Які тварини є на лузі

0 Comments

§ 33. Тваринний світ на території України

РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТВАРИННОГО СВІТУ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ ЙОГО ПОШИРЕННЯ. Сучасний тваринний світ є сукупністю особин видів тварин у межах певної території або акваторії. На відміну від поняття «фауна», він характеризується не лише видовим складом, а й чисельністю. Фауна (від лат. Fauna — богиня лісів, полів, звірів) — це сукупність тварин, що склалась історично й населяє певну територію.

Різноманітність природних умов та значна площа території вплинули на створення в природі зонального типу фауни (фауна Полісся, лісостепу, степу) та азонального типу (фауна Українських Карпат, Кримських гір, Азовсько-Чорноморського узбережжя).

Чи знаєте ви, що.

На території України водиться 100 видів ссавців, 360 видів птахів, 20 видів плазунів, 17 видів земноводних і 200 видів риб.

Мал. 112. Борсук — типовий представник фауни лісу

Для природи дуже важлива така різноманітність тваринного світу. Адже так забезпечується неперервний ланцюг живлення, біологічний кругообіг елементів й енергії. Це гарантує стабільність екологічних систем біосфери та нескінченність еволюції.

Різні види тварин водяться у вологій місцевості, у безводних сухих степах, на відкритих безлісих просторах або в густих лісах. Умови, у яких живуть звірі лісів, наприклад, відрізняються від умов тварин степу. Тваринний світ тісно пов’язаний з рослинністю. Його фауністичний склад змінюється з півночі на південь рівнинної частини України, залежно від кліматичних умов і типу рослинності. Сучасний тваринний світ України представлений лісовими та степовими видами тварин помірної смуги. Лише в Українських Карпатах, Кримських горах та на Азовсько-Чорноморському узбережжі він дещо інший (мал. 113).

Картографічний навігатор

Мал. 113. Карта тваринного світу України

  • 1. Які види тварин поширені на території України?
  • 2. Поміркуйте, чим обумовлене таке різноманіття тварин.
  • 3. Як простежується зональність у поширенні тварин територією України?

Розглянемо фауну лісу. Деревночагарникова рослинність добре захищає чотириногих мешканців лісу від негоди та ворогів. У лісі великий вибір і запас поживних кормів. Лісовому звіру не треба швидко бігати, щоб утекти від переслідувача, простіше зачаїтися, замаскуватися й перечекати небезпеку. Не треба рити глибокі підземні лабіринти, можна оселитися під корінням дерев або в дуплі. До типових жителів лісу належать: білка, лісова куниця, тхір чорний, лісовий кіт, рись, ведмідь, лось, зубр, миша жовтогорла. Для лісових звірів характерне плямисте або смугасте забарвлення (рись, лісовий кіт, борсук (мал. 112), плямистий олень), деяким воно властиве тільки в молодому віці (поросята дикої свині, молоді благородні олені, косулі). Плямистість підвищує надійність захисту від ворога.

Звичайно, ліс від лісу відрізняється. Наприклад, у ялицево-буковому лісі Українських Карпат мешкають старожили: кіт лісовий, карпатська чорна білка, бурий ведмідь, орел-беркут, кам’яний дрізд, ескулаповий полоз. У лісі багато комах-шкідників (основний і непарний шовкопряди, вусачі, короїди), комарів, ґедзів.

Для фауни Полісся характерні тварини лісів, луків і боліт. Тут водяться копитні (лось, косуля, дикий кабан, олень благородний), хижаки (лісова куниця, борсук, вовк, лисиця), гризуни (білка звичайна). Із птахів поширені тетерів, рябчик, глухар, шпак, синиця, дрізд, дятел. Із плазунів — гадюка звичайна, ящірка прудка, болотна черепаха. Річки, озера, штучні водойми багаті на рибу. Найбільше поширення мають щука, короп, лин, окунь, лящ.

