Догляд за щойно посадженою яблунею

0 Comments

Зміст:

Догляд за яблунею восени, навесні і влітку. Збір врожаю яблук

Плоди яблуні відрізняються прекрасним солодким, кисло-солодким або кислуватим смаком і широко використовуються в кулінарії. Щоб домогтися якісного врожаю яблук, потрібно докласти чимало зусиль. Яблуня як плодове дерево вимагає певного регулярного і правильного догляду, який позитивно позначиться на плодоносінні дерева і на стані яблук в цілому. Дерево вимагає своєчасних поливів, підгодівлі, обрізки, обробки від хвороб і шкідників.

Догляд за яблунею навесні

Щоб виростити велике, гіллясте і здорове дерево, необхідно докласти певних зусиль і витратити на це час. Незважаючи на сезон посадки (весна, осінь), яблуня вимагає догляду вже на початку весни, щоб з саджанця виросло міцне і плодоносне дерево. Особливо важливим є догляд за молодим саджанцем яблуні в перший рік його зростання, тому що від нього в основному залежить врожайність дерева. Тільки що посаджена яблунька потребує допомоги: потрібно вкоротити стовбур саджанця на пару бруньок, щоб активувати ріст пагонів. Якщо ж у яблуні вже сформувалися скелетні гілки, при необхідності їх потрібно вкоротити (якщо вони довше центрального пагона).

Протягом двох місяців після посадки яблуні потрібно проводити поливи раз в тиждень по відру води, якщо немає дощів. Після поливати можна раз в 2-3 тижні, але при посушливій погоді поливи потрібно збільшити. Оптимальна кількість води при цьому – 2-3 відра. Важливо при цьому замульчувати дерево, використовуючи компост, біогумус, гній або курячий послід. На мульчу бажано насипати сухої трави або соломи в 5 см. Мульчування робиться для того, щоб свої функції виконували дощові черв’яки, а саме рихлили і удобрювали ґрунт на необхідну глибину. Завдяки цій процедурі ґрунт стане легким і родючим.

Якщо на молодому деревці помітите квітки, потрібно їх обірвати в цей раз і в наступному році, тому що через раннє цвітіння рослина виснажується і стає слабкою.

В кінці весни необхідно підгодувати яблуню гуматом натрію або «Еффектоном» методом обприскування на листя.

Догляд за яблунею влітку

Влітку вже в принципі повинен встановитися інтервал поливів за період весни, що є найважливішою процедурою по догляду за яблунею влітку. Під час літа до початку осені потрібно забезпечити дерево регулярними поливами і захистом від різних комах. Щоб уникнути використання хімікатів при боротьбі з шкідниками, можна залучити птахів на ділянку. Для цього рекомендують встановити на території годівниці з їжею для птахів, які будуть харчуватися не тільки залишеної вами їжею, а й комахами.

Щоб позбутися від комах на молодій яблуні, не потрібно використовувати препарати, досить збирати і знищувати їх вручну.

Поливати яблуню влітку потрібно у вечірній час, тому що краплі води при спеці викликають сонячні опіки. Щоб до коріння поступало повітря, бажано зробити біля дерева проколи на 30-40 см.

У червні потрібно ще два рази підгодувати дерево – обприскати листя гуматом натрію або препаратом «Еффектон». Перш ніж поливати дерево в червні, рекомендується насипати на ґрунт золи.

Догляд за яблунею восени

В осінній період потрібно провести підгортання яблуні на 15-20 см у висоту, використовуючи перегній, торф або компост. Молоді дерева необхідно побілити крейдою, розведену водою. Також ефективно заради захисту від гризунів та інших шкідників обв’язати стовбури молодих яблунь ялиновим гіллям або очеретом. Підгодовувати дерева на зиму не потрібно, але в кінці осені до настання морозів бажано замульчувати молоді дерева і додати органіки.

Догляд за яблунею взимку

Протягом п’яти років після посадки яблуню потрібно білити перед настанням холодів і стійких морозів. Також з метою захисту ефективно обв’язувати ствол яблуні ялиновим гіллям або очеретом, щоб його не пошкодили гризуни.

Якщо дереву більше 5 років, восени його стовбур і гілки необхідно вапнувати змішаними глиною, мідним купоросом, столярним клеєм і гашеним вапном.

З метою додаткового захисту дорослих дерев від гризунів можна обв’язати їх. Оптимальна висота захисту стовбура – 20 см. Кола біля стовбура яблуні можна замульчувати гноєм так, щоб він не торкався до стовбура.

Обов’язкові процедури по догляду за яблунею

Яблуня щосезону потребує поливів, обробки від хвороб і шкідників, підгодівлі, мульчування, своєчасного збору врожаю.

Обробка яблуні від шкідників

Вручну очистити дерево від комах досить складно і дуже довго, тому краще проводити вчасно профілактичні роботи, щоб захистити дерево від можливого нашестя комах і захворювання. Профілактику бажано проводити на початку весни, поки не почалась циркуляція соку, коли повітря прогрівається до температури 5⁰С. Для цього необхідно змішати сечовину з водою і обприскати розчином дерева. Сечовину можна також замінити нітрофеномілом або мідним купоросом.

Важливо не помилитися з часом обробки: в першу чергу потрібно обов’язково перевірити, що бруньки ще не прокинулися, тому що якщо провести обробку при набряклих бруньках – вони отримають опіки. Наступна обробка проводиться після того, як дерево відцвіте, карбофосом або препаратом «Актеллік». Головне, щоб препарат був інсектицидним. Щоб захистити яблуню від грибкових захворювань, для обробки потрібно використовувати препарати, що містять мідь. Остання обробка проводиться після збору яблук перед листопадом сечовиною.

Підживлення яблуні

Доросле дерево так само, як і молоде, потрібно підгодовувати. Підживлення яблуні проводиться кілька разів:

  • Першу підгодівлю потрібно провести в середині весни, використовуючи органіку (гній, сечовину).
  • Підгодовують яблуні до цвітіння. Якщо погода посушлива, добриво можна внести після поливу (змішані сірчанокислий калій, суперфосфат, «Еффектон»). Розчин перед використанням повинен настоятися протягом 6-7 днів. Удобривши яблуню розчином, необхідно ще раз провести полив.
  • Підгодовують, коли наливаються плоди гуматом натрію і нітрофоскою. Перед підгодівлею яблуні ґрунт необхідно полити.
  • Суха підкормка яблуні в осінній період після збору врожаю (суперфосфат і сірчанокислий калій). Якщо ґрунт пересушений і посушлива погода, ґрунт необхідно полити розбавленим водою добривом.

Також потрібно проводити позакореневе підживлення яблуні сечовиною, розведеної водою. Цим розчином можна зволожувати листя яблуні, стовбур і гілки. Перший раз обприскати дерево необхідно перед цвітінням, а наступні два рази – після. Ця процедура проводиться для того, щоб зміцнити дерево і захистити його від комах, які можуть знаходиться в місцях обприскування. Ефективно для обприскування застосовувати «Кемиру», яка містить багато поживних елементів.

Збір врожаю яблук

На початку осені в залежності від сорту і часу посадки дозріває більшість яблук. Плоди бажано обережно зривати вручну, надівши для цього рукавички. Щоб якомога більше збільшити термін зберігання яблук, потрібно зробити так, щоб шкірка була без нальоту і неушкодженою. Після збору врожаю необхідно обробити крону яблуні сечовиною, щоб захистити її від парші.

Яблуня карликова: посадка і догляд, обрізування і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 22 листопада 2023 Опубліковано: 01 березня 2019 Перша редакція: 01 вересня 2016 🕒 22 хвилини 👀 32828 разів 💬 3 коментарі

  • Прослухати статтю
  • Посадка й догляд за карликовами яблунями
  • Карликові яблуні – опис
  • Посадка карликових яблунь
    • Коли садити карликові яблуні
    • Посадка карликової яблуні восени
    • Як посадити карликову яблуню навесні
    • Догляд за карликовою яблунею навесні
    • Як вирощувати карликові яблуні влітку
    • Як доглядати за карликовою яблунею восени
    • Обробка карликових яблунь
    • Полив карликових яблунь
    • Підживлення карликових яблунь
    • Зимівля карликової яблуні
    • Коли обрізати карликову яблуню
    • Як обрізати карликову яблуню
    • Обрізування карликової яблуні навесні
    • Обрізування карликової яблуні восени
    • Як розмножувати карликові яблуні
    • Розмноження карликових яблунь вертикальними відсадками
    • Розмноження карликових яблунь горизонтальними відсадками
    • Розмноження карликових яблунь за допомогою інтеркалярної вставки
    • Розмноження карликової яблуні зеленими живцями
    • Розмноження карликової яблуні здеревілими живцями
    • Розмноження карликової яблуні кореневими живцями
    • Розмноження карликової яблуні за допомогою окулірування
    • Карликові яблуні для Підмосков’я
    • Карликові яблуні для Уралу
    • Карликова яблуня для Сибіру
    • Найкращі сорти карликових яблунь
    • Коментарі

    Сьогодні дедалі більш популярними серед садівників-любителів стають яблуні на карликових підщепах, або так звані карликові яблуні, оскільки вони займають набагато менше місця і за ними відчутно легше доглядати. Окрім того, плодоносити вони починають уже не третій рік після посадки, потребують менше поживних речовин, добре ростуть навіть на ділянках із високим заляганням ґрунтових вод. А оскільки вегетаційний період цих яблунь закінчується значно раніше, ніж у яблунь звичайних, у них є більше часу підготуватися до зими.

    Прослухати статтю

    Посадка й догляд за карликовами яблунями

    • Посадка: напровесні або з середини вересня до середини жовтня.
    • Цвітіння: в травні.
    • Освітлення: яскраве світло або притінок.
    • Ґрунт: пухкий, вологий, родючий, легкий, найкраще суглинний.
    • Полив: молоді яблуні поливають тричі за сезон при витраті 5 відер води на одне дерево, плодові дерева поливають від 3 до 5 разів: до цвітіння, під час нього, до опадання зав’язей і перед початком дозрівання плодів. При вирощуванні в супіщаному ґрунті для одного дерева досить 4 відер води, в глинистому потрібно 5-6 відер. Після посушливого сезону в жовтні проводять вологозарядковий полив яблунь, щоб просочити ґрунт на глибину залягання коренів, витрачаючи на кожен м² саду по 10 л води. Якщо ґрунтові води залягають на ділянці високо, підзимній полив не потрібен.
    • Підживлення: регулярні – один раз на два тижні. У якості добрива застосовують як органічні сполуки (розчин коров’яку, курячого посліду), так і мінеральні. Підживлення можуть проводитися під корінь і по листю.
    • Обрізування: у березні-квітні – санітарне і формувальне, восени – санітарне.
    • Розмноження: вертикальними та горизонтальними відсадками, зеленими та здеревілими живцями, щепленням.
    • Шкідники: яблунево-подорожникова попелиця, яблуневі трач, склівка, плодожерка, міль, міль-листовійка, мідяниця, комоподібна щитівка, фруктова смугаста міль, совка-синьоголівка, смородинна листовійка, горобина міль, п’ядун-обдирало, підкорова та плодова листовійки, плодова міль, грушева мідяниця, непарний, кільчастий і дуболистий шовкопряди, мінуючі молі, кров’яна та червоногалова попелиця, червоний яблуневий кліщ, казарка, зимовий п’ядун, зелена яблунева попелиця, західний непарний короїд, заболонник, грушеві трубковерт і трач, східна плодожерка, яблуневий квіткоїд, верхньостороння плодова міль, бурий плодовий кліщ, білан і біланова кружкова міль.
    • Хвороби: відьмина мітла (проліферація), гірка гниль плодів, молочний блиск, мозаїка, мозаїчна кільчастість, борошниста роса, мухосід, трутовик, звичайний рак, пархи, відмирання гілок, плодова гниль зерняткових, підшкірна вірусна плямистість, гумовидність, іржа, сплющеність гілок, скловидність плодів, чорний рак і цитоспороз.

    Карликові яблуні – опис

    Карликова яблуня – не якийсь новий вид рослини. Щоб отримати карликову яблуню, сортові живці прищеплюють на клонову карликову підщепу. У результаті вирощені на таких підщепах яблуні сягають у висоту не більше 2,5 м. Потрібно знати, що тривалість життя карликових яблунь у середньому коротша, ніж у сильнорослих, але при правильному догляді вони живуть 20-30 років, тоді як тривалість життя звичайних яблуневих дерев 35-40 років.

    Деякі плутають колоноподібні яблуні з карликовими, хоча це абсолютно різні форми. Колоноподібні яблуні бувають сильнорослі, середньорослі, а бувають карликові колоноподібні яблуні, але ця форма дерев не має крони, натомість карликові яблуні мають таку ж за формою крону, що і звичайні яблуні, тільки менших розмірів.

    Посадка карликових яблунь

    Коли садити карликові яблуні

    Посадка і догляд за карликовою яблунею незначно відрізняється від догляду за звичайною яблунею. Самостійно здійснити щеплення й виростити карликову яблуню важко, оскільки для цього потрібні не тільки час і зусилля, а й спеціальні знання. Простіше придбати в розсаднику з гарною репутацією готовий саджанець.

    Але якщо вам довелося купувати саджанець на ярмарку або на базарі, будьте уважні. Як вибрати потрібний посадковий матеріал, не сплутавши карликовий саджанець зі звичайною дичкою? Між кореневою шийкою та штамбом саджанця на карликовій підщепі має бути явний коліноподібний виступ – місце щеплення зі зрізом, що зростається, над прищепленою брунькою. У щепленого дворічного карликового саджанця не менше чотирьох розвинених гілок із великими бруньками на кінцях і висота штамба не більше 50 см, а от у дички буде багато гострих гілок без бруньок. Коріння саджанця карликової яблуні має складатися з еластичних дрібних корінців, а дичка обов’язково має стрижневий корінь. Купивши саджанець, обгорніть його кореневу систему вологою тканиною, а зверху – поліетиленом, щоб коріння не постраждало під час перевезення. Перед тим, як посадити карликову яблуню, слід укоротити її гілки.

    Висаджують саджанці карликових яблунь у ті самі терміни, що і саджанці сильнорослих – напровесні або восени, у період «дрімоти».

    Посадка карликової яблуні восени

    Посадка карликових яблунь восени проводиться з середини вересня до середини жовтня, коли дерева починають занурюватися в спокій. Вирощувати карликові яблуні потрібно в захищених від вітру сонячних або напівтінистих місцях, де ґрунтові води залягають не вище півтора метрів. Ґрунт на ділянці має бути пухким, вологим і неодмінно родючим, оскільки у карликових яблунь поверхнева коренева система, і вони не зможуть добувати собі живлення з глибини ґрунту. Найкращий ґрунт для карликових яблунь – легкі й середні суглинки.

    Посадкова яма потрібна завглибшки 70 і діаметром 60 см. Викопуючи яму, верхній шар ґрунту завтовшки 20 см відкидайте окремо, потім частину цього ґрунту змішайте з двома відрами перегною або торфу, додайте в суміш 600 г суперфосфату і 700 г деревної золи. У центр ями вбийте кілок і насипте навколо нього гіркою підготовлену поживну ґрунтосуміш, а згори на неї шаром завтовшки 2-3 см звичайний ґрунт із верхнього шару. Потім помістіть на горбок саджанець, розправте його коріння й заповніть яму залишками ґрунту із верхнього шару без добрив. Місце щеплення має опинитися на 3 см вище поверхні ділянки. Дуже важливо, щоб коріння саджанця не стикалися з ґрунтосумішшю, що містить домішки, оскільки добрива можуть обпекти кореневу систему.

    Якщо ви висаджуєте відразу кілька дерев, розташовуйте їх одне від одного на відстані 3 м. Після посадки ґрунт навколо саджанців притоптують, на відстані півметра від стовбура насипають валик заввишки близько 15 см і виливають на утворений майданчик 25-30 л води. Коли вода вбереться, пристовбурні кола до валика мульчують шаром перегною або торфу завтовшки 3 см, а саджанець підв’язують до кілка. Мульча не має стикатися зі стовбуром яблуні.

    Як посадити карликову яблуню навесні

    Посадка яблунь на карликових підщепах навесні можлива в той проміжок часу, коли земля вже відтанула, але бруньки на деревах ще не почали розкриватися. Ями під посадку краще приготувати з осені, засипавши в них ґрунтову суміш, що містить добрива, і залишивши до весни. За зиму ґрунт у ямі осяде й ущільниться, а добрива розчиняться. Навесні вбийте в центр ями кілок, насипте навколо нього гірку родючого ґрунту без добрив, встановіть на горбок саджанець, розправте його коріння й закінчіть процедуру так, як при осінній посадці.

    Догляд за карликовими яблунями в саду

    Догляд за карликовою яблунею навесні

    Вирощувати карликові яблуні набагато легше, ніж звичайні, потрібно тільки знати деякі їхні особливості. Напровесні у щойно висаджених дерев слід злегка вкоротити гілки, у більш дорослих провести формуюче й санітарне обрізування. До початку сокоруху проводять профілактичну обробку дерев від хвороб і шкідників та закріплюють на стовбурах ловчі пояси проти шкідливих комах.

