Червона степова порода худоби

0 Comments

Племінна робота та породи великої рогатої худоби

Племінна робота в скотарстві має свої особливості, які пов’язані з напрямком продуктивності тварин.

Так, в молочному скотарстві, поряд з поліпшенням породності і збільшенням молочної продуктивності, племінну роботу проводять у напрямку підвищення жирності молока і зниження затрат кормів на виробництво продукції.

Основні показники, за якими ведуть відбір і підбір у молочному скотарстві, є величина надою, вміст жиру і білка в молоці, жива маса, вирівняність лактації, оплата корму, відтворна здатність, племінні якості, стійкість до захворювань. Особливе значення має пристосування до машинного доїння.

Племінна робота з великою рогатою худобою м’ясного напрямку використання спрямована на підвищення м’ясних якостей та скороспілості тварин.

У м’ясному скотарстві основою відбору є конституційно-виробничий тип в цілому, враховується жива маса і особливості екстер’єру, приріст живої маси і оплата корму.

У світі розводять біля 300 порід великої рогатої худоби. В Україні зустрічається близько 60 порід та породних груп.

Сучасні породи великої рогатої худоби за своїми господарсько-біологічними ознаками дуже відрізняються між собою. Існує декілька класифікацій, але практичним цілям найбільше відповідає виробнича, в основі якої лежить напрямок продуктивності тварин. Залежно від основного напрямку використання, породи великої рогатої худоби поділяють на молочний, м’ясо-молочний, або комбінований, і м’ясний напрямки продуктивності.

Тварини молочного напрямку продуктивності мають дещо розтягнутий тулуб, кутасті форми тіла, легку голову з тонкими рогами, високу і нешироку холку, велику відстань між ребрами, тонку шкіру. На добре розвинутому череві сильно виражені молочні вени, які прямують до об’ємного вимені. Загальна тілобудова молочної корови наближається до зрізаного конуса.

Породи м’ясного напрямку продуктивності характеризуються компактним тулубом, добре розвинутою мускулатурою, товстою шкірою. Передня, середня і задня частини тулуба розвинуті приблизно однаково. Тваринам характерна товста і коротка шия, голова мала з короткими рогами, проміжки між ребрами невеликі, холка, спина і поясниця широкі, ноги короткі. Вим’я слабо виражене. Надої молока невеликі — 1,5-3 тис. кг в рік. Жирність молока 3,8-4,5 %. Тварини цього напрямку продуктивності добре відгодовуються, швидко ростуть, під час забою вихід м’яса становить 60-70 %.

Породи молочного напряму продуктивності

Чорно-ряба порода — це високопродуктивна вітчизняна порода молочного напряму створена шляхом схрещування місцевої худоби, яка розводилась в різних зонах колишнього СРСР, з породами чорно-рябої худоби голландського походження. Затверджена в 1959 році за рішенням Міністерства сільського господарства колишнього СРСР шляхом об’єднання кількох відрідь чорно-рябої худоби в одну чорно-рябу породу. При створенні і формуванні масиву чорно-рябої породи в Україні у різні періоди та відповідних місцях поширення використовували кілька відрідь — голландської, естонської, литовської, чорно-рябої Московської області та інших областей. Це призвело до того, що нинішній масив чорно-рябої худоби у господарствах України різноманітний за своєю генеалогічною структурою і невирівняний за типом. Конституція чорно-рябої худоби міцна, екстер’єр і тип будови тіла характерний для молочного напряму. Тварини характеризуються добрим здоров’ям та пристосованістю до різних кліматичних зон. Корови великі, з дещо розтягнутим, пропорційно розвинутим тулубом, глибокими середньої ширини грудьми, широким попереком, спиною та крижами.

