Як посадити дворічний виноград

0 Comments

Зміст:

Проверенный способ посадки винограда: привитый и корнесобственный саженец

Автор: Татьяна О. https://floristics.info/ru/index.php?option=com_contact&view=contact&id=16 Правки: 08 марта 2024 Первая редакция: 23 мая 2021 Редактор: Елена Н. https://floristics.info/en/?option=com_contact&view=contact&id=19 🕒 5 минут 👀 35179 раз 💬 0 комментариев

Здравствуйте, дорогие друзья – дачники, огородники и начинающие виноградари!
Сегодня по многочисленным просьбам я расскажу, как я высаживаю вегетирующие саженцы винограда, то есть саженцы с зеленым приростом. Я буду высаживать два саженца: один из них – кишмиш сорта Столетие, привитый на длинном черенке филлоксероустойчивого подвоя, а другой – корнесобственный, с коротким черенком, сорта Хаджи-Мурат. Посадка этих двух саженцев будет немного различаться.

Где и когда сажать виноград

Самое важное в посадке винограда – выбор места, а самое трудное – подготовка посадочной ямы. Участок должен освещаться солнцем большую часть дня. Хорошо, если с северной стороны виноград будут защищать от ветра какие-нибудь постройки или стена дома.

Высаживать лозу нужно в хорошо прогретую почву после того, как пройдут возвратные заморозки. В нашем регионе такие условия складываются после 9-15 мая.

Привитый саженец винограда

Подготовка котлована

Первым я посажу привитый саженец на длинном подвое. Для него нужна яма с большим углублением (около 60 см) с одной стороны и наклоном под углом 45 градусов с другой. То есть котлован выкапывают под углом до глубины 60 см.

Не доставая саженец винограда из емкости, нужно уложить его в яму и проверить, достаточна ли глубина ямы. Желательно, чтобы 3-4 листочка привитого саженца оказались ниже уровня почвы. Все рукава этого саженца будут выращиваться из почек на привое, а весь подвой должен оказаться под землей: на нем в дальнейшем образуются дополнительные корни, которые разовьются в мощную корневую систему.

Примерка

Я примерила саженец, и меня его положение вполне устраивает: почти весь зеленый прирост после заделки окажется над землей. Не забывайте, что примерку нужно делать вместе с емкостью, в которой находятся корни саженца, потому что часто с первого раза не удается выкопать яму нужной глубины.

Готовим питательную земляную смесь

Для заполнения ямы нужно приготовить питательный грунт. Почва на моем участке достаточно плодородная, но я добавляю к ведру грунта ведро компоста, неполное литровое ведерко древесной золы и совсем немного Нитроаммофоски – буквально одну полную чайную ложку. Все это нужно хорошо смешать.

Подготовка саженца

Чтобы освободить корневую систему саженца винограда от пластиковой бутылки, я разрезаю острым ножом пластик сверху почти до самого дна, а за пару сантиметров от дна поворачиваю нож и веду его по кругу, отрезая верхнюю часть бутылки от нижней. Чтобы не повредить корни саженца, я во время процедуры оттягиваю стенку бутылки на себя.

Когда бутылка разрезана, нужно сначала осторожно снять ее верхнюю часть, а затем отделить от земляного кома бутылочное дно. Земляной ком при этом не должен развалиться.

Посадка винограда

Уложив саженец в яму, нужно присыпать его корневую систему несколькими горстями обычной земли, которая осталась после выкапывания котлована. Если присыпать корни приготовленной питательной смесью, молодые корешки саженца могут получить ожог. Чтобы зафиксировать в яме черенок, подсыпьте немного земли и под него, уложив стволик на земляную подушку.

После посадки место прививки, с которого еще не снята пленка, должно остаться не прикрытым землей, потому что через время пленку придется снимать. Теперь осталось засыпать яму подготовленным грунтом, а если грунта не хватит, нужно приготовить еще одну порцию, смешав ингредиенты в той же пропорции.

Высыпав на саженец питательную земляную смесь, нужно полить его подогретой водой. Мне хватило для этого двух ведер. Лить воду нужно по стенкам ямы, чтобы не смыть грунт с саженца. Когда вода впитается, присыпьте саженец слоем сухой земли, но заполнять яму в попытке выровнять ее с поверхностью участка не нужно: углубление должно оставаться.

Корнесобственный саженец

Подготовка ямы и примерка

Яму для корнесобственного саженца нужно копать по-другому. Ширина и длина котлована – 60х60 см, а глубина зависит от длины саженца.

Если у вашего корнесобственного саженца длинный черенок, посадите его под наклоном, то есть первым способом, как я посадила привитый чубук. Но поскольку у моего саженца черенок короткий, я посажу его в обычный котлован, глубина которого после примерки определилась в 60 см: я поставила саженец с емкостью в яму и убедилась, что три четыре нижних листочка на зеленом побеге после посадки окажутся ниже уровня земли примерно на 15 см.

Как сажать виноград

На дно ямы я бросила лопату рыхлой земли и установила на нее саженец, не снимая с корней бутылку. Затем я сделала вокруг саженца земляную подушку из земли, которая была выкинута при выкапывании котлована. Земля защитит пяточные корни винограда от химических ожогов.

Затем я бросила в яму питательную почвенную смесь, приготовленную по уже описанному рецепту, и хорошо ее уплотнила. Наполнение ямы должно сравняться высотой с уровнем грунта в бутылке.

Выкручивающими движениями я осторожно вынимаю саженец вместе с бутылкой из земли, чтобы в грунте осталась лунка размером с земляной ком саженца. Сняв с корневой системы емкость вышеописанным способом, поместила саженец в лунку и обжала вокруг него землю. Располагать растение в котловане нужно с учетом того, как вы потом будете подвязывать его к шпалере.

Затем я забросала в яму остаток питательной земляной смеси, заполнив котлован на 5-7 см ниже того места, откуда растет побег и вылила в яму два ведра теплой воды, а когда она впиталась, добавила в котлован слой сухой земли толщиной в несколько сантиметров. Заделывать яму вровень с поверхностью участка не нужно: саженец должен расти в углублении.

Вот так по-разному высаживаются в грунт виноградные саженцы. Желаю всем успехов, хорошего настроения и богатых урожаев.

Виноград: посадка і догляд, вирощування в саду

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 11 лютого 2019 Перша редакція: 11 березня 2016 🕒 30 хвилин 👀 88344 рази 💬 16 коментарів

  • Прослухати статтю
  • Посадка й догляд за виноградом
  • Ліана виноград – опис
  • Посадка винограду
    • Коли садити виноград
    • Посадка винограду навесні
    • Посадка винограду восени
    • Догляд за виноградом навесні
    • Догляд за виноградом улітку
    • Догляд за виноградом восени
    • Обробка винограду
    • Полив винограду
    • Підживлення винограду
    • Підв’язування винограду
    • Коли обрізувати виноград
    • Обрізування винограду навесні
    • Обрізування винограду влітку
    • Обрізування винограду восени
    • Як розмножувати виноград
    • Розмноження винограду живцями
    • Розмноження винограду щепленням
    • Розмноження винограду відсадками

    Виноград культурний (лат. Vitis vinifera) – представник виду чагарникових багаторічних ліан роду Виноград родини Виноградні, зростає в районах із субтропічним і помірним кліматом і широко культивований у різних країнах усіх континентів. У природі цей вид не зустрічається. Він походить від дикорослого винограду лісового, що зростав по північному узбережжі Середземного моря до південного узбережжя Каспійського моря. Виноград – одна з перших рослин, яку почало культивувати людство.

    Докази давнини культури можна виявити на фресках і барельєфах у гробницях єгипетських фараонів. Наявні письмові документи переконливо свідчать, що людина обробляла виноград як мінімум 7 тисяч років тому, і вже тоді з нього готували вино. Виноградарство процвітало чотири тисячі років тому в Межиріччі – в Ассирії і Вавилоні. Вирощували виноград і стародавні греки, жваво торгуючи вином із нього з Центральною Азією та Індією. На території України вирощування винограду почалося ще за часів Київської Русі, про що є письмові згадки – так, у «Літопису Никона» (1151 р.) читаємо: «Берендеї і чорні клобуці волості позжаша і винограда посікоша». Сьогодні виноград так само затребуваний, як і тисячі років тому.

    Його плоди вживають в їжу в свіжому вигляді, з них роблять родзинки, сік, варення, маринади, компоти, оцет і, звичайно, вино. З кісточок вичавлюють олію, яка є цінною сировиною для фармакологічної та косметичної промисловості. Листя винограду використовують для приготування голубців, долми та інших страв.