    Оскільки коренева система у цієї форми яблунь поверхнева, не можна допускати, щоб ґрунт у пристовбурних колах пересихав, тому уважно стежте за його станом. Після поливання потрібно розпушити ґрунт у пристовбурних колах на глибину 5-7 см. Саме для того, щоб волога швидко не випаровувалася з ґрунту, у садівників заведено мульчувати пристовбурні кола дерев.

    І не забудьте у квітні в гарну погоду побілити штамби й основи скелетних гілок вапном. Навесні карликові яблуні підживлюють азотними або комплексними добривами.

    Як вирощувати карликові яблуні влітку

    Доглядати за карликовою яблунею влітку означає насамперед стежити за вологістю ґрунту в пристовбурних колах. У цю пору року актуальною стає також боротьба зі шкідливими комахами, яку ведуть народними засобами або спеціально розробленими хімічними препаратами. Підживлення влітку проводять переважно позакореневим способом, додаючи в розчин добрив мікроелементи, зокрема залізо, якого зазвичай не вистачає яблуням.

    Коли яблука починають наливатися, подбайте про опори для обтяжених плодами гілок.

    Як доглядати за карликовою яблунею восени

    Восени дозріває чимало сортів карликових яблунь, тому основне завдання – зняти урожай яблук. Підтримуйте пристовбурні ділянки дерев у чистоті – регулярно прибирайте падалиці та інше сміття. Яблуні після збору врожаю підживлюють мінеральними добривами й обрізують із санітарною метою. Ґрунт у пристовбурних колах очищають від рослинних залишків – опалого листя й обрізків гілок, після чого розпушують, аби порушити теплоізоляцію комах-шкідників, що влаштувалися на зиму. У середині осені проводять профілактичну обробку дерев від хвороб і шкідників. Пізня осінь – час підготовки карликових яблунь до зими.

    Обробка карликових яблунь

    Навесні, до набубнявіння бруньок, карликові яблуні обприскують одновідсотковим розчином бордоської рідини або Нітрафена від шкідників і грибків, що успішно перезимували в корі дерев або у верхньому шарі ґрунту. Можна обробити яблуні семивідсотковим розчином сечовини – і від шкідників, і від комах, і в ролі азотного підживлення. Дуже важливо, щоб обробку було проведено до початку сокоруху, інакше бруньки, відкриваючись, можуть отримати опік.

    Восени, після падолисту, під час підготовки саду до зими, проводять осінню профілактичну обробку карликових яблунь одновідсотковим розчином бордоської рідини або Нітрафена.

    Полив карликових яблунь

    Режим поливу яблунь дотримують з оглядом на погодні умови та вік дерев. Яблуні, які ще не вступили в плодоношення, поливають тричі на рік із розрахунку п’ять відер води на одне дерево, причому востаннє поливають на початку серпня. Плодоносні яблуні поливають частіше, 3-5 разів на рік – до початку цвітіння, під час нього, до опадання зав’язей (у червні) і перед початком дозрівання плодів. Якщо дерева ростуть на супіщаних ґрунтах, кожному дереву потрібно 4 відра води, а якщо на суглинку, то 6 відер. Якщо літо буде посушливим, а осінь без дощів, то потрібно провести підзимній вологозарядковий полив карликових яблунь, щоб промочити ґрунт на глибину залягання коренів. Для цього знадобиться 10 л води на 1 м² саду. Не проводять підзимній полив на ділянках із високим рівнем ґрунтових вод.

    Підживлення карликових яблунь

    Оскільки обсяг кореневої системи карликових яблунь невеликий, а плодоношення рясне, необхідно регулярно підживлювати дерева добривами – один раз на два тижні. На другому й третьому році кожну яблуню удобрюють розчином 30-40 г комплексного добрива на відро води. Як мінімум двічі за сезон не завадить підживити карликову яблуню розчином коров’яку (1:10) або курячого посліду (1:20) з розрахунку одне відро розчину на одне дерево.

    Улітку проводять позакореневі комплексні підживлення яблунь мінеральними добривами, у ході яких листя слід обприскати живильним розчином з обох боків. Робити це потрібно в суху безвітряну погоду рано-вранці або пізно ввечері. Гарні результати дає позакореневе підживлення яблунь сечовиною, однак слід знати, що розчин має бути такої консистенції, яка не залишить на листі дерева опіків. Останнє позакореневе підживлення проводять не пізніше вересня.

    Восени до складу підживлення не включають азот, оскільки він, стимулюючи зростання нових пагонів, затримує підготовку рослин до зими. У цю пору року яблуні потребують калію і фосфору. Ось приблизний рецепт підживлення на 1 м² саду: в 10 л води розчиняють 1 столову ложку калію і 2 столових ложки подвійного суперфосфату.

    Зимівля карликової яблуні

    Оскільки коренева система у карликових яблунь поверхнева, дерево може в морозні безсніжні зими вимерзати. Щоб цього не сталося, укрийте пристовбурні кола яблуні товстим шаром перегною або компосту, а зверху покладіть ялинове гілля. Якщо випаде сніг, ялинове гілля можна прибрати, а в пристовбурні кола накидати замет – під снігом карликовим яблуням не страшний ніякий мороз.

    Обрізування карликових яблунь

    Коли обрізати карликову яблуню

    Щоб домогтися високих врожаїв, необхідно правильно сформувати крону яблуні. Якщо зростання крони пустити на самоплив, врожаї будуть зменшуватися з кожним роком, і через 3-4 роки вам дістанеться в нагороду за недбальство всього кілька яблучок сумнівної якості.

    Крону карликових яблунь формують у березні-квітні, в ці ж терміни проводять і санітарне, і, за потреби, змолоджуюче обрізування. Восени, після збору врожаю, проводять санітарне обрізування дерев.

    Як обрізати карликову яблуню

    Формуюче обрізування карликових яблунь проводиться за тими самими правилами, що й обрізування високорослих яблунь, тільки в коротші терміни. Існує кілька типів крон для дерев на карликових підщепах – «струнке веретено», «плоский шпиндель», «вільна пальмета», «карликова піраміда». Останній тип найбільш популярний: з яблуні формують дерево заввишки до 2,5 м із середньою довжиною гілок близько 1 м.

    Обрізування карликової яблуні навесні

    До початку сокоруху проводять санітарне обрізування яблунь – обрізають поламані, підморожені, хворі або неправильно ростучі гілки. Водночас із санітарним здійснюють і формуюче обрізування. Як обрізати карликову яблуню? Формування карликової яблуні починають у першу ж весну після посадки – яблуньку обрізають до 50 см, роблячи зріз на бруньку, протилежну щепленню. У результаті до кінця сезону у деревця має утворитися 4-5 сильних пагонів, з яких той, що розташований найвище (майбутній провідник), зростає майже вертикально.

    На наступний рік провідник обрізають на 20 см від основи приросту на бруньку, протилежну зрізу, зробленому торік – таким чином підтримується максимально вертикальний напрям провідника. Решту гілок (їх має бути не менше чотирьох) укорочують до 20 см від основи. Не потрібні для утворення скелета яблуні бічні пагони обрізають на три листки, а пагони другого порядку на перший листок від їхньої основи – цим потрібно займатися з кінця липня і продовжувати обрізування доти, доки необрізані пагони виростуть до 20 см довжини.

    На третій і наступні роки обрізування продовжують у тому ж порядку: провідник укорочують на 20 см на бруньку, протилежну тогорічному зрізу, зберігаючи його вертикальний напрямок. Коли дерево набуде потрібної висоти, щорічно навесні видаляйте весь приріст провідника. Бічні прирости скелетних гілок видаляйте, коли вони сягнуть 45-50 см. Проріджувати обростаючі гілочки, якщо буде така потреба. Щоб зберегти горизонтальний напрямок плодоносних гілок, їх укорочують на приріст, орієнтований униз. Контролюйте зростання верхніх гілок, щоб зберегти пірамідальну форму яблуні.

    Обрізування карликової яблуні восени

    Під час збору врожаю деякі гілки обриваються або пошкоджуються, тому після падолисту проводять санітарне обрізування яблунь, видаляючи поламані, сухі, конкуруючі, неправильно ростучі і пошкоджені шкідниками або захворюваннями гілки й пагони. Зрізи товщі 7 мм потрібно обробити садовим варом. Не обрізайте дерева при температурі нижче -5 ºC, оскільки в холодну погоду деревина стає крихкою, і ви можете завдати непоправної шкоди яблуні.

    Розмноження карликових яблунь

    Як розмножувати карликові яблуні

    Слабкорослі підщепи розмножуються переважно вегетативними способами – вертикальними та горизонтальними відсадками, здеревілими, кореневими й зеленими живцями, окуліруванням та інтеркалярною вставкою.

