Кургузів батарейні кури

0 Comments

Кургузів батарейні кури

ДІМ ДЛЯ ЩАСЛИВИХ КУРЕЙ: ВСЕ ПРО ОБЛАШУТУВАННЯ КУРНИКА ДЛЯ НЕСУЧОК

Привіт друзі! З вами знову Олег і Наталя з села Пурінівка, власники щасливих курочок. І ми продовжуємо ділитися з вами нашими секретами.

Як і людям, курочкам для щастя потрібен зручний будинок, тобто курник. Сьогодні розповімо все про курники — які вони бувають, що в них має бути і як захистити їх від хижаків і розвитку захворювань. І, звичайно, наведемо чек-лист: що потрібно купити або змайструвати, перш ніж в будинку з’являться кури або курчата.

Навіщо курочкам курник?

Курка проводить в курнику все своє життя починаючи з 6–8-и тижнів життя. До цього курчата живуть в брудері, який зручніше ставити в будинку.

В курнику кури сплять, їдять, п’ють, несуть яйця, «наводять красу», купаючись в пиловій ванні. Погуляти вони виходять на прогулянкову територію — відкриту (дворик) або закриту (вольєр). Тому вкрай важливо, щоб приміщення курника і вольєра було максимально зручним, комфортним і гігієнічним.

Вибираємо місце для курника: 4 правила

Найважливіша умова: місце повинно бути тихим, досить віддаленим від будинку, сараїв з гучними тваринами і тим паче від проїжджої дороги. Від шуму кури лякаються і погано несуться. Ми допустили цю помилку з нашим першим курятником: поставили його занадто близько до межі з сусідами, які полюбляють голосно слухати музику у дворі. Курям дійсно було не по собі, яєць стало менше, і коли ми це зрозуміли, то швидко побудували новий курник з іншого боку двору, куди не чутно шум ні від нашого будинку, ні від сусіднього.

Розмістіть курник на пагорбі, щоб його не затоплювало під час дощів і танення снігу. Рельєф нашої ділянки від природи рівний, але можна зробити штучний насип із землі чи гравію або просто прорити канаву для відтоку води. З власного досвіду: після помилки з першим курником, який був розташований дуже близько до сусідів, ми вибрали інше місце, але воно було досить низько — курям було не дуже комфортно. У підсумку ми зробили насип і другий курник поставили вже на ньому. Це виявилося ідеальним рішенням: і тихо, і високо!

Виберіть правильну орієнтацію по сторонах світу — чим довше в курнику буде світло, тим краще будуть нестися курочки. Ідеальний варіант — прямокутний курник, розташований по довжині зі сходу на захід. Найкраще коли двері виходить на схід, а вікна на південь: так в приміщення найдовше будуть потрапляти сонячні промені.

Курник повинен бути просторим, не залежно від того, скільки б птахів в ньому не було. Арифметика нескладна: на 1–2 курки потрібно не менше 1 м 2 площі пташника і 3–4 м 2 на території вигулу.

Якими бувають курники?

Починаючи шукати інформацію в інтернеті, недосвідчені господарі просто губляться: літні, зимові, пересувні, стаціонарні, з відкритим або закритим вигулом . Скільки варіантів! Від одного перерахування типів курників голова йде обертом!

Насправді все просто: головне — зрозуміти принцип, за яким курники діляться на типи, а потім визначитися, який вам потрібен.

Сезонність : курники бувають літні та зимові.

• У літніх кури живуть в теплу пору року. Це найпростіші конструкції, які дозволяють укрити птахів від дощу. Для утримання курей в холодну пору року вони не підходять.

• Зимові, або цілорічні курники пристосовані до утримання птиці цілий рік. Їх обов’язково утеплюють ізоляційними матеріалами, у них має бути опалення та штучне освітлення.

Стаціонарність: курники бувають стаціонарні та пересувні

• Стаціонарними є більшість курників — це звичайне капітальне приміщення, яке знаходиться на одному місці.

• Пересувні курники, як правило, розраховані на зовсім невелику кількість курей (до 10-и). Вони схожі на будку на коліщатках, яка знаходиться під укриттям з металевої сітки значно більшої площі, під яким кури гуляють і щипають травичку.

Пересувні і літні курники, як правило, використовуються тими, хто займається вирощування бройлерів у літній сезон. А ось для несучок потрібно відразу будувати цілорічний капітальний стаціонарний курник з теплоізоляцією і штучним освітленням. Тому, говорячи про курники для несучок, ми будемо мати на увазі тільки такий.

Натомість, таку характеристику, тип вигулу, можна вибирати на свій смак — у кожного типу є свої переваги.

Тип вигулу буває відкритий і закритий.

• Курник із закритим вигулом — це єдина система: приміщення для утримання птахів плюс вольєр для прогулянок, об’єднані між собою тамбуром. Перевага такого курника — безпека: кури не зможуть вийти із вольєру, а у вольєр не зможуть пробратися хижаки.

• Курник з відкритим вигулом виходить прямо на вулицю, на ділянку, обгороджений сіткою висотою не менше 2 м. При такому вигулі у курей більше території для прогулянок і випасу. Проте рівень безпеки значно менше, та й потрібно зважати, що кури сильно забруднюють ділянку, розриваючи землю та скльовуючи траву.

Комфорт і безпека курника

Що повинно бути в курнику, щоб птахам було комфортно у ньому перебувати і нести яйця?

Захист від хижаків

Лисиця, куниця, тхір, горностай — не міфічні лісові мешканці, а реальний ворог ваших курочок. Тому курник треба захистити від хижаків ще в процесі будівництва.

Ці заходи не так актуальні, якщо у всієї ділянки надійна огорожа —наприклад, суцільний паркан заввишки 2 метри, заглиблений в землю не менше ніж на 50 см. Проте навіть в цьому випадку краще перестрахуватися і зміцнити курник.

Щоб хижак не проник через щілини в стінах, вони повинні бути поштукатурені з використанням металевих сіток. Можна поставити металеві екрани, оббити металом кути. Щоб убезпечити курник від підкопу, обладнайте його бетонно-цементною підлогою з додаванням битого скла, а зверху покладіть товсті дошки з дерева твердих порід. По периметру курника корисно встановити заглиблений металевий бар’єр.

Так само необхідно убезпечити місце вигулу: сітка, огороджений вольєр або відкритий вигул, повинна бути вкопана не менше ніж на глибину багнета лопати, а по периметру слід вимостити кам’яні ущільнення. Сітка не повинна бути дротова — вона розтягується і в отвір легко проникне невеликий хижак, наприклад ласка або куниця.

Не рідше одного разу на місяць перевіряйте стан металевих листів і сітки, вчасно замінюйте пошкоджені елементи.

Такі «барикади» допоможуть вашим курям бути в безпеці і збережуть їм життя, а вас захистять від зайвого клопоту та стресу.

Курям потрібне свіже повітря не менше, ніж людям. Тому необхідно потурбуватися про хорошу вентиляцію курника.

Для ідеальної вентиляції вікна повинні розташовуватися по всіх чотирьох стінах курника, а на додачу до них по верху повинні розташовуватися вентиляційні отвори.

Можна також обладнати курник припливно-витяжною вентиляцією, що складається з двох труб:

• Ближче до входу та подалі від гнізд і сідал розташуйте припливну трубу, через яку буде проникати свіже повітря. Її нижній отвір повинен розташовуватися на висоті 15-20 см від підлоги (з уроків фізики відомо, що холодне повітря опускається вниз), а верхній — трішки повинен виступати над дахом. На трубу краще поставити заслінку, щоб закривати її в найхолоднішу пору року.

• У протилежному кінці приміщення розмістіть витяжну трубу: нижній її зріз буде майже під самою стелею (сюди, за законами фізики, піднімається тепле повітря, який треба вивести назовні), а у верхній – вище верхньої точки покрівлі на 50 см.

І, звичайно, обов’язково перевіряйте чи працює вентиляція: сядьте на підлогу курника і понюхайте повітря. При правильній вентиляції та своєчасній гігієні приміщення не повинно бути запаху аміаку.

Курочки не люблять нестися, коли мало світла. Тому якщо ви хочете, щоб цілий рік на вашому столі були свіжі домашні яйця, забезпечте вдосталь світла у курнику.

Для максимальної несучості курей-несучок потрібен 16-годинний світловий день. Скільки лампочок потрібно? Розраховуйте їх кількість в залежності від площі приміщення: одна 25-ватна або 9-ватна світлодіодна лампа розжарювання на 30 м 2 курника.

Лампи не повинні світити 24 години на добу — адже курям теж потрібно спати. Тому важливо в нічний час вимикати освітлення, а для програмованого графіка сну зручно використовувати автоматичні таймери. Технології приходять і в курник!:)

Сідала та гнізда

Сідало або гніздо — місця, де курочки відпочивають. Вони повинні бути максимально чистими і комфортними. І, звичайно ж, просторими!

Сідало — жердинка або перекладина. На одну курку повинно бути не менше 30-35 см сідала.

Варіант сідала: не жердинка, а дошка розміром 60х120 см з припіднятим широким краєм.

Не використовуйте для сідал метал або пластик, так як сон на такому сідалі може викликати у курей проблеми з ногами або застуду в холодну погоду.

Також, замість сідал курей можна забезпечити закритими індивідуальними гніздами. Це ящики розміром 25-30х35-45х35-40 см, в яких курка зможе відпочивати і нести яйця. Деяким курям комфортніше так 🙂

Кури теж приймають ванни. Проте не звичні для нас водні, а пилові. Пилові купання — інстинкт, що допомагає птахам утримувати себе в чистоті. Щоб кури не влаштували собі «курорт» в зоні вигулу, де вони може заважати людям чи іншій птиці, пилові ванни можна розмістити безпосередньо в курнику.

1. Знайдіть контейнер глибиною не менше 30 см, шириною 40 см і довжиною 60 см.

2. Наповніть його приблизно на третину торф’яним мохом. При бажанні можна також використовувати суміш рівної кількості піску, деревної золи і природного ґрунту.

3. Стежте за тим, з яким задоволенням курочки будуть купатися в цьому імпровізованому «spa».

Хоча зважайте, що пилові ванни потрібні курочкам не тільки для задоволення. Це захист від кліщів і вошей. А якщо ця проблема вже є, то додайте в пилову ванну діатоміт. Просто розсипати його або, тим паче, розпорошувати в повітрі не потрібно — у великих кількостях він може бути шкідливий для органів дихання, але змішаний з пилом для «купання» він абсолютно безпечний!

Корм та годівля

В курнику обов’язково повинні бути годівниці та поїлки. Щоб птахи їх не перевертали, прикріпіть їх до підлоги.

Свіжий повнораціонний корм і чисту воду курям дають вранці. Після того як вони поїдять корисного корму, їм можна запропонувати ласощі — звичайно, не раніше і не замість їжі! Але про це — далі.

Підстилка: обираємо матеріал

Підстилка — це те, по чому ходять курочки і на чому вони сидять в гніздах. Без підстилки вони б поранили ноги об тверду підлогу або ж застудилися. Матеріал для підстилки має бути максимально гігієнічним і приємним. Ось кілька найпоширеніших варіантів:

• Соснова стружка — дуже добрий варіант. Приємно пахне, не промокає, володіє легкими дезінфікуючими властивостями.

• Будівельний пісок — прекрасна ідея для вольєра. Дренажні властивості у будівельного піску набагато кращі, ніж у звичайного.

• Солома — можна, але обережно. Переконайтеся, що вона якісна і зберігається в чистому та сухому місці. У відсирілій соломі розвивається цвіль, небезпечна для здоров’я птиці.

Товщина підстилки має становити не менше 7 см, а в зимову пору року товщина шару може сягати 30-50 см.

Гігієна та біобезпека курника

Всі хвороби від бруду! Це вірно і з людьми, і з курми. Тому вкрай важливо правильно і своєчасно проводити прибирання в курнику, мовою фахівців — санацію. І це зовсім не складно, якщо робити цю процедуру регулярно. Все як в житлових приміщеннях.

• Перевіряємо, де підстилка мокра або забруднена, прибираємо її та насипаємо свіжу.

• Змінюємо всю підстилку.

• Поки кури гуляють у дворі чи вольєрі, вичищаємо поїлки, годівниці і сідала безпечним дезінфікуючим засобом. Добре підійде суміш — 1 частина «Білизни»: 9 частин води. Змиваємо чистою водою і як слід просушуємо.

• Видаляємо з курника все, що в ньому є, дезінфікуємо стіни і підлогу розчином білизни у воді в співвідношенні 1:9.

Ще трохи про гігієну курника: 6 порад, як уникнути поширення інфекцій

1. Мийте руки до і після роботи з птицею та яйцями.

2. Якщо ви побували в іншому курнику, змініть одяг і взуття, перед тим як заходити в свій. Так ви мінімізуєте перенесення хвороб від одного стада до іншого. Ідеально взагалі мати спеціальне взуття, в яких ви нікуди не будете ходити, окрім свого курника.

3. Корми для курей зберігайте в самому курнику або вольєрі — так ви мінімізуєте небезпеку зараження через корми. Відкриту упаковку бажано прикривати, щоб у неї не проникали сторонні речовини або комахи.

4. Якщо на вашій ділянці є годівниці для диких птахів, розташуйте їх подалі від курятника. А щоб їх послід не потрапив до ваших курей, спорудіть над вольєром дах або укриття. Якщо кури розміщені на відкритому вигулі, розвішайте по огорожі шарудливі і блискучі «лякалки» від сторонніх птахів.

5. Якщо плануєте підселювати нових птахів, обов’язково передбачте резервний курник, який має розміщуватися від основного на відстані не менше 10-15 метрів. У ньому новоприбула птиця повинні провести 30 днів на карантині. Пильно спостерігайте за курми чи немає є у них ознак захворювань.

Заходьте у резервний курник тільки після того, як закінчите всі роботи в основному.

6. Своєчасно повідомляйте ветеринара про захворювання птахів. Не виключено, що це вже не перший випадок в районі, і тоді потрібні масштабні заходи, щоб хвороба не поширювалася далі. Все це повинні робити ветеринарні служби.

Особливості сезонного утримання курей

Як ви вже переконалися, кури не надто відрізняються від людей. Вони люблять комфорт і смачну їжу, чистоту, світло й вентиляцію. Відношення до тепла і холоду у них точно таке, як у нас: у спеку потрібно пити і охолоджуватися, а взимку – добре їсти і зігріватися. Розповімо про це детальніше.

Літній догляд за поголів’ям курей

На відміну від людини, птахи не потіють. Щоб охолонути, вони відкривають дзьоби і важко дихають або розправляють крила, відводячи їх від тіла. За розкритого дзьоба і розправленими крил легко визначити, що курці спекотно. Це не можна залишати без уваги, тому що у птаха може знизитися яйценосність або вона взагалі захворіє.

Що ж робити, коли жарко?

Перше — забезпечити постійний вільний доступ до чистої та прохолодної води. За високої температури повітря курочки п’ють в два рази більше, ніж при помірних. На добу потрібно не менше 500 мл води/голова.

• Поставте додаткові поїлки, щоб доступ до свіжої води був у кожної курки.

• Помістіть поїлки в затінене місце, щоб вода залишалася прохолодною.

• Давайте птахам свіжу прохолодну воду вранці й ввечері.

• Заморозте воду, а вранці покладіть лід прямо в поїлку, щоб питна вода охолола.

• Щоб запобігти розбризкуванню води, помістіть в поїлки кульки.

• Щотижня ретельно промивайте поїлки розчином «білизни» та води у співвідношення 1:9.

Друга частина програми — затінок і охолодження

• Створіть затінок, прикривши вольєр для вигулу навісом/або затінивши двері в курник тканиною. Додайте за межами курника дрібнокраплинну дощувальну установку, які б розпилювала воду на дах або навіс, забезпечуючи випарне охолодження.

• Створіть повітротік всередині курника. Відкрийте всі вікна і кватирки на даху, щоб випустити гаряче повітря і аміак. Встановіть невеликий вентилятор для додаткової циркуляції повітря.

• Замініть суцільні двері курника ґратчастими і не вмикайте світло упродовж дня. Зменште товщину підстилки до 5 см або менше, щоб запобігти збереженню тепла.

• Облаштуйте птахам пилову ванну з торф’яного моху. Якщо курей турбують кліщі, перейдіть на суміш 9/10 торф’яного моху і 1/10 діатоміту.

• Якщо в курнику було тісно, ​​відселіть частину птахів, щоб їм було не так жарко.

• Наповніть пляшки водою і заморозте. Помістіть заморожені пляшки в курник, щоб вони охолоджували повітря.

Третя частина програми — особливості годівлі.

Годуєте птахів тільки в тіні — на спеці вони їстимуть неохоче або перегріються під час споживання корму.

Не тільки люди люблять морозиво, птахи теж. Наші кури із задоволенням їдять охолоджені або заморожені овочі та фрукти. Головне — не давати забагато ласощів, але про це поговоримо в наступній статті.

Зимовий догляд за курочками

Як правило, взимку у курей проблем не виникає. Більшість з них чудово пристосовані до помірно холодних зим, а деяким навіть подобається гуляти по снігу!

Що ж потрібно робити, щоб взимку курочки відчували себе добре?

• Не встановлювати нагрівальні лампи. Кури, особливо холодостійких порід, можуть витримувати зимові температури без додаткового обігріву. Температура тіла курки становить близько 41 ºС, а ще у них є пір’я, яке зберігає тепло.

• Якщо ж без додаткового обігріву не обійтися, постарайтеся сильно не підвищувати температуру всередині курятника. Перепад температур від –15-20 ºС у дворі/вольєрі до +20-25 ºС всередині курятника — дуже сильне навантаження на терморегуляцію птахів, їм легше пристосуватися до холоду всередині пташника.

• Гуляти по снігу можна: птахи добре переносять сніг, холодне повітря і крижану воду. Не треба боятися, що вони заморозять ноги. По-перше, в нижній частині лапок у них практично немає м’язів, які вони могли б застудити. Рухи контролюються сухожиллями, які тягнуться від верхньої частини ніг до пальців. По-друге, кровотік у курей влаштований так, що кров приносить до ніг досить тепла, щоб не допустити обмороження, а також кисню для нормальної роботи.

• Проте яйця бояться холоду, тому взимку їх треба збирати частіше. На морозі яйця замерзають, вміст розширюється, і шкаралупа тріскається.

• Не допускайте протягів в курнику, хоча й не закривайте його повністю. Відкрийте верхній вентиляційний отвір або вікна на висоті, щоб свіже повітря могло надходити, а застояне — виводитися.

• Підтримуйте сухість у курнику. Щодня видаляйте мокрі плями. Забезпечте товстіший шар підстилки, ніж в іншу пору року (до 30-50 см), щоб птахи могли затишно влаштуватися, зарившись в неї.

• Знайдіть курям заняття. Взимку кури будуть проводити в курнику більше часу, тому продумайте, чим зайняти їх під час зимівлі. Наприклад, поставити в курник іграшки — гойдалки, гілки, колоди, по яким кури будуть із задоволенням стрибати.

• Годуйте та напувайте курей частіше. Взимку збільшується потреба в енергії: вони витрачають її на те, щоб зігрітися, тому їдять більше корму.

• Вівсянка не потрібна. Поширений міф про те, що взимку необхідно годувати птахів вівсянкою, але це не найкращий варіант. Овес містить клітковину, яку птах не в змозі переварити, а це може спричинити згущення вмісту травного тракту та призвести до зниження здатності птиці перетравлювати і засвоювати поживні речовини.

• У зелені теж немає необхідності. Повнораціонний корм Purina® Kurka-Naturka для несучок забезпечить птицю необхідними поживними речовинами, тому що в ньому вже міститься все, що потрібно для їх здоров’я і підтримки виробничих показників в будь-який час року. Ласощі давати можна, але виключно для задоволення, не більше 10% від загального обсягу корму.

Отже, порода курей обрана, з облаштуванням курятника розібралися — час переходити до практики — вирощувати перших курчат.

Хоча перед цим варто дещо придбати. Нижче список необхідного:

У наступній статті розповімо про годівлю курочок, їх розвитку в різні періоди життя, а також про повнораціонних кормах і про «ласощі» для курей.

Всі персонажі й події в публікації вигадані. Публікація має рекламний характер.

©2023 Cargill, Incorporated. All Rights Reserved. Purina® and the Checkerboard Design are licensed trademarks of Société des Produits Nestlé S.A.PURINA®, CHOW ® та дизайн шахівниці Purina являються ліцензованими торгівельними марками компанії Nestle Purina PetCare.

81083 Львівська область
Яворівський район
с.Жорниська, комплекс “Ямельня-1”

Багатоярусні кліткові батареї наближують утримання курей до природного

У закордонних виробників кліткового обладнання для птиці однією з тенденцій є системи, які дозволяють курям-несучкам вільно переміщуватися ярусами і вздовж ярусів батареї, що є варіантом підлогової системи утримання.

Це наближує умови утримання курей до природних, що задовольняє в Західній Європі вимоги захисників тварин до конструкцій сучасних кліткових батарей, пише журнал «Наше птахівництво».

Таке обладнання є в Big Dutchman – системи Natura, Natura Nova; Salmet – Generacia 2001; Landmeco – Harmony 3; Mëller – Typ 100. Такі батареї мають 2-3 яруси, в клітках зняті сітчасті перегородки. Вздовж усієї батареї по центру клітки встановлюють ніпельні напувалки з краплевловлювачами, а по обидва боки від них – ланцюгові кормороздавачі.

Під кожним ярусом є стрічковий транспортер для прибирання посліду: повітряні канали для підсушування посліду обладнані вздовж батареї. Кури несуть яйця в механізованих хатинках зі стрічковими яйцезбірними транспортерами.

Як порівняти з підлоговим утриманням, нова система дозволяє ущільнити посадку птиці та поліпшити ефективність господарства.

Українські породи курей: оптимальний вибір для органічних господарств

Село Бірки на Харківщині ще за часів Радянського Союзу вважалось в Україні столицею птахівництва. І нині, приїхавши сюди, вже на вокзалі чуємо цвірінчання курчат. Виявляється, це бабусі, не злякавшись навіть кількох пересадок, приїздять сюди з усіх куточків області, щоб поповнити свій пташиний двір курочками найкращих порід.

Ближче до Інституту птахівництва НААН України, який вже два роки як офіційно «понижений у рангу» до науково-дослідної станції, помічаємо — їдуть сюди не лише бабусі: біля будівлі чимало машин, у одному із приміщень бачимо цілу чергу людей, яка вишикувалась за покупкою. Директор установи Олександр Терещенко до курника нас провести відмовився, посилаючись на гігієнічно-санітарні норми, а от курчат, яких саме продавали, показав залюбки.

Пора курчат

Бірківська науково-дослідна станція нині активно реалізує курчат та індичат. Там зараз гаряча пора. Особливим попитом користуються породи Бірківська барвиста та Плімутрок білий. Саме на Харківщині у Бірках розташований єдиний племзавод в Україні, який замається їх вирощуванням на офіційному рівні.

«Усі селекційні птахи українського походження в нашій державі вже зникли. У нас залишився останній осередок, де їх можна знайти. Більшість поголів’я птиці нині завозиться з-за кордону, що дуже погано. Бо, не маючи власної племінної бази птахів, ми починаємо повністю залежати від іноземних реалізаторів», — з сумом розповідає Олександр Терещенко.

Він не скаржиться, що розробками колишнього інституту не цікавляться промислові гіганти, які зробили ставку на вирощування бройлерів. Каже, що науковці співпрацюють із ними, коли потрібно розробити, скажімо, певний державний стандарт.

«Золота жила» та нові тенденції в птахівництві

Натомість, заступник директора станції птахівництва Олег Катеринич запевняє — промислові підприємства колись-таки зацікавляться вітчизняними породами курей, і якщо зроблять ставку ще й на органічне виробництво, то не прогадають. Мовляв, цей сегмент ринку сьогодні дуже цікавий як для вітчизняного покупця, так і для європейського.

«Для України виробництво органічних яєць — це золота жила. В Європі нашому м’ясу бройлерів та яйцям важко конкурувати з тамтешніми виробниками, тому що цією продукцією їх ринок дуже насичений. А от ринок органіки у них забезпечений не повністю», — розповідає Олег Катеринич.

Виростити бройлера як органічну їжу, за його словами, практично неможливо. Ці птахи потребують спеціалізованого харчування і утримання, їх організм генетично «запрограмований» на інтенсивний ріст. А от українські породи курей для аграріїв, які хочуть займатися органікою, — найоптимальніший вибір. Вони невибагливі щодо умов утримання, на відміну від закордонних. Адже виведені в умовах «маємо те, що маємо».

«Засилля бройлерів — це не проблема, а перехідний період. Тому що вирощувати їх, як не крути, але найрентабельніше: гроші можна «відбити» за 32-42 дні. Проте, в Україні вже спостерігається перевиробництво як яєць, так і м’яса бройлерів. Виробники намагаються вийти на закордонні ринки, але це не так просто. Тому невдовзі почнеться новий етап — виробництво органічної продукції у птахівництві, вирощування так званих повільно зростаючих бройлерів. Адже збільшується попит на органічну продукцію. Бо у більшості розвинених країн з високим рівнем життя, в тій же Америці, бройлери — це їжа для бідних. У ціні там лише грудинка. Зараз пішла тенденція до вирощування довго зростаючих бройлерів, яких відгодовують не 32-42 дні, а 56 днів. Проблема засилля бройлерів з часом має зійти на нівець», — запевняє науковець.

Але що ж замість бройлерів можуть запропонувати птахівникам вітчизняні селекціонери?

Пташине різноманіття

У науково-дослідній станції птахівництва НААН серед яєчних порід курей зробили ставку на Бірківську барвисту.

«Бірківська барвиста курка — це приблизно 2-2,2 кг живої ваги, півні — 3-3,2 кг. За рік ці кури дають від 260 яєць. І що дуже добре — це порода, а не гібрид. Тобто ці кури можуть відтворюватися, кілька років власники точно можуть мати чистопородне потомство із усіма відповідними характеристиками», — розповідає директор науково-дослідної станції.

М’ясна порода курей, яку охоче купують на Бірківській станції, — це Плімутрок білий. Хоча вона також є гарною яєчною породою. Адже курки несуть у рік як мінімум 220 яєць. Проте, за словами Олександра Терещенка, вони вирізняються значно більшою м’ясною масою, ніж Бірківська барвиста. Курка Плімутрока білого важить від 3 кг, а півень — більше 5 кг.

«Не дивлячись на те, що ми розташувалися у Харківській області, до нас приїздять купувати птицю з усіх куточків країни. Навіть незважаючи на те, що ми продаємо її дорожче. Зараз оптова ціна одноденного курчати угорського походження м’ясо-яєчного типу, так звана «іспанка», на ринках коливається між 13-14 грн. Ми продаємо своїх курчат по 20 грн. І все одно люди приїжджають і купують, бо наша птиця вже зарекомендувала себе. І найголовніше, ми її продаємо вже вакцинованою», — розповідає Олександр Терещенко.

Серед фаворитів продажів науково-дослідної станції ще й кури м’ясо-яєчного напрямку «Геркулес». Вони невибагливі. Їх успішно утримують як на подвір’ях, так і у клітках. Проте реалізувати курей «Геркулес» промисловим підприємствам станція не може через обмежені генетичні можливості.

Заступник директора Олег Катеринич демонструє нам і інші породи курей, які не розводять, а швидше зберігають та відтворюють у науковій установі, щоб вони не зникли остаточно.

«Це Полтавська глиняста курка, яка входила до трійки найпоширеніших курей в Україні в 50-х роках минулого сторіччя. Оскільки ми працюємо переважно для населення, а для нього головне — гарний півень для холодцю, гарна велика курка для борщу та великі смачні яйця, ну, і неповторна прикраса для двору. Тому ми відновили ще й Полтавську чорну і зозулясту породи. Їх у нас поки небагато, бо ми обмежені перш за все фінансово, щоб їх утримувати. Але ця птиця користується дуже великим попитом», — ділиться здобутками Олег Катеринич.

Реалії єдиного в Україні центру птахівництва

Птахівництво в Україні, порівняно з тваринництвом, перебуває не у такому ж і поганому стані, стверджує Олександр Терещенко. Проте, додає, що добре на ринку почуваються лише великі виробники, які мають змогу експортувати продукцію в Європу, «завойовувати» нові ринки азійських, арабських та африканських країн. Завдяки великим продажам промислові підприємства «відбивають» гроші, витрачені на корм для птиці, який нині дуже дорогий. Через практично неконтрольоване вивезення зернотрейдерами української пшениці, ціна на комбікорм просто вражає птахівників своєю дороговизною. Дрібним господарствам при цьому як хочеш — так і крутись. Тим більше, якщо це органічні господарства, де до годівлі особливі вимоги. Отож, запитуємо у керівництва, який же нині стан справ у єдиному в Україні науково-дослідному центрі, який займається птахівництвом. Адже профілюється він саме на співробітницві з дрібними господарствами, одноосібниками та місцевим населенням.

«Ми досі вижили, бо у нас є ферма та два племінних заводи. І вести господарчу діяльність для державної установи зовсім невластиво. Стільки законодавчих протиріч та труднощів доводиться долати! Але завдяки цьому господарству станція живе, «тримається». Ми ведемо наукову роботу, покращуємо породи, займаємось селекцією. Завдяки птиці ми можемо покращувати економіку станції і щось заробляти у спецфонд. Виходить, що якщо держава нам дає одну гривню, то ми на ній заробляємо 70 копійок», — розповідає директор науково-дослідної установи.

Олег Катеринич нарікає, мовляв, нині в Україні висококваліфікованих спеціалістів в області птахівництва лишилось одиниці. Немає державних установ, які б займались селекцією та збереженням генофонду качок та гусей, від утримання яких свого часу Інституту птахівництва довелось відмовитись. Нині вже у науково-дослідному центрі, крім курей є лише невелике поголів’я індиків кросу «Харківський».

«У Радянському Союзі було лише два науково-дослідних інститути з птахівництва — один поблизу Москви, і один в Україні у Харківській області. З 30-х років у нас працювали над селекцією гусей, курей, качок та індиків. Тут була «Мекка», столиця союзного птахівництва. Все, що у нас є зараз із обладнання — це залишилось від того часу. Зараз ми в Україні єдині вчені-птахівники. Є кілька людей, які мають до нас дотичне відношення, тобто закінчували тут аспірантуру, докторантуру, захищали дисертації, працювали певний час. Таких фахівців по всій Україні назбирається людей сім. Я не беру до уваги молодь, яка приходить до нас на практику. Вони, можна сказати, птиці і не бачили, це несерйозні птахівники. Тому вся оця жменька науковців-птахівників в Україні зібралась отут на Харківщині в Бірках», — розповідає Олег Катеринич.

Науково-дослідна станція у Бірках як була, так і залишаться столицею птахівництва в Україні. Принаймні, у цьому можна переконатись, почитавши відгуки на різноманітних селянських та аграрних форумах, де спілкуються люди, які справді знаються на відмінних породах та кросах домашньої птиці.

Людмила Лутицька, Kurkul.com