    Прослухати статтю

    Посадка й догляд за виноградом

    • Посадка: із кінця березня до кінця травня садять здеревілі саджанці, з середини травня до кінця червня – зелені, вегетуючі. У теплих районах можна садити виноград і восени.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло. Найкраще місце – ділянка в середній частині схилу з південного, західного або південно-західного боку.
    • Ґрунт: піщаний, супіщаний, суглинний, глинистий, а найкраще – змішаний, наприклад, суміш намулу з глиною, камінням і органікою.
    • Полив: навесні, відразу після зняття укриття. Витрата на один на кущ – 4 відра води з розмішаною в них півлітровою банкою золи. Наступне поливання – за тиждень до початку цвітіння, третє – після цвітіння. Коли ягоди почнуть забарвлюватися, полив припиняють, але за тиждень до укриття проводять підзимній полив.
    • Підживлення: унесених у посадкову яму добрив вистачить на 3-4 роки. На початку п’ятого сезону напровесні в пристовбурні кола винограду вносять повне мінеральне добриво, а за тиждень-півтора до цвітіння – рідкі органічні добрива (розчин курячого посліду або коров’яку з додаванням фосфатів і калійного добрива). На початку дозрівання ягід ґрунт удобрюють калійно-фосфорним комплексом. Можна підживлювати виноград також по листю, причому як основними добривами, так і розчинами мікроелементів, яких бракує рослині.
    • Обрізування: тільки восени.
    • Підв’язування: обов’язкове.
    • Розмноження: відсадками, щепленням, живцями, набагато рідше – насінням.
    • Шкідники: виноградна блішка, виноградна мінуюча міль, виноградна подушечниця, виноградний комарик, довгоносики сірий і чорний бурякові та великий люцерновий, златка, шашіль пахучий, виноградний павутинний, виноградний повстяний і європейський червоний кліщі, виноградний свербун, виноградна, дворічна та гронова листовійки, оси, трипси виноградні, червці борошнисті та Комстока, цикади та філоксери.
    • Хвороби: альтернаріоз, бактеріальний рак, апоплексія, вертицильоз, арміляріоз, біла, чорна, кисла й коренева гнилі, диплодіоз, різного роду некрози, фузаріоз, пеніцильоз, бактеріоз, церкоспоріоз, хлороз, ескоріоз (чорна плямистість, або відмирання пагонів, або фомопсис), оїдіум (або борошниста роса винограду), мілдью (або пероноспороз винограду), антракноз.

    Ліана виноград – опис

    В умовах півдня виноград досягає довжини 30-40 м, але в середній смузі ліана виростає тільки до трьох метрів. Гілка винограду прикріплюється до опори за допомогою вусів. На старих стовбурах кора глибоко-борозниста, з коричневою корою, що відділяється, молоді пагони – червонуваті або жовтуваті. Листя у рослини черешкове, чергове, цілісне, складається з трьох або п’яти лопатей. Двостатеві, дрібні квітки зеленуватого відтінку зібрані в щільну або пухку волоть. Цвітіння винограду починається в травні або червні, а плодоношення – в серпні або вересні, хоча деякі сорти достигають тільки в жовтні. Соковиті плоди з насінням у кількості від одного до чотирьох або взагалі без насіння зібрані в грона різних форм. Колір плодів може бути жовтим, зеленим, рожевим, чорно-фіолетовим або темно-червоним. Зазвичай плоди вкриті восковидним нальотом. Виноград довгожитель: він може досягати віку від 130 до 150 років.

    Посадка винограду

    Коли садити виноград

    Виноград садять як навесні, з кінця березня до кінця червня, так і восени. З кінця березня до середини травня садять здеревілі саджанці, а зелені, вегетуючі, садять пізніше, з середини травня до кінця червня. У продаж саджанці надходять зазвичай восени, і не варто тримати їх до весни, оскільки вони можуть запліснявіти, засохнути, їх можуть з’їсти миші. Тому посадка винограду восени цілком виправдана, тим більше, що саджанці прекрасно приживаються, якщо ви виконаєте посадку відповідно до вимог агротехніки та придбаєте здоровий посадковий матеріал: зріз кореня має бути білим, а не бурим, однорічним, добре визрілі пагони мусять бути яскраво-зеленими на зрізі, вічка не повинні опадати від дотику. Перевірте також, щоб саджанці не були пересушеними.

    Важливою умовою для успішної адаптації саджанців у ґрунті є їхня передпосадкова підготовка. Перед висадкою в ґрунт коріння саджанця протягом 12-24 годин тримають у чистій воді, однорічний пагін обрізають на висоті 3-4 вічок, коріння на верхніх вузлах обрізають, а на нижніх лише злегка вкорочують.

    Висаджують саджанці винограду з південного, західного або південно-західного боку будівель, оскільки виноградові для розвитку необхідні тепло і світло. Найкращим місцем для вирощування винограду вважається середня частина схилу, оскільки в нижній частині його можуть пошкоджувати заморозки. Не висаджуйте виноград ближче ніж за 5-6 м від дерев.

    Посадка винограду навесні

    Якщо ви садите виноград у чорнозем або глину, то яма для нього повинна бути розміром 80х80х80 см, а якщо вам доводиться вирощувати виноград у піщаному ґрунті, то глибина ями має бути не менше метра, і копають її з осені, щоб за зиму ґрунт устоявся. Глибока посадка дозволить саджанцеві швидше вкоренитись і захистить його коріння від промерзання. На дно ями висипають шар щебеню завтовшки 10-15 см, потім встромлюють у нього пластикову трубу діаметром 5 см за 10 см від стінки ями. Висота труби мусить бути такою, щоб вона виступала над поверхнею на 10-15 см. Далі на дно насипають шар чорнозему завтовшки 15 см, згори на нього 150 г калійного добрива (сірчанокислого калію, калімагнезії або сульфату калію), 200 г суперфосфату і розподіляють це все по дну рівномірно. Якщо ви прихильник натуральних підживлень, замініть мінеральні добрива трилітровою банкою золи. На шар добрив знову насипають шар родючої землі такої ж товщини, розрівнюють його, а зверху знову насипають шар добрив у тих же кількостях. Завершує цю листкову подушку родючий ґрунт. Як тільки ви внесли останній шар, утрамбуйте подушку, вилийте в яму 5-6 відер води і залиште до весни.

    Навесні, беручись до посадки саджанця, насипте по центру ями горбик родючої землі. Перед тим, як посадити виноград, коріння саджанця опускають у бовтанку, приготовану за таким рецептом: у 10 л води розчиняють чайну ложку гумату, потім додають у розчин стільки глини, щоб вийшла рідина консистенції магазинної сметани. Після обробки коренів бовтанкою саджанець опускають в яму, розташовують його на пагорбі бруньками на північ, а кореневою п’ятою на південь, розправляють коріння і присипають його шаром живильного ґрунту завтовшки 10 см. Потім внесіть у чорнозем пісок із розрахунку 1:1 і заповніть яму вщерть цією ґрунтосумішшю. Ущільніть ґрунт навколо саджанця, закрийте поверхню ями чорною садовою плівкою, прорізавши отвір для труби і саджанця, і попервах надіньте на саджанець 5-6-літрову пластикову пляшку з обрізаною шийкою. Подальший полив здійснюйте через дренажний отвір (укопану пластикову трубу).

    Ми розповіли вам про посадку укороченого виноградного саджанця. Саджанець довше 25 см висаджують точно так само, але під нахилом.

    Посадка винограду восени

    Осінню посадку винограду здійснюють із початку жовтня до замерзання ґрунту за тим самим принципом і тією самою схемою, що і весняну. Єдина різниця в тому, що перед настанням зими молоду рослину високо підгортають землею, вкривають хвоєю, а пристовбурні кола застеляють тирсою або торфом. Не саджайте виноград у щойно приготовану яму, дайте землі встоятися бодай 2-3 тижні: при осіданні ґрунт не тільки потягне саджанець за собою в глибину, а й порве його коріння.

    Деякі садівники стверджують, що зовсім не обов’язково копати під саджанець яму, закладати в неї дренажний шар і вистилати на її дні подушку з поживного ґрунту та добрив. Мовляв, досить зробити в землі ломом отвір завглибшки півметра і розширити його, розгойдуючи інструмент, до 10-12 см у діаметрі, а потім опустити в отвір саджанець. Імовірно, можна і так садити виноград, однак ніхто з моїх знайомих не ризикнув скористатися таким способом, тому не можу вам його порекомендувати. Якщо вам не шкода посадкового матеріалу, ризикніть скористатися цим спрощеним способом і напишіть нам, що у вас вийшло.

