Що таке гармонійні складові

0 Comments

§ 13. Складові духовного розвитку особистості. Формування системи цінностей. Моральний розвиток особистості. Піраміда потреб. Планування майбутнього

Складові духовного розвитку особистості. Духовний розвиток особистості має велике значення для здоров’я людини в цілому. Він відображає суть нашого життя (те, що дійсно важливо для нас, що ми найбільше цінуємо), його зміст і цілі. Можна сказати, що це своєрідна вершина розвитку людини, яка поєднує все найкраще в ній, завдяки чому вона стає особистістю. Людина прагне до духовного розвитку й самовдосконалення протягом усього життя. Духовний розвиток залежить від духовного світу особистості, її сприйняття чинників, що становлять духовну культуру людства — освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі й етики.

Духовний розвиток особистості — це:

  • бачення прекрасного в довкіллі та в самому собі;
  • вироблення певних правил поведінки щодо навколишнього світу як за законами суспільства, так і за внутрішнім моральним кодексом;
  • розуміння сутності навколишнього світу, місця людини в природі й суспільстві, її життєвих цінностей, вибору способу власного життя, відповідальності за здоров’я та життя своє й інших людей;
  • набуття унікальної властивості у виборі того, у що віриш.

Духовний розвиток визначає подальший розвиток людини, сприяє психічному та фізичному розвиткові, визначає життєві цілі людини.

Висловлюємо свою думку

Як ви розумієте вислів: «Виховуйте в собі Людину — ось що найголовніше. Інженером можна стати за п’ять років, учитись на Людину треба все життя» (В. Сухомлинський)?

Що таке потреби людини. Давайте пригадаємо вивчене в попередніх класах. Потреба — це прояв необхідності певних речей, бажання володіти ними, відчуття нестачі, якщо це бажання залишається незадоволеним.

Потреби людей різноманітні: природні (їжа, одяг, житло); духовні — для формування й розвитку людини як істоти розумної; емоційно-почуттєві (пізнання, моральні, естетичні тощо); соціальні — у спілкуванні з іншими людьми (мал. 29).

Мал. 29. Життя прекрасне!

Потреби є в усіх живих істот, незадоволена потреба завжди пов’язана з неприємним почуттям. Голод — це потреба в їжі, спрага — у воді. Це так звані біологічні (фізіологічні) потреби. До потреб більш високого порядку належить, наприклад, потреба в самоствердженні. Характер і кількість потреб залежать від умов життя людини. Потреби людини в процесі її життя зростають, тому що задоволення одних веде до зародження нових. Складається певна ієрархія потреб — від відносно елементарних (матеріальних) до духовних і соціальних, вищим проявом яких є потреба в самореалізації, тобто у творчій діяльності.

Я вважаю так. А ти?

Розгляньте та проаналізуйте зображення на малюнку 30. Чи згодні ви з думкою, що задоволення потреб відбувається знизу вгору? Чому потреби, зазначені ближче до основи піраміди, вимагають першочергового задоволення? Чи можна сказати, що на вершині піраміди подані потреби, які називають вищими потребами? Чому їх так називають?

Мал. 30. Піраміда потреб Маслоу

Ви вже знаєте, що поведінка особистості зумовлюється комплексом чинників — мотивами. Мотиви, на відміну від потреб, властиві тільки людині. Наприклад, ви хочете у вихідні піти на дискотеку з приятелями, але переконуєте себе в тому, що необхідно йти в бібліотеку готувати реферат. Мотив, що відповідає актуальній потребі, організовує й спрямовує вашу поведінку.

Інтерес — це вищий щабель зв’язку людини з навколишнім світом. Саме інтерес, як усвідомлена потреба, спонукає людину діяти, ставити мету й прагнути досягти її. Вибір того або іншого варіанта поведінки, мотиви, які спонукають людину зробити який-небудь учинок, визначаються системою цінностей.

Життєві цінності. Кожен із вас починає замислюватися про сенс життя та сенс свого існування, про свої життєві цілі тощо. Вас постійно цікавлять запитання, для чого людина живе, що таке щастя, у чому полягає цінність життя.

Ваші уявлення про те, що для вас важливо, розкриваються в поняттях «цінність», «добро», «зло», «щастя». Що таке цінність? Цінністю називається те, що здатне задовольняти людські потреби. Цінності поділяються на матеріальні й духовні.

Здоров’я, цікава робота, цінності розвитку, пізнання, творчості, любові — це лише невеликий перелік того, що становить життєві цінності для кожної людини. Обираючи ту чи іншу цінність, людина формує план своєї поведінки й діяльності, визначає життєву перспективу, дає відповідь на запитання, для чого людина діє певним чином, заради чого, чому людина присвячує свою діяльність. Спрямованість особистості на ті чи ті цінності становить її ціннісні орієнтації.

Я вважаю так. А ти?

Проранжуйте в порядку значущості життєві цінності: матеріальне благополуччя, щасливе сімейне життя, здоров’я, творчість, вірні друзі, свобода та незалежність у діях, любов, упевненість у собі, цікава робота, краса природи та мистецтва, пізнання нового, активне життя.

Поміркуйте

Творче завдання. Доповніть малюнок 31 своїми прикладами.

Мал. 31. Життєві цінності

Ієрархія життєвих цінностей. Одні цінності для людини мають більше значення, інші — менше. Так утворюється ієрархія цінностей. Чи існують вічні цінності? Деякі святині супроводжують історію людського роду від самих джерел. Без них людство не було б тим, чим воно є. Ці цінності зберігають статус уселюдських. Святість життя, достоїнство волі, велич любові, немеркнуче світло краси, невичерпне джерело добра. Однак є вічні цінності, які наукова думка людства виявляла за всіх часів своєї історії, і вища серед них — життя та здоров’я людини.

Працюємо разом

Творче завдання. Побудуйте свою ієрархію цінностей (мал. 32).

Мал. 32. Ієрархія життєвих цінностей

Треба пам’ятати, що вам потрібно визначити найвищу мету свого життя — так, щоб вона відповідала й суспільним потребам, власним духовним нахилам і прагненням. Іти до цієї мети неухильно, не зупинятися на чомусь одному, мати широке коло інтересів — пізнавальних, естетичних та інших.

Моральні й етичні засади людини. Совість, чесність, доброта. Поняття, які завжди так багато означали для людини. Без них немислиме уявлення про моральні й етичні засади людини.

Кожне суспільство має певну систему моральних цінностей — принципів, норм і правил поведінки, дотримання яких необхідне для його існування та функціонування.

Мораль — це сукупність ідеалів, принципів, норм, які регулюють і спрямовують соціально значущу поведінку людини, тобто поведінку її щодо інших людей, соціальних груп, народу, людства в цілому. Моральність — це ще й усвідомлення, прийняття принципів і норм людьми, дотримання їх у своїх учинках і поведінці. Це також і ті стосунки між людьми, які формуються на ґрунті моральних ідей і норм.

Етика — наука про мораль, яка досліджує сутність і походження моралі, її місце та значення в міжлюдських стосунках, у системі суспільного життя.

Моральні (етичні) норми й цінності регулюють поведінку людини в усіх сферах життя; вони поширюються на всіх людей і ґрунтуються на самосвідомості людини. Вираженням моральної свідомості є совість. Якщо людина визнає безперечні цінності людства, уміє ототожнити іншу людину із собою, то її можна вважати морально зрілою особистістю.

Моральний розвиток особистості. Специфічними для морального розвитку особистості є такі оцінні категорії, як добро і зло, моральний обов’язок, совість, честь, моральна гідність, а також щастя та сенс життя, бо й вони мають свої моральні аспекти.

Як же співвідносяться між собою дві одвічні протилежності — добро і зло? Добро виявляється в конкретних діях, у відповідальності людини за здійснене, визнанні нею своїх помилок, своєї провини, готовності та вмінні брати на себе відповідальність.

Під моральним злом розуміється все те, що перешкоджає єднанню людей, гармонізації суспільних відносин. Це насильство й злочинність, скупість і грубість, егоїзм, агресивність і злість. Зло є одним з основних понять моральної свідомості й категорією етики, у якій відтворюються негативні сенси, сторони суспільного й морального життя людей і стосунків між ними. Добро органічно пов’язане з любов’ю до людини.

Любов — це одна з форм подолання відчуженості між людьми, це вершина гуманного ставлення до людини. Кохати й бути коханим (коханою) — фундаментальні потреби людини.

Інтереси, потреби й почуття кожного, реалізовуючись у вчинках, іноді не збігаються з інтересами, потребами інших людей, навіть суспільства, створюючи небезпеку виникнення конфліктів. Чому одна поведінка суспільством схвалюється, а інша засуджується? Чому поганий учинок завдає страждань і негативно впливає на здоров’я, а добрий — радує, додає життєвих сил та енергії?

Висловлюємо свою думку

Прочитайте висловлювання. Як ви їх розумієте?

«Викорчовуйте корені зла, вони найчастіше живильні й смачні» (С. Лєц).

«Не той розумний, хто вміє відрізняти добро від зла, а той, хто з двох зол уміє вибирати менше» (Арабська мудрість).

«Доброта — це те, що може почути глухий і побачити сліпий» (Марк Твен).

«Добро не лежить на дорозі, його випадково не знайдеш» (Ч. Айтматов).

«Добру людина в людини вчиться» (Ч. Айтматов).

Норми моральності, які потрібно розвивати. Для того щоб урегульовувати суперечності, запобігати конфліктам, берегти здоров’я, установлено норми моральності, що допомагають людям контактувати між собою, робити спільну справу. Розглянемо деякі з них.

Форми поведінки, у яких виявляється повага до людини (доброзичливість, уважність), називають увічливістю. Увічливість — це чемність, коректність, шанобливість. Вона передбачає також відповідні традиції, мовні форми — побажання добра, висловлення прохання, звернення до людини тощо.

Загальна вимога ввічливості деталізується в таких правилах:

  • вітатися під час зустрічі, виявляти інтерес до самопочуття, здоров’я;
  • уміти своєчасно запропонувати людині допомогу, якої вона потребує, — поступитися місцем, пропустити вперед тощо;
  • виявляти готовність зробити людині послугу на її прохання;
  • прагнути не турбувати людину своїми діями, не відвертати її уваги, вибачатися за завдані клопоти, незручності, допущену помилку.
  • Кожне з цих правил також може бути деталізоване щодо конкретних ситуацій і обставин. Наприклад, увічливість у розмові передбачає вимоги:
  • не вдаватися до грубих слів і висловів;
  • не звинувачувати співрозмовника, покладаючись на особисті домисли й неперевірену інформацію;
  • не допускати образливих характеристик людини й погроз на її адресу.

Ви часто чуєте, як про людину говорять, що вона тактовна. Що це означає? Один із літературних героїв говорив, що по-справжньому культурним є не той, хто не розлив соус на скатертину, а той, хто не помітив, як це зробив інший.

Такт — це такий вибір форми вчинку, коли суперечність, що виникла в процесі спілкування, вирішується оптимально доцільно, із збереженням гідності людини, доброзичливого ставлення до неї, чуйності. Тактовність — це не окремі факти поведінки людини, а її стиль, що викликає в оточення упевненість у доброзичливості й чуйності, почуття вдячності за це.

Відсутність такту — нетактовність — означає дії, які в спілкуванні завдають образи, неприємностей, принижують гідність.

Тактовність особливо важлива в ставленні до людей, які зазнали горя, прикрощів. Посиленої уваги потребують також конфліктні ситуації, у яких виникає необхідність критичного ставлення до чиєїсь поведінки.

Чуйність — одна з рис людяності. Вона базується на визнанні потреб та інтересів морального розвитку іншої людини й виявляється в розумінні її почуттів і думок, співчутливому ставленні до переживань, здатності ставити себе на її місце й бачити в іншому подібного до себе, у готовності надати моральну підтримку, висловити співчуття. Дієвість співчуття виявляється в активній безкорисливій допомозі, співпереживанні, зменшенні неприємних почуттів іншого.

Уважність до проблем та інтересів іншої людини є формою прояву поваги й турботи про неї. Складовими уважності є інтерес і увага до бажань і почуттів людей у їхніх намаганнях моральнісного самоствердження та розвитку, чуйне ставлення до них, допомога та дружня підтримка.

Справедливість пов’язана з вимогливістю й принциповістю, чесністю, розсудливістю, з умінням відстоювати свою правоту, визнавати правильність інших думок, навіть якщо вони не збігаються з власними.

Ці риси створюють таку характеристику особистості, яку в цілому можна назвати основою ціннісного ставлення до іншої людини.

Працюємо разом

Об’єднайтесь у групи та змоделюйте ситуацію, обговоріть, якими мотивами (поданими нижче) ви керуєтеся, коли допомагаєте людям, і які з них є такими, що, на вашу думку, суперечать нормам моральності:

  • боюся опинитися в такому самому становищі;
  • я співчуваю людям;
  • я милосердно ставлюся до інших;
  • уважаю своїм обов’язком допомагати іншим;
  • переконаний (переконана), що я на правильному шляху;
  • я доведу всім своє геройство;
  • маю переконання в значущості допомоги для себе й для суспільства;
  • це дає мені радість;
  • я отримаю нагороду;
  • не можу бачити страждання інших;
  • це дає мені можливість побачити свою перевагу та силу;
  • про мене напишуть у газетах.

Кроки до успіху

«Людина, за словами французького мислителя Ж.-П. Сартра, спочатку з’являється на світ і тільки потім визначається», тобто набуває сутності. Людина має свій неповторний світ, який змінюється протягом усього життя. Усі залежать від власного минулого, від своєї історії, яку створюють власними вчинками, рішеннями, буденним вибором. Людина також залежна від сьогодення з його метушнею, стресами, утомою, хворобами, невідкладними справами. Не меншою є й залежність від майбутнього, від уявлень про завтрашній день, від надій, бажань, мрій і прогнозів.

Ви знаєте, що правильний спосіб життя є чинником здоров’я, а нездоровий — чинником ризику. І те, що здоров’я сприяє реалізації всіх можливостей, які природа надала людині. Тому ціннісне ставлення до здоров’я має стати нормою життя й поведінки кожного з вас. Морально відповідальна людина розуміє необхідність дотримання норм і правил, заборон і приписів.

Видатний український учений і педагог Василь Сухомлинський уважав, що почуття власної гідності, поваги до себе відіграє виняткову роль у формуванні чистих, шляхетних, морально-етичних стосунків, формується тоді, коли людина постійно відкриває в іншій людині щось красиве й морально цінне. Лише за цієї умови вона відчуває бажання бути кращою.

Учений склав кодекс порядності духовної людини: будьте добрими й чуйними до людей; допомагайте слабким і беззахисним; не робіть людям зла; допомагайте в скрутну хвилину товаришеві.

Шануйте матір і батька: вони дали вам життя, вони виховують вас, вони хочуть, щоб ви стали чесним громадянином нашої держави, людиною з чистим серцем, ясним розумом, доброю душею, золотими руками.

Гуманність, чуйність до людини, готовність прийти їй на допомогу — ці елементарні риси людяності, порядності повинні стати надбанням, особистим моральним багатством кожної людини.

Доведіть, що ви знаєте

  • 1. Назвіть складові духовного розвитку особистості.
  • 2. Що таке потреби людини?
  • 3. Які норми моральності потрібно розвивати?
  • 4. Що таке життєві цінності?

Домашнє завдання

Обговоріть із батьками та близькими людьми вивчене на уроці. Поцікавтесь у них, як би вони проранжували запропоновані життєві цінності (рубрика «Я вважаю так. А ти?»).

Шукаємо інформацію до наступного уроку

З курсу літератури й історії підберіть матеріали та підготуйте реферат на тему «Краса та здоров’я».

Гармонія – що це і як навчитися жити в гармонії з собою?

Є таке поняття: “Гармонія душі і тіла”, що стосується людської особистості, а ось сам термін “гармонія” можна зустріти в музиці, архітектурі, літературі, філософії. Щасливі ті, хто вважає себе гармонійними людьми і здатні жити в ладу з навколишнім світом.

  • Гармонія – що це?
  • Гармонія – філософія
  • Що означає гармонійна людина?
  • Як побудувати гармонійне життя?
  • Як навчитися жити в гармонії з собою?
  • Як жити в гармонії з оточуючими?
  • Гармонія чоловіка і жінки
  • Як побудувати гармонійні стосунки з чоловіком?
  • Гармонійні сексуальні стосунки

Гармонія – що це?

Мова йде про співзвуччя, згоду. Гармонія – це єдине ціле, злагодженість окремих складових. В естетиці – це злагодженість протилежних за якістю сутностей. У філософії – це організованість всесвіту, що протистоять хаосу. Що стосується соціально-морального значення, то це сукупність достоїнств людини, які проявляють себе в зовнішності, словах і вчинках. Це якась рівновага або баланс між зовнішньою і внутрішньою.

Гармонія – філософія

Першим філософське трактування гармонії дав Геракліт у першій половині 5 століття до н. е. Ідея співзвуччя простежується ще в піфагорейській ідеї гармонії сфер. У тому чи іншому вигляді вона спостерігається у Джордано Бруно, Кеплера, Лейбніца та ін. Гармонія душі і тіла по Гете виражається в розвитку всіх цінних людських якостей і їх рівновазі. В історії філософії гармонія пов ‘язується з етикою, гносеологією, космологією, але всі ці навчання ґрунтувалися на певних естетичних ідеалах, що базуються на уявленнях про людину, суспільство і природу.

Що означає гармонійна людина?

Такий вид сприймає світ без будь-якої особистісної оцінки. Внутрішня гармонія забезпечує випромінювання світла і доброти, любові до всього навколишнього. У таких людей в душі завжди панує мир. Їх не роздирають внутрішні суперечності, вони абсолютно задоволені собою і своїм життям, що виражається в словах і вчинках, намірах. Гармонійні люди порядні і відкриті світу, вони в усьому знають міру і відчувають її. Їх якості утворюють досконале і повне єдине ціле. Гармонійна особа отримує задоволення від будь-якої справи, адже всі її вчинки продиктовані велінням серця.

Як побудувати гармонійне життя?

Бути гармонійною людиною – це ціле мистецтво, але його при бажанні можна осягнути. Гармонія в житті досягається кількома речами – вірою в краще, бажанням чогось досягти, бути корисним і отримувати насолоду від того, що робиш. Гармонійна людина не скаржиться, не ображається і не вимагає. Потрібно мати згоду всередині себе, схвалювати свої вчинки в душі і діяти відповідно до своїх глибинних переконань. Коли буде спокій в душі, життя почне повертатися кращою своєю стороною. З ‘являться можливості реалізуватися, проявити себе.

Як навчитися жити в гармонії з собою?

Це складне питання, тому як кожна людина проживає в житті період, коли від неї вимагають не того, чого вона хоче. Всіх виховують по-різному, але тиск оточуючих доводилося відчувати всім. Тим, хто цікавиться, як жити в гармонії з собою, можна дати такі поради:

  1. Усвідомлювати свої бажання і вступати відповідно до них, а якщо щось буде не виходити, не критикувати себе. Не помиляється той, хто нічого не робить і у кожного є право на помилку.
  2. Зрозуміти, що все, що відбувається в житті, є відображенням власного стереотипу мислення. Якщо воно перестає працювати на себе, то його можна змінити.
  3. Перестати відчувати почуття провини, не будувати собі клітку своїми власними руками.
  4. Полюбити себе без всяких умовностей і застережень.
  5. Гармонія душі полягає в тому, щоб чинити як вважаєте за потрібне і корисним для себе.

Як жити в гармонії з оточуючими?

Людина не може жити поза соціумом, і вона змушена взаємодіяти з оточуючими. Правда в гармонії з ними здатні жити не всі. Когось занадто сильно турбує, що про нього скажуть люди, а хтось плювати хотів на суспільно-моральні норми. Золоту середину можна знайти, якщо:

  1. Не намагатися виправдати сподівань інших і самому нічого від людей не очікувати і не вимагати. Кожен має право бути собою і нікому нічого не доводити.
  2. Навчитися говорити “ні”. Якщо це йде в розріз зі своїми принципами і переконаннями, то краще відмовити людині, ніж потім займатися самоїдством.
  3. Ставитися до людей так, як ви хотіли б, щоб ставилися до вас. Це головний постулат гармонійного життя.
  4. Схвалювати і підтримувати своїх близьких. Тим, хто цікавиться, як досягти гармонії, варто пам ‘ятати про це, особливо коли мова йде про виховання дітей.
  5. Оточити себе тільки тими, з ким приємно спілкуватися, проводити час, працювати. Займатися справою, яка приносить задоволення і радість.

Гармонія чоловіка і жінки

Сильна і слабка стать мають відмінності не тільки в зовнішності. Це як дві половинки одного цілого, що доповнюють і врівноважують один одного. Чоловіки більш спокійні і рішучі, а жінки – емоційні та інтуїтивні. Партнери, які бажають знати, як знайти гармонію, повинні враховувати психологічні особливості один одного. Жінка може і під каблук чоловіка загнати і возвеличити його, як кажуть “зробити з солдата генерала”.

Вибір партнера робить не чоловік, а жінка, але мудра і тактовна завжди буде перебувати в тіні свого благовірного, вміло видаючи свої рішення за його. З боку чоловіка вона чекає захисту, хоче відчувати себе як за кам ‘яною стіною. Велике значення у створенні гармонійних стосунків має почуття гумору, адже не дарма психологи кажуть, що за вміючим розсмішити її чоловіком жінка піде хоч на край світу.

Як побудувати гармонійні стосунки з чоловіком?

Необхідно керуватися наступними рекомендаціями:

  1. Слід пам “ятати, наскільки важливо чоловікові усвідомлювати, що він головний – авторитет, рішення якого є остаточними.
  2. Гармонія в родині полягає в тому, щоб вміло підтримувати міф про його “панування” “, спрямовуючи думки і вчинки благовірного в потрібний бік. У підсумку вийде, що і “вовки ситі, і вівці цілі”.
  3. Чоловікові життєво необхідно відчувати себе захисником, хранителем своєї сім ‘ї, тому жінці, навіть найбільш компетентній і впевненій в собі хоча б час від часу потрібно демонструвати слабкість і ранимість, залежність. Гармонія життя в родині базується на цих принципах.

Гармонійні сексуальні стосунки

Як не банально звучить, але гармонія в сексі досягається тільки за умови:

  1. Гармонії душ. Якщо партнери емоційно близькі, то і в ліжку у них все буде складатися гармонійно.
  2. Прагнення дати більше, ніж отримуєш. Тоді і відповідна реакція буде відповідною.
  3. Отримання більшого задоволення при доставленні його іншому. Тоді буде працювати попередній постулат. Тобто збуджуватися сильніше не при ласках свого тіла, а бачачи, як на ласки відгукується тіло коханої людини.

Всі інші нюанси можна вирішити спільно і при бажанні експериментувати і шукати щось нове разом, якщо нікому це не завдає незручностей і страждань. При цьому чоловік повинен знати, що для жінок прелюдія має набагато більше значення, а жінка розуміти, як важлива для чоловіків зміна позицій. Відкритість один одному, розкутість зроблять свою справу, і партнери навіть через роки не занудьгують один з одним.

Гармонійний розвиток особистості – з чого він складається і як правильно себе розвивати?

Дорогі українці та українки, важливо не забувати про гармонійний розвиток особистості в ці важкі та непрості для усіх нас часи. Поступово, крок за кроком, «прокачувати» себе в усіх можливих напрямках. А з чого складається гармонійний розвиток особистості, як гармонійно себе розвивати і як вам це стане корисним у роботі – про це й поговоримо в цій статті.

Гармонійна особистість – для чого це потрібно?

По-перше, ми всі повинні бути сильними. Емоційно та фізично, інтелектуально та духовно. Окрім цього, ваш особистісний розвиток стане вам у нагоді в будь-якій сфері діяльності, де б ви не працювали. «Але яка тут практична вигода?», запитає хтось. А вигода насправді є. Чим розвинутішими ви є як особистість, тим легше корисних знайомств ви можете зав’язати – як на роботі, так і поза нею. Чим більше у вас інтересів, тим більше спільних тем для розмови у вас знайдеться з абсолютно різними людьми.

Чотири складові гармонійно розвиненої особистості

З яких складових формується гармонійно розвинена особистість? Все просто (хоча не так уже й просто):

  • фізичний розвиток,
  • інтелектуальний розвиток,
  • духовний розвиток,
  • естетичний розвиток.

Розглянемо кожну складову детальніше.

Фізичний розвиток

Говорячи про фізичний розвиток особистості, маємо на увазі не виснажливі тренування в залі – хоча й такий варіант теж є прийнятним, якщо він приваблює саме вас. Мається на увазі приділяти щоденну увагу своєму тілу, виконуючи нескладний комплекс вправ. До них також не завадить додати кардіо тренування: пробіжки, плавання чи їзду на велосипеді. А живучи в багатоповерхівці, ви зможете потренуватися, не виходячи з вашого будинку. Звісно, якщо у вас обмаль часу та інших варіантів немає. Чи ефективні такі тренування? Спробуйте кілька разів пробігтися вгору-вниз чи просто вийти по сходах на 10-й чи 20-й поверх, і все стане зрозуміло без слів. Ось так просто можна заощадити на відвідуванні залу та не гаяти час, щоб дістатися до найближчої лісопаркової зони.

Фізичний розвиток додаватиме вам сил та бадьорості, а це нам зараз ох як потрібно.

Інтелектуальний розвиток

Ну, тут усе зрозуміло, мабуть. Зайве буде розписувати, наскільки важить інтелектуальний розвиток для кожної людини. Це і розвинуте логічне мислення, і критичне, і вміння аналізувати та співставляти факти і дані що в робочих питаннях, що поза роботою. Найкращу пораду, яку можна тут дати – постійно вивчайте щось нове для себе, не зупиняйтеся ніколи. Вчіться так, наче збираєтеся жити вічно – ці слова варто взяти собі за девіз.

Духовний розвиток

Питання релігії торкатися в цій статті не будемо. Надто це питання делікатне і крихке. Поговоримо натомість про інші духовні аспекти розвитку вашої особистості. Ці практики підійдуть усім без винятку – про медитацію (в найширшому розумінні цього слова) і практику mindfulness, тобто усвідомленого ставлення до дійсності. Повірте, цих двох практик буде достатньо, щоб порятувати вас у критичні моменти життя. І зараз, в період війни, теж.

Про медитацію та mindfulness

Як уже зазначалося, поговоримо про медитацію в найширшому значенні цього слова. І одразу зауважимо, що той самий стан одухотвореної молитви – це по суті та ж сама медитація, тільки в цьому конкретному випадку ми адресуємо слова молитви певному Абсолюту, або навіть, якщо точніше – нашому власному, суб’єктивному уявленню, ким (або чим) є вища божественна сутність. Бог, якщо одним словом.

Якщо ж описувати медитацію в найширшому значенні цього слова – це стан пірнання на глибину. В глибину себе, звісно, куди ж іще? Уявимо процес мислення як величезний простір, нехай це буде океан. А океан може бути різним – спокійним чи схвильованим, з маленькими хвильками, які лагідно торкаються боків корабля, – і з велетенськими хвилями цунамі, які мають руйнівну силу і здатні знести все, що трапиться їм на шляху. Так от, коли ваш процес мислення збурюють такі велетенські хвилі, породжені стресом та кризовими ситуаціями, ви можете заглибитися всередину себе і віднайти там душевний спокій.

А друга чудова практика – тобто mindfulness, – якраз-таки чудово дозволяє відстежувати момент появи цих руйнівних думок і вчасно «піти на глибину». Вчасно усвідомити, що – як мінімум – ви є в себе, і ви здатні надати собі першу психологічну допомогу. Що вона включає, ця перша психологічна допомога? Піклування про власне тіло, простір довкола себе та приділення часу самому собі, щоб оговтатися і прийти в себе. Ось так усе чудово пов’язано між собою – тобто ці дві великі практики, медитація і mindfulness.

Ідемо далі. На черзі в нас – естетичний розвиток особистості.

Естетичний розвиток

Важливий і не найлегший, до речі, етап розвитку власної особистості. Правду кажучи, фізичний розвиток набагато легший: засвоїли правильну техніку бігу, підтягувань чи роботи з пресом, і просто дотримуєтеся щоденного графіку тренувань. А ось з естетичним розвитком, як і з духовним та інтелектуальним, дещо складніше.

Чому складніше? Тому що вам доведеться пізнавати багато нової інформації, багато думати та аналізувати. Приміром, знайомлячись із надбанням стародавніх культур – давньогрецької, римської, вавилонської, шумерської і так далі – ви будете змушені постійно співставляти ці культури, виявляти спільні та відмінні риси. А чим більше інформації, тим складніше це робити. Але уявіть, яке естетичне задоволення ви будете отримувати, коли навчитеся бачити та проживати всередині себе красу стародавніх культур. Звісно, культури давніх народів – це всього лиш приклад. Підставте сюди що завгодно – історію розвитку живопису, архітектури, літератури; світовий кінематограф чи розвиток моди. Словом, будь-що, що стосується культури людської цивілізації. Це і дасть вам в сумі прокачку естетичної складової вашої особистості.

Бажаємо вам гармонійного розвитку особистості навіть в цей непростий час!