Економіка Сінгапуру

Сінгапур має високо розвинену змішану економіку державного капіталізму; держава володіє акціями підприємств, що створюють приблизно 60 % ВВП через такі посередники як суверенний інвестиційний фонд Temasek . [5] Тут сприятливе для бізнесу середовище, відносно вільне від корупції та прозоре, стабільні ціни, низькі податки (14,2 % від ВВП) порівняно з іншими розвинутими економіками, [6] та один з найвищих валових внутрішніх продуктів на душу населення (ВВП) у світі. Ця інноваційна, проте стійка форма економіки, що поєднує економічне планування та вільний ринок, [7] отримала назву Сінгапурська модель. Експорт, особливо електроніка та хімічні речовини, та послуги забезпечують головне джерело прибутку для економіки, що дозволяє купувати природні ресурси та сировину, яких в Сінгапуру немає.

Коротка інформація Економіка Сінгапуру, Валюта .

Наприкінці 90-х років XX ст. найвищі темпи зростання виробництва серед країн Південно-Східної Азії мав Сінгапур (14 % на рік). Зараз він має один з найвищих показників використання роботів у промисловості. Іноземні інвестиції в економіку Сінгапура становлять 3 млрд на рік, найбільшими інвесторами є Сянган та Японія.

Сінгапур третій за розмірами центр нафтопереробки у світі після Х’юстона й Роттердама (понад 20 млн т сирої нафти щорічно). В Сінгапурі активно розвиваються наукомісткі галузі високих технологій. За рівнем комп’ютеризації та впровадження роботів, він посідає друге місце в Азії після Японії. Велика кількість транснаціональних корпорацій із США і Японії контролюють економіку країни. Щороку Сінгапур відвідують понад 5 млн іноземних туристів. Сінгапур відомий, як «Азія в мініатюрі», «Азія за одну мить», або «Європа на екваторі».

Сінгапур, якщо так можна сказати, спирається на розширену концепцію транзитної торгівлі, замовляє сировинні товари і доводить їх до кондиції для наступного реекспорту, наприклад виробництво підкладок та нафтопереробка. Сінгапур також володіє стратегічним портом, який надає йому конкурентні переваги перед сусідами і дозволяє користуватись перевагами відкритого порту . Порт Сінгапуру найбільш завантажений порт у світі, більше за порти Роттердама та Гонконгу. [8] На додачу до портової інфраструктури тут є кваліфікована робоча сила, яка завдячує успішній освітній політиці в країні в навчанні кваліфікованих робітників, що має основоположне значення, оскільки забезпечує більш легкий доступ на ринки для імпорту та експорту, та дає можливість та навички для перетворення імпорту на експорт.

14 лютого 2007 року, уряд Сінгапуру оголосив, що економічне зростання за цілий 2006 рік було 7,9 %, вище ніж спочатку очікувалось 7,7 %. Рівень безробіття в Сінгапурі близько 2,2 % станом на 20 лютого 2009 року. [9] 8 серпня 2010 року, Сінгапур найбільш швидко ростуча економіка світу, із показником зростання 17,9 % за першу половину 2010 року. [1]

Макроекономічний тренд

Це таблиця тренду валового внутрішнього продукту Сінгапуру по ринковим цінам за оцінкою [10] Міжнародного валютного фонду

Більше інформації Рік, Внутрішній валовий продукт ($ млн) .

Уряд заохочує високий рівень заощаджень та інвестування через обов’язкову пенсійну схему, яка відома як Центральний страховий фонд, причому значна частина його бюджету витрачається на освіту та технології. Уряд також володіє також компаніями пов’язаними з Temasek — особливо в галузі виробництва — які працюють по суті як комерційні установи та покривають близько 60 % ВВП. Оскільки в майбутньому світ дедалі більше глобалізується, країна позиціонує себе як фінансовий центр та центр високих технологій серед інших країн Східної Азії.