    Догляд за виноградом

    Догляд за виноградом навесні

    Посадка і догляд за виноградом – справа багатотрудна, але цікава і вдячна, і головним порадником для вас із часом стане ваш досвід. А ті, хто тільки починає вирощувати виноград, може поки що скористатися нашим досвідом і нашими порадами.

    Зимове укриття з виноградних кущів знімають, коли температура повітря перевищить -5 ºC. Якщо ви побоюєтеся того, що морози повернуться, не відкривайте виноград повністю, а влаштуйте в укритті вентиляційні отвори. Потім, коли небезпека мине і почнуть проростати бруньки, укриття можна буде зняти повністю. Захищає відкриту лозу від заморозків розчин Епіну в холодній воді. Обробку кущів розчином проводять за добу-дві до похолодання, захисна дія Епіну триває до десяти днів.

    Якщо навколо куща стоїть вода, вичерпайте її або зробіть канавки, по яких вона піде. Щоб не було застою води, надалі висаджуйте виноград на схилі або насипайте для нього горбок. Проведіть санітарне обрізування зламаних або підмерзлих пагонів і підв’яжіть лозу на нижній дріт у вертикальному або похилому положенні. Огляньте кущі, і за необхідності проведіть лікування винограду від виявлених захворювань. Якщо рослина здорова, проведіть профілактичну обробку від шкідників і хвороб Нітрафеном, для чого розчиніть у 10 л води 200 г препарату.

    Весна – найкращий час для щеплення винограду, і взятися до розмноження цим способом потрібно перед початком сокоруху. Водночас у ґрунт вносять комплексні добрива, що не містять мікроелементів – Нітрофоску або Кеміру, після чого ґрунт навколо рослин перекопують і поливають із метою підвищення температури в шарах землі, де розташовується коренева система винограду.

    Навесні висаджують у ґрунт нові саджанці і починають їх формування: кілька разів виламують непотрібні пагони, доки потрібні відростуть до 40 см. Видаляють також зайві бруньки і кореневу парость. Коли на пагонах розвинеться по дві пари листків, молоді кущі винограду обприскують фунгіцидом. На початку травня нові пагони підв’язують до шпалери, кущі за 10 днів до початку цвітіння підживлюють комплексним добривом, а як тільки з’являться суцвіття, їхню кількість нормують, щоб не перевантажувати кущ.

    Догляд за виноградом улітку

    Догляд за виноградом у літню пору полягає передусім у регулярному прищипуванні лози, щоб вона не витягувалася вище 170 см. До середини літа проводять два підживлення винограду. Необхідно своєчасно видаляти паростки, утворені лозою, щоб живлення йшло сформованим паросткам і витрачалося на дозрівання ягід. У середині липня видаліть усе листя, яке перекриває доступ світла до плодів.

    Щодня оглядайте виноградні кущі на предмет появи захворювань або комах-шкідників, а в якості профілактики на початку літа проведіть обробку кущів Ридомілом від захворювання міллю, додавши в розчин, зроблений за інструкцією, дозу Фуфанону, що знищує павутинних кліщів. Обидва розчини готують окремо і тільки потім змішують. На початку липня проводять повторну обробку винограду цими препаратами.

    Догляд за виноградом восени

    Як доглядати за виноградом після збору врожаю? Головна мета догляду за виноградом восени – підготовка до зимівлі. Виноград після збору врожаю, віддавши всі сили на плодоношення, слабшає, тому потребує підживлення органічними добривами, змішаними із золою, та обробки від шкідників і хвороботворних мікроорганізмів, які можуть завдати серйозної шкоди втомленій рослині. Найважливішим пунктом догляду є осіннє формування винограду, але перед тим, як обрізати виноград, дочекайтеся, щоб із нього опало все листя. Однак не слід зволікати з обрізуванням до настання морозів, інакше деревина стане крихкою, і ви можете дуже нашкодити рослині.

    Сорти винограду зі слабкою морозостійкістю слід на зиму захищати від холодів. Захисту також потребує виноград, вирощений у регіонах із холодними зимами. Для цієї мети основи кущів високо підгортають землею, а лози обрізають так, щоб їх можна було пригнути до землі. Вкривають виноград ялиновим гіллям, а в разі сильних морозів додатково накидають на ялинове гілля сніговий замет.

    Обробка винограду

    Поширена помилкова думка, що лікарські препарати лікують заражені хворобою ділянки і рослини, але насправді це не так. Вони можуть врятувати від інфекції ще здорові тканини, адже хімпрепарати знищують збудників інфекції, а здатності відновлювати хворі рослини вони не мають. Ось чому така важлива профілактична обробка винограду, котра знищує ймовірну загрозу на ще здорових рослинах. Навесні, коли зелені пагони відростуть до 10 см, обробіть лозу тривідсотковою бордоською рідиною, одновідсотковою колоїдною сіркою або хлорокисом міді – це зміцнить імунітет рослин від повстяного кліща і літнього нашестя різних грибків. Замість перерахованих добре відомих засобів можна провести обробку винограду такими препаратами з розрахунку на 10 л види: Поліхом (80 г) або Ридоміл (50-60 г). У розчин можна додати препарат для позакореневого підживлення винограду, наприклад, Плантафол. Обробка рослин у цей час називається «по п’ятому листку».

    Наступна обробка винограду проводиться напередодні цвітіння, в крайньому разі по бутонах, але ніколи не обробляйте квітучий виноград. Для другої обробки використовують системний фунгіцид, наприклад, препарат Стробі. Після цвітіння повторіть обробку винограду системним фунгіцидом, а коли плоди досягнуть розміру гороху, проведіть обприскування кущів «весняними» засобами – бордоською рідиною, хлорокисом міді або колоїдною сіркою, а також Поліхомом або Ридомілом. Остання обробка винограду проти мілдью й оїдіуму проводиться ближче до кінця липня препаратами короткого терміну очікування, наприклад: Стробі і Тіовіт Джет або Квадріс і Тіовіт Джет, або Стробі і колоїдна сірка.

    Це лише приблизна схема проведення обробок. Для того, щоб не виникало звикання хвороботворної флори і фауни до препаратів, рекомендуємо вам щороку їх міняти.

    Полив винограду

    Перше поливання винограду проводять після остаточного зняття зимового укриття і підв’язування лози до нижньої горизонтальної направляючої шпалери. Виноград віком до трьох років поливають через вкопані труби. Витрата води на один кущ – 4 відра теплої води, в яку додають півлітра деревної золи. Вдруге виноград поливають за тиждень до цвітіння, втретє – після цвітіння. Як тільки зелені ягоди почнуть набувати властивого сортові кольору, полив припиняють, але напередодні зими, за тиждень до укриття, проводять підзимне вологозарядкове поливання винограду, яке буде четвертим за рахунком для столових сортів винограду та молодих рослин винних сортів, але єдиним за весь рік для зрілих кущів винограду винних сортів.

    Підживлення винограду

    Запасу добрив, внесених в яму при посадці, рослині вистачить на 3-4 роки. До цього терміну, як правило, кущ уже сформується і почне плодоносити, тому виникне потреба в поживних речовинах. Чим підживити виноград, щоб стимулювати його ріст і рясне плодоношення? Підгодовують виноград як органічними, так і мінеральними добривами. Основне органічне добриво винограду – гній, оскільки в ньому є всі необхідні рослині елементи. Крім гною, як добриво застосовують пташиний послід, компост, торф. Мінеральні добрива також необхідні рослині. З простих азотних добрив для підживлення винограду застосовують аміачну селітру і сечовину, з фосфорних – гранульований суперфосфат, подвійний або простий, з калійних – Екоплант, калійну сіль, хлористий або сірчанокислий калій. Зі складних мінеральних добрив найкращими для винограду є Растворін, Флоровіт, Кеміра і Майстер.

    Перше підживлення винограду сухими добривами проводиться відразу після зняття з нього укриття, і складається воно з 40 г суперфосфату, 30 г калійного добрива і 45 г азотного на один кущ. Вносять добрива в канавки навколо кущів, а згори присипають їх ґрунтом.

