Лоратадин (Loratadine) ATC-класифікація

фармакодинаміка . Лоратадин — трициклічний селективний блокатор периферичних Н₁-гістамінових рецепторів. При застосуванні у рекомендованій дозі не чинить клінічно значущої седативної та антихолінергічної дії. Протягом тривалого лікування не виявлено жодних клінічно значущих змін показників життєво важливих функцій, лабораторних досліджень, даних фізикального обстеження хворого або ЕКГ. Лоратадин не зумовлює значущого впливу на активність Н₂-гістамінових рецепторів. Не блокує захоплення норепінефрину і фактично не впливає на серцево-судинну систему або на активність водія ритму.
Фармакокінетика . Після перорального прийому лоратадин добре всмоктується і метаболізується під впливом CYP 3A4 та CYP 2D6, головним чином у дезлоратадин. Час досягнення C_max лоратадину і дезлоратадину у плазмі крові становить 1–1,5 та 1,5–3,7 год відповідно. Лоратадин і його метаболіт добре зв’язуються з білками плазми крові.
Біодоступність лоратадину і дезлоратадину прямо пропорційна дозі.
Фармакокінетичний профіль лоратадину і його метаболітів у здорових дорослих добровольців порівнянний з профілем в осіб літнього віку.
Прийом їжі незначно подовжує час всмоктування лоратадину, але не впливає на клінічний ефект.
У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю значення фармакокінетичних параметрів не підвищуються порівняно з такими у пацієнтів із нормальною функцією нирок. T_½ значно не змінюється, а гемодіаліз не впливає на фармакокінетику лоратадину і його метаболітів.
У пацієнтів з алкогольним ураженням печінки може відмічатися підвищення значень фармакокінетичних параметрів лоратадину вдвічі, тоді як фармакокінетичний профіль метаболіту не змінюється порівняно з таким у пацієнтів із нормальною функцією печінки. T_½ лоратадину і його метаболіту становить 24 та 37 год відповідно і збільшується залежно від тяжкості захворювання печінки.

Показання Лоратадин

симптоматичне лікування алергічного риніту та хронічної ідіопатичної кропив’янки.

Застосування Лоратадин

застосовувати перорально. Таблетки можна застосовувати незалежно від прийому їжі.
Дорослі і діти віком від 12 років: 10 мг (1 таблетка) 1 р/добу.
Для дітей віком 2–12 років дозування залежить від маси тіла. Дітям з масою тіла ≥30 кг: 10 мг (1 таблетка) 1 р/добу. Дітям з масою тіла Пацієнти з порушенням функції печінки . Пацієнтам з тяжкою формою порушення функції печінки слід призначати препарат в нижчій початковій дозі, оскільки у них можливе зниження кліренсу лоратадину. Для дорослих і дітей з масою тіла ≥30 кг рекомендована початкова доза становить 10 мг через день.
Пацієнти з порушенням функції нирок . Немає необхідності в корекції дози для пацієнтів з порушенням функції нирок.
Пацієнти літнього віку . Немає необхідності в корекції дози для пацієнтів літнього віку.
Діти . Ефективність і безпека застосування препарату у дітей віком до 2 років не встановлені.

Протипоказання

підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату.

Побічна дія

коротка характеристика профілю безпеки . У клінічних дослідженнях за участю дорослих і підлітків при застосуванні лоратадину в рекомендованій дозі 10 мг/добу при показаннях, що включають алергічний риніт і хронічну ідіопатичну кропив’янку, про побічні реакції повідомляли у 2% пацієнтів (що перевищує показник у пацієнтів, які отримували плацебо). Побічними реакціями, про які повідомляли частіше, ніж при застосуванні плацебо, були сонливість (1,2%), головний біль (0,6%), посилення апетиту (0,5%) і безсоння (0,1%). У клінічних дослідженнях у дітей віком 2–12 років відзначалися такі небажані явища, як головний біль (2,7%), нервозність (2,3%) або втома (1%).
Перелік побічних реакцій . Побічні реакції, про які повідомляли у ході постмаркетингового періоду, вказані нижче за класами систем органів. Частота визначена як дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до У кожній групі частоти побічні реакції вказані у порядку зменшення вираженості проявів.
З боку імунної системи: дуже рідко — реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію та ангіоневротичний набряк.
З боку нервової системи: дуже рідко — запаморочення, судоми.
З боку серця: дуже рідко — тахікардія, пальпітація.
З боку травного тракту: дуже рідко — нудота, сухість у роті, гастрит.
З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко — патологічні зміни функції печінки.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: дуже рідко — висип, алопеція.
Порушення загального стану і пов’язані зі способом застосування: дуже рідко — підвищена втомлюваність.
Лабораторні показники: частота невідома — збільшення маси тіла.

Особливості застосування

застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність . Значна кількість даних застосування протягом вагітності (більше 1000 результатів) свідчить, що лоратадин не спричиняє вад розвитку та нетоксичний для плода і новонародженого. Дослідження на тваринах не виявили прямих або непрямих негативних ефектів, що стосуються репродуктивної токсичності. Бажано, як захід безпеки, уникати застосування лоратадину у період вагітності.
Годування грудьми . Фізико-хімічні дані свідчать про виведення лоратадину/метаболітів із грудним молоком. Оскільки ризик для дитини не може бути виключений, лоратадин не слід застосовувати у період годування грудьми.
Фертильність . Дані щодо впливу лікарського засобу на жіночу або чоловічу фертильність відсутні.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами . Не відзначалося впливу препарату на швидкість реакції пацієнта при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Проте пацієнт повинен бути поінформований про дуже рідкісні випадки сонливості або запаморочення, що можуть впливати на здатність до керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

циметидин, еритроміцин і кетоконазол підвищують концентрацію лоратадину у плазмі крові, але це підвищення жодним чином не виявляється клінічно, у тому числі за даними ЕКГ.
Одночасне застосування з інгібіторами CYP 3A4 або CYP 2D6 може призводити до підвищення рівня лоратадину, що, у свою чергу, посилює побічні ефекти.
Лоратадин не збільшує вираженість пригнічувальної дії алкоголю на психомоторні реакції.
Діти . Дослідження щодо взаємодії з іншими препаратами проводили тільки за участю дорослих пацієнтів.

Передозування

передозування лоратадину підвищує частоту виникнення антихолінергічних симптомів. При передозуванні повідомляли про сонливість, тахікардію і головний біль.
Лікування . У разі передозування рекомендоване симптоматичне та підтримувальне лікування упродовж необхідного періоду. Можливе застосування активованого вугілля у вигляді водної суспензії. Також можна провести промивання шлунка. Лоратадин не виводиться з організму при проведенні гемодіалізу; ефективність перитонеального діалізу у виведенні препарату невідома. Після невідкладної допомоги пацієнт має залишитися під медичним наглядом.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С.

В справочнику «Компендіум» 2018 року по препарату Лоратадин-ЛХ (Loratadine) була представлена наступна інформація

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

фармакодинаміка. Лоратадин — трициклічний селективний блокатор периферичних Н₁-гістамінових рецепторів. При застосуванні у рекомендованій дозі не чинить клінічно значущої седативної та антихолінергічної дії. Протягом тривалого лікування не виявлено жодних клінічно значущих змін показників життєво важливих функцій, лабораторних досліджень, даних фізикального обстеження хворого або ЕКГ. Лоратадин не зумовлює значущого впливу на активність Н₂-гістамінових рецепторів. Не блокує захоплення норепінефрину і фактично не впливає на серцево-судинну систему або на активність водія ритму.
Фармакокінетика. Після перорального прийому лоратадин добре всмоктується і метаболізується під впливом CYP 3A4 та CYP 2D6, головним чином у дезлоратадин. Час досягнення C_max лоратадину і дезлоратадину у плазмі крові становить 1–1,5 та 1,5–3,7 год відповідно. Лоратадин і його метаболіт добре зв’язуються з білками плазми крові.
Біодоступність лоратадину і дезлоратадину прямо пропорційна дозі.
Фармакокінетичний профіль лоратадину і його метаболітів у здорових дорослих добровольців порівнянний з профілем в осіб літнього віку.
Прийом їжі незначно подовжує час всмоктування лоратадину, але не впливає на клінічний ефект.
У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю значення фармакокінетичних параметрів не підвищуються порівняно з такими у пацієнтів із нормальною функцією нирок. T_½ значно не змінюється, а гемодіаліз не впливає на фармакокінетику лоратадину і його метаболітів.
У пацієнтів з алкогольним ураженням печінки може відмічатися підвищення значень фармакокінетичних параметрів лоратадину вдвічі, тоді як фармакокінетичний профіль метаболіту не змінюється порівняно з таким у пацієнтів із нормальною функцією печінки. T_½ лоратадину і його метаболіту становить 24 та 37 год відповідно і збільшується залежно від тяжкості захворювання печінки.

симптоматичне лікування алергічного риніту та хронічної ідіопатичної кропив’янки.

ЗАСТОСУВАННЯ:

застосовувати перорально. Таблетки можна застосовувати незалежно від прийому їжі.
Дорослі і діти віком від 12 років: 10 мг (1 таблетка) 1 р/добу.
Для дітей віком 2–12 років дозування залежить від маси тіла. Дітям з масою тіла ≥30 кг: 10 мг (1 таблетка) 1 р/добу. Дітям з масою тіла Пацієнти з порушенням функції печінки. Пацієнтам з тяжкою формою порушення функції печінки слід призначати препарат в нижчій початковій дозі, оскільки у них можливе зниження кліренсу лоратадину. Для дорослих і дітей з масою тіла ≥30 кг рекомендована початкова доза становить 10 мг через день.
Пацієнти з порушенням функції нирок. Немає необхідності в корекції дози для пацієнтів з порушенням функції нирок.
Пацієнти літнього віку. Немає необхідності в корекції дози для пацієнтів літнього віку.
Діти. Ефективність і безпека застосування препарату у дітей віком до 2 років не встановлені.

ПРОТИПОКАЗАННЯ:

підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату.

ПОБІЧНА ДІЯ:

коротка характеристика профілю безпеки. У клінічних дослідженнях за участю дорослих і підлітків при застосуванні лоратадину в рекомендованій дозі 10 мг/добу при показаннях, що включають алергічний риніт і хронічну ідіопатичну кропив’янку, про побічні реакції повідомляли у 2% пацієнтів (що перевищує показник у пацієнтів, які отримували плацебо). Побічними реакціями, про які повідомляли частіше, ніж при застосуванні плацебо, були сонливість (1,2%), головний біль (0,6%), посилення апетиту (0,5%) і безсоння (0,1%). У клінічних дослідженнях у дітей віком 2–12 років відзначалися такі небажані явища, як головний біль (2,7%), нервозність (2,3%) або втома (1%).
Перелік побічних реакцій. Побічні реакції, про які повідомляли у ході постмаркетингового періоду, вказані нижче за класами систем органів. Частота визначена як дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до У кожній групі частоти побічні реакції вказані у порядку зменшення вираженості проявів.
З боку імунної системи: дуже рідко — реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію та ангіоневротичний набряк.
З боку нервової системи: дуже рідко — запаморочення, судоми.
З боку серця: дуже рідко — тахікардія, пальпітація.
З боку травного тракту: дуже рідко — нудота, сухість у роті, гастрит.
З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко — патологічні зміни функції печінки.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: дуже рідко — висип, алопеція.
Порушення загального стану і пов’язані зі способом застосування: дуже рідко — підвищена втомлюваність.
Лабораторні показники: частота невідома — збільшення маси тіла.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ:

застосування у період вагітності або годування грудьми

Вагітність. Значна кількість даних застосування протягом вагітності (більше 1000 результатів) свідчить, що лоратадин не спричиняє вад розвитку та нетоксичний для плода і новонародженого. Дослідження на тваринах не виявили прямих або непрямих негативних ефектів, що стосуються репродуктивної токсичності. Бажано, як захід безпеки, уникати застосування лоратадину у період вагітності.
Годування грудьми. Фізико-хімічні дані свідчать про виведення лоратадину/метаболітів із грудним молоком. Оскільки ризик для дитини не може бути виключений, лоратадин не слід застосовувати у період годування грудьми.
Фертильність. Дані щодо впливу лікарського засобу на жіночу або чоловічу фертильність відсутні.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Не відзначалося впливу препарату на швидкість реакції пацієнта при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Проте пацієнт повинен бути поінформований про дуже рідкісні випадки сонливості або запаморочення, що можуть впливати на здатність до керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ:

циметидин, еритроміцин і кетоконазол підвищують концентрацію лоратадину у плазмі крові, але це підвищення жодним чином не виявляється клінічно, у тому числі за даними ЕКГ.
Одночасне застосування з інгібіторами CYP 3A4 або CYP 2D6 може призводити до підвищення рівня лоратадину, що, у свою чергу, посилює побічні ефекти.
Лоратадин не збільшує вираженість пригнічувальної дії алкоголю на психомоторні реакції.
Діти. Дослідження щодо взаємодії з іншими препаратами проводили тільки за участю дорослих пацієнтів.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ:

передозування лоратадину підвищує частоту виникнення антихолінергічних симптомів. При передозуванні повідомляли про сонливість, тахікардію і головний біль.
Лікування. У разі передозування рекомендоване симптоматичне та підтримувальне лікування упродовж необхідного періоду. Можливе застосування активованого вугілля у вигляді водної суспензії. Також можна провести промивання шлунка. Лоратадин не виводиться з організму при проведенні гемодіалізу; ефективність перитонеального діалізу у виведенні препарату невідома. Після невідкладної допомоги пацієнт має залишитися під медичним наглядом.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

при температурі не вище 25 °С.

Рододендрон: що це таке, правила посадки і догляду

Рослина з незвичайною назвою «рододендрон» є мало не другою за популярністю квіткою після троянд. Найчастіше його можна побачити на чудових пейзажах Кавказу, але лише з настанням початку XIX століття рододендрон вивезли за його межі і стали використовувати як живу огорожу. Кольори рослини можуть мати сотні різних відтінків залежно від сорту і здатні неймовірно прикрасити будь-яке місце своєї рослини. Про те, як виростити рододендрон самостійно, пересаджувати його, про сезонний відхід, безліч його сортів та інші нюанси, розповість ця стаття.

Що це таке?

Рододендрон – рослина, що входить в сімейство Верескові. Являє собою культуру чагарникової форми. Середня висота чагарників – 0,3 метра. Дерева рододендрона можуть бути декількох різновидів.

1. Вічнозелені. Зазвичай до цієї категорії входять високі чагарники. У зимовий період вони не опадають. Ростуть тільки в ґрунті з високим вмістом торфу. Кольори зазвичай великі, різних яскравих кольорів. Вимагають місцевості з розсіяною тінню.
2. Листопадні. Найкраще переносять вітчизняні зими. Відрізняються відносно низьким рівнем вимог до відходу. Цвітуть бурхливо, два рази на рік – навесні і восени.
3. Напівлистопадні, або напіввічнозелені. Зазвичай представлені невисокими деревами або чагарниками, сильно не розростаються і мають компактну форму. Це морозостійкі види – вони відмінно переносять зимівлю і холоди. Перед настанням зими листя опадає, за винятком невеликої кількості листя на кінці гілок. Пізніше вони дають початок новим листочкам навесні.

Наразі відомо від 800 до 1300 видів та майже 3000 сортів цієї рослини. Серед найвідоміших – квітка «Азалія», альтернативна назва якої – кімнатний рододендрон.

Назва рослини дає опис її зовнішнього вигляду – перша частина (Rhodon) означає «троянда», а друга (Dendron) – «дерево», які, об’єднуючись, утворюють переклад «рожеве дерево». Варто відзначити виражену схожість вищезгаданих азалій з трояндами.

Кольори різних сортів і видів рододендрона відрізняються один від одного кольором і розміром. Найбільші зафіксовані квітки цієї рослини можуть досягати 30 см в діаметрі, а найменші – 1 мм і нагадувати бісер. Вони мають широкий діапазон кольорів і відтінків – від фіолетового і червоного до рожевого і білого. Не всі квітки мають запах – це залежить від сорту рослини. Бувають зібрані в пензлі, рідше – в щитки. Квітки можуть бути круглими, у формі «вирви», трубчастими або схожими на дзвіночки. Листя відрізняється жорсткою структурою, розташовані по черзі. Плід рододендрона – багатосім’яна коробочка. Розміри насіння – 2 мм.

Як і більшість дерев і чагарників, рододендрон не може цвісти рясно щороку. Як правило, бурхливе цвітіння чергується зі скромним цвітінням щороку. Але якщо ж ви хочете отримувати пишне цвітіння кущів рододендрона щорічно, то для цього потрібно шляхом обрізки позбавлятися від суцвіттів відразу ж після їх цвітіння.

Це допоможе рослині перерозподілити свої сили на утворення нових квіток наступного року.

Коренева система відрізняється великою кількістю сечкуватих корінців і розташовується близько до поверхні. Загалом добре переносить посадку і швидко адаптується на новому місці.

Рослина віддає перевагу прохолодному клімату і росте в основному в північній півкулі в таких регіонах, як Південно-Східна Азія, південь Китаю, Гімалаї, а також японські острови і деякі райони Північної Америки. Однією з відмінностей цієї рослини від троянд є те, що вона воліє рости в напівтіні, на північній стороні схилів, в горах і поруч з водоймами (морями, річками і навіть океанами).

Рододендрон – багаторічна рослина. Середній термін життя більшості видів чагарнику – 30 років, але, в окремих випадках, при хорошому догляді та особливостях сорту, цей термін може доходити і до декількох сот років.

На вітчизняній же території здатні рости всього лише близько 20 видів, практично всі з них – морозостійкі.

Види і сорти

Відмінності видів рослини один від одного полягають здебільшого в листях. Вони можуть бути черешковими, сидячими, цільнокрайніми, багаторічними, однорічними, бильчастими, яйцевидними, дотепними. Саме незвичайна і ефектна форма листя, а не тільки квіток, часто і є причиною популярності рододендрона у садівників і флористів.

Найпоширеніший вид цієї рослини – садовий. Для вирощування рослини в умовах холодного клімату найкраще вибрати камчатський або канадський рододендрон. Ці види є листопадними і морозостійкими. Для більш теплого клімату підходять такі види, як золотистий рододендрон і кетевбінський з його різними гібридами.

Найбільшу популярність завоювали гібридні сорти цього чагарнику.

Серед цих сортів окремо варто відзначити «Каннінгемс уайт». Він здатний вирости до 0,2 метрів у висоту і зайняти територію близько 0,15 метрів в ширину. Квітки, як стає ясно з назви сорту, пофарбовані в білий колір і зібрані в суцвіття по 10 штук. Мають світло-жовті крапини.

Ще один представник цієї категорії – «Нова зембла». Ця рослина має привабливий вигляд в основному за рахунок пряморастучих стеблів. Рослина може досягати близько 0,3 метра у висоту і розростається на 0,25 метра в ширину. Відмінні риси – глянцеве листя і червоні, з чорною серцевиною дрібні квітки. До гібридних видів можна віднести і «Розеум елеганс», схожий з «Нова зембла».

Ще один незвичайний представник цієї рослини – рододендрон понтійський. Являє собою вічнозелений куст з рожево-фіолетовими кольорами у вигляді дзвіночків. Пишно цвіте всього один раз на рік. Цвітіння триває близько 4 тижнів. Росте в основному тільки на чорноморському узбережжі або на кавказьких землях.

Окремо хочеться поговорити і про азалію «Голден лайтс». Цей чагарник може виростати до майже 2 метрів у висоту. Пишно і яскраво цвіте великими яскраво-жовтими, іноді зеленими квітками. Незважаючи на те що погано переносить велику кількість сонячних променів і в цілому спекотний клімат, є теплолюбивим сортом рододендрона.

Погано пристосований до сильних морозів.

Яскравим «пристрасним» червоно-рожевим кольором відрізняється рододендрон «Фантастика». Цей сорт виведено 1968 року в Німеччині. Є вічнозеленим чагарником і може рости аж до 200 років. Виростає в середньому максимум в 1,5 метра висотою. Квітки практично не пахнуть, але мають досить великий розмір – досягають майже 7 сантиметрів в діаметрі. Вимагає ґрунт з підвищеним рівнем кислоти, де pH повинен бути від 5 до 7 одиниць.

Багато в чому схожим на «Фантастику» є сорт «Хелліки». Він також бурхливо цвіте рожево-червоними пишними квітками. Період цвітіння припадає на середину червня. Цей сорт рододендрона погано переносить вплив прямих сонячних променів – квіти можуть «згоріти». Вимагає щорічної обрізки бутонів і ретельного догляду протягом усього року.

На завершення слід сказати про рододендрон форі. Кольори цього чагарнику мають ніжно-рожевий колір, що переходить у білий. Його особливість – морозостійкість, чагарник витримує морози аж до -30 градусів. Основний ареал його зростання – Далекий Схід і Курильські острови. Відмінно пристосований до вітчизняного клімату.

Найчастіше його можна зустріти в змішаних лісах.

Посадка

Рододендрон – це та рідкісна рослина, посадку якої можна здійснювати цілий рік. Час цвітіння і півмісяця після нього вважаються особливим періодом, тому пересаджувати рослину в цей час не можна. Проте у більшості сортів рододендрона посадка проводиться в другій половині весни. Іноді допускається осіння посадка – з початку вересня аж до листопада.

Як вже було сказано вище, ця рослина любить прохолоду, тому вибирати місця для посадки потрібно затінені, найкраще з північного боку. Тому досить часто кущі рододендрона висаджуються в ряд уздовж кам’яних стін з півночі. Особливо в «укритті» потребують вічнозелені види. Спекотне літнє сонце може згубно позначитися на них. Ґрунт на місці посадки повинен бути кислим, добре дренованим, вітається великий вміст в ньому гумусу.

Рекомендований рівень pH ґрунту, в якому повинен рости рододендрон, – 4,5 – 5,5 одиниць.

Цікавий факт: необов’язково вимірювати кислотність землі за допомогою різних приладів або запрошувати для цього фахівців. Є ряд рослин, які говорять про те, що ґрунт в даній місцевості кислий. Це польова м’ята, лютик, щавель і ряд інших культур. Поширена ж у багатьох місцевостях крапива говорить про те, що ґрунт, найімовірніше, нейтральний або слабокислий. Садити рододендрон у такий ґрунт не можна.

Необхідно знати, що не можна садити рододендрон в грунт, розташований менш, ніж в одному метрі від ґрунтових вод.

Якщо ж все-таки виникла необхідність садити рослину поруч з водоймищем, то перед посадкою необхідно зробити піднесену грядку. Рослина добре росте в тіні масивних дерев з потужною і глибокою кореневою системою. Яскраві представники подібних дерев – дубові та хвойні. Відмінно переносить сусідство з яблуневим деревом і грушевим. Добре росте поруч з папороті. Але існує і «погане сусідство» для рододендрона – це ті дерева, чиї корені можуть знаходитися на тій же глибині, що і коріння цієї рослини. Наприклад, це верба, клен, береза або тополя і ряд інших дерев. «Погане сусідство» в даному випадку – це важке, але все-таки можливе співіснування. Тому садити такі рослини з рододендроном можна, але місце для посадки між двома рослинами необхідно буде розділити шматком шиферу або щільним пакетом.

Перед тим як зробити пересадку цього чагарнику, необхідно залишити кореневий кім в ємності з водою. При зануренні кома в ємність з нього будуть виділятися бульбашки. Потрібно залишити кореневий кім у воді до тих пір, поки вони не перестануть виділятися.

Поетапна інструкція з пересадки включає кілька кроків.

1. Після того як ви вибрали відповідне місце, необхідно приступити до викопування ями. Вона повинна мати невелику глибину (близько 40 см) і приблизно таку ж ширину (до 60 см).
2. Тепер потрібно «замісити» ґрунтом. Для цього необхідно змішати глину (3-3,5 відра) і торф (8 відер).
3. Висипати суміш в яму і ущільнити шар ґрунту.
4. Потім потрібно приблизно заміряти кореневий ком і зробити таку ж лунку в ямі.
5. Необхідно заздалегідь відмочений у воді земляний ком рослини помістити в яму, а іменно- в лунку. Ретельно ущільнити.
6. За потреби заповнити порожнечі в ямі ґрунтом. Потрібно пам’ятати, що рівень розташування кореневої шийки – рівень поверхні ґрунту, в який ви її посадили. На цьому процес пересадки можна вважати завершеним.

Відразу після пересадки «рожеве дерево» потребує хорошого поливу. Якщо ви не зовсім розумієте, як довго потрібно поливати рослину, то візьміть за орієнтир наступне – рівень вологої землі повинен «йти» на 20 см в глибину. Також необхідно буде область навколо стовбура засипати сумішшю.

Цією сумішшю може бути торф, мох або ж дубові листки. Шар суміші повинен бути близько 60 мм в товщину, але не більше.

Регідрон (Rehydron) ATC-класифікація

фармакодинаміка . Розчин препарату Регідрон слід застосовувати для компенсації втрати електролітів і рідини при діареї та блюванні. Глюкоза сприяє абсорбції солей, цитрати допомагають відкоригувати баланс при метаболічному ацидозі. Осмолярність розчину препарату Регідрон становить 235‒255 мОсм/л, рH слабколужна — 8,2.
Розчин препарату Регідрон містить (на 1 л):

Порівняно зі стандартними р-нами для пероральної регідратації, рекомендованими ВООЗ, осмолярність препарату Регідрон дещо нижча (доведено, що р–ни для регідратації зі зниженою осмолярністю є більш ефективними), а вміст калію — вищий (для прискорення відновлення рівня калію).
Фармакокінетика . Фармакокінетика води, електролітів і глюкози, що входять до складу препарату Регідрон, відповідають природній фармакокінетиці цих речовин в організмі.

Показання Регідрон

відновлення водно-електролітної рівноваги, корекція ацидозу при гострій діареї легкого та помірного ступеня дегідратації (наприклад втрата 3‒9% маси тіла у дітей), при теплових ураженнях, що супроводжуються порушенням водно-електролітного обміну.
З профілактичною метою: при теплових та фізичних навантаженнях, що призводять до інтенсивного потовиділення.

Застосування Регідрон

порошок з 1 пакетика препарату Регідрон розчинити в 1 л кип’яченої, охолодженої до кімнатної температури води. У розчин не можна додавати ніяких інших компонентів, щоб не порушити дію препарату. Розчин приймати перорально або вводити під наглядом лікаря через назогастральний зонд.
Перед початком лікування у пацієнта необхідно виміряти масу тіла для визначення її зменшення та ступеня зневоднення.
Необхідно уникати жирної їжі та їжі з високим вмістом простих цукрів.
Терапію препаратом Регідрон необхідно розпочинати після початку діареї.
Готовий розчин слід приймати невеликими ковтками після кожного рідкого випорожнення. За 6‒10 год доза розчину препарату Регідрон може становити 30‒60 мл/кг маси тіла. Зазвичай приймати препарат необхідно не довше ніж 3‒4 дні, застосування препарату необхідно припинити після закінчення діареї. У разі нудоти або блювання доцільно приймати охолоджений розчин невеликими повторювальними дозами.
Регідратація : для корекції дегідратації препарат необхідно приймати протягом перших 6‒10 год у кількості, що вдвічі перевищує втрату маси тіла при діареї, тобто якщо втрати становлять 400 г, кількість препарату становить 800 мл. Протягом терапії препаратом Регідрон немає потреби в застосуванні інших рідин.
Подальше застосування : якщо діарея продовжується, після корекції дегідратації протягом наступних 24 год можливий прийом препарату Регідрон та інших рідин згідно з даними таблиці:

Діти . Регідрон можна застосовувати у дітей. Немає обмежень щодо віку, з якого дітям можна застосовувати даний лікарський засіб.

Протипоказання

підвищена чутливість до компонентів препарату, тяжка дегідратація, гемодинамічний шок, нестримне блювання, втрата свідомості, непрохідність кишечнику, ілеус.

Побічна дія

при дотриманні рекомендованих доз розвиток побічних реакцій малоймовірний. Потенційно можливий розвиток алергічних реакцій. У пацієнтів з нормальною функцією нирок ризик виникнення гіпернатріємії або гіпергідратації при застосуванні препарату Регідрон є низьким. Можливе виникнення блювання, що свідчить про надто швидке введення лікарського засобу.

Особливості застосування

тяжка дегідратація (втрата ваги понад 9% маси тіла у дітей, анурія) має бути пролікована у першу чергу із застосуванням внутрішньовенних препаратів для регідратації. Після цього Регідрон може бути призначений для продовження терапії.
Рекомендовані дози препарату не слід перевищувати, якщо потреба пацієнта у додатковому введенні електролітів не підтверджена лабораторними дослідженнями.
Препарат застосовувати перорально, використовуючи для його розчинення воду. Вміст 1 пакета препарату Регідрон слід розчиняти в 1 л води. У розчин не можна додавати цукор. Прийом їжі можливий одразу після регідратації. При блюванні слід зачекати 10 хв і дати випити розчин повільно, невеликими ковтками.
При перевищенні дози у пацієнта може розвинутися гіпернатріємія.
Пацієнти, у яких дегідратація розвинулася на тлі ниркової недостатності, цукрового діабету або інших хронічних захворювань, що порушують кислотно-лужний, електролітний або вуглеводний баланс, вимагають ретельного моніторингу при проведенні терапії препаратом Регідрон та можуть потребувати госпіталізації.
Слід проявляти обережність при лікуванні препаратом Регідрон пацієнтам із захворюваннями печінки, пацієнтам, які перебувають на дієті з обмеженим вмістом натрію або калію. Діарея може істотно вплинути на баланс рідини і глюкози у пацієнтів з цукровим діабетом, нирковою недостатністю або деякими іншими хронічними захворюваннями. Тому поки симптоми діареї зберігаються, такі пацієнти потребують більш ретельного моніторингу з лабораторними оцінками та госпітальною дегідратаційною терапією на базі лікарні.
Регідрон застосовувати з обережністю у разі ниркової недостатності у період олігурії або анурії, у разі парентеральної регідратаційної терапії.
Не слід застосовувати препарат дітям віком до 6 місяців без консультації з лікарем.
У немовлят гостра діарея може спричинити зневоднення та електролітні розлади, що призводить до швидкого погіршання стану пацієнта. Про всі випадки діареї та дегідратації у немовлят необхідно якнайшвидше інформувати лікаря.
Ситуації під час застосування препарату Регідрон, що потребують втручання лікаря:
• змінився психічний стан пацієнта (дратівливість, апатія, летаргія);
• у пацієнта виникає сповільнення мовлення, з’являється сонливість, він швидко виснажується та не відповідає на запитання;
• постійне блювання;
• температура піднімається вище 39 °С;
• припиняється виділення сечі;
• виникають рідкі кров’янисті випорожнення;
• діарея триває більше 2 днів;
• сильні болі у животі;
• діарея раптово припиняється, з’являються сильні болі;
• лікування вдома неуспішне або неможливе.
1 пакетик Регідрон містить 1,3 г калію (33,5 ммоль калію на 1 л розчину) та 2,1 г натрію (89,5 ммоль натрію на 1 л розчину), що необхідно брати до уваги при застосуванні розчину пацієнтам з порушенням функції нирок, які перебувають на дієті з контролем вживання калію або натрію. 17 ммоль (391 мг) це приблизно 20% від рекомендованої ВООЗ максимальної добової дієтичної дози натрію для дорослих 2 г і вважається високою дозою натрію.
1 пакетик Регідрон містить 10,0 г глюкози. Пацієнти з таким рідкісними спадковими захворюваннями, як порушення мальабсорбції глюкози-галактози, не повинні приймати цей препарат.
Застосування у період вагітності або годування груддю . Препарат дозволений до застосування у рекомендованих дозах у період вагітності або годування груддю. Годування груддю можна продовжувати стільки, скільки необхідно, навіть протягом пероральної регідратації, або його можна продовжити одразу після регідратації.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами . Препарат не впливає на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

інформації про взаємодію препарату Регідрон з іншими препаратами не існує. рН розчину препарату слабколужна, тому може впливати на лікарські препарати, всмоктування яких залежить від рH вмісту кишечнику. Також абсорбція лікарських засобів може бути змінена при діареї, головним чином тих препаратів, що абсорбуються в тонкому або товстому кишечнику, або при їх кишково-печінковій циркуляції.

Передозування

при введенні дуже великої кількості або дуже концентрованого розчину препарату Регідрон можливе виникнення гіпернатріємії. У пацієнтів зі зниженою функцією нирок можливе виникнення метаболічного алкалозу та гіперкаліємії. Симптоми гіпернатріємії включають слабкість, нейром’язове збудження, сонливість, сплутаність свідомості, кому, іноді навіть зупинку дихання. Метаболічний алкалоз може проявлятися у зниженні вентиляції легенів, нейром’язовому збудженні й тетанічних судомах.
У разі сильного передозування з вираженими наслідками введення препарату Регідрон потрібно припинити. Необхідна консультація лікаря. Корекція балансу електролітів і рідини має проводитися на підставі даних лабораторних досліджень.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °C. Готовий розчин зберігати в холодильнику при температурі 2‒8 °C протягом 24 год.