Для фауни степу типовими є: гризуни (ховрах сірий, полівка сіра, тхір степовий, хом’як), місцеві та перелітні птахи (перепілка, лунь, одуд, жайворонок степовий, боривітер, куріпка сіра, дрохва (мал. 114), плазуни (гадюка степова, полоз жовточеревий та ін.).

Мал. 114. Дрохва — типовий представник фауни степу

Гірський Крим являє собою невеликий комплекс із особливими природними умовами. Найхарактернішими представниками цієї фауни є: кримський благородний олень, муфлон, куниця кам’яна. Із птахів — гриф чорний, сип білоголовий, сойка чорноголова. Із плазунів — гекон кримський, полоз леопардовий. Є чимало середньоморських видів комах: цикади, кримський богомол, кримський скорпіон.

На Азовсько-Чорноморському узбережжі одночасно зі степовими видами водяться водоплавні тварини. Тут селяться сіра та руда чаплі, чайки, мартин сріблястий та ін. У дельтах Дніпра, Дунаю гніздяться сіра гуска, лебідь-шипун, пелікан. У Чорному морі живуть ссавці: дельфіни трьох видів та білочеревий тюлень. Із представників риб (180 видів) — найтиповішими є кефаль, осетер, скумбрія, оселедці. А в Азовському морі водиться тюлька, хамса, бички, судак, севрюга, білуга, тараня.

ВПЛИВ ЛЮДИНИ НА ТВАРИННИЙ СВІТ. Людина впливає на зміну тваринного світу як безпосередньо шляхом знищення, так й опосередковано — у результаті зміни умов існування: осушення боліт, побудови каналів, гребель, розорювання територій, забруднення водойм, повітря, ґрунтів. Зберегти представників тваринного світу — непросте, але дуже важливе й відповідальне завдання кожного. Адже що далі, то їхня кількість зменшується, деякі види взагалі зникають.

У 1976 р. в Україні було створено Червону книгу зникаючих тварин. До неї включено 36 видів ссавців, 57 видів птахів, 32 види риб, 18 видів комах, вісім видів плазунів, п’ять видів земноводних (мал. 115). Полювання на них заборонено законом, і місця їх мешкання оберігаються.

Мал. 115. Тварини Червоної книги України

ТВАРИННІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ, ЗАХОДИ ЩОДО ЇХ ВІДТВОРЕННЯ Й ОХОРОНИ. Тваринні ресурси — це сукупність диких тварин суходолу та акваторії. Ці ресурси належать до вичерпних відновлюваних природних ресурсів. Україна тваринними ресурсами забезпечена. Відтворювати й охороняти їх допомагають заходи з акліматизації та реакліматизації, які активно здійснюють в Україні.

Акліматизація тварин — це процес пристосування до змін кліматичних умов у навколишньому середовищі. Це приводить до заселення певних територій новими видами тварин. Акліматизація буває природна, коли тварини потрапляють до нових умов життя, або ж штучна, коли людина перевозить тварин з однієї території на іншу. В Україні акліматизовано таких ссавців — ондатру, єнотовидного собаку, плямистого оленя (мал. 116, а, в). Ондатра походить з Південної Америки, де її називають болотним щуром, проте вона добре прижилася в наших водоймах. Батьківщина єнотоподібного собаки — Далекий Схід, в умовах України він акліматизований з першої половини ХХ ст. Оселяється в лісових і плавневих заростях на берегах водойм. Природний ареал плямистого оленя обмежується теж Далеким Сходом, проте в лісах нашої країни він почувається добре. Нескам’янілі роги плямистих оленів (панти) є джерелом отримання цінних медичних препаратів.

Мал. 116. Акліматизовані тварини України

На теренах України із птахів акліматизовано фазана (мал. 116, б), даурську куріпку; з риб — білого амура, товстолобика. Крім цього, у списку акліматизаційних тварин є водні безхребетні та деякі ракоподібні. У нових умовах вони нормально розвиваються й дають життєздатне потомство.

Центрами штучної акліматизації тварин є заповідники. Раніше розведенням, наприклад, страусів займалися в Асканії-Новій, тепер в Україні з’явилися цілі страусині ферми.

