Хто раніше вів насправді

0 Comments

Вони кажуть, що війна в Україні – фейк. Хто ці люди

Приміром, у США низка ультраправих акаунтів з великою кількістю підписників опублікували серію безпідставних заяв про те, що війна в Україні може бути містифікацією, влаштованою західними ЗМІ й урядами.

Серед поширювачів найбільш вірусних заяв були ті, кого раніше заблокували у твіттері й дозволили повернутися після того, як соцмережа перейшла під контроль Ілона Маска.

Війна і фейк

Автор фото, TWITTER

Один неправдивий допис, що набирає обертів у твіттері й на інших платформах, припускає, що вся війна була якимось чином сфальшована.

Як доказ деякі джерела в США називають нібито відсутність кадрів з лінії фронту.

Один коментатор у вірусному дописі поскаржився на “відсутність кадрів війни”, заявивши, що це “пахне шахрайством”.

Інший інфлюенсер з 1,4 мільйонами підписників у твіттері заявив про відсутність “детальних оновлень” щодо війни.

Цим постом пізніше поділився колишній радник з національної безпеки США Майкл Флінн, підписавши його так: “Я двічі наважуюсь сказати, що він не правий”.

Війна в Україні добре задокументована.

Окрім розповідей очевидців, ВВС та інші глобальні ЗМІ зібрали чимало кадрів з української передової. Є також докази від урядів та агенцій з усього світу, які підтверджують, що війна – справжня.

Від самого початку соцмережі наповнили відео про війну, багато з яких журналісти перевірили й підтвердили їхню автентичність.

Пошкодження багатоповерхівки

Автор фото, Twitter

За два дні після вторгнення світ облетіли фото київської багатоповерхівки з величезною дірою після влучення російської ракети. Репортери детально висвітлювали наслідки руйнувань просто з місця події.

Наприклад, є матеріал ВВС News Україна про цю багатоповерхівку.

Останніми днями у соцмережах знову з’явилися знімки цієї будівлі, яку згодом відремонтували й частково реконструювали.

Деякі коментатори заявляли, що або будинок ніколи не був уражений, або вся війна – це обман, оскільки, мовляв, неможливо відновити будівлю під час бойових дій.

Цей допис, зокрема, поширив відомий ультраправий подкастер і антивакцинатор, чий заблокований акаунт нещодавно відновив твіттер.

Однак, якщо не рахувати регулярних ракетних обстрілів з боку Росії, Київ не був на передовій з кінця березня 2022 року, коли російські війська відійшли від міста, щоб зосередитися на східній та південній Україні.

Ремонт і реконструкцію столичної будівлі розпочали у травні минулого року, про що детально розповідали українські ЗМІ, додаючи відповідні зображення.

Фейкове відео з трупом, що рухається

Автор фото, Twitter

Мільйони переглядів отримало відео, на якому український репортер стоїть перед мертвими тілами у мішках, а одне з тіл “рухається”.

Почали говорити, що це “доказ” того, що ролі трупів виконують актори, яких найняли, щоб підтримати західний наратив про війну в Україні.

“Припини рухатись, ти ж мертвий! ІПСО?” – підписав твіт власник праворадикального акаунта.

Відео разом з іншими подібними претензіями поширили кілька інших правих інфлюенсерів у фейсбуку й тiктoку.

Насправді ж це відео взяте з репортажу австрійської газети Osterreich про кліматичну акцію протесту, що відбулася у Відні на початку лютого минулого року, ще до російського вторгнення. Активісти мали на меті підкреслити небезпеку вуглецевих викидів.

Це відео – подвійний фейк. Його раніше вже поширювали як “доказ” того, що смерті від Covid були сфальшовані.

“Двійник” Зеленського

Автор фото, Twitter

Вірусні фото й відео, опубліковані в інтернеті, стверджують, що зафіксували “випадкову” появу двійника Володимира Зеленського.

В одному дописі йдеться, що український президент має “таємного двійника”, який помилково з’явився в кадрах, показаних польським телебаченням.

Інші повідомлення показують ту саму людину на задньому плані під час візиту президента США Джо Байдена до Києва минулого тижня.

Однак у цій людині легко впізнати Максима Донця, особистого охоронця Зеленського. За даними Reuters, Донець очолює службу безпеки президента з травня 2019 року.

Фото, на яких він слідує за українським президентом на публіці у різному одязі, можна легко знайти в інтернеті.

Глава МЗС Литви: Ті, хто отримав тут притулок, можуть бути мішенями для Кремля

Литовський міністр закордонних справ Габріелюс Ландсбергіс заявив, що особи, які отримали притулок у Литві, є потенційними мішенями для кремлівського режиму.

Як пише “Європейська правда”, про це він сказав, коментуючи напад на російського опозиціонера Леоніда Волкова у Вільнюсі, повідомляє Delfi.

“Я думаю, що те, що сказав ДДБ, – дуже важлива інформація. І це явна ознака того, що і Литва, і ті, хто проживає в Литві і знайшов притулок, є потенційною мішенню. І ми повинні пристосуватися до цієї нової реальності, що вона є такою”, – заявив литовський міністр.

Він також пов’язує напад на Волкова з президентськими “виборами” в Росії: “Ми перебуваємо в чутливому регіоні і маємо бути готові до того, що живемо в іншій реальності”.

Водночас міністр каже, що поки що питання про запровадження додаткових санкцій проти Росії через напад на Волкова не розглядається.

“Ми поки що про це не думаємо. Більше, напевно, обговорюється, яких заходів необхідно вжити в плані посилення охорони та іншого”, – додав він.

Напад на соратника померлого Алєксєя Навального Волкова у Вільнюсі стався ввечері 12 березня біля його будинку. Нападник почекав, поки той припаркується на подвір’ї, після чого вибив молотком вікно в машині, розпорошив в очі сльозогінний газ і почав бити Волкова. Внаслідок нападу у нього зламана рука.

Спецслужби Литви припускають, що за нападом на Волкова стоять російські спецслужби і він пов’язаний з наближенням президентських “виборів” у Росії.

Президент Литви Гітанас Науседа у своєму коментарі зазначив, що зазвичай такі злочини планують заздалегідь, та допустив вплив Кремля.

У Національному центрі кризового реагування Литви назвали напад на Волкова першим випадком політичного тероризму в країні.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Чи співпрацювала Коко Шанель з нацистами: правда є складнішою

Вихід на Apple TV+ нового серіалу The New Look, що можна перекласти і як “Новий образ”, і як “Новий погляд”, привернув увагу до історії двох легенд французької високої моди – Коко Шанель та Крістіана Діора – в окупованій нацистами Франції під час Другої світової війни.

Але наскільки фільм відповідає історичній правді?

Автор фото, Getty Images

Коко Шанель у 1914 році. Її справжнє ім’я при народженні Габріель Шаснель

Уява Коко Шанель була безмежною. У 1910-х вона створила одяг із простими лініями зі зручного трикотажу, звільнивши жінок від корсетів, а пізніше подарувала світу легендарні “маленьку чорну сукню” і парфуми Chanel No 5.

Вона також була майстром самореалізації та відмовилась від впливу бідного дитинства. Матір померла, а батько залишив її, тож дівчина потрапила на виховання до монахинь.

Після здобуття успіху, щоб уникнути незручностей, вона навіть заплатила своїм двом братам за мовчання про її походження.

Прагматична людина, якій довелося боротися за виживання, вона звикла розповідати про себе казки.

Але один факт з її життя є неспростовним, – вона співпрацювала з нацистами. А також могла допомагати французькому руху Опору. І в цьому жінка, яка понад усе хотіла контролювати свій образ і спадок, залишила по собі справжню плутанину.

Дві правди

У серіалі усі слова мають значення. Але особливої уваги заслуговують слова Діора (у виконанні Бена Мендельсона), коли у 1955 році, в зеніті своєї слави у світі моди, він відповів на запитання студента Сорбонни.

Той поцікавився, які він міг розробляти сукні для дружин та коханок гітлерівців під час окупації Парижа, тоді як Шанель (у виконанні Жульєт Бінош) закрила свій фірмовий магазин.

“Є правда, – відповідає модельєр. – Але за нею завжди є інша правда”.

Фільм, який переносить нас із 1955-го у воєнні роки, є художньою вигадкою, хоч і навіяний історією. Проте він дуже точно вказує на правду про два різних ставлення до війни.

Правда Діора є простішою. Він послідовно відданий Франції. Він продовжує шити одяг для нацистів, щоб вижити і заробити гроші, якими підтримує героїчні зусилля його сестри Катрін в русі Опору.

Врешті її арештовують, піддають тортурам та засилають у концтабір. І ця маловідома історія про долю сестри Діора є одним із найбільших драматичних моментів та відкриттів серіалу.

Правда Шанель не така однозначна, – в ній багато деталей, які можна по-різному інтерпретувати. Добре відомо, що вона мала тривалий зв’язок із нацистським агентом Гансом Гюнтером фон Дінклаге, відомим як Шпатц – “Горобець” (у виконанні Класа Банга). Зв’язок із ним, а також іншими нацистами дозволив Шанель визволити із табору улюбленого небожа Андре, вояка французької армії.

Також немає сумнівів, що вона брала участь в операції Modelhut – “Модний капелюшок”. За карколомною схемою нацистського генерала-шахрая Шанель мала вирушити до нейтральної Іспанії, аби звідти передати своєму старому другові Вінстону Черчиллю пропозиції щодо завершення війни і миру в обхід Гітлера.

Її кодове ім’я було Вестмінстер – на згадку про зв’язки в Британії та ще один тривалий любовний зв’язок – із Г’ю Ричардом Артуром Гровнором, герцогом Вестмінстерським, що розпочався ще у 1920-х.

Вона також – безуспішно – намагалася використати нацистські закони арійської вищості, що забороняли євреям мати бізнес, для того, щоб позбавити єврейських компаньйонів контролю над своєю парфумерною компанією.

Автор фото, Apple TV+

Шанель (Жульєт Бінош) і Ганс Гюнтер фон Дінклаг, нацистський агент (Клас Банг)

Деякі біографи та історики все це підтвердили, включно із Хелом Военом у блискучій книзі, виданій у 2011, – “У ліжку з ворогом: таємна війна Коко Шанель”.

Ранда Гарелік, одна з найуважніших та найпроникливіших біографів Шанель, у своїй книзі “Мадемуазель: Коко Шанель та пульс історії” (2014) доходить висновку, що та, очевидно, вірила у нацизм, крім того, що керувалася вигодою, власними інтересами та антисемітизмом.

“Патріотизм завжди означав для неї менше, ніж влада, – пише Гарелік. – Вона (Шанель) ніколи не визнавала наслідки застосування огидних арійських законів нацистів проти її власних бізнес-партнерів”.

Але як розповіла BBC Culture Джастін Пікарді, авторка “Коко Шанель: легенда і життя” та “Місс Діор”, присвячену Катрін Діор, “казати, що Шанель була нацисткою – надто просто”.

На погляд Пікарді, Шанель була надто англофілкою і надто любила свободу, аби беззастережно вітати нацизм, хоча вона охоче використовувала нацистські зв’язки. А операція “Модний капелюшок” насправді не визначає, ким була Шанель, попри всю свою інтригу.

Складна спадщина

Автор фото, Getty Images

На виставці в музеї Вікторії та Альберта в Лондоні свідчення нацистських зв’язків Шанель представлені поруч із доказами її причетності до французького Опору

Автори серіалу The New Look пропонують дивитися на співпрацю Шанель з нацистами під іншим кутом – мовляв, крім очевидного використання законів про арійську вищість, ця співпраця була переважно через силу (врешті, Шанель є головною героїнею фільму, а вони рідко бувають затятими негідниками).

У серіалі ми вперше бачимо її у 1943 році, коли вона – бентежна і несамовита – посеред ночі приїздить до концтабору, щоб визволити свого небожа Андре.

За фільмом для цього визволення Шанель звертається до свого друга і нацистського колаборанта барона Луї де Вофреля, не продумавши як слід наслідки. Але барон наполягає, щоб вона звернулася до Шпатца, інакше у небезпеці опиниться вже він.

Так починається зв’язок Шанель і Шпатца. Цей зв’язок не лише цілком добровільний, – Шанель приголомшливо, дивно наївна щодо його намірів. І зовсім скоро опиняється в глухому куті, коли її змушують взяти участь в операції “Модний капелюшок”.

У реальному житті відносини Шанель із Шпатцом почалися набагато раніше, у 1941 році, як добре прорахований та очевидний план, щоб витягти племінника з ув’язнення.

Як пише Пікарді, “гадаю, вона зробила б що завгодно, аби врятувати його. Саме тоді і починається її роман (зі Шпатцем)”. Але знадобилося півтора року, аби запрацювали усі потрібні зв’язки у нацистському світі, щоб Андре опинився на волі.

Більшість біографів Шанель погоджуються, що його звільнення було первинним мотивом її колаборації з нацистами. Але з часом, як пише Гарелік, “Шанель пішла набагато далі у своїх справах із нацистами, ніж родинні міркування”.

“Мета полягала в тому, щоб відтворити характер Коко Шанель якомога точніше”, – розповів BBC Culture режисер серіалу Тодд Кесслер. Але водночас дати глядачам можливість змінити свою думку про неї відповідно до її вчинків.

Сіра зона важких рішень

Автор фото, Apple TV+

Бен Мендельсон грає роль вічного конкурента Шанель – модельєра Крістіана Діора

“Зображати героїв чи злодіїв не дуже надихає. Цікавіше досліджувати сіру зону, тому що саме це наближає мене до розуміння характерів людей та рішень, які вони ухвалюють”, – каже Тодд Кесслер.

І він, і Пікарді наголошