
    • Горщики для фіалок
    • Ґрунт для фіалок
    • Посадка фіалок
    • Полив фіалок
    • Удобрення фіалок
    • Пересадка фіалок
    • Обрізування фіалок та формування розетки
    • Гігієна фіалок
    • Як розмножити фіалку
    • Розмноження фіалок дітками
    • Розмноження фіалки листком
    • Хвороби фіалок
    • Шкідники фіалок
    • Фіалка не цвіте
    • Фіалка жовтіє
    • Плями на фіалках
    • Фіалки на підвіконні руйнують особисте життя
    • Фіалки – гарні прикмети
    • Коментарі

    Кімнатна фіалка (лат. Saintpaulia), або узамбарська фіалка – рід трав’янистих квітучих рослин родини Геснерієві, дуже поширений у кімнатному квітникарстві. У природі квітка фіалка росте в гірських регіонах Східної Африки – у Танзанії й Кенії, найчастіше вибираючи місця на терасах річок і біля водоспадів. Існує понад 20 видів фіалки узамбарської. Відкрив цю дивовижну квітку в 1892 році барон Адальберт Вальтер Радкліфф ле Тані фон Сен-Поль, військовий комендант Узамбарського округу, який на той час був частиною колонії Німеччини. Перебував округ на території сучасних Бурунді, Руанди й Танзанії. Сен-Поль вислав насіння фіалки своєму батькові Ульріху Сен-Полю, президенту Німецького дендрологічного товариства, а той віддав їх ботаніку Вендландові, який у 1893 році виростив із насіння квітку й описав її як сенполію фіалкоквіткову, виділивши в окремий рід.

    Того ж року сенполія була представлена на виставці квітів у Генті, де було продано право на її промислове розведення. У 1927 році сенполії потрапили до Північної Америки й одразу ж завоювали на цьому материку нечувану популярність – до 1949 року було відомо вже понад 100 сортів кімнатної фіалки. Сьогодні ж рослина фіалка налічує 32 тисячі з гаком сортів, які є гібридами сенполії фіалкоквіткової і сенполії гнмрпажньої.

    Прослухати статтю

    Посадка й догляд за фіалками

    • Цвітіння: майже цілий рік.
    • Освітлення: яскраве розсіяне світло (північні, північно-східні, північно-західні підвіконня). Світловий день сенполії має тривати 13-14 годин.
    • Температура: у період вегетації – 18-24 ˚C, узимку – не нижче 15 ˚C.
    • Полив: регулярний – 2 рази на тиждень, 1 раз на півтора тижні бажано застосовувати спосіб нижнього поливу.
    • Вологість повітря: звичайна для житлових приміщень.
    • Підживлення: у період активної вегетації 1 раз на 10 днів мінеральним добривом для квітучих кімнатних рослин, додаючи його в воду для нижнього поливу. Дозування добрива має бути вдвічі слабкішим, ніж вказано в інструкції.
    • Період спокою: яскраво не виражений, але іноді взимку потрібно дати сенполії відпочити.
    • Пересадка: міняти субстрат у горщику потрібно щорічно, але горщик змінюють на більший тільки в міру необхідності.
    • Розмноження: дітками, листовими живцями та насінням.
    • Шкідники: павутинний кліщ, щитівки та несправжньощитівки, попелиці, трипси, нематоди, червці, білокрилки, мокриці, мушки й комарики.
    • Хвороби: фузаріоз, борошниста роса, іржа, сіра гниль і фітофтороз.

    Квіти фіалки – опис

    Домашня фіалка – низькоросла вічнозелена багаторічна трав’яниста рослина з укороченими стеблами й прикореневою розеткою округлих шкірястих ворсистих листків, зелених на так званих рослинах-хлопчиках (boys) і зі світлою плямою біля основи на сенполіях-дівчатках (girls). У листя домашніх фіалок нерівнобічні серцеподібні основи й загострена або округла верхівка. Квітки у сенполій діаметром від 2 до 4 см, прості, п’ятипелюсткові, або махрові, каймисті, зіркоподібні чи гофровані, зібрані в грона. Забарвлення квіток може бути практично будь-яким – одного відтінку або двоколірним. Цвітіння фіалок при правильному догляді триває майже цілий рік. Плід сенполії – коробочка з великою кількістю насіння.

    Власне, сенполію називають домашньою фіалкою тільки тому, що її квітки схожі на квітки фіалки лісової або садової, насправді сенполія належить до зовсім іншої родини і не є родичкою такої широко відомої садової рослини, як фіалка триколірна, або братки. Фіалки на підвіконнях – це сенполії, африканські квіти, які зуміли за короткий проміжок часу завоювати весь світ. Ми розповімо вам, як посадити фіалку, як доглядати за домашньою фіалкою й опишемо найбільш популярні в культурі сорти фіалок.

    Догляд за фіалкою в домашніх умовах

    Догляд за домашньою фіалкою

    Як доглядати за домашніми фіалками, щоб вони цвіли якнайдовше? Кімнатні фіалки дуже люблять світло, але бояться прямих сонячних променів, тому найкраще місце для них – північне, північно-східне або північно-західне підвіконня, освітлюване розсіяним світлом. Можна тримати їх і на південному вікні, до середини завішаному тканиною – не біда, якщо на фіалки впаде промінь сонця, що заходить, але від полуденних палючих променів ніжні листки та квітки сенполій слід захистити. Світловий день для домашньої фіалки має тривати 13-14 годин, і якщо ви в зимовий час зумієте організувати для неї додаткове освітлення, вона невтомно цвістиме навіть у лютневі холоди.

    Як виростити фіалку в умовах міської квартири і який температурний режим є для неї оптимальним? Квіти фіалки перестають розвиватися, коли температура опускається нижче 15 ºC, тому необхідно підтримувати в приміщенні помірно теплу температуру влітку й помірно прохолодну взимку. Оптимальна температура для сенполій 18-24 ºC. Погано впливають на них протяги та різкий перепад температур – саме тому кімнатні фіалки не люблять проводити літо на свіжому повітрі. Має значення для сенполій і вологість повітря – ідеально, коли вона підвищена, але при цьому вода не повинна потрапляти ні на квіти, ні на листя рослини, що перебуває на світлі.

    Горщики для фіалок

    Горщик для сенполії має бути невеликим, оскільки корінь фіалки багато місця не займає, та й рясно цвісти рослина починає тільки тоді, коли коріння освоїть весь внутрішній простір горщика. Молодим сенполіям потрібен горщик діаметром 5-6 см, а для дорослої фіалки досить мати горщик діаметром 7-9 см. І тільки дуже великим рослинам знадобиться посудина діаметром 11-13 см. Розрахунок для підбору посуду простий: діаметр посудини має бути втричі меншим за діаметр розетки листя. І зауважте, що кімнатна фіалка воліє не дорогі глиняні горщики, а пластикові.

    Ґрунт для фіалок

    Догляд за домашньою фіалкою передбачає вибір для неї ґрунту певного складу. У магазинах продається ґрунтова суміш для сенполій, проте досвід показує, що вона підходить далеко не всім фіалкам. А ось універсальний квітковий ґрунт типу «Терра-віта» фіалкам підійде. Можна скласти субстрат самостійно з дернової й листової землі, піску та перегною в пропорції 0,5:2:1:1. У відро готової суміші можна внести столову ложку суперфосфату та півсклянки кісткового борошна й усе ретельно перемішати. Основні вимоги до ґрунту для сенполій: він має бути пухким, швидко вбирати воду й добре пропускати повітря. Але перш ніж наповнити горщик субстратом, помістіть у нього шар дренажу з керамзиту, вермикуліту, шматочків пінопласту або моху-сфагнуму об’ємом у третину горщика – дренаж захистить вашу фіалку від застою води в коренях, від якого вона може загинути. На дренаж можна покласти шматочок деревного вугілля.

    Посадка фіалок

    Коли посудина для фіалки заповнена дренажем, можна братися до посадки сенполії. Насипте на дренаж шар субстрату, помістіть рослину по центру горщика й поступово досипте субстрат із різних боків під рослину, трохи струшуючи горщик, щоб заповнити ґрунтом усі порожнини. Коли до краю горщика залишиться незаповненими 2 см, злегка притисніть поверхню субстрату й полийте фіалку.