Стратегічне розміщення Сінгапуру на перетині головних морських шляхів та індустріальне суспільство дало країні непропорційно велике економічне значення в Південно-східній Азії порівняно з невеликим розміром країни. Після від’єднання від Малайзії в 1965 році, перед Сінгапуром постали проблеми нестачі ресурсів та малого внутрішнього ринку. У відповідь уряд Сінгапуру прийняв політику яка сприяла бізнесу, іноземним інвестиціям, та експортним галузям, що поєднувалось з державним інвестуванням в стратегічних державних підприємствах. Керуюча партія в 1960-х роках вважалась соціалістичною, проте швидко перетворилась на прокапіталістичну, за самоозначення як прагматична партія, описується деякими оглядачами як евфемізм капіталістичної під авторитарним соціалістичним контролем. Уряд Сінгапуру вибрав керовану економіку та інвестування і медицину та інфраструктуру. Рівень життя постійно зростав, все більше сімей змінювало статус з низьких статків на людей із середнім достатком. Під час промови на честь Дня національної єдності в 1987 році, Лі Куан Ю заявив (базуючись на внутрішніх критеріях), що 80 % сингапурців можуть тепер вважатись представниками середнього класу. [11]

Економічна стратегія Сінгапуру дала реальне зростання економіки в середньому на 8,0 % з 1960 по 1999. Після регіональної фінансової кризи в 1999 році економіка відновилась із зростанням в 5,4 %, а в наступному 2000 році 9,9 %. Проте, економічне сповільнення Сполучених Штатів, Японії та Європейського Союзу, а також світове падіння в галузі електроніки, зменшило прогнозований економічний ріст в 2001 році до негативних 2,0 %. Економіка зросла на 2,2 % наступного року, та на 1,1 % в 2003 році коли Сінгапур вразив спалах атипової пневмонії. Але згодом відбулось велике відновлення в 2004 році, яке дозволило показати ріст 8,3 % в Сінгапурі, хоча фактичний ріст не досягнув до цільового росту більш ніж на половину, та показав тільки 2,5 %. У 2005 році, економічний ріст був 6,4 %; та в 2006 році, 7,9 %.

Практично повна відсутність корупції в Сінгапурі, кваліфікована робоча сила, просунута та ефективна інфраструктура стали привабливими для більш 3000 транснаціональних корпорацій із Сполучених Штатів, Японії та Європи. Іноземні фірми можна знайти практично в будь-якій галузі економіки. Транснаціональні корпорації виробляють більш ніж дві треті усієї промислової продукції та прямих експортних продаж, хоча в певних секторах послуг домінуючими залишаються головним чином пов’язані з урядом корпорації.

Промислове виробництво та фінансовий сектор займали відповідно 26 % та 22 % від внутрішнього валового продукту Сінгапуру в 2000 році. Галузь електроніки лідирує у виробничому секторі, та дає близько 48 % від загальної промислової продукції, але уряд також вважає своїм пріоритетом розвиток хімічної галузі та галузі біотехнологій.

Щоб підтримувати високу конкурентну здатність незважаючи на зростання зарплат, уряд заохочує до діяльності по додаванню вартості в промисловості та обслуговуванню. Тут також відкрили чи в процесі відкриття фінансові центи, телекомунікації, електростанції та роздрібна торгівля для сприяння іноземним постачальникам послуг та посилення конкуренції. Коли в центральному діловому кварталі Сінгапура орендна плата зросла втричі в 2006 році, уряд спробував застосувати деякі заходи включно з обмеженням заробітної плати та звільненням будинків, що не використовуються, з метою зменшити витрати на оренду та знизити витрати на ведення бізнесу в Сінгапурі.

Банківська справа

Сінгапур — фінансовий центр Південно-Східної Азії. Згідно з Human Rights Watch, зважаючи на роль фінансового центру регіону, Сінгапур постійно критикують за ймовірне розміщення рахунків, які містять гроші сумнівного походження від корумпованих лідерів та їхніх спільників, включно з мільярдами доларів державних прибутків Бірми з продажу природного газу, які приховані тут від національних рахунків. [12]

Оподаткування

Сінгапур привабливий для інвесторів через низькі податкові ставки. Всього у Сінгапурі 5 податків, з яких один податок на прибуток, один — робітничий податок. Сумарна ставка податків 27,1 %. Займає 5-е місце в рейтингу податкових систем світу [13] . Всього 4 види імпортних товарів підлягають оподаткуванню при ввезенні: спиртні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти та автомобілі. [14] З 1 квітня 1994 року Сінгапур увів новий податок «На товари та послуги» Goods and Services Tax (GST), з початковим показником 3 % року, який збільшив прибутки уряду на S$1,6 млрд. (US$1 млрд, €800m) та стабілізував урядові фінанси. [15] Цей податок був збільшений до 4 % в 2003, до 5 % в 2004, та до 7 % в 2007. [16]

Біотехнології

Сінгапур активно заохочує та розвиває біотехнологічну галузь. В галузь інвестуються сотні мільйонів доларів щоб розбудувати інфраструктуру, фонди досліджень та розвитку та щоб завербувати найкращих міжнародних науковців до Сінгапуру. Провідні виробники ліків, такі як GlaxoSmithKline (GSK), Pfizer та Merck & Co відкрили заводи в Сінгапурі. 8 червня 2008 року GSK оголосили, що інвестують S$300 млн у відкриття ще одного заводу з виробництва педіатричних вакцин, перший їхній такий завод в Азії. [17] Фармацевтична галузь тепер займає більш ніж 16 % від загального промислового виробництва країни.

Енергетика та інфраструктура

Сінгапур — центр ціноутворення та провідний торговельний центр Азії. Нафтова галузь дає 5 відсотків від ВВП Сінгапуру, і це один із трьох найбільших центрів експортних центрів нафтопереробки у світі. У 2007 році країна експортувала 68,1 млн тонн нафтопродуктів. Нафтопереробна галузь призвела до розвитку хімічної промисловості, а також виробництва нафтового та газового обладнання. [18] Сінгапур займає 70 відсотків світового ринку для самопідйомного бурового обладнання та 70 процентів ринку виробництва плавучих установок добування, зберігання та відвантаження нафти. Країна має 20 процентів світового ринку ремонту кораблів і в 2008 морська та шельфова галузь наймали майже 70000 працівників. [19]

Торгівля, інвестиції та допомога

У 2000 році загальний обсяг торгівлі Сінгапуру становив S$373, зростання на 21 % порівняно 1999 роком. Незважаючи на малий розмір Сінгапур зараз 15-ий найбільший торговельний партнер Сполучених Штатів. [20] У 2000 році імпорт в Сінгапурі склав $135 млрд, а експорт склав $138 млрд. Малайзія була головним джерелом імпорту, а також її найбільшим експортним ринком, поглинаючи 18 % від експорту Сінгапуру, за Малайзією йдуть Сполучені Штати. На реекспорт припадало 43 % загального обсягу торгівлі з іншими країнами в 2000 році. Головні статті експорту Сінгапуру, це нафтопродукти, їжа, напої, хімічні речовини, текстиль/одяг, електронні компоненти, телекомунікаційні прилади та транспортне обладнання. Головні статті імпорту, це літаки, сира нафта та нафтопродукти, електронні компоненти, радіоприймачі та телевізори та складові частини, автомашини, хімічні речовини, залізо/сталь, текстиль/тканини.

Комітет економічного розвитку Сінгапуру (EDB) продовжує залучати кошти на великомасштабні проекти, незважаючи на відносно високу вартість ведення бізнесу. США лідирують за іноземними інвестиціями, їхня частка становить 40 % від нових контрактів у виробничій галузі в 2000 році. Станом на 1999 рік, сукупний обсяг інвестицій американських компаній у виробництво та послуги сягнув приблизно $20 млрд. (всього активів). Більша частина американських інвестицій зосереджена у виробництві електроніки, нафтопереробці та зберіганні та в хімічній промисловості. В Сінгапурі працює більш ніж 1500 американських фірм.

Крім того, уряд заохочував місцеві фірми інвестувати за кордон, загальна сума сінгапурських закордонних інвестицій досягла $39 млрд на кінець 1998 року. На першому місці Китайська Народна Республіка, 14 % від загальної кількості закордонних інвестицій, далі йде Малайзія (10 %), Гонконг (8,9 %), Індонезія (8,0 %) та Сполучені Штати (4,0 %). Швидкозростаюча економіка Індії, особливо галузь високих технологій, є перспективною для сінгапурських інвестицій. Сполучені Штати не мають програми двосторонньої допомоги Сінгапуру, проте США зацікавлені в пожвавленні двосторонньої торгівлі і підписали «Договір про вільну торгівлю».

Всі значення в млрд сінгапурських доларів.

За загальними обсягами міжнародної торгівлі в 2010 році (експорт та імпорт разом) Сінгапур перевершив Росію [21] [22]

Факти та цифри

Економічне зростання в процентах, 2007 рік: 7,4 %

Темп зростання промислового виробництва: 6,8 % (2007 est.)

Електроенергія — виробництво: 41.137.7 млрд кВт (2007)

Електроенергія — виробництво за джерелами:
горючі корисні копалини: 100 %
водне: 0 %
ядерне: 0 %
інші: 0 % (1998)

Електроенергія — споживання: 37.420.3 млрд кВт (2007)

Електроенергія — експорт: 0 кВт (2007)

Електроенергія — імпорт: 0 кВт (2007)

Сільське господарство — продукція: гума, копра, фрукти, овочі; домашня птиця, яйця, риба, орхідеї, декоративні риби

Валюта: 1 Сінгапурський долар (S$ чи SGD ) = 100 центів

Обмінний курс:

Більше інформації Рік, Сінгапурських доларів US$1 .

Економічне диво Сінгапуру. Досвід для України

Сінгапур – невелика держава, розташована у Південно-Східній Азії. Тут проживає близько 5,8 млн осіб. Маючи загальну площу 725 кв. км, але вся країна є лише одним великим містом з передмістями, розташованими на острові. За своїх скромних розмірів країна славиться однією з найяскравіших трансформацій 20 століття.

До середини XX століття країна була англійською колонією, в 1951 вона набула статусу самоврядної держави у складі Британської імперії. У 1963 році місто-держава увійшло до складу Малайзії, але в серпні 1965 року відокремилося і стало незалежним. Але коли Сінгапур став незалежним у 1965 році, ніхто не очікував, що він виживе, а не те що стане першим серед найрозвинутіших. Країна від початку мала дуже складні умови існування, країна не мала нічого: ні розвинутої інфраструктури, ні грошей, ні цінних природніх ресурсів: пісок та вода для цієї країни були імпортними товарами. У країні процвітали корупція, торгівля наркотиками та морське піратство.

Зараз ця країна вважається одним із легендарних «азіатських тигрів», проте рівень її досягнень виглядає визначним навіть у порівнянні з іншими найуспішнішими азіатськими країнами.

Економічний успіх Сінгапуру можна пояснити серією інтенсивних економічних і політичних реформ, які відбулися наприкінці 1960-х і на початку 1970-х років. Під керівництвом Лі Куан Ю економіка Сінгапуру зростала з вражаючою швидкістю понад 10% на рік від здобуття незалежності в 1965 році до 1972 року.

Якщо говорити про двигун цього економічного дива, то тут варто відмітити нову політику, яку запровадив Лі Куан Ю, лідер країни та ініціатор взагалі ідеї «стати кращими».

Розглядаючи загальну картину, відмітимо, що бурхливе економічне зростання ознаменувалося розвитком бізнесу у Сінгапурі.

Запроваджуючи нову політику, Лі Куан Ю віддавав перевагу таким принципам, як робоча сила світового рівня, ефективна інфраструктура, прозорий і низький податковий режим, ефективна та чиста бюрократія, правова та регуляторна структура, гідна зовнішня політика, а також зелене та чисте місто. Він також віддав пріоритет соціальній згуртованості та системі освіти світового рівня, яка, на його думку, створить конкурентну перевагу для країни.

Задля такого розвитку він приділяв увагу чотирьом основним напрямкам:

1. Розвиток освіти

У Сінгапурі освіту визначали як головний інструмент розвитку як національної економіки, так і національного будівництва. Сінгапур вклав значні кошти в освіту та розвиток навичок. Для того щоб забезпечити кваліфіковану робочу силу, уряд удосконалив національну систему освіти, наголосивши на практичних навичках та програмах у галузі науки та техніки.

Основні особливості освітньої реформи:

• прийняття двомовної політики у сфері освіти. З 1966 року англійська мова використовувалася як лінгва-франк (спільна мова) для всіх сінгапурців і як основна мова навчання в школах.
• Власна математична програма. У 1980-ті роки сінгапурські педагоги досліджували міжнародний досвід викладання математики та на основі найкращих світових практик розробили сінгапурську модель викладання математики.
• концепція «освіти всім» з добором і розвитком найталановитіших учнів.

2. Економічна реформа

Найкраще вдалість саме економічної реформи ілюструє ВВП на душу населення. У 1965 р. ВВП Сінгапуру на душу населення дорівнював 516 дол. і був лише на рівні Мексики і ПАР. 1990 року він виріс до 12 000 доларів, обігнавши Південну Корею, Ізраїль і Португалію. У 2022 році ВВП на душу населення сягає 67360 доларів, займаючи 8 місце між Ісландією та Австралією.

Основні особливості економічної реформи:

– залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ) і транснаціональних корпорацій (МНК) для створення виробничих та експортно-орієнтованих галузей у країні. Ця стратегія дозволила Сінгапуру вийти на світові ринки та прискорити економічне зростання за рахунок експорту.

– створення трудомістких галузей для поглинання безробіття, одночасно просуваючись у розбудові інфраструктури, яка обслуговувала б галузі.

– Сінгапур укладав угоди про вільну торгівлю з різними країнами для розширення своїх експортних ринків. У 1970-х роках було підписано угоду Зона вільної торгівлі (AFTA).

• Лібералізація економіки : Сінгапур лібералізував свою економіку шляхом зниження імпортних тарифів, оптимізації процесів затвердження та ліцензування, а також зниження вимог до капіталу.
• Залучення іноземних інвестицій : Сінгапур відкрив свої кордони для іноземних інвесторів, залучаючи великі іноземні компанії, які орієнтовані на світовий ринок. Ці компанії мали необхідний досвід і мережі, що дозволило Сінгапуру швидко розширити ці галузі. Вони також мали фінансовий капітал для інвестування в інфраструктуру Сінгапуру.

– Рада економічного розвитку (EDB) була створена в 1961 році для залучення іноземних інвестицій і сприяння індустріалізації.

– Лі Куан Ю створив спеціальний антикорупційний орган.

– Щоб запобігти появі корупційних схем, а також позбутися багатозначності законів, у Сінгапурі було максимально спрощено всі закони, особливо податкові. Більшість видів ліцензій і дозволів було скасовано.

– Зарплати державних службовців прирівнювалися до зарплат у великих компаніях.

– У результаті Сінгапур відповідно до міжнародних рейтингів став однією з найменш корумпованих держав світу.

• Диверсифікація: Сінгапур постійно диверсифікував свою економіку, інвестуючи в різні сектори, включаючи фінанси, туризм і технології.

– Створення промислової зони Jurong і заснування Сінгапурської біржі (SGX) є прикладами диверсифікації, що зменшує залежність від будь-якого окремого сектора.

– Завдяки диверсифікації Сінгапуру вдалося розвинути динамічний виробничий сектор, що становить близько 25% його річного ВВП. Це включало сприяння розвитку обробної промисловості, зокрема електроніки, текстилю та хімікатів.

3. Політична реформа

Основним завданням уряду Сінгапуру було становлення успішної держави, що було неможливим без жорсткої державної влади – диктатури. Першим кроком до успіху було ухвалення довгострокової стратегії економічного розвитку, яка вирішувала три завдання: індустріалізацію, залучення іноземних інвестицій, розвиток транспортної інфраструктури.

Основні особливості політичної реформи:

• Політика спрямована на розвиток бізнесу. Уряд Сінгапуру запровадив ряд заходів, спрямованих на підтримку бізнесу, включаючи сприятливе нормативне середовище, низькі корпоративні податки, захист прав інтелектуальної власності та спрощену бюрократію. Ця політика сприяла процвітанню як вітчизняного, так і іноземного бізнесу в Сінгапурі.
• Зосередженість на політичній стабільності та ефективному управління. Політична стабільність і ефективне управління мали вирішальне значення для залучення іноземних інвестицій і сприяння економічному зростанню. Уряд Сінгапуру був відомий своєю сильною та ефективною адміністрацією, яка забезпечувала стабільне середовище для процвітання бізнесу. Прихильність уряду до прозорості, верховенства права та низького рівня корупції зміцнила довіру серед інвесторів та бізнесу.

4. Податкова реформа

В умовах конкурентної боротьби Сінгапур сфокусувався на формуванні конкурентоспроможності шляхом стимулювання залучення іноземного капіталу. Основним інструментом стала податкова політика, а саме звільнення від сплати мита і податку на прибуток для підприємств нафтопереробної і легкої промисловості, суднобудування, електроніки та високих технологій.

Основні особливості податкової реформи:

• Податкові пільги. У Сінгапурі розроблені і впроваджені в життя десятки різноманітних програм пільгового кредитування підприємств малого та середнього бізнесу. Це і видача спеціальних позик, і страхування кредитів, і розподіл субсидій. Спеціальне пільгове кредитування передбачено для мікрофірм, чисельність персоналу яких не перевищує 10 осіб.
• Для підтримки малих та середніх підприємств у Сінгапурі створено єдине на всю країну агентство Spring . Воно реалізує близько 100 різних програм допомоги підприємцям.
• У Сінгапурі існує і досить активно діє громадська організація Асоціація малих те середніх підприємств (АМСП ), що об’єднує представників цих бізнесів. АМСП веде переговори з урядовими структурами, організовує для підприємців бізнес-клуби, зустрічі, тренінги

Отже, успіх країни можна пояснити її наголосом на вільній торгівлі, вільному капіталі та її зусиллям досягти привабливе місце для іноземних інвесторів. Уряд Сінгапуру переслідував довгострокове бачення економічного розвитку. Вона послідовно виконувала комплексні багаторічні плани, які спрямовували економічне зростання та перетворення країни. Сінгапур активно залучав іноземні таланти та досвід, створюючи мультикультурне та різноманітне суспільство. Ця відкритість до імміграції принесла цінні навички та знання, сприяючи інноваціям та економічному розвитку.

Що може запозичити Україна?

Україна та Сінгапур – дві дуже різні країни з різними політичними, економічними та соціальними системами. Україна має зовсім інший історичний розвиток і менталітет. Проте, безперечно, Україна може винести цінні уроки з економічного розвитку Сінгапуру, але важливо адаптувати ці уроки до України:

1. Політика, спрямована на підтримку бізнесу.

Потрібно заохочувати підприємництво та створювати сприятливе бізнес-середовище шляхом зменшення бюрократії, підвищення прозорості регулювання та надання стимулів для залучення іноземних інвестицій. Україна могла б заохочувати дослідження та розробки, підприємництво та зростання свого технологічного сектору.

2. Ефективна робота антикорупційний органів та створення ефективної судової системи.

Взаємодія всіх антикорупційних органів у процесі розслідування корупційних злочинів і судового покарання винних. Сінгапур відомий своїми жорсткими антикорупційними заходами та ефективним урядом. Україна може отримати вигоду від запровадження жорсткої антикорупційної політики, прозорого управління та зменшення бюрократичної тяганини для полегшення ведення бізнесу.

3. Удосконалену систему освіти.

Кваліфікована та адаптована робоча сила має вирішальне значення. Україна може інвестувати в освіту, професійне навчання, зосереджуючись на якості, інноваціях та програми розвитку навичок, щоб зміцнити свій людський капітал.

4. Сприяння торгівлі та інвестиціям.

Сінгапур є глобальним центром торгівлі та інвестицій. Україна могла б повчитися в підході Сінгапуру до сприяння іноземним інвестиціям та укладенню угод про вільну торгівлю для залучення міжнародного бізнесу. Потрібно заохочувати інновації та використовувати іноземні таланти та досвід для стимулювання економічного зростання та конкурентоспроможності.

5. Стабільне політичне середовище.

Україна повинна надавати пріоритет політичній стабільності, ефективному врядуванню та верховенству права для залучення іноземних інвестицій та сприяння економічному зростанню.

6. Державно-приватне партнерство.

Україна могла б вивчити державно-приватне партнерство (ДПП) як засіб ефективного фінансування та управління ключовими інфраструктурними проектами та послугами. Як і Сінгапур, Україна може використовувати своє географічне розташування для встановлення міцних торгових відносин із сусідніми країнами та глобальними партнерами.

Успішний економічний розвиток часто вимагає багатогранного підходу та довгострокової відданості реформам та інвестиціям. Україна може вчитися на досвіді Сінгапуру, але повинна адаптувати свої стратегії для вирішення конкретних викликів і можливостей. Впровадження таких змін вимагатиме довгострокового планування, політичної волі та відданості постійним змінам та удосконаленню. Крім того, Україні може також знадобитися шукати міжнародної співпраці та підтримки, щоб досягти значного прогресу в цих сферах.

Помогите улучшить вклады

Помечайте вклады как бесполезные, если вы не считаете их актуальными или ценными для статьи. Этот отзыв будет доступен только вам и не будет общедоступным.

Скрытый вклад для вас

Этот отзыв никогда не будет общедоступным. Мы будем использовать его, чтобы показывать более качественные вклады всем участникам.