Основні проміри корів такі: висота в холці — 126-132 см, коса довжина тулуба — 150-165 см, обхват грудей — 180-200 см, обхват п’ястка — 18-20 см. Дорослі корови важать 450-600 кг, бугаї — 800-1000 кг, телята при народженні 30-35 кг. Удій корів в племінних заводах 40006000 кг, жирність молока 3,5-3,8 %, вміст білка в молоці 3,3-3,6 %. Рекордистки дають до 17517 кг жирністю 4,2 %. За умов інтенсивної відгодівлі тварини мають добрі м’ясні якості і досягають забійного виходу 55-58 %. Чорно-ряба худоба вважається найбільш придатною для експлуатації в умовах промислової технології. Чорно-рябу худобу розводять у всіх областях та республіці Крим.

Голштинська порода створена в США та Канаді на основі голландської чорно-рябої відбором за молочною продуктивністю та розвитком. Жива маса голштинських корів 670-720 кг, іноді 815 кг, бугаїв 850-1250 кг, телят при народженні — 40 кг. За екстер’єром корови великі, з довгим тулубом, масть чорно-ряба і червоно-ряба; груди глибокі, середньої ширини; голова довга, суха; шия середньої довжини, тонка з дрібними складками; черево об’ємисте; вим’я велике; кінцівки міцні — тип конституції міцний. Чорно-рябе і червоно-рябе відріддя голштинської худоби майже однакові за продуктивністю і типом.

Висота в холці корів у середньому 144 см, бугаїв — 158-160 см, глибина грудей у корів до 86 см, ширина — до 65 см. Індекс рівномірності розвитку вим’я в середньому становить 42-50 % при швидкості молоковіддачі 2,37 кг/хв. М’ясні якості достатньо високі. Забійний вихід — 55-60 %.Удій повновікових корів 6000-8000 кг при 3,5-3,6 % жиру. Створено репродуктори голштинської породи, яка використовується для виведення нових спеціалізованих молочних порід.

Голландська порода — одна із стародавніх заводських порід молочного напряму продуктивності. Виведена вона в Голландії внаслідок довготривалого покращення місцевої голландської худоби цілеспрямованим відбором та підбором тварин за молочною продуктивністю в умовах доброї годівлі (пасовища, зелені корми) та належного утримання. Сучасний тип голландської породи сформувався на початку XX ст., коли стали застосовувати комплексну оцінку тварин за продуктивністю і міцністю конституції. Голландська худоба характеризується великими розмірами, міцною конституцією та кістяком, добре розвиненою мускулатурою, гармонічною тілобудовою. Основні проміри дорослих корів становлять: висота в холці 130-134 см, коса довжина тулуба 170-180 см, обхват грудей 195-200 см, обхват п’ястка 19-20 см. Середня жива маса корів в Голландії 550-600 кг, бугаїв — 800-1000 кг, телят при народженні 36-42 кг. Середньорічний надій 5000-5500 кг молока, а в кращих господарствах 6000-6500 кг з високим вмістом жиру (3,9-4,0 % і вище). Вміст білка у молоці 3,3-3,6 %. Тварини характеризуються доброю скороспілістю і високими м’ясними якостями. Забійний вихід відгодованих тварин досягає 55-60 %. Перший раз телиць осіменяють у віці 14-18 міс. Голландська худоба дуже поширена в світі. В Україну завозилась для покращення місцевої чорно-рябої худоби та створення чорно-рябої породи.

Червона степова порода за чисельністю займає провідне місце серед молочних порід України. Початок утворення породи відноситься до заселення південних степів, коли на територію сучасної Запорізької області у басейні річки Молочної та її притоків з 1789 по 1833 рр. масово переселялися росіяни, українці та німці-колоністи. Завозили сюди худобу різних порід: сіру українську, великоруську, червону остфрисландську та інші, їх схрещували між собою і розводили помісей “в собі”. Пізніше почався відбір худоби червоної масті, добре пристосованої до місцевих умов. У кінці 19-го на початку 20 століть відбувалося повторне схрещування червоної остфрисландської породи з англерською, вільстермаршською, симентальською та іншими породами. Найбільший вплив при повторному схрещуванні мала англерська порода. Таким чином, червона степова порода з’явилася внаслідок складного відтворного схрещування тварин сірої української породи з плідниками перелічених вище порід при одночасній селекції тварин за молочністю. Червону степову породу тепер розводять у 9 південних областях України та в Криму. У тварин легкий кістяк, тонка щільна шкіра, слаборозвинені м’язи. Голова легка, довга, шия тонка з вирізом, холка вузька, груди помірно глибокі, вузькі, спина і поперек вузькі, довгі, черево об’ємисте, крижі припідняті, ратиці міцні, вим’я середньої величини. Тип конституції міцний і ніжний щільний.

Дорослі корови в племінних господарствах мають живу масу 450500 кг, бугаї — 800-900 кг, телята при народженні — 28-34 кг. Середній надій молока 3500-3800 кг, а в кращих племінних господарствах — 5500 кг. Від рекордисток одержують надій понад 13000 кг. Вміст жиру в молоці 3,6-3,7 %, білка 3,2-3,6 %. Індекс вим’я 40-44 %. На поліпшену годівлю тварини реагують добре. Забійний вихід становить — 54-56 %, а у дорослих відгодованих кастратів — 60 %. Основним методом при створенні нової червоної молочної породи стало відтворне схрещування червоної степової породи та її помісей з плідниками англерської, червоної датської порід і червоно-рябими голштинами.

Українська чорно-ряба молочна порода створена шляхом відтворного схрещування. Апробована в 1995 році. В породі виділено три внутрішньопородні типи, які відрізняються материнською основою та часткою спадковості голштинської породи: центрально-східний, західний та поліський, їх виведено схрещуванням чорно-рябої, білоголової української, симентальської порід з голштинськими бугаями. Найбільший і найпродуктивніший масив становить поголів’я центрально-східного внутрішньопородного типу, створене на основі симентальської та голландської худоби з використанням чистопородних бугаїв голштинської породи, має задовільні м’ясні якості. Частка спадковості голштинської породи в межах 5/8-7/8.

Тварини цього типу мають міцну, щільну конституцію, вим’я ванноподібної чи чашоподібної форми з великим запасом, шия довга з тонкою складчастою шкірою, холка гостра, спина рівна, пряма, поперек широкий і рівний, зад широкий, довгий, кінцівки міцні, добре розвинена середня частина тулуба. Молочна продуктивність у кращих племінних стадах 6000-8000 кг молока жирністю 3,6-3,8 %. У породі є чимало тварин з надоєм понад 10000 кг молока. Жива маса дорослих корів 600650 кг, бугаїв — 850-1100 кг. Центрально-східний тип за чисельністю становить 65-70 % поголів’я породи. Дещо дрібніша чорно-ряба худоба західного регіону, в основі якої голландські, німецькі, в обмеженій кровності голштинські тварини. За будовою тіла тварини західного внутрішньопородного типу наближаються до центрально-східного, поступаючись йому продуктивністю на 10-15 %. На Поліссі сформовано тип худоби, який є похідним від білоголової української і голландської порід. У цих тварин частка спадковості голштинів невелика, а тому вони мають в основному комбінований тип будови тіла. У складі породи затверджено три заводські типи: київський, харківський і подільський, 6 ліній. В племінних стадах виведено десятки високопродуктивних родин та окремих тварин.

Українська червоно-ряба молочна порода створена шляхом відтворного схрещування сименталів з червоно-рябими голштинами, частково — з айрширами та монбельярдами. Ареал породи охоплює 14 областей України. Порода апробована у 1992 році. Характерними ознаками тварин нової породи є міцна, щільна конституція, гармонійність будови тіла, вим’я ванно- чи чашоподібної форми з великим запасом, шия довга з тонкою складчастою шкірою, холка гостра, спина рівна і пряма, поперек широкий і міцний, зад широкий, довгий, кінцівки міцні.

Жива маса дорослих корів 650-680 кг, теличок у 12 міс. — 300-320 кг, 18 міс. — 400-450 кг. Забійний вихід у бугайців 15-місячного віку становив 56-59 %. Нова порода має центральний та південно-східний внутрішньопородні типи. Вінницький, Київський, Прилуцький, Харківський, Черкаський заводські типи. В Українській червоно-рябій породі частка крові голштинів досягає 60-80 %, але у певної кількості тварин така частка дещо більша або менша. За основу селекції взято бажані тип, характер, рівень продуктивності, технологічні якості худоби.

Червона польська порода розводиться у Волинській та Тернопільській областях, створена завдяки складному відтворному схрещуванню місцевої польської худоби з англерською і червоною датською породами.

Тварини червоної польської породи невеликі, жива маса дорослої — 450-480 кг, бугаїв 850-900 кг, телят при народженні 28-32 кг. Надої корів у кращих племінних господарствах 4500-5000 кг молока з вмістом жиру 3,8 %, забійний вихід 54 %. Тварини добре пристосовані до поліських умов.

Білоголова українська порода. Центром формування породи була колонія Голендри Вінницької області, яку створили в 1871 р. переселенці, вихідці з Голландії та Німеччини. Вони завезли сюди худобу гронінгенського відріддя голландської, остфризької, вільстермаршської та інших порід. Схрещування місцевої худоби з вищеназваними породами створило білоголову українську породу. При відборі тварин звертали увагу на високу молочну продуктивність помісей для розведення “в собі”. Найбільший вплив на перших етапах цієї роботи відіграла гронінгенська худоба. Білоголова українська порода — молочна, добре пристосована до місцевих умов Полісся, але вона поступається продуктивністю іншим породам, насамперед чорно-рябій. Тому масив породи різко зменшився, вона являє собою локальну породу України, частину якої слід зберегти для сучасної і майбутньої селекції. Масть білоголової української породи — чорна білоголова і червона білоголова з білими відмітинами на грудях, череві та кінцівках, має білу голову з темними колами навколо очей. Середня маса корів 450-500 кг, бугаїв — 700-800 кг. Молочна продуктивність 3000-3500 кг.

Англерська порода створена на початку 19 ст. у Німеччині, в провінції Ангельн. Тривалий час вона була відома як ангельська, а в 1950 році їй дали нову назву — анґлерська. її вивозили в інші країни, де використовували при утворенні червоної датської, червоної степової, червоної польської та інших порід.

Сучасна анґлерська порода відзначається високими надоями і вмістом жиру в молоці (4500-5000 кг молока і 4,2-4,4 %), добрими екстер’єрними ознаками. Це дає змогу широко використовувати її поряд з червоною датською для поліпшення багатьох червоних порід. Жива маса корів — 450-525 кг, бугаїв — 850-950 кг, телят при народженні — 30-36 кг.

Айрширська порода виведена в Шотландії (графство Айр) у XVIII ст. Вважається, що вона створена в результаті схрещування місцевої худоби з голландською, шортгорнською, герефордською, гернзейською, джерсейською та іншими породами. Тепер у Великобританії ця худоба становить близько 3 % загального поголів’я. Продуктивність айрширів у середньому 5000 — 5400 кг молока, вміст жиру 3,8-3,9%. За жирномолочністю порода переважає цілий ряд інших порід. Від найкращої корови Дроіптон Мелодія-29 за дев’яту лактацію одержали 13690 кг молока з вмістом 4,09 % жиру і 3,34 %білка. Худобу цієї породи вивозять у Швецію, Фінляндію, США, Канаду, Австрію, Нову Зеландію та інші країни. В Україну айрширів завезли з Фінляндії, їх використовували для утворення харківського типу червоно-рябої породи на основі симентальської.

Середня продуктивність підконтрольних корів айрширської породи у Фінляндії становить 5821 кг молока з вмістом 4,45% жиру та 3,27 білка. Жива маса корів — 491 кг. Розводять айрширів і в багатьох країнах. Там, як і в Україні, айрширів використовують для чистопородного розведення та схрещування з іншими породами з метою поліпшення їх продуктивності та технологічних ознак, посилення пристосованості до промислової технології.

Джерсейська порода — одна із давніх порід світу. Виведена на островах британського каналу шляхом поліпшення місцевої худоби. На острові Джерсі, який розташований у протоці Ла-Манш, тривалий час місцеву худобу розводили “в собі”. У 1789 р. прийнято закон, який забороняв вивезення худоби інших порід. Порода формувалася під впливом вимог ринків Англії та країн Західної Європи на коров’яче масло. Тому відбір і підбір протягом багатьох років був однобічним — за жирномолочністю. Слід також зазначити, що клімат, де створювалася порода, був м’який, теплий. Тварини цілий рік знаходилися на пасовищах. Широко тут застосовували інбридинг. З 1850 р. почали експортувати худобу в інші країни. Значного поширення порода набула у США, Німеччині, Данії, Новій Зеландії та інших країнах. Джерсейська порода — найкраща за жирномолочністю. Жир у молоці становить 5,5-6,0 %, жива маса корів — 360-400 кг, надій — 3500 кг молока. За екстер’єром і конституцією це характерна молочна худоба ніжної щільної конституції, спостерігаються тварини перерозвиненої у бік ніжності конституції. Масть тварин від світло-сірої до темно-бурої, іноді — чорна.

У селекції останнім часом стали враховувати міцність конституції тварин і живу масу, яка у багатьох тварин невелика. Голова легка і суха, тулуб плоский, ребра косо поставлені, груди глибокі, вузькі, м’язи щільні, сухі, кістяк тонкий, вим’я чашоподібної форми, шкіра тонка, еластична. Висока жирномолочність породи дає змогу використовувати її для схрещування з іншими для створення нових порід і типів худоби. Характерний приклад у цьому подали в Німеччині, де створили синтетичну породу (місцева чорно-ряба х джерсейська х голштинська), яка відзначається високими господарськими корисними ознаками. В Україні джерсеїв схрещували з червоною степовою, симентальською, лебединською та ін. Але чіткої спрямованості в селекції не було, і ця робота не набула визначених масштабів.

ТОП-10 популярних порід ВРХ в Україні

На сьогоднішній день фермери приділяють велику увагу генетиці ВРХ, обираючи породи, які найбільше відповідають вимогам іхнього господарства. Які ж попроди корів є найбільш пощиреними в Україні?

  1. Українська чорно-ряба молочна порода – лідер молочного виробництва України.

Тварини цієї породи є найбільш поширеними у молочних підприємствах практично усіх областей України.

Історична довідка. Порода створена методом складного відтворного схрещування чорно-рябої худоби (материнська основа) та голштинської (батьківська основа) порід. Затверджена у 1996 році. До складу породи входять: центрально-східний, західний, поліський, сумський, південний внутрішньопородні типи, тобто робота зі створення велась на всій території України. Потенціал молочної продуктивності корів становить 8–9 тис. кг молока за лактацію з вмістом жиру 3,72–3,96 %, білка 3,2–3,3 %. Продуктивне довголіття – понад 4 лактації.

Цікавий факт: для створення Сумського типу у якості материнської основи були використані тварини унікальної лебединської породи, забезпечивши підвищену жирність і білковість молока корів.

Сучасний стан і напрямок селекції. Частка тварин цієї породи у загальному поголів’ї сягає понад 40%. На даний час ця спеціалізована молочна порода селекціонується у напрямку підвищення кількості молока та його якісних показників – вмісту жиру і білка в молоці. В умовах українських господарствах, за дотримання оптимальних умов годівлі надої молока тварин сягають понад 7-8 тис. кг молока за лактацію і більше. У відтворенні широко використовуються генетичний матеріал (сперма) бугаїв голштинської породи чорно-рябої масті.

Наявність активної частини популяції. Чисельність племінних корів становить понад 69 тис. голів, які утримуються в більше 250 племінних господарствах України.

  1. Перша вітчизняна молочна порода – українська червоно-ряба молочна.

Хоча за історією створення є першою в Україні, на жаль пальму першості не втримала, і її поголів’я зараз дещо менше ніж української чорно-рябої молочної. Цей факт пов’язаний з перекриванням худоби цієї породи голштином чорно-рябої масті. Причина: обмежена кількість генетичних ресурсів голштинської породи червоно-рябої масті та менш низька селекційна якість генетичного матеріалу.

