Чим відрізняється фортеця від цитаделі

0 Comments

Київська фортеця: занепад, блиск, занепад. Як потопає у хаосі унікальна цитадель

Різні частини фортеці реставрували держава, меценати, бізнес. Кожен прагнув зробити все правильно, і фрагментами фортеця виглядає достойно, але загальна картина – хаос. Історія з Київською фортецею – чудова ілюстрація того, як відбуваються зміни в Україні.

Київ має унікальний і маловідомий об’єкт – гігантську фортецю у центрі міста. Це не середньовічний замок, а комплекс із мурованих казарм і казематів, арсеналу, майстерень та порохових складів XVIII–XIX століття на площі в понад три сотні гектарів. Щоб пройти вздовж основних об’єктів, потрібно подолати щонайменше 10–15 км.

Фортеця проходить етапи від повного занедбання, коли всім байдуже роками, коли ситуація з документами та дозволами незрозуміла, тож простіше залишити об’єкт на поступове руйнування, ніж на збереження, реставрацію і розвиток – до вдалого відновлення фрагментів (як виняток) шляхом очищення від зайвого і прибирання парканів.

Московська нижня брама (1779 р.) цитаделі Київської фортеці розташована неподалік від пам’ятника Батьківщині-матері

Київ мав багато етапів становлення оборонних споруд від княжих часів, але найкраще збереглася наймасштабніша міська фортифікаційна споруда – одна з найбільших в Європі – Київська фортеця XVIII–XIX століття. Вона складається з цитаделі та кількох окремих укріплень, поєднаних валами та стінами. Зараз через вали прокладені вулиці, більшість території забудовано і закрито парканами. Як туристичний об’єкт відома лише невелика частина фортеці – Госпітальне укріплення і Косий капонір як Національний музей.

Топографічна зйомка Києва 20-х років ХХ сторіччя, на той час добре збережені земляні вали і бастіони кількох укріплень Київської фортеці. Справа в центрі – цитадель, ХVIII ст., зліва згори донизу – Новий арсенал, Госпітальне та Васильківське укріплення (зараз територія Печерського району Києва)

Центральною спорудою є арсенал, що зараз називається Мистецьким арсеналом та грає роль павільйону для різноманітних культурно-мистецьких подій та виставок-ярмарків. З нещодавно відкритих споруд – «Київ фудмаркет», проєкт «Освіторія» у будівлях Нового арсеналу, де ще недавно розміщувалися цехи військових заводів.

Так виглядав задній двір сьогоднішнього Мистецького арсеналу у 2005 році, під час демонтажу військового обладнання

Тут, поряд із Києво-Печерською лаврою, довгі роки працював секретний військовий завод. Початково цитадель і арсенал були збудовані для військових потреб у XVIII столітті. Початок будівництва пов’язаний з гетьманом Іваном Мазепою, а завершення – з Петром Першим і війною зі шведами. У 1706 році Київ був прикордонним містом у складі Російської імперії, тоді як Фастів і Біла Церква були частиною Речі Посполитої.

Мистецький арсенал Віктора Ющенка

Завод остаточно припинив своє існування у стінах арсеналу у 2005 році, цьому передувала низка указів президентів. З 2006 року тут розпочалися активні роботи, Мистецький арсенал перейшов від Міноборони (МО) до Державного управління справами. За указом Віктора Ющенка розпочалося створення одного з найбільших у Європі музеїв. За тодішнім курсом гривні було витрачено понад мільярд з бюджету, замінено дах, надбудовано два поверхи, розчищено підвали, але не лише це.

Деякий час у 2010-х роках територія позаду Мистецького арсеналу теж мала охайний вигляд, військові тягачі покинули це місце якихось 5 років перед тим – роботи з реконструкції здійснювали ударними темпами

Музей мав майже 10 гектарів території разом із земляними бастіонами, що визнані історико-архітектурним заповідником. Кошти були спрямовані на археологічні дослідження, відновлення проходів під валами. Вали були очищені від хащ, демонтовано безліч споруд військового заводу, що обліпили бастіони. Також у 2008 році було проведено міжнародний архітектурний конкурс на забудову території об’єктами культурного призначення – понад 100 тисяч квадратних метрів кіноконцертної зали, музейного реставраційного центру, готелю, паркінгів. Перемогу здобула японсько-польська команда всесвітньо відомих архітекторів під керівництвом Арати Ісодзакі. Але навіть виплата конкурсних премій затягнулася на роки, змінився президент – і арсенал з фортечними бастіонами відійшов на другий план.