    Друге підживлення у вигляді водного розчину вносять за тиждень-півтора до початку цвітіння. Готують розчин, змішавши одне відро гною або курячого посліду з двома відрами води і давши складу побродити 10-12 днів у закритому посуді, після чого розбавляють його водою в 5-6 разів і додають на кожне відро готового розчину 15 г калійного добрива і 25 г суперфосфату. Для підживлення одного куща досить одного відра розчину.

    На початку дозрівання плодів виноград підживлюють фосфором і калієм з розрахунку 50 г суперфосфату і 20 г калійного добрива на кожен кущ.

    Добре реагує виноград на позакореневі підживлення, які цілком можна поєднувати з обробкою кущів фунгіцидом проти захворювання мілдью. До складу позакореневих підживлень можуть входити як основні поживні речовини (азот, фосфор і калій), так і необхідні рослині елементи – бор, цинк, молібден, мідь, кобальт або марганець. Найлегше використовувати для підживлення готові препарати Кеміра, Новоферт, Акварин або Плантафол.

    Азотні добрива, так само, як і коров’як або пташиний послід, використовують для підживлення тільки до середини літа, оскільки застосування цих добрив у більш пізні терміни може призвести до затримки дозрівання врожаю. І проявляйте помірність при плануванні підживлення, не перегодовуйте ґрунт добривами, щоб потім не панікувати через те, що виноград не плодоносить.

    Підв’язування винограду

    Підв’язування винограду до опори здійснюється з метою формування куща для зручності догляду за ним. Якщо лозу не підв’язувати, вона чіплятиметься за випадкові опори, зростання куща стане некерованим, і вам буде набагато важче збирати урожай, і якість, і кількість якого буде під питанням.

    Проводиться підв’язування винограду в два етапи:

    • ранньою весною, після зняття укриття з кущів і до того, як розпустяться бруньки, здійснюють сухе підв’язування винограду: всі гілки пригинають до нижньої горизонтальної направляючої шпалери і підв’язують їх до неї. Намагайтеся при підв’язуванні домагатися плавного вигину лози, щоб не вивести з ладу її провідну систему і не перекрити надходження живлення до вічок;
    • коли зелені пагони підуть у ріст і досягнуть 40 см, проводять зелене підв’язування: молоді пагони підв’язують під кутом, щоб вони не ламалися від вітру і рівномірно освітлювалися сонцем. Як тільки пагони досягнуть наступної горизонтальної направляючої, їх кріплять до неї. Підв’язування молодих пагонів проводять три-чотири рази за вегетаційний період. Не підв’язуйте зелених пагонів за верхнє міжвузля, намагайтеся притягти їх до дроту між другою і третьою брунькою від кінця пагона.

    Горизонтальний із нахилом спосіб підв’язування виноградних пагонів найзручніший в усіх відношеннях, хоча деякі виноградарі вважають за краще підв’язувати лозу дугою, кільцем або строго вертикально. Найкращий матеріал для підв’язування – вимочене в воді лико або спеціальний канатик із загорненого в папір дроту. Аби лоза не стиралася об дріт, до якого прив’язана, кріплення здійснюють «вісімкою», пропускаючи лико чи канат між стеблом і металом.

    Обрізування винограду

    Коли обрізувати виноград

    Виноград обрізують восени, тому що після весняного обрізування рани на лозі гояться з великими труднощами, стікаючи «сльозами». Пасока заливає вічка, від чого вони закисають і не розпускаються. Через це ви можете втратити не тільки врожай, а й усю рослину.

    Обрізування винограду навесні

    На початку весни, коли температура повітря досягне 5 ºC, при крайній необхідності проводять обережне санітарне обрізування зламаних і хворих пагонів на молодих рослинах або на посаджених восени.

    Обрізування винограду влітку

    Літнє обрізування за великим рахунком обрізуванням не є. Влітку виноград прищипують, пасинкують, карбують, на ньому виламують зайві гілки, з нього зрізують листя, затуляють плоди від сонця – всі ці процедури спрямовані на те, щоб кущ провітрювався й отримував рівномірне живлення та освітлення, що дозволить сподіватися на високий урожай ягід.

    Обрізування винограду восени

    ООсіннє обрізування краще проводити в два етапи. Як тільки ви знімете з куща всі грона, очистіть гілки від тих ланок, які відплодоносили, від кволих пагонів і вовчиків. Другий етап обрізування починається через два тижні після опадання листя. Не бійтеся, що лози, які висять на шпалері, прихопить заморозками – від ранніх морозів вони краще загартуються. Однак обрізують виноград при температурі повітря не нижче -3 ºC, поки гілки не стали крихкими.

    Обрізувати саджанці нескладно: видаліть зайві пагони, залишаючи на кущі від трьох до восьми рукавів, що ростуть під кутом від ґрунту. А ось схема обрізування дорослого куща набагато складніша:

    • у першій половині вересня видаляють молоді пагони з нижньої частини багаторічних рукавів – ті, що виросли нижче першого дроту, натягнутого на висоті 50 см від поверхні ділянки. На молодих пагонах, які виросли на рукавах вище другого дроту, натягнутого на 30 см вище за перший, видаляють усі бічні паростки і карбують верхівки, захоплюючи відрізки завдовжки до 10 % довжини пагона;
    • після падолисту виберіть на висоті двох перших дротів два добре розвинених пагони. З нижнього пагона, що виріс із зовнішньої частини рукава, сформуйте сучок заміщення – обріжте його на висоті 3-4 вічок. Другий пагін, розташований трохи вище з протилежного боку рукава, обріжте на висоті 7-12 вічок – тепер це буде плодова стрілка.

    У підсумку на кущі залишаться багаторічні штамби, що ростуть перпендикулярно до землі, і рукави з бруньками, які в наступному році дадуть нові лози і грона.

    Розмноження винограду

    Як розмножувати виноград

    Оскільки вирощений із насіння виноград рідко успадковує властивості своїх батьків, зберігаючи лише деякі їхні риси, в аматорському садівництві виноград розмножують вегетативними способами: укладенням відсадків, щепленнями або вкоріненням живців. Ці способи забезпечують збереження в потомства всього біологічного комплексу материнської рослини. Вони базуються на такій властивості винограду, як регенерація, яка забезпечує, наприклад, і заростання ран, і відновлення куща після пошкоджень від сильних морозів.

    Розмноження винограду живцями

    Живцювання винограду – найпростіший спосіб розмноження цієї культури. Для нього використовують здерев’янілі живці винограду, які заготовляють під час осіннього обрізування кущів. Нарізають живці з визрілої лози діаметром не тонше олівця з рівномірними по довжині міжвузлями і з двома-трьома вічками. Що довші чубуки, то краще вони зберігаються. Нижній зріз робиться під кутом 45º на 3-4 см нижче бруньки. Оптимальна температура зберігання у вологому середовищі від 0 до 5 ºC – для цього ідеально підходить сховище для картоплі. Не допускайте, щоб зрізані живці довго лежали на сонці. Опустіть живці на 5-10 хвилин в одновідсотковий розчин залізного купоросу, потім просушіть поверхню, загорніть живці в папір, покладіть в поліетиленовий пакет і помістіть на зберігання.

    У кінці лютого або на початку березня чубуки переходять зі стану глибокого спокою в стан спокою вимушеного, тому саме в цей час можна починати вкорінення. Дістаньте чубуки зі сховища й огляньте їх: кора повинна бути бурого кольору, без цвілі і плям, а на зрізі живець, як і вічко, повинен бути яскраво-зеленим. Замочіть придатні до вкорінення живці на кілька хвилин у блідо-рожевому розчині марганцівки, потім поставте їх для відновлення водного балансу тканин у банку, наповнену водою на висоту 5-6 см із додаванням краплини меду, і надіньте зверху на живці поліетиленовий пакет. Після того, як живці наситяться водою, зробіть на кожному з них нижній зріз безпосередньо під нижнім вузлом.

    У пластикові скляночки насипають ґрунт, що складається з рівних частин піску, перегною і торфу, потім роблять у ґрунті 5-6-сантиметрове заглиблення, насипають на його дно трохи піску для утворення подушки, потім в отвір вставляють живець, а порожнини між ним і стінками поглиблення заповнюють піском. Нижній край живця не повинен доходити до дна 5-7 см, верхня брунька має бути трохи прикрита піском, а верхній зріз обробляють садовим варом. Оптимальна температура для вкорінення живців у їхній нижній частині повинна бути 23-28 ºC, а у верхній – 15-18 ºC. Для цього протягом місяця влаштовують нижній підігрів посуду з живцями, встановивши їх на загальний піддон. Під час укорінення в міру необхідності підсохлий ґрунт поливають теплою водою, обережно розпушують, зайві пагони прищипують, а суцвіття після появи видаляють. До кінця квітня або початку травня рослини якийсь час загартовують на балконі або терасі, після чого їх можна висаджувати у відкритий ґрунт.

    Розмноження винограду щепленням

    Щеплений саджанець складається з підщепи – живця стійкого до філоксери сорту завдовжки до півметра, і прищепи – живця культурного сорту з однією брунькою. Товщина підщепи не повинна бути меншою за товщину щепи, яка, своєю чергою, не повинна бути тоншою за олівець. Живці заготовляють восени, під час обрізування – на кожному має бути не менше трьох-чотирьох вічок. Узимку їх зберігають, як було описано вище. Підщепний кущ теж готують з осені: на ньому обрізують усе зайве, залишаючи тільки лозу для щеплення, і добре вкривають на зиму. Процедуру здійснюють перед початком сокоруху, в безвітряний похмурий день, оскільки для зрощення місця щеплення необхідна вологість. Можна здійснити щеплення влітку. У червні дістаньте зі сховища заготовлені з осені живці, поновіть нижні зрізи, опустіть їх у банку з водою на дні, і як тільки наклюнуться бруньки, перемістіть банку з живцями для загартування в холодильник. За кілька днів дістаньте живці з холодильника і прищепіть їх до підщепи. Для здійснення річного щеплення підщепні кущі винограду обрізують навесні по тогорічній лозі, на яку будете робити щеплення живця. Особливістю щеплення винограду в літній час є те, що швидкість руху соку в підщепі і щепі різні – саме це і забезпечує гарне зрощення. Виберіть для проведення процедури неспекотний, але і не холодний день – температура повинна бути не нижче 15 і не вище 35 ºC.

    Зрощення відбувається за рахунок утворення між двома частинами нових клітин. Взявши щепу місцем майбутнього щеплення від себе, її обрізують відразу над верхньою брунькою, а відступивши нижче неї 4-5 см, надрізають живець із двох боків у напрямку від себе гострим клином на 2-3 см. Клин не повинен вийти увігнутим, інакше не відбудеться зрощення. Щоб живець не висох, загорніть його у вологу тканину. На підщепі зріз роблять на 4-5 см вище рівня останньої бруньки: розріз робиться вздовж більшого овалу зрізу лози. Глибина розрізу така ж, як клин живця. Всадивши клин прищепи в розріз підщепи так, щоб їхні бруньки дивилися врізнобіч, оберніть місце щеплення окулірувальною плівкою, ізоляційною стрічкою або скотчем. Коли почнеться сокорух, оберніть місце щеплення газетою або світлонепроникним матеріалом.

    Якщо ви вирішили прищепити виноград улітку, то після того, як ви вставили клин прищепи в підщепу, місце зрощення обгортають вологою тканиною, згори на неї надягають поліетиленовий пакет, закріпивши його нижче місця щеплення, а потім обгортають щільним папером, що захищає імпровізований парник від сонячних променів. Якщо на пакеті не виникає конденсату, пакет знімають, тканину зволожують, потім знову надягають на щепу пакет, закріпивши його нижче щеплення. Коли брунька щеплення розпуститься, папір знімають, пакет над щепленням обрізають і закріплюють його на живці вище місця щеплення. Коли на підщепі з’являться потужні паростки, з нього знімають пакет і вологу тканину, але перший рік щеплений саджанець потрібно берегти, оскільки щепу можна випадково відламати.

    Щоб щеплення пройшло успішно, слід знати, що:

    • в якості підщепи краще використовувати зимостійкі гібриди, стійкі до мілдью, оїдіуму і філоксери;
    • підщепу і щепу підбирають із сортів з однаковою силою зростання;
    • інструмент для різання повинен бути дуже гострим і стерильним;
    • лозу підщепи обрізають строго перпендикулярно до лінії росту.

    Розмноження винограду відсадками

    Розмножують виноград цим способом і навесні, і восени. Перед тим, як розмножувати виноград, зробіть у землі канавку завглибшки до 50 см, внесіть у неї чорнозем, змішаний із перегноєм, потім покладіть у канавку низькозростаючу однорічну лозу і засипте її землею, залишивши над поверхнею верхівку із трьома листками і точкою зростання. Полийте відсадок двома відрами води. За весняно-літній період за умови, що ґрунт над відсадком буде весь час злегка вологим, з кожного вузла з’явиться пагін, у якого буде своя коренева система. Цей спосіб найчастіше використовують, коли потрібно замінити старий кущ винограду молодим.

    Хвороби винограду

    Найголовніша проблема для виноградарів – це незліченні хвороби винограду, з якими доводиться боротися щороку. Навіть при суворому дотриманні агротехніки культури трапляються ураження рослин інфекційними та неінфекційними захворюваннями. Про ті з них, з якими доводиться мати справу найчастіше, ми розповімо детальніше:

    Антракноз – грибкова хвороба, що вражає листя, суцвіття, пагони і плоди. Проявляється антракноз бурими плямами з більш світлою облямівкою, які поступово зливаються одна з одною. Тканина в цих місцях відмирає і випадає. На пагонах з’являються темно-бурі плями, потім овальні сіро-рожеві плями, що поширюються на цілі міжвузля – в цих місцях тканина розтріскується, і виникають виразки. Суцвіття темніють і всихають, на ягодах утворюються плями.

    Заходи боротьби. Боротьбу з антракнозом ведуть із застосуванням контактних і системних фунгіцидів – бордоською сумішшю, Ридомілом, Таносом, Хорусом, Антраколом або Акробатом. Якщо у вашій місцевості антракноз часте явище, краще вирощувати сорти винограду, стійкі до цієї хвороби;

    Оїдіум – виноградна борошниста роса, яку викликає грибок. Симптоми хвороби виглядають як сірувато-білий борошнистий наліт на рослині. З розвитком хвороби листя винограду стає кучерявим, суцвіття відмирають, ягоди сохнуть або лускають. Сприяє розвитку захворювання тепла волога погода. До ураження хворобою частіше схильні сильнооблистяні кущі з поганою вентиляцією.

    Заходи боротьби. Не дозволяйте кущам заростати листям, підв’язуйте гілки, виламуйте зайві пагони, видаляйте бур’яни, проводьте обробку кущів одним із препаратів: Танос, Хорус, Стробі, Топаз, Тіовіт;

    Мілдью, або несправжня борошниста роса винограду – найбільш поширене і шкідливе грибкове захворювання рослини. Від того, що роса несправжня, вона не менш небезпечна, ніж справжня борошниста роса. Вражає захворювання всі зелені частини рослини. Перша ознака хвороби – поява на верхній стороні листя маслянистих плям. У вологу погоду на споді уражених листків утворюється світлий борошнистий наліт, на місці якого виникають некрози: уражена тканина спочатку жовтіє, потім набуває червоно-бурого відтінку, на ній з’являються відмираючі ділянки. Хворе листя опадає, оголюючи пагони, суцвіття з перебігом хвороби вкриваються білим нальотом, бутони та квітки засихають і обсипаються.

    Заходи боротьби. Збираючись вирощувати виноград, вибирайте сорти, стійкі до грибкових хвороб. Мульчуйте ґрунт під кущами, своєчасно вносьте калійно-фосфорні підживлення, видаляйте паростки, проведіть обробки винограду фунгіцидами: першу на стадії відростання молодих пагонів на 15-20 см, другу перед початком цвітіння, третю, коли ягоди стануть завбільшки як горох. Для обробки підходять препарати Стробі, Купроксат, Антракол, Танос, Хорус, Ридоміл, а також перевірені часом бордоська рідина і хлороксид міді;

    Сіра гниль вражає всі зелені частини рослини, а також однорічну деревину, зокрема і місця щеплень. Вона вкриває нальотом молоді пагони та розкриті вічка, а уражені грона, вкриті густим сірим нальотом, нагадують кашоподібні грудки. Розвивається хвороба в умовах вогкості. Коли настає суха погода, ознаки захворювання поступово зникають, але це не означає, що зникають збудники сірої гнилі.