    Полив фіалок

    Фіалки в домашніх умовах вимагають регулярного поливу. Як поливати фіалку? Найкраще для зволоження ґрунту в горщику використовувати спосіб нижнього поливу. Один раз на тиждень-півтора налийте в глибоку миску теплої відстояної води й занурте в неї горщик із фіалкою так, щоб вода майже доходила до краю горщика, але не переливалася в нього. Через певний час, коли верхній шар ґрунту фіалки заблищить від вологи, дістаньте горщик із миски й дайте стекти зайвій воді. Частий або верхній полив можуть призвести до загнивання коренів рослини. Зволожувати фіалку потрібно тільки тоді, коли земляна грудка майже вся суха. Якщо у вас є фіалка з листям на довгих черешках, стежте за нею: тільки-но вона опустила листя, значить, прийшла пора поливати всі фіалки.

    Удобрення фіалок

    Догляд за фіалкою в домашніх умовах вимагає внесення добрив у ґрунт. Починають удобрювати фіалки на початку вегетації, і продовжують вносити підживлення раз на тиждень-півтора доти, доки фіалка не ввійде в період спокою. Як добриво використовують рідкі комплекси для квітучих кімнатних рослин. Найкращий спосіб – додавати добриво в воду для нижнього поливу, тим паче що періодичність зволоження ґрунту збігається з періодичністю внесення підживлення. Однак майте на увазі, що концентрація добрив має бути вдвічі слабшою, ніж вказано в інструкції.

    Пересадка фіалок

    Вирощування фіалок вимагає щорічної заміни субстрату в горщику, а ось сам горщик можна і не міняти. Якщо ж рослині потрібен горщик більшого розміру, ви визначите це по тому, що листя фіалки стало дрібнішим і блідішим, а цвітіння мізерним. У цьому разі слід пересадити сенполію в горщик діаметром на 2 см більший. Як пересадити фіалку, щоб якнайменше її потурбувати? Легше зносить пересадку фіалка в березні. Постарайтеся обережно перевалити її з одного горщика в інший, не порушивши земляної грудки. Коренева шийка рослини має опинитися на 2-3 см нижче краю горщика. Після перевалки сенполії в новий горщик на дренажний шар рівномірно заповніть свіжим субстратом проміжки між земляною грудкою рослини і стінками, струшуючи горщик, щоб ґрунт заповнив увесь простір. Після пересадки не забудьте добре полити фіалку.

    Обрізування фіалок та формування розетки

    Кущик фіалки мусить мати три яруси листя. Листя, розташовані нижче, можна обривати, не залишаючи черешків, особливо якщо воно блякле і в’яле. Своєчасно видаляйте зів’ялі квіти й деформоване та пожовкле листя, щоб кущик виглядав охайно. Час від часу повертайте горщик із фіалкою навколо осі, щоб листя в розетці розвивалося рівномірно. Згодом через те, що ви видаляли нижнє листя, у фіалки оголюється стовбур. Що старша рослина, то вищий стовбур, і це не додає рослині декоративності. Є два способи виправити становище: пересадити фіалку, заглибивши стовбур у ґрунт, або зрізати всю розетку, залишивши під нею частину стовбура заввишки до 2 см, помістити кущик пеньочком у склянку з водою, дочекатися утворення на ньому коренів і висадити фіалку в ґрунт.

    Гігієна фіалок

    Догляд за фіалками полягає також у дотриманні гігієни. У природних умовах африканських гір, де фіалки поливає дощ і сушить вітер, вони прекрасно почуваються і виростають іноді до 30 см заввишки. Тому на запитання читачів, чи можна фіалки мити і чому фіалки не можна обприскувати, відповідаємо: і мити, й обприскувати фіалки можна. Коли листя рослин вкриється пилом, віднесіть їх у ванну, увімкніть душ і змийте пил із листя слабким напором теплої води. Однак не поспішайте повертати фіалки на підвіконня, залиште їх у ванній доти, доки не стече зайва вода й не висохне листя, інакше на ньому під яскравим світлом з’являться плями.

    Кімнатна фіалка – розмноження

    Як розмножити фіалку

    Як бачите, посадка і догляд за фіалками зовсім не складні, а ненав’язлива, однак майже досконала краса сенполій робить будь-яке житло привабливим і затишним. Той, кого підкорила невибаглива чарівність кімнатних фіалок, обов’язково захоче навчитися їх розмножувати, і ми готові поділитися з вами своїм досвідом у цьому питанні. Розмножуються домашні фіалки насінням, дітками й листковими живцями, але простіше використовувати вегетативні способи розмноження.

