Як правильно посадити рябчики восени у відкритий ґрунт

0 Comments

Зміст:

Рябчик: вирощування в саду, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 25 лютого 2023 Опубліковано: 21 лютого 2019 Перша редакція: 21 липня 2014 🕒 10 хвилин 👀 61872 рази 💬 1 коментар

  • Прослухати статтю
  • Посадка й догляд за рябчиками
  • Квіти рябчики – опис
  • Вирощування рябчиків в саду
  • Посадка рябчиків
    • Коли саджати рябчики
    • Як саджати рябчики
    • Як доглядати за рябчиками в саду
    • Чому рябчики не цвітуть
    • Розмноження рябчиків
    • Коли викопувати рябчики

    Рябчики починають цвісти, як тільки зійде останній сніг. Як же радують око їх сонячно-апельсинові шапочки після похмурих зимових напівтонів!

    Але не тільки за красу квітникарі так люблять рябчики: фрітіллярія – справжня захисниця саду. Вважається, що специфічний запах рябчиків добре відлякує медведок та кротів. Тому цю квітку часто висаджують по периметру клумби чи ділянки.

    Але слід зазначити, що виростити такий бар’єр з рябчиків – завдання непросте. Адже діток фрітіллярія нарощує неохоче, а в магазинах готові цибулини коштують не так вже й дешево, та ще й є ризик купити завмерлу цибулину.

    • Як стимулювати рябчика до утворення діток?
    • Як правильно посадити нову чи пересадити стару цибулину фрітіллярії?
    • В який період краще утриматися від покупки рябчиків?

    Читайте у нашій статті.

    Прослухати статтю

    Посадка й догляд за рябчиками

    • Посадка: посів насіння в ґрунт відразу після збору. Цибулини висаджують у кінці серпня або на початку вересня.
    • Викопування: на початку – в середині липня, коли починають жовтіти й відмирати стебла та листя.
    • Зберігання: у добре провітрюваному приміщенні, де температура не піднімається вище 30 ˚C.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло, притінок.
    • Ґрунт: помірно вологий, родючий, легкий і добре дренований.
    • Полив: рясний, але тільки в посушливу пору.
    • Підживлення: сухими добривами з подальшим поливом ділянки: вперше у третій декаді квітня, вдруге після цвітіння.
    • Розмноження: насіннєве та вегетативне (заміщуючими цибулинами й примусовим поділом материнської цибулини).
    • Шкідники: лілійні жуки, цибульні лілійниці, цибульні дзюрчалки.
    • Хвороби: бувають випадки ураження цибулини. До вірусів і бактерій рябчик стійкий.
    • Властивості: багато видів рябчика містять отруйні для людини алкалоїди.

    Рябчик (лат. Fritillaria), або Фрітіллярія – рід трав’янистих багаторічників родини Лілійні. У природі відомо близько ста п’ятдесяти видів рослини, що ростуть у помірному поясі Північної півкулі, у Східній чи Західній Азії. Латинську назву рослина рябчик отримала через схожість форми віночка квітки зі склянкою для викидання гральних кісток, яка на латині називається «fritillus». Українська назва походить від слова «рябий», яке в народі має значення «строкатий».

    Квіти рябчики – опис

    Квіти рябчики схожі на маленьку пальму з квітами у вершині, і їх часто називають райськими деревами. Цибулини рябчиків складаються з декількох широких м’ясистих лусок, які щорічно оновлюються. Покривних лусок у цибулин рябчика немає, тому вони вимагають дуже дбайливого догляду. Наземне стебло вкрите листям численними вузьколінійними або довгасто-ланцетними листками, розташованими мільчасто або розсіяно. Повислі квітки, одиночні або зібрані в парасольку чи волоть, привертають увагу яскравими оцвітинами жовтого, фіолетового, білого або червоного відтінків. Рябчики – ефемероїди: біля основи кожного листка розташований нектарник у вигляді поглиблення овальної, круглої або трикутної форми. Плід рябчика – шестигранна коробочка з численним насінням, іноді крилата, іноді безкрила.

    Вирощування рябчиків в саду

    Поговоримо про рослину, котра заслужено носить ім’я рябчика імператорського, який іноді називають королівським, а іноді – царською короною. Вирощування імператорського рябчика в наших широтах увійшло в моду в XVI ст., але він досі іноді заганяє квітникарів у глухий кут – попри всі зусилля квітникаря може не зацвісти.

