Чорні плями на кленовому листі чому

0 Comments

Зміст:

Декоративний клен – вирощування, види, сорти з фото, розмноження, хвороби

Рід клена (Acer) дуже різноманітний та налічує близько 150 видів, які приймають форму кущів або дерев. Природне середовище зростання охоплює зони помірного поясу північної півкулі (Північна Америка, Європа, Азія) та Північної Африки.

Завдяки своїй декоративності й низьким вимогам рослина широко використовується при облаштуванні зелених паркових зон та садів.

Листя клена пальчастолопатеве або перисте, в залежності від виду. Восени воно набуває характерних вогненно-багряних відтінків. Квіти у більшості видів з’являються ще до листя (березень-квітень).

Чоловічі квіти виглядають у вигляді красивих, довгих пучків-суцвіть, а жіночі зібрані в пухкі волоті. Забарвлення варіюється від зеленого, жовто-зеленого, помаранчевого до червоного відтінку.

Окремо квіти не представляють декоративної цінності, але квітуче дерево навесні виглядає дуже ефектно.

Цвітіння червоного клена

Після відцвітання зав’язуються плоди з маленькими сплощеними крилами. Крилатки клена містять одне насіння і, обертаючись при падінні, можуть переноситися вітром на значну відстань.

Скільки живе клен? У природі тривалість життя дерев становить близько 100 років, але в садовій культурі рослина не дуже довговічна і її термін життя обмежується 30-40 роками.

Сорти та види кленів з фото

Одним з найбільш декоративних та популярних в ландшафтному дизайні є пальмолистий клен (Acer Palmatum) з його величезним сортовим розмаїттям.

Завдяки формі листя цей вид ще називають віяловим кленом або долонеподібним. Це чагарник або низьке дерево, що росте в природі в Японії, на Корейському півострові та в східній частині Китаю.

Сорт «Red Emperor»

В Європу рослина була привезена в середині 19 століття і європейці були зачаровані її східною красою. На той час в Японії було виведено вже десятки сортових форм.

Після тривалого періоду захоплення інтерес до рослини у садівників вщух, щоб спалахнути з новою силою в другій половині 20-го століття, коли в Європу були привезені з Японії фантастичні новинки сортів клена пальмолистого. Характерною особливістю виду є його різьблене, ажурне листя та форма крони у вигляді парасольки.

Це досить вимоглива рослина та не всі її сортові форми можна вирощувати в наших садах. Сорти, які продаються в садових центрах, складають лише невеликий відсоток із сотень виведених культиварів. Але, щоб насолодитися красою цих унікальних дерев, потрібно створити для них відповідні умови.

Віяловий клен не дуже стійкий до морозу, тому його слід садити в сонячних й теплих місцях. Карликові сортові форми можна вирощувати в контейнерах в саду або у внутрішньому дворику та переносити восени у світлі приміщення, де температура не опускається нижче 5 °C.

З такою великою кількістю різних розмірів, кольорів та форм листя важко описати кожен сорт, але всі вони без винятку є унікальною прикрасою будь-якого саду.

Поширені в наших садах сорти

Клен «Діссектум Атропурпуреум» – найбільш поширений сорт серії «Діссектум» у вигляді карликового, часто багатостовбурного деревця з каскадними гілками, що утворюють мальовничий купол.

Висота його не перевищує 1,5 – 3 метрів. Ажурне темно-червоне листя забарвлюється в яскраво-червоний колір восени.

«Blood good» – відзначений нагородами, як один з кращих пурпурно-листяних сортів. Являє собою великий чагарник або маленьке округле дерево надзвичайної краси в будь-який час року.

Навесні розпускаються маленькі фіолетові квіти, після яких зав’язуються червоні крилатки. Листя у винно-червоних та бордових відтінках зберігає свій колір влітку й стає яскраво-малиновим восени. Після листопаду оголюється червона кора, яка додає інтерес до зимового пейзажу.

«Shaina» являє собою деревце з повільним зростанням та щільною кроною. Фантастичне яскраво-червоне весняне листя влітку стає темно-червоним, а восени яскраво-малиновим.

Японський клен (Acer japonicum) також родом з Японії, досягає 6 м у висоту і за формою листя дуже схожий на пальмолистий вид, хоча не може похвалитися великою кількістю сортів. Квіти великі, бордові.

Варто звернути увагу на неймовірно популярний, відзначений нагородами сорт клена японського «Аконітіфоліум».

Однією з найбільш привабливих особливостей цього культивара є його інтенсивне осіннє забарвлення, коли листя набуває блискучі червоні й кармінові тони та залишається на рослині довгий час. Цей сорт був спочатку відомий як «Maiku jaku», що означає «Танці павича». Лауреат престижної премії «Садові заслуги».