Так було. Червоний транспарант в арсеналі до реконструкції – нагадування про СРСР, де військова міць була пріоритетом перед іншими галузями промисловості

Так стало, зокрема, стараннями Ющенка. Сьогодні Мистецький арсенал знаний багатьма як місце проведення виставок, презентацій, культурно-мистецьких та політичних заходів. Хоча у 2005–2006 роках його називали майбутнім українським Лувром та планували створити неймовірний за розмірами державний художньо-історичний музей.

Музей з картинами чи постійними експонатами так і не відкрився у цій величезній будівлі XVIII століття. Натомість з’явився виставковий павільйон для тимчасових заходів, що успішно працює як культурний об’єкт уже понад десять років. Багато хто знає про Книжковий арсенал, гучні мистецькі виставки Мистецького арсеналу.

Вали цитаделі після відновлення у 2009 році. На сьогодні вони заросли хащами та непомітні навіть на зйомці з дрона

Проте невирішеним залишилося таке насущне питання, як паркування – дотепер на вулиці Лаврській і на території при Мистецькому арсеналі немає жодної гостьової автостоянки. Є кілька місць у закритому дворі комплексу для адміністрації. Гості ж паркують сотні, а то й тисячі своїх авто на тротуарах під стінами арсеналу, в газонах, між деревами та під стінами Києво-Печерської лаври, що навпроти. Виглядає дивно, враховуючи кількість коштів, які були витрачені за другий десяток років на розробку містобудівних концепцій, архітектурно-містобудівних рішень і проведення конкурсів та нарад.

Під валом цитаделі є багато потерн – підземних кам’яних споруд. У розчистці і реставрації потерни позаду Мистецького арсеналу брав участь особисто Віктор Ющенко.

Також будівля арсеналу не має систем опалення, вентиляції та кондиціювання. Застосовуються тимчасові рішення – як для виставкового павільйону.

Найбільш кричуще виглядають бастіони, ще не так давно були відновлені у майже первісних формах, а сьогодні нагадують загублене місто Ангкор-Ват у Камбоджі, де через кам’яні ворота фортеці проросли дерева.

Тут не переплутана послідовність “було-стало”. Все правильно: спочатку зробили непогану розчистку валів, а за 10 років вони через відсутність коштів на утримання заросли хащами. Майже як на олімпійських об’єктах Греції після Олімпіади-2004

Тильний бік Мистецького арсеналу (від вулиці Лаврської) закритий для відвідувачів багато десятиліть, якщо не століття. Тому мало хто здогадується, що тут стоять давні бастіони цитаделі, на які то витрачають шалені бюджетні кошти, то кидають напризволяще. Або, наприклад, складають сміття після гучних виставок та міжнародних форумів на зразок Ялтинської європейської стратегії YES, що проводилася в стінах арсеналу.

Цю підземну потерну – прохід під валами позаду Мистецького арсеналу – Ющенко реставрував мало не власноруч понад 10 років тому. Сьогодні два її входи майже не знайти, хоча ще не так давно вона виблискувала новеньким мідним дахом та відреставрованими стінами з жовтої київської цегли

Цитадель Петра Порошенка

Поряд з майже 10 гектарами території Мистецького арсеналу розташовані ще кілька бастіонів і люнетів. Ділянка з двома іншими бастіонами (з дев’яти, що входять у цитадель) площею понад 6 гектарів належить ТОВ “Київ”.

ТОВ “Київ” – це реорганізована колишня взуттєва фабрика. У 2005 році вона виготовляла юхтове взуття армійського стандарту. Сьогодні цехи взуттєвої фабрики (а в деталях – навіть двох окремих фабрик), поряд з частиною світової культурної спадщини ЮНЕСКО – Києво-Печерською Лаврою – модернізовано і частково знесено, що в принципі логічно, виробництво в центрі міста мало де існує. А серед видів діяльності ТОВ “Київ” є виробництво взуття, демонтаж споруд (знесення) та будівництво житлових і нежитлових будівель. За спільною адресою з ТОВ “Київ”, по вул. Лаврська, 16 зареєстровано центральний офіс партії ЄС Петра Порошенка.

Територія колишньої цитаделі у власності багатьох організацій і приватних осіб. Та з приватних найбільше у Порошенка

Кілька років тому після багаторічної реставрації було відкрито церкву Спаса на Берестові, разом із площею довкола неї. Меценатом реставрації церкви й упорядкування території довкола став В’ячеслав Москалевський (президент кондитерської корпорації «Рошен»), який виділив на цей проєкт 50 млн грн. Коли ми готували матеріал про найкращі архітектурні рішення України останніх років, то архітектор Олег Дроздов у своєму списку назвав реконструкцію цього бастіону.

Проте вали цитаделі Київської фортеці були опрацьовані екскаватором, а нова площа поруч ніяк не підкреслила, що раніше по ній проходив суцільний оборонний вал, навіть різним мощенням чи умовними лініями розмітки. Фактично була створена нова прямокутна бетонна площа та зроблено три прорізи у валах зі сходами.

За понад два роки експлуатації було втрачено інформаційний щит, який поставили після відкриття площі, і де була інформація про цілісний об’єкт – цитадель. Також не працює полив валів, рідко косять зелень, тому газонна трава з часом перетворилася на бур’ян, який додає клопотів з обслуговуванням і підтриманням території у пристойному вигляді.

Спаський бастіон цитаделі, який ще два роки тому був розчищений від стихійного паркування і хащ, сьогодні поступово деградує без належного догляду

Музей «Київська фортеця»

Лише невелику частину фортеці передано в управління Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця». По вул. Госпітальній, 24а, за три кілометри від цитаделі, розташований центральний військовий госпіталь МО України. Як шпиталь з великим земляним і кам’яним укріпленням, він був спроєктований і збудований ще на початку XIX сторіччя.

Госпіталь оточений земляними валами та цегляними стінами, вежами й капонірами – цегляними казематами для артилерії. З Косого капоніра – окремої споруди за межами валів укріплення – почалася історія музею у 1930 році. Більшість території укріплення утримувало Міністерство оборони. В 90-х роках зусиллями міської влади під керівництвом Олександра Омельченка та МО було відбудовано напівзруйновані цегляні оборонні стіни та відновлено частину втрачених оборонних споруд, замощено бруківкою гігантську площу перед в’їздом до укріплення. З часом до музею перейшли й споруди військової поліклініки, розташовані в оборонній башті. Проте деякі споруди на сьогодні все ще під замком та не доступні як експозиційні приміщення, цегляна кладка 90-х років знову потребує ремонту та часткового відновлення

Напівкругла вежа Госпітального укріплення та гігантська площа перед нею розташована майже в центрі Києва Під зеленим дахом внизу – капонір, цегляна споруда з гарматами при Госпітальному укріпленні. Зараз тут експозиція музею “Київська фортеця”.

Музею, з одного боку, пощастило отримати в центрі Києва достатньо велику ділянку землі з цінними історичними спорудами, проте ця ноша надзвичайно важка для бюджетної установи. Одна справа – розвивати музейні експозиції та проводити екскурсії у приміщеннях казематів, вежі та капонірів, інша – ремонтувати провалені дахи, ліквідовувати протікання, рятувати тріснуті цегляні стіни, бути замовником у підрядних організацій, косити траву, охороняти територію від вандалів. Окремо потрібно проводити юридичні дії з оформленням безлічі документів, перевірок та ревізій, брати на баланс нещодавно викопані споруди, оформлювати у користування земельні ділянки під спорудами фортеці, розробляти режими охорони територій.

У Госпітальному укріпленні інколи проводяться лицарські поєдинки

Також через безліч карантинних, дозвільних і бюджетних обмежень значно звузилося поле для залучення туристів та відвідувачів різних заходів на території фортеці. А місто своєю чергою не пропрацювало транспортно-пішохідні зв’язки між окремими частинами фортеці, навігацію на місцевості, тому більшість споруд не сприймаються як комплекс, а радше як безліч окремих не пов’язаних між собою будівель, що трапляються по території усього Печерська і навіть за межами цього центрального району Києва.

Цитадель Батуринської фортеці, Батурин

Цитадель Батуринської фортеці – це унікальна архітектурно-меморіальна споруда, яку сучасному поколінню вдалося відновити з нуля.
Під час реконструкції приділялася особлива увага історичним документами, що дають точні описи формам та розмірам фортеці. Такий підхід дозволив ефективно відродити величну споруду з дерева, що майже відповідає зруйнованому оригіналу.
Тому відвідування фортеці, це не просто захоплююче проведення часу, це можливість здійснити подорож у часі.
Адже тут, у свій час, розташовувалася офіційна резиденція українських гетьманів: Дем’яна Многогрішного, Івана Самойловича, Івана Мазепи та Кирила Розумовського.
З огляду на всі особливості та історичну цінність, що притаманна даній пам’ятки Чернігівської області, цитадель по праву внесли до списку Національного історико-культурного музею-заповідника «Гетьманська столиця». Політична історія Батурина в період козацтва та річниця Батуринської трагедії, посприяли початку реконструкції колись ключового політичного центру Лівобережної України. Початкові роботи по відновленню національної і культурної спадщини українського народу стартували в 2004 році. Мабуть, варто зауважити, що від первісної фортеці нашому поколінню дісталися тільки земляні укріплення і досить-таки виразний рів.
Їх вік на думку дослідників, досягає більше 900 років.
За підсумками реконструкції, до Дня Соборності України, в 2009 році Цитадель Батуринської фортеці відродилася. Сьогодні на земляних насипах велично підносяться копії трьох веж, дерев’яна оборонна стіна, будинок гетьманів, скарбниця і Воскресенська церква.
Мабуть, варто відзначити, що церква діюча, її відновили за аналогічними святинями того періоду, оскільки не збереглося точного плану даної споруди.
Процес відновлення історичної споруди був досить важким, оскільки необхідну інформацію для реконструкції археологи збирали по крупицях.
Фахівцям довелося обробити дуже багато інформації з історичних документів, де згадувалася гетьманська столиця.
Вивчалися архівні дані 1654 і 1726 років, документи з часів Мазепи 1708 р, звертали навіть увагу на картини художників того періоду та легенди.
Археологи провели колосальну роботу для відновлення планової структури історичного об’єкта.
У процесі розкопок з’ясувалося не тільки точне розташування кожного споруди на території Цитаделі, а також вдалося отримати незаперечні докази злочинів по відношенню українського народу.

Знайдене масове поховання під замковою дерев’яною церквою, що згоріла 1708 році, тільки підтвердило правдивість історичних подій, згаданих в документах Мазепи.
Археологам на місці святині документально і в подробицях вдалося засвідчити про знахідку двох шарів поховань мирного населення Батурина.
Перший відноситься до 1669 р, який свідчить про перенесення гетьманської столиці в тутешню місцевість.
А ось другий півметровий шар пожежі, вже відноситься до 1708 року.
У цей період відбулося одне з жахливих подій в історії України.
На рівні держави його офіційне затвердили як “Батуринська трагедія”, яка принесла українському народу колосальні втрати.
Відносно точної цифри людських жертв серед козаків і мирного населення думки різняться, але статистика балансує від 5 до 15 тисяч.
На згадку про Батуринську різанину, на території фортеці мовчазно височіє пам’ятний хрест.
Причиною сумної трагедії є невдоволення Петра I укладенням мирного союзу між гетьманом Іваном Мазепою та Карлом XII.
Оскільки між Російською імперією та Швецією спостерігався військовий конфлікт (російсько-шведська війна), то Петро I розлютився дізнавшись про угоду українського гетьмана.
У підсумку, він наказав Олександру Меншикову зруйнувати Батурин, знищити козаків і все мирне населення. Бажання царя військо бездушно виконало .
Місто, фортеця, житлові споруди, в тому числі церкви і монастирі були розграбовані та спалені.
Частину полонених козаків жорстоко катували і стратили в Глухові.
Багатьох розпинали заживо на хрестах, які закріплювали на плотах, і спускали в вільний сплав по річці Сейм. Такою була ціна батуринців за дане Богом право вільно жити на своїй землі . Трагедія 1708 року, яскраво демонструє відношення між Україною і Росією до цього дня. Навіть через століття, абсолютно нічого не змінилося.
Росія як була ворогом для українського народу, так і залишиться!

Прогулюючись по околицях, зверніть увагу на чудові роботи скульпторів:
Пам’ятник матері, що прощається зі своїми синами;
Три скорботні жінки;
Гетьмани. Молитва за Україну.
Кожна експозиція зачіпає за живе! Як на мене, це не просто застиглі образи . Вони яскраво відображають тяжкість військового періоду, що так актуально в наш час.

Пам’ятки Батурина

Палац Кирила Розумовського;
Будинок генерального суду (музей);
Покровська церква;
Батуринська фортеця і Воскресенська церква.

  1. За часів гетьманства І. Мазепи, а це 21 рік, місто Батурин вважався економічно розвиненим регіоном з населенням понад 20 тис. На його території височіли 40 церков та 2 монастирі.
  2. Батуринська фортеця мала мережу підземних ходів. Один з тунелів абсолютно випадково був виявлений в 2008 році поблизу Воскресенської церкви.
  3. Як свідчать історичні дані,Батуринська фортеця мала досить велику територіальну протяжність, більше 20 га.
  4. Єдине житловий будинок, що залишилося майже неушкодженим, за підсумками Батуринської різанини – це будинок судді В. Кочубея. Саме тут Мазепа просив дозволу Кочубея одружується з його донькою Мотрею, на що отримав категоричну відмову.

GPS координати: 51°20’33”N 32°53’13”E