Історична довідка. Створена у 1991 році методом схрещування симентальської (материнська основа) та голштинської (батьківська основа) порід, у деяких випадках айрширської і монбельярдської. До її складу входять внутрішньопородні типи центральний, південно-східний та прикарпатський. Потенціал молочної продуктивності худоби в межах 7–9 тис. кг молока за лактацію з вмістом жиру 3,7–4,0%, білка – 3,3–3,4%. Продуктивне довголіття тварин становить – 4,5–5,5 лактацій.

Цікавий факт: перша вітчизняна порода молочної худоби, створена за часи незалежності України .

Сучасний стан і напрямок селекції. Тварини цієї породи становлять близько 35% молочної худоби України. Притаманний спеціалізований молочний напрямок. Рівень надоїв корів маже сягати європейських показників понад 8 тисяч кг молока за лактацію. На маточному поголів’ї для відтворення використовують у більшості випадків голштинська породу червоно-рябої масті. У деяких підприємствах використовують схрещування з чорним голштином та сименталом.

Наявність активної частини популяції. Чисельність племінних корів складає приблизно 29 тис. голів. Розводять тварин цієї породи в більше ніж 100 племінних господарствах України.

  1. Голштинська порода – фабрика з виробництва молока.

Історична довідка. Виведена в США та Канаді. Рік заснування– 1861. Для її створення використовувались корови голандської породи, на той час найвисокопродуктивнішої в Європі. Селекція цієї породи була спрямована виключно на підвищення молочної продуктивності.

З 1877 року завдяки офіційним змаганням і встановленню рекордів голштинська худоба стала найпопулярнішою серед молочних порід США і широко розповсюдилась континентом і світом.

Цікавий факт: голштинським коровам належать усі світові рекорди молочної продуктивності. Від кращих тварин отримують 14 тисяч кг молока за лактацію і більше.

Сучасний стан і напрямок селекції. В Україні на основі місцевих породи та імпортованого генофонду голштинів створено українські чорно- та червоно-рябу молочні породи. На даний час у чистопородному вигляді зустрічається у племінних господарствах. Хоча за умови подальшого покривання худоби чорно- і червоно-рябих порід голштинами претендує на чільне місце у рейтингу молочних порід України.

Наявність активної частини популяції. В Україні налічується 40 племінних стад, у яких утримується більше 18 тисяч корів.

  1. Українська молочна червона – порода степів України.

Тварини червоної молочної, до речі однієї з новітніх порід України, розводять у господарствах південної частини України.

Історична довідка. Українська молочна червона порода створена методом складного відтворного схрещування червоної степової породи (материнська основа), поліпшеної англерською та червоною датською породами, з голштинською (батьківська основа). До складу породи входять: жирномолочний та голштинізований внутрішньопородні типи.

Потенціал молочної продуктивності корів становить 7–8 тис. кг молока за лактацію з вмістом 3,8–4,0 % жиру і 3,2–3,3 % білка. Продуктивне довголіття – 4–7 лактацій.

Цікавий факт: вихідна червона степова порода є однією з найдавніших і найчисельніших за поголів’ям вітчизняних порід великої рогатої худоби. Її еволюція нараховує понад два століття.

Сучасний стан і напрямок селекції. Тварини здатні давати достатній рівень молочної продуктивності (до 7-8 тисяч кг молока за лактацію) в умовах посушливих українських степів. У галузі селекції для осіменіння поголів’я використовують голштинську породу.

Наявність активної частини популяції. Чисельність племінних корів голів складає більше 9 тис. голів, яких розводять більше ніж в 30 господарствах.

  1. Симентальська – універсальна порода для молока і м’яса

Тварини поєднують у собі задовільні молочні і відгодівельні якості. Характеризуються добрим здоров’ям. Масть від полово-рябої до червоно рябої. Характерна ознака – біла голова.

Історична довідка. Цю унікальну породу вивели в Швейцарії на початку ХХ століття, в долині річки Сімме. Тварини здатні адаптуватись у будь-якій кліматичній зоні і зустрічаються у багатьох країнах світу. Українські симентали виведені поглинальним схрещуванням місцевої худоби з швейцарськими сименталами. До років незалежності селекція велася у молочному напрямку. З кінця 90-х років у племінній роботі почали широко використовувати симентала австрійської селекції, який підвищив відгодівельні якості поголів’я.

Цікавий факт: Напрям майбутньої продуктивності тварин залежить від кількості випоєного молока теличкам до 6 місячного віку: якщо більше 600 літрів – отримаєте молочну тварину, менше – м’ясного напряму продуктивності.

Сучасний стан і напрямок селекції. У чистопородному вигляді в Україні залишилась незначна кількість поголів’я. Більшість тварин зазнали прилиття крові голштина. На даний час прихильники цієї породи проводять схрещування наявної худоби з симентальською породою німецької та швейцарської селекції.

Наявність активної частини популяції. В Україні налічується 25 стад племінних тварин симентальської породи, в яких утримується близько 5,0 тисяч голів корів. Більшість худоби має австрійське коріння і є імпортованим поголів’ям або місцевою репродукцією імпорту.

  1. Червона степова – видатна корова українського степу.

Історична довідка. Створена шляхом складного схрещування місцевої худоби з червоною остфрисляндською, а пізніше ангелерською, вільстермаршською породами. Виникнення червоної степової породи пов’язане з колонізацією півдня України наприкінці XVIII – на початку XIX століття.

Цікавий факт: найбільш характерною зовнішньою ознакою цієї породи є червона масть різних відтінків.

Сучасний стан і напрямок селекції. Порода належить до локальних і зникаючих в Україні. Головним завданням на сьогодні є її збереження шляхом внутрішньопородного розведення. Адаптована для розведення в південних областях України.

Наявність активної частини популяції. В Україні налічується 8 племінних стад, у яких утримується більше тисячі корів.

  1. Українська бура молочна – порода для тих, хто хоче сиру

Українська бура молочна порода зосереджена у господарствах північного-сходу України, зокрема в Сумській області. Конкурентними перевагами породи є підвищений вміст білка (3,4-3,5%) та казеїну в молоці, що надає їм перевагу при виробництві сиру та іншої молочної продукції. Крім того тварини характеризуються задовільним забійним виходом і користуються попитом при закупівлі молодняка на м’ясо.

Історична довідка. Українська бура молочна порода створена методом схрещування лебединської породи (материнська основа) з швіцькою (батьківська основа) західноєвропейської та північно-американської селекції.

Продуктивний потенціал корів становить 6–7 тис. кг молока за лактацію з вмістом жиру 3,9–4,0 %, білка 3,5 %. Конкурентними перевагами породи є підвищений вміст білка та казеїну в молоці, що надає їм перевагу при виробництві сиру та іншої молочної продукції.

Цікавий факт: для створення породи використовували бугаїв-плідників швіцької породи європейської, американської та канадської селекцій, що дало змогу отримати тварин, які поєднують у собі високі надої з високим вмістом жиру і білку в молоці.

Сучасний стан і напрямок селекції. На даний час поголів’я корівок суттєво скоротилось через популярність спеціалізованих українських чорно- та червоно-рябих молочних порід. Хоча при створенні оптимальних умов годівлі і утримання тварини здатні давати продуктивність на рівні 7,0-7,5 тисяч кг молока за лактацію. А підвищені вміст жиру і білка в молоці приємним бонусом при здачі продукту на молокозавод. Для відтворення використовується спермопродукція бугаїв-плідників швіцької породи північноамериканської та західноєвропейської селекції.

Наявність активної частини популяції. Чисельність племінних корів на сьогодні складає лише трохи більше 200 голів, які утримуються в двох племінних господарствах.

  1. Джерсейська – унікальна молочна корівка з високою конверсією корму в молоко

Одна з найдавніших культурних порід молочного напрямку продуктивності світового рівня.