Звичайний або гостролистий клен (Acer platanoides). Висота виду близько 30 м, тому його рекомендується вирощувати у великих садах, особливо натуралістичних – лісових та сільських. У дерева велике 5-7-лопатеве листя, добре переносить напівтінисті позиції, посухи й забруднення повітря.

Варто звернути увагу на такі сорти гостролистого клена як:

  • «Глобозум» з кулястою кроною на штамбі.
  • клен «Роял ред» з ліловим забарвленням протягом усього сезону.
  • клен «Кримсон Кінг» – з темним пурпурно-багряним листям. Квітки червонувато-помаранчеві.
  • «Друммонді» – прекрасна строката форма. Листя зелене з кремовою облямівкою по краю.

Клен білий або псевдоплатановий (Acer pseudoplatanus) – величне дерево, що досягає 30-40 м у висоту. Віддає перевагу родючим ґрунтам, з труднощами переносить посуху та забруднення повітря.

Його можна садити групами як укриття для інших насаджень, оскільки дерево може протистояти сильним вітрам та морозам. У садівництві величезною популярністю користуються варієгатні сорти виду. Наприклад, серія «Eskimo Sunset» з барвистим листям в рожево-кремових або жовтих тонах.

Червоний клен (Acer rubrum) до 15 м у висоту. Восени листя набуває неповторного помаранчевого та червоного забарвлення. Любить родючі, помірно вологі та кислі субстрати.

«Red Sunset» – середнього розміру з правильною пірамідальною кроною. Приголомшливо виглядає восени, коли листя червоніє та довго не опадає.

«Жовтнева слава» – сорт середнього розміру, приблизно до 15 м заввишки. Для нього характерна симетрична ширококонічна крона й більш пізній період осіннього забарвлення.

Сріблястий клен або цукровий (Acer saccharinum) родом з Канади. Відомий своїм ефектним осіннім забарвленням. Це велике дерево з прямим стовбуром, широкими розлогими гілками та щільною овальною або округлою кроною.

Його зелене листя восени розцвічується палітрою жовтих, апельсинових та червоних відтінків. Даний вид добре росте у вологому ґрунті біля водойм.

Клен сірий (Acer griseum) відомий своєю ефектною текстурою кори та яскравим осіннім кольором.

Каштаново-коричнева кора його стовбура та гілок постійно розшаровується на тонкі, щільні кучері, оголюючи під собою більш яскраву коричнево-червону деревину.

Дерево є яскравим акцентом саду протягом усього року. Лауреат престижної премії «Садові заслуги» від Королівського садівничого товариства.

Клен татарський гіннала (Acer ginnala), який ще називають прирічковим кленом. Це невеликий листяний чагарник, що росте в північно-східному регіоні Азії. Може досягнути 3-15 метрів. Восени зелене листя стає яскраво-червоним та помаранчевим.

Клен ясенелистий або американський (Acer negundo) – невелике дерево з Північної Америки. Інтерес представляє його низькорослий сорт- «Фламінго» або рожевий клен, що був виведений селекціонерами Нідерландів в 1970-х роках.

Молоде листя культивара зелене з рожевим краєм, який влітку стає кремово-білим. Листяні ніжки рожево-червоні. Даний сорт утворює прикореневу поросль та може вирощуватися у вигляді куща.

Вибір місця для посадки клена

У садових кленів з їх різноманітністю умови вибору місця можуть відрізнятися, хоча більшість видів мають схожі вимоги по догляду.

Декоративні клени найкраще ростуть у родючому, багатому гумусом, водопроникному субстраті. Ґрунт може бути злегка кислим або нейтральним, з pH між 4,5 та 7.

Ущільнені й лужні субстрати абсолютно непридатні. У заболоченому або важкому ґрунті нестача кисню може виникати дуже швидко, що призводить до відмирання тонких волокон коренів, які необхідні для виживання цього прекрасного дерева.

Ґрунт при вирощуванні клена повинен бути постійно вологим. Також рекомендується висока вологість повітря, особливо для японського виду та віялового.

Більшості дерев подобаються сонячні місця. В таких умовах їх листя забарвлюється в більш широкому діапазоні яскравих кольорів.

Однак клен віяловий погано реагує на прямі полуденні промені, що призводять до опіків, висушування кінчиків листя та зменшення інтенсивності забарвлення.

У регіонах з жарким літом висаджувати його краще в зоні саду з впливом ранкового або післяобіднього сонця або в розсіяній тіні під розлогими кронами високих дерев.

У такому місці він розкриє всю пишність своєї барвистої крони. Якщо рослина вирощується на повному сонці, то в такому випадку ґрунт ні в якому разі не повинен висихати, залишаючись весь час вологим.

Місце посадки клена має бути також захищене від холодних зимових вітрів, наприклад, під захистом будівель або огорож.

Дерево під захистом стін

Хорошим рішенням буде оточити саджанець високими хвойними деревами (туя, ялина, ялиця та інші), які взимку забезпечують набагато кращий захист, ніж листяні рослини.

У розплідниках всі кленові саджанці продаються із закритою кореневою системою, завдяки чому висаджувати їх можна протягом усього сезону – з квітня, коли ґрунт вже трохи прогрівся та по жовтень.

Як посадити клен? Треба викопати досить велику посадкову яму, що перевищує у 2 рази обсяг земляної грудки саджанця. Землю з ями змішують з 3 частинами компосту, на дні викладають дренажний шар з битої цегли або керамзиту.

Після посадки землю навколо саджанця добре утрамбовують й рясно поливають. Штамбові та одноствольні деревця рекомендується прив’язати до опори.

Догляд за кленом садовим

Практично всі види вологолюбні, а молоді саджанці в період вкорінення та клени з Японії особливо чутливі до нестачі вологи. Одна з причин цього полягає в тому, що вихідці з Японії ростуть у вологому кліматі та мають поверхневу кореневу систему, яка не досягає вологи в глибоких шарах ґрунту.

Тому в спеку та посуху необхідний регулярний та рясний полив. Дорослі дерева інших представників роду без проблем переносять тимчасовий дефіцит води, поливають їх тільки в разі тривалої відсутності дощів.

Листя клена можуть висихати на кінцях. Пояснення просте – це пошкодження, що викликане спекою. Японські та віялові клени дуже схильні до цієї проблеми.

Шар органічної мульчі з хвої, кори, тріски або компосту висотою 7-8 см в пристовбурній області допомагає ґрунту утримувати вологу та перешкоджає росту бур’янів, проте мульча не повинна торкатися стовбура дерева. Взимку така мульча запобігає почерговому промерзанню та відтаванню ґрунту, а жарким літом охолоджує землю.

Що стосується підгодівлі, то в цьому плані рослина відносно невимоглива та їй вистачає поживних речовин в перші роки після посадки в родючий ґрунт.

У наступні роки при внесенні добрив слід дотримуватися обережності, оскільки їх надлишок знижує зимостійкість та погано впливає на яскраве забарвлення. При необхідності удобрюють у квітні компостом, який прикопують навколо пристовбурної області.

Вихідці з Японії погано реагують на обрізування. Рекомендуються невеликі санітарні роботи, такі як видалення пошкоджених, засохлих або мертвих пагонів.

Більш масштабне обрізування повинне проводитися тільки у виняткових випадках в кінці літа, коли відтік соку буде найменшим, і зрізи можуть зажити до осені-зими.

Найкраще зрізувати на 2 см вище точки зростання. У інших видів обрізування повинне проводитися на початку березня, перед відкриттям бруньок.

Декоративний клен взимку

Сувора зима може становити велику небезпеку, але, на щастя, дерева здатні регенерувати з приходом весни. Проте, саджанці східних сортів в холодних районах вимагають передзимнього укриття, наприклад, солом’яними циновками або більш товстим агротекстилем, але будьте обережні, щоб не зламати тендітні гілки. Прикореневу зону утеплюють шаром соломи або опалою хвоєю.

Навіть навесні потрібно бути пильними, оскільки останні заморозки в травні можуть пошкодити молоді листочки. У правильному місці посадки дорослі теплолюбні клени добре переносять морози.

Розмноження клена живцями

Рослина може розмножуватися напівздерев’янілими живцями, а американський клен і кореневою порослю.

Живці довжиною 15 см беруть в кінці весни. Краще акуратно відривати їх з «п’ятою» – шматочком кори батьківського дерева, яка підвищує шанси на швидке укорінення. На живці має бути приблизно три листяних вузлів. Зріз занурюють в гормон, що прискорює вкорінення.

Живці клена занурюють в гормон

Висаджують в суміш з торфу, універсального ґрунту та вермикуліту, які взяти в рівних пропорціях. Добре поливають і накривають горщик прозорим пакетом для підтримки вологого середовища.

Пакет відкривають для провітрювання 2 рази на день на кілька хвилин, щоб уникнути утворення конденсату. Ґрунт повинен залишатися весь час помірно вологим, але поливають після підсихання верхнього шару. Коріння починає формуватися приблизно через 2-3 тижні.

Пакет прибирають після появи ознак нового зростання. Першу зиму саджанець залишають в горщику та тримають в прохолодному й світлому приміщенні, поливаючи в разі потреби.

Перед тим, як пересадити саджанець японського клена, акліматизуйте його до прямих сонячних променів протягом тижня. Висаджують у відкритий ґрунт, коли нічна температура стабільно тримається вище нуля.

Хвороби клена

Причин, через які може сохнути клен, може бути кілька – неправильне місце посадки, в результаті якого рослина страждає від нестачі вологи, поганого субстрату й холодних вітрів та зараження деякими патогенами.

Чорні плями на листі клена. Хвороба викликана грибком rhytisma acerinum, який вражає листя, але не ставить під загрозу життя рослини, тільки впливає на його декоративність. Патоген зимує в опалому листі, яке восени обов’язково потрібно спалювати.

Чорні плями на листі клену

Для профілактики та лікування проводять обробку бордоською сумішшю на самому початку весни та перед зимою. Інший варіант – натуральний фунгіцид, приготований настій з ферментованого хвоща або з кропиви.

Побуріння країв листяної пластини та пожовтіння або потемніння ділянок між основними жилками є симптомами теплового опіку. Листя може сохнути, стає ламким.

Тепловий опік японського клену

Пошкодження зазвичай виникає у верхній частині з сонячної, південної та вітряної сторони. В кінці літа може статися передчасний листопад. Симптоми зазвичай з’являються після сухого вітру в поєднанні з періодами спекотної та сухої погоди.

Антракноз, що викликаний грибами певного типу (наприклад, K. apocrypta ). Цей тип грибка особливо поширений після прохолодної та вологої зими або весни.

На кленах він викликає появу коричневих або пурпурно-коричневих плям і смуг біля листяних жилок, дерево може передчасно втрачати листя. Якщо цикл хвороби повторюється з року в рік, то сповільнюється розвиток дерева.

Для профілактики важливо щоосені згрібати всю опале листя та утилізувати, оскільки воно є ідеальним середовищем для розмноження антракноза. Інший варіант – провести обробку спеціальним фунгіцидом, що містить хімічну речовину під назвою манкоцеб.

Вертицильозне в’янення – це поширена та серйозна проблема, яка може вбити навіть вкорінені дерева. Рослина з в’яненням часто має коричневе або обпалене на вигляд листя на уражених гілках.

Іноді під корою можна виявити смуги оливкового кольору. Хвороба починається в кореневій системі та поширюється на пагони, які в наслідок відмирають.

Більшість рослин засихає протягом одного-двох сезонів після появи симптомів. На жаль, найкращий спосіб контролювати хворобу – це знищити заражені насадження, щоб запобігти її поширенню.

Бура плямистість або филостикта. Викликає появу некрозних, світло-коричневих або жовтих плям на листяних пластинах. Плями стають згодом сухими, світліють та ламаючись, залишають дірки.

Як і у випадку з антракнозом, грибок, що викликає філлостікту, проводить зиму на опалому листі. Для профілактики хвороби щоосені збирайте його та утилізуйте. Для лікування використовують бордоську суміш.

Шкідники клена

Одним зі шкідників клена є коричнева попелиця, від якої можна позбутися за допомогою розпилення інсектицидів.

З екологічних методів боротьби застосовують сильний натиск води зі шланга, який змиває колонії шкідників та обробку настоєм з листя томата, що містять алкалоїди.

Дані речовини токсичні для попелиці, але безпечні для рослин і людей. Залийте водою (500 мл) 2 склянки подрібненого листя й дайте настоятися 1-2 дні. Настій процідіть, додайте до нього ще склянку води. Природний інсектицид готовий.

Інші шкідники клена: кленовий борошнистий червець, що утворює колонії на нижньому боці гілок, щитівки. Обидва види комах краще спочатку прибрати вручну, а потім обробити пагони системним інсектицидом.

Кліщ павутинний, який харчується соком листя. Симптомом є поява коричневої плямистості на листяних пластинах.

Галові кліщі викликають утворення галлів на кленовому листю, симптоми ураження з’являються ранньою весною або в кінці травня.

Влітку можлива поява гусениць, а навесні картопляних цикадок, які харчуються молодим листям, бутонами та жуків листоїдів.

Декоративний клен в ландшафтному дизайні

З усіх видів найбільш універсальний витончений віяловий клен та японський, які відрізняються чудовими відтінками як літнього, так і осіннього ажурного листя.

Їх посадка в компанії з декількома хвойними, декоративно листяними та квітучими деревами або чагарниками, злаками й травами дозволить створити мальовничу композицію, що не втрачає своєї краси протягом більшої частини року.

Карликові сорти в груповій посадці подарують прекрасну демонстрацію барвистої палітри.

Високі види підходять для прикраси саду як солітер, особливо на тлі смарагдових газонів. Їх сліпучі осінні відтінки золотисто-жовтого, червоно-пурпурного та бордового стануть дивовижним акцентом осіннього пейзажу.

Майже всі клени мають дрібні корені, а тому не є серйозними конкурентами посадженим поруч рослинам. Відмінні компаньйони для них – це насадження, що мають схожі умови вирощування, наприклад, представники хвойних, рододендрони, гортензії, азалії, кальмія.

Чорна плямистість: лікування та профілактика, заходи боротьби

Автор: Правки: 16 серпня 2023 Опубліковано: 13 лютого 2019 Перша редакція: 13 листопада 2017 Редактор: Олена Н. https://floristics.info/en/?option=com_contact&view=contact&id=21 🕒 11 хвилин 👀 34492 рази 💬 9 коментарів

  • Хвороба чорна плямистість – опис
  • Лікування чорної плямистості
    • Заходи боротьби з чорною плямистістю
    • Чорна плямистість – профілактика
    • Чорна плямистість томатів
    • Чорна плямистість перцю
    • Чорна плямистість на винограді
    • Чорна плямистість на трояндах

    Симптоми чорної плямистості на різних рослинах викликаються різними збудниками. Наприклад, чорні плями на листі троянд виникають при ураженні грибом Marsonina rosae, а чорна плямистість бузку викликається бактеріями роду Syringae.

    У нашій статті ми постараємося докладно описати, чим викликаються і як перебігають захворювання з такими симптомами на різних рослинах, а також розповімо вам, як захистити від цього захворювання свій сад і город.

    Хвороба чорна плямистість – опис

    Виявляється чорна плямистість темно-коричневими, майже чорними плямами зі світлим центром або, навпаки, світлими краями. На плямах можуть утворюватись округлі або довгасті здуття. Ознаки захворювання з’являються зазвичай на початку літа. При стрімкому розвитку хвороба охоплює значні ділянки листової тканини, у результаті листя передчасно жовтіє й опадає, гілки оголюються, рослини слабшають і погано розвиваються, цвітуть і плодоносять. Поширюється інфекція вітром, водою і комахами. Прогресує чорна плямистість у період затяжних дощів на тлі низьких температур і дефіциту в ґрунті калію. Причиною захворювання можуть стати механічні пошкодження кори або листя рослини.

    Лікування чорної плямистості

    Заходи боротьби з чорною плямистістю

    Передусім потрібно бути впевненим у тому, що ви маєте справу саме з чорною плямистістю, і тут є два варіанти: якщо ви виявили симптоми цієї хвороби на троянді, то вам доведеться зіткнутися з грибком, а якщо на томаті або перці, то це бактеріальна чорна плямистість. Однак існують способи, здатні побороти захворювання будь-якої природи й спрямовані насамперед на зміцнення здоров’я рослин. Тобто існує низка заходів, які просто не дозволяють інфекції розвиватися на рослині.

    Чорна плямистість – профілактика

    Передусім вам потрібно відповідально підійти до вибору місця, на якому ви збираєтеся вирощувати ту чи іншу культуру. Це означає, що світлолюбні рослини не потрібно садити в затінку і, навпаки, тіньолюбні культури не можна вирощувати на яскравому сонці: це послаблює рослини та робить їх сприйнятливими до інфекцій. Велике значення має також якість ґрунту: ви повинні максимально адаптувати ґрунт на ділянці до вимог вирощуваної культури. Вибираючи сорти рослин, віддайте перевагу стійким до захворювань і шкідників. Важливо також, щоб ці сорти були адаптовані до умов вашого регіону. Знезаражуйте посівний матеріал, особливо якщо він потрапив до вас із маловідомого джерела. Висаджуйте рослини в рекомендовані фахівцями терміни за розробленими схемами, виконуйте необхідні агротехнічні умови, регулярно проводьте превентивні обробки рослин від хвороб і шкідників, витримуйте баланс у підживленні і зволоженні ґрунту. Після збору врожаю не забувайте видаляти з ділянки рослинні залишки й приводити до ладу ґрунт.

    Чорна плямистість рослин (городніх)

    Чорна плямистість томатів

    Збудником чорної бактеріальної плямистості, що вражає томати як у відкритому, так і в закритому ґрунті, є грамнегативна паличкоподібна бактерія Xanthomonas vesicatoria. На листі розсади молодих рослин утворюються водянисті цяткові плями, що збільшуються в розмірах до 1-2 мм, причому краї цих плям поступово жовтіють. На дорослих рослинах плями розташовуються переважно по краях листя, а також на черешках і стеблах. Проявляється бактеріальна плямистість і на плодах томатів у вигляді темних опуклих цяток із водянистою облямівкою, що збільшуються до 6-8 мм і перетворюються на ранки. Збудник хвороби може зберігатися на посівному матеріалі та рослинних рештках, ось чому так важливо протруювати насіння томатів перед посівом на розсаду.

    У наземні органи рослини бактерія може проникати через тріщини, злами, будь-які механічні пошкодження. Вона швидко поширюється по тканинах: із моменту інфікування до появи перших ознак минає 3-5 днів, на плодах симптоми плямистості з’являються пізніше, а на сусідні рослини інфекція перекидається впродовж двох тижнів. Сприяє розвитку захворювання температура повітря вище 25 ºC, а при нижчій температурі захворювання тільки сповільнює свій розвиток, але не проходить. Ще однією умовою швидкого розвитку бактеріальної плямистості є підвищена до 70-75 % вологість повітря і безпосереднє потрапляння вологи на наземні органи рослини. За таких умов чорна бактеріальна плямистість розвивається на томатах стрімко.

    Зберігається бактеріальний патоген доти, доки існує джерело живлення, але на чисто прибраному після збору врожаю ґрунті він гине вже через 4-5 тижнів.

    Потрібно сказати, що вчені досі не вивели стійкі до бактеріологічної плямистості сорти томатів, але помідори, які не піддаються грибковим захворюванням, чинять гідний опір і чорній плямистості. У боротьбі з бактерією першорядне значення мають профілактичні заходи, наприклад, протруювання насіння перед посівом. Це можна зробити такими способами:

    • потримати насіння одну годину в розчині фунгіциду;
    • обробити насіння впродовж півгодини в рожевому розчині перманганату калію;
    • розчинити в 100 г води 12 г Тринатрійфосфату й опустити в розчин насіння на 1 годину, після чого дуже ретельно промити його в ситі або під проточною водою 20-30 хвилин;
    • потримати посівний матеріал 20 хвилин у воді температури 60 ºC.

    Такими нескладними у виконанні способами можна знищити інфекцію на поверхні насіння, але боротися з внутрішньою насіннєвою інфекцією потрібно інакше: замочити насіння перед посівом на 6 годин на одновідсотковому розчині біофунгіциду Планріз.

    Розсаду томатів перед висадкою в ґрунт теж піддають дворазовій обробці Планрізом, Фітоспоріном-М, Гамаїром або Бактофітом. Дуже ефективний на томатах Фітолавін, який знищує не тільки збудників бактеріальної плямистості, а й бактеріального раку, вершинної гнилі та інших хвороб пасльонових культур.

    Надалі зростаючі кущі томатів час від часу в профілактичних цілях обробляють мідьвмісними препаратами: одновідсотковим розчином бордоської рідини, Оксіхомом, Хомом і іншими фунгіцидами подібної дії.

    Чорна плямистість перцю

    На солодкому перці паразитує та сама бактерія, що і на томатах: Xanthomonas vesicatoria. Найчастіше вона вражає молоді органи, утворюючи на стеблах, листках, сім’ядолях, плодах і черешках водянисті цяткові плямки, які згодом чорніють і набувають кутастої або округлої форми. У розмірі ці чорні плями, оточені жовтуватою облямівкою, сягають 1-2 мм. Плями розтікаються вздовж жилок листя, і в їхньому центрі утворюються світло-жовті некрози з темними краями. На плодах теж спочатку з’являються чорні випуклі цятки, оточені водянистою облямівкою. Вони поступово збільшуються до 6-8 мм і перетворюються на гниючі виразки.

    І профілактичні, і лікувальні заходи боротьби зі збудником чорної бактеріальної плямистості на перці абсолютно ті ж, що і на томатах.

    Лікування чорної плямистості на плодово-ягідних культурах

    Чорна плямистість на винограді

    Чорна плямистість винограду, або ескоріоз, або фомопсис, або відмирання пагонів, або розтріскування кори, або сухорукавність, викликається грибком Phomopsis viticola. Проявляється вона в червні на вузлах однорічних пагонів чорно-бурими чорними цятками круглої або овальної форми – здуттями тканин із вогнищем некротичних клітин у центрі. У міру розвитку ескоріозу цяток стає все більше, вони починають зливатися в плями, які розкриваються посередині. Темніші краї вкриваються корковою тканиною і виглядають, як струпи. Плямистість уражає, як правило, перші 6-7 міжвузлів пагона. Заражаються листя, розташоване найнижче, вусики, гребені грон і навіть квітки. Некрози листя оточує світла щільна облямівка, від натягу тканин виникає кучерявість листової пластини, відбуваються її розриви, виникають діри. Листя передчасно жовтіє. Через деформацію і розриви листя послаблюється фотосинтез, а в нижніх міжвузлях однорічних пагонів може загинути більше половини бруньок. В уражених чорною плямистістю ягід, які стають темно-фіолетовими, з’являється неприємний смак, а однорічна деревина забарвлюється в білувато-сірий колір.

    Поширюється збудник хвороби з росою, дощем, вітром, комахами і проникає в рослину через механічні пошкодження й гирлечка. Чорна плямистість знижує зимостійкість винограду, і якщо з нею не боротися, через 5-6 років хвороба погубить рослину.

    Вирощуючи виноград, потрібно віддавати перевагу сортам, стійким до чорної плямистості. Найбільш відомі серед них Каберне-Совіньйон, Ляна, Трамінер, Таврида, Іскра, Рислінг, Бастардо, магарацький, Естафета. Якщо хвороба вже вразила ваш виноград, приступайте до лікування негайно, проте через те, що міцелій гриба розташований глибоко в тканинах, спроби знищити чорну плямистість фунгіцидами будуть малоефективні, але зате обробки винограду хімпрепаратами ДНОК або Нітрафен можуть впливати на плодові тіла та спори. А якщо регулярно проводити профілактичні обробки від грибкових хвороб, то чорна плямистість обійде ваш виноград стороною.

    У вегетаційний період у якості профілактики виноград обприскують одновідсотковою бордоською рідиною або препаратами Еупарен, Ефаль, Мікал, причому починати ці обробки потрібно навіть раніше, ніж профілактику від антракнозу і мілдью: уперше виноград обприскують, коли на ньому набубнявіють бруньки, а після того, як на пагонах з’явиться 4-5 листочків, проводять другу обробку. Утретє виноград обприскують після того, як він відцвіте, причому бажано використовувати препарат, який ефективний не тільки від чорної плямистості, але також знищує збудників борошнистої роси та пероноспорозу.

    Глибокої осені, якщо виноград сильно вражений чорною плямистістю, його після обрізування або падолисту обприскують мідьвмісним препаратом настільки рясно, щоб кущі були буквально обмиті лікувальним розчином. Рукави з ознаками всихання слід видалити. Проти чорної плямистості на винограді добре зарекомендували себе фунгіциди Максим, Каптан, Манкоцеб і Тріадіменол. Щоб уникнути зараження, слід вживати таких превентивних заходів:

    • висаджувати тільки здорову лозу;
    • регулярно оглядати виноградник, стежити за здоров’ям рослин;
    • відразу після виявлення ознак захворювання видаляти і спалювати уражені ділянки рослини;
    • підв’язувати пагони, не дозволяючи їм лягати на землю;
    • підживлювати виноград збалансованим добривом, у яке мають бути включені такі мікроелементи, як цинк і бор.

    Оскільки чорна грибкова плямистість є хронічним захворюванням, налаштовуйтесь на тривалу боротьбу. Але навіть якщо ви і знищите в своєму винограднику всі збудники й інфекції, профілактичні роботи потрібно продовжувати.

    Чорна плямистість на квітах

    Чорна плямистість на трояндах

    Чорна плямистість троянд викликається грибом Marssonina rosae, який уражає листя і зелені пагони рослини. На верхній стороні листя троянди утворюються червоно-білі, а потім чорні округлі променисті плями, ніби облямовані торочками. Ураження починається з нижніх листків, але захворювання швидко охоплює весь кущ. Хворе листя стає сіро-бурим, скручується, відмирає й опадає, троянда слабшає, формує менше бутонів або взагалі відмовляється цвісти. При сильному ураженні деякі кущі до осені можуть цілком залишитися без листя.

    Щойно ви побачили ознаки захворювання, видаліть уражені хворобою листки з куща і з-під нього. Як боротися з чорною плямистістю на трояндах? Кожні 7-12 днів обробляйте кущі розчином фунгіциду – Абіга-Піка, бордоської суміші, Превікуру, Скора, Топаза, Фундазолу, Манкозеба, Тіофанат-метилу або Трифлоксістробіну, а ґрунт навколо куща потрібно пролити 2-3 рази розчином Фітоспоріну-М. Восени, перш ніж укрити троянду на зиму, зберіть із куща і з-під нього все листя і спаліть його, а голий кущ обробіть тривідсотковим розчином залізного купоросу. Навесні, до початку вегетаційного періоду, обріжте пагони й гілки троянди до здорової деревини, після чого обробіть кущ і ґрунт під ним одним зі згаданих препаратів.

    Чорну плямистість (марсоніну) можна сплутати з такими хворобами, як бура плямистість, пероноспороз, філостиктоз, церкоспороз, септоріоз, пурпурова плямистість, аскохітоз і сфацелома. Однак якщо й відбудеться плутанина в діагностуванні, не турбуйтеся: всі ці хвороби лікують фунгіцидами.

    Препарати від чорної плямистості (фунгіциди)

    Вибираючи препарати проти тієї чи іншої хвороби, ви повинні мати хоча б приблизне уявлення про їхню дію та призначення. Пропонуємо список фунгіцидів, які допоможуть вам у боротьбі не тільки з чорною плямистістю, а й із іншими грибковими хворобами.

    • Абіга-Пік – мідьвмісний контактний фунгіцид широкого спектру дії, призначений для боротьби з грибковими та бактеріальними хворобами;
    • Бактофіт – біологічний препарат для боротьби з бактеріальними й грибковими хворобами;
    • Бордоська суміш – контактний фунгіцид широкого спектру дії для захисту овочевих, плодових, ягідних, баштанних і інших культур від грибкових хвороб;
    • Гамаїр – біологічний бактерицид для придушення деяких грибкових і бактеріальних хвороб на рослинах і в ґрунті;
    • Каптан – контактний фунгіцид із багатовекторним механізмом дії на грибкові організми;
    • Максим – фунгіцид контактної дії для протруєння посадкового матеріалу;
    • Манкоцеб – контактний фунгіцид захисної дії для боротьби з грибковими захворюваннями;
    • Нітрафен – фунгіцид комплексної дії, що має інсектицидні, бактерицидні й фунгіцидні властивості;
    • Оксіхом – системно-контактний фунгіцид широкого спектру дії для боротьби з грибками;
    • Планріз – мікробіологічний препарат бактерицидної й інсекто-фунгіцидної дії для захисту рослин від безлічі хвороб;
    • Превікур – фунгіцид із системними властивостями, що має захисні та ростостимулюючі властивості;
    • Скор – системний фунгіцид із тривалою профілактичною та вираженою лікувальною дією для боротьби з грибковими хворобами;
    • Тіофанат-метил – контактний і системний пестицид, фунгіцид і інсектицид захисної дії;
    • Топаз – препарат системної дії для боротьби з багатьма грибковими хворобами;
    • Тріадіменол – системний фунгіцид, застосовуваний для обробки вегетуючих рослин від багатьох хвороб;
    • Трифлоксістробін – потужний фунгіцид системної і контактної дії, що має захисний і лікувально-профілактичний ефект у боротьбі з хворобами рослин;
    • Фітолавін – системний біологічний бактерицид для лікування і профілактики багатьох грибкових і бактеріальних захворювань;
    • Фітоспорін-М – біологічний фунгіцид контактної дії, мікробіологічний препарат для захисту рослин від комплексу грибних і бактеріальних хвороб;
    • Фундазол – протруйник і фунгіцид із широким спектром системної дії проти великої кількості грибкових захворювань;
    • Хом – фунгіцид системно-локальної і контактної дії для боротьби з хворобами рослин;
    • Еупарен – захисний фунгіцид контактної дії, що знищує кондіальне спороношення;
    • Ефаль – системний фунгіцид захисної дії для овочевих, плодових культур від різних захворювань.

    Народні засоби боротьби з чорною плямистістю

    Народні засоби застосовують не так для лікування рослин від чорної плямистості, як для превентивних обробок.

    Перевіреним профілактичним засобом є йод: 1 мл йоду розводять у 400 мл води і використовують цей розчин для обробки рослин.

    Одну частину коров’яку заливають 10 частинами води, кілька днів настоюють і обливають кущ троянд напровесні після зняття укриття. Проводять такі процедури з травня по липень ще 2-3 рази.

    30-40 г лушпиння цибулі або часнику відварюють, настоюють 6-8 годин, проціджують і використовують для обробки трояндових кущів і ґрунту навколо них. Квітучий кущ слід полити цим складом під корінь, оскільки при потраплянні відвару на квітки можливе забарвлення пелюсток.

    Такі народні засоби, як трав’яні настої (хвоща, кропиви або інших трав) або відвар цитрусових, у боротьбі з чорною плямистістю виявилися малоефективними.

    Чому почорніло листя на кімнатних рослинах, та що з цим робити

    Ви могли помітити, що кінчики листя у ваших рослин чорніють і сохнуть. Це з часом може призвести до того, що по краях з’являться великі коричневі ділянки, які поступово стануть сухими або м’якими, а листя зів’яне.

    Причини:

    • Листя починає чорніти від недостатньої вологості повітря. Це може спричинити зависока температура у приміщенні. Пам’ятайте, що кімнатні рослини слід вирощувати при температурі 16-20 градусів.
    • Листя може чорніти від протягів. Холодний потік повітря здатний висушувати листя, тому ми вам радимо перенести рослину в інше місце.
    • Також чорні плями на листі можуть свідчити про пересушення або загнивання коренів.
    • Прямі сонячні промені можуть спричинити опіки на листі.

    Поради

    Підливайте рослину водою кімнатної температури. Не тримайте хвору рослину під прямими сонячними променями та слідкуйте за вологістю повітря. Якщо земля у вазоні дуже суха, то помістіть горщик у відро з водою, щоб пересушене коріння повністю просочилося рідиною.

    Воду з-під крана краще на кілька днів залишити, щоб відстоялася, а тоді використовувати для поливу.

    Пам’ятайте, що рослина, у якої чорніє листя, перебуває у стресовому стані. Вона вам намагається показати, що потрібно щось змінити в догляді. Не давайте власним вазонам переживати стресові ситуації, тоді все буде добре!

    Ви стикалися з цією проблемою?

    Напишіть нам в коментарях у Facebook!