В Україні здійснюють також реакліматизацію — відновлення зниклих або вимерлих тварин. Для цього територію чи акваторію певного регіону заселяють видами тварин, які мешкали тут раніше. Прикладами реакліматизації є відновлення зубрів, оленів звичайних.

Чи знаєте ви, що.

У часи Київської Русі ліси були багаті на соболя, у степах і лісостепових просторах зустрічалися гепарди, або пардуси, як їх тоді називали. Київські князі їх використовували для полювання на копитних тварин. За часів козацтва були винищені сайгаки, які тоді були характерними для українського степу. Тоді ж у лісах був знищений останній тур — лісовий буйвіл. У 20-х роках ХХ ст. були винищені останні представники європейських диких коней — тарпанів (мал. 117).

Мал. 117. Тарпан — тварина, знищена людиною в епоху колективізації

ТВАРИННИЙ СВІТ СВОЄЇ МІСЦЕВОСТІ. У природі немає нічого безмежного. Немає в ній і явищ, якими можна було б нехтувати. Щоб зберегти унікальність нашої планети, важливо не лише використовувати природні багатства, а й бережливо ставитися до всього на Землі. Знання про тваринний світ створюють об’‎єктивні передумови для підвищення культури спілкування людини з природою, живими істотами. Основи цих знань потрібні всім. Адже тварини часто потерпають від незнання, нерозуміння людиною особливостей їхнього життя.

Для того щоб краще зрозуміти тваринний світ своєї місцевості, слід розпочати зі спостереження за ним. Наприклад, за птахами. Вони добре пристосувалися до життя в різних природних зонах і навіть у населених пунктах у значній близькості до людей. Поруч із нашими помешканнями водяться дрібні ссавці — білки, їжаки. Обережно спостерігайте за цими тваринами: який ведуть спосіб життя (денний, нічний), чим живляться, як турбуються про своє потомство. На основі спостережень запропонуйте свої способи бережливого ставлення до представників тваринного світу й усього живого на Землі.

• Пригадайте, які ви здійснювали спостереження за тваринами в попередніх класах. Які особливості їхнього життя вам запам’яталися?

ЩОДЕННИК ДОСЛІДНИКА

1. Різноманітність тваринного світу України визначають кліматичні умови та рослинність.

2. Видовий склад тваринного світу на рівнинній території має зональний, а в горах та на узбережжі морів — азональний тип фауни.

3. Людина активно долучається до відтворення тваринного світу, проводячи акліматизацію та реакліматизацію.

4. З метою збереження зникаючих тварин створена Червона книга України.

ЗНАЮ, РОЗУМІЮ, ВМІЮ ПОЯСНИТИ

1. Що вплинуло на формування сучасного фауністичного складу території України?

2. Які особливості пристосування до життя мають лісові тварини? Чим вони відрізняються від тих, що мають тварини степу або гір?

3. Що спонукало створити Червону книгу тварин України?

4. Наведіть приклади акліматизації та реакліматизації тварин на території України.

5. Як впливає господарська діяльність людини на тваринний світ?

6. З’ясуйте спільні та відмінні риси тваринного світу Чорного й Азовського морів. Чим це зумовлено?

Проведіть ДОСЛІДЖЕННЯ

Рослини і тварини України, які походять з інших материків і частин Євразії

1. Дізнайтеся за допомогою інтернет-ресурсів, довідкової та енциклопедичної літератури, які сільськогосподарські рослини та свійські тварини України походять з інших материків або частин Євразії.

2. Заповніть у зошиті таблицю 14, уписавши в неї сім назв «іноземних» рослин і тварин, що є на території нашої держави:

група 1 — сільськогосподарських рослин;

група 2 — свійських тварин.

Походження сільськогосподарських рослин/свійських тварин України

Назва с/г рослин/свійських тварин

Батьківщина походження

3. Результат дослідження оформіть у вигляді картосхеми-колажу на контурній карті півкуль, дотримуючись таких вимог: підпишіть назву картосхеми, батьківщину походження сільськогосподарських рослин (свійських тварин), стрілками покажіть напрям до України. На стрілці зазначте назву сільськогосподарської рослини (свійської тварини). Біля центру походження наклейте ілюстрацію із сільськогосподарськими рослинами (свійськими тваринами), які ви вивчали на цьому материку. Заповніть легенду картосхеми.

Видове різноманіття природної спільноти “Луки”

Природна спільнота “Луки” складається з величезної території, покритої трав’янистими рослинами. На цій місцевості мешкає велика кількість різних тварин і комах.

Найчастіше Луки розташовані поблизу річок і озер, завдяки чому вони підживлюються водою через підземні канали. Видове різноманіття флори і фауни представляє велику цінність і для інших екосистем.

Опис луків

Луком називають великий відкритий простір, який покритий трав’янистими рослинами. За визначенням воно розташовується недалеко від водойм. У весняний час, коли відбувається розлиття річок, територія затоплюється водою. Завдяки цьому ґрунт зволожується, що сприяє гарному розвитку рослин. Також відбувається перенесення мулу, який є природним добривом. Такі території називаються заливними.

Людина ніколи не будує свої будинки на луках, попри великий перелік їх переваг. Під час повені річки можуть настільки сильно розливатися, що обов’язково затоплять житло. А ґрунт залишається вологою протягом усього літа.

Досить часто поруч з луками ростуть і ліси. Ці природні спільноти сильно відрізняються один від одного, тому не змагаються між собою. Склад їх ґрунту схожий, а сонячного світла і тепла достатньо всім рослинам. Різниця полягає лише в тому, що ліси не можуть виростати безпосередньо біля річки, оскільки коріння дерев не пристосовані для такої високої вологості.

Крім заливних луків, є ще й альпійські. Основною відмінністю є те, що вони ростуть високо в горах, а не в низинах поблизу води. Зі збільшенням висоти температура поступово знижується. Ліси плавно змінюються чагарниками, а потім — луками.

Рослини і тварини

Заливні луки затоплюються при повенях або під час паводків. Зважені частинки після сходу води залишаються на землі, перетворюючись в наілок. Це зумовило видове різноманіття. На високих ділянках можна зустріти такі рослини:

На заболочених територіях добре ростуть злаки. Тут зустрічається тонконіг, костриця, калужниця, канареєшник тощо. Заливні луки є джерелом великої кількості сіна.

Ґрунти на суходільних луках набагато бідніше, ніж на заливних. Але все ж на них росте кілька десятків видів трав. Луковий тонконіг за допомогою своєї кореневої системи утворює міцний дерен, який не схильний до витоптування. Ця рослина можна зустріти повсюдно. Також на суходільних територіях добре росте райграс, який є цінним кормовим злаком. Інші поширені рослини:

  • звіробій;
  • кропива;
  • льон проносний;
  • подорожник;
  • кульбаба.

Крім того, на суходолах ростуть і бобові. Наприклад, досить часто можна зустріти мишачий горох і конюшина. А на початку літа з’являються наперстянки, жовтець, іриси і маргаритки.

Для субальпійських і гірських луків характерний барвистий трав’янистий покрив. В таких умовах рослинам доводиться важко. Але за коротке літо вони встигають відцвісти і зробити насіння, які проростуть на наступний рік. Найпоширенішою альпійською рослиною є костриця. Також на цих територіях часто росте буквиця крупноквіткова і горець. Строкатий килим утворюється завдяки пиретруму, змееголовнику, незабудкам і волошкам.

Основними мешканцями луків вважаються гризуни і комахоїдні. Їх приваблює велика кількість їжі. Серед найчисленніших тварин можна виділити кротів, польових мишей, землерийок, ящірок, жаб і вужів. Також там мешкає велика кількість птахів, наприклад, перепілки, жайворонки, Бекаси, Плиски і чібіси. Серед хижих видів можна зустріти тхора, ласку і Лисицю.

Тваринний світ безпосередньо залежить від рослинності. На луках немає такого розмаїття видів, яке можна зустріти в лісах. Тут немає притулку для великих ссавців. Але все ж на цих територіях досить велика кількість тварин, серед яких багато комах. Квіти добре приваблюють бджіл, джмелів, ос і метеликів.

Ланцюги живлення

На луках формування харчових ланцюгів відбувається за стандартними правилами, як і в інших місцевостях, де в достатку ростуть рослини і мешкають тварини. Всіх учасників послідовності поділяються на продуцентів і консументів.

Продуценти отримують енергію для забезпечення життєдіяльності з неорганічних речовин. Наприклад, велика частина рослин синтезують необхідні елементи завдяки фотосинтезу.

Різні мікроорганізми, які проживають в землі, для харчування використовують солі і гази. Такі продуценти зазвичай є першою ланкою в харчовій послідовності. Їх поїдають консументи першого плану для отримання енергії.

Після цього йдуть консументи другого рівня. Це м’ясоїдні тварини. Замикає ланцюг харчування зазвичай найсильніший і пристосований хижак. Найчастіше чисельності цих тварин невелика.

Зазвичай харчовий ланцюг включає в себе кілька ланок. Вона може виглядати так: конюшина — метелик — бабка — жаба — вуж — яструб.

Першою ланкою в цьому ланцюжку є рослина. Воно може отримувати необмежену кількість енергії для свого розвитку з повітря і землі за допомогою процесу фотосинтезу. Метелик поїдає нектар і сама рослина. І так далі.

Всі харчові ланцюги повинні бути замкнутими, що обумовлюється безперервним її відтворенням. Тому для її існування необхідні організми, які можуть розщеплювати органічні залишки. Таких істот називають редуцентами або деструкторами. Їх значення в природі дуже велике. Вони виконують функцію санітарів, замикаючи біогеохімічний круговорот.

Органічними залишками є відмерлі рослини, померлі тварини і їх продукти життєдіяльності. У всьому цьому знаходиться велика кількість енергії. Таку органіку називають детритом.

Харчуються детритом такі тварини:

  • стерв’ятники, галки, ворони;
  • дощові черв’яки;
  • мурахи та їх личинки, багатоніжки, жуки-гнойовики та інші комахи.

Всі ці лукові тварини є консументами, які знаходяться в окремій ніші харчових ланцюгів. Переробляючи залишки, вони очищають навколишній світ.

Значення для людини і охорона територій

Луки людина використовує в якості джерела великої кількості корму для худоби: проводиться заготівля сіна. Також на цій місцевості йде випас тварин.

Серед величезного розмаїття лукових трав є багато лікувальних рослин, які люди використовують вже багато століть. Крім цього, більшість квітів є відмінними медоносами. Бджоли збирають прекрасний різнотравний мед.

Також луки використовуються в якості зон рекреації. Люди там відпочивають, проводячи час на свіжому повітрі.

Але через надмірне випасання великої рогатої худоби кількість видів лукової рослинності стрімко зменшується. Це призводить до знищення джмелів, метеликів та інших комах. Деякі види є рідкісними, тому їм необхідна особлива Охорона. У весняний період люди спалюють суху торішню траву. Через це гинуть молоді паростки, а також величезна кількість комах. Це відбивається на родючості ґрунту.

Лузі необхідна охорона, оскільки своїми дії люди руйнують екологічну рівновагу. Насамперед потрібно припинити випас худоби у великих кількостях. Трава повинна встигати відновлюватися. Не можна спалювати сухостій, оскільки це знищує мешканців луків. Особливо важливо зберегти бджіл і метеликів. Без них квіти перестануть запилюватися і не дадуть насіння.

Все живе в природному співтоваристві взаємопов’язане. Лукам необхідно дбайливе ставлення. Під час косіння трави слід залишати незаймані ділянки, щоб рослини змогли поширити своє насіння. Якщо людина буде надмірно використовувати природні ресурси, то сам в результаті постраждає від цього.