Актинідія коломікта: посадка і догляд, опис сортів

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 15 серпня 2023 Опубліковано: 15 лютого 2019 Перша редакція: 15 серпня 2017 🕒 15 хвилин 👀 15388 разів 💬 6 коментарів

• Посадка й догляд за актинідією коломікта
• Актинідія коломікта – опис
• Посадка актинідії коломікта у відкритий ґрунт
  • Коли садити актинідію коломікта
  • Як садити актинідію коломікта в саду
  • Як виростити актинідію коломікта в саду
  • Хвороби і шкідники актинідії коломікта
  • Актинідія коломікта в Підмосков’ї
  • Як розмножити актинідію коломікта
  • Розмноження актинідії коломікта насінням
  • Розмноження актинідії коломікта зеленими літніми живцями
  • Розмноження актинідії коломікта здеревілими літніми живцями
  • Розмноження актинідії коломікта весняними або осінніми відсадками
  • Корисні властивості актинідії коломікта
  • Актинідія коломікта – протипокази
  • Коментарі

  Рослина актинідія коломікта (лат. Actinidia kolomikta), або повзун, є чагарниковою багаторічною ліаною, видом роду Актинідія родини Актинідієві. Родову назву рослини утворено від грецького слова «actis», яке означає «промінь» і пояснює, як розташовані стовпчики зав’язі у представників родини.

  Актинідія коломікта, як і найбільший представник роду актинідія аргута, в природі зустрічається в змішаних і хвойних лісах Далекого Сходу на висоті до 1000-1800 м над рівнем моря. У культурі актинідія коломікта з 1855 року вирощується як плодова й декоративна рослина.

  Посадка й догляд за актинідією коломікта

  • Цвітіння: із п’ятирічного віку впродовж трьох тижнів із другої декади червня.
  • Посадка: початок травня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло або притінок.
  • Ґрунт: вологий, багатий на гумус, легкий, кислої або слабкокислої реакції.
  • Полив: частий і рясний, дощуванням або за допомогою лійки з душовою насадкою.
  • Підживлення: у вигляді шару мульчі з перегною або торфу завтовшки 5-7 см.
  • Обрізування: під час цвітіння або відразу ж після нього.
  • Розмноження: насінням, зеленими та здеревілими живцями, осінніми та весняними відсадками.
  • Шкідники: листоїди, гусінь бражників і кишмишевих п’ядунів, золотоочки, короїди, вусачі, саранові кобили та слимаки. Коти обдирають із рослини кору.
  • Хвороби: плямистості – рамуляріоз і філостиктоз, гнилі – плодова й чорна, цвілі – сіра й зелена, а також борошниста роса.
  • Властивості: є одним із найцінніших харчових продуктів лікувально-дієтичного значення і має відхаркувальну, загальнозміцнюючу, знеболюючу, кровоспинну та заспокійливу властивості.

  Актинідія коломікта – опис

  Актинідія коломікта є дерев’янистою ліаною з корою, що ледь лущиться, кучеряві або прямостоячі стебла якої сягають у діаметрі від 2 до 5 см та здатні вибиратися на висоту 14 і більше метрів. Пагони у рослини гладкі, блискучі, темно-коричневі. На молодих пагонах безліч поздовжніх світлих сочевичок. Нездеревілі вегетативні пагони при зіткненні з будь-якою опорою обвивають її спірально проти годинникової стрілки.

  Листя актинідії коломікта – чергове, еліптичне або яйцеподібне, довгозагострене, двояко гостропильчасте, з округлою або серцеподібною основою, завдовжки від 5 до 13 см, розташоване на черешках завдовжки 2-7 см – на початку свого розвитку має бронзове забарвлення, що потім зеленіє, перед початком цвітіння воно, починаючи з вершини, поступово набуває яскраво-білого забарвлення, а після того, як актинідія коломікта відцвіте, листя стає спочатку рожевим, потім червоно-малиновим. Восени на ліані можна спостерігати водночас рожеве, світло-жовте, яскраво-жовте, червоне й червоно-фіолетове листя. Особливо виражена ряболистість у актинідій, що ростуть на добре освітлених ділянках.

  Уперше актинідія коломікта зацвітає в п’ятирічному віці. Її цвітіння починається у другій декаді червня й триває до трьох тижнів. Запашні білі або злегка рожеві з зовнішньої сторони квітки актинідії зазвичай дводомні, одностатеві, хоча зустрічаються рослини й із двостатевими квітками. Тичинкові квітки (чоловіча актинідія коломікта) діаметром близько 1 см утворюють триквіткове напівщиткоподібне суцвіття, а маточкові (жіноча актинідія коломікта) і двостатеві діаметром до 15 мм розташовуються поодиноко в пазухах листків. Найбільш цінними вважаються самоплідні актинідії коломікта з двостатевими квітками – їм не потрібні рослини-запилювачі.

  Ароматні, м’які й солодкі в зрілому стані плоди рослини – темно-зелені, довгасті, еліптичні або округлі ягоди з іще більш темними смугами. У довжину плід сягає 3, а в ширину – 1,5 см. У плодах міститься близько 90 дрібних темно-коричневих або жовтуватих насінин. Плодоношення актинідії коломікта починається зазвичай у дев’ятирічному віці. Дозрівають ягоди з кінця серпня до середини вересня.

  Посадка актинідії коломікта у відкритий ґрунт

  Коли садити актинідію коломікта

  Для отримання врожаю плодів необхідна спільна посадка 3-4 жіночих з однією-двома чоловічими рослинами. Найкращий час для посадки актинідії коломікта – початок травня.

  Рослина віддає перевагу добре зволоженим, багатим на гумус легким ґрунтам слабкокислої і кислої реакції. Лужні ґрунти рослині не підходять. Здійснюють посадку саджанців із півночі на південь, оскільки таке розташування дозволяє снігу довше затримуватися навесні в пристовбурних колах та забезпечує в спеку захист коренів і стовбурів актинідії тінню від її крони.

  Актинідія коломікта добре зносить затінок, але краще росте та плодоносить на відкритих сонячних місцях або в мереживному притінку. Розташовують групу актинідій у захищених від вітру місцях із південного, південно-західного або південно-східного боку будівель, не ближче ніж за 80 см від фундаменту. Можна садити ліану коломікта вздовж ділянки в якості живої огорожі, проте хоч би де ви посадили цю рослину, вертикальна опора для неї потрібна дуже міцна.

  Як садити актинідію коломікта в саду

  Посадочні ями розміром 60х60х60 см готують дні за два до посадки: на дно кладуть дренажний шар із битої цегли, щебеню, керамзиту або гравію завтовшки 15 см, а поверх дренажу насипають ґрунтосуміш такого складу і в такій кількості: компосту або перегною – 3 відра, піску – 2 відра, золи й торфу – по піввідра, фосфорних і калійних добрив – по 250 г, кісткового борошна – 150 г. Усі інгредієнти перед наповненням ґрунтосумішшю ями ретельно перемішують до отримання однорідної маси. Наповнивши яму ґрунтом, у неї виливають 2-3 відра води й залишають на кілька днів, аби ґрунт осів. При посадці саджанці актинідії коломікта заглиблюють так, щоб коренева шийка залишалася на рівні поверхні. Закінчують посадку рясним поливанням.

  Розташовують рослини на відстані 1,5-2,5 м одна від одної. Попервах після посадки саджанці актинідії коломікта захищають від сонця. Відразу ж після посадки необхідно встановити міцні опори.

  Догляд за актинідією коломікта

  Як виростити актинідію коломікта в саду

  Догляд за актинідією коломікта зводиться переважно до трьох процедур: поливу, мульчування й обрізування.

  Через те, що рослина потребує високої вологості, в посушливу пору вам доведеться приділяти актинідії більше уваги. Полив рослини здійснюють увечері методом дощування, використовуючи лійку з душовою насадкою і намагаючись добре зволожити ґрунт у пристовбурному колі. Оскільки коренева система в актинідії коломікта поверхнева, в літню спеку вона швидко перегрівається. З цієї причини не рекомендується проводити глибоке розпушування ґрунту навколо рослини.

  Підживлення актинідія коломікта воліє у вигляді мульчі з торфу або перегною. А мульчування тирсою, сосновою корою або опалим листям захистить коріння актинідії коломікта взимку від морозів. Товщина мульчуючого шару має бути 5-7 см.

  Хвороби і шкідники актинідії коломікта

  Листя й плоди актинідії піддаються грибковим захворюванням: листя уражають плямистості (рамуляріоз, філостиктоз), а плоди – гнилями (плодовою та чорною) і цвіллю (сірою та зеленою). Хворіє актинідія і борошнистою росою. Збудники плямистостей гинуть після 2-3 обробок рослини одновідсотковою бордоською рідиною або двовідсотковою колоїдною сіркою. Борошнисту росу лікують запиленням актинідії меленою сіркою, після чого її двічі з інтервалом 10 днів обприскують розчином кальцинованої соди. Що стосується гнилей та цвілі, то жодна з них лікуванню не піддається. Доведеться в період плодоношення видаляти й знищувати уражені плоди, а також вирізати пошкоджені й сохнучі гілки. Після падолисту потрібно видалити з ділянки та спалити всі рослинні залишки, а актинідію і ґрунт обробити розчином фунгіциду.

  Із комах найбільшої шкоди актинідії коломікта заподіює листоїд. У результаті його активності до кінця літа рослина може взагалі залишитися без листя. Окрім листоїда, шкодять актинідії гусениці бражників і п’ядунів кишмишевих, золотоочки, короїди й вусачі, а також саранові кобилки та слимаки, однак вони уражають рослину не так сильно, як листоїди. Проти всіх цих шкідників актинідію обробляють інсектицидами або акарицидами.

  Потерпає коріння, стебла та пагони актинідії від котів, що обдирають з рослини кору, оскільки вона містить речовину, дія якої схожа з валеріаною. Щоб захистити актинідію, її коріння вкривають дерев’яними щитами, а навколо стовбурів ставлять загороджувальні сітки, просочені креозотом для відлякування хвостатих хуліганів.

  Актинідія коломікта в Підмосков’ї

  В умовах середньої смуги актинідія коломікта вегетує близько 150 днів – із початку травня до початку жовтня. Вона є найбільш морозостійким представником роду актинідій і прекрасно почувається в умовах Підмосков’я і Ленінградської області. Вирощується актинідія коломікта і на Уралі.

  Обрізування актинідії коломікта

  Правильне обрізування актинідії допомагає не тільки сформувати красиву рослину, а й збільшити урожай її плодів. Слід знати, що навесні в стеблах рослини дуже сильний сокорух, тому обрізування в цей час робити небезпечно. Несприятливий для цих дій і кінець літа, оскільки будь-яке механічне пошкодження може спровокувати небажане пробудження бруньок на молодих пагонах. Найкраще проводити обрізування актинідії коломікта під час цвітіння або відразу після нього. Не зашкодить рослині й обрізування, здійснене після падолисту.

  Насамперед рослину в санітарних цілях звільняють від тонких, слабких, підмерзлих за зиму і сохнучих пагонів. Формуюче обрізування актинідії коломікта залежить від того, який тип опори використовується для підтримки ліани у вертикальному положенні, але оскільки зазвичай цей вид вирощують на плоскій шпалері, застосовується віялове обрізування рослини. У перший рік після цвітіння потрібно вибрати 3-4 розвинених вертикально зростаючих пагони і вертикально зафіксувати їх на шпалері в якості рукавів «віяла». Решту пагонів вирізають під корінь. Після падолисту рукави вкорочують, обрізаючи їх до рівня визрілої (здеревілої) частини. Під час наступного літнього формування найсильніші з відрослих бічних гілок закріплюють на шпалері в горизонтальному положенні, після чого інші бічні пагони обрізають, а лозу прищипують у різних напрямках. На третій рік формування куща проводять у вертикальному напрямку: утворені пагони паралельно підв’язують до рукавів «віяла». На четвертий рік, який повинен завершити формування куща актинідії коломікта, новоутворені сильні пагони прищипують у горизонтальному положенні, підв’язавши їх до другої знизу направляючої шпалери.

  Після того, як кущ сформований, залишається проводити регулярне сезонне проріджувальне й санітарне обрізування, а також видалення кореневої парості. Оскільки у актинідії коломікта плодючі бруньки формуються як на коротких, так і на довгих лозах, проявляйте під час обрізування обережність, інакше ви можете поставити під загрозу урожай наступного року.

  Із 8-10 року життя актинідії коломікта починають проводити поступове змолоджуюче обрізування рослини: кожен сезон видаляють один рукав і замінюють його сильним молодим пагоном із парості.

  Розмноження актинідії коломікта

  Як розмножити актинідію коломікта

  Рослина легко розмножується різними способами, як генеративним (насіннєвим), так і вегетативними: здеревілими й зеленими літніми живцями, весняними й осінніми відсадками.

  Розмноження актинідії коломікта насінням

  У перших числах нового року помістіть сухе насіння актинідії в капронову панчоху, а потім у банку з вологим піском. Закрийте банку капроновою кришкою й тримайте її два місяці при температурі 20 ºC. Після закінчення цього терміну насіння закладають на два місяці в нижній ящик холодильника на стратифікацію, дістаючи й струшуючи банку кожні 10 днів. Увесь цей час пісок, у якому перебуває насіння, має бути вологим. Після стратифікації насіння промивають від піску, викладають на вологу паперову серветку, поміщають у поліетиленовий пакет, зав’язують його й кладуть для пророщування в тепле місце. Щойно насіння наклюнеться, його відразу висівають по одному в ящик із вологим субстратом із перепрілого компосту і піску в рівних частинах. Посів здійснюють на глибину 5 мм за схемою 2х2 см, після чого ящик утримують у теплиці далеко від яскравого світла, постійно контролюючи вологість субстрату. Бережіть посіви від холоду. До початку осені сіянці виростуть до 50 см. На зиму ящик вкопують у землю і вкривають шаром сухого листя завтовшки 30 см, а навесні сіянці розсаджують за схемою 10х20 см у ящик із дренажним шаром і легким живильним ґрунтом слабкокислої реакції. Рослинам знадобиться регулярний і достатній полив. На третій рік сіянці почнуть цвісти, і ви зможете визначити їхню стать, а восени їх висаджують на постійне місце по 2 рослини в одну ямку. Вирощування саджанців у теплиці, а не у відкритому ґрунті, дасть вам два роки переваги в часі.

  Розмноження актинідії коломікта зеленими літніми живцями

  Для здійснення цього способу заздалегідь приготуйте парник і вкопайте його нижню частину в землю. На дно ящика помістіть товстий шар дренажу, потім слабкокислий субстрат, а поверх субстрату – добре зволожений шар промитого річкового піску завтовшки 3 см. Живці з двома-трьома бруньками нарізають із молодих пагонів, які при згинанні хрустять. Під нижньою брунькою зріз має бути косим, а над верхньою – прямим, на відстані 1 см від вічка. Листок із нижньої бруньки видаляють, а верхній листок вкорочують на третину. Нижній зріз живця перед посадкою поміщають на добу в розчин коренеутворювача.

  Підготовлені живці заглиблюють нижнім зрізом у пісок на 2-2,5 см на такій відстані один від одного, щоб їхнє листя не стикалося, після чого ящик накривають прозорим ковпаком або рамою зі склом і притіняють. Укорінення може зайняти місяць. Увесь цей час потрібно підтримувати температуру повітря в межах 25 ºC, а полити живці можна буде тільки після утворення у них коренів. Ті живці, які при укоріненні скинули листя, потрібно негайно з парника видалити.

  Розмноження актинідії коломікта здеревілими літніми живцями

  Цей спосіб мало відрізняється від попереднього, але деякі особливості все-таки є. Укорінення проводиться в середині або наприкінці серпня, оскільки успіхом процес може увінчатися тільки в разі, якщо до моменту перенесення живців в сховище або укриття на зиму на них з’являться лише коренеутворюючі горбки або зачатки коренів. Щоб дотримати цю умову, вам доведеться орієнтуватися на прогноз погоди, і в разі занадто теплого серпня перенести живцювання на пізніший час.

  Живці потрібно брати з однорічних пагонів, що побували під сонцем: вони коричневого кольору, з жорсткими листям на коротких черешках і короткими міжвузлями. Готують їх до вкорінення і висаджують у парник так само, як і літні живці. Головна умова: нижній зріз живця після посадки має перебувати в піщаному шарі, не торкаючись чорного ґрунту. На початку квітня переміщені на зиму в сховище живці починають проростати, і їх пересаджують у теплицю за схемою 10х10 см у добре заправлений добривами ґрунт, насипаний поверх дренажного шару. Попервах живці потрібно захищати від яскравого сонця.

  Розмноження актинідії коломікта весняними або осінніми відсадками

  Для цього способу розмноження вам знадобляться дворічні пагони: навесні або восени пагін знімають з опори, укладають у канавку завглибшки 5-7 см, закріплюють у ній і засипають пухким вологим ґрунтом. Вкорінюються відсадки актинідії легко: в горизонтальному положенні активізуються і дають вертикальні паростки майже всі бруньки пагона. Кожен такий паросток із двох сторін підв’язують до кілочків і високо підгортають землею. До кінця наступної осені у вас будуть саджанці, готові до пересадки на постійне місце.

  Сорти актинідії коломікта

  Більша частина сортів рослини призначена для вирощування у відкритому ґрунті. Майже всі вони вирізняються морозостійкістю, стійкістю до несприятливих умов і швидким зростанням, тому немає сенсу окремо описувати сорти актинідії коломікта для Підмосков’я: практично будь-який сорт із тих, що ми опишемо нижче, можна з успіхом вирощувати в середній смузі. Отже, найбільш відомими і такими, що добре себе зарекомендували, сортами актинідії коломікта є:

  • Ананасова – середньостиглий урожайний сорт із середньої величини ріпчастими плодами солодкого смаку з ананасовим ароматом. Сорт вирізняється високою зимостійкістю;
  • актинідія коломікта Ленінградська рання – зимостійкий урожайний сорт, що дозріває на початку серпня, з великими кисло-солодкими ягодами масою до 4,5 г;
  • актинідія коломікта Ленінградська пізня – середньоурожайний сорт із великими кисло-солодкими ягодами масою до 5,5 г;
  • актинідія коломікта Вереснева – високопродуктивний зимостійкий сорт із великими плодами;
  • Незнайомка – високоврожайний ранній сорт середньої зимостійкості, але вирізняється стійкістю до шкідників і хвороб. Вимагає запилення чоловічою рослиною. Ягоди овальні, дуже великі, масою від 15 до 25 г. М’якоть соковита, ніжна, солодкого смаку, з ароматом ананаса;
  • актинідія коломікта Доктор Шимановський – самоплідний гібридний сорт середньої продуктивності з жовто-зеленими овальними плодами масою до 3 г, які в кінці серпня, відразу після дозрівання, опадають;
  • актинідія коломікта Ленінградська Адам – чоловічий декоративний сорт польської селекції. Не утворює плодів. Цвіте запашними білими квітками. Використовується для запилення жіночих рослин;
  • Мармеладка – жіночий сорт середнього терміну дозрівання з овальними оливково-зеленими плодами масою близько 2,3 г у подовжню світлу смужку. М’якоть смачна, запашна;
  • Виноградна – ранній морозостійкий і стійкий до хвороб та шкідників сорт десертного призначення і середньої врожайності з матовими плодами оливкового кольору з тонкою шкіркою в світлих поздовжніх смужках, кисло-солодкими на смак і з суничним ароматом;
  • Рання зоря – ранній сорт середньої зимостійкості з конічними подовженими плодами кисло-солодкого смаку з ананасовим ароматом у блискучій темно-зеленій шкірці;
  • Університетська – зимостійкий сорт середнього терміну дозрівання, майже не вражається захворюваннями, з подовжено-циліндричними, слабкоребристими й трохи стисненими плодами масою від 2 до 3,5 г оливково-зеленого кольору з ледь помітними поздовжніми смужками. Ніжна м’якоть кисло-солодка, з цитрусовим ароматом;
  • Фантазія садів – стійкий до хвороб і шкідників сорт, який потребує запилення чоловічою рослиною. Плоди подовжені, зелені, масою до 2,4 г, кисло-солодкі з вираженим запахом ананаса;
  • Присадибна – сорт раннього терміну дозрівання й високої зимостійкості з подовжено-циліндровими кисло-солодкими плодами з ананасово-яблучним ароматом, які після дозрівання обсипаються;
  • Новосибірська рання – високоврожайний зимостійкий ранньостиглий сорт із великими солодкими ягодами масою до 4,5 г із фруктовим ароматом;
  • Борисовська – дуже ранній зимостійкий сорт із дуже великими ягодами масою до 7 г подовжено-циліндрової форми, солодкого смаку і зі слабким ароматом;
  • Великоплідна – зимостійкий сорт середнього терміну дозрівання з солодкими циліндричними плодами масою до 6 г зі слабко вираженим ароматом;
  • Компактна – середньостиглий зимостійкий сорт із солодкими, запашними плоскими ягодами масою до 6 г, які майже не обсипаються при дозріванні;
  • Клара Цеткін – пізньостиглий зимостійкий сорт із подовжено-циліндричними кисло-солодкими плодами масою до 3,5 г, що дозрівають майже одночасно.

  Окрім описаних, відомі в культурі сорти актинідії коломікта Павловська, Перемога, Матова, Пам’ять Учителя, Ленінградська великоплідна, Тітляновська-2, ВІР-1, Вафельна, Паркова, Монетка й інші.

  Властивості актинідії коломікта – шкода і користь

  Корисні властивості актинідії коломікта

  Цінність плодів актинідії коломікта полягає передусім у великій кількості вітамінів (C, A і P), мінералів і мікроелементів. Входять до складу ягід редукуючі цукри, крохмаль, каротин, барвники, пектини, жирні олії та інші речовини, необхідні людському організму. Плід актинідії коломікта є концентратом вітаміну C, кількість якого зростає в міру дозрівання ягоди. Поєднання поліфенолів і аскорбінової кислоти дозволяє вживати плоди з користю для організму як у свіжому, так і в переробленому вигляді, оскільки біологічно активні речовини прекрасно зберігаються в заморожених і сухих ягодах. Смачні й корисні консервовані плоди актинідії. Ягоди актинідії коломікта використовують також для приготування сиропів, желе, варення, пастили, повидла, мармеладу, компотів і киселів.

  Лікувально-дієтичне значення мають не тільки плоди, а й квітки, кора та листя актинідії. Препарати з цих частин рослини застосовують при цинзі, кашлюку, анемії, глистах, захворюваннях дихальних і травних органів, хронічних закрепах, ревматизмі, паралічі, неврозах шлунку. Плоди актинідії усувають авітаміноз і регулюють обмінні процеси. Відваром кори лікують карієс і головні болі, використовують його також як відхаркувальний, загальнозміцнюючий, знеболюючий, кровоспинний і заспокійливий засіб.

  Актинідія коломікта – протипокази

  Препарати актинідії не рекомендовані людям із варикозним розширенням вен, тромбофлебітом і підвищеним згортанням крові. Протипоказом є індивідуальна незносність продукту, яка може виразитися в сильній алергічній реакції.

  Іноді при вживанні в їжу великої кількості плодів навіть у абсолютно здорової людини виникає харчовий розлад.

  Актинідія коломікта (50 фото): опис, сорти, вирощування та догляд

  Актинідія коломікта (лат. Actinidia kolomikta) – це дерев’яниста ліана з сімейства Актінідієвих. Раніше цю рослину відносили до екзотичних видів, але сьогодні завдяки роботі селекціонерів вона зростає у багатьох садах на території нашої країни.

  1. Що таке актидинію коломікту
  2. Яку харчову цінність має актинідія коломікту
  3. Актинідія коломікту: користь та шкода ягід
  4. Актинідія коломікту: найкращі сорти
  5. Для посадки в теплому та помірному кліматі
  6. Доктор Шимановський
  7. Королева саду
  8. Ласун
  9. Народна
  10. Вереснева
  11. Актинідія коломікту для холодного клімату
  12. Ананасна Мічуріна
  13. Борисівська
  14. ВІР-1
  15. Новосибірська рання
  16. Присадибна
  17. Далекосхідна
  18. Мариця
  19. Сахалінська -23
  20. Приморська
  21. Надія
  22. Особливості вирощування актинідії
  23. Як розмножується актинідія коломікту
  24. Посадка та догляд
  25. Вибір місця
  26. Грунт
  27. Полив
  28. Підживлення
  29. Формування крони, обрізання
  30. Підготовка до зими
  31. Хвороби та шкідники
  32. Відео про те, як правильно саджати та доглядати актинідію

  Що таке актидинію коломікту

  У разі природи актинідію можна зустріти Далекому Сході, Приамурському регіоні, соціальній та лісах Японії та Китаю. Коломікта в перекладі з латинського «сяюча» або «блискуча». Ця назва актинідія отримала за дивовижну особливість змінювати колір листя протягом сезону. Провесною розпускається листя зеленого кольору, перед цвітінням на кінчиках листочків з’являється біла пляма, яка поступово забарвлюється в рожевий колір.

  Порівняно з іншими ліанами, актинідія мешкає 100 років. У природі ліана виростає до 15 м заввишки, в садових умовах до 5 м. Форма листя овальна, кінчик загострений. Пагони тонкі, коричневі, квітки зібрані в кисті по 4-5 штук. Після цвітіння актинідія покривається невеликими плодами. М’якуш м’який, в розрізі зеленого кольору з чорним насінням. Смак фрукта кисло-солодкий, соковитий, із приємним ароматом.

  Яку харчову цінність має актинідія коломікту

  У складі ківі багато вітамінів (A, B1, B2, B6, B9, С, PP), а також великий спектр корисних речовин (калій, кальцій, цинк, хлор, сірка, фтор та інші). Калорійність плодів ківі 48 ккал на 100 г продукту. Ягоди містять клітковину, крохмалі, органічні кислоти, корисні для людини. Вміст вітаміну С у плодах актинідії удесятеро більше, ніж у ягодах смородини.

  Актинідія коломікту: користь та шкода ягід

  Користь ягід	Можлива шкода
  Зміцнення імунітету	Виникнення алергічних реакцій
  Зниження рівня холестерину	Підвищення кислотності шлунка
  Профілактика простудних захворювань	Загострення гастритів, виразок шлунка
  Зміцнення стінок судин	Кислота ківі викликає алергічний дерматит у дітей
  Поліпшення стану зубів та нігтів	Надлишок кислоти може призвести до можливих набряків гортані, горла.
  Поліпшення стану шкіри, зменшення сухості	Кислота руйнує зубну емаль
  Профілактика простудних захворювань	Надлишок кислоти може спричинити діарею
  Поліпшує роботу шлунково-кишкового тракту

  Актинідія коломікту: найкращі сорти

  Завдяки сучасній селекції в актидінії коломікту багато сортів, призначених для посадки у різних регіонах країни. При покупці саджанця слід врахувати деякі особливості сортів, а також рівень зимостійкості та термін дозрівання врожаю.

  Для посадки в теплому та помірному кліматі

  Кращі сорти актинідії коломікту.

  Доктор Шимановський

  Висота ліани 3-4 м. Плодоношення на 5 рік після посадки. Рослина жіноча, потрібен запилювач. М’якуш плодів ніжний, з ароматом ананаса та яблука, дозрівання в серпні. Морозостійкість – 35°С.

  Королева саду

  Висота ліани 4 м, раннього терміну дозрівання. Рослина жіноча, потрібен запилювач. Плоди масою 3-4 г, кисло-солодкі зі смаком ананасу. Дозрівання врожаю на початку серпня, морозостійкість – 35 °С.

  Ласун

  Ліана 4-5 м, середній термін дозрівання. Чоловіча рослина-запилювач, маса плода 4-5 г, смак солодкий, з ароматом ананасу. Збирання врожаю на 4 роки після посадки, дозрівання наприкінці липня. Морозостійкість – 36°С.

  Народна

  Ліана заввишки 4 м, середнього терміну дозрівання. Сорт самобезплідний, потрібен запилювач. Плоди дрібні, 3-3,5 г, смак суничний. Морозостійкість – 36°С.

  Вереснева

  Ліана 4 м у висоту, потрібен запилювач. Термін дозрівання пізній, стиглість ягід у вересні-жовтні. Плоди 3-4 г, смак солодкий, післясмак ананасовий. Морозостійкість – 35 °С.

  Актинідія коломікту для холодного клімату

  Кращі сорти актинідії коломікту

  Ананасна Мічуріна

  Ліана 3-4 м, колір листя не змінюється. Сорт, що вимагає запилювача, врожайність на 5 рік після посадки до 5 кг з куща. Плоди дрібні 2-3 г, смак солодкий, з ананасовим післясмаком. Морозостійкість – 35 °С.

  Борисівська

  Ліана 3-4 м, плоди великі до 6-7 г. Термін дозрівання ранній, урожай на 4 рік після посадки, 2-3 кг із куща. Смак плодів кисло-солодкий, аромат слабкий. Морозостійкість – 35 °С.

  ВІР-1

  Ліана 5 м заввишки, сорт вимагає запилювача. Термін дозрівання плодів середній, врожайність до 5 кг із куща. Ягоди 4-5 г, солодкі, з ананасовим післясмаком. Морозостійкість – 39 °С.

  Новосибірська рання

  Ліана заввишки до 6 м, урожай на 4 рік після посадки. Ягоди 3-4 г, смак солодкуватий, із фруктовим ароматом. Врожайність із куща 5 кг, морозостійкість – 38 °С.

  Присадибна

  Ліана 3-4 м, потрібен запилювач. Ягоди дрібні 2-3 г, смак кисло-солодкий, із запахом ананаса та яблука. Висока стійкість до хвороб, морозостійкість – 38 °С.

  Далекосхідна

  Ліана заввишки 3-4 м, урожайність на 5 рік після посадки. Ягоди дрібні, 2 г, смак солодкий, післясмак ананасовий. Не сприйнятлива до хвороб та шкідників, морозостійкість – 40 °С.

  Мариця

  Ліана заввишки до 4 м, дозрівання врожаю у липні. Ягоди дрібні, 2 г, солодкий смак, ананасовий. Врожайність з куща невисока, потрібен запилювач. Висока опірність до хвороб та шкідників, морозостійкість – 40 °С.

  Сахалінська -23

  Ліана до 5 м заввишки, потребує запилювача. Ягоди 2-3 г, медово-солодкі, ароматні. Сорт стійкий до перепадів погоди, ягоди не обсипаються. Морозостійкість – 40 °С. Врожайність із куща 2-2,5 кг.

  Приморська

  Ліана 4 м заввишки, термін дозрівання ягід вересень-жовтень. Плоди великі, 5-6 г, смак солодкий, післясмак з яблучним ароматом. Морозостійкість – 40 ° С, потрібен запилювач.

  Надія

  Ліана невисока, до 3 м, термін дозрівання ранній. Плоди кисло-солодкі, з ароматом фруктів. Врожайність на 4 рік після посадки, морозостійкість – 40 °С.

  Особливості вирощування актинідії

  Актинідія коломікта – рослина дводомна, поділяється на чоловічі та жіночі сорти. Тому при посадці необхідно садити два саджанці для перехресного запилення, посадка одного сорту не гарантує врожаю.

  Підлогу ліани можна визначити за будовою квітки. У чоловічих квіток багато тичинок, але відсутня маточка, у жіночих квіток стерильні тичинки, з великим маточкою в центрі. Пилок з чоловічих квіток на жіночі переносять комахи та пориви вітру. Тому для залучення бджіл та джмелів «в ноги» актинідії садять квіти-медоноси, наприклад, аліссум, верес, буркун, герань, фацелію.

  Як розмножується актинідія коломікту

  Оскільки актинідія не дає бічної порослі, її розмножують двома способами: насінням та живцями. При сівбі насіння перший урожай буває на 7-8 рік після посадки, тому найкращий спосіб розмноження для коломікти – це вкорінення живців.

  Їх нарізають восени при обрізанні ліани. Довжина живців 40-50 см, з двома бруньками. Їх прикопують у теплицях, вкриваючи на зиму снігом чи шаром покривного матеріалу. Навесні, коли живці приживуться і відростуть на 20-30 см, їх висаджують у відкритий ґрунт.

  При посадці живців навесні їх зберігають у вологому піску, або обертають мохом, і відправляють на зберігання в підвал. Періодично оглядайте живці, обприскуйте водою, щоб вони не висохли. Провесною живці замочують на добу у воді, потім висаджують на постійне місце.

  Посадка та догляд

  Актинідії краще садити ранньою весною, до початку руху соку. Саджанці, посаджені на початку сезону, мають час, щоб прижитися в грунті, підійти до холодного періоду підготовленими. Коломікта — ліана, що швидко росте, в перший рік пагони виростають до 3 м. Тому заздалегідь продумайте міцну опору. Фахівці рекомендують використовувати дерев’яну рейку шириною не менше 10 см. Коренева система потужної ліани, пагони поверхневі. Тому місце посадки має бути на відстані 1-1,5 м від фундаменту будинку.

  Вибір місця

  Актинідія віддає перевагу сонячним місцям на західній або східній стороні будинку, захищене від північного вітру. Не слід садити коломікту на південній стороні, рослина не виносить сонця, що палює. Для того щоб коренева система не перегрівалася, рекомендують перший рік після посадки прикривати її від сонця. При цьому пагони, що ростуть, повинні знаходитися на відкритому сонці.

  Актинідія не терпить застою вологи, тому перед посадкою переконайтеся, що ґрунтові води знаходяться на 1,5 м нижче рівня землі. Ліану не можна висаджувати поблизу плодових або декоративних дерев, обплітаючи дерева пагонами, актинідія заважатиме їх росту.

  Грунт

  Для посадки коломікти підійде будь-який ґрунт, крім глинистих. Грунт для посадки слабокислий (рН 65 – 70), родючий, пухкий. За тиждень до посадки саджанців готують ями, посадка кількох рослин з відривом 1-1,3 м друг від друга. Глибина посадкової ями 60х40 см. На дно ями насипаємо дренажний шар 10-15 см, що складається з керамзиту або дрібних камінців. У яму додаємо перегній, торф, опале листя, скошену траву, шматочки кори, по 1 л піску та деревної золи. Вміст ретельно перемішуємо, поливаємо водою. Через 2-3 дні приступаємо до посадки.

  Розміщуємо саджанець посередині ями, розправляємо коріння у різні боки. Присипаємо актинідію так, щоб коренева шийка рослини була вищою за рівень грунту. Навколо коріння землю злегка утрамбовуємо, поливаємо водою. Для збереження вологи в ґрунті, замульчуйте ґрунт скошеною травою.

  Це важливо! Молоді саджанці актинідії мають приємний запах, який подібно до валеріани приваблює кішок. Щоб захистити рослини від пошкоджень, рекомендують навколо молодих саджанців продумати захист, наприклад, поставити навколо саджанців каркаси з сітки рабиці.

  Полив

  Поливають актинідію 1 раз на тиждень по 5-7 л під кущ, дорослі рослини по 10 л під кущ. Полив помірний, без застою води біля коріння. У періоди спекотної погоди, або у південних областях країни, поливи збільшують до 2 разів на тиждень.

  Підживлення

  Підгодовувати актидинію починають другого року після посадки. Після танення снігу ґрунт неглибоко розпушують (3-5 см). Потім ствольне коло мульчують свіжою органікою (перепрілим гноєм). З хімічних добрив використовують азофоску (30 г на 1 кв.м) або аміачну селітру (25 г на 1 кв.м).

  У червні актинідію підгодовують Суперфосфатом (20 г на 10 л води) або Кальцієвою селітрою (40 г на 10 л води). Добрива закопують у землю в процесі розпушування або вносять разом із поливом. Перед виходом на зимовий період ліану підгодовують Суперфосфатом (40 г на кв.м) та деревною золою, розсипаючи по кроні рослини.

  Формування крони, обрізання

  Формування крони починається 3 рік після посадки. Найкращі способи формування крони:

  • віяла – вибирають 3-4 міцних втечі, розподіляють їх у вигляді віяла в різні боки, інші пагони вирізують;
  • кущова – на другий рік після посадки вибирають 3-4 міцні пагони, які вкорочують так, щоб їх довжина не перевищувала 0,5 м. Інші пагони вирізають. Бічні пагони спрямовують нагору, закріплюють;
  • горизонтальна – найпростіший спосіб формування. 2-3 міцні пагони закріплюють горизонтально землі, на 3 рік після посадки вкорочують на 40 см. Бічні пагони направляють вгору.
  • Віялова
  • Кущова
  • Горизонтальна

  У актинідії рух соку починається рано, тому навесні ліану не обрізають. Видалення підлягають лише зламані, загиблі пагони. Оптимальний час для обрізання – початок осені. Видаляють хворі, поламані, слабкі гілки. Пагони, які не плодоносять, також підлягають обрізанню. Сильнорослі ліани вкорочують на 1-1,5 м, слаборослі обрізають на 30-40 см.

  Підготовка до зими

  У регіонах із холодним кліматом ліану знімають із опори та укладають на суху землю. Щоб ліана не вимокла, її можна покласти на дерев’яні дошки, лапник чи суху траву. Зверху накидають щільний шар покривного матеріалу.

  У помірних та теплих регіонах актинідію приховують лише перші два роки після посадки. У південних регіонах укриття не потрібне.

  Хвороби та шкідники

  При різких змінах погоди, в областях із нестійким кліматом, ліана піддається наступним захворюванням.

  1. Борошниста роса. Виявляється в дощові періоди у вигляді білого нальоту на стеблах і черешках, листя стає темним, скручується і відмирає.

  Заходи боротьби. Обприскування рослини 1%-ним розчином колоїдної сірки або 1,5%-ним розчином мідного купоросу. Хворі частини коломікти вирізають та спалюють.

  2. Сіра гнилизна. Захворювання починається з нижніх ділянок стебел та пагонів. З’являється сіра пліснява, яка швидко захоплює сусідні пагони.

  Заходи боротьби . Уражені пагони підлягають вирізуванню, рослину обприскують 1,5% розчином колоїдної сірки, мідного купоросу, бордоської рідини.

  3. Іржа. На нижній частині листя з’являється помаранчеві цятки, тканина листка відмирає.

  Заходи боротьби . Обприскування розчином мідного купоросу з додаванням господарського чи зеленого мила. За тиждень процедуру повторити.

  Актинідія схильна до нашестя комах шкідників, таких як:

  1. Павутинний кліщ. З’являється у спекотний, посушливий період. Виявляється на нижніх частинах листя як тонкого білого нальоту.

  Заходи боротьби. Обприскування рослини Актеллік, розчином господарського мила, або часнику.

  2. Попелиця. Виявляється у вигляді ураження верхніх пагонів. Полчища шкідників обліплюють пагони, черешки листя. Пластини засихають, деформуються, зупиняються у зростанні.

  Заходи боротьби. Обприскування аскарицидними препаратами: Карбофос, Актеллік, Рогор. Через 5-7 днів повторити обприскування.

  3. Нематоди. Дрібні черв’яки, що вражають коріння та пагони рослини. Пагони здуваються, покриваються шишками, листя блідне, скручується, відмирає.

  Заходи боротьби. Полив рослини фунгіцидними препаратами: бордоська рідина, мідний купорос. Навколо актинідії висаджують цибулю, часник, календулу, петрушку, базилік. Навесні та восени прибирають старе листя, вирізують хворі та пошкоджені пагони.

  Відео про те, як правильно саджати та доглядати актинідію

  Технологія правильної посадки та особливості догляду за актинідією. Приєднуйтесь до перегляду корисного ролика!

  При правильній посадці та дотриманні необхідних агротехнічних умов актинідія здатна плодоносити не один десяток років. Її дрібні плоди називають «далекосхідним аґрусом», «амурським ізюмом», але ягоди актинідії подобається всім. Посадивши одного разу 2-3 саджанці коломікти, можна насолоджуватися смаком маленьких ягід з ароматом улюблених фруктів.

  Актинідія: походження, опис, правила посадки та способи розмноження

  Актинідія, від латинського Actinidia, відноситься до роду дерев’янистих ліан із сімейства Актінідієві (Actinidiaceae). До найпопулярніших в умовах присадибного садівництва нашої країни належать рослини виду Ківі, або Актінідія делікатесна. Вони досить легко розмножуються, а самостійно вирощені садівниками саджанці зберігають усі сортові ознаки культури. Саджанці, отримані шляхом вегетативного розмноження, вступають у плодоношення на третій чи четвертий рік після посадки.

  Розведення рослини насінням

  Деякі садівники-любителі відзначають, що розмноження актинідії насінням – найприйнятніший спосіб. Рослини чудово приживаються, укорінюються, виростають витривалими. Але підлогу та властивості культури визначити можна буде лише тоді, коли вони виростуть. Плодоносити такий саджанець почне на 7 рік вегетації (за інших способів – на 3-4 рік). Селекціонери насінням розмножують коломікту під час виведення нових сортів культури. Для розведення беруть матеріал якомога свіжіший. Сухе насіння сходитиме довше. Висіюють культуру під зиму чи навесні. Перед посівом спеціально готують, гартують, пророщують.

  Попередньо підготуйте землю. Рекомендується такий склад:

  • пісок -1 частина,
  • компост, що перепрів, – 1 частина,
  • садова земля – 1 частина.

  З січня-лютого до червня відбувається процес пророщування насіння. При проведенні робіт слідуйте схемі:

  1. У дерев’яну скриньку насипте чистий вологий пісок.
  2. Попередньо замочене у воді на 4 дні насіння помістіть у ганчірочку та у вологий пісок.
  3. Витримайте протягом 2 місяців насіння за температури 18-20 градусів. Підтримуйте пісок у вологому стані.
  4. Провітрюйте насіннєвий матеріал один раз на 10 днів.

  Пересадження актинідії на нове місце

  При пересадці актинідії важливо пам’ятати, що травмувати її під час активного руху соку не можна, вона може загинути. Тому найкраще проводити пересадку молодих саджанців віком до трьох років і ранньою весною, до розпускання нирок, або пізно восени. Опори для актинідії краще встановлювати заздалегідь, щоб не травмувати поверхнево розташоване коріння.

  Для догляду за актинідією важливо не лише висаджувати її на родючий, добре дренований грунт і регулярно поливати, але й забезпечити достатню зволоженість повітря, не допускаючи втрати листя.

  Актинідія на арочній конструкції – справжня прикраса саду

  Проведення пророщування та посіву насіннєвого матеріалу покроково

  Після підготовки насіння проведіть процедуру пророщування та посіву у такій послідовності:

  1. Протягом двох місяців слід витримати культуру в холодильнику, 1 раз на 10 днів провітрюючи та перемішуючи.
  2. Навесні потримайте насіння за температури 10 градусів два тижні. Діставши з холодильника, помістіть насіння для пророщування на вологий фільтрувальний папір, зверху накрийте поліетиленом.
  3. Коли насіннєвий матеріал почне накльовуватися, почніть процес посіву в землю.
  4. Глибина посадки 0,5 см. Посадити слід за схемою 2 см у рядку, 2 см у міжряддя.
  5. Контейнер із насінням поставте в теплиці у півтінь. Підтримуйте землю у вологому стані.
  6. Коли у паростків з’являться 3-4 справжні листки, розпікіруйте їх. Висаджують на гряди у червні.
  7. Сіянці першого року вегетації вирощують на грядках, на зимовий час вкривають ялиновим лапником, листям. Або вкопують ящики в землю та вкривають.
  8. Навесні розсаджують рослини у парник за схемою 1х20 см.

  При розмноженні ківі уберігайте паростки від холоду та тварин. Поставте під ліану опори. На третій рік розвитку сіянці зацвітуть. У цей час у них забирають непотрібні чоловічі паростки. Сіянці добре приживуться, якщо вони сформували сильну кореневу систему. На постійне місце можна посадити ліану восени.

  В одну ямку слід помістити 2 коломікти. Через 2 роки слабку рослину можна прибрати. Підгодовують саджанці один раз на 2 тижні водним розчином курячого посліду (1:15). Для посіву актинідії у вересні під зиму насіння починає готувати у квітні, обираючи майданчик на північній стороні. Ділянку перекопують, додають органіку. Наприкінці весни наступного року побачите сходи ліани. Акуратно прополіте рослини, розпикуйте на відстань 10-15 см. У зимовий період слід вкривати сіянці листям до досягнення трирічного віку. У цьому віці навесні сіянці пересаджують на постійне місце. Для цього восени викопують ями глибиною 0,6 метра та діаметром 0,6-0,7 метра, дренують. Садять сіянці на відстані 0,5 метра один від одного.

  Правила посадки

  Перш ніж розпочинати посадку актинідії, потрібно визначитися, для яких цілей вона призначена. Для декоративних цілей не має значення підлога рослин та умови їх зростання. Для отримання врожаю ароматних ягід потрібно придбати саджанці чоловічих і жіночих типів, причому краще всього підібрати більше саджанців жіночого типу. Оптимальний вік для саджанців – від двох до чотирьох років.

  Для плодоношення актинідії потрібні сонячні ділянки, але дуже відкриті місця можуть викликати у рослин опік. Найкраще підійдуть освітлені ділянки, де в спеку дня рослина буде притінюватися.

  Для нормального зростання та розвитку актинідія потребує слабокислих або нейтральних ґрунтів, добре дренованих, родючих. У низинах, на глинистих ґрунтах вона не росте. Як дренаж в посадковій лунці для актинідій використовують річкову гальку, але не гравій або щебінь, так як кальцій, що міститься в них, може залужувати грунт. При високому заляганні ґрунтових вод для актинідій насипають штучний горбок, для дренажу використовують биту цеглу, гальку.

  Відео: перший урожай актинідії

  Де краще посадити ліану

  При можливості краще садити актинідію на природних схилах, де не застоюється вода і рослини добре висвітлюватимуться. Як і всі ліани, актинідія потребує міцної опори. Рослина висаджують уздовж огорожі, поряд з будинком, на шпалерах або формують арочні конструкції. Плоди з’являються на верхівці крони, тому важливо заздалегідь обміркувати тип опори, щоб зручніше було збирати врожай. Для актинідій характерне тривале плодоношення.

  Не рекомендується садити актинідію поруч із великими плодовими деревами. Таке сусідство пригнічує актинідію, позбавляючи її сонця і вологи, а регулярне розпушування приствольного кола плодових дерев травмує поверхнево розташоване коріння ліан.

  Актинідії не висаджують на ділянках, де вже культивували її раніше, а підбирають нове місце. Вчені також помітили, що яблуні погано впливають на зростання актинідій, при цьому сусідство з кущами смородини є сприятливим.

  Посадка актинідії навесні

  Посадкові лунки готують заздалегідь. Розмір лунок повинен бути 50х50х50 см. Розташовують їх на видаленні приблизно півтора або два метри. При достатній кількості добрив у лунці відстань може бути і меншою, якщо передбачається прикрасити фасад будинку.

  1. Саджанці відбирають заздалегідь, обрізають травмовані та висохлі ділянки коренів та гілок.
  2. На дно лунок засипають биту цеглу, гальку, дрібне річкове каміння.
  3. Шар дренажу покривають торфоперегнійною сумішшю.
  4. Поверх цього шару насипають горбком суміш ґрунту з піском і мінеральними добривами, що містять азот, фосфор та калій у співвідношенні 1:5:1; трохи більше 30–40 р добрив на лунку.
  5. У пагорби з мінеральними добривами саджають актинідії.
  6. Ґрунт добре утрамбовують, стежачи, щоб коренева шия не заглиблювалася.
  7. Рясно поливають і мульчують тирсою, сосновою хвоєю або сухим торфом.

  Не можна додавати в посадкову лунку добрив, що містять хлор, актинідії не виносять хлор. У перші роки для саджанців небезпечні коти, вони ушкоджують молоді пагони, щоб поласувати соком рослин. Старі стебла, що одеревіли, не страждають від котячих пазурів. Рятують молоді саджанці найчастіше огорожею із металевої сітки.

  Осіння посадка

  При необхідності посадити актинідії восени важливо знати, що це робиться не пізніше ніж за 2-3 тижні до заморозків. В іншому ніяких відмінностей: посадкова лунка готується звичайним чином, після посадки ямку мульчують торфом, перегноєм або компостом. Молоді саджанці актинідії у перший рік укривають. Дорослі рослини добре переносять зиму, у поодиноких випадках доводиться лише видаляти пошкоджені від морозу гілочки. Знімати актинідії з шпалер і вкривати не потрібно.

  5 працюючих способів використання дьогтю на городі 7 кімнатних рослин, які допомагають вийти заміж навіть у зрілому віці

  Відео: посадка актинідії

  Розмноження зеленими живцями

  Найбільш прийнятний вид розведення актинідії – вегетативний, при якому передаються сортові характеристики вихідної ліани рослини та її підлога. Розмноження актинідії живцями дає 60%-100% вихід укорінених рослин, які максимально швидко починають плодоносити. Розмноження актинідії зеленими живцями проводиться з другої декади червня до початку липня.

  Для роботи бажано мати на дачній ділянці дорослу ліану, з якою для живцювання нарізати однорічні пагони. Їх можна зрізати з будь-якої частини втечі, крім верхівки. При заготівлі живців дотримуйтесь правил:

  • Довжина черешка складає орієнтовно 10-15 см, включає 2-3 бруньки.
  • Нижній косий надріз робиться на 2-5 мм нижче за нирку.
  • Верхній прямий – на 2-5 мм вище за нирку.
  • Видаліть листя під нижньою ниркою.
  • Лист над верхньою ниркою слід укоротити на третину для зниження руху соку (транспірації).
  • Рекомендується обробити зелені живці стимулятором росту коренів (наприклад, гетероауксином) за інструкцією до препарату. Зв’яжіть паростки в пучок і опустіть на 6-12 годин у приготовлений розчин (зануріть на 3-4 см у глибину).

  Підготовлені живці висаджують за умов теплиці.

  Укорінення зелених живців у канавах

  Цей спосіб нетрудомісткий, час на початок плодоношення ліани значно скорочується. Щоб розмножити актинідію, скористайтеся порадами:

  • Укорінюють рослину в неглибоких канавках (глибина 40-50 см). На дно траншеї помістіть дренаж, наприклад, биту цеглу.
  • Зверху слід насипати 3-сантиметровий шар тирси для запобігання замулювання дренажу.
  • Заповнити канаву сумішшю, що складається з компонентів: перегній – 0,5 частини,
  • торф’яна крихта – 1 частина,
  • пісок – 1 частина.
  • Зверху насипати субстрат для укорінення:
    • • Чистий пісок – 2 частини,

      Торф (перліт, вермікуліт) – 1 частина.

      (Можна використовувати лише пісок).

      • Посадіть живці, заглиблюючи в землю на 2-2,5 см. Між паростками залишайте 3-4 см.
      • Ущільніть землю навколо посадженого саджанця.
      • Рясно полийте рослини методом дощування.

      До уваги, щоб у літні дні сильно не випаровувалась волога в теплиці, плівку рекомендують забілити розчином із вапна та крейди. Теплицю регулярно провітрюють.

      Досвідчені садівники організують автоматичний полив для регулювання вологості. Утворення коренів у живців розпочнеться за тиждень. Через 20 днів коренева система буде повністю сформована. Плівку можна спочатку піднімати для гарту, а за тиждень зняти повністю. Вихід укорінених саджанців за такого методу становить 70-100%. Коріння утворюється сильне, мочкувате. Пересаджувати живці у відкритий ґрунт на дорощування слід на початку осені. Коли вони приживуться, виконують перше підживлення добривом:

      • Аміачна селітра – 30 грам на 10 літрів води
      • Або розчином несвіжого гною, розведеним водою у 6 разів.

      Після двох-, трирічного вирощування ківі поміщають на постійне місце.

      Використання для розмноження деревенських живців

      Для цього методу посадки живці нарізають у листопаді-грудні. Більш рання, наприклад, весняна заготівля, послаблює вихідну рослину, погіршує якість заготовлених живців. Вихідні рослини мають бути елітними, високо продуктивними, здоровими. У жовтні після опадіння листя актинідію обрізають. З однорічних гілок нарізають живці (довжина 15-25 см, з 3-4 бруньками), пов’язують їх у пучки верхівками в один бік. Зверніть увагу, що дворічні пагони не вкорінюються. Товсті, що ростуть, укорінити складно, вони гниють, оскільки недостатньо визріли.

      Зберігати заготовлені живці рекомендується при температурі від 0 до 5 ° С у вологому піску (тирсі, торфі) у підвалі або в холодильнику. Живці, заготовлені восени, садівники рекомендують зберігати в снігових буртах. Земля для посадки має бути пухкою, родючою. При посадці в ґрунт однорічного використання садять за схемою 20х8 см. При ґрунті другого року використання – 45х10 см. Приживаність саджанців, що здервіли, залежить від погоди. За теплої погоди вона вища. У квітні висаджують паростки в захищений грунт. Садять вертикально або трохи похило на відстань 10х10 см. На поверхні має залишитися одна-дві нирки. Коломікту слід до осені раз на два тижні підгодовувати органікою, взимку вкривати. Берегти від тварин. Наступного року восени живці висаджують на ділянку.

      Як правильно підготувати актинідію до морозів

      Незалежно від методів розмноження при настанні осінніх морозів молоді рослини вкривають сухим опалим листям шаром близько 20 см, а зверху накривають лапником. До речі, укриття знімають навесні, а грунт навколо саджанців мульчують старою тирсою або перегноєм. Перші 2 – 3 роки для молодих рослин небезпечні поворотні пізньовесняні заморозки. Але не маючи достатньої кількості запасних бруньок, для відновлення після підмерзання, саджанці можуть загинути. Тому під час заморозків рослини вкривають плівкою.

      Якщо ви можете додати щось про вирощування актинідії, ми будемо раді вашим коментарям.

      Розведення ліани відведеннями

      Актинідію вирощують відведеннями. Це найбільш простий спосіб для садівників-аматорів, хоча особливої ​​продуктивності не відрізняється.

      При проведенні робіт слідуйте порядку:

      • Для укорінення актинідії ранньою весною попередньо потрібно вирити у основи куща неглибоку (7-10 см глибиною) канаву, заповнити її перегноєм, крихтою торф’яною, деревною золою.
      • Один із нижніх сильних однорічних пагонів слід нахилити горизонтально або дугоподібно, пришпилити до землі дерев’яним гаком, верхівку вивести на поверхню і злегка прищипнути.
      • Засипати канавку шаром пухкої родючої землі.
      • Слідкувати, щоб грунт був пухким і вологим, не допускати пересихання.
      • У міру підростання паростка шар землі збільшують до 15 см.
      • Восени в місці закріплення з’являться коріння та пагони.
      • На наступний рік вони швидко набудуть чинності, через рік зацвітуть. Восени наступного року відведення можна пересаджувати на постійне місце.
      • Паростки слід регулярно поливати, прополювати, розпушувати.

      Відокремити від вихідної лози молоду ліану слід через 2 роки.

      Розмноження актинідії осінніми або весняними відведеннями

      У невеликій кількості актинідію можна розмножувати як дворічні, так і однорічними відведеннями. З дворічних пагонів виростають найкращі саджанці. Для цього восени або навесні пагін треба зняти з опори, укласти його в канавку з пухким вологим ґрунтом на глибину приблизно 5-7 см, і щільно притиснути. При горизонтальному розташуванні втеч у актинідії прокидаються майже всі нирки, і вона починає рости вертикально. Відведення актинідії легко укорінюються. Молоді пагони, що з’являються, треба підв’язати з обох боків до кілочків і присипати землею. В основі кожної молодої втечі землю ущільнити. До осені наступного року можна отримати рослини, які готові до посадки на постійне місце.

      Статтю підготовлено за матеріалами С. Недялкова

      Leave a Comment Отменить ответ

      Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.