    Проблема вирощування карликових яблунь у тому, що їхні саджанці – велика рідкість, та й коштують вони недешево. Як виростити карликову підщепу самостійно? На це запитання є кілька практичних відповідей.

    Розмноження карликових яблунь вертикальними відсадками

    Найкраще цю процедуру проводити з дворічним карликовим саджанцем. Його висаджують у ґрунт, заглибивши в землю частину стовбура на 10-15 см. Навесні наземну частину зрізують на висоті 1,5-2 см від поверхні ділянки, залишивши на пні 2-3 бруньки. Коли пагони, що ростуть із цих бруньок, сягнуть довжини 12-15 см, пень після дощу або поливання підгортають тирсою, торфом або родючим ґрунтом на висоту 6-10 см. Не забудьте перед підгортанням розправити пагони. Коли пагони виростуть до 20-25 см, проводять друге підгортання широким і пологим горбком водночас із азотним підживленням.

    Корінці на вертикальних відсадках почнуть з’являтися через 35-40 днів. У цей час значну роль відіграє вологість ґрунту, яку підтримують на рівні 75-80 %. Ну і, звичайно, не забувайте розпушувати ґрунт і видаляти бур’яни. Восени ґрунт обережно відгортають, а пагони з корінням (відсадки) відрізають секатором, залишаючи на пні 1-2 см приросту. Відсадки висаджують у ґрунт, а матковий кущ засипають ґрунтом – він може слугувати джерелом карликових підщеп 10 років, щорічно виробляючи по 5-10 відсадків, на які можна прищеплювати сортові живці.

    Розмноження карликових яблунь горизонтальними відсадками

    Сильні, низько ростучі пагони карликової підщепи вкладають у борозенки завглибшки 3-5 см, закріплюють металевими шпильками й закривають шаром ґрунту. Навесні земляне покриття обережно прибирають, а вертикальні пагони, що з’являються з горизонтального відсадка, підгортають на висоті 12-15 см, а потім на висоті 20-25 см. Щоб поліпшити коренеутворення у зростаючих пагонів, відсадки біля основи перетягують дротом. Восени відсадки відокремлюють від материнської рослини, викопують, поділяють на частини і висаджують. Якість горизонтальних відсадків зазвичай вища, ніж вертикальних.

    Розмноження карликових яблунь за допомогою інтеркалярної вставки

    Серйозним недоліком карликових підщеп є їхня поверхнева коренева система, яка в морозну й безсніжну зиму може загинути. Щоб позбутися цієї проблеми, використовують комбінований спосіб виведення карликової яблуні за допомогою інтеркалярної вставки – проміжна ланка між підщепою високорослої яблуні і сортовим живцем, що є черешком карликового дерева. У результаті виходить триповерхова конструкція: потужна коренева система високорослої яблуні, на яку здійснено щеплення живця карликової яблуні, до якого своєю чергою прищеплено живець культурного сорту. Дерева з інтеркалярними вставками висаджують у ґрунт двома способами:

    • у першому випадку вставка залишається над землею;
    • у другому варіанті яблуню саджають із заглибленням карликової вставки, яка згодом дасть додаткові корені.

    Розмноження карликової яблуні зеленими живцями

    Для цього способу розмноження вам знадобиться утворення в теплиці туману. Зелені живці з трьома листками нарізають із молодих пагонів у середині червня. Нижній зріз проводять під брунькою, а верхній – над третім листком. Нижній листок видаляють, потім живці пов’язують і опускають нижнім зрізом на 18-20 годин у коренеутворюючий розчин, після чого промивають у чистій воді й висаджують у теплицю за схемою 4х6 см у пухкий субстрат, що складається з торфу з піском. Для живців спеціальною установкою створюють туманне середовище, щоб на листках постійно була волога. Укорінені живці висаджують улітку в відкритий ґрунт і дорощують упродовж року, після чого їх використовують в ролі карликової підщепи для сортового живця.

    Розмноження карликової яблуні здеревілими живцями

    Здеревілі живці заготовляють восени при викопуванні відсадків. Довжина живця з етіольованою нижньою частиною має щонайкоротше становити 20-30 см. До посадки живці зберігають у підвалі, у вологому піску або торфі при температурі від 2 до 5 ºC. Висаджують здерев’янілі живці напровесні на відстані 10 см один від одного в неопалювану теплицю, залишаючи над поверхнею тільки 2-3 бруньки. Для успішного вкорінення вологість повітря в теплиці має становити щонайменше 75-80 %.

    Розмноження карликової яблуні кореневими живцями

    Для отримання клонових підщеп цим способом вам потрібно придбати в розсаднику або у сусідів кілька кореневих живців діаметром 6-10 мм і завдовжки 8-12 см. Узимку їх зберігають у піску або торфі при температурі від 2 до 5 ºC. За два-три тижні до початку вкорінення їх переносять у приміщення з температурою 15-20 ºC. Навесні кореневі живці закопують у ґрунт на відстані 8-10 см у ряду, розташовуючи їх у землі вертикально таким чином, щоб ширина шару ґрунту над верхнім зрізом живців була принаймні 2 см. Із пагонів, що з’явилися з кожного живця, залишають один найбільш розгалужений. Для цього способу розмноження дуже важливо весь час утримувати ґрунт у злегка вологому стані.

    Розмноження карликової яблуні за допомогою окулірування

    Цей спосіб був описаний нами неодноразово, зокрема у статті, присвяченій вирощуванню яблунь: в середині липня щиток із вічком сортового живця, листовим черешком і тонким шаром деревини вводять у Т-подібний розріз кори на карликовій підщепі трохи вище коліна й обертають місце щеплення окулірувальною стрічкою або іншим еластичним матеріалом, залишаючи вічко з черешком відкритими. Зрощення щитка з підщепою відбувається упродовж 2-3 тижнів.

    Більш надійним варіантом є щеплення двох вічок одного сорту з протилежних сторін підщепи. Тільки-но ви переконалися, що щиток прижився, зніміть обв’язку, а наступної весни зріжте підщепу на прищеплену бруньку й підгорніть ґрунтом основу зростаючого з щепленого вічка пагона. Навесні наступного року вже можна буде приступити до формування крони яблуньки.

    Хвороби карликових яблунь

    Більш надійним варіантом є щеплення двох вічок одного сорту з протилежних сторін підщепи. Тільки-но ви переконалися, що щиток прижився, зніміть обв’язку, а наступної весни зріжте підщепу на прищеплену бруньку й підгорніть ґрунтом основу зростаючого з щепленого вічка пагона. Навесні наступного року вже можна буде приступити до формування крони яблуньки.

    У боротьбі з грибковими захворюваннями з успіхом застосовуються такі фунгіциди, як-от: бордоська суміш, мідний і залізний купорос, колоїдна сірка, Фундазол, Квадріс, Ридоміл, Скор, Топаз, Хорус та інші. Від вірусних і мікоплазмових захворювань ліків немає, тому уражені ділянки вирізають до здорової тканини й обробляють мідним купоросом. Якщо вам пощастить, дерево оговтається й відновить розвиток, а якщо ні, то доведеться рослину викопувати й одразу спалювати. Найкращими засобами захисту яблунь від захворювань вважаються:

    • дотримання агротехніки виду;
    • весняні й осінні профілактичні обробки дерев;
    • своєчасний і правильний догляд за садом;
    • дотримання чистоти пристовбурного кола;
    • своєчасна й достатня обробка яблунь від грибкових хвороб;
    • видалення рослинних залишків і перекопування (розпушування) ґрунту в пристовбурному колі дерева.

    Шкідники карликових яблунь

    Із комах небезпеку для яблунь становлять яблунево-подорожникова попелиця, яблуневі трач, склівка, плодожерка, міль, міль-листовійка, мідяниця, комоподібна щитівка, фруктова смугаста міль, совка-синьоголовка, смородинна листовійка, горобинна міль, п’ядун-обдирайло, підкорова й плодова листовійки, плодова міль, грушева мідяниця, непарний, кільчастий і дуболистий шовкопряди, мінуючі молі, кров’яна і червоногалова попелиця, червоний яблуневий кліщ, казарка, зимовий п’ядун, зелена яблунева попелиця, західний непарний короїд, заболонник, грушеві трубковерт і трач, східна плодожерка, яблуневий квіткоїд, верхньобічна плодова міль, бурий плодовий кліщ, білан і глодова кружкова міль.

    Така кількість шкідників, що вражають карликові яблуні, зумовлена тим, що, як правило, багато хто з них, паразитуючи на інших сусідніх плодових деревах, таких як груша, слива, черемха, горобина, вишня, черешня, алича, абрикос, персик і айва, перелітають або переповзають також на яблуні. Детальну інформацію про те, як боротися з комахами-шкідниками та хворобами карликових яблунь, ви можете отримати з уже розміщеної на сайті статті під назвою «Яблуні – хвороби і шкідники. Чим обробити». Але ми повинні вам нагадати черговий раз, що найкращим захистом саду від захворювань і шкідливих комах є профілактика.

