Хочу скласти заповіт

Директор Департаменту нотаріату
та реєстрації адвокатських об\’єднань Наталія КРУКOВЕС.
%d% Хочу скласти заповіт. %/d% За законодавством України кожен громадянин має право на свій розсуд вирішувати долю належного йому майна, а також заповідати його. Так, відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу (ЦК) кожен громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам, як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

“Урядовий кур\’єр” 2003.01.23

Останнім часом до редакції “Урядового кур\’єра” почастішали звернення громадян, особливо похилого віку, з проханням роз\’яснити порядок складання та посвідчення заповітів. У зв\’язку з чим ми звернулися до Міністерства юстиції України з проханням надати відповідні роз\’яснення максимально широкому колу наших співгромадян з метою уникнення спадкодавцями помилок при розпорядженні своїм майном. На наші запитання відповідає директор Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об\’єднань цього відомства Наталія КРУКOВЕС.

За законодавством України кожен громадянин має право на свій розсуд вирішувати долю належного йому майна, а також заповідати його. Так, відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу (ЦК) кожен громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам, як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Заповідач також має право у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом. Треба зауважити, що складання заповіту не тягне за собою переходу права власності на заповідане майно, а є лише розпорядженням, що робить заповідач на випадок своєї смерті. Тому особа, що склала заповіт, за життя не позбавлена можливості розпорядитися таким майном шляхом його продажу, дарування і таке інше. Зазначене є суттєвою відміною від укладання договорів відчуження майна (міни, дарування, купівлі-продажі), відповідно до яких особа, яка підписала такий договір, позбавляється права власності на своє майно, і вже його спадкоємці будуть позбавлені права на успадкування цього майна, навідь якщо відносно нього буде складений заповіт.

Крім того, заповідач на підставі ст. 544 Цивільного кодексу вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт. Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить. Скасування або зміна заповіту проводиться шляхом подання про це заяви нотаріусу, завідуючому державним нотаріальним архівом, а в населених пунктах, де немає нотаріусів, – посадовій особі виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, яка вчиняє нотаріальні дії.

Деякі особливості мають питання спадкоємства вкладів, що визначені статтею 564 Цивільного кодексу. Так, вкладник може залишити банківській установі заповідальне розпорядження щодо належного йому вкладу. В цьому випадку після смерті вкладника вклад видається вказаним ним особам, без оформлення свідоцтва про право на спадщину.

Якщо вкладник не зробив банківській установі такого розпорядження, то в разі смерті вкладника його вклад переходить до спадкоємців на загальних підставах.

Як уже зазначалося, заповідати можна усе своє майно, не конкретизуючи при цьому, яке саме майно заповідається. Однак треба пам\’ятати, що закон визначає коло осіб, які користуються правом на обов\’язкову частку в спадщині незалежно від змісту заповіту. Зокрема, неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (стаття 535 Цивільного кодексу).

Заповідач у заповіті може зробити розпорядження і щодо майна, на яке він набуде права власності в майбутньому. Виходячи з цього, статтею 56 Закону “Про нотаріат” передбачено, що при посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається. Можливо, саме тому при складанні заповіту більшість громадян своє волевиявлення висловлює фразою “усе моє майно, що буде належати мені на день моєї смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, а також все те, на що я за законом буду мати право, заповідаю . ” Закон надає формі заповіту особливе значення – від її дотримання залежить справжність заповіту.

Зокрема, заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений (стаття 541 зазначеного Кодексу).

Заповіт може бути посвідчений як державним, так і приватним нотаріусом, що не впливає на його юридичну силу. В тих населених пунктах, де немає нотаріусів, право посвідчення заповітів згідно з статтею 37 Закону України “Про нотаріат” мають посадові особи сільських, селищних, міських рад. Заповіти громадян України, що перебувають за кордоном, можуть бути посвідчені посадовими особами консульських установ України.

Крім того, до нотаріально посвідчених заповітів прирівнюються: заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санаторіях або проживають у будинках для престарілих та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їхніми заступниками по медичній частині або черговими лікарями цих лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами і головними лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів.

Заповіт – це угода, що безпосередньо пов\’язана із особою заповідача. Відтак заповіт не може бути укладений через представника, що діє за дорученням або на підставі закону. Не допускається також посвідчення заповіту від імені кількох осіб.

Потрібно також знати, що право заповідати належить тільки дієздатним громадянам. Перевірка дієздатності особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, є обов\’язком нотаріуса. Дієздатність за віком перевіряється за паспортом або іншим документом, що посвідчує особу. В повному обсязі дієздатність у громадян виникає з досягненням повноліття. Однак недієздатною може виявитися і повнолітня особа. Тому, якщо у нотаріуса виникають сумніви щодо дієздатності заповідача, він вправі відкласти вчинення нотаріальної дії та встановити, чи не виносилося судом рішення про визнання заповідача недієздатною особою.

У процесі посвідчення заповіту нотаріус зобов\’язаний встановити дійсне волевиявлення особи та роз\’яснити правові наслідки його укладення. Реалізація заповіту багато в чому залежить від правильності його складання. Розпорядження заповідача мають бути викладені ясно і чітко, з тим щоб не викликати сумнівів або суперечок після його смерті, та містити вказівку лише на те майно та майнові права, які підлягають успадкуванню. При посвідченні заповіту нотаріус не зобов\’язаний перевіряти, чи є в наявності те майно, яке в ньому вказане.

Особиста участь заповідача при складанні заповіту є необхідною. Заповіти підписуються у присутності нотаріуса чи іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальну дію. Однак якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності і в присутності нотаріуса або посадової особи, яка посвідчує заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених, заповіт може підписати інший громадянин. При цьому зазначаються причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено. Заповіт складається не менш як у двох примірниках, один з яких залишається у справах нотаріуса, а другий видається заповідачеві. Текст примірника заповіту, що видається нотаріусом заповідачеві, викладається на спеціальному бланку нотаріальних документів, що має багатоступеневий захист від підробок.

У разі втрати заповіту за письмовою заявою зацікавленої особи видається дублікат втраченого документа, який за своїм юридичним значенням прирівнюється до оригіналу заповіту.

За посвідчення заповіту державні нотаріуси справляють державне мито у розмірі 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Приватні нотаріуси державного мита не справляють. Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та особою, яка до нього звернулася, однак він не може бути меншим, ніж розмір ставки державного мита, що справляється державними нотаріусами за аналогічні дії.

З метою захисту майнових прав та інтересів громадян і юридичних осіб в Україні утворений і діє Єдиний реєстр заповітів і спадкових справ.

Усі заповіти, складені та посвідчені, змінені або скасовані в установленому законодавством порядку, підлягають обов\’язковій реєстрації в цьому реєстрі. Користування даними реєстру, що містить відомості про всі посвідчені нотаріусами України заповіти, дає можливість оперативно та об\’єктивно встановити наявність заповіту, складеного спадкодавцем, місце його зберігання, а також забезпечити успадкування майна саме тими особами, які закликані до спадкування.

За внесення до реєстру реєстраційного запису про посвідчення або зміни заповіту, перевірку його наявності або відсутності справляється відповідна плата, від внесення якої звільняються інваліди І та ІІ груп, інваліди Великої Вітчизняної війни.

Заповіт

З метою юридичного оформлення волевиявлення фізичної особи (Спадкодавця) щодо розпорядження належним їй майном на випадок смерті, така особа має право скласти Заповіт. Складення Заповіту є правом, а не обов’язком Спадкодавця.

Суть складення Заповіту полягає у вчиненні розпорядження визначеним майном на користь третіх осіб після настання смерті Спадкодавця. За відсутності Заповіту, майно Спадкодавця розподіляється між спадкоємцями у порядку, передбаченому законом.

Переваги складення Заповіту для Спадкодавця полягають у наступному:

(1) можливість на власний розсуд призначити будь-яку особу/осіб спадкоємцем частини чи всього свого майна, не залежно від того, чи є така особа/особи законними спадкоємцями за законом; та

(2) право визначити перелік осіб, які позбавляються права спадкування майна за Спадкодавцем після його смерті (без необхідності зазначення підстав такого усунення від спадкування); та

(3) можливість встановити сервітут (право користування нерухомістю) за рахунок належного Спадкодавцю майна на користь будь-якої третьої особи; та

(4) право встановити обов’язок для певних спадкоємців вчинити визначені дії на користь будь-якої третьої особи та/або дії, що направлені на досягнення певного суспільно-корисного ефекту; та

(5) можливість призначити певну особу (не обов’язково із числа спадкоємців), яка буде відповідальною за виконанням розпоряджень Спадкодавця, що викладені у Заповіті.

Розроблений проект Заповіту дає можливість включити до нього положення, що стосуються (і) спадкування всього або частини нерухомого та/або рухомого майна; та/або (іі) корпоративних прав в статутних капіталах юридичних осіб, що належать Спадкодавцю; та/або (ііі) грошових коштів, які розміщені на депозитних/вкладних/поточних рахунках банківських (фінансових) установ; та/або (iv) страхових виплат та відшкодувань в разі настання страхового випадку за страховими договорами, укладеними між страховою компанією та Спадкодавцем.

Хто може скласти Заповіт?

Спадкодавцем може виступати лише фізична особа, яка на дату складення та підписання Заповіту є повністю дієздатною особою. Заповіт може бути складено лише особисто, складення Заповіту через представника або за довіреністю не допускається.

Заповіт може бути складений лише однією особою, складення та підписання Заповіту спільно двома і більше Спадкодавцями не допускається, окрім випадку складення та підписання Заповіту подружжя.

Особливості змісту Заповіту

Спадкодавець має право розпорядитися як всім, так і визначеним майном, що належить йому на дату складення Заповіту або належатиме у майбутньому на праві приватної власності, праві спільної сумісної та спільної часткової власності. Майно Спадкодавця, що не охоплено Заповітом, спадкується в порядку, передбаченому законом, якщо тільки Спадкодавець не вирішить скласти та підписати окремий Заповіт щодо такого окремого майна.

Спадкодавець має право скласти невизначену кількість Заповітів, при цьому кожен такий наступний заповіт буде скасовувати попередній заповіт лише у тій частині, в якій новий заповіт йому суперечить.

Волевиявлення Спадкодавця під час складення та підписання Заповіту нічим не обмежується, окрім обов’язкової частки у спадку, яка закріплюється цивільним законодавством за визначеним колом законних спадкоємців, зокрема – неповнолітні та непрацездатні діти Спадкодавця, непрацездатні вдова/вдівець Спадкодавця та непрацездатні батьки. Не залежно від змісту Заповіту перелічені законні спадкоємців спадкують половину частки, яка б належала у спадкуванні кожному з них за законом.

Підписання Заповіту при свідках

Чинне законодавство України вимагає, окрім проставлення підпису Спадкодавця на тексті Заповіту, проставлення підпису двох свідків, за умови виникнення однієї з наступних обставин:

(1) у Спадкодавця наявні фізичні вади, через які він не може самостійно вголос прочитати текст складеного Заповіту; або

(2) в разі посвідчення Заповіту головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем медичного закладу, в якому перебуває Спадкодавець; або

(3) в разі посвідчення Заповіту капітаном судна, на якому перебуває Спадкодавець; або

(4) в разі посвідчення Заповіту начальником пошукової експедиції, в якій перебуває Спадкодавець; або

(5) в разі посвідчення Заповіту начальником слідчого ізолятора, в якому утримується Спадкодавець; або

(6) в разі посвідчення Заповіту начальником установи відбування покарання, в якій утримується Спадкодавець.

Свідком може бути лише повнолітня повністю дієздатна особа, яка (i) не є нотаріусом або іншою посадовою, службовою особою, яка посвідчує Заповіт; (ii) не є спадкоємцем за Заповітом; (iii) не є членом сім’ї та близьким родичем спадкоємців за Заповітом; (iv) не є особою, яка не може прочитати або підписати Заповіт.

Як використовувати документ

Розроблений проект Заповіту може бути використаний у роботі нотаріусів приватних та державних нотаріальних контор з метою фіксації волевиявлення Спадкодавця щодо розпорядження майном на випадок смерті. За загальним правилом Заповіт складається у письмовій формі власноручно Спадкодавцем або нотаріусом зі слів Спадкодавця (за вибором самого Спадкодавця). Відсутність письмової форми та/або нотаріального посвідчення Заповіту має своїм наслідком недійсність такого Заповіту.

У виключних випадках, Заповіт може бути посвідчено не нотаріусом, а іншою посадовою особою, зокрема:

(1) заповіти осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, посвідчені головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень;

(2) заповіти осіб, які перебувають під час плавання на морських, річкових суднах, що ходять під прапором України, посвідчені капітанами цих суден;

(3) заповіти осіб, які перебувають у пошукових або інших експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;

(4) заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з’єднань, установ або військово-навчальних закладів;

(5) заповіти осіб, які тримаються в установах виконання покарань, посвідчені начальниками таких установ;

(6) заповіти осіб, які тримаються у слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками слідчих ізоляторів.

Застосовуване законодавство

Розроблений проект Заповіту складено у відповідності до чинних положень Книги 6 Цивільного кодексу України, Закону України “Про нотаріат”, а також Наказу Міністерства юстиції України “Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”.

Як змінити шаблон?

Ви заповнюєте форму. Документ створюється у Вас на очах по мірі того, як Ви відповідаєте на питання.

У кінці Ви отримаєте його безкоштовно у форматах Word та PDF. Ви зможете змінити його та використати знову.

Інші назви для документа:

Заповіт фізичної особи, Заповіт на житло, Заповіт на квартиру, Заповіт на будинок, Заповіт на земельну ділянку

Шлюб, розлучення та сімейне життя – Інші шаблони юридичних документів для завантаження

• Заповіт подружжя
• Шлюбний договір
• Договір про розподіл майна подружжя
• Договір про визначення розміру аліментів на дитину та порядку їх виплати
• Договір про визначення місця проживання дитини
• Договір про надання утримання колишньому з подружжя
• Згода на виїзд дитини за кордон

• Інші шаблони юридичних документів для завантаження