Історична довідка. Виведена на острові Джерсі від місцевої худоби Нормандії і Бретані. В 60-70-х роках минулого століття бугаїв-плідників цієї породи широко використовувалися в Україні для підвищення вмісту жиру в молоці у корів лебединської породи.

Цікавий факт: з 1789 року на острів Джерсі заборонено завозити з континенту тварин інших порід, і відтоді джерсейська порода (єдина порода великої рогатої худоби на острові) розводиться «в собі». Проте її поголів’я може експортуватися з острова.

Сучасний стан і напрямок селекції. В Україну джерсеїв почали завозити з Данії з 1948 року. На даний час в Україні бугаїв-плідників цієї породи широко використовують для покращення вітчизняних порід. В Україні є декілька стад чистопородних джерсеїв.

Наявність активної частини популяції. Племінних стад на даний час в Україні немає.

Лебединській породі притаманні низка унікальних господарсько-корисних ознак, серед яких закріплена століттями адаптованість до місцевих господарських та кормових умов, витривалість та стійкість проти захворювань, довготривале використання, селекційна пластичність, універсальна продуктивність

Історична довідка. Лебединська порода створена в результаті схрещування сірої української худоби з швіцькою швейцарської селекції. Затверджена у 1950 році. Колишній Лебединський повіт на Харківщині був основним районом започаткування розведення цієї породи на Україні.

Цікавий факт: для збереження найбільш цінної великої рогатої худоби у роки Великої Вітчизняної війни тварини були евакуйовані за Урал у Саратовську область. В рідний край, на Сумщину лебединці повернулися у червні 1944 року. Після звільнення України в колгоспах залишилося лише 6,3 % тварин (в порівнянні з довоєнним періодом). Але через 20 років кількість поголів’я збільшилась до 250 тисяч голів.

Лебединська порода широко використовувалася для створення нових порід, покращення місцевої низькопродуктивної худоби. Зокрема вона вплинула на формування швіцької худоби в Росії та Казахстані, бурої кавказької у Вірменії та костромської в Росії, покращення місцевої худоби та зебу в республіках Середньої Азії.

Сучасний стан і напрямок селекції. На жаль сучасний стан лебединської породи викликає занепокоєння, в зв’язку з широким використанням швіцьких бугаїв на поголів’ї корів лебединської породи. Чистопородне поголів’я зустрічається лише у господарствах населення Сумщини та племінних підприємствах. Належить до локальних і зникаючих.

Наявність активної частини популяції. Тварини зосереджені в трьох племінних господарствах Сумської області і Чернігівської областей.

  1. Українська білоголова – історична корівка західного регіону України

Тварини відзначаються довголіттям, невибагливістю до умов утримання та здатністю поєднувати досить високі надої з порівняно високим вмістом жиру в молоці.

Історична довідка. Робота по створенню породи проводилася у 19 столітті на Правобережжі України. Для її виведення схрещували місцеву худобу з чорно-рябим гронінгенським відріддям голландської породи.

Цікавий факт: характерною ознакою є наявність чорного кільця навколо очей. Тварини даної породи є стійкими проти лейкозу, бруцельозу та туберкульозу.

Сучасний стан і напрямок селекції. На перспективу породу бажано вдосконалювати лише методами чистопородного розведення. Головне, що проблем із спермопродукцією цієї породи не має.

Наявність активної частини популяції. Порода розводиться лише в одному племінному господарстві Хмельницької області. Кількість корів налічує 300 голів, що становить 0,2% серед усіх наявних порід ВРХ молочного напряму продуктивності в Україні. Належить до локальних і зникаючих.

Ось такі різні молочні породи є у нас в Україні. Залежно від бажання господаря та планового напряму виробництва можна вибрати для розведення як промислову – українську чорно- або червоно-рябу молочну так мало чисельну екзотичну – джерсейську або буру молочну. Головне – гарно годувати худобу, піклуватися про неї. Тоді є шанс отримати високу продуктивність.