    Сорти карликових яблунь

    Сорти карликових яблунь, як і сорти сильнорослих яблуневих дерев, за термінами дозрівання поділяються на ранні (літні), середньостиглі (осінні) та пізні (зимові). Немає сенсу описувати в цій статті сезонні сорти карликових яблунь, оскільки їх уже описано в статті про вирощування високорослих яблунь.

    Різниця між високорослими й карликовими деревами, як ми вже писали, полягає виключно в тому, що низькорослі форми ростуть на карликових підщепах з поверхневою кореневою системою, натомість у високорослих і середньорослих дерев коренева система стрижнева, йде в глибину ґрунту. Але саме ця різниця й вимагає прояснити для читачів питання, які сорти яблунь на карликових підщепах підходять для районів із прохолодним і холодним кліматом.

    Карликові яблуні для Підмосков’я

    Найкращі сорти карликових яблунь для Підмосков’я:

    • Мельба – високоврожайний річний сорт, округло-витягнуті жовто-зелені з червоним штрихоподібним рум’янцем, плоди якого вагою від 150 до 250 г дозрівають у кінці липня. М’якоть у яблук цього сорту ніжна, соковита, кисло-солодка, з карамельним смаком;
    • Цукеркове – цей ароматний і невибагливий у догляді річний сорт, виведений самим Мічуріним, і досі перевершує всі інші літні сорти за смаковими якостями. Дозрівають яблука з жовтою шкіркою і червоно-бурим рум’янцем, вагою в середньому близько 120 г, до початку або середини серпня. М’якоть у плодів солодка, щільна і соковита;
    • Жигулівське – життєздатний, стійкий до хвороб і шкідників урожайний осінній сорт із дуже великими яблуками в червоно-помаранчевій смугастій шкірці, що дозрівають до кінця вересня і зберігаються упродовж півроку. М’якоть кремова, ніжна, грубозерниста, помірно кислувата. Дерева цього сорту бояться сильних морозів;
    • Осіннє смугасте – середньостиглий сорт з округлими яскраво-жовтими плодами вагою до 200 г з насиченим кисло-солодким смаком, які прекрасно зберігаються при температурі 6 ºC;
    • Грушівка Підмосков’я – здавна популярний високоврожайний пізній сорт, стійкий до пархів, із дрібними округло-витягнутими жовтими яблучками з червоним бочком;
    • Богатир – зимостійкий зимовий сорт, практично не зазнає ураження хворобами й шкідниками, із сильно розгалуженою кроною та злегка витягнутими яблуками червоно-жовтого кольору і кислуватого смаку, що нагадує Антонівку.

    Окрім описаних, добре ростуть в умовах Московської області сорти Московське намисто, Пролісок, Килимове, Приземлення, Північний Синап, Антонівка, Легенда, Московське червоне, Низькоросле та інші.

    Карликові яблуні для Уралу

    Сорти карликових яблунь для Уралу мають мати ще більшу зимостійкість, ніж яблуні для Підмосков’я. До таких морозостійких сортів належать:

    • Чудне – пізньолітній зимостійкий сорт високої врожайності з плоско-округлими, злегка ребристими жовто-зеленими яблуками вагою до 140 г з насиченим темно-червоним рум’янцем і м’якоттю десертного смаку;
    • Яблуня карликова Братчуд – розшифровується назва сорту як «Брат Чудного». Це високопродуктивний і дуже зимостійкий пізній сорт із середніми за величиною довгасто-округлими ребристими зеленувато-жовтими плодами вагою до 120 г, з характерним бічним швом і слабкосоковитою великозернистою м’якоттю чудового кисло-солодкого смаку;
    • Приземлення – середньостиглий високопродуктивний і стійкий до пархів зимостійкий сорт, що витримує морози до -40 ºC. Зелені з яскравим червоним рум’янцем плоди масою до 150 г мають плоско-округлу форму й чудовий кисло-солодкий смак;
    • Соколівське – урожайний і зимостійкий зимовий сорт, стійкий до пархів, з зеленувато-жовтими з блискучою шкіркою і червоним рум’янцем плодами вагою до 200 г і кремовою дрібнозернистою, соковитою й щільною м’якоттю кисло-солодкого смаку;
    • Пролісок – зимостійкий і продуктивний зимовий сорт зі світло-жовтими, злегка ребристими плодами з розмитим червонуватим бочком, вагою до 160 г, хоча зустрічаються і трьохсотграмові яблука.

    Окрім описаних, добре ростуть в умовах уральського клімату такі сорти: Сонечко, Раннє солодке, Низькоросле килимове, Уральська наливна, Краса Свердловська, Ксенія, Башкирський красень, Шрейфінг, Янтар (Бурштин) та інші.

    Карликова яблуня для Сибіру

    По-справжньому зимостійких сортів карликових яблунь, здатних зносити мороз нижче 40 ºC, не так уже й багато, але вибір усе-таки є. Найбільш перспективними для вирощування в суворих умовах Сибіру вважаються сорти:

    • Єрмаковське гірське – річний урожайний сорт, виведений схрещуванням сортів Фелікс Алтайський і Алтайський голубок, здатний витримати морози до -51 ºC. Плоди у яблунь цього сорту дрібні, масою до 80 г, круглі, гладкі, світло-жовті, майже повністю вкриті червоним штрихом. М’якоть запашна, дрібнозерниста, біла, соковита, кисло-солодка;
    • Антонівка десертна – середньостиглий зимостійкий сорт, стійкий до пархів, отриманий при схрещуванні Пепіна шафранного та Антонівки звичайної. Плоди цього сорту, вагою від 150 до 200 г, мають округлу форму, зеленувато-кремове забарвлення з легким червоним цяткувато-смугастим рум’янцем і середньозернисту соковиту запашну м’якоть чудового кисло-солодкого смаку;
    • Аркадік – річний продуктивний сорт, дозріває вже в середині серпня, з червоно-смугастими подовженими плодами вагою до 160 г з солодкою, соковитою білою м’якоттю приємного десертного смаку;
    • Медуниця зимова – зимовий гібридний сорт, стійкий до пархів, з округло-конічними жовто-зеленими плодами масою до 120 г із нечітким червоним рум’янцем і білою м’якоттю середньої соковитості пріснувато-солодкого смаку. Плоди можуть зберігатися до березня;
    • Осолода – ранній осінній сорт з округло-конічними жовто-зеленими плодами з червоно-малиновим рум’янцем, що займає більшу частину яблука. Маса плодів близько 150 г, м’якоть дрібнозерниста, біла з рожевими прожилками, соковита, кисло-солодка, з легким присмаком малини;
    • Подарунок Графського – високопродуктивний зимовий сорт, стійкий до грибків, з округло-конічними слабкоребристими плодами жовтого кольору з фіолетово-червоним рум’янцем, що вкриває велику частину яблука. М’якоть плодів світло-жовтого кольору, кисло-солодкого смаку, середньої соковитості, зі слабким ароматом.

    Найкращі сорти карликових яблунь

    За співвідношенням смакових якостей, невибагливості у догляді, стійкості до хвороб і шкідників, морозостійкості, посухостійкості та інших, менш важливих характеристик, найкращими сортами карликових яблунь вважаються Братчуд килимове, Низькоросле, Пролісок, Приземлення, Раннє солодке, Сонечко, Соколівське та Чудне.

    Яблуня колоновидна: вирощування, обрізування, сорти

    Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 09 лютого 2019 Перша редакція: 09 серпня 2016 🕒 17 хвилин 👀 23332 рази 💬 7 коментарів

    • Прослухати статтю
    • Посадка й догляд за колоноподібною яблунею
    • Колоноподібна яблуня – опис
    • Посадка колоноподібних яблунь
      • Коли садити колоноподібні яблуні
      • Посадка колоноподібної яблуні восени
      • Як посадити колоноподібну яблуню навесні
      • Догляд за колоноподібною яблунею навесні
      • Догляд за колоноподібною яблунею влітку
      • Догляд за колоноподібною яблунею восени
      • Обробка колоноподібних яблунь
      • Полив колоноподібних яблунь
      • Підживлення колоноподібних яблунь
      • Зимівля колоноподібних яблунь
      • Коли обрізати колоноподібну яблуню
      • Як обрізати колоноподібну яблуню
      • Як обрізати колоноподібну яблуню навесні
      • Обрізування колоноподібної яблуні восени
      • Як розмножувати колоноподібні яблуні
      • Ранні сорти колоноподібних яблунь
      • Середньостиглі сорти колоноподібних яблунь
      • Пізні сорти колоноподібних яблунь
      • Сорти колоноподібних яблунь для Підмосков’я
      • Сорти колоноподібних яблунь для Сибіру
      • Коментарі

      Колоноподібна яблуня є природним клоном яблуні, що не розвиває бічних гілок. У селищі Келоуна в Британській Колумбії (Канада) в 1964 році на п’ятдесятирічній яблуні сорту Макінтош виявили незвичайну гілку – сильно облистяну, без бічних відгалужень і всю буквально обліплену плодами.

      Цю спонтанну мутацію розмножили і використали в подальшому для селекції колоноподібних яблунь, якою займалися як англійські науковці з графства Кент, так і селекціонери з інших країн. Перші зразки колоноподібної яблуні отримано в 1976 році.

      Прослухати статтю

      Посадка й догляд за колоноподібною яблунею

      • Посадка: навесні, до початку сокоруху або в кінці вересня – на початку жовтня.
      • Цвітіння: у травні.
      • Освітлення: яскраве сонячне світло.
      • Ґрунт: родючий, нейтральний.
      • Полив: молоді дерева – один раз на три дні, у спеку та посуху – через день або щодня. Зрілі дерева – раз чи двічі на тиждень. Із середини липня полив поступово скорочують, а в серпні припиняють зовсім. Найкращий спосіб поливу – крапельний.
      • Підживлення: регулярні: навесні – 2-3 азотні, органічні (забродженим розчином курячого посліду чи коров’яку) підживлення, до середини літа – 2-3 позакореневі підживлення сечовиною, у першій половині липня вносять комплексне мінеральне добриво, а з серпня тільки мінеральні фосфорні та калійні добрива.
      • Обрізування: на початку літа й восени, після падолисту.
      • Розмноження: повітряними відсадками, але переважно щепленням.
      • Шкідники: яблуневі зелена та подорожникова попелиці, трач, склівка, червоний кліщ, плодожерка, міль, листовійка, мідяниця, комоподібна щитівка, смородинна, плодова та підкорова листовійки, фруктова та плодова молі, різні совки, горобина моль, непарний, дуболистий і кільчастий шовкопряди, кров’яна та червоногалова попелиці, казарка-довгоносик, західний непарний короїд, заболонник, грушеві трубковерт і трач.
      • Хвороби: проліферація яблунь (відьмина мітла), гірка та плодова гнилі, мозаїчна хвороба, мозаїчна кільчастість, молочний блиск, мухосід, справжній тутовник, звичайний рак, іржа, чорний рак, відмирання гілок, пархи, підшкірна вірусна плямистість, борошниста роса, гумовидність, сплющеність гілок, скловидність плодів, цитоспороз, чорна плямистість.

      Детально про вирощування колоноподібних яблунь читайте нижче

      Колоноподібна яблуня – опис

      Дослідники виявили, що характеристики колоноподібних яблуневих дерев зумовлені наявністю особливого гена – Co. У таких яблунь гілки від стовбура відходять під гострим кутом і ростуть практично вздовж провідника, тому дерева виглядають, як пірамідальна тополя. Стовбур у колоноподібної яблуні потовщений, обростає дрібними гілочками з квітковими бруньками на кінцях. Бічні гілки колоноподібних яблунь набагато менш потужні, ніж скелетні гілки звичайних яблуневих дерев, найчастіше вони замінені плодушками, списиками і кільчатками. Пагони у яблунь колоноподібних сортів товсті, міжвузля на них укорочені. Високорослі сорти колоноподібних яблунь схильні до розгалуження в 3-4 рази, а середньорослі – в 1,5-3 рази сильніше, ніж карликові сорти. З три-чотирирічного віку бічне розгалуження припиняється. Якщо верхівкова брунька пошкоджена, зростання яблуні завмирає, зате посилюється розгалуження, тому для тих, кому потрібна яблуня саме колоноподібної форми, дуже важливо зберігати точку росту хоча б перші два-три роки життя саджанця. І зацвітають, і вступають у плодоношення колоноподібні яблуні зазвичай на другий чи третій рік. Перші 5-6 років врожаї щороку збільшуються, а з сьомого-восьмого року при правильному догляді вони залишаються стабільно високими. Колоноподібна яблуня не плодоносить довше, ніж 15-20 років, після цього основна частина кільчаток всихає, проте середньо- і сильнорослим сортам колоноподібних яблунь або деревам, щепленим на насіннєвих підщепах, можна продовжити термін життя змолоджуючим обрізуванням.

      Колоноподібні яблуні економлять площу власникам невеликих садових ділянок, які на місці однієї звичайної яблуні можуть посадити до декількох десятків колоноподібних дерев. Розрізняють два види колоноподібних яблунь – сорти зі згаданим геном Co і звичайні сорти, прищеплені на суперкарликові клонові підщепи та сформовані як колони. Посадка колоноподібних яблунь і догляд за ними – тема нашої статті.

      Посадка колоноподібних яблунь

      Коли садити колоноподібні яблуні

      Колоноподібні яблуні краще висаджувати напровесні, до того, як почнуть розпускатися бруньки на деревах, але допустима посадка і в теплу погоду в кінці вересня або на початку жовтня. Краще купувати однорічні саджанці яблуні колоноподібної – вони приживаються набагато легше, ніж дворічні, швидше йдуть у ріст і починають плодоносити. Однак, вибираючи посадковий матеріал, переконайтеся, що коріння саджанців не пересушене і не підгниле. Віддайте перевагу посадковому матеріалу в контейнері – його можна висаджувати в ґрунт навіть улітку. Ділянку для колоноподібних яблунь вибирають відкриту, з вільним доступом сонячного світла й тепла, але захищену від сильного вітру. Ґрунт на ділянці має бути вологопроникним, родючим, а залягання ґрунтових вод не вище 2 м.

      Посадка колоноподібної яблуні восени

      Якщо ви вирішили посадити не одне-два деревця, а повноцінний яблуневий сад, розташовуйте саджанці в ряду на відстані півметра один від одного, залишаючи міжряддя завширшки 1 м. Ями під саджанці розміром не менше 90х90х90 см потрібно приготувати хоча б за два тижні до посадки, інакше, якщо садити деревця без попередньої підготовки, коренева шийка після осідання може опинитися під землею, а цього допускати не можна.

      При викопуванні ям родючий шар ґрунту відкидайте в один бік, а нижній – в інший, щоб вони не змішувалися. Якщо ви садите яблуні у важкий ґрунт, обов’язково розмістіть на дні ями дренажний шар із піску і щебеню. Потім додайте в родючий ґрунт 3-4 відра компосту або перегною, 50-100 г калійного добрива і 100 г суперфосфату, а якщо ґрунт на ділянці кислий, внесіть також 100-200 г доломітового борошна, добре перемішайте, закладіть ґрунтосуміш у яму, розрівняйте й залиште на два тижні, щоби ґрунт осів і ущільнився.

      Через півмісяця насипте залишок ґрунтосуміші в яму гіркою, встановіть на неї саджанець таким чином, щоб його коренева шийка виявилася трохи вище поверхні ділянки, розправте коріння, засипте яму неродючою землею з нижнього шару, ущільніть ґрунт і на відстані 30 см від стовбура сформуйте навколо кожного деревця кругову ямку з валиком заввишки 10-15 см. У кожну ямку після посадки вилийте 1-2 відра води, а коли вона вбереться, замульчуйте пристовбурні кола торфом, тирсою або різаною травою. Якщо ви переживаєте, що порив вітру може зламати яблуньку, вбийте біля неї кілочок і підв’яжіть до нього деревце.

      Як посадити колоноподібну яблуню навесні

      Якщо ви зібралися висаджувати колоноподібні яблуні навесні, ями для них краще приготувати з осені – за зиму ґрунт у них осяде, злежиться, добрива розчиняться, і коріння ваших саджанців опиниться в родючому живильному ґрунті, що дасть їм змогу швидко піти в ріст і, може, навіть зацвісти. В іншому процедура весняної посадки колоноподібних яблунь нічим не відрізняється від осінньої.

      Догляд за колоноподібними яблунями

      Догляд за колоноподібною яблунею навесні

      Навесні, до початку розпускання бруньок, проводять обрізування й профілактичну обробку колоноподібних яблунь від шкідників і хвороб, а також підживлюють їх азотними добривами.

      Коли у яблунь починається формування бутонів, на щойно посаджених деревах їх обережно видаляють, на яблунях другого року життя можна залишити десять квіток, а на доросліші дерева навантаження збільшують поступово, залишаючи квіток тільки вдвічі більше, ніж має дозріти яблук. Отже, на плодових ланках залишають по два суцвіття, відклавши повторне проріджування на літній період.

      Окрім обрізування, підживлення й проріджування, яблуні потребують поливу і розпушування ґрунту в пристовбурних колах, проте якщо ви вирощуєте дерева на клонових підщепах, то розпушуванням можете пошкодити коріння. У такому разі краще проводити не мульчування, а залуження пристовбурного кола – в радіусі 25 см від стовбурів посіяти сидерати й регулярно їх скошувати.

      Догляд за колоноподібною яблунею влітку

      У першій половині червня проводять комплексне підживлення колоноподібних яблунь мінеральними добривами. Тільки-но на яблунях з’являться зав’язі, здійснюють повторне проріджування майбутнього врожаю – на гілках залишають тільки половину з утвореної зав’язі. Коли майбутні яблука стануть розміром з вишню, в кожному суцвітті залишають тільки дві зав’язі, а коли плоди досягнуть розміру волоського горіха, з двох зав’язей залишають одну – отже, на кожній плодоносній ланці наливатиметься по одному яблуку.

      Улітку слід уважно стежити за появою в саду шкідників і будь-якими змінами в зовнішньому вигляді яблунь, щоб не пропустити початок будь-якого захворювання, і якщо ви зумієте діагностувати проблему, негайно вживайте заходів, інакше урожай виявиться під загрозою. Обробку колоноподібних яблунь від шкідників і хвороб проводять не пізніше, ніж за місяць до збору врожаю.

      Із серпня припиняють підживлення яблунь органікою й азотними добривами – в цей час деревам набагато потрібніший калій, що допомагає швидше визрівати молодим паросткам. Щоб верхівки пагонів колоноподібних яблунь не обмерзли взимку, на кожному з них у чотирьох верхніх листків укорочують листові пластинки на дві третини.

      Догляд за колоноподібною яблунею восени

      Восени, після збору врожаю, яблуні підживлюють, обробляють проти грибків і шкідників, що сховалися в корі та в ґрунті пристовбурного кола, проводять санітарне обрізування, якщо в цьому є потреба, і готують яблуні до зимівлі.

      Обробка колоноподібних яблунь

      Напровесні, до початку сокоруху, і восени, після падолисту, проводять профілактичну обробку колоноподібних яблунь і ґрунту в пристовбурних колах від хвороб і шкідників. Зазвичай для цього використовують одновідсотковий розчин бордоської рідини або Нітрафена. Мета таких обробок – знищити хвороботворні мікроорганізми й шкідників, що влаштувалися в корі дерев і в ґрунті. Деякі садівники використовують для весняного обприскування семивідсотковий розчин сечовини, який у цьому випадку є не тільки інсектицидом і фунгіцидом, а й своєчасним азотним підживленням колоноподібних яблунь.

      Полив колоноподібних яблунь

      Оскільки колоноподібні яблуні позбавлені стрижневого кореня, що йде вглиб, і їхня коренева система розташовується поверхнево в радіусі всього 25 см від штамба, поливати молоді дерева в нормальну літню погоду доведеться один раз на три дні. Якщо ж літо буде спекотним і сухим, то будьте готові зволожувати ґрунт під яблунями через день, а може, і щодня. Більш зрілі яблуні досить поливати один-два рази на тиждень. Із середини червня яблуні поливають рідше, а в серпні поливання зовсім припиняють, щоб дерево встигло сформувати квіткові бруньки, закінчити зростання і підготуватися до зими.

      Щоб волога зберігалася в ґрунті довше і на його поверхні не утворювалася кірка, пристовбурні кола мульчують соломою або засівають сидератами. Найкращий спосіб поливу колоноподібних яблунь – крапельний, з дозованою подачею вологи до кореневої системи, але один раз на місяць усе одно слід провести рясне поливання, щоб промочити ґрунт у пристовбурних колах на глибину залягання коренів. Двічі на місяць після заходу сонця потрібно рясно поливати крони колоноподібних яблунь зі шланга.

      Підживлення колоноподібних яблунь

      Формуючи величезну кількість плодів, колоноподібні яблуні витягають із ґрунту всі корисні речовини, тому підживлення яблуневого саду проводиться упродовж усього вегетаційного періоду. Навесні в пристовбурні кола колоноподібних яблунь вносять органічні добрива. Це може бути гнойовиця або зброджений курячий послід. Позакореневим азотним підживленням може слугувати обробка дерев семивідсотковим розчином сечовини напровесні, до набубнявіння бруньок. Пізніше, до середини літа, можна провести ще два позакореневі підживлення яблунь сечовиною з концентрацією 0,1 %.

      У розпал вегетації – в першій половині червня – яблуні потребують комплексних мінеральних добрив, а з серпня органічні речовини виключають зі складу підживлення, оскільки дерева в цей час потребують тільки калію, який прискорює визрівання верхівок пагонів яблунь.

      Зимівля колоноподібних яблунь

      Із настанням осені для штамбів молодих колоноподібних яблунь потрібно створити надійне укриття ялиновим гіллям або деревною стружкою – воно має бути сухим і захищеним від проникнення гризунів. Не використовуйте з цією метою солому, а якщо ви упродовж весни і літа мульчувати нею пристовбурні кола, восени її слід прибрати, оскільки солома приваблює мишей і щурів. Після того, як випаде сніг, підгорніть ним основу штамба яблуні.

      Обрізування колоноподібних яблунь

      Коли обрізати колоноподібну яблуню

      Біологічно колоноподібна яблуня не повинна мати гілок узагалі, тому говорити про формування крони не доводиться. Обрізуванню піддаються тільки бічні гілки, і проводять цей процес на початку літа або після падолисту, при підготовці яблуні до зимівлі.

      Як обрізати колоноподібну яблуню

      Основний принцип обрізування такий: що більше ви зріжете, то активніше відростатиме те, що ви вкоротили. Наприклад, якщо ви укоротите гілку більш ніж наполовину, залишивши тільки 3-4 вічка, вони дадуть вам згодом 3-4 потужні пагони. А якщо ви видалите лише третину гілки, то з решти бруньок виросте 7-8 середніх за силою гілочок. Якщо ви правильно обрізуєте колоноподібну яблуню, то щорічно вона даватиме вам 10-15 см приросту і 2-3 бічні бруньки.

      При обрізуванні колоноподібних яблунь пам’ятайте, що за жодних обставин не можна обрізати центральний провідник, оскільки в разі відсікання точки росту дерево почне гілкуватися.

      Напровесні в перший рік життя колоноподібної яблуні її бічні гілки обрізують, залишаючи на них по 2 бруньки. У наступні 2-3 роки з нових пагонів формують плодові ланки. Непотрібні бічні пагони бажано акуратно вискубувати ще зеленими, оскільки рани після обрізування здерев’янілих пагонів заживають набагато важче.

      Як обрізати колоноподібну яблуню навесні

      До початку сокоруху здійснюють формуюче обрізування колоноподібних яблунь. У перший рік обрізують бічні гілки, залишивши на кожній тільки по 2 бруньки. Окрім того, з санітарною метою вирізують перехрещені, хворі й обморожені гілки.

      На другий рік у цей же час формують плодові ланки: з двох пагонів, що виросли на обрізаній торік гілці, залишають той, що займає горизонтальніше положення, а другий, більш вертикальний, обрізають до двох бруньок. Горизонтальний пагін уже цього літа дасть плоди, а вертикальний – 2 сильні пагони.

      На третю весну той пагін, що плодоносив минулого літа, вирізають, а з рештою проробляють обрізування, аналогічне торішньому. Кожна плодова ланка функціонує 3-4 роки, після чого її вирізають на кільце.

      Якщо верхівкова точка росту загинула, обріжте провідник, залишивши тільки дві бруньки, дочекайтеся, поки під ним почнуть рости бічні гілки, виберіть з них одну, що зростає строго вертикально – ця гілка замінить провідник. Решту бічних гілок виріжте на пень, тобто коротко, але не на кільце: довжина пеньків має дорівнювати довжині звичайних кільчаток.

      Обрізування колоноподібної яблуні восени

      Восени колоноподібні яблуні обрізають тільки з огляду на нагальну необхідність.

      Розмноження колоноподібних яблунь

      Як розмножувати колоноподібні яблуні

      Колоноподібні яблуні можна розмножувати способом щеплення сортового живця на відповідну підщепу, але для цього потрібні досвід і вправність професійного садівника. Насіннєвий спосіб розмноження – найбільш довгий і трудомісткий. Окрім того, при насіннєвому розмноженні відбувається розщеплення ознак – це значить, що далеко не всі сіянці виявляться колоноподібними. Найкраще здійснити розмноження колоноподібної яблуні повітряними відсадками. Для цього потрібно напровесні вибрати гілку завтовшки з олівець, зробити на ній біля основи кільцевий надріз кори завширшки півсантиметра й обгорнути його на добу ватою, змоченою в Гетероауксині. Потім надріз слід обгорнути вологим торфом і помістити це місце в чорний поліетиленовий пакет, закріпивши його таким чином, щоб під нього не проникало повітря. Слідкуйте за тим, щоб торф не висихав. До осені під плівкою утворюються коріння, і гілку можна буде відокремити від яблуні й висадити. Імовірність успішності цього способу близько 50 %.

      Самостійно виростити саджанці колоноподібних яблунь дуже складно, набагато надійніше придбати їх у розпліднику з гарною репутацією і подбати про їхнє правильне транспортування.

      Шкідники колоноподібних яблунь

      Найчастіше колоноподібні яблуні, як і звичайні яблуні, вражають яблуневі зелена та подорожникова попелиці, трач, склівка, червоний кліщ, плодожерка, міль, листовійка, мідяниця, комоподібна щитівка, смородинна, плодова та підкорова листовійки, фруктова і плодова молі, різні совки, горобинна міль, непарний, дуболистий і кільчастий шовкопряди, кров’яна і червоноголова тля, казарка-довгоносик, західний непарний короїд, заболонник, грушеві трубковерт і трач та інші численні комахи. Боротися зі шкідниками можна інсектицидами і ловчими поясами з гофрованого паперу, які перекривають комахам прохід по стовбуру до крони.

      Хвороби колоноподібних яблунь

      Колоноподібні яблуні схильні до тих самих захворювань, що і яблуні звичайні. Найпоширенішими хворобами яблуневих дерев є: проліферація, або «відьмина мітла», гірка плодова гниль, мозаїка, мозаїчна кільчастість, мухосід, борошниста роса, молочний блиск, трутовик, звичайний рак, пархи (парша), відмирання гілок, плодова гниль, підшкірна вірусна плямистість, гумоподібність, іржа, скловидність плодів, сплющення гілок, чорний рак і цитоспороз. Хвороби і шкідники яблуні докладно описано в окремій статті, вже розміщеній на нашому сайті. З неї ви дізнаєтеся симптоматику хвороб і опис шкідників, а також якими засобами краще з ними боротися.

      Сорти колоноподібних яблунь

      Сорти колоноподібних яблунь залежно від їхньої висоти поділяють на карликові, напівкарликові (середньорослі) і сильнорослі, а за термінами дозрівання на літні (ранні), осінні (середньостиглі) і зимові (пізні). Ми пропонуємо вам опис сортів колоноподібних яблунь саме за часом дозрівання.

      Ранні сорти колоноподібних яблунь

      Ця категорія яблунь дає зрілі плоди з кінця липня до початку вересня. Яблука літніх сортів їдять свіжими або піддають їх переробці на компоти, джеми й соки. Зберігаються плоди літніх сортів недовго. Найкращими ранніми сортами вважаються:

      • колоноподібна яблуня Медок – урожайний і холодостійкий напівкарликовий сорт, стійкий до хвороб і шкідників, з плодами біло-жовтого кольору з товстою шкіркою і зернистою, соковитою м’якоттю з яскраво вираженим медовим присмаком. Середня вага плодів від 100 до 250 г. Дерева цього сорту досягають у висоту 2-2,5 м;
      • колоноподібна яблуня Президент – компактний, середньорослий, високоврожайний, зимостійкий і стійкий до хвороб і шкідників сорт з ароматними світло-зеленими або світло-жовтими яблуками, на яких іноді проступає рожевий рум’янець. Середня маса плодів 150-200 г, м’якоть у них дрібнозерниста, соковита та м’яка;
      • колоноподібна яблуня Васюган – зимостійкий продуктивний сорт, стійкий до хвороб і шкідників, з конічної форми запашними червоно-смугастими яблуками кисло-солодкого смаку з яскраво вираженими підшкірними цятками. М’якоть у плодів кремова, м’яка та соковита. Вага яблук 140-200 г;
      • Діалог – урожайний напівкарликовий морозостійкий сорт із невеликими, але соковитими яскраво-жовтими плодами плоскої форми. Сорт вирізняється також високою стійкістю до хвороб і шкідливих комах;
      • колоноподібна яблуня Останкіно – стійкий до хвороб і шкідників напівкарликовий сорт із кисло-солодкими запашними яблуками ніжного зеленого кольору з червоним рум’янцем розпливчастої форми. Вага соковитих плодів від 150 до 220 г.

      Окрім описаних, чудово себе зарекомендували ранньостиглі сорти колоноподібних яблунь Червонець, Промінь, Ідеал, Райка, Фламінго, Гала, Черемош, Ікша, Зелений шум та інші.

      Середньостиглі сорти колоноподібних яблунь

      Середньостиглі, або осінні сорти дозрівають упродовж усієї осені. Їх використовують для їжі і переробки, оскільки зберігаються плоди цих сортів теж недовго – за найсприятливіших обставин до січня. Найпопулярнішими з них можна назвати такі:

      • Малюха – один із найсмачніших карликових сортів із великими усічено-конічними плодами десертного типу яскраво-жовтого або жовто-помаранчевого забарвлення вагою 150-250 г, з блискучою, тонкою, але міцною шкіркою і жовтою, дрібнозернистою і запашною м’якоттю. Цей десертний сорт вирізняється скороплідністю і продуктивністю;
      • Джин – морозостійкий врожайний сорт із красивими яскраво-червоними яблучками вагою від 80 до 200 г із соковитою, твердою м’якоттю кисло-солодкого смаку. Зберігаються плоди до січня;
      • Тріумф – напівкарликовий сорт із плодами яскравого темно-червоного кольору зі смугастим рум’янцем по всій поверхні, з щільною, глянсовою шкіркою і білою, дрібнозернистою хрусткою м’якоттю солодкого десертного смаку з легкою кислинкою. Середня вага плодів від 100 до 150 г;
      • колоноподібна яблуня Арбат – цей зимостійкий і високопродуктивний сорт, стійкий до хвороб і шкідників, дозріває в кінці вересня або на початку жовтня. Його середнього розміру яскраво-вишневі блискучі плоди з соковитою м’якоттю кисло-солодкого смаку важать 100-120 г;
      • Ієдзену – сильнорослий продуктивний сорт, стійкий до пархів та морозів, із жовтими плодами масою близько 150 г, вкритими червоним штрихом. М’якоть у яблук дрібнозерниста, щільна, зеленувато-жовта, кисло-солодка, чудового смаку.

      Окрім описаних, популярні середньостиглі сорти Кумир, Ладога, Титанія, Телеймон, Мельба та інші.

      Пізні сорти колоноподібних яблунь

      Плоди пізньостиглих сортів, що дозрівають у другій половині осені, зберігаються аж до весни. Найбільш затребувані такі з них:

      • колоноподібна яблуня Янтарна, або Бурштинове намисто – напівкарликовий високопродуктивний морозостійкий сорт із великими жовто-зеленими плодами з рум’янцем і соковитою, кисло-солодкого дрібнозернистою запашною м’якоттю;
      • колоноподібна яблуня Валюта – високоврожайний, швидкоплідний, морозостійкий і стійкий до пархів напівкарликовий сорт із великими (близько 200 г вагою) яблуками яскраво-жовтого кольору з червоним бочком і білосніжною, соковитою, солодкою, ароматною м’якоттю;
      • колоноподібна яблуня Московське намисто – самобезплідний, морозостійкий, високоврожайний сорт, стійкий до шкідників і хвороб, з великими темно-червоними яблуками зі щільною шкіркою і соковитою, солодкуватою м’якоттю з незначною кислинкою. Середня маса плодів близько 170 г;
      • Болеро – сорт із великими зеленими яблуками масою до 200 г із білою, твердою, але дуже соковитою м’якоттю;
      • Єсенія – цей сорт вирізняється підвищеною стійкістю до морозів і пархів. Плоди у Єсенії великі, вагою близько 170 г, темно-червоні з сизим восковим нальотом.

      Окрім описаних, відомі такі пізні сорти колоноподібних яблунь: Сузір’я, Білосніжка, Сенатор, Трайдент, Вікторія, Баргузин, Гірлянда, Білий орел, Іскорка, Селянин та інші.

      Сорти колоноподібних яблунь для Підмосков’я

      Оскільки майже всі колоноподібні яблуні морозостійкі, вибрати сорт для вирощування в середній смузі, на Уралі або в Сибіру неважко. Найкращі колоноподібні яблуні для Підмосков’я – Московське намисто, Васюган, Валюта та Малюха.

      Сорти колоноподібних яблунь для Сибіру

      Такі сорти колоноподібних яблунь, як Ікша, Баргузин, Селянин і Президент, здатні витримувати морози до -40 ºC, а Васюган – до -42 ºC, тому їх можна вирощувати не тільки в Підмосков’ї, а й на Уралі, в Сибіру і на Далекому Сході.