Як визначити напрямок на предмет за заданим азимутом

0 Comments

Визначення напрямів на місцевості, плані та карті. Азимут

Зорієнтуватися на місцевості — значить визначити своє положення щодо сторін горизонту.

Назви основні й проміжні сторони горизонту. Як визначити на карті сторони горизонту?

На місцевості орієнтуються вдень за Сонцем, а вночі — за зорями. З місцевих ознак напрям на північ покаже мох, що завжди росте на північному боці стовбура дерев. Пологіший схил мурашника та широко віддалені річні кільця на пеньку дерева вкажуть напрям на південь. Знаючи хоч один напрям, легко визначити решту. Якщо стати обличчям на північ, то ззаду буде південь, праворуч — схід, ліворуч — захід. Та надійніше орієнтуватися за компасом. Темна частина стрілки компасу завжди вказує на північ. Напрям руху встановлюють за шкалою компаса, визначивши азимут.

— кут між напрямом на північ і напрямом на даний предмет (мал. 18).

Як визначити азимут

Величину цього кута виражають у градусах і відлічують за рухом стрілки годинника від 0° до 360°. Азимут предмета, що розміщений на північ від спостерігача — 0° або 360°, на південь — 180°, на схід — 90°, на захід — 270°. Для визначення азимута компас повертають так, щоб поділка 0 збіглась з темним кінцем стрілки. Потім слід повертати кільце компаса, доки лінія від прорізу до мушки не встановиться у напрямі на предмет. Мушка покаже на шкалі величину азимута в градусах.

На плані місцевості напрям на північ часто позначають стрілкою у верхньому правому куті. Якщо стрілки немає, то північ плану завжди вгорі, південь — внизу, захід — ліворуч, схід — праворуч. На карті напрями сторін горизонту визначають за лініями градусної сітки.

Враховують сторони горизонту, коли хочуть визначити положення частин материків, держав, міст та інших об’єктів щодо більших територій. Наприклад, Київська область розміщена в північній частині України, Донецька — у східній, Закарпатська — в західній і т.ін. Автономна Республіка Крим розташована на півдні України.

  1. Визначити сторони горизонту на місцевості можна за Сонцем, зорями, місцевими ознаками. Найточніше напрями визначають за компасом.
  2. Азимут — кут між напрямом на північ і напрямом на даний предмет. Величину цього кута виражають у градусах. Відлік азимута починають від точки «північ» за рухом стрілки годинника.
  3. На плані місцевості «північ» завжди вгорі. На географічній карті напрями визначають за лініями паралелей та меридіанів.

Це цікаво знати

Один з найдавніших картографічних малюнків був знайдений в Україні у 70-ті роки XX століття в Черкаській області. Малюнок вирізьблений на бивні мамонта. На ньому зображені гора, стовбури дерев та річка, на березі якої стоять чотири споруди. Вчені вважають його однією з найдавніших карт, складеною нашими предками близько 15 тисяч років тому.

Перші справжні карти відомого тоді світу створили давньогрецькі вчені Ератосфен Киренський (III ст. до н.е.) і Клавдій Птолемей (II ст. н.е.). Карти були недосконалі. Суходіл займав на них більшу частину земної поверхні (мал. 19).

Перші глобуси створили арабські вчені в XI ст. В 1492 році німецький географ Мартін Бехайм створив глобус Землі на основі карти Птолемея. Нині глобус знаходиться в Німецькому національному музеї м. Нюрнберга.

Перше зібрання карт України (атлас) складене в 1650 році французьким інженером Гійомом Бопланом. Атлас було видано у польському місті Гданську. Він містив загальну карту України та сім детальних карт окремих її територій.

Виявляється, стрілка компаса показує не на географічний полюс, а на магнітний, географічні координати якого 78°пн.ш., 101°зх.д. Тому азимути, визначені за допомогою компаса, називають магнітними. Азимут між напрямом на географічний Північний полюс і напрямом на даний предмет називають істинним. Кут між істинним і магнітним азимутом називають магнітним схиленням. Його враховують штурмани, коли визначають курс корабля чи літака, туристи — під час тривалих походів, військові — у своїй справі.

При копіюванні інформації обов’язкові прямі посилання на сторінки сайту та авторів матеріалів.
Всі книги та статті є власністю їхніх авторів та служать виключно для ознайомлення.

§ 27. Орієнтування на місцевості. Азимут магнітний

У бойовій діяльності командирів підрозділів орієнтування на місцевості необхідне під час доведення бойових завдань підрозділам, дотриманні напрямку руху, визначенні досягнутих рубежів і місця розташування цілей, а також з метою цілеспрямування та управління підрозділами та вогнем.