    Розмноження фіалок дітками

    Іноді один кущик сенполії може утворити кілька розеток – діток. Коли дітки фіалок підростають, їм стає тісно в одному горщику з материнською рослиною, і фіалка починає занепадати. Вийміть фіалку з горщика, обережно розділіть коріння всіх розеток і розсадіть дітки по окремих горщиках. Здорові рослини добре зносять пересадку навіть у квітучому стані.

    Розмноження фіалки листком

    Найпростіше вирощується фіалка з листка. Відокремте здоровий, красивий листок із другого ярусу розетки й поставте його черешком у воду, щоб він пустив коріння. Довжина черешка має бути близько 4 см, а у мініатюрних і напівмініатюрних фіалок – не менше 1,5 см. Багато хто воліє відразу висаджувати листок у посудину з дренажними отворами, дренажним шаром і пухким ґрунтом, що складається з 4 частин грубозернистого піску, 2 частин листової землі й 1 частини торфу. Зверху горщик накривають прозорим ковпаком, після чого поміщають у тепле світле місце, захищене від прямих сонячних променів. Час від часу субстрат поливають, але не допускають його перезволоження. Листок може довго сидіти в ґрунті без будь-яких змін, але ви мусите проявити терпіння. Іноді листок брижиться, чахне й відмирає, але не слід поспішати його викидати: нова рослина зароджується під землею, в найнижчій частині черешка, тому потрібно просто чекати. Коли з’являться молоді листочки, батьківський листок, якщо він у гарному стані, відрізають. Його можна відразу ж укоренити ще раз. Якщо з одного листка з’являється відразу кілька розеток, потрібно почекати, поки вони підростуть, розділити й розсадити їх по окремих горщиках. Недолік процесу вкорінення листка в ґрунті полягає в тому, що ви не можете побачити, коли з’явилося коріння, але зате час окорінення значно скорочується, а ймовірність появи нової рослини збільшується практично до 100 %.

    Шкідники і хвороби фіалок

    Видові фіалки рідко вражаються шкідниками або хворобами, але рослини, створені в результаті селекційних робіт, у цьому відношенні не такі благополучні.

    Хвороби фіалок

    Найчастіше сенполії потерпають від фузаріозу, борошнистої роси, іржі, сірої гнилі та фітофторозу.

    Борошниста роса вкриває листя, черешки й квітконоси фіалки білястим нальотом. Провокує розвиток захворювання погане освітлення, низька температура на тлі високої вологості повітря, запиленість листя, надлишок у ґрунті азоту при нестачі калію й фосфору. Лікують захворілу рослину обробкою розчином Фундазолу або Бентлану. При сильному ураженні повторіть обприскування через 10 днів.

    Фітофтороз виникає при проникненні в кореневу систему фіалки через ранки або тріщини грибкової інфекції, у результаті чого відбувається загнивання кореневої шийки рослини, а на листках з’являються бурі плями. Передусім фітофтороз губить рослини, ослаблені поганим доглядом. Небезпека захворювання в тому, що його не можна вилікувати. Хвору рослину знищують, а горщик стерилізують. Щоб уникнути ураження фітофторою, обов’язково вносьте в ґрунт суперфосфат і не допускайте занадто високої вологості повітря в приміщенні.

    Сіру гниль, або ботритис, можна впізнати по пухнастому коричнево-сірому нальоту цвілі на наземних частинах рослини. Розвивається захворювання стрімко, і в результаті рослина гине. Побурілі частини потрібно відразу ж видаляти, а фіалку обробити фунгіцидом. Згнилу рослину викидайте разом із ґрунтом – він вам більше не знадобиться. Щоб не спровокувати розвиток хвороби, бережіть фіалки від протягів, різкого перепаду температур і перезволоження ґрунту.

    Фузаріоз, або загнивання розетки, виникає в умовах надлишкового поливу, використання для зволоження ґрунту холодної води, перепадів температури, вирощування фіалок у важкому ґрунті або в занадто просторому горщику. Дізнатися, що у рослини фузаріоз, можна за такими симптомами: черешки листя набувають бурого відтінку, листя опадає, а коріння темніє і легко відокремлюється від ґрунту. При перших же ознаках хвороби видаліть загнилі частини рослини й обробіть фіалку якимсь фунгіцидом.

    Іржа проявляється у вигляді жовто-помаранчевих горбиків на верхній стороні листя та іржаво-бурих подушечок на нижній. Із розвитком хвороби листя фіалки починає опадати. Знищують грибок обробкою рослини одновідсотковою бордоською рідиною або розчином будь-якого іншого фунгіциду, а також опудрюванням фіалки сірчаним пилом.

    У ролі профілактики від будь-якого грибкового захворювання, зокрема й від фузаріозу, обробляйте фіалку один раз на два місяці розчином Фундазолу.

    Шкідники фіалок

    Зі шкідників небезпеку для фіалки становлять кліщі, щитівки й несправжньощитівки, попелиці, трипси, нематоди, червці, білокрилки, мокриці, мушки й комарики.

    Кліщі. При зараженні кліщами на листках фіалки з’являються вдавлені коричневі плями, ніби зроблені тупою голкою. Вражають фіалку червоні павутинні, цикламенові й плоскі кліщі, які харчуються соком рослини, від чого вона слабшає і марніє. Позбавити фіалку від усіх видів кліщів можна обробкою акарицидами – Акарином, Актелліком або Фітовермом, причому двома останніми препаратами потрібно додатково пролити земляну грудку в горщику. Проводять процедуру на свіжому повітрі – у дворі або на балконі, оскільки акарициди токсичні для людини. Не забудьте надіти рукавички, окуляри й маску.

    Щитівки і несправжньощитівки воліють селитися в розетках із гладким листям. Впізнати їхню появу можна по липких крапельках виділень. Якщо при огляді ви виявили хоч одну дорослу комаху, обробці препаратом Агравертін підлягає вся рослина.

    Трипси можуть потрапити в приміщення разом із тополиним пухом або квітами з саду. Небезпечні ці сисні комахи тим, що моментально розмножуються і здатні окупувати сусідні рослини. Вони порушують цілісність тичинок, залишають на квітках сріблясті погризи, а на пошкоджених листках коричневі чи чорні плями. У боротьбі з трипсами потрібно видалити на фіалці всі квітконоси й обробити рослину Фітовермом, Актелліком або Актарою.

    Нематоди – це мікроскопічні черв’яки, що живуть у ґрунті і вражають кореневу систему фіалки, висмоктуючи з неї соки й натомість виділяючи токсини. У результаті життєдіяльності нематод на коренях рослини утворюються галли – здуття, схожі на намистинки. Нематоди бувають і листовими, що паразитують на листках і бруньках фіалки: спочатку на листках з’являються світлі плями, що поступово темніють і загнивають. Симптоми присутності листових нематод нагадують ознаки захворювання сірою гниллю, але без нальоту цвілі. Позбутися від нематод не можна – доведеться знищити хвору рослину, щоб шкідники не поширилися на сусідні квіти. Можна спробувати відновити фіалку, укоренивши здоровий листок без будь-яких плям. Запобігти появі нематод можна, вирощуючи квіти в безземельних торф’яних ґрунтах, додаючи при цьому в кожен горщик таблетку Піперазину.

    Червці найчастіше селяться на молодих квітконосах, у пазухах і складках листя. У місцях укусу червцем рослина деформується і забарвлюється в червоний або бурий колір. Ґрунтові червці вважають за краще харчуватися корінням фіалки. Виявити їхню присутність можна при пересадці рослини – ґрунт набуває кислого грибного запаху, а самиці червців укриті білою субстанцією, що нагадує грудочку пуху або вати. Знищують червців, що живуть на наземних частинах, двоетапною обробкою фіалки Ателліком або Фітовермом, а проти ґрунтових паразитів застосовують Моспілан, Регет або Дантоп, проливаючи розчином препарату земляну грудку фіалки тричі з інтервалом 10 днів.

    Попелиця вражає квітконоси, бутони, квітки фіалки, висмоктуючи сік рослини, через що деформуються пелюстки квіток, і цвітіння фіалок виглядає неповноцінним. При сильному ураженні на листках і квітконосах утворюється клейкоподібна рідина – виділення попелиці, на яких селиться сажистий гриб, утворюючи чорний наліт. Щоб позбутися від попелиці, проводять 2-3 сеанси обробки рослини Актелліком (1 мл препарату на 1 л води).

    Мокриці з’являються на фіалці в тому випадку, якщо ви весь час тримаєте ґрунт у горщику вологим, не даючи часу земляній грудці висихати. За зовнішнім виглядом вони нагадують маленьких черепашок, що не перевищують у довжину 1,5 см. Ушкоджують мокриці коріння й листя рослини, що призводить до вторинних інфекцій. Найефективніший спосіб боротьби з мокрицями – обробка фіалки й ґрунту в горщику акарицидами. Рослину обприскують, а субстрат проливають розчином Актелліка або Фітоверма.

    Мушки і комарики поселяються на фіалці при хронічному перезволоженні ґрунту в горщику. Самі вони великої шкоди не завдають, але їхні личинки руйнують субстрат, пошкоджують коріння рослини, сприяють ущільненню ґрунту, що скорочує доступ повітря до коріння. Найбільше потерпають від комах молоді рослини. У результаті життєдіяльності цих комах починається загнивання коренів і стебла. Виявивши шкідників, пролийте ґрунт у горщику розчином Карбофоса, обведіть крейдяним олівцем від тарганів край посудини, натріть олівець на тертці і присипте цими стружками поверхню ґрунту в горщику. Дорослі особини можна знищити аерозолем Рейд або Дихлофос. І перегляньте графік поливу фіалки.

    Ногохвістки, або колемболи, теж заводяться на фіалці від вогкості. Вони нешкідливі для фіалки, але коли їх стає забагато, вони можуть пошкоджувати коріння рослини. Пролийте земляну грудку фіалки піретрумом і перестаньте заливати рослину.

    Білокрилки – яскраво-білі мушки невеликого розміру, які сидять на поверхні листя і залишають на ньому липкі випорожнення – улюблене середовище для сажистих грибів. Тому поверхня листя спочатку біліє, а потім чорніє. Як наслідок – у фіалки припиняється ріст пагонів. Ефективним заходом є обробка фіалок сумішшю системного інсектициду й акарициду. Аби позбутися білокрилок, вам знадобиться як мінімум два сеанси.

    Фіалка не цвіте

    Квітникарі-початківці іноді звертаються до нас зі скаргами, що, попри всі їхні старання, вони не можуть дочекатися від своєї фіалки цвітіння. Отже, чому фіалка не цвіте? Проаналізуймо причини цього явища. Важко чекати від фіалки цвітіння, якщо:

    • їй бракує світла;
    • світловий день у неї менше 12 годин;
    • субстрат перенасичений азотними добривами;
    • порушені правила поливу рослини;
    • у кімнаті недостатньо вологе повітря – фіалці потрібна вологість на рівні 50 %;
    • у горщику занадто важкий і щільний ґрунт;
    • у рослини дуже просторий горщик;
    • фіалка вражена шкідниками або хворіє.

    Фіалка жовтіє

    Часто турбує початківців-фіалколюбів і той факт, що у фіалок жовтіє листя. Чому це відбувається? Іноді листя жовтіє від природної причини – старості. Такі листки краще видаляти разом із черешками. Другою причиною є вигоряння листя під яскравими променями сонця, пересихання ґрунту або перегрів рослини. Зволожте ґрунт у горщику способом нижнього поливу й організуйте захист рослини від сонця в полуденний час – можна повісити на вікно фіранки, а можна покрити скло сонцезахисною плівкою. Якщо є така можливість, помістіть фіалки на підвіконня північної, північно-західної або північно-східної орієнтації. Обов’язково стежте за кислотністю ґрунту – норма для сенполій 5,5-6,5 pH. І не захоплюйтеся фосфорними добривами на шкоду азотним – рослині азот необхідний, зокрема для того, щоб листя фіалки було зеленим.

    Якщо після того, як пожовтіло листя, основа стебла побуріла та обм’якла – рослина потерпає від надлишку вологи й занадто низької температури.

    Плями на фіалках

    Плями на листках фіалки з’являються з різних причин. Наприклад, світло-жовті плями – це робота трипсів. А якщо на листку під збільшувальним склом видно чорні цятки, то це спори грибка-паразита. Чорний наліт на листках – від сажистого грибка. Округлі світло-коричневі плями на листі й квітках рослини – сонячні опіки. Сіро-бежеві дрібні плями у вигляді плям, смужок і завитків по всьому листкові – наслідки протягів. Темні плями по краях старого листя виникають від нестачі калію – це сигнал для зміни субстрату в горщику. Білі плями або наліт – ознаки борошнистої роси. Темні плями, вкриті сірим пушком цвілі – сіра гниль. Темно-руді плями – іржа.

    Види і сорти фіалок

    Зважаючи на величезну кількість сортів, вмериканська класифікація кімнатних фіалок, якою користується більшість квітникарів, досить складна, але ми все-таки спробуємо дати вам уявлення про те, які сорти й гібриди сенполій існують у культурі. Сортові фіалки розрізняють за такими ознаками:

    – розмір розетки – мікроміні mM (діаметр розетки до 6 см), міні M (діаметр від 10 до 15 см), напівміні, або міді SM (діаметр від 15 до 20 см), стандарт S (діаметр від 20 до 40 см), великий стандарт L (діаметр від 40 до 60 см). Окремою категорією є фіалки трейлерні, або ампельні;

    – тип листя – овальне, округле, брунькоподібне, подовжено-серцеподібне, подовжено-овальне на довгих черешках, цілокрає, зазубрене, хвилясте по краю або гофроване. Окрім того, є листя з плямою біля основи пластини – його називають «герл», а є листя без плями – «бой». Поверхня листя може бути гладкою, стьобаною, ложкоподібною, слабко- або густоопушеною, однотонною або строкатою;

    – забарвлення листя може бути згори будь-якого відтінку зеленого кольору, іноді темно-коричневим або майже чорним, оливковим, сіро-зеленим, з бризками або жилками білого кольору, світло-зеленого з рожевими бризками. Нижня сторона може бути світло-зеленою, рожевою, майже білою, ліловою з пурпуровими плямами, темно-пурпуровою, зеленою з ліловими плямами;

    – тип квітки у сенполій буває: класичний, як у братків, зіркоподібний – з п’ятьма пелюстками одного розміру, дзвонові – з одним або двома рядами пелюсток, оса – дуже рідкісний тип зі згорнутими пелюстками верхньої губи й широкими пелюстками нижньої та павук – квітки з подовженими пелюстками, які ніби охоплюють півсферу. Квітки всіх типів можуть бути простими, напівмахровими та махровими. Квітки дзвонового типу бувають тільки простими та напівмахровими.

    Окрім основних форм, із появою дедалі більшої кількості гібридів фіалок розрізняють сорти з такою формою країв пелюсток, як гофрована (каймиста або мереживна), закруглена, загострена, рвана й рівна;

    – забарвлення пелюсток у фіалок може бути однотонним, двотоновий (два відтінки одного кольору), двоколірним або багатобарвним. Двоколірне, багатобарвне й двотонове забарвлення може бути фантазійним (із цятками, бризками, горошинами, променями або плямами іншого кольору або тону на пелюстках) і каймистим (на квітках одна або дві облямівки різної ширини одного чи двох кольорів). Двоколірне забарвлення може бути також пальчиковим – на пелюстках контрастна кольорова пляма у вигляді кола або овалу. Що стосується безпосередньо кольорів, у які можуть бути забарвлені квітки фіалки, то існують буквені позначення для всієї колірної гами:

    • B (Blue) – блакитна або синя;
    • C (Multicolor) – різнобарвна;
    • P (Pink, Rose) – яскраво-рожева або темно-рожева;
    • O (Orchid, Mauve, Levender) – орхідейна, лавандова, рожево-бузкова або блідо-фіолетова;
    • R (Red, Mahagon, Plum, Burgundy) – червона, червоно-каштанова, сливова, вишнева;
    • V (Violet, Purple) – фіолетова або пурпурна;
    • W (White, Creamy, Blash) – біла, кремова або ледь рожева;
    • X (Bicolor) – двоколірна;
    • Y – біла з жовтим.

    Останнім часом при описі фіалок у побут увійшли й такі незвичайні кольори, як беж, палевий, помаранчевий, індиго, лососевий, попелястий, сизий, теракотовий, електрик і фуксієвий;

    – кількість пелюсток – квітки фіалки можуть бути простими, або одинарними, з п’ятьма-шістьма пелюстками, напівмахровими – в центрі квітки утворюються дві додаткові зморщені пелюстки-гребінці, і махровими.