    Заходи боротьби. Обробіть виноград тими самими фунгіцидами, що і в разі зараження оїдіумом або мілдью;

    Чорна плямистість, або відмирання пагонів, або фомопсис, або ескоріоз – захворювання, що вражає і зелені, і здерев’янілі частини винограду, викликаючи знебарвлення кори. На цих вицвілих ділянках при температурі повітря вище 10 ºC виникають пікніди грибка, і якщо вони глибоко в’їдаються в деревину, то утворюють прогнилі ділянки, спочатку послаблюючи зростання, а потім викликаючи загибель рукавів. Некрозні плями на листі оточені більш світлою і щільною, ніж тканина листка, облямівкою. Хворий листок жовтіє, виноград, уражений хворобою, перестає розвиватися, починає гнити і всихати.

    Заходи боротьби. Оскільки міцелій глибоко проникає в деревину, обробка куща фунгіцидами результату не дасть, тому боротися потрібно з плодовими тілами і спорами грибка. Для цього восени, після опадання листя й обрізування, виноград обробляють мідьвмісними препаратами (хлорокисом міді, бордоською сумішшю, Купроксатом, Хорусом). Всохлі рукави підлягають вирізанню. Навесні виноград обробляють фунгіцидами на стадії появи двох-трьох листків. Надалі обробка проти мілдью або оїдіуму збігається з обприскуванням проти чорної плямистості. Однак слід знати, що чорна плямистість – захворювання хронічне, і за один рік його не вивести, тому налаштуйтеся на довгу і серйозну боротьбу.

    Крім описаних нами хвороб, виноград може потерпіти від альтернаріозу, бактеріального раку, апоплексії, вертицилльозу, армілляріозу, білої, чорної, кислої і кореневої гнилі, диплодіозу, різного роду некрозів, фузаріозу, пеніцилльозу, бактеріозу, церкоспоріозу, хлорозу та інших хвороб, і не від кожної з них існує лікування. Однак здоровим і доглянутим рослинам хворіти доводиться набагато рідше.

    Шкідники винограду

    Серед комах у винограду теж багато ворогів. Вражають рослину такі шкідники: блощиця виноградна, виноградна мінуюча міль, виноградна подушечниця, виноградний комарик; довгоносики: сірий та чорний бурякові і великий люцерновий; златка, шашіль пахучий; виноградний павутинний, виноградний повстяний і європейський червоний кліщі, виноградний кліщ; виноградна, дворічні і гронова листовійки; оси, трипси виноградні, червці борошнисті і Комстока, цикади і філоксери. Це далеко не повний список шкідників виноградних кущів.

    Найнебезпечнішою для винограду комахою є філоксера, або виноградна попелиця, що має дві форми – листову, або галлову, і кореневу. Філоксера поширюється з посадковим матеріалом, поливною водою і вітром на відстань до 15 км. Загибель виноградних кущів викликає коренева форма філоксери, інфікуючи проколи в коренях і руйнуючи їхні тканини.

    Заходи боротьби. Боротися з філоксерою дуже важко. Раніше ґрунт обробляли фумігантами, але тепер цей спосіб не застосовують. Листову філоксеру знищують Конфідор, Золон, Актеллік і подібні до них препарати, а уникнути кореневої філоксери можна тільки вирощуючи виноград на підщепах стійких до неї сортів.

    Гусінь листовійок уражає і листя, і бутони, і плоди винограду. Іноді вони можуть погубити до 80 % урожаю, оскільки відрізняються неймовірною плодючістю і ненажерливістю.

    Заходи боротьби. Після зняття укриття з кущів обробіть кущі винограду Нітрафеном (250 г на 10 л води). Як тільки почнеться літ метеликів, проведіть обробку винограду будь-яким інсектицидом – Актелліком або Карбофосом, через два тижні проведіть повторну обробку. Коли з’явиться гусінь, виноград обприскують десятивідсотковим розчином Карбофоса або шестивідсотковим розчином Бензофосфату.

    Цикади – багатоїдні сисні шкідники, які розмножуються із вражаючою швидкістю. Вони є переносниками мікоплазмових і вірусних хвороб, від яких немає порятунку, тому боротися з цикадами необхідно, як тільки вони з’являться.

    Заходи боротьби. Як тільки помітите на винограді цикад, проведіть обробку кущів розчином Актари відповідно до інструкції.

    Кліщі – теж сисні комахи, що мешкають на споді листків. Вони проколюють листову пластину і харчуються її тканиною та соком. У місцях проколів утворюються цятки, які з часом сохнуть. За один сезон може змінитися до 12 поколінь шкідників.

    Заходи боротьби. Позбавити від кліщів виноградний кущ може обприскування рослини акарицидами – Актелліком, Фуфаноном, Неороном, Омайтом і іншими. Обробка проводиться трьома сеансами з інтервалом в тиждень або десять днів.

    Златка – виноградний оливково-зелений жучок завдовжки до 20 мм. Шкоди винограду завдає і жук, і його безнога личинка: жук деформує виноградне листя, а личинка проробляє звивисті ходи в пагонах і залишається в них на зиму. В результаті життєдіяльності златки пагони в’януть, листя сохне, ягоди дрібнішають.

    Заходи боротьби. Уражені пагони і листя видаляють, рослину обробляють Карбофосом або Актеліком. Якщо ви проводите щорічні профілактичні обробки винограду від шкідників, то златка у вашому винограднику не з’явиться, оскільки вона живе тільки на ослаблених рослинах.

    Подушечниця – малорухливий сисний паразит із родини псевдощитівок, який харчується соком рослин і переносить вірусні захворювання. Вона заселяє пагони і листя, прикріплюється до одного місця і залишається там до кінця свого життя. Подушечниця виділяє субстанцію, що захищає її від дії препаратів.

    Заходи боротьби. Навесні, до розпускання листя, обробіть виноградник Нітрафеном або Препаратом 30, а під час вегетації обприскайте кущі препаратом БІ-58. Одягніть на руку грубу рукавицю і спробуйте механічно зняти подушечниць, що присмокталися.

    Взагалі ж хвороби і шкідники винограду настільки численні, що для докладного їхнього опису, а також для опису заходів із боротьби з ними доведеться поміщати на сайті окрему статтю.

    Види і сорти винограду

    За термінами дозрівання сорти винограду поділяються на надранні, ранні, ранньо-середні, середні, середньо-пізні, пізні і дуже пізні.

    За призначенням сорти поділяються на столові, технічні та універсальні. Столові – це сорти найякіснішого винограду, привабливі на вигляд і прекрасні на смак. Вживають такий виноград переважно в свіжому вигляді. Технічні сорти винограду вирощуються для виготовлення соків і вин, а універсальні годяться і для їжі, і для переробки.

    Загалом же всі сорти вирощуваного сьогодні винограду є гібридами трьох видів: амурського з Далекого Сходу, Лабруска з Америки і винного культурного, поширеного в Азії і Європі. Ці види стали родоначальниками величезної кількості сортів, які умовно поділяють на три групи:

    • євроазійські сорти, які дають найбільші та найсмачніші плоди. Особливо виділяються прекрасною якістю ягід середньоазійські сорти, такі, як, наприклад, Хусайне, або Дамські пальчики. Недоліком середньоазійських сортів є низька морозостійкість, довгий вегетаційний період, сприйнятливість до грибків і філоксери. Європейські сорти дещо поступаються середньоазійським за якістю і смаком, але вони більш холодостійкі;
    • американські сорти винограду швидко ростуть, вони морозостійкі, посухостійкі, не пошкоджуються філоксерою, проте ягоди їх часто занадто дрібні, і їм властивий «лисячий присмак» Ізабелли, хоча гібриди Лабруска Ізабелла і Лідія користуються незмінним успіхом, оскільки невибагливі в догляді і морозостійкі;
    • амурський виноград найбільш морозостійкий – він зносить холоди до -42 ºC, позбавлений присмаку, властивого американським сортам, і має короткий вегетаційний період. Із недоліків – сприйнятливість до філоксери і вимогливість до вологи.