У сучасному бою навіть тимчасова втрата орієнтування призводить до порушення взаємодії між підрозділами, ставить під загрозу своєчасне виконання бойового завдання. Помилки в орієнтуванні, а відповідно й у визначенні на місцевості досягнутих рубежів і положення цілей, можуть різко знизити ефективність застосування зброї і бойової техніки. Тому вміння швидко і безпомилково орієнтуватися на місцевості в будь-яких умовах є важливим елементом польових навичок.

Суть і завдання орієнтування • Орієнтування полягає у визначенні напрямків на сторони горизонту і свого місця розташування стосовно навколишніх місцевих предметів і форм рельєфу, а також дотриманні запланованого або вказаного напрямку руху. У бойових умовах орієнтування визначає, крім цього, положення на місцевості орієнтирів, своїх військ і військ супротивника, напрямок і глибину дій.

Магнітний компас • Під час орієнтування найчастіше використовують компас Адріанова (іл. 27.1). Він складається з корпуса, у центрі якого на гострому кінці голки розміщена магнітна стрілка. У неробочому стані магнітна стрілка притиснута до скляної поверхні гальмом. У робочому стані стрілки її північний кінець вказує на Північний магнітний полюс, а південний — на Південний магнітний полюс.

Іл. 27.1. Компас Адріанова: 1— корпус; 2 — шкала (лімб); 3 — магнітна стрілка; 4 — візирний пристрій (мушка і цілик); 5 — покажчик відліків; 6 — гальмо

Кутомірна шкала (лімб) поділена на 120 поділок, ціна поділки становить 3°. Шкала має два рядки цифр: внутрішній — за ходом годинникової стрілки, від 0° до 360°, через 15° (5 поділок шкали) і зовнішній — проти ходу годинникової стрілки через 5 великих поділок кутоміра (10 поділок шкали). Для візуалізації на місцеві предмети й отримання результатів за шкалою компаса на замкнутому колі, що повертається, закріплено візуальний пристрій (цілик і мушку) і показник відрахунку. Північний кінець магнітної стрілки, показники відрахунків і поділок на шкалі через 90° покриті фарбою, яка в темряві світиться, що полегшує користування компасом уночі.

Щоб пересвідчитися в тому, що компас справний, треба перевірити чутливість його магнітної стрілки. До компаса в робочому стані підносять будь-який металевий предмет і потім його забирають. Якщо магнітна стрілка після кожного зміщення встановлюється в попереднє положення, то це свідчить про її достатню чутливість. Працюючи з компасом, слід пам’ятати, що під впливом сильних електромагнітних полів або через близькість металевих предметів стрілка відхиляється від напрямку вздовж магнітного меридіана. Тому, визначаючи сторони горизонту, слід відходити від лінії електромережі, залізниці, бойової техніки, великих металевих предметів на відстань 40-50 м.

Орієнтування компаса, визначення сторін горизонту • Поверненням кола встановлюють показник відліку, розташований навпроти мушки, на нульовий відлік за шкалою, а компас — приблизно в горизонтальне положення. Потім відпускають гальмо магнітної стрілки і повертають компас у горизонтальній площині так, щоб північний кінець стрілки збігався з нульовим відліком шкали. Потім, не змінюючи положення компаса, проводять візуалізацію через цілик і мушку, запам’ятовують на лінії візуалізації, який використовують як напрямок на північ із точки стояння.

Напрямки на сторони горизонту взаємопов’язані між собою (іл. 27.2). Якщо відомий хоча б один із них, наприклад на північ, то в протилежному напрямку буде південь, праворуч — схід, а ліворуч — захід. Іноді під час визначення напрямку руху, опису місця розташування і напрямку лінійних об’єктів та кордонів використовують проміжні напрямки між сторонами горизонту. Наприклад, «Рухатись у південно-західному напрямку» або «Від висоти «Невідома» кордон проходить на відстані 1650 м у північно-східному напрямку».

Іл. 27.2. Взаємне розташування сторін горизонту

Напрямки на сторони горизонту найчастіше визначають за компасом, місцем знаходження небесних світил і певними ознаками місцевих предметів.

Визначення сторін горизонту за Сонцем • При відсутності компаса або в районах магнітних аномалій сторони горизонту визначають за положенням Сонця. У Північній півкулі Сонце сходить влітку на північному сході, а заходить на північному заході. Тільки двічі на рік Сонце сходить на сході та заходить на заході — в дні весняного (21 березня) та осіннього рівнодення (23 вересня). Прийнято вважати, що Сонце у визначений час доби знаходиться на сторонах горизонту (табл. 27.1).

Сторона горизонту

Декретний час

Взимку (з 01.Х по 31.ІII)

Влітку (з 01 IV по 30.ІХ)

Що таке азимут та як його визначити

Зокрема, на запитання «що таке азимут» вам точно дадуть відповідь астрономи, геодезисти, картографи, географи.

Загалом із цим поняттям знайомі й багато обивателів, особливо мандрівники та грибники. Чому саме вони? Про це нижче.

Азимут – це…

Азимут – це горизонтальний кут , що утворюється в точці спостереження двома променями, один з яких проходить по меридіану (лінією між північним та південним полюсами), а другий з’єднує точку спостереження та спостережуваний об’єкт.

Азимут відраховується протягом годинної стрілки або від північного (в геодезії), або від південного (в астрономії) кінця меридіана і знаходиться в межах від 0 до 360 градусів.

До речі, в артилерії, як і в астрономії, ведеться відлік з півдня, тільки проти ходу годинникової стрілки. Такі ось нюанси.

Розрізняють два типи азимуту: істинний і магнітний , залежно від того, який меридіан приймається за основу відліку.

Якщо географічний – то азимут називають істинним, якщо напрямок береться по магнітному меридіану, те й азимут буде, природно, магнітним. Викликано це тим, що напрями на географічний і магнітний полюс не збігаються .

Між азимутами (як і між меридіанами) існує взаємозв’язок, що виражається через магнітне відмінювання . Знаючи його величину (вона часто вказується на топографічних картах), легко перейти від магнітного меридіана (напрямок якого вказує компас) до географічного.

Кому і для чого потрібний азимут

«Все перекати, та перекати, надіслати їх за адресою! На це місце вже нема карти, пливемо вперед по абрису»

співається у відомій пісні А. Городницького.

Абріс – це непогано, але краще, якби туристи пливли все-таки не по зробленому від руки схематичному плану, а по азимуту – тоді вони, напевно, не плутали і назад повернулися без зайвого клопоту.

Вам може сподобатись: Азот: що це таке та де він використовується?

Навички орієнтування на місцевості необхідно знати всім, хто вирушає в подорож невивченим маршрутом, в ліс по гриби, в похід маловідомими стежками. Одним словом, у ті місця, де можна втратити дорогу або просто заблукати.

Щоб почуватися впевнено, вам знадобиться топографічна карта місцевості, а в ідеалі краще мати компас або нехитру пристосування під назвою транспортир, добре знайомий багатьом зі шкільної лави.

Визначення азимуту за картою

Є два найпоширеніші способи: за допомогою транспортира і за компасом. У першому випадку алгоритм дій виглядає так.

  1. Розкладаємо картку на рівній поверхні.
  2. Відзначаємо точку свого місцезнаходження – від неї відраховуватиметься азимут.
  3. Вибираємо цікаву для нас точку – по відношенню до неї визначатиметься азимут.
  4. Обидві точки з’єднуємо прямою лінією до перетину з найближчим меридіаном.
  5. Приклавши основу транспортира до лінії меридіана, вимірюємо за годинниковою стрілкою кут між проведеною лінією та меридіаном. Отримуємо географічний (істинний) азимут.

Порядок дій для другого способу такий.

  1. Вибираємо напрямок руху і добре видимий орієнтир (дерево, пагорб, перехрестя доріг і т.п.), що знаходиться на ньому.
  2. Стаємо особою за напрямом орієнтира, тримаючи перед собою карту та компас. У цьому слід подбати у тому, щоб поблизу був великих залізних предметів (наприклад, опор ліній ЛЕП).
  3. Відпускаємо гальмо компаса, щоб його стрілка змогла самостійно знайти північний полюс.Кладемо компас на карту і поєднуємо позначки півночі.
  4. За допомогою лінійки прокреслюємо напрямок на орієнтир.
  5. Кут між напрямком стрілки компаса та прокресленою лінією і буде магнітним азимутом. При необхідності конвертуємо його в географічний (істинний).

Визначення азимуту на місцевості

На місцевості азимут визначається за вибраним напрямком або на намічений орієнтир за допомогою компаса . Можливий і зворотний варіант: за вже відомим азимутом знайти напрямок на місцевості.

Бажано мати компас із візиром (наприклад, компас Андріанова), тоді можна виставити напрям точніше.

Розглянемо обидва випадки:

  1. Знайдемо азимут на потрібний напрямок . Відпускаємо фіксатор – стрілка компаса починає коливатися, а через деякий час зупиниться, показуючи на північ. Повертаючи корпус компаса, поєднуємо стрілку із літерою N (або С) на шкалі. Положення мушки візира вкаже на градуйованій шкалі (лімбі) магнітний азимут на обраний орієнтир.
  2. Знайдемо напрямок, знаючи азимут . Повертаємо компас доти, доки покажчик не стане на цифру, яка відповідає значенню магнітного азимуту. Як і в попередньому випадку, досягаємо збігу північної сторони стрілки з символом півночі на лімбі. Після цього вважатимуться, що шуканий напрямок знайдено.

Висновок

До речі, моряки та авіатори вважають за краще використовувати термін «пеленг» . Фактично це той самий азимут, тільки він завжди відраховується від північного напрямку і завжди за годинниковою стрілкою. До того ж моряки часто вимірюють пеленг над градусах, а румбах (1/32 частина кола).