    Із величезного різноманіття сенполій пропонуємо вам чудові сорти фіалок із назвами й описом, які вам напевно запам’ятаються. Не станемо стверджувати, що це найкращі фіалки з вирощуваних у культурі, але ви зможете вибрати серед них квітку для свого дому.

    Каприз – біла фіалка з махровими квітками із зеленими торочками по краях пелюсток. Листя строкате, хвилясте.

    Мачо – фіолетові фіалки з бордовим відтінком великих напівмахрових квіток із білою облямівкою по хвилястим краях. Листя зелене, просте, яйцеподібне.

    Ваша величність – рожева фіалка з густомахровими квітками зі хвилястими краями пелюсток і яскраво-зеленим листям;

    Водяник – махрова синя фіалка, яка до країв пелюсток стає рожевою. По торочкуватих краях яскрава бронзово-зелена облямівка. Листя світло-зелене, хвилясте.

    Морський вовк – гігантська, до 8 см у діаметрі, напівмахрова блакитна фіалка зі хвилястими пелюстками, прикрашеними тонким сітчастим малюнком. Листя темно-зелене.

    Томагавк – яскрава червона фіалка з квіткою класичного типу. Сорт вирізняється рясним цвітінням. Листя у цієї фіалки темно-зелене.

    Паризькі таємниці – великі махрові квітки темного лілово-чорного забарвлення з переливчастим аметистового-сітчастим малюнком по всіх пелюстках. Центральні пелюстки зібрані в щільну кульку, як капустяний качан. По торочкуватих краях пелюсток біло-зелений рюш. Листя фестончасте, строкате – зелене з білим.

    Жабо – фіалка з махровими темно-блакитними пелюстками, загорнутими в качанчики. На краях пелюсток кручений яскраво-салатовий рюш. Листя зелене, хвилясте.

    Макс Блек Перл – оксамитова чорна фіалка з фіолетовим вилиском і компактним напівмініатюрним листям.

    На жаль, не виведена поки ні зелена фіалка, ні жовта, проте селекціонерами вже розроблено сорти з жовтим відтінком або з жовтим малюнком на листі – Лемон кіссіз, Меджесті, Ворм Санрайз, Санкіст Роуз. Існує також кілька сортів сенполій із пазеленню, які заведено називати зеленими фіалками – Сільверглейд Епплз, Фрозен ін Тайм, Баккал Айріш Лейс, Айріш Крім, Спрінг Роуз, Грін Лейс та інші.

    Фіалки на підвіконні – прикмети

    Фіалки на підвіконні руйнують особисте життя

    Неймовірна популярність сенполій стала причиною багатьох забобонів і прикмет, з якими пов’язують цю квітку. Кажуть, наприклад, що фіалка – чоловікогон, тобто у незаміжньої жінки, яка вирощує кімнатні фіалки, нібито немає шансів вийти заміж, а у заміжньої любительки сенполій є ризик залишитися без чоловіка. Але якщо добре подумати, то виявиться, що серед ваших знайомих є заміжні жінки, які роками вирощують фіалки. Та й у тих ваших подруг, які не так давно вийшли заміж, можна виявити на підвіконні фіалку-другу. Якщо пошукати.

    Інший забобон стверджує, що кімнатна фіалка є енергетичним вампіром і що не можна тримати її у себе в спальні, оскільки вона викликає сонливість і занепад сил. Але, якщо вдуматися, фіалки, як і будь-які інші рослини, вдень, при світлі, виробляють кисень, а вночі, навпаки, його поглинають і виділяють вуглекислоту. І від нестачі кисню вас і хилить у сон. Звідси висновок: не потрібно влаштовувати на підвіконні в спальні цілу оранжерею.

    Фіалки – гарні прикмети

    А ось астрологи вважають, що фіалка, поєднуючи в собі енергію Тельця й Місяця, діє на людину заспокійливо, приносить у дім затишок і гарний настрій. І як усі квіти, які стосуються знаку Тельця, мають силу талісмана, що гарантує забезпеченість, стабільність, гармонійність, і наділяють людину мудрістю, витривалістю і натхненням у творчості. Ось так…