    Починає цвісти рябчик імператорський, як тільки розтане сніг: лимонно-жовті або соковито-оранжеві квітки на високих квітконосах після сірої зими виглядають неймовірно красиво. Добре вони поєднуються з іншими весняними квітами. Цибулина рябчика формує зазвичай два квітконоси, в основі яких утворюються нові цибулини, а діток, на жаль, у рябчика наростає мало, тому купити цибулини рябчика в крамниці буває недешево.

    Любить рябчик імператорський добре освітлені ділянки, але чудово росте і в притінку. Ґрунт полюбляє легкий, родючий, помірно вологий. Дуже важливо забезпечити гарний дренаж.

    Посадка рябчиків

    Коли саджати рябчики

    Коли вегетаційний період рябчика закінчився, його цибулини викопують із землі і зберігають у сухому і провітрюваному приміщенні, поки у цибулинки не з’являться корінці: ось тепер саме час садити її в землю. Зазвичай це буває в кінці серпня або на початку вересня. У цибулинок рябчика імператорського немає захисних покривних лусок, і вони швидко засихають. Тому не купуйте цибулини рябчика на пізніх осінніх розпродажах: найімовірніше, вони пересушені і навряд чи проростуть. Якщо у вас з якоїсь причини немає можливості вчасно посадити цибулини рябчика, занурте їх у вологий торф і помістіть у холодильник у відділення для овочів. Якщо ви не встигнете висадити цибулини до кінця вересня, більш пізня посадка рябчиків може призвести до того, що наступного року вони не цвістимуть. Перед посадкою цибулини слід продезінфікувати розчином марганцівки, потім злегка присипати товченим деревним вугіллям.

    Як саджати рябчики

    Перед посадкою підготуйте ділянку: перекопайте її, підмішуючи у важку землю пісок, і, хоч би який був ґрунт, додайте в нього торф або перегній. Добре сприймає рябчик і добавку у вигляді вапна або золи. Глибина посадки від денця – 2-3 діаметри цибулини, це десь 20-25 см. На дно ямки насипають шар піску, але якщо ґрунт важкий, то краще замінити пісок на вологий торф. Потім на пісок або торф кладуть цибулину денцем вниз, акуратно розправляючи корінці, і засипають землею. Взагалі-то правильніше вважати, що це пересадка рябчиків, а не посадка, хоча немає сенсу сперечатися про терміни, якщо від цього не змінюється суть.

    Догляд за рябчиками

    Як доглядати за рябчиками в саду

    Рябчик настільки невибагливий, що на нього можна взагалі не витрачати часу, якщо вас не цікавить результат – якість цвітіння. Посадка і догляд за рябчиками – прекрасний навчальний досвід для квітникарів-початківців. Але якщо ви хочете побачити в своєму саду справжній шедевр квітникарського мистецтва, доведеться витратити на догляд за імператорським рябчиком деякі зусилля.

    Полив рябчиків здійснюється в посушливе літо. Слідкуйте за тим, щоб ґрунт на ділянці сильно не пересихав. Після закінчення вегетації поливайте ділянку 1-2 рази на місяць, щоб цибулини відцвілих рябчиків не перебували в занадто сухій землі. Вирощування рябчиків передбачає і підживлення рослин сухими добривами: перший раз у третій декаді квітня (по столовій ложці «Агріколи» для квітучих рослин і нітрофоски змішують із відром перегною і розкидають по 4-5 кг шаром 4-5 см на 1 м²). Друге підживлення проводять після цвітіння рябчика: розсипають по 1 столовій ложці суперфосфату і сульфату калію на 1 м² з наступним поливанням.

    Після кожного поливання необхідне прополювання, а от розпушування ґрунту загрожує пошкодженням коренів, тому просто замульчуйте землю на ділянці трисантиметровим шаром торфу або перегною відразу після посадки, попередньо розсипавши по ділянці деревну золу.

