За якої температури замерзає кактус

0 Comments

Зміст:

Як правильно доглядати кактус: корисні поради

Незважаючи на стійкість до різних несприятливих умов, кактуси також можуть хворіти і засихати. Не кожен квітникар, який має кілька десятків листяних рослин, зуміє правильно доглядати і за кактусом. Помилки в догляді в кращому випадку призведуть до того, що рослина не цвістиме, а в гіршому – до загибелі. Розповідаємо про нюанси вирощування домашніх кактусів.

Догляд за кактусовими рослинами залежить від їх різновиду. Рослини, які ми звикли називати кімнатними кактусами, – це пустельні кактуси. Також є лісові кактуси, які часом на кактуси і не схожі – наприклад, той же зігокактус, або шлюмбергера. Їхній догляд відрізняється, і в цьому матеріалі ми говоритимемо саме про пустельні кактуси.

Вибір місця

Кактуси люблять добре освітлені місця, тому їм підійдуть східні та південні підвіконня. Влітку можна виставити їх на балкон. Взимку при інтенсивному опаленні потрібно стежити, щоб біля кактусів не пересихало повітря. Зима – період спокою для цих рослин, тому їх навіть можна поставити десь у тіні. Якщо кактус став рожево-лілового відтінку – світла йому забагато, якщо ж він виструнчився і зблід – замало.

Також кактуси не люблять, коли змінюють їх місце розташування. Щоб точно знати, якою стороною до світла він стояв, можна зробити позначки на горщиках. Ні в якому разі не чіпайте і не крутіть горщик з розквітаючим кактусом або тим, який набирає бутони: квіти обсипляться, а бутони переродяться. Після цвітіння необхідно прибрати висохлі і відцвілі бутони, оскільки вони можуть почати гнити і на рослині, і впавши на землю в горщику.

Полив

Для поливу варто використовувати теплу відстояну або прокип’ячену воду. Навесні та влітку кактус потрідно поливати щодня чи раз на два дні, восени – раз на 5-7 днів, взимку – раз на 7-12 днів. Чим холодніше повітря, тим рідшого поливу потребує кактус. Коли рослина хворіє, її теж потрібно рідко поливати.

Поливати кактуси можна двома способами: зверху або через піддон з водою, але перед кожним поливом ґрунт повинен повністю просохнути. При поливі варто слідкувати, щоб волога не потрапила на стовбур, оскільки від цього він може загнити.

Підживлення

Підживлення не можна робити взимку під час періоду спокою, це варто робити лише з настанням періоду вегетації навесні до періоду спокою у вересні.

Пересадка

Якщо ви бачите, що кактус переріс свій горщик, його потрібно пересаджувати. Це варто робити з початком періоду вегетації – навесні. Перед пересадкою за два-три дні кактус перестають поливати – тоді земля легко обсипається з коренів.

Молоді кактуси я пересаджують щороку, а старі (3-4-річні) – раз на кілька років. Новий горщик повинен бути на 1 см більший за попередній, проте загалом його розмір залежить від розміру кореневої системи рослини. Якщо у кактуса коротке коріння – вибирайте низький горщик, якщо довге – глибокий. У дні обов’язково має бути отвір для зливу зайвої води.

Найкраще кактус росте в земельній суміші, в яку входить промитий річковий пісок, листова земля, деревне вугілля та торф. Її готову можна придбати в магазинах, а можна і приготувати самостійно. Субстрат має бути розсипчастим та рихлим, слабокислим і з правильним хімічним складом органіки та мінералів. На дно кладуть трохи дренажу. Під час пересадки мляві, неживі і загнилі корінці відрізають, залишають тільки свіжі, міцні. Всі зрізи присипають вугільним порошком.

Розмноження кактусів

Розмноження кактусів відбувається вегетативно (відростками) або з насіння. Перший спосіб досить простий, ним користується більшість любителів кактусів. Для вегетативного розмноження беруть «діток» (живці) дорослих рослин і вкорінюють. У них є, як у всіх південних рослин, зачатки корінців, тож вони легко приживаються.

З насіння кактуси вирощувати важче. Куплене в магазині насіння дезінфікують у розчині марганцівки, потім викладають на шар землі до 1 см. Земля повинна бути постійно вологою, тому її потрібно прикрити склом або плівкою – це створить відповідні умови для проростання насіння. Деякі форми кактусів можуть прорости через день, а іншим може знадобитися місяць.

Більше читайте у рубриці « Квіти »

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

  • Новини Закарпаття
  • Новини Тернополя
  • Новини Волині
  • Новини Чернівців
  • Новини Рівного
  • Новини Івано-Франківська
  • Квіти
  • Дім

Кактусы: уход в домашних условиях

Автор и редактор: Елена Н. https://floristics.info/ru/index.php?option=com_contact&view=contact&id=19 Правки: 15 ноября 2023 Опубликовано: 20 февраля 2019 Первая редакция: 30 января 2017 🕒 21 минута 👀 129390 раз 💬 13 комментариев

Кактус (лат. Cactaceae) относится к семейству Кактусовые, представленному многолетними цветковыми растениями. Семейство делится на четыре подсемейства. Слово «кактус» имеет греческое происхождение. Карл Линней ввел это название в 1737 году как сокращенное от «мелокактус» (чертополох) из-за колючек, которыми покрыты представители Кактусовых. Высказывают предположение, что кактусы эволюционно выделились около 30-40 миллионов лет назад, и, несмотря на то, что ископаемых кактусов нигде пока не обнаружили, считается, что родина кактусов – Южная Америка, а на северный континент они распространились не так давно – не более, чем 5-10 миллионов лет назад. Таким образом, можно считать, что кактусы являются растениями Нового Света. И сегодня среда обитания кактуса в природе – Южная и Северная Америка и острова Вест-Индии. Кроме американского континента, в естественных условиях растение кактус можно встретить в Африке, на Мадагаскаре и Шри-Ланке – утверждают, что туда семена кактусов были занесены птицами.

Посадка и уход за кактусами

  • Цветение: зависит от вида.
  • Освещение: яркий солнечный свет (южные подоконники).
  • Температура: весной и летом – обычная для жилых помещений, зимой желательны более прохладные условия – 6-14 ˚C при регулярном проветривании и отсутствии сквозняков.
  • Полив: умеренный, как только высохнет субстрат. В холодную или дождливую погоду полив не проводят даже летом. Зимой многие виды кактусов поливают один раз в месяц или не поливают вообще. Весной, при первых признаках начала роста, опрыскивайте кактусы водой, а когда они пойдут в рост, проведите 2-3 нижних полива водой температуры 28 ˚C, чтобы пропитать субстрат влагой. Однако имейте в виду: опушенным и шерстистым видам такие ванны вредят.
  • Влажность воздуха: низкая.
  • Подкормки: один раз в неделю в период активного роста по заранее увлажненному грунту слабым раствором минерального комплекса для кактусов (смесью Кадатского). В зимнее время и при ежегодных пересадках в свежий субстрат кактусы в подкормках не нуждаются.
  • Период покоя: с ноября по март или после цветения.
  • Пересадка: по мере необходимости, весной, в начале активного роста. Молодые кактусы пересаживают ежегодно.
  • Размножение: обычно детками, но можно и семенами.
  • Вредители: мучнистые корневые и мучнистые стеблевые червецы (мохнатая тля).
  • Болезни: сухая и черная гнили, фитофтороз, ризоктониоз, гельминтоспороз, фузариоз, пятнистости и вирусные болезни.

Ботаническое описание

Многие кактусы и суккуленты прижились в комнатной культуре и растут на наших подоконниках уже не одну сотню лет. Однако суккуленты и кактусы не одно и то же: если все кактусы являются суккулентами, то далеко не все суккуленты являются кактусами. Мы расскажем вам, в чем разница между ними, как посадить кактус, как вырастить кактус, как правильно поливать кактус, как ухаживать за кактусом в домашних условиях и какие способы используют для размножения кактусов.

Растение кактус отличается от суккулентов наличием ареолы – специального органа, представляющего собой модифицированную пазушную почку с чешуйками, преобразованными в колючки или волоски, хотя у многих разновидностей есть и то, и другое. Еще одним отличием кактусов от суккулентов является строение их цветков и плодов – часть цветка и плода кактуса является одновременно частью его стебля. Существует еще до десятка различий, которые интересны только ученым, и мы о них писать не будем.

Дать общее для всех кактусов описание очень сложно, а подробно мы остановимся на их разновидностях в специальном разделе. Скажем только, что комнатное растение кактус привлекает своим экзотическим видом и простотой ухода, который под силу даже новичку. Общими признаками всех кактусовых являются ярко выраженные периоды роста, цветения и покоя, а корень кактуса не в состоянии усваивать большое количество питательных веществ, поэтому ежегодный прирост растений этого семейства весьма скромный.

Уход за кактусами в домашних условиях

Условия выращивания

Домашний кактус неприхотлив и вынослив, но если вы хотите видеть ваши «колючки» в лучшей форме, создайте условия ухода за кактусами, близкие к естественным.

Поскольку речь идет об одних из самых светолюбивых растений, нужно знать, что кактусы в домашних условиях часто испытывают недостаток освещения, поэтому лучшее место для них – южный подоконник. Летом они хорошо себя чувствуют на свежем воздухе – на освещенном балконе, террасе и просто в саду, зимой же им свет не так и нужен, поэтому кактусы, вошедшие в период покоя, можно переставить в тень. Если же они проводят зиму в том же помещении, что и лето, обеспечьте им хорошее освещение. Нехватка света может привести к тому, что растения будут болезненно вытягиваться, а макушка кактуса приобретет бледно-зеленый цвет. Поскольку кактусы относятся к выносливым растениям, они практически не реагируют на резкие перепады температур и нормально переносят прохладу, хотя и являются теплолюбивыми растениями. Весной и летом комнатный кактус хорошо чувствует себя в обычных для квартир и садов температурных условиях, а зимой оптимальная температура для него – от 6 до 14 ºC при условии, что в помещении при регулярном проветривании не будет сквозняков и иссушающих воздух отопительных приборов.

Полив

Частота полива и количество воды, расходуемое на растение, зависит от его вида, времени года, температуры в помещении и освещенности. Поливают кактус умеренно, по мере высыхания грунта. В холодную и дождливую погоду кактусы лучше не поливать, даже если на дворе лето. Зимой увлажнение грунта в горшках с кактусами заметно сокращают, а в некоторых случаях прекращают совсем.

Как только у кактусов по весне обнаружатся признаки роста (позеленеет верхушка и появятся молодые колючки), начинайте ежедневно обильно опрыскивать растения отстоянной водой комнатной температуры, а когда начнется активный рост, их 2-3 раза увлажняют нижним поливом, поместив горшочки с кактусами на четверть часа в мисочки с водой температуры 28 ºC. Исключение составляют шерстистые или густо опушенные виды – им такие ванны противопоказаны.

Весной и осенью полив осуществляют по утрам, а в летнее время вечером. Вода для поливов и опрыскиваний должна быть мягкой – кипяченой и отстоянной. Один раз в месяц в воду нужно добавлять лимонную или щавелевую кислоту – на литр воды полграмма или одну десятую грамма соответственно. Можно сутки настаивать воду для полива на торфе – 200 г торфа на три литра воды.

Кактусы с густыми и мощными колючками хорошо по утрам и вечерам опрыскивать горячей водой из пульверизатора.

Удобрение

Подкармливать кактусы следует с большой осторожностью, а при ежегодных пересадках растений можно и вовсе их не подкармливать. Вносят удобрения в виде растворов не чаще одного раза в неделю в период активного роста в уже увлажненный грунт, чтобы избежать ожога корней.

Самым распространенным удобрением для кактусов является смесь Кадатского, состоящая из калийной селитры, однозамещенного фосфорнокислого калия, двадцатипроцентного суперфосфата, сернокислого калия, сернокислого магния и хлористого калия. Для приготовления питательного раствора один грамм смеси Кадатского растворяют в одном литре воды.

Горшки для кактусов

Горшки для кактусов могут быть керамическими или пластмассовыми. Размер горшка определяется габаритами растения, причем высота посуды должна превышать длину корневой системы кактуса на 15-20 %, а ширину горшка – в полтора раза. Другими словами, посуда для кактуса должна быть неширокой и достаточно глубокой – в ней кактус будет чувствовать себя устойчивей, да и поливать растение придется реже, чем при выращивании в плоском горшке.

Кроме того, для кактусов среднего и маленького размера предпочтительней пластиковые горшки, потому что пористая керамика способствует высокой испаряемости воды, защелачиванию и засолению субстрата.

Выбор грунта

Субстрат кактусам нужен рыхлый, пористый, водо- и воздухопроницаемый, слабокислой реакции – pH 6,0. Можно приобрести готовый грунт для кактусов в цветочном магазине, а можно составить его самостоятельно из равных частей листовой земли, крупного и хорошо промытого речного песка и дерновой земли с добавлением небольшого количества кирпичной крошки или древесного угля. Для старых и столбовидных кактусов, а так же для растений с реповидным корнем в грунт добавляют нежирную глину.

Эпифитные кактусы нуждаются в добавках перегнойной земли или торфа – до 1/3 объема. В грунт для кактусов с белыми шипами желательно внести немного извести в виде кусков гипса или старой штукатурки. Если вы составите грунт неправильно, у растения вполне может произойти загнивание корней.

Как пересадить

Пересадка кактуса осуществляется весной, в самом начале активного роста. Уложите на дно горшка с отверстиями дренажный слой из мелкого керамзита, кирпичной крошки, крупного речного песка или старых черепков, заполните горшок на треть высоты стерильным субстратом, опустите корни растения в горшок и равномерно со всех сторон заполните емкость влажным грунтом. Для этого лучше пользоваться чайной ложкой или небольшим резиновым шпателем.

Не нужно слишком уплотнять субстрат, а участок с корневой шейкой нужно присыпать крупнозернистым речным песком. Не поливайте кактус после пересадки в течение недели, пока не заживут травмы, нанесенные корневой системе.

Цветение кактусов

Уход во время цветения

Цветение кактуса в значительной степени зависит от того, насколько правильно организована его зимовка: у пустынных, горных и степных видов в этот период созревают молодые побеги и формируются цветочные почки. Если кактус зимой оставался на южном подоконнике и его рост не прекращался, вряд ли он в будущем сезоне зацветет. При правильно организованной зимовке растение отдыхает и накапливает силы, и вполне вероятно, что в следующем году вам посчастливится увидеть цветок кактуса. Хотя справедливости ради нужно сказать, что такие виды, как нонокактус, мелокактус, пародия, рипсалис, гимнокалициум и апорокактус могут зацвести даже после зимовки в теплой комнате.

Если ваш кактус зацвел, ни в коем случае не перемещайте и не поворачивайте его – потревоженное растение сбросит все цветки и бутоны. Прямые солнечные лучи в период цветения кактусам противопоказаны, и вы должны защитить от них растение полупрозрачной тканью или бумагой.

В период цветения необходимо ежедневно проветривать помещение, но нельзя допускать даже малейших сквозняков. Подкормки в это время тоже не вносят, иначе растение сбросит и цветки, и бутоны, или они трансформируются в детки кактуса. В первое цветение цветки обычно мельче, но с каждым годом они становятся все крупнее, да и количество их может увеличиваться. Цветение кактуса не просто прекрасное зрелище, оно помогает установить принадлежность вашего растения к тому или иному роду и виду, что намного облегчает уход.

Кактусы после цветения, зимовка

После того, как ваш кактус отцветет, необходимо сократить расход воды при его поливе до минимального, а частоту увлажнения субстрата свести к одному разу в месяц – буквально для того, чтобы кактусы не сморщивались от обезвоживания. Подкормки необходимо прекратить совсем. Очень важно, чтобы на растение не попадал горячий воздух от отопительных приборов, а еще лучше поместить кактус на подоконник, под которым нет радиатора, или в неотапливаемую комнату, где температура не поднимается выше 15 ºC и не опускается ниже 8-6 ºC.

Если вдруг вы обнаружили, что кактус начал морщиться, не увеличивайте полив, а просто слегка обрызгайте растение теплой водой – совсем немного, иначе при пониженной температуре может у него произойти загнивание корней. Период покоя для кактусов должен длиться с ноября по март, значит, сокращать полив и прекращать подкормки нужно уже с октября.

Исключением из общего для всех кактусов правила является шлюмбергера – ее всю зиму поливают один раз в неделю.

В начале марта нужно помочь кактусам выйти из спячки. Для этого растение переносят на южный подоконник, начинают опрыскивать, потом постепенно увеличивают расход воды, одновременно сокращая промежутки между поливами. Возобновляют и подкормки кактуса.

Размножение кактусов

Выращивание из семян

Размножаются кактусы семенным и вегетативным способом, а именно детками или черенками.

Выращивание кактусов из семян имеет свои сложности: потребуется предварительная стерилизация купленных в магазине семян – их на полчаса замачивают в бледно-розовом растворе марганцовки. Необходимо также подвергнуть стерилизации субстрат – пропарить его или прожарить в духовке при температуре 110-130 ºC. Влажный субстрат насыпают в емкость слоем около 1 см, по нему раскладывают подготовленные семена, после чего посевы накрывают пленкой или стеклом.

Почву все время поддерживают в слегка влажном состоянии, посевы дважды в день проветривают. Для того чтобы семена кактуса проросли, потребуется от нескольких дней до нескольких месяцев. При появлении у всходов первых колючек их пересаживают в более питательный субстрат, а в возрасте нескольких месяцев за ними начинают ухаживать, как за взрослыми растениями, но берегут от слишком резких перепадов температур и чаще поливают.

Сеять семена лучше так, чтобы всходы появились в начале весны.

Размножение детками

Проще размножать кактусы вегетативно: на многих растениях образуются детки, имеющие зачатки корней. Детки легко отделяются, после чего укладываются на влажный субстрат, в который прорастают их корешки, образуя со временем корневую систему. Выберите детку покрупнее, отделите ее стерильным инструментом, подсушите место среза в течение 3-4 дней и укорените черенок во влажном субстрате.

Болезни и вредители

Почему кактусы желтеют

Этот вопрос читатели задают чаще всего. Причинами этого явления может быть дефицит питательных веществ в субстрате, нарушение режима полива или вредоносная жизнедеятельность паутинного клеща. В первом случае нужно внести подкормку, во втором – откорректировать частоту полива и норму расхода воды, а в третьем – обработать кактус каким-нибудь акарицидом – Актелликом, например.

Почему гниют

Чаще всего кактус гниет от избытка влаги в почве. Поливать его, конечно, нужно, но учитывая при этом, что растение-суккулент лучше забыть полить, чем полить дважды. При хроническом переувлажнении субстрата кактус начинает гнить. Чтобы спасти растение от гибели, нужно извлечь его из почвы, обрезать все подгнившие участки и корешки, обработать срезы толченым углем и пересадить кактус в новый стерильный субстрат. Если ваше растение не слишком пострадало, вполне возможно, вам удастся его реанимировать.

Почему кактус не растет

У этой проблемы тоже может быть несколько причин: неправильно составленный субстрат, тесный горшок, болезнь, солнечный ожог, отторжение корней или их повреждение вредителями.

Если вы составили грунт из неправильных компонентов или не выдержали нужных пропорций, почва может быть слишком кислой или, наоборот, слишком щелочной. Портится грунт и от полива неотстоянной и некипяченой водой с высоким содержанием извести. Следите за качеством и температурой воды для полива, составляйте грунт в соответствии с требованиями культуры, а если вы не умеете этого делать, используйте покупной субстрат, специально приготовленный для кактусов специалистами. Вовремя пересаживайте кактусы в больший горшок.

Чтобы избежать солнечных ожогов, постарайтесь в полуденные часы защитить растение от прямых солнечных лучей. И поворачивайте нецветущие кактусы вокруг оси, чтобы они освещались и прогревались равномерно.

От резкого перепада температур, сильного переохлаждения или, наоборот, перегрева, у кактуса могут отмереть корни, причем само растение при этом остается здоровым и способным к укоренению. Опасность кроется в том, что вы, не подозревая, что кактус сбросил корни, будете продолжать его полноценно увлажнять и подкармливать, а это может привести к гибели растения – оно просто сгниет.

Проверяйте кактус как можно чаще, и если вы установите, что он лишил себя корней, поместите его сверху на легкий, но питательный, почти сухой грунт, обложите для устойчивости камешками, защитите от прямых солнечных лучей, и опрыскайте водой первый раз через три дня. Поливать кактус без корней опасно, его нужно только время от времени опрыскивать до тех пор, пока он не укоренится.

Вредители и борьба с ними

Из вредителей кактусы повреждают мучнистый корневой и мучнистый стеблевой червецы.

Корневой червец опасен тем, что он невидим, но при осмотре корней можно обнаружить мелких насекомых, оставляющих после себя крошечные белые «ватные» комочки. Чаще других кактусов от корневых червецов страдают эхинопсисы.

Для избавления от вредителей проще всего обработать растение по листьям и пролить почву в горшке раствором системного инсектицида – Актары или Актеллика, а через две недели провести повторную обработку. Если вы не хотите использовать химические препараты, выньте растение из почвы и промойте весь кактус вместе с корнями под сильной струей воды, после чего подержите растение 10-15 минут в воде температуры 50-60 ºC. Затем кактус в течение нескольких дней подсушивают и сажают в обеззараженный грунт.

Стеблевой червец, или мохнатая тля, является близким родственником корневого червеца. Вредитель делает проколы в стеблях растений и питается их соком. Опасен он еще и тем, что через эти проколы проникают грибковые инфекции, вызывающие гниение кактуса. Разглядеть этих вредителей бывает нелегко, особенно на тех видах, которые покрыты войлочными волосками.

Чтобы избежать неприятностей со стеблевым червецом, а заодно и защитить кактус от других вредителей, целесообразно в качестве профилактики дважды в год обрабатывать растение и грунт в горшке инсектицидом, например, Актелликом или Актарой.

Могут паразитировать на кактусах также красный и паутинный клещи, избавиться от которых можно теми же средствами, что и от червецов.

Болезни и их лечение

Поражают кактусы и заболевания – сухая и черная гнили, фитофтороз, ризоктониоз, гельминтоспороз, фузариоз, пятнистости и вирусные болезни.

Фитофтороз, или черная (красная) корневая ножка, вызывает гниение основания стебля и корней кактусов. В борьбе с заболеванием сеянцы на ранней стадии болезни несколько раз обрабатывают Бенлатом с интервалом в 3-4 часа. У взрослых экземпляров удаляют поврежденные части, а срезы опрыскивают раствором фунгицида.

Фузариоз, или фузариозная гниль, поражает кактусы в условиях повышенной влажности грунта и воздуха в помещении. В результате развития болезни корневая шейка и корни загнивают, стебель кактуса желтеет, морщится и падает. Необходимо удалить все поврежденные части стебля и корней, обработать раны толченым углем, серой или зеленкой. Чтобы избежать поражения кактуса фузариозом, не допускайте механических повреждений растения и время от времени поливайте кактус раствором Фундазола.

Гельминтоспороз, или мокрая гниль, выглядит, как водянистые темные пятна, покрытые нитями грибницы. Попадают возбудители заболевания в грунт вместе с семенами.

Ризоктониоз – тоже мокрая гниль, от которой стебли кактусов темнеют, а чернота поднимается по сосудам вверх. Развивается ризоктониоз в условиях повышенной влажности. Избежать заболевания можно, проводя дезинфекцию почвосмеси для кактусов и протравливание семян перед посевом.

Сухая гниль, или фомоз, неизлечим: кактус просто высыхает изнутри, и ничего нельзя поделать. В качестве профилактической меры растения иногда опрыскивают раствором фунгицида.

Серая мягкая гниль поражает места прививки или боковые части стебля. Ткани растения разжижаются и превращаются в кашистую массу, покрытую налетом грибницы темно-серого цвета. Активизируется инфекция при хроническом переувлажнении субстрата. На ранней стадии развития болезни кактус можно спасти, если вырезать на нем пораженные участки и обработать раны серой, толченым углем или Нистатином.

Черная гниль, или альтернариоз, внешне проявляется блестящими темно-бурыми или черными пятнами в виде потеков. Необходимо вырезать все эти пятна до здоровой ткани и обработать кактус раствором фунгицида.

Пятнистости (антракноз, или бурая пятнистость, и ржавчина) имеют грибковую природу, поэтому лечение проводят растворами фунгицидов, однако перед опрыскиванием следует удалить на кактусах пораженные участки.

Симптомом вирусных болезней являются светлые пятна на стволе растения. Для обработки кактусов от вирусных инфекций растворите в литре воды одну таблетку Ремантадина, однако особых надежд на лечение не возлагайте, поскольку вирус победить очень трудно.

Виды и разновидности

Семейство Кактусовые включает в себя четыре подсемейства, у каждого из которых есть принципиальные различия в физиологии и строении – подсемейства Перескиевых, Опунциевых, Маухиениевых и Кактусовых, к которому относится 80 % всех кактусов.

Подсемейство Кактусовых представлено растениями, у которых отсутствуют листья и глохидии. Среди них есть как эпифиты, так и ксерофиты всевозможных форм – колоннообразные, шаровидные, стелющиеся или образующие дернины. Есть множество растений со съедобными плодами – ферокактусы, эхиноцереусы, маммилярии, миртиллокактусы, пениоцереусы и другие. Предлагаем вам краткое описание родов, видов и разновидностей, а также названия кактусов, которые чаще всего выращиваются в комнатной культуре.

Астрофитум (Astrophytum)

Растение с мощным шаровидным стеблем, на котором ярко выражены ребра. Со временем кактусы этого рода приобретают колонновидную форму. Особенностью астрофитума являются пучки светлых волосков на поверхности стебля, которые собирают влагу. В возрасте 8-10 лет астрофитумы начинают цвести большими воронковидными цветками светлых оттенков желтого цвета, раскрывающимися на верхушке стебля.

Название растения состоит из двух частей: «астро» – звезда (кактус при виде сверху имеет форму правильной звезды) и «фитум», что значит «растение». В домашней культуре выращиваются астрофитумы козлорогий, крапчатый, четырехреберный, звездоподобный и другие.

Апорокактус плетевидный (Aporocactus flagelliformis)

Или «крысиный хвост» – мексиканский эпифит с длинными, достигающими одного метра, и тонкими (всего около 2 см в диаметре) побегами светло-зеленого цвета с нечетко выраженной ребристостью. Сначала побеги растут вертикально, но потом поникают и свисают из горшка. Выращивают апорокактус плетевидный как ампельное растение. Зацветает этот вид в конце апреля крупными трубчатыми малиновыми цветками до 7 см длиной, которые выглядят очень эффектно на фоне зелени.

Маммиллярия (Mammillaria)

Один из самых многочисленных родов подсемейства, включающий в себя по разным источникам от 150 до 500 видов, порой совершенно не похожих друг на друга. Общими для всех маммилярий являются такие качества, как небольшой размер и неприхотливость. Кроме того, их легко размножать, и они быстро зацветают. Комнатные маммилярии – небольшие цилиндрические или шаровидные растения, у которых отсутствуют ребра. Кактусы покрыты конусовидными сосочками, колючки у них обычно светлые, похожие на волоски и щетинки, а некоторые виды покрыты густым волосистым опушением – белым или желтоватым.

Цветки у маммилярий воронковидные, мелкие, желтого, белого, розового, красного или зеленоватого цвета, зачастую с темной серединой.

  • маммилярия удлиненная – растение с тонким длинным стеблем, невысокими сосочками и золотистыми колючками, собранными в аккуратную розетку. Цветет этот вид меленькими белыми цветками;
  • маммилярия колючейшая – вид с шаровидным стеблем и белыми или коричневыми тонкими и острыми колючками. Цветки ярко-розовые;
  • маммилярия бокасская – кактус с толстым удлиненным стеблем до 4-5 см в обхвате, с длинными тонкими сосочками. Центральная колючка крючковатой формы коричневого цвета, вокруг нее несколько игловидных и несколько длинных, белых волосообразных колючек. Этот вид легко развивается и зацветает в домашних условиях некрупными белыми цветками.

Гимнокалициум (Gymnocalycium)

Род шаровидных кактусов, появившихся в комнатном цветоводстве одними из первых. Представители этого рода различаются по окраске и размерам, у них крепкие изогнутые колючки и крупные белые, светло-желтые или розовые цветки с характерными трубками. В роду множество видов, и все они растут в Южной Америке. В комнатной культуре выращивают как крупные виды рода, так и миниатюрные. Очень востребованы бесхлорофилльниые формы с желтыми, розовыми, фиолетовыми или красными стеблями – их прививают на зеленые черенки.

  • гимнокалициум горбатый (Gymnocalycium gibbosum) – крупное растение с зеленовато-голубым стеблем в форме шара, который со временем приобретает цилиндрическую форму, и кремовыми цветками. В высоту кактус может достигать 50, а в диаметре – 20 см. Ареола состоит из центральной колючки и десятка не таких длинных радиальных шипов. У гимнокалициума горбатого есть разновидность со стеблем и колючками почти черного цвета;
  • гимнокалициум мелкоцветковый (Gymnocalycium leptanthum) – ребристый кактус до 7 см в диаметре с радиальными колючками, прижатыми к стеблю, и белыми цветками с красноватым основанием лепестков;
  • гимнокалициум крохотный (Gymnocalycium parvulum) – самый миниатюрный из видов, всего до 3 см в диаметре. Стебель у этого кактуса шаровидный, с невысокими ребрами, пыльного коричнево-зеленого оттенка. Ареолы крупные, без центральных колючек, а радиальные изогнуты и прижаты к стеблю. Цветки белые, верхушечные, длиной до 6 см;
  • гимнокалициум Михановича (Gymnocalycium mihanovichii) – кактус с приплюснутым стеблем серовато-зеленого цвета и волнистыми, неравномерно-выпуклыми ребрами, из-за чего кажется, что они расположены и вертикально, и горизонтально. Светлые колючки только радиальные. Цветки имеют зеленовато-розовый оттенок, хотя есть разновидности с розовыми, белыми и желтыми цветками.

Цереусы (Cereus)

Род древовидных кактусов, насчитывающий 46 видов и множество разновидностей. Это суккулентные деревья и кустарники, которые делятся на две группы: лесные тропические кактусы и цереусы.

  • рипсалисовые – эпифиты с разнообразными стеблями (ребристыми, цилиндрическими или плоскими) и мелкими цветками или плодами. В этом роду 12 видов;
  • филлокактусовые – 10 эпифитных видов с лишенными колючек плоскими стеблями и крупными цветками и плодами;
  • гилоцереусовые – 9 эпифитных видов лазающих и вьющихся растений с ребристыми, колючими стеблями и крупными цветками и плодами.
  • северные цереусовые, произрастающие на территории Северной Америки в Канаде и Мексике, а также в Южной Америке – Колумбии, Парагвае, Боливии, Перу и Эквадоре. У этих растений шаровидной формы отсутствуют колючки и щетинки на плодах и цветках;
  • южные цереусовые, растущие в Южной Америке –Эквадоре, Боливии, Перу, Уругвае, на Галапагосских островах. Цветки и плоды кактуса этой подгруппы имеют колючки и щетинки.
  • цереус перуанский – растение, достигающее в природе 12 м в высоту, образуя побеги диаметром до 10-12 см с 6-8 грубо-рассеченными плоскими ребрами. В домашних условиях кактус вырастает только до 4 м. Молодые растения светло-зеленые, взрослые – серо-зеленые. Ареолы снабжены центральной колючкой длиной до 2 см и 4-6 радиальными колючками длиной до 1,5 см. Колючки игольчатые, красно-коричневого оттенка;
  • монстрозная форма цереуса перуанского, или скалистый цереус – распространенный в культуре аномальный вид, образованный вследствие нарушения роста и деформации. Это неприхотливый быстрорастущий кактус, достигающий в домашних условиях всего 1,5 м, хотя в природе он может вырасти до 5-6 м в высоту и до 5 м в диаметре. Светло-зеленые с голубоватым оттенком стебли цереуса, причудливо разрастаясь, образуют неповторимые формы в виде бугорков, фрагментов ребер и других выростов, на которых располагаются ареолы с коричневыми игловидными и шиповидными колючками. Этот цереус часто используют в качестве подвоя.

Эхинопсис (Echinopsis)

Чаще других кактусов служит для выведения гибридов. В природе эхинопсисы произрастают в Перу – там прохладно, часто идут дожди, но почти не бывает морозов. Именно поэтому эхинопсис прекрасно адаптируется к домашним условиям.

  • эхинопсис крючконосный – зеленый шаровидный, слегка приплюснутый кактус до 8 см в диаметре с бугорками на ребрах. В светлых ареолах от трех до десяти гибких и раскидистых, отогнутых назад радиальных колючек до 1,5 см длиной. Центральная крючковидная колючка длиной до 2 см обычно одна. Белые, красные или розовые цветки длиной до 15 см раскрываются по бокам стебля;
  • эхинопсис золотистый – темно-зеленый, в молодом возрасте шаровидный, а в зрелом цилиндрический кактус высотой до 10 см и диаметром 4-6 см дает много прикорневых отростков. Ребристый стебель покрыт ареолами с коричневым опушением, центральными колючками длиной до 3 см, окруженными 10 радиальными колючками длиной до 1 см. Многочисленные цветки желто-оранжевого цвета диаметром около 8 см имеют колокольчатую форму.

Кактус опунция (Opuntia)

Один из самых крупных родов кактусов, насчитывающий около 190 видов. Подробно об этих растениях вы можете узнать из статьи, которая уже размещена на нашем сайте.

  • опунция мелковолосистая – растение высотой до 30 см с маленькими крючковатыми колючками, которые, в зависимости от разновидности, могут быть белыми или красными.

Кроме описанных родов, видов и разновидностей, в культуре выращиваются такие кактусы, как хамецереус Сильвестри, клейстокактус Штрауса, эхиноцереус гребенчатый, нонокактус Отто, ребуция крошечная, трихоцереус белеющий, шлюмбергеры, эхинокактус радужный и многие, многие другие.

Кактуси: догляд у домашніх умовах

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 22 листопада 2023 Опубліковано: 27 лютого 2019 Перша редакція: 30 січня 2017 🕒 21 хвилина 👀 76874 рази 💬 16 коментарів

  • Посадка й догляд за кактусами
  • Домашній кактус – опис
  • Догляд за кактусами в домашніх умовах
    • Як доглядати за кактусом
    • Полив кактусів
    • Удобрение кактуса
    • Горщики для кактусів
    • Ґрунт для кактусів
    • Як пересадити кактус
    • Догляд за кактусами під час цвітіння
    • Кактуси після цвітіння. Зимівля кактуса
    • Кактуси з насіння
    • Розмноження кактуса дітками
    • Чому кактуси жовтіють
    • Чому кактуси гниють
    • Чому кактус не росте
    • Шкідники кактусів
    • Хвороби кактусів
    • Астрофітум (Astrophytum)
    • Апорокактус батоговидний (Aporocactus flagelliformis)
    • Мамілярії (Mammillaria)
    • Гімнокаліціум (Gymnocalycium)
    • Цереуси (Cereus)
    • Ехінопсис (Echinopsis)
    • Кактус опунція (Opuntia)
    • Коментарі

    Кактус (лат. Cactaceae) належать до родини Кактусові, представленої багаторічними квітковими рослинами. Родина поділяється на чотири підродини. Слово «кактус» має грецьке походження. Карл Лінней ввів цю назву в 1737 році як скорочене від «мелокактус» (чортополох) через колючки, якими вкриті представники кактусових.

    Висловлюють припущення, що кактуси еволюційно виділилися близько 30-40 мільйонів років тому, і, попри те, що викопних кактусів ніде поки не виявили, вважається, що батьківщина кактусів – Південна Америка, а на північний континент вони поширилися не так давно – не більше ніж 5-10 мільйонів років тому. Таким чином можна вважати, що кактуси є рослинами Нового Світу.

    І сьогодні середовище проживання кактуса в природі – Південна й Північна Америка та острови Вест-Індії. Окрім американського континенту, в природних умовах рослину кактус можна зустріти в Африці, на Мадагаскарі та Шрі-Ланці – стверджують, що туди насіння кактусів занесли птахи.

    Посадка й догляд за кактусами

    • Цвітіння: залежить від виду.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло (південні підвіконня).
    • Температура: навесні й улітку – звичайна для житлових приміщень, узимку бажані більш прохолодні умови – 6-14 ˚C при регулярному провітрюванні й відсутності протягів.
    • Полив: помірний, тільки-но висохне субстрат. У холодну або дощову погоду полив не проводять навіть улітку. Узимку багато видів кактусів поливають один раз на місяць або не поливають узагалі. Навесні, при перших ознаках початку росту, обприскуйте кактуси водою, а коли вони підуть у ріст, проведіть 2-3 нижні поливання водою температури 28 ˚C, щоб просочити субстрат вологою. Однак майте на увазі: опушеним і шерстистим видам такі ванни шкодять.
    • Вологість повітря: низька.
    • Підживлення: один раз на тиждень у період активного росту по заздалегідь зволоженому ґрунту слабким розчином мінерального комплексу для кактусів (сумішшю Кадатського). У зимовий час і при щорічних пересадках у свіжий субстрат кактуси підживлень не потребують.
    • Період спокою: з листопада по березень або після цвітіння.
    • Пересадка: у міру необхідності, навесні, на початку активного росту. Молоді кактуси пересаджують щорічно.
    • Розмноження: зазвичай дітками, але можна й насінням.
    • Шкідники: борошнисті кореневі та борошнисті стеблові червці (волохата попелиця).
    • Хвороби: суха та чорна гнилі, фітофтороз, ризоктоніоз, гельмінтоспороз, фузаріоз, плямистості та вірусні хвороби.

    Домашній кактус – опис

    Багато кактусів і сукулентів прижилися в кімнатній культурі й ростуть на наших підвіконнях вже не одну сотню років. Однак сукуленти та кактуси не одне і те саме: якщо всі кактуси є сукулентами, то далеко не всі сукуленти є кактусами. Ми розповімо вам, у чому різниця між ними, як посадити кактус, як виростити кактус, як правильно поливати кактус, як доглядати за кактусом у домашніх умовах і які методи застосовують для розмноження кактусів.

    Рослина кактус відрізняється від сукулентів наявністю ареоли – спеціального органу, який є модифікованою пазушною брунькою з лусочками, перетвореними на колючки або волосинки, хоча у багатьох різновидів є і те, й інше. Ще однією відмінністю кактусів від сукулентів є будова їхніх квіток і плодів – частина квітки та плоду кактуса є водночас частиною його стебла. Існує ще до десятка відмінностей, цікавих тільки науковцям, і ми про них писати не будемо.

    Дати загальний для всіх кактусів опис дуже складно, а докладно ми зупинимося на їхніх різновидах у спеціальному розділі. Скажемо тільки, що кімнатна рослина кактус приваблює своїм екзотичним виглядом і простотою догляду, який до снаги навіть новачкові. Спільними ознаками всіх кактусових є яскраво виражені періоди зростання, цвітіння та спокою, а корінь кактуса не в змозі засвоювати велику кількість поживних речовин, тому щорічний приріст рослин цієї родини дуже скромний.

    Догляд за кактусами в домашніх умовах

    Як доглядати за кактусом

    Домашній кактус невибагливий і витривалий, але якщо ви хочете бачити ваші «колючки» в кращій формі, створіть умови догляду за кактусами, близькі до природних.

    Оскільки йдеться про одні з найбільш світлолюбних рослин, потрібно знати, що кактуси в домашніх умовах часто відчувають нестачу освітлення, тому найкраще місце для них – південне підвіконня. Улітку вони добре почуваються на свіжому повітрі – на освітленому балконі, терасі й просто в саду, взимку ж їм світло не так і потрібне, тому кактуси, що увійшли в період спокою, можна переставити в затінок. Якщо ж вони проводять зиму в тому самому приміщенні, що й літо, забезпечте їм гарне освітлення. Брак світла може привести до того, що рослини будуть болісно витягуватися, а верхівка кактуса набуде блідо-зеленого кольору.

    Оскільки кактуси належать до витривалих рослин, вони практично не реагують на різкі перепади температур і нормально зносять прохолоду, хоча і є теплолюбними рослинами. Навесні й улітку кімнатний кактус добре почувається в звичайних для квартир і садів температурних умовах, а взимку оптимальна температура для нього – від 6 до 14 ºC за умови, що в приміщенні при регулярному провітрюванні не буде протягів і опалювальних приладів, що висушують повітря.

    Полив кактусів

    Частота поливу та кількість води, що витрачається на рослину, залежать від її виду, пори року, температури в приміщенні й освітленості. Поливають кактус помірно, у міру висихання ґрунту. У холодну і дощову погоду кактуси краще не поливати, навіть якщо надворі літо. Узимку зволоження ґрунту в горщиках із кактусами помітно скорочують, а в деяких випадках припиняють зовсім. Як тільки у кактусів навесні буде виявлено ознаки зростання (позеленіє верхівка і з’являться молоді колючки), починайте щодня рясно обприскувати рослини відстояною водою кімнатної температури, а коли почнеться активне зростання, їх 2-3 рази зволожують нижнім поливом, помістивши горщики з кактусами на чверть години в мисочки з водою температури 28 ºC. Виняток становлять шерстисті або густо опушені види – їм такі ванни протипоказані.

    Навесні й восени полив здійснюють уранці, а в літню пору ввечері. Вода для поливань і обприскувань має бути м’якою – кип’яченою і відстояною. Один раз на місяць у воду потрібно додавати лимонну або щавлеву кислоту – на літр води півграма або одну десяту грама відповідно. Можна добу настоювати воду для поливу на торфі – 200 г торфу на 3 л води.

    Кактуси з густими й потужними колючками добре вранці й увечері обприскувати гарячою водою з пульверизатора.

    Удобрение кактуса

    Підживлювати кактуси слід із великою обережністю, а при щорічних пересадках рослин можна й зовсім їх не підживлювати. Вносять добрива у вигляді розчинів не частіше разу на тиждень у період активного росту в уже зволожений ґрунт, щоб уникнути опіку коренів. Найпоширенішим добривом для кактусів є суміш Кадатського, що складається з калійної селітри, однозаміщеного фосфорнокислого калію, двадцятивідсоткового суперфосфату, сірчанокислого калію, сірчанокислого магнію й хлористого калію. Для приготування живильного розчину один грам суміші Кадатського розчиняють в одному літрі води.

    Горщики для кактусів

    Горщики для кактусів можуть бути керамічними або пластмасовими. Розмір горщика визначається габаритами рослини, причому висота посуду має перевищувати довжину кореневої системи кактуса на 15-20 %, а ширину горщика – в півтора рази. Іншими словами, посуд для кактуса має бути вузьким і досить глибоким – у ньому кактус почуватиметься стійкіше, та й поливати рослину доведеться рідше, ніж при вирощуванні в плоскому горщику. Окрім того, для кактусів середнього і маленького розміру кращі пластикові горщики, тому що пориста кераміка сприяє високій випаровуваності води, залужуванню й засоленню субстрату.

    Ґрунт для кактусів

    Субстрат кактусам потрібен пухкий, пористий, водо- і повітропроникний, слабкокислої реакції – pH 6,0. Можна придбати готовий ґрунт для кактусів у квітковій крамниці, а можна скласти його самостійно з рівних частин листової землі, великого й добре промитого річкового піску та дернової землі з додаванням невеликої кількості цегляної крихти або деревного вугілля. Для старих і стовпоподібних кактусів, а так само для рослин із ріпоподібним коренем у ґрунт додають нежирну глину. Епіфітні кактуси потребують добавок перегнійної землі або торфу – до 1/3 обсягу. У ґрунт для кактусів із білими колючками бажано внести трохи вапна у вигляді шматків гіпсу або старої штукатурки. Якщо ви складете ґрунт неправильно, у рослини цілком може статися загнивання коренів.

    Як пересадити кактус

    Пересадка кактуса здійснюється навесні, на самому початку активного росту. Покладіть на дно горщика з отворами дренажний шар із дрібного керамзиту, цегляної крихти, ріні або старих черепків, заповніть горщик на третину висоти стерильним субстратом, опустіть коріння рослини в горщик і рівномірно зусібіч заповніть посудину вологим ґрунтом. Для цього краще користуватися чайною ложкою або невеликим гумовим шпателем. Не потрібно занадто ущільнювати субстрат, а ділянку з кореневою шийкою слід присипати рінню. Не поливайте кактус після пересадки упродовж тижня, поки не заживуть травми, нанесені кореневій системі.

    Цвітіння кактусів

    Догляд за кактусами під час цвітіння

    Цвітіння кактуса значною мірою залежить від того, наскільки правильно організовано його зимівлю: у пустельних, гірських і степових видів у цей період дозрівають молоді пагони й формуються квіткові бруньки. Якщо кактус узимку залишався на південному підвіконні й його зростання не припинялося, навряд чи він у майбутньому сезоні зацвіте. При правильно організованій зимівлі рослина відпочиває, відновлює сили, і цілком імовірно, що в наступному році вам пощастить побачити квітку кактуса. Хоча справедливості заради слід сказати, що такі види, як нонокактус, мелокактус, пародія, ріпсаліс, гімнокаліціума й апорокактус можуть зацвісти навіть після зимівлі в теплій кімнаті.

    Якщо ваш кактус зацвів, ні в якому разі не рухайте і не повертайте його – потривожена рослина скине всі квітки й бутони. Прямі сонячні промені в період цвітіння кактусів протипоказані, і ви маєте захистити від них рослину напівпрозорою тканиною або папером.

    У період цвітіння необхідно щодня провітрювати приміщення, але не можна допускати навіть найменших протягів. Підживлення в цей час теж не вносять, інакше рослина скине і квіти, і бутони, або вони трансформуються в дітки кактуса. У перше цвітіння квітки зазвичай дрібніші, але з кожним роком вони стають усе більшими, та й кількість їхня може збільшуватися. Цвітіння кактуса не просто прекрасне видовище, воно допомагає встановити приналежність вашої рослини до того чи іншого роду і виду, що набагато полегшує догляд.

    Кактуси після цвітіння. Зимівля кактуса

    Після того, як ваш кактус відцвіте, необхідно скоротити витрату води при його поливі до мінімальної, а частоту зволоження субстрату звести до одного разу на місяць – буквально для того, щоб кактуси не зморщувалися від зневоднення. Підживлення слід припинити зовсім. Дуже важливо, щоб на рослину не потрапляло гаряче повітря від опалювальних приладів, а ще краще помістити кактус на підвіконня, під яким немає радіатора, або в неопалювану кімнату, де температура не піднімається вище 15 ºC й не опускається нижче 8-6 ºC. Якщо раптом ви виявили, що кактус почав морщитися, то не збільшуйте полив, а просто злегка окропіть рослину теплою водою – зовсім небагато, інакше при зниженій температурі може початися загнивання коренів. Період спокою для кактусів має тривати з листопада по березень, значить, скорочувати полив і припиняти підживлення потрібно вже з жовтня.

    Винятком із загального для всіх кактусів правила є шлюмбергера – її всю зиму поливають один раз на тиждень.

    На початку березня потрібно допомогти кактусам вийти зі сплячки. Для цього рослину переносять на південне підвіконня, починають обприскувати, потім поступово збільшують витрату води, водночас скорочуючи проміжки між поливаннями. Відновлюють і підживлення кактуса.

    Розмноження кактусів

    Кактуси з насіння

    Розмножуються кактуси насіннєвим і вегетативним способом, а саме дітками або живцями.

    Вирощування кактусів із насіння має свої складності: потрібна попередня стерилізація купленого у крамниці насіння – його на півгодини замочують у блідо-рожевому розчині марганцівки. Необхідно також піддати стерилізації субстрат – пропарити його або просмажити в духовці при температурі 110-130 ºC. Вологий субстрат насипають у посудину шаром близько 1 см, по ньому розкладають підготовлене насіння, після чого посіви накривають плівкою або склом. Ґрунт увесь час підтримують у злегка вологому стані, посіви двічі на день провітрюють. Аби насіння кактуса проросло, буде потрібно від декількох днів до декількох місяців. При появі у сходів перших колючок їх пересаджують у більш поживний субстрат, а в віці декількох місяців за ними починають доглядати, як за дорослими рослинами, але бережуть від занадто різких перепадів температур і частіше поливають.

    Сіяти насіння краще так, щоб сходи з’явилися на початку весни.

    Розмноження кактуса дітками

    Простіше розмножувати кактуси вегетативно: на багатьох рослинах утворюються дітки, які мають зачатки коренів. Дітки легко відділяються, після чого укладаються на вологий субстрат, у який проростають їхні корінці, утворюючи з часом кореневу систему. Виберіть більшу дитинку, відокремте її стерильним інструментом, підсушіть місце зрізу упродовж 3-4 днів і вкореніть живець у вологому субстраті.

    Хвороби і шкідники кактусів

    Чому кактуси жовтіють

    Це запитання читачі ставлять найчастіше. Причинами цього явища може бути дефіцит поживних речовин у субстраті, порушення режиму поливу або шкідлива життєдіяльність павутинного кліща. У першому випадку потрібно внести підживлення, у другому – відкоригувати частоту поливу й норму витрати води, а в третьому – обробити кактус якимось акарицидом – Актелліком, наприклад.

    Чому кактуси гниють

    Найчастіше кактус гниє від надлишку вологи в ґрунті. Поливати його, звичайно, потрібно, але з огляду на те, що рослину-сукулент краще забути полити, ніж полити двічі. При хронічному перезволоженні субстрату кактус починає гнити. Щоб урятувати рослину від загибелі, потрібно витягти її з ґрунту, обрізати всі підгнилі ділянки й корінці, обробити зрізи товченим вугіллям і пересадити кактус у новий стерильний субстрат. Якщо ваша рослина не надто потерпіла, цілком можливо, вам вдасться її реанімувати.

    Чому кактус не росте

    Ця проблема теж може мати кілька причин: неправильно складений субстрат, тісний горщик, хвороба, сонячний опік, відторгнення коренів або їх пошкодження шкідниками.

    Якщо ви склали ґрунт із неправильних компонентів або не витримали потрібних пропорцій, ґрунт може бути занадто кислим або, навпаки, занадто лужним. Псується ґрунт і від поливу невідстояною і некип’яченою водою з високим умістом вапна. Слідкуйте за якістю й температурою води для поливу, складайте ґрунт відповідно до вимог культури, а якщо ви не вмієте цього робити, використовуйте купований субстрат, спеціально приготовлений для кактусів фахівцями. Вчасно пересаджуйте кактуси в більший горщик.

    Щоб уникнути сонячних опіків, постарайтеся в полуденний час захистити рослину від прямих сонячних променів. І повертайте неквітучі кактуси навколо осі, щоб вони освітлювались і прогрівалися рівномірно.

    Від різкого перепаду температур, сильного переохолодження або, навпаки, перегріву, у кактуса може відмерти коріння, причому сама рослина при цьому залишається здоровою й здатною до вкорінення. Небезпека криється в тому, що ви, не підозрюючи, що кактус скинув коріння, продовжуватимете його повноцінно зволожувати й підживлювати, а це може призвести до загибелі рослини – вона просто згниє. Перевіряйте кактус якомога частіше, і якщо ви встановите, що він позбавив себе коренів, помістіть його зверху на легкий, але живильний, майже сухий ґрунт, обкладіть для стійкості камінчиками, захистіть від прямих сонячних променів і обприскайте водою вперше за три дні. Поливати кактус без коренів небезпечно, його потрібно тільки час від часу обприскувати доти, доки він не вкорениться.

    Шкідники кактусів

    Зі шкідників кактуси ушкоджують борошнистий кореневий і борошнистий стебловий червці.

    Кореневий червець небезпечний тим, що він невидимий, але при огляді коренів можна виявити дрібних комах, які залишають після себе крихітні білі «ватяні» грудочки. Частіше за інші кактуси від кореневих червців потерпають ехінопсиси. Для позбавлення від шкідників найпростіше обробити рослину по листю й пролити ґрунт у горщику розчином системного інсектициду – Актари або Актелліка, а через два тижні провести повторну обробку. Якщо ви не хочете використовувати хімічні препарати, вийміть рослину з ґрунту та промийте весь кактус разом із корінням під сильним струменем води, після чого потримайте рослину 10-15 хвилин у воді температури 50-60 ºC. Потім кактус протягом декількох днів підсушують і садять у знезаражений ґрунт.

    Стебловий червець, або волохата попелиця (тля), є близьким родичем кореневого червця. Шкідник робить проколи в стеблах рослин і харчується їхнім соком. Небезпечний він ще й тим, що через ці проколи проникають грибкові інфекції, які викликають гниття кактуса. Розгледіти цих шкідників буває нелегко, особливо на видах, вкритих повстяними волосинками. Щоб уникнути неприємностей зі стеблових червцем, а заодно захистити кактус від інших шкідників, доцільно профілактично двічі на рік обробляти рослину та ґрунт у горщику інсектицидом, наприклад, Актелліком або Актарою.

    Можуть паразитувати на кактусах також червоний і павутинний кліщі, позбутися від яких можна тими самими засобами, що і від червців.

    Хвороби кактусів

    Уражають кактуси й захворювання – суха і чорна гнилі, фітофтороз, ризоктоніоз, гельмінтоспороз, фузаріоз, плямистості й вірусні хвороби.

    Фітофтороз, або чорна (червона) коренева ніжка, викликає гниття основи стебла і коренів кактусів. У боротьбі із захворюванням сіянці на ранній стадії хвороби кілька разів обробляють Бенлатом з інтервалом у 3-4 години. У дорослих екземплярів видаляють пошкоджені частини, а зрізи обприскують розчином фунгіциду.

    Фузаріоз, або фузаріозна гниль, вражає кактуси в умовах підвищеної вологості ґрунту й повітря в приміщенні. У результаті розвитку хвороби коренева шийка й коріння загнивають, стебло кактуса жовтіє, морщиться й падає. Необхідно видалити всі пошкоджені частини стебла й коренів, обробити рани товченим вугіллям, сіркою або зеленкою. Щоб уникнути ураження кактуса фузаріозом, не допускайте механічних пошкоджень рослини й час від часу поливайте кактус розчином Фундазолу.

    Гельмінтоспороз, або мокра гниль, виглядає як водянисті темні плями, вкриті нитками грибниці. Потрапляють збудники захворювання в ґрунт разом із насінням.

    Різоктоніоз – теж мокра гниль, від якої стебла кактусів темніють, а чорнота піднімається по судинах угору. Розвивається ризоктоніоз в умовах підвищеної вологості. Уникнути захворювання можна, проводячи дезінфекцію ґрунтосуміші для кактусів і протруювання насіння перед посівом.

    Суха гниль, або фомоз, невиліковна: кактус просто висихає зсередини, і нічого не можна вдіяти. У ролі профілактичного заходу рослини іноді обприскують розчином фунгіциду.

    Сіра м’яка гниль вражає місця щеплення або бічні частини стебла. Тканини рослини розріджується й перетворюються в кашкувату масу, вкриту нальотом грибниці темно-сірого кольору. Активізується інфекція при хронічному перезволоженні субстрату. На ранній стадії розвитку хвороби кактус можна врятувати, якщо вирізати на ньому уражені ділянки й обробити рани сіркою, товченим вугіллям або Ністатином.

    Чорна гниль, або альтернаріоз, зовні проявляється блискучими темно-бурими або чорними плямами у вигляді патьоків. Необхідно вирізати всі ці плями до здорової тканини й обробити кактус розчином фунгіциду.

    Плямистості (антракноз, або бура плямистість, і іржа) мають грибкову природу, тому лікування проводять розчинами фунгіцидів, однак перед обприскуванням слід видалити на кактусі уражені ділянки.

    Симптомом вірусних хвороб є світлі плями на стовбурі рослини. Для обробки кактусів від вірусних інфекцій розчиніть у літрі води одну таблетку Ремантадину, однак особливих надій на лікування не покладайте, оскільки вірус перемогти дуже важко.

    Види та різновиди кактусів

    Родина Кактусові включає чотири підродини, у кожної з яких є принципові відмінності в фізіології й будові – підродини Перескієвих, Опунцієвих, Маухієнієвих і Кактусових, до якої належить 80 % всіх кактусів.

    Підродина кактусових представлена рослинами, у яких відсутні листя й глохідії. Серед них є як епіфіти, так і ксерофіти всіляких форм – колоноподібні, кулясті, сланкі або утворюючі дернини. Є безліч рослин з їстівними плодами – ферокактуси, ехіноцереуси, мамілярії, міртілокактуси, пеніоцереуси й інші. Пропонуємо вам короткий опис родів, видів і різновидів, а також назви кактусів, які найчастіше вирощують у кімнатній культурі.

    Астрофітум (Astrophytum)

    – рослина з потужним кулястим стеблом, на якому яскраво виражені ребра. Згодом кактуси цього роду набувають колоноподібної форми. Особливістю астрофітуму є пучки світлих волосинок на поверхні стебла, які збирають вологу. У віці 8-10 років астрофітум починає цвісти великими лійчастими квітками світлих відтінків жовтого кольору, що розкриваються на верхівці стебла. Назва рослини складається з двох частин: «астро» – зірка (кактус при вигляді зверху має форму правильної зірки) і «фітум», що означає «рослина». У домашній культурі вирощуються астрофітум козлорогий, крапчастий, чотириреберний, зіркоподібний та інші.

    Апорокактус батоговидний (Aporocactus flagelliformis)

    або «щурячий хвіст» – мексиканський епіфіт із довгими, до метра, і тонкими (лише близько 2 см у діаметрі) пагонами світло-зеленого кольору з нечітко вираженою ребристістю. Спочатку пагони ростуть вертикально, але потім никнуть і звисають із горщика. Вирощують апорокактус батоговидний як ампельну рослину. Зацвітає цей вид у кінці квітня великими трубчастими малиновими квітками до 7 см завдовжки, які виглядають дуже ефектно на тлі зелені.

    Мамілярії (Mammillaria)

    – один із найчисленніших родів підродини, що налічує за різними джерелами від 150 до 500 видів, часом зовсім не схожих один на одного. Спільними для всіх мамілярій є такі якості, як невеликий розмір і невибагливість. Окрім того, їх легко розмножувати, і вони швидко зацвітають. Кімнатні мамілярії – невеликі циліндричні або кулясті рослини, у яких відсутні ребра. Кактуси вкриті конусовидними сосочками, колючки у них зазвичай світлі, схожі на волосинки й щетинки, а деякі види вкриті густим волосистим опушенням – білим або жовтуватим. Квітки у мамілярій лійкоподібні, дрібні, жовтого, білого, рожевого, червоного або зеленого кольору, часто з темною серединою. Найчастіше в домашніх умовах вирощуються:

    • мамілярія подовжена – рослина з тонким довгим стеблом, невисокими сосочками й золотистими колючками, зібраними в акуратну розетку. Цвіте цей вид дрібненькими білими квітками;
    • мамілярія колюча – вид із кулястим стеблом і білими або коричневими тонкими й гострими колючками. Квітки яскраво-рожеві;
    • мамілярія бокаська – кактус із товстим подовженим стеблом до 4-5 см в обхваті, з довгими тонкими сосочками. Центральна колючка гачкуватої форми коричневого кольору, навколо неї кілька голкоподібних і кілька довгих, білих волосоподібних колючок. Цей вид легко розвивається і зацвітає в домашніх умовах невеликими білими квітками.

    Гімнокаліціум (Gymnocalycium)

    – рід кулястих кактусів, що з’явилися в кімнатному квітникарстві одними з перших. Представники цього роду розрізняються за забарвленням і розмірами, у них міцні вигнуті колючки і великі білі, світло-жовті або рожеві квітки з характерними трубками. У роду безліч видів, і всі вони ростуть у Південній Америці. У кімнатній культурі вирощують як великі види роду, так і мініатюрні. Дуже затребувані безхлорофільні форми з жовтими, рожевими, фіолетовими або червоними стеблами – їх прищеплюють на зелені живці. Найчастіше в домашніх умовах культивуються:

    • гімнокаліціум горбатий (Gymnocalycium gibbosum) – велика рослина з зеленувато-блакитним стеблом у формі кулі, яке з часом набуває циліндричної форми, і кремовими квітками. У висоту кактус може сягати 50, а в діаметрі – 20 см. Ареола складається з центральної колючки й десятка не таких довгих радіальних колючок. У гімнокаліціума горбатого є різновид зі стеблом і колючками майже чорного кольору;
    • гімнокаліціум дрібноцвітний (Gymnocalycium leptanthum) – ребристий кактус до 7 см у діаметрі з радіальними колючками, притиснутими до стебла, і білими квітками з червонуватою основою пелюсток;
    • гімнокаліціум крихітний (Gymnocalycium parvulum) – наймініатюрніший вид, усього до 3 см у діаметрі. Стебло у цього кактуса кулясте, з невисокими ребрами, брудного коричнево-зеленого відтінку. Ареоли великі, без центральних колючок, а радіальні зігнуті й притиснуті до стебла. Квітки білі, верхівкові, завдовжки до 6 см;
    • гімнокаліціум Міхановича (Gymnocalycium mihanovichii) – кактус із приплюснутим стеблом сірувато-зеленого кольору й хвилястими, нерівномірно-опуклими ребрами, через що здається, що вони розташовані й вертикально, і горизонтально. Світлі колючки тільки радіальні. Квіти мають зеленувато-рожевий відтінок, хоча є різновиди з рожевими, білими та жовтими квітками.

    Цереуси (Cereus)

    – рід деревовидних кактусів, що налічує 46 видів і безліч різновидів. Це сукулентні дерева й чагарники, які поділяються на дві групи: лісові тропічні кактуси та цереуси. Лісові кактуси своєю чергою поділяються на три підгрупи:

    • ріпсалісові – епіфіти з різноманітними стеблами (ребристими, циліндричними або плоскими) і дрібними квітками чи плодами. У цьому роду 12 видів;
    • філокактусові – 10 епіфітних видів із позбавленими колючок плоскими стеблами й великими квітками та плодами;
    • гілоцереусові – 9 епіфітних видів повзучих і витких рослин із ребристими, колючими стеблами, великими квітками й плодами.

    Цереуси, або свічові кактуси, поділяються на дві підгрупи:

    • північні цереусові, які ростуть на території Північної Америки в Канаді та Мексиці, а також у Південній Америці – Колумбії, Парагваї, Болівії, Перу й Еквадорі. У цих рослин кулястої форми відсутні колючки й щетинки на плодах і квітках;
    • південні цереусові, що ростуть у Південній Америці – Еквадорі, Болівії, Перу, Уругваї, на Галапагоських островах. Квітки та плоди кактуса цієї підгрупи мають колючки й щетинки.

    Найчастіше в кімнатних умовах вирощують:

    • цереус перуанський – рослина, що сягає в природі 12 м у висоту, утворюючи пагони діаметром до 10-12 см із 6-8 грубо-розсіченими плоскими ребрами. У домашніх умовах кактус виростає тільки до 4 м. Молоді рослини світло-зелені, дорослі – сіро-зелені. Ареоли забезпечені центральною колючкою завдовжки до 2 см і 4-6 радіальними колючками завдовжки до 1,5 см. Колючки голчасті, червоно-коричневого відтінку;
    • монстрозна форма цереуса перуанського, або скелястий цереус – поширений у культурі аномальний вид, утворений унаслідок порушення росту й деформації. Це невибагливий швидкозростаючий кактус, що сягає в домашніх умовах всього 1,5 м, хоча в природі він може вирости до 5-6 м у висоту і до 5 м у діаметрі. Світло-зелені з блакитним відтінком стебла цереуса, химерно розростаючись, утворюють неповторні форми у вигляді горбків, фрагментів ребер та інших виростів, на яких розташовуються ареоли з коричневими голкоподібними й шиповидними колючками. Цей цереус часто використовують як підщепи.

    Ехінопсис (Echinopsis)

    частіше за інші кактуси служить для виведення гібридів. У природі ехінопсиси виростають у Перу – там прохолодно, часто йдуть дощі, але майже не буває морозів. Саме тому ехінопсис прекрасно адаптується до домашніх умов. У кімнатній культурі вирощують такі види ехінопсиса:

    • ехінопсис гачконосний – зелений кулястий, злегка приплюснутий кактус до 8 см у діаметрі з горбками на ребрах. У світлих ареолах від трьох до десяти гнучких і розлогих, відігнутих назад радіальних колючок до 1,5 см завдовжки. Центральна гачкоподібна колючка завдовжки до 2 см зазвичай одна. Білі, червоні або рожеві квітки завдовжки до 15 см розкриваються по боках стебла;
    • ехінопсис золотистий – темно-зелений, у молодому віці кулястий, а в зрілому циліндричний кактус заввишки до 10 см і діаметром 4-6 см дає багато прикореневих відростків. Ребристе стебло вкрите ареолами з коричневим опушенням, центральними колючками завдовжки до 3 см, оточеними 10 радіальними колючками завдовжки до 1 см. Численні квітки жовто-оранжевого кольору діаметром близько 8 см мають форму дзвіночка.

    Кактус опунція (Opuntia)

    – один із найбільших родів кактусів, що налічує близько 190 видів. Детально про ці рослини ви можете дізнатися зі статті, яка вже розміщена на нашому сайті. У кімнатній культурі найчастіше вирощується:

    • опунція дрібноволосиста – рослина заввишки до 30 см із маленькими гачкуватими колючками, які, залежно від різновиду, можуть бути білими чи червоними.

    Окрім описаних родів, видів і різновидів, у культурі вирощуються такі кактуси: хамецереус Сільвестрі, клейстокактус Штрауса, ехіноцереус гребінчастий, нонокактус Отто, ребуція крихітна, трихоцереус біліючий, шлюмбергери, ехінокактус райдужний і багато, багато інших.