    Пропонуємо вам для знайомства кілька найкращих сортів винограду:

    • Каберне-Совіньйон (синонімом є назва Лафіт) – технічний відносно морозостійкий сорт родом із Франції, стійкий до мілдью, сірої гнилі та гронової листовійки. Використовується для виготовлення високоякісних десертних і столових червоних вин. Ягода з пасльоновим присмаком;
    • Аліготе – теж французький сорт відносно зимостійкого білого винограду, схильного до захворювання сірою гниллю, мілдью й оїдіумом. Використовується для виробництва високоякісних соків і вин;
    • Кардинал (він же Полум’я Токаю) – столовий сорт американської групи з великими фіолетово-червоними овальними ягодами з соковитою, м’ясистою, хрусткою м’якоттю і легким мускатним ароматом. Сорт із низькою морозостійкістю і сприйнятливий до оїдіуму, мілдью, сірої гнилі. Уражається гроновою листовійкою;
    • Мрія (або Надія) – столовий безнасінний сорт української селекції, виведений із середньоазійських сортів Кишмиш чорний і Чауш рожевий. Ягоди овальні, середньої величини, зеленувато-рожевого кольору з тонкою шкіркою і соковитою м’ясистою м’якоттю приємного смаку. Недоліком є низька морозостійкість, крім того, сорт часто уражається мілдью й оїдіумом;
    • Мускат Оттонель – універсальний сорт французької селекції із середньої величини зеленувато-жовтими округлими ягодами з міцною шкіркою, м’ясистою м’якоттю і яскраво вираженим мускатним ароматом. Призначений як для вживання в свіжому вигляді, так і для виготовлення соків, купажних і напівсолодких вин. Морозостійкість середня, уражається оїдіумом, мілдью та сірою гниллю;
    • Ізабелла – гібрид сортів Вітіс Лабруска і Вітіс вініфера родом із Північної Америки. Широко вживається в свіжому вигляді, а також для приготування соку і вина. Округлі ягоди Ізабелли – середнього розміру, майже чорного кольору з міцною шкіркою і слизуватою м’якоттю з вираженим суничним ароматом.

    Крім описаних сортів, популярними в аматорському садівництві є сорти Агдаї, Італія, Кокур білий, Королева виноградників, Красуня Цегледі, Мерло, Молдова, Мускати білий, олександрійський, бурштиновий, гамбурзький, і єреванський, Одеський сувенір, Піно нуар, Рислінг, Ркацителі, Совіньйон зелений, Фетяска біла, Шардоне і багато інших.

    Правильна посадка винограду

    Посадка винограду – надзвичайно відповідальна дія, що закладає основу успішного виноградника.

    Здавалося б, копай ямку, клади живець або став саджанець і хай собі росте. Приблизно так і відбувається, але правильна посадка винограду, з дотриманням деяких важливих правил, підвищить виживання посадкового матеріалу та створить гарний шанс для високих врожаїв у майбутньому.

    Зміст

    Способи посадки

    Саджанці з відкритою кореневою системою
    З закритою кореневою системою
    Живцями (чубуками)

    Посадка в яму

    Як ми робимо яму для посадки

    Висадка живців та саджанців під лом або бур

    Посадка довгою лозою

    Правила посадки

    Ґрунт

    Способи посадки винограду

    • В яму;
    • Посадка живців та саджанців під лом або бур;
    • Молдавський спосіб посадки.

    Виноград можна виростити з насіння, живця або саджанця.

    Вирощування з насіння, як найменш передбачуваний та успішний спосіб, ми розглядати на нашому сайті vinograd-loza.com поки не будемо. Він цікавий з погляду селекції. Однак для любителя, який планує отримати конкретний результат від конкретного сорту, це не варіант.

    Ці способи охоплюють варіанти висадки саджанців або живців на постійне місце у ґрунт.

    Для посадки на постійне місце можна використовувати:

    • кореневласні та щеплені саджанці з відкритою кореневою системою;
    • вегетуючі саджанці з закритою кореневою системою;
    • живці;
    • довгу лозу.

    Зазначимо, що такий порядок відображає наші пріоритети у виборі посадкового матеріалу. Очевидна перевага саджанців – їх висока приживаність та швидший термін отримання першого врожаю.

    Саджанці з відкритою кореневою системою

    на наш погляд, краще, тому що вони вже провели час у відкритому ґрунті і досить загартовані. Крім того, при покупці такого саджанця легко перевірити якість корінців.

    Саджанці із закритою кореневою системою

    хороші в тому, що посадка проводиться земляною грудкою, коріння при цьому не турбуються, не рвуться і добре приживаються. При придбанні саджанців з кореневою системою, упакованою в стаканчику (а особливо в непрозорому), є ризик отримати слабкий матеріал, який погано розвиватиметься, а то й загине.

    Висадка зелених саджанців винограду на постійне місце у травні-червні при правильному догляді забезпечить до осені досить гарну лозу, а наступного року очікується й перший сигнальний врожай.

    Серед ризиків роботи з вегетуючим саджанцем можна відзначити недостатнє загартування (він росте в тепличних умовах, а ми його на сонце). Тому до відкритого повітря саджанець слід готувати поступово, а після висадки спочатку притіняти.

    Живці

    Перед посадкою на постійне місце бажано пророщувати (або точніше готувати) в кільчеваторі. Про цю техніку на нашому сайті vinograd-loza.com є окрема стаття. Можна, звичайно, і не морочитися, але тоді живців, що прижилися, буде менше.

    Втрата року при посадці живцями компенсується зниженням ризику зараження ділянки філоксерою, яку можна занести на корені саджанця.

    Посадка винограду в ями

    Посадка кореневласного саджанця в яму

    Посадка вегетуючого саджанця в яму

    Саджанці та живці висаджують у спеціально підготовлені ями, також можлива посадка винограду у траншеї. Як підготувати ями для посадки, розказуємо нижче. Траншейний спосіб використовують при закладці цілого ряду. Він трудомісткий, оскільки доведеться викопати більше землі, «спланувати» дно (щоб не було великих перепадів глибини, і вода не збиралася в одному місці) внести більше поживної суміші.

    Розмір ями визначає обсяг пухкого поживного середовища, в якому розвиватимуться коріння.

    Яма для посадки винограду має бути досить великою: від 50х50 см. до 100х100 см.

    Ми рекомендуємо робити яму розміром не менше 80х80х80 см. Основне завдання при цьому – забезпечити лозу на найближчі 3 роки харчуванням, створити м’яке пухке живильне середовище, в якому коріння зможуть легко і не травмуючись розростатися. А така глибина посадки забезпечить виживання винограду у зимові морози.

    Яму краще викопати заздалегідь: для весняної посадки – з осені або за один-два місяці (як тільки дозволяють умови), для осінньої – теж бажано підготуватися за кілька місяців.

    За цей час ґрунт у ямі прогріється, земля осяде, збагатиться киснем. У теплі коріння швидше адаптується, а в м’якому ґрунті на подушці, що усталася, не будуть рватися і травмуватися. Для прогрівання ями можна використовувати плівку або скло.

    Як ми робимо яму для посадки винограду

    Схема облаштування ями під посадку саджанця

    При викопуванні ями ґрунт ділимо на дві частини: окремо складаємо ґрунт із верхнього більш багатого шару, окремо – менш родючий із нижнього шару.

    На дні ями прокладаємо дренажний шар із керамзиту або великої гальки завтовшки близько 10-15 см.

    На дренажний шар встановлюємо трубу для внесення добрив та поливу і укладаємо живильний шар завтовшки 20-25 см.

    Трубу діаметром 60-100 мм. розташовуємо на відстані 30-35 см. від передбачуваного куща. Верхній кінець труби повинен підніматися над ґрунтом, щоб його не забивало землею.

    Для створення живильного шару ми створюємо таку суміш: до частини ґрунту, який вийняли з ями для посадки, додаємо відро перегною, 50 гр. комплексного добрива, що містить калій, азот та фосфор (типу Растворина, Нітрофоски, Кристалону тощо), 300 гр. Суперфосфату чи 20 гр. Селітри.

    До чорнозему додаємо відро піску (бажаного річкового), який додасть ґрунту пухкості і зробить його більш повітропроникним.

    Кислі ґрунти слід компенсувати вапном (достатньо півкіло) або половиною відра золи.

    ВАЖЛИВО!

    При перегодовуванні лоза може не визріти.

    На живильний шар насипаємо ґрунт верхнього рівня завтовшки сантиметрів 10 і вливаємо в яму два відра теплої води.

    Тепер давайте порахуємо.

    У яму, глибиною 80 см., ми насипали 15 см. дренажу, 20-25 см. живильного шару і 10 см. землі. Після поливу та усадки додасться ще 5-10 см. Таким чином, фактична глибина посадки винограду складе 40 см. П’ятка саджанця виявиться досить глибоко, ймовірність промерзання ґрунту на такій глибині до -50С, при яких відмирають коріння винограду, мінімальна.

    В день посадки в яму ставимо саджанець, можна на невеликий горбок, попередньо зроблений на дні ями. На горбок ставимо саджанець, розкладаємо коріння і засипаємо яму землею, обережно втоптуючи. Зверху поливаємо відром теплої води (виноград любить тепло і створюючи тепле середовище ми не гірше за добрива стимулюємо зростання саджанця). До поливної води бажано додати препарат Антихрущ, щоб унеможливити з’їдання молодих корінців саджанця личинкою травневого жука.

    Пізніше, коли прогріється земля, щоб уникнути пересихання ґрунту, пристовбурний шар укриваємо мульчею.

    ВАЖЛИВО!

    Мульча з тирси або голок дерев хвойних порід підкислює ґрунт, що винограду зовсім не подобається.

    Наступний полив проводимо через 2-3 тижні.

    Правильне укриття молодого саджанця

    Бажано при засинанні ями залишити приямок глибиною 10-15 см. У нього зручно поливати кущі (якщо не влаштовували трубу), перед заморозками можна легко вкрити лозу землею (при осінній посадці), а надалі, рукави, що сформувалися, зручніше придавлювати до землі, вкривати на зиму (див. Укриття винограду на зиму).

    При використанні траншейного способу порядок дій принципово не змінюється. Тільки замість підготовки під посадку окремих ям копаємо велику траншею під кілька саджанців.

    Якщо проводиться посадка щепленого винограду, контролюємо, щоб місце щеплення виявилося на рівні або трохи вище за рівень землі.

    Неправильний насип укриття саджанця першого року

    Безумовно, можна невеличку і ямку викопати. Але, як кажуть, як аукнеться. Скільки праці ви вклали у посадку, як погодували, як підготували землю – такий урожай і чекайте.

    Один виноградник-початківець розповів мені таку історію. Декілька років він готував ями розміром 50х50х50 см, а то й менше, він заправляв поживною сумішшю, тобто, готував їх за схожим принципом, але робив менші за розміром.

    Виноград добре приживався, нормально розвивався. Але один раз він спробував зробити яму більше, викопав 100х100х100 см і додатково її прогрів. Темпи приросту лози його, щиро сказати, здивували. За літо лоза сорту кишмиш Юпітер дала приріст 3,5 м і визріла на 85%!

    Особливості посадки живців та саджанців під лом або бур

    Такий спосіб посадки застосовують на вологих пухких ґрунтах. Спосіб гранично простий, але має варіації, залежно від якості ґрунту.

    Ломом або колом у землі роблять отвір діаметром 5-6 см. на потрібну глибину. У нього встановлюють живець або саджанець з коротко підрізаним корінням, заливають воду і ломом, який встромляють поруч із місцем посадки, притискають землю до живця.

    Інший варіант передбачає, що отвір заповнюється землею з перегноєм, яку потрібно поступово ущільнювати та проливати невеликою кількістю води (пару разів по 0,5 літра).

    Є варіант заливання отвору спеціально приготовленою «живильною грязьовою жижею».

    У деяких джерелах розглядається варіант без загортання отвору. При цьому не формується верхнє коріння, при поливі вода швидко проникає до коріння. Однак, при весняній посадці для уникнення вимерзання рослини ґрунт бажано замульчувати та накрити плівкою.

    Замість лому можна використовувати бур діаметром 200 мм. Ямка виходить більше діаметром, і вона обов’язково засипається землею з верхнього шару, перемішаною з перегноєм.

    На дуже великих плантаціях можна використовувати гідробур – спеціальний пристрій для посадки винограду. Посадкова яма розмивається водою, що подається з цистерни під тиском. При цьому добрива розчиняється у цистерні з водою. Виходить, що поєднується три операції – буріння, добрива та полив.

    Такі способи можуть використовуватися на відповідних ґрунтах при посадці великої кількості матеріалу. При невеликих обсягах посадки – не полінуйтеся, садіть в ями, і лоза Вам віддячить гарним приростом.

    Посадка винограду довгою лозою («молдавський спосіб»)

    Для посадки на постійне місце використовують не саджанець або живець, а досить довгий шматок (60-100 см) здорової визрілої лози. Укладаємо її в яму (скрутивши кільцем) або в траншею (розташовуємо рівно) і засипаємо так, щоб на поверхні залишалося 2 бруньки.

    Яма готується стандартно, як і для посадки саджанцями. Якщо садимо навесні, ґрунт мульчують, якщо восени – насипають горбок землі. Лоза має гарний запас поживних речовин, велика кількість вузлів під землею сприяють потужному коренеутворенню.

    З іншого боку, лоза у вологому середовищі в землі більш схильна до грибкових захворювань. Якщо цей спосіб посадки здався Вам цікавим, перед посадкою лозу варто обробити 3% розчином залізного купоросу.

    Правила посадки винограду

    Особливості посадки винограду – важливо спіймати момент, коли ґрунт достатньо прогріється, мине загроза нічних заморозків.

    • Вибираємо для посадки винограду відповідне місце. Виноград любить сонце та не любить вітер. Намагаємося висадити саджанці винограду на південному схилі. Якщо такого варіанта немає – вибираємо не закрите тінню місце, можливо прикрите від вітру спорудами.
    • Готуємо місце для посадки заздалегідь. В деяких відео автори демонструють посадку в щойно викопану яму. Однак ґрунт з часом просідає і є ризик травмування коріння.
    • Готуємо ґрунт. Рослина, як і людина, потребує харчування. Чим більший запас поживних речовин у ґрунті ми створимо, тим довше не доведеться підгодовувати молодий кущ. Для створення такого запасу потрібна велика яма, заряджена перегноєм та мінеральними добривами. Але пам’ятаємо, що винограду потрібне повітря та легка структура ґрунту. Тому важкі ґрунти полегшуємо піском.
    • Не допускаємо заболочування ґрунту, робимо дренаж. Якщо немає відтоку води – коріння може загнивати, ягоди розтріскуватимуться від надлишку вологи. Полив повинен бути помірним. Це стосується як живця або саджанця, висадженого у відкритий ґрунт, так і зеленого саджанця, що вирощується на підвіконні. Вони можуть загинути від «надлишку кохання».
    • Вибираємо правильний час для висадження саджанців винограду. При ранній весняній посадці зберігається загроза вимерзання, при пізній лоза може не встигнути визріти. Орієнтуємося не тільки на прописані графіки, враховуємо погоду, що фактично склалася у вашому регіоні.
    • При посадці залишаємо приямок. При поливі вода не розтікатиметься навколо куща, а восени це полегшить укриття винограду на зиму.
    • Витримуємо відстань між кущами. Це дасть свободу корінню, при формуванні рукавів вони не плутаються і не переплітаються. Інтервали посадки багато в чому залежить від сорту. Сильнорослим кущам залишаємо 2,5-3 м, для слаборослих 2-2,5 м, деяким сортам може бути достатньо і 1,5 м. (стосується штамбового формування в теплих регіонах). Відстань між рядами залежить від того, який тип шпалери ми використовуємо. Якщо шпалери одноплощинні ряди можуть розташовуватися один від одного на відстані 2 м., якщо двоплощинні – збільшуємо міжряддя до 2,5-3м.
    • Під час посадки використовуємо для поливу теплу воду. Вона не гірша за стимулятори може підштовхнути рослину до росту.
    • При весняній посадці ґрунт слід мульчувати, при осінній посадці перед настанням заморозків прикривати надземну частину горбком землі.

    Сподобалася стаття? Підписуйтесь на канал та розкажіть друзям.

    Ґрунт

    До ґрунтів виноград не особливо вибагливий. Він може рости на кам’янистих ґрунтах, але не любить застою води та важких ґрунтів. Тому, під час підготовки ями бажано зробити дренажний шар. Якщо виноградник, через обставини, закладається на ділянках з високими ґрунтовими водами, логічно влаштувати дренажну систему для стоку води. Але це окреме питання, яке ми в цій статті не розглядатимемо.

    Ґрунт для винограду при посадці саджанців або живців повинен бути легким, повітропроникним і достатньо поживним, щоб полегшити молодій рослині зростання.

    Питання про те, чи потрібно, і якщо так, які вносити добрива при посадці винограду залежить від складу ґрунту Вашого виноградника.

    Деякі виноградарі ґрунт просто перевертають: верхній, поживніший шар опускають на дно ями, а нижній, бідніший шар залишають на засипку.

    Ми до добрива ставимося без упередження. При поглинанні органічних добрив рослинах відбуваються певні хімічні процеси. І якщо в ґрунті недостатньо необхідних речовин, лоза, позбавлена живлення, даватиме слабкий приріст.

    Загалом, скільки вкладете зусиль у кущ, так він Вам і віддячить.