    Чому рябчики не цвітуть

    Причиною того, що ваші рябчики не хочуть цвісти, може бути одна з наступних:

    • занадто прохолодне або дуже вологе літо. Викопайте цибулини після цвітіння і постарайтеся прогріти їх природним способом до посадки;
    • занадто дрібні цибулини. Якщо цибулина менше 5 см у діаметрі, цвісти рябчик не буде, він нарощуватиме масу цибулини;
    • занадто довге зростання на одному місці. Якщо ви не викопуєте цибулини на зиму, вони, як правило, починають ділитися і втрачають в об’ємі. Тому викопуйте середні і великі цибулини рябчиків після цвітіння для подальшої осінньої посадки – і ви гарантовано отримаєте на наступний рік прекрасне цвітіння;
    • неправильна глибина посадки: при недостатній глибині рослина стає чутливою до змін погоди (при морозі може замерзати, при дощі – гнити), а при занадто глибокій посадці цибулина забагато сил витрачає на проростання і виживання;
    • невдалий ґрунт. Занадто легкий ґрунт промерзає взимку, в глинистому накопичується забагато вологи, що призводить до загнивання цибулини. Подбайте про потрібний склад ґрунту і гарний дренаж;
    • малосніжна морозна зима: цибулини можуть просто перемерзнути. Укрийте посадку рябчиків на зиму мульчею з перегною або торфу шаром у 10-20 см;
    • збереження зав’язі після опадання пелюсток. Якщо вчасно не видалити зав’язь, то всі поживні речовини буде витрачено на неї, а не на розвиток цибулини і підготовку до цвітіння в наступному році.

    Розмноження рябчиків

    В аматорському квітникарстві для розмноження рябчиків використовується вегетативний спосіб природного поділу цибулини. Зазвичай одна цибулина рябчика імператорського дає не більше двох великих дочірніх діток, тому спосіб цей не найшвидший, оскільки відокремлена від материнської цибулини і пересаджена дитинка дорощується в ґрунті кілька років, поки настане повноцінне цвітіння. Зате цей спосіб найнадійніший.

    Можна «допомогти» рябчику утворити дитинку: після літнього викопування цибулин рябчика на найбільшій і найздоровішій цибулині в найм’ясистішій її частині стерильним інструментом роблять неглибокий зішкріб діаметром 2 см і, нічим не обробляючи, дають ранкам підсохнути на повітрі. Потім поміщають у чистий сухий пісок і залишають у сухому приміщенні з хорошою вентиляцією. Коли у цибулинки почнуть відростати корінці (наприкінці серпня або початку вересня), її обробляють фунгіцидом і висаджують у звичайному порядку. Зав’язі, що з’явилися з цибулини цієї рослини, слід видалити, тому що в цьому вегетаційному періоді всі сили має бути витрачено на утворення й розвиток діток. При викопуванні цибулини будьте обережні: маленьку дитинку можна не помітити.

    Насіннєве розмноження рябчиків під силу лише професіоналам у промислових масштабах.

    Рябчики після цвітіння

    Після того, як рябчики відцвіли, вони ще якийсь час тішитимуть око своєю зеленню, але до початку липня рябчики свою декоративність втрачають. До викопування цибулин беруться, коли надземна частина рослин починає жовтіти і відмирати. Але не варто чекати закінчення цього процесу, оскільки в цей час цибулина стає легкою здобиччю шкідників.

    Коли викопувати рябчики

    Як тільки листя почало жовтіти, викопайте цибулини, звільніть їх від сухого лушпиння, промийте теплою водою, витримайте півгодини в рожевому розчині марганцівки, видаліть, якщо це необхідно, плями гнилі та інші ушкодження, обробивши зрізи фунгіцидом і присипавши їх деревною золою, і помістіть у сухе провітрюване приміщення для підсихання ранок.

    Зберігання цибулин рябчиків

    Зберігають цибулини в сухому приміщенні з вентиляцією, де температура не піднімається вище 30 ºС, з початку липня до кінця серпня, поки у цибулин відросте коріння, і вони будуть готові до осінньої посадки. Не забувайте оглядати їх час від часу, виявляючи гнилі або пошкоджені місця.

    Види і сорти рябчиків

    Класифікація рябчиків не так щоб дуже складна, але вникати у професійні тонкощі – справа науковців і педантів. Ми ж зробимо загальний огляд і зупинимося на тих видах і сортах, які викликають зацікавлення у великої кількості квітникарів-аматорів. Отже, рябчики поділяються на шість секцій:

    Секція I Eufritillaria в свою чергу складається з чотирьох груп, в яку входять види, що походять з Середземномор’я, Західної Азії та Західної Європи. Найяскравіший представник – рябчик шаховий: у культурі з 1572 року, названий так через схожість із забарвленням тетерки. Висота – до 35 см, квітки поодинокі, вкрай рідко – дві дзвонові, звисаючі квітки фіолетово-коричневого кольору шахового малюнку. Невибагливий, має багато садових форм і різновидів: Альба, Афродіта – білоквіткові форми, Артеміда – пурпурові із зеленим, Юпітер – особливо великі темно-червоні квітки.

    Крім того, до цієї групи належать такі види, як рябчик Михайлівського, рябчик кавказький, рябчик голкопелюстковий, рябчик шахоподібний, рябчик жовтий, рябчик гірський та інші.

    Секція II Petilium збирає більші види рябчиків із Західних Гімалаїв, Туреччини, Північно-Східного Іраку і Туркменії. Найяскравішим представником цієї групи є знаменитий рябчик королівський, або, як його тепер заведено називати, рябчик імператорський. Батьківщина рябчика імператорського – Туреччина, в Європу він потрапив у 1580 році, і зараз нараховують близько 20 форм цього виду. Відрізняється неприємним запахом цибулин, високим стеблом – до 1 м у висоту, кільчастим широколанцетним листям і дзвіночкоподібними, до 6 см у діаметрі, помаранчевими з коричневими жилками, біля основи з коричневою плямою квітками, що никнуть. Сорти: Аврора – низькоросла форма (всього 60 см) із помаранчево-червоними квітками, Лютея і Лютея максима – рябчик із золотисто-жовтими квітками до 100 і до 120 см заввишки відповідно, Сульферіно – класичний варіант із жовтогарячими квітками, вкритими червоною сіткою.

    Крім рябчика імператорського, до групи входять також рябчик Едуарда і рябчик Радде.

    Секція III Theresia представлена одним-єдиним видом – рябчиком перським із Західної Азії.

    Секція IV Rhinopetalum – це види рябчиків із Західного Китаю й Афганістану: рябчик камчатський, рябчик двоквітковий і рябчик споріднений, що має цікаві сорти: Лаймлайт – до 60 см на зріст із зеленими квітками й оливковими плямами на них, Вейн Родерік – виведений у Китаї культивар із переливчастим коричнево-смарагдовим забарвленням, зеленими верхівками і чорно-коричневими або червоними мітками.

    Секція V Korolkowia – тільки один вид, рябчик Северцова, який є ендеміком Середньої Азії (росте тільки там і більше ніде).

    Секція VI Liliophiza представлена видами з Північної Америки. Наприклад, рябчик сизий – заввишки максимум 15 см, квітки довгі, золотисто-жовті, вкриті у внутрішній частині коричневими цяточками. У Європі його вирощують виключно в оранжереях.

    Коли і як садити яблуні навесні у відкритий ґрунт: підготовка ями до висадки саджанця

    Як посадити яблуню весною в саду – на якій відстані потрібно садити яблуні

    Кожен дачник намагається посадити на своїй ділянці хоча б одну яблуню. Вважається, що робити це потрібно восени. Однак можлива і посадка яблуні навесні у відкритий грунт, якщо правильно вибрати терміни і знати, як правильно посадити саджанці.

    Коли саме садити яблуні навесні

    Наявність хоча б кількох плодоносних яблунь на заміській ділянці — мрія багатьох садівників-любителів. Але щоб яблуня радувала рясним врожаєм, потрібно добре постаратися під час висадки саджанців у відкритий ґрунт.

    Яблуні складають основу саду на заміських ділянках. Цю рослину цінують за смачні і корисні плоди, а також за невибагливість і хорошу приживлюваність на різних грунтах і в більшості кліматичних зон України.

    Але навіть для такої життєздатної культури потрібно дотримуватися правильних термінів посадки і вибирати найбільш сприятливі місця на ділянці. Якщо під час висадки саджанців яблуні дотримуватися всіх рекомендацій фахівців, то рослина швидко приживеться і через кілька років порадує рясним врожаєм.

    Особливо важливо дотримуватися термінів висадки саджанців яблуні у відкритий ґрунт навесні, так як це потрібно зробити до того, як на них почнуть розпускатися бруньки.

    Терміни весняної посадки яблуні в саду

    Більшість садівників воліє садити яблуню восени, коли саджанці підготуються до періоду спокою, скидаючи листя. Навесні починається активна вегетація, під час якої пересадки у відкритий ґрунт небажані, так як рослина буде довше приживатися.

    Хоча яблуня і відноситься до витривалих культур, але пересадка під час вегетації сприймається саджанцем як стрес, тому садівникам потрібно правильно вибирати терміни посадки навесні.

    Для правильної висадки яблуні навесні слід дотриматися двох важливих умов:

    • вибрати період, коли на саджанцях ще не почнуть набухати бруньки й розпускатися листя;
    • висаджувати у відкритий ґрунт тільки коли нічні температури будуть триматися на позначці не нижче +5 градусів протягом тривалого періоду.

    У більшості наших регіонів дотримуватися таких умов досить складно, але є ряд корисних правил, які допоможуть правильно посадити яблуню навесні.

    Якщо саджанці мають відкриту кореневу систему, а сорт рослини відповідає умовам конкретного регіону, то можна не чекати, коли прогріється земля, а сніг повністю розтане. Яблуня з відкритим корінням в періоді спокою добре вкорениться і до кінця весни розпустить листочки.

    Це відбувається через те, що перебуваючи в періоді спокою, рослина не встигає помітити пересадки, яка стає стресом, і продовжує розвиватися в звичайному для нього життєвому циклі.

    Для більшості наших регіонів висадку яблуні навесні найкраще починати з кінця березня і проводити до початку травня. При цьому вибирати для посадки потрібно похмурі дні. Садити рослину слід рано вранці або пізно ввечері.

    Переваги весняної посадки яблунь в плодовому саду

    Традиційно вважається, що найкращий час для посадки плодових дерев — осінь. В цьому випадку дерева краще вкорінюються до весни, перебуваючи в періоді спокою. Однак провести осінні висадки саджанців не завжди вдається через мінливу погоду: часто вже в середині осені, коли настає найкращий час для цих робіт, можуть починатися приморозки.

    Якщо з цієї причини не вдалося посадити яблуню восени, висадку можна перенести на весну, прикопавши саджанці в темному і прохолодному місці, температура якого не перевищуватиме 0 … + 2 градусів.

    Це може бути підвал, в якому садівний матеріал укладається в ящики, а коріння присипаються землею, або відкриту ділянку, на якій взимку прикопані саджанці будуть захищені від вимерзання товстим шаром снігу.

    Після завершення зими, в кінці березня можна підібрати ділянку для висадки яблуні і у відповідний для цього час посадити ще сплячу рослину на постійне місце вирощування. Мало хто звертає увагу на те, що весняна посадка має ряд важливих переваг:

    • садівник може контролювати весь період приживлюваності рослини, своєчасно реагуючи на негативні зовнішні фактори і усуваючи їх: недолік вологи або поживних речовин, поява хвороб або шкідників;
    • навесні в ґрунті більше вологи, тому при правильному дотриманні строків висаджування вегетація рослини буде проходити активніше, а період адаптації буде скорочуватися;
    • перед весняною посадкою простіше підготувати ями для висадки восени. За зиму ґрунт осяде і не буде ризику заглиблення кореневої шийки саджанців, що приводить до загибелі рослини.

    Існують спеціальні методики вирощування посадкового матеріалу, що дозволяють висаджувати саджанці яблуні з квітня по жовтень. І тому потрібно купувати посадковий матеріал із закритою кореневою системою.

    Агротехніка висадки яблуні у відкритий ґрунт навесні

    Щоб саджанці, висаджені навесні, вкоренилися і прижилися, слід дотримуватися при посадці ряд важливих правил:

    • грамотно вибрати місце для яблуні;
    • розрахувати відстань між деревами, якщо висаджується кілька саджанців відразу;
    • підготувати самі саджанці до посадки у відкритий ґрунт.

    Це дозволить рослині швидше адаптуватися на новому місці, вкоренитися і почати рости.

    Колоновидні плодові дерева мають незвичайну компактну форму. Це дозволяє організувати сад навіть на дуже обмеженій площі, і використовувати феномен при організації ландшафтного дизайну. Більше в нашій статті.

    Вибір місця для посадки яблуні

    Яблуні люблять відкриті майданчики, який добре освітлюються сонцем, і на яких немає протягів. Найкраще вибирати ділянки, захищені з північного боку будівлями або огорожею.

    Дерево має розміщуватися з південного боку, щоб в період вегетації воно могло отримувати максимальну кількість ультрафіолету.

    Для висадки безсилі:

    • низини;
    • місця з заболоченим ґрунтом;
    • ділянки з близьким заляганням ґрунтових вод.

    Яблуня любить височини, на яких не буде застоюватися вода під час танення снігу або сильних літніх дощів. У ґрунті з підвищеним рівнем вологості рослина просто загине через те, що коренева шийка згниє.

    При наявності на ділянці близько залягаючих до поверхні ґрунтових вод слід створити штучний насип і тільки потім посадити саджанець. Ґрунтові води не повинні знаходитися від верхнього рівня ґрунту на відстані менше півтора метри.

    Розмітка майданчика під ями для висадки

    Перед висадкою слід скласти схему посадок, якщо планується посадити кілька дерев. Відстань між посадками відіграє велику роль у розвитку яблуні і здатна впливати на плодоношення — брак світла і простору буде призводити до зниження врожайності.

    Вибір відстані залежить від виду саджанців:

    • рослини на високорослих підщепах потрібно садити на відстані 5-7 метрів;
    • саджанці на підщепі середнього розміру садять з проміжками 3-4 метра;
    • дерева на низькорослому підщепі садять на відстані від 3 до 1,5 метрів;
    • між карликовими яблунями можна залишити відстань 1,5 метра;
    • колоноподібні яблуні можна садити на відстані 0,5 метра.

    Підготовка та розміщення саджанців у відкритий ґрунт

    Висаджувати слід тільки здоровий посадковий матеріал, вибираючи районовані сорти для свого регіону. Висота рослини не повинна бути більше півтора метри, а термін життя — не більше 2 років. Коренева система повинна бути добре розвиненою.

    На саджанці не повинно бути ознак вегетації, якщо він висаджується з відкритою кореневою системою. Перед висадкою коріння потрібно замочити на добу в спеціальному розчині, який стимулює ріст кореневої системи.

    При посадці матеріалу із закритою кореневою системою саджанець можна опускати в яму разом з торф’яним контейнером.

    Садити потрібно в ями, на глибину відповідної кореневої системі молодої рослини. Заглиблювати слід до кореневої шийки, не засипаючи при цьому її землею. Також потрібно дивитися, щоб не заглиблювати місце щеплення. Чим вище буде розміщена щеплення, тим швидше почне плодоносити яблуня.

    Саджанець встановлюють в лунку і розправляють його кореневу систему, якщо вона відкрита. Посадковий матеріал із закритою кореневою системою просто встановлюють в підготовлену яму і засипають землею до кореневої шийки.

    Після цього ущільнюють ґрунт навколо стовбура, поливають рясно і прив’язують саджанець до кілка. При відсутності бічних пагонів на саджанці, його верхівку потрібно підрізати, щоб почали з’являтися бічні гілочки.

    Виконати всі ці правила під силу навіть початківцю садівникові. При дотриманні всіх рекомендацій яблуня швидко приживається і через 3-4 роки може порадувати першим урожаєм.

    Підбиваємо підсумки

    Про весняну посадку яблуні слід пам’ятати кілька важливих рекомендацій:

    1. Садити рослину слід навесні, поки вона ще знаходиться в стані спокою, коли на ній ще не набрякли бруньки і не з’явилося листя. У цьому випадку рослина швидше приживеться.
    2. Саджанець яблуні можна буде посадити і в непрогрітий ґрунт в кінці березня — початку квітня, вибравши підходящий для цього час доби.
    3. Перед посадкою потрібно правильно обрати місце для яблуні. Вона не буде рости на заболоченому і занадто вологому ґрунті.
    4. Під час посадки не можна заглиблювати кореневу шийку і місце щеплення, яке знаходиться в нижній частині стовбура. Інакше дерево загине, чи не буде плодоносити.
    5. Не можна розміщувати саджанці дуже близько один до одного, якщо вони щеплені на високорослій і середній підщепі.
    6. Для ділянок невеликої площі найкраще підходять колоноподібні сорти яблунь, які можна садити один від одного на відстані 0,5 метра, так як вони не мають розлогої крони.

    Відео: Правильна посадка яблунь навесні

    Ще більше цікавої та корисної інформації про садівництво ви можете знайти на нашому сайті xpert.com.ua

    Читайте також: