Чи можна застосовувати Лізобакт при ангіні

0 Comments

Можна Лизобакт при ангіні дітям і дорослим

Основними діючими речовинами лизобакта є гідрохлорид піридоксину гідрохлорид і лізоциму. В якості допоміжних речовин до складу входять ванілін, натрію сахаринат, стеарат магнію, камедь і лактоза.

Механізм дії заснований на антисептичних властивостях одного з його діючих речовин – лізоциму, який діє на клітинному рівні, перетворюючи полісахариди мембран грампозитивних бактерій в мукопептиди.

Друга діюча речовина – піридоксин (вітамін В6) – чинить протекторну дію на слизову оболонку рота і перешкоджає розвитку кандидозу, тому одним з показань до застосування є афтозний стоматит.

Потрапляючи в організм, лизобакт досягає максимальної концентрації через півтори години після прийому. Частина препарату всмоктується в кров в кишечнику, більша його частина виводиться через нирки.

Чи існують аналоги препарату Лизобакт?

Лизобакт можна застосовувати тільки в одному випадку — непереносимості компонентів препарату, тобто наявності алергічних реакцій (кропив’янка, набряк Квінке, анафілактичний шок) в минулому.

Також препарат не рекомендовано поєднувати з рифампіцином, ізоніазидом, глюкокортикостероїдами, цитостатиками, естрогенвмісними оральними контрацептивами, через пригнічення активності піридоксину (основного компонента Лизобакта) і швидкого виведення препарату з організму.

Препарат має властивість пригнічувати активність леводопи (таблеток для лікування хвороби Паркінсона), тому хворі, які страждають від паркінсонізму, повинні замінити Лизобакт на інший препарат з подібним фармакологічною дією.

Абсолютних аналогів за складом і спектру дії не існує. Але все ж при болю в горлі, фарингіті, ларингіті і запальних процесах верхніх дихальних шляхів відмінно підійдуть препарати, що містять лізоцим.

Наприклад, таблетки Гексализ, Себидин, Фарингосепт, пастилки Стрепсис. Це медикаментозні засоби володіють протимікробними, антисептичними, протизапальними та імуномодулюючими властивостями, що дозволяє вдало їх використовувати при захворюваннях горла і ротової порожнини.

Але необхідно зазначити, що застосування зазначених препаратом заборонено вагітним і годуючим жінкам і дітям до шести років.

Чи можна лікувати ангіну лизобактом

В інструкції немає чіткої вказівки на те, що препарат може використовуватися в якості лікарського засобу для лікування ангіни. Однак протягом тонзиліту супроводжується тими симптомами, при яких лизобакт показаний до застосування (набряк слизової порожнини рота, біль у горлі), тому приймати його як засіб симптоматичної терапії при ангіні правильно і ефективно.

Біль у горлі при ангіні значно порушує самопочуття пацієнта

Слід пам’ятати, що тільки лизобактом ангіну не вилікувати. Препарат потрібно застосовувати у складі комплексної терапії. Наприклад, прийом лизобакта у поєднанні з антибактеріальною терапією посилює терапевтичний ефект і сприяє більш швидкому одужанню пацієнта.

А ось при ларингіті, особливо тривалому і уповільненому, лизобакт можна використовувати в якості монотерапевтического засоби, так як такий перебіг захворювання зазвичай обумовлено зниженим імунітетом, відновити який допоможуть входять до складу препарату піридоксин та лізоцим.

Як правильно приймати ліки, в якому дозуванні?

Препарат випускається тільки в таблетованій формі.

Основне правило — це розсмоктування таблетки, бажано прочинені масу як можна довше тримати у роті до повного всмоктування.

Ні до жодному разі таблетку не можна просто ковтати, так як ефективність препарату зводитися до нуля.

Що стосується дозування, то:

  • діти від 3 до 6 років — по 1 таблетці 3 рази/день;
  • діти від 7 до 12 років — по 1 таблетці 4 рази/добу;
  • діти старше 12 років і дорослі — по 2 таблетки 4 рази/день.

Курс лікування ангіни не повинен перевищувати 8 днів.

Симптоми передозування виникають тільки при значному перевищенні дози (в 2, 3 рази від допустимої). Основними і єдиними ознаками передозування є відчуття поколювання і оніміння верхніх і нижніх кінцівок. Для запобігання прогресування зазначених симптомів достатньо випити велику кількість води.

Інструкція до застосування

Препарат застосовують місцево, таблетки повільно розсмоктують у ротовій порожнині до повного розчинення. Не можна розжовувати таблетку, запиваючи її рідиною.

Лизобакт при ангіні дозволяється застосовувати для хворих, які досягли трирічного віку. Препарат не протипоказаний в період вагітності і грудного вигодовування. Щоб домогтися кращого результату, при виконанні лікування необхідно дотримуватися простих правил:

  • антибактеріальні таблетки не можна розжовувати або ковтати. Кращий результат досягається при їх розсмоктуванні;
  • бажано тримати таблетки як можна довше в роті. Це посилить їх позитивну дію і прискорить настання одужання;
  • для дітей дошкільного віку при тонзиліті рекомендується приймати по одній таблетці до трьох разів на добу;
  • якщо маленька дитина відмовляється тримати в роті ліки, рекомендується розтовкти його в порошок і всипати в рот;
  • для дітей 7-14 років дозволяється збільшити дозу препарату до чотирьох таблеток на добу;
  • дорослі для лікування ангіни повинні приймати по дві таблетки 3-4 рази на день;
  • при вагітності і лактації дозування не змінюються. Препарат не проникає до дитини через плаценту та не потрапляє через грудне молоко;
  • тривалість курсу терапії визначається індивідуально. Лікарі рекомендують проходити лікування протягом 8-10 днів.

Незважаючи на безпеку Лизобакта при ангіні, не можна займатися самолікуванням. При появі перших ознак захворювання необхідно звернутися до лікаря, які поставить точний діагноз і призначить лікування.

Неприпустимо перевищувати, зазначені в інструкції дозування. При значному збільшенні кількості таблеток, яке допускається до застосування, відбувається оніміння кінцівок, втрата чутливості. При появі зазначених симптомів необхідно одразу ж припинити лікування.

Відгуки

На закінчення хочеться навести кілька відгуків про це ліки.

Ольга (Санкт-Петербург): «Таблетки для розсмоктування дуже зручні у використанні. Не потрібно готувати якихось спеціальних розчинів, досить просто носити упаковку лизобакта з собою і в потрібний час приймати таблетку. Тепер, коли у мене болить горло, я завжди користуюся лизобактом».

Олена (Новосибірськ): «Моє знайомство з цим препаратом відбулося не так давно. У моєї дочки заболіло горло, і лизобакт їй призначив педіатр. За допомогою лизобакта вдалося швидко зняти біль і запалення в горлі.

Тетяна (Москва): «Раніше, коли у мене боліло горло, я завжди користувалася різними «брызгалками» типу «Ингалипта». А нещодавно наш дільничний терапевт порадила мені лизобакт. Виявилося, що це досить ефективний засіб від болю в горлі, так і приймати його можна прямо на робочому місці. Загалом, рекомендую».

Поширені міфи про Лизобакте

У зв’язку з тим, що препарат, що володіє широким спектром терапевтичної дії, можна придбати в будь-якій аптеці без рецепта за приємну ціну, багато пацієнти наказують йому неіснуючі достоїнства. Наприклад:

  1. Лизобакт володіє миттєвим знеболюючу дію. На жаль, це не так — у складі ліки немає лідокаїну, головним завданням якого є місцеве знеболювання. Лизобакт знімає набряк і запалення, покращує обмінні процеси і регенерацію уражених недугою тканин, тому знеболюючий ефект настає поступово, і не тільки за рахунок імуномодулятора, але і інших, що застосовуються під час ангіни, лікарських засобів.
  2. Лизобакт — це антибіотик. Лизобакт здатний руйнувати клітинну стінку бактерій, тим самим потенциируя і покращуючи ефективність антибіотиків. Тому в якості основного лікування Лизобакт застосовувати не варто, так як це не призведе до лікування від ангіни, а тільки підвищить ризик розвитку ускладнень.
  3. Препарат можна призначати абсолютно всім, навіть дітям до 3-х років. Лизобакт дійсно не володіє якимись побічними ефектами, але застосовувати його всім без призначення лікаря не потрібно, особливо коли мова йде про 1-му триместрі вагітності. Що стосується дітей до 3-х років, то в силу фізіологічних особливостей дитина не зможе розсмоктувати таблетку, він швидше за все її просто проковтне або разжует. А як було вище сказано, основне правило застосування препарату — це його повне розсмоктування в ротовій порожнині. Тому маленьким дітям препарат точно не зашкодить, але і позитивного ефекту не дасть.

Гострий тонзилофарингіт (ангіна)

Гострий тонзилофарінгіт — це запальний стан слизової оболонки глотки, часто поєднаний з запаленням лімфоїдної тканини глотки (запалення піднебінних мигдаликів (ангіна), спричиненим інфікуванням або подразненням.

етіологія і патогенезвгору

1. Етіологічний фактор: залежить від віку — у дорослих найчастіше віруси (90–95 %; застуда), рідше — бактерії (5–10 %). У більшості випадків бактеріальний тонзилофарингіт у дітей зумовлений Streptococcus pyogenes (β-гемолітичний стрептокок групи А — БГСА), а в популяції дорослих все більшу роль має Fusobacterium necrophorum (анаероб, що згідно деяких досліджень, зустрічається з такою самою частотою, як БГСА, особливо в випадках тривалого та рецидивуючого фарингіту). Рідше етіологічним фактором є стрептококи груп С i G.

2. Резервуар і шляхи передачі інфекції: резервуаром та джерелом інфікування БГСА (та більшості інших етіологічних чинників) є хвора людина (рідко — безсимптомний носій), інфікування відбувається повітряно-крапельним шляхом, або при безпосередньому контакті (у т. ч. з виділеннями з верхніх дихальних шляхів). Часто зустрічається безсимптомне носійство БГСА, також описано безсимптомне носійство F. necrophorum .

3. Фактори ризику (в залежності від етіології):

1) контакт з хворим на інфекційний фарингіт або з безсимптомним носієм (включно з батьками дітей шкільного віку або особами, які контактують з такими дітьми) — БГСА

2) вік: 5–15 років — БГСА, діти та молодь — інфекційний мононуклеоз ( EBV ); дорослі — F. necrophorum

3) оральний секс — N. gonorrhoeae

Найбільша захворюваність спостерігається пізньою осінню, взимку і ранньою весною

4. Інкубаційний період та період заразливості

1) вірусний тонзилофарінгіт — інкубаційний період 1–6 днів; контагіозний період (період заразливості): 1–2 дні перед появою симптоматики і до 3 тиж. після (в залежності від етіології). Інфікування відбувається у ≈2/3 осіб, які контактують з хворим у домашніх умовах.

2) стрептококовий тонзилофарингіт (БГСА) — інкубаційний період від 12 год до 4 днів; період заразливості — 24 год від початку ефективної антибіотикотерапії або ≈7 днів після зникнення симптомів, якщо антибіотики не використовувались. Ймовірність зараження домочадців ≈25 %.

3) тонзилофарингіт , зумовлений F. necrophorum — тривалість інкубаційного періоду невідома.

В залежності від етіологічного фактору

1. Стрептококовий тонзилофарінгіт (БГСА): раптовий початок, сильний біль у горлі при ковтанні, біль голови, інколи біль у животі, нудота і блювання (частіше у дітей); гарячка (>38 °С), запалення горла та піднебінних мигдаликів (яскраво-червона або криваво-червона слизова оболонка, набряк), чітко обмежені скупчення нальотів на мигдаликах (рис. II.C.2-1); криваво-червоний та набряклий язичок піднебіння; язик спочатку обкладений, потім «малиновий» (рис. II.C.2-2); петехії на слизовій оболонці піднебіння; пальпаторно чутливі та збільшені передні шийні лімфатичні вузли (збільшення задніх шийних лімфатичних вузлів швидше вказує на вірусну етіологію). Кашель та риніт відсутні. Епідеміологічні умови, що збільшують ймовірність стрептококового запалення — вік 5–15 років; захворювання в зимовий період або ранньою весною; анамнез, що вказує на контакт із хворим на стрептококову ангіну або носієм БГСА.

2. Тонзилофарингіт, спричинений іншими бактеріями

1) Arcanobacterium haemolyticum — переважно у підлітковому та юнацькому віці (слід брати до уваги при неефективності β-лактамних антибіотиків); симптоми можуть бути подібними до симптомів при інфікуванні БГСА. Часто з’являється скарлатиноподібний висип, після якого однак не спостерігається злущення епідермісу.

2) F. necrophorum — найчастіше гострий фарингіт, часто затяжний і рецидивуючий; симптоми можуть бути подібними до симптомів при інфікуванні БГСА.

Особливою формою є т. зв. фузоспірохетозний фарінгіт (ангіна Симановського-Плаута-Венсана) (ко-інфекція спірохетами) — зазвичай однобічний наліт на верхньому полюсі мигдалика, під нальотом утворюється виразка; гострий однобічний біль у горлі. Найчастіше спостерігається у молодих чоловіків, які не дбають про гігієну ротової порожнини. Хворі також скаржаться на відчуття «перешкоди» в горлі, біль при ковтанні (одинофагія) та неприємний запах з рота. Гарячка зазвичай є невисокою.

3. Вірусний тонзилофарингіт: біль у горлі (зазвичай менш інтенсивний), біль голови, міалгія, артралгія; незначна гарячка або нормальна температура тіла, фарингіт, кон’юнктивіт (аденовіруси), риніт, кашель, захриплість; інколи чітко обмежені виразки слизової оболонки ротової порожнини (ентеровіруси, HSV-1) або діарея. Генералізована лімфоаденопатія та спленомегалія вказують на інфекційний мононуклеоз. При запаленні, спричиненому HSV-1, спостерігаються болючі збільшені лімфатичні вузли переднього трикутника шиї.

Більшість фарингітів (в т. ч. бактеріальних) минають самостійно: вірусні інфекції — протягом 3–7 днів, фарингіти, етіологічно спричинені БГСА — протягом 3–4 днів (навіть без антибіотикотерапії). Нелікована інфекція БГСА пов’язана з дещо вищим ризиком гнійних ускладнень та (дуже рідко у дорослих) ревматичної гарячки.

1. «Експрес»-тести для виявлення антигену БГСА:

Матеріал — мазок з горла (див.нижче); помірна чутливість, висока специфічність; позитивний результат підтверджує інфікування, негативний — виключає інфікування у дорослого пацієнта. З огляду на частоту носійства БГСА дослідження не слід проводити у пацієнтів з очевидними симптомами вірусної респіраторної інфекції (кашель, риніт, кон’юнктивіт), тому що це збільшує частоту застосування антибіотиків у випадках, коли антибіотикотерапія не потрібна

2. Посів мазка з горла та мигдаликів

Виконується при підозрі на інфікування БГСА (коли неможливо застосувати «експрес-метод») або іншими бактеріями ( N. gonorrhoeae, С. Diphtheriae [дифтерія]). Стандартний мазок однак не виявляє F. necrophorum i A. haemolyticum . Необхідно взяти мазки з обох мигдаликів і задньої стінки глотки (не торкаючись язика і щік — слина містить речовини, що гальмують ріст БГСА) спеціальним тампоном з готового набору із поживним середовищем для транспортування (агаровий гель) або звичайним тампоном, зволоженим 0,9 % NaCl; після забору матеріал потрібно помістити у стерильну пробірку з корком. Матеріал потрібно зберігати при кімнатній температурі та якнайшвидше доставити до мікробіологічної лабораторії (без поживного середовища для транспортування — протягом 4 год).

Точне підтвердження або виключення інфікування БГСА лише на основі клінічних проявів є неможливим. Для ідентифікації пацієнтів, у яких ймовірність інфекції БГСА є високою (є показання для посіву мазка з горла або експрес тесту для виявлення антигену БГСА) або низькою (проведення бактеріологічних досліджень не потрібне), використовуються клінічні та епідеміологічні критерії (інфікування БГСА) .

1) на основі клінічних та епідеміологічних даних (шкала Сентора) необхідно оцінити ймовірність інфікування БГСА та застосувати відповідну тактику лікування. Якщо бактеріологічні дослідження недоступні, а симптоми виражені, слід призначити антибіотик, що є активним по відношенню до БГСА. Ангіна при скарлатині в 100 % спричинена БГСА.

2) результат «експрес»-антигенного тесту:

а) негативний — потрібно призначити симптоматичне лікування;

б) позитивний — потрібно призначити антибіотик, що є активним по відношенню до БГСА (за винятком пацієнтів з очевидними симптомами вірусної інфекції, які можуть бути носіями БГСА)

3) якщо посів з горла вже призначено, а симптоми ангіни інтенсивні, потрібно розглянути призначення антибіотику ще до отримання результатів. Якщо результат посіву негативний, антибіотикотерапію слід припинити. Не потрібно визначати чутливість БГСА до антибіотиків (вони чутливі до пеніциліну), хіба що необхідно призначити макроліди (часта резистентність).

При стрептококовому тонзилофарингіті (БГСА):

1) вірусна інфекція верхніх дихальних шляхів («застуда»); можливе накладання вірусної інфекції на носійство БГСА (важко відрізнити від стрептококової ангіни, часто є причиною хибного діагностування «рецидивів» стрептококової ангіни кілька разів на рік). Нальоти на мигдаликах з’являються при інфікуванні БГСА, вірусом Епштейн-Барр, аденовірусами, A. haemolyticum , а також при ангіні Симановського-Плаута-Венсана. Переважання змін на піднебінних дужках та язичку свідчить на користь діагнозу герпангіни (ентеровіруси); при інфікуванні HSV-1 везикули, ерозії та виразки спостерігаються також у передньому відділі ротової порожнини

2) мононуклеоз (найчастіше інфекційний ( EBV ), зрідка — при інфікуванні цитомегаловірусом та токсоплазмою) — ангіна при EBV нагадує стрептококову ангіну

3) риніт із стіканням виділень по задній стінці горла

4) епіглотит, заглотковий абсцес

5) ангіна іншої бактеріальної або грибкової (дуже зрідка) етіології — вирішальним є результат посіву (висіяний з посівів горла S. aureus не є причиною запалення мигдаликів); скарлатиноподобна екзантема при негативному результаті експрес-тесту вказує на інфікування A. haemolyticum.

6) гастроезофагеальний рефлюкс, тиреоїдит, пухлина горла — домінує тривалий біль у горлі (інколи супроводжується запаленням)

Не слід призначати антибіотики при вірусних інфекціях.

Варіанти лікування при стрептококовій ангині:

1) феноксиметилпеніцилін (V) (п/о) 1 млн МО (500 мг) кожні 12 год протягом 10 днів (резистентних до пеніциліну штамів БГСА досі не виявлено);

2) цефалоспорини І покоління , напр. цефадроксил 1 г кожні 24 год, цефалексин 750 мг кожні 12 год протягом 7–10 днів (можна застосовувати у хворих з іншою гіперчутливістю до похідних пеніциліну,ніж гіперчутливість І типу);

3) при сумнівах відносно того, чи хворий прийматиме антибіотик п/о протягом 10 днів → бензилпеніцилін 1,2 млн. ОД в/м одноразово;

4) у пацієнтів з гіперчутливістю I типу на пеніциліни — макролідний антибіотик (еритроміцин [циклічний карбонат] 500 мг кожні 12 год протягом 10 днів; кларитроміцин 250 мг — кожні 12 год протягом 10 днів або 500 мг у вигляді таблетки з модифікованим вивільненням — кожні 24 год протягом 5 днів; азитроміцин 500 мг у перший день, в подальшому 250 мг — кожні 24 год протягом 4 днів). Макроліди не є антибіотиками першого вибору (резистентність БГСА швидко зростає), а також не є ефективними при інфікуванні F. necrophorum .

5) клінічна неефективність β-лактамних антибіотиків може вказувати на іншу етіологію, напр., A. haemolyticum (препаратами першого вибору є макроліди або кліндаміцин); при підозрі на інфікування HSV-1 застосувується ацикловір 200 мг 5 × день.

При інфікуванні резистентним штамом або при клінічній неефективності застосовується кліндаміцин 150 мг кожні 6 год, або 300 мг кожні 12 год протягом 10 днів. Не слід призначати котримоксазол, тетрациклін або аміноглікозиди (високий відсоток резистетнтних штамов БГСА)

При інфікуванням F. necrophorum замість пеніциліну можна застосовувати метронідазол.

1. Спокій, велика кількість рідини (особливо при гарячці).

2. Анальгетики та антипіретики — застосовуються парацетамол або НПЗП (напр., ібупрофен). Одноразовий пероральний прийом дексаметазону (0,6 мг/кг, макс. 10 мг) значно прискорює регресію болю в горлі.

3. Таблетки для смоктання з місцевою аналгетичною та протизапальною дією (напр. із бензідаміном, лідокаїном, саліцилатом холіну).

Можливі рецидиви БГСА-інфекції, проте відсутні показання до рутинного виконання контрольного посіву з глотки, за винятком осіб, які перенесли ревматичну гарячку.

При неефективності лікування БГСА або рецидиві інфекції слід перевірити рекомендоване дозування антибіотику, а також з’ясувати, чи пацієнт його сумлінно приймав. При виразній неефективності лікування слід застосовувати кліндаміцин 150 мг кожні 6 годин, або 300 мг кожні 12 годин протягом 10 днів, або амоксицилін-клавуланат 500/125мг кожні 12 годин протягом 10 днів.

При стрептококовому тонзилофарингіті:

1) гнійні ускладнення (ранні) — парафарингеальний абсцес, гнійний лімфаденіт шийних лімфовузлів, гнійний середній отит і/або мастоїдит, гнійний синусит;

2) пізні імунологічні ускладнення (дуже зрідка у дорослих) — ревматична гарячка, гострий гломерулонефрит;

3) інші (дуже зрідка) — бактеріємія, пневмонія, менінгіт;

При інфікуванні F. necrophorum — синдром Лем’єра (паратонзилярний абсцес з тромбофлебітом внутрішньої яремної вени), може розвинутися сепсис з абсцедуванням різних органів.

Прогноз сприятливий — навіть без лікування стрептококовий тонзилофарингіт минає самостійно. У дорослих ускладнення розвиваються зрідка.