М. В. Гоголь. Ревізор. Образ Хлестакова та його динаміка

Зарубіжна література 9 клас ІІ семестр – розробки уроків

Мета: продовжити цілісний аналіз комедії М.В. Гоголя «Ревізор», розкрити образ Хлєстакова; розвивати й вдосконалювати учнівські компетентності аналізу й інтерпретації творів драматургії.

Обладнання: фрагменти з фільму «Ревізор»; фрагменти з фільму-спектаклю «Ревізор

I. Організаційний момент

II. Оголошення теми й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

III. Актуалізація опорних знань. Перевірка виконання домашнього завдання

Онлайн-тести за змістом комедії «Ревізор».

IV. Аналітичні дослідження в просторі означеної теми уроку Бесіда.

– Гоголь любив давати героям своїх творів промовисті прізвища. Які асоціації у вас викликає прізвище «Хлестаков»? Порівняйте власне сприйняття з інтерпретацією прізвища «Хлестаков» відомим російським письменником Володимиром Набоковим: «. створює відчуття легкості, бездумності, пустої балачки, свисту тонкої тростини, ляскання об стіл карт, вихваляння гульвіси і молодецтва покорителя сердець. ».

– Що Гоголь пише про Хлестакова в зауваженнях для акторів?

– Проілюструйте авторську характеристику прикладами з тексту. Знайдіть сцени, в яких герой виявляє пустоголовість, нездатність надовго затримувати увагу на якомусь предметі.

Демонстрація асоціативних колажів до образу Хлєстакова.

– Розкрийте принцип уведення образу Хлестакова в розвиток подій комедії «Ревізор». Чому спочатку знайомство з ним відбувається зі слів Бобчинського і Добчинського, далі про нього досить просторо говорить його слуга Осип (дія II, ява І), а вже потім він сам з’‎являється на сцені?

– Виділіть ключові слова в характеристиці Хлестакова міськими поміщиками та Осипом. Порівняйте сприйняття Хлестакова Осипом з авторською характеристикою персонажа в «Замітках для панів акторів». (Такий принцип уведення героя в дію створює контраст його сприйняття міськими чиновниками й поміщиками та тим, ким він є насправді, тим важливіше, що його детально характеризує людина, яка знає його найкраще – слуга Осип, розумний, тверезо мислячий пройдисвіт.)

– Як Хлестаков опинився в місті? Скільки часу він там вже перебував? Чому його відмовлялися годувати в трактирі?

Перегляд фрагменту «Голодний Хлестаков» (яви II—VII дії II)

Перегляд фрагменту «Городничий в заїзді у Хлестакова» (у тексті цьому епізоду відповідає ява восьма дії II)

– У якому стані перебувають обидва герої? Чому?

– Хто з них перший оговтався від страху?

– Чому городничий сприймає слова Хлестакова, які є істинним відображенням його становища, як «напущення туману»?

– Доведіть, що Хлестаков йде ва-банк. Чи розуміє він відразу, що його приймають за іншого? Що в характері Хлестакова та поведінці городничого допомагає йому стати господарем ситуації?

– Які нюанси в розуміння образу Хлестакова додає діалог двох слуг, Осипа й Мишка (дія III, ява четверта)?

– Як Хлестакова намагаються задобрити міські чиновники? З чого починається злет псевдоревізора?

Перегляд фрагменту «Сцена брехні» (у тексті ява шоста третьої дії)

– Чому Хлестакова «понесло»? (Він добряче п’‎яний, а у п’‎яного на язиці те, що на умі.)

– Простежте, як брехня накручуються як снігова куля. Доведіть, що це дивовижний експромт. Що чи хто його підігріває у брехні? («Вы, может быть, думаєте, что я только переписываю; нет, начальник отделения со мной на дружеской ноге. Этак ударит по плечу: «Приходи, братец, обедать!». «Хотели было даже меня коллежским асессором сделать, да, думаю, зачем» (колезький асесор в «Табелі про ранги» з 14 позицій займає восьму позицію, що відповідає військовому чину майора). «Я не люблю церемонии. Напротив, я даже стараюсь всегда проскользнуть незаметно». «А один раз меня приняли даже за главнокомандующего: солдаты выскочили из гауптвахты и сделали ружьем. После уже офицер, который мне очень знаком, говорит мне: «Ну, братец, мы тебя совершенно приняли за главнокомандующего». «С хорошенькими актрисами знаком. Я ведь тоже разные водевильчики. Литераторов часто вижу. С Пушкиным на дружеской ноге. Бывало, часто говорю ему: «Ну что, брат Пушкин?» — «Да так, брат, — отвечает, бывало, — так как-то все. » Большой оригинал». «Моих, впрочем, много есть сочинений: «Женитьба Фигаро»,

«Роберт-Дьявол», «Норма». Уж и названий даже не помию. И все случаем: я не хотел писать, но театральная дирекция говорит:

«Пожалуйста, братец, напиши что-нибудь». Думаю себе:

«Пожалуй, изволь, братец!» И тут же в один вечер, кажется, все написал, всех изумил. У меня легкость необыкновенная в мыслях. Все это, что было под именем барона Брамбеуса, «Фрегат «Надежды» и «Московский телеграф». все это я написал», «есть другой «Юрий Милославский», так тот уж мой».

«Я ведь тоже балы даю». «Там у нас и вист свой составился: министр иностранных дел, французский посланник, английский, немецкий посланник и я».

– Який сенс має репліка «Как взбежишь по лестнице к себе на четвертый этаж – скажешь только кухарке: «На, Маврушка, шинель. » Что ж я вру — я и позабыл, что живу в бельетаже. У меня одна лестница стоит. А любопытно взглянуть ко мне в переднюю, когда я еще не проснувся: графы и князья толкутся и жужжат там, как шмели, только и слышно: ж. ж. ж. Иной раз и министр. »? (Хлестаков забрехався, але міські «грішники» цього не помічають. Вони засліплені нісенітницями Хлестакова, у яких він використовує високі чини й посади. Побачивши реакцію присутніх (вони не можуть всидіти на місці в виду такої поважної столичної штучки!), Хлестаков вигадує історію з керуванням департаментом, де ключовими фразами є «Йван Александрович, ступайте департаментом управлять!» Я, признаюсь, немного смутился, вышел в халате: хотел отказаться, но думаю: дойдет до государя, ну да и послужной список тоже. «Извольте, господа, я принимаю должность, я принимаю, говорю, так и быть, говорю, я принимаю, только уж у меня: ни, ни, ни. Уж у меня ухо востро! уж я. » И точно: бывало, как прохожу через департамент, — просто землетрясенье, все дрожит и трясется, как лист. Городничий и прочие трясутся от страха. Хлестаков горячится сильнее.)

– О! я шутить не люблю. Я им всем задал острастку. Меня сам Государственный совет боится. Да что в самом деле? Я такой! я не посмотрю ни на кого. я говорю всем: «Я сам себя знаю, сам». Я везде, везде. Во дворец всякий день езжу. Меня завтра же произведут сейчас в фельдмарш. (Поскальзывается и чуть-чуть не шлепается на пол, но с почтением поддерживается чиновниками.)»

– Доведіть, спираючись на сцену брехні, що Хлестаков нічого з себе не являє, що він – пустушка.

– Доведіть, що керівним правилом чиновників у спілкуванні з вищою посадовою особою є слова Добчинського «когда вельможа говорит, чувствуешь страх».

– Як і з якою метою брехню Хлестакова підсилює Осип? У чому комізм різниці запитань городничого про Хлестакова, які він задає Осипу, й запитань його дружини й дочки? Я хитрий слуга переслідує власний інтерес?

– Чому поки п’‎яний Хлестаков спить, всі персонажі переходять на шепіт? Як це їх характеризує? Чому кожен з них особисто збирається задобрити ревізора?

– Чи розуміє Хлестаков, чому його так добре приймають? Як він використовує цю ситуацію?

Перегляд фрагменту «Хабарі» (яви III-VIII дії четвертої)

– У якій послідовності відбулося давання хабаря псевдоревізорові? (Суддя Ляпкін-Тяпкін, поштмейстер Шпекін, наглядач училищ Хлопов, наглядач богоугодних установ Земляника, поміщики Бобчинський і Добчинський.)

– Яку універсальну формулу отримання хабаря винайшов Хлестаков? («дайте их (гроші – О.Г.) мне взаймы») Як вона спрацьовувала в кожній конкретній ситуації?

– Як ви думаєте, чому всі чиновники одягнені по формі? Хто з них найогидніший? (Земляника. Він крім того, що має «грішки» в своєму відомстві, доносить на всіх інших, маючи намір не давати хабаря.)

– Доведіть, що нахабство Хлестакова все зростає? Чому це відбувається? Простежте, як зі звичайнісінького попрошайки Хлестаков перетворюється на безсоромного вимагача. Особливу увагу зверніть на епізоди із Земляникою та Бобчинським і Добчинським. Поміркуйте, чому міські поміщики Бобчинський і Добчинський теж опинилися серед тих, хто дав хабаря Хлестакову, адже вони не несли ні за що відповідальності? З якими проханнями вони прийшли до Хлестакова, в чому їх абсурдність?

– Як ви думаєте, чому «задобрювання» ревізора грошима розпочинає і завершує городничий?

– Доведіть, що найбільше Гоголь висміяв хабарництво як суспільну ваду. Розкрийте огидність хабарництва з обох сторін в зображенні Гоголя (із з боку міських чиновників, і з боку Хлестакова).

– Чому Хлестаков не збирався від’‎їжджати?

– Чому Осип наполягає на необхідності забратися якомога скоріше з містечка? Хто виявився у даній ситуації передбачливішим і розумнішим?

– Як ви думаєте, чому Гоголь не завершив походеньок Хпестакова обдиранням чиновників, а ще й влаштував фарс із заручинами з дочкою городничого? (Городничий має потерпіти повне фіаско.)

– Порівняйте поведінку та мову Хлестакова у сценах з прохачами (купцями, міщанами) і в епізодах з Анною Андріївною та Марією Антонівною (дія IV, яви Х-ХV).

– Визначте риси характеру Хлестакова, що виявляються у сценах з чиновниками, прохачами, дружиною і дочкою городничого.

– Яка риса є домінантною в характері Хлестакова?

– Порівняйте два монологи Хлестакова: з яви V дії II і з яви VIII дії IV. Відзначте різницю в словах, виразах, інтонаціях героя. Чим зумовлена ця зміна?

– Чи розвивається образ Хлестакова впродовж дії твору? Поясніть свою думку.

– Як ви вважаєте, чому ніхто з міських чиновників до ознайомлення з листом Хлестакова до Тряпічкіна так і не зрозумів, що він не ревізор? У чому істинна сутність Хлестакова? («В том-то и штука, что он не уполномоченный и не особа! (. ) Ни се ни то; черт знает что такое!»)

– Чому на роль псевдоревізора Гоголь обрав таку нікчемну людину, як Хлестаков?

– Сучасники дорікали Г оголю тим, що в комедії «Ревізор» немає жодного позитивного героя. На це письменник відповів у замальовці «Театральний роз’‎їзд після представлення нової комедії» (1842): «Дивно: мені шкода, що ніхто не помітив чесної особи, яка була в моїй п’‎єсі. Так, була одна чесна, шляхетна особа. Це сміх». Як ви розумієте слова Гоголя?

Письмово порівняйте двох головних брехунів комедії М.В. Гоголя «Ревізор», городничого і Хлестакова. Головне питання – мотиви брехні персонажів. Хто з них більш небезпечний?

VI. Аргументація й виставлення оцінок за урок

VII. Домашнє завдання:

Завершити написання порівняльної характеристики городничого і Хлестакова. Поміркувати щодо сутності головного конфлікту комедії «Ревізор» та художніх засобів його утілення Гоголем у творі. Створити афішу до комедії «Ревізор»*

М. В. ГОГОЛЬ «РЕВІЗОР»: ОБРАЗ ХЛЕСТАКОВА ТА ЙОГО ДИНАМІКА. ЗАСОБИ КОМІЧНОГО У ТВОРІ. СПЕЦИФІКА ХУДОЖНЬОГО КОНФЛІКТУ ТА ЖАНРУ П’ЄСИ – РЕАЛІЗМ

Усі уроки зарубіжної літератури. 9 клас. II семестр – 2017 рік

Мета (формувати компетентності): предметні (розуміння значення образу Хлестакова для розкриття теми й ідеї п’єси М. В. Гоголя «Ревізор», аморальності героя, злободенності описаних у творі типів і характерів; словниковий запас; розвинені зв’язне мовлення та критичне мислення; навички компаративного аналізу художніх творів; потребу сповідувати високі естетичні й гуманні цінності); ключові (уміння вчитися: активну пізнавальну діяльність; комунікативні: навички спілкування в колективі; навички роботи в групі; толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих; інформаційні: вміння знаходити потрібну інформацію та подавати її; загальнокультурні: прагнення до літературної освіти; естетичний смак; світогляд).

Тип уроку: урок формування знань, умінь і навичок.

Основні терміни й поняття: художній конфлікт, жанр, система образів, художній образ, художні засоби, засоби комічного (гумор, сатира, іронія).

Міжпредметні зв’язки: історія, географія, психологія.

Обладнання: підручник; літературознавчий словник; портрет письменника, видання його творів, ілюстрації до них; роздавальний матеріал за темою уроку; медіазасоби.

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. 1835 року М. В. Гоголь писав: «Скільки є у нас добрих людей, але скільки є також бур’‎янів, від яких життя немає добрим. На сцену їх! Хай бачить їх весь народ! Хай посміється над ними! О, сміх — велика річ!» І це справді так. Неодноразово хтось із глядачів вистави «Ревізор» — чиновників чи поміщиків — полишав театр із гнівним криком: «Це ж мене показують!» Ось якою є сила слова, сила сміху! як цією силою скористався видатний письменник, щоб засудити вади суспільства свого часу, розглянемо сьогодні.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Перевірка домашнього завдання

1) Робота з текстом літературного твору

ü Перекажіть сюжет п’‎єси М. В. «Ревізор». Прокоментуйте, висловіть свої враження про прочитане.

2) Літературна вікторина

ü Оберіть по одній правильній відповіді на кожне запитання.

1) Яке прислів’‎я Гоголь узяв за епіграф до «Ревізора»?

а) На всякого мудреця доволі простоти.

б) Не кивай на дзеркало, коли пика крива.

в) Не в свої сани не сідай.

2) Що є провідною рисою Хлестакова?

а) Легковажність; б) підступність;

3) який засіб проти ревізора городничий вважає найнадійнішим?

а) Лестощі й догоджання; б) хабар;

4) У кого з персонажів «Ревізора» помітна «легкість надзвичайна в думках»?

а) У Бобчинського; б) у поштмейстера;

5) Кому «снилися. два незвичайні пацюки. . чорні, отакенні!»?

а) Городничому; б) Хлестакову;

6) Які хабарі бере суддя Ляпкін-Тяпкін?

б) голови сиру й цукру;

в) шампанське й ікру.

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Слово вчителя

— В. І. Немирович-Данченко у відомій статті про «Ревізора» зауважив, що навіть найгеніальнішим драматургам потрібно кілька сцен для того, щоб «зав’‎язати п’‎єсу». У «ревізорі» ж лише перша фраза городничого — і пішла круговерть, п’‎єса вже круто зав’‎язана, причому зав’‎язана щільно, в один вузол, «всією своєю масою», долями всіх основних персонажів.

«Ревізором» М. В. Гоголь, по суті, не хотів нікого ображати. Але від задоволення перекидати й перекручувати дійсність він, як художник, також не міг відмовитися. За законами комізму у смішне становище тут потрапляє не дрібний грішник, якому й падати нема куди, настільки він низько стоїть, але владна особа досить високого рангу. Чим вищі чини зачіпає гумор, тим краще для мистецтва, для примирення та просвітлення, яке це мистецтво обіцяє глядачеві. Гоголь, не замислюючи нічого поганого, зробив «Ревізором» підкоп і сам потрапив до пастки: йому довелося довго доводити, по-перше, що світлий сміх його комедії прославляє та примиряє, вселяючи любов навіть у носіїв зла, по-друге, що цей сміх суспільно корисний, адже викликає жах, обурення й розпочинає боротьбу з лиходіями. Проте яким би світлим примирителем не був цей сміх, усе одно він викликає підозру з боку можновладців.

Після «Ревізора» Гоголь не міг сміятися. Сміх «Ревізора» довів його до німоти. Початок паралічу відчутно вже в німій сцені, що увінчує комедію. Ледве городничий вимовив: «Чого смієтесь? Із себе смієтесь. » — розвиток комічного сягнув кульмінації. Коли ж, досхочу насміявшись і наплескавши в долоні, ми знову подивилися на сцену, то з жахом виявили поміж застиглих фігур автора всесвітньої комедії.

Ідейний задум свого твору Гоголь визначив так: «У «Ревізорі» я вирішив зібрати в одну купу все погане в Росії, яке я тоді знав, усю несправедливість, яка твориться в тих місцях і в тих випадках, де найбільше потрібні від людини справедливість, а заразом і посміятися над усім цим».

2. Аналіз тексту й образів літературного твору (робота в групах)

ü Об’‎єднайтеся у 5 груп та виконайте такі завдання за комедією М. В. Гоголя «Ревізор»: 1-ша група — складіть композиційний план п’‎єси; 2-га група — проаналізуйте образи чиновників і складіть таблицю, заповнивши відповідні стовпці (ім’‎я; посада; стан справ у галузі, якою має опікуватися; заходи усунення недоліків); 3-тя група — складіть план характеристики городничого; 4-та група — схарактеризуйте Хлестакова та хлестаковщину; 5-та група — з’‎ясуйте засоби комічного в комедії.

Композиційний план комедії М. В. Гоголя «Ревізор»

1. Зав’‎язка. Повідомлення про приїзд ревізора.

а) розпорядження городничого чиновникам;

б) новини з готелю;

в) візит городничого до удаваного ревізора;

г) огляд Хлестаковим богоугодних закладів;

д) Хлестаков у домі городничого;

е) парад чиновників та скаржників;

ж) сватання Хлестакова.

3. Кульмінація. Брехливе хвастання Хлестакова і торжество городничого.

а) лист Хлестакова Тряпічкіну;

б) повідомлення про приїзд справжнього ревізора.

Характеристика образів чиновників п’єси М. В. Гоголя «Ревізор»

Стан справ у галузі, якою має опікуватися

Заходи усунення недоліків

Антон Антонович Сквознік- Дмухановський

Хабарник; у місті повний безлад, на вулицях бруд; один із поліцейських п’‎яний, як чіп; арештантів не годували; за словами Хлестакова, «городничий — дурний, як сива шкапа»

Поставив квартального на мосту «для благоустрою»; наказав розкидати старий паркан «і поставити солом’‎яну тичку, щоб схоже було на планування»; звелів не випускати солдатів на вулицю та «сказати Держиморді, щоб. не. давав волі кулакам» та ін.

Стан справ у галузі, якою має опікуватися

Заходи усунення недоліків

Артем Пилипович Земляника

Попечитель богоугодних закладів

Усі хворі схожі на ковалів; хворих не лікують і погано годують; у палатах курять тютюн; усі «одужують як мухи»; за словами Хлестакова, «наглядач за богоугодним закладом — справжнісінька свиня в ярмулці»

Одягти хворим чисті ковпаки; повісити таблички з назвою хвороби; щоб зменшити кількість хворих, їх відправили додому

АМОС Федорович Ляпкін-Тяпкін

бере хабарі цуценятами- хортами; за словами Хлестакова, «суддя. найбільшою мірою моветон»

Вважає припустимим брати хабарі цуценятами: це не великий гріх

Іван Кузьмич Шпекін

Читає чужі листи; за словами Хлестакова, «поштмейстер. мабуть, також негідник, п’‎є запоєм»

читати далі, щоб вище начальство перебувало в курсі всіх справ і новин

Христіан Іванович Гібнер

Не розуміє російською, не може спілкуватися з пацієнтами

Степан Ілліч Уховертов

Свистунов, Пуговіцин, Держиморда

Пиячать, б’‎ють мешканців (переважно безневинних)

Бобчинський і Добчинський

Живуть розкішним життям, нероби, повсякчас пліткують

Лука Лукич Хлопов

Недолугі вчителі; за словами Хлестакова, «смотритель училищ наскрізь протух увесь цибулею»

Гнати, щоб не розводили вільнодумства

План характеристики городничого Антона Антоновича Сквознік-Дмухановського

1. Ставлення до влади як до засобу збагачення.

2. Свавілля й беззаконня.

3. Боягузтво й угодництво перед начальством.

4. Грубість і низький рівень освіти.

5. Мовлення городничого як засіб особистої характеристики. (Городничий робить зауваження та дає поради чиновникам; у висловлюваннях не соромиться; тон начальницький, але в ньому через ситуацію з ревізором прориваються нотки страху; мовлення городничого свідчить про те, що це малоосвічена, груба людина, яка зловживає владою.)

Характеристика Хлестакова та хлестаковщини Хлестаков, на думку М. В. Гоголя, найголовніший персонаж п’‎єси і найнезвичайніший — не тільки за характером, а й за своєю роллю у п’‎єсі. Насправді Хлестаков — не ревізор, але й не авантюрист, що свідомо обманює навколишніх. На продуману заздалегідь хитрість, авантюру він, здається, просто не здатний; Хлестаков, як говорить у ремарках Гоголь, молодий чоловік «без царя в голові», що «говорить і діє без усякої тями», дещо наївний і щиросердний. Але саме це дозволяє псевдоревізорові обдурити городничого з компанією, точніше — дозволяє їм обдурити самих себе. «Хлестаков зовсім не обманює, він не брехун за ремеслом,— писав Гоголь,— він сам ледь не непритомнів, коли брехав, і вже сам майже вірив тому, що говорив». Бажання похизуватися, стати трохи вищим, ніж у житті, зіграти роль, кращу за призначену долею, властиве кожній людині. Слабкий же особливо схильний до цієї пристрасті. Зі службовця IV класу Хлестаков виростає до «головнокомандуючого». Герой переживає свій зоряний час. Розмах брехні ошелешує всіх. Але Хлестаков — геній брехні, він може легко придумати незвичайне та щиро повірити у вигадане.

Отже, на думку літературознавців, Гоголь глибоко розкриває багатоплановість характеру головного героя: зовні звичайний, непоказний, порожній, «фітюлька», а внутрішньо — талановитий фантазер, поверхово освічений фанфарон, у сприятливій ситуації перевтілюються в господаря становища. Він стає «значною особою», якій дають хабара. Набравши смаку, він навіть грубо вимагає грошей у Добчинського й Бобчинського.

У сцені брехні Хлестаков-пузир максимально роздувається й показує себе в правдивому світлі, щоб тріснути в розв’‎язці — фантасмагорично зникнути, умчати геть трійкою. Цей епізод — воістину «магічний кристал» комедії. Тут сфокусовано всі риси головного героя, його акторську майстерність. Сцена дозволяє краще зрозуміти ту «легкість у думках незвичайну», про яку попереджав Гоголь у зауваженнях для акторів. Тут настає кульмінаційний момент облуди та брехні героя. Це — грізне попередження Гоголя наступним поколінням, які бажають уберегтися від страшної хвороби — хлестаковщини, уплив якої є значущим: той, хто хоча б раз у житті обманював, побачить, які наслідки може спричинити брехня.

У мовленні Хлестакова переплутано різні стилі, він часто протирічить сам собі й не помічає цього, що свідчить про його невисоку освіченість, емоційність, схильність до брехні та фразерства, нікчемність.

Засоби комічного у комедії М. В. Гоголя «Ревізор»

Контраст бажаного та реального в описі життя Хлестакова, поєднання в його поведінці нібито різних людей; текст уголос і вбік; промовисті прізвища героїв; іронія, гіпербола, саморозвінчання; накладки текстів, плутання персонажів у прислів’‎ях; натяки; гротеск брехні героя — фантастичне поєднання страшного та смішного; «вибух відвертості» Хлестакова у його листі Тряпічкіну.

Повідомлення про результати роботи в групах

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО НА УРОЦІ МАТЕРІАЛУ

Інтерактивний прийом «Займи позицію»

ü Чи погоджуєтеся ви із твердженням М. В. Гоголя: «Кожен хоч на хвилину, якщо не на кілька хвилин, робився Хлестаковим або робиться Хлестаковим»? Свою думку обґрунтуйте.

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Завершальне слово вчителя

— М. В. Гоголь змалював типове повітове провінційне містечко, що перебувало в цілковитій залежності від свавілля чиновників, які дбали лише про свої інтереси. Про стан справ свідчать безлад на вулицях міста і в його закладах, казнокрадство та хабарництво, беззаконня (побили нізащо вдову унтер-офіцера), шахрайство, низький рівень моралі, пияцтво. І так було в усій миколаївській Росії. Подібні явища зустрічаються, на жаль, і донині. Саме в їхньому засудженні полягає безсмертність гоголівського твору.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Для всіх: знати зміст комедії М. В. Гоголя «Ревізор», уміти переказувати, аналізувати, характеризувати героїв, порівнювати їх, робити висновки.

Творче (одне за вибором учнів): проілюструвати улюблений фрагмент п’‎єси Гоголя; скласти ситуативне оповідання про сучасних «ревізорів».