Еспарцет

Еспарцет — багаторічна бобова рослина, яка процвітає на тонких крейдових, вапнякових чи кам’янистих ґрунтах. Це приваблива рослина, що дає великі колоски рожевих квітів на початку літа, які є магнітом для комах. Відомий як святе сіно. У цієї культури є дуже багато переваг, і ось основні з них:

• Джерело білка — еспарцет містить згущені дубильні речовини, які зв’язуються з білками і захищають їх, коли вони проходять через рубця, дозволяючи їм засвоюватися, що не відбувається з іншими бобовими. Присутність дубильних речовин означає, що еспартен, незважаючи на менший вміст N, ніж люцерна, має високу поживну цінність. Крім того, конденсовані дубильні речовини зменшують кишкову продукцію парникових газів, таких як метан.
• Без жиру — еспарцетин, на відміну від інших бобових, не викликає здуття через наявність дубильних речовин, і дослідження виявили, що лише 20% еспарцета в раціоні може знизити ризик виникнення набряку практично до нуля.
• Поживні речовини ґрунту — еспарцет — це закріплювач азоту, тому ризобія в кореневих вузликах еспартену фіксує азот та підвищує азот у ґрунті. Коріння проникають на великі глибини і тягнуть поживні речовини з надр. Було встановлено, що рослина збільшує секвестрацію поживних речовин, таких як фосфат. Це ідеальна культура для висіву зернових у сівозміні.
• Посухостійкість — її можна вирощувати на тонких ґрунтах, адже культура надзвичайно терпима до посухи завдяки глибокому природному вкоріненню, росте в посушливі періоди. Еспарцет ідеально підходить для кам’янистих грудей і крейди, але не процвітає на важких вологих ґрунтах з рН нижче 6,2.
• Цінність дикої природи — завдяки тривалому періоду цвітіння та тому, що еспарцет виробляє більше меду, ніж будь-яка інша бобова рослина, робить його безцінним для запилювачів, залучаючи широкий спектр джмелів та медоносних бджіл, метеликів та багатьох інших безхребетних. Бджоли, що харчуються еспарцетами, дають більший урожай меду.

Культура дасть хороші врожаї сіна на найбідніших ґрунтах з мінімальним внеском. Можна досягти трьох тонн за хороший рік. Якщо ретельно виготовлено сіно, воно має неперевершену якість. Для цього потрібно хоча б тиждень гарної спекотної погоди, чого не вистачає останніми роками. Урожай слід обрізати, коли рослини будуть повноцінними. У складних умовах вирощування можна зробити силос. Після врізання врожаю слід дати спокій, а потім восени знову можна пастися. Він відростає набагато раніше навесні, ніж люцерна.

Нещодавно Фонд Марі Кюрі замовив цілу низку досліджень цієї рослини та випробував багато штамів з різних куточків Європи. Вони виявили чіткі вказівки на те, що складна біохімія листя має глибокий вплив на черв’яковий тягар пасовища та що складні дубильні речовини рослини значно покращують утилізацію білка. Культура також багата омега жирними кислотами, які позитивно впливають на здоров’я тварин та зменшують викиди метану.

Культуру потрібно висівати на землю, що вільно осушується, з рН 6 або більше. Він процвітає на тонких крейдах, вапняках та піщаних ґрунтах, а також на кам’янистих грудках. Висівати високу норму насіння рекомендується завдяки його великому розміру, при нормі 65-100 кг насіння на гектар. Може знадобитися інокулянт, якщо його раніше не вирощували на полі. Одним з найпростіших способів встановлення еспарцету є засівання ярого ячменю (при 50% від його нормальної норми) при нормі висіву 27 кг еспарцету, 4,5 кг лугової висівки та 1 кг тимофіївки лучної до акру. Найкраще їх змішувати з цими травами, оскільки вони відносно неконкурентоспроможні і не затінюють рослини еспарцети протягом зими. Трава також запобігає зараженню травою кушетки, до якої еспарцет може бути вразливим. Трави отримують користь від селітри, що виділяється ризобією, що росте на коренях еспарцету, і саме ця комбінація забезпечить чудові врожаї високоякісного корму протягом багатьох років.

Культура Еспарцет виколистий (особливості вирощування та зберігання)

Не стійкий проти випасання, особливо в перший рік використання.

Еспарцет є добрим попередником для більшості культур сівозміни. Він нагромаджує в ґрунті 100-200 кг/га азоту. Цінний медонос ,з 1 га його посіву одержують 1,0-1,5 ц меду.

Коренева система здатна засвоювати важкорозчинні фосфорні й кальцієві сполуки з ґрунту. Еспарцет слабо реагує на внесення органічних і мінеральних добрив та на рівень родючості ґрунту, тому добре росте на малородючих землях. На коренях формується значно більше бульбочок, ніж у люцерни чи конюшини. Еспарцет не слід висівати на кислих ґрунтах без попереднього вапнування.

Еспарцет виколистий придатний для сівби на сухих ґрунтах з достатньою кількістю вапна. Особливо добре розвивається на карбонатних чорноземах лісостепової і степової зони. Добре росте і на легких піщано-глинистих ґрунтах, якщо вони мають у підґрунті мергель або крейду. Досить поширений в Україні. Більш посухо- і зимостійкий, ніж конюшина лучна. Скошують його у період цвітіння. Тривалість використання до 5 років. Одноукісний.

На родючіших ґрунтах після зернових і просапних попередників під еспарцет мінеральних добрив не вносять. На бідних ґрунтах під оранку використовують фосфорні та калійні добрива (Р40-60К40-60). Азотом еспарцет повністю забезпечує себе за рахунок симбіотичної азотфіксації. Для одержання реального економічного і екологічного ефекту, азотні добрива під еспарцет не вносять.

Насіння перед сівбою протруюють фундазолом, обробляють ризоторфіном і мікроелементами (бор, молібден, марганець).

Обробіток ґрунту полягає в проведенні лущення на глибину 6-8 см. Орють на зяб не пізніше кінця жовтня на глибину 25-27 см.

Еспарцет і його травосумішки сіють навесні під покрив. У Лісостепу найпоширеніші покривні культури – ячмінь і овес. Еспарцет порівняно з конюшиною і люцерною більше пригнічується покривними культурами. Спосіб сівби рядковий. Оптимальна глибина загортання насіння на важких ґрунтах 2-Зсм, на середніх і легких – 3-4см. При сівбі на глибину 5см різко знижується польова схожість. Під час проростання м’ ясисті широкі сім’ядолі не прикриваються ні стулками бобу, ні плівкою насіння, тому їм важко пробитись на поверхню. Тому еспарцет сіють неглибоко, незважаючи на те, що маса його насіння значно більша, ніж у інших видів багаторічних бобових трав.

Норма висіву еспарцету виколистого 4,0-6,5млн/га (80-120кг/га), еспарцету піщаного 4,0-6,0млн/га (50-70кг/га), еспарцету закавказького 4,0-6,0млн/га (50-80кг/га). Після сівби ґрунт коткують. Необхідно своєчасно зібрати покривну культуру, вивести з поля солому. При вирощуванні на насіння бур’яни знищують гербіцидом 2М-4Х. Для захисту від шкідників посіви обприскують інсектицидами – актеллік, волатон. Щоб одержати найвищий урожай високої якості еспарцет необхідно скошувати на початку цвітіння.

Догляд за посівами полягає в осінніх фосфорно-калійних (Р60К60) та весняних (N60Р45К45) підживленнях і весняному боронуванні се­редніми боронами. Хороші густі травостої немає потреби обробляти гербіцидами та пестицидами. Останні інколи використовують на насінних площах.

Збирання. Оскільки еспарцет — добрий медонос, його збирають у фазі повного цвітіння. Згодовують переважно великій рогатій худо­бі, вівцям, коням. Не слід скошувати за один прийом всю площу. При пересушуванні еспарцет втрачає листя, яке дуже легко обламу­ється. Треба скошувати таку площу, з якою можна впоратись за день. Сіно обов’язково досушують під накриттям активним венти­люванням, а ще краще — прив’ялюванням у валках і використову­ють для приготування високоякісного сінажу.

Еспарцет виколистий – сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується