Файні відповіді

У звичайні свята запорізькі козаки часто розважалися кулачними боями: для цього вони увечері збиралися на січовій площі, розбивалися на дві лави або групи, одну з яких становили верхні, а другу нижні курені, й розпочинали бій.

Козаки розважались розколюванням поліняк за допомогою шабель, ними ж брились і фігурно нарізали овочі на куліш. Особливо ж вони полюбляли знімати шапки з голів товаришів за допомогою кулі з пістоля чи самопала. Важко уявити, якої витримки і вправності вимагали такі витребеньки.

Перші згадки про козаків містяться в хроніці 1492 року Марціна Бєльського. Під час походу сина короля Яна Альбрехта проти татар польське військо просувалося степами за допомогою козаків. Водночас є думка, що первообраз козаків – це бродники, люди, які ходили степом у пошуках кращого життя.

Щоб стати справжнім козаком, потрібно було пройти нелегку школу навчання і суворі іспити, які витримували не всі. Тому новачок, незалежно від віку, приймався спочатку у «молодики». «Молодик» сім років учився фехтувати, влучно стріляти, «реп'яхом» на коні сидіти, розвивав силу і спритність.

Також козаки славилися своїми шароварами, вмінням вправно їздити на конях та співати козацьких пісень. Окрім зброї, сили і вміння гарно битися, козаки мали ще одну значну перевагу – кмітливість та хитрість. Практично завжди їм вдавалось непомітно підкрастися до ворога та застати його зненацька.

Запорозька Січ була обведена високими валами з палісадом і зрубами, на які ставилися гармати. Між валами була широка площа, на краю якої стояли курені — казарми, де мешкали запорожці.

Українські козаки — козацькі війська, які початково були організовані задля оборони Київсько руських земель, що увійшли до складу Великого Князівства Литовського, Руського й Жемайтійського, від степових орд у часи тотального наступу Східного Світу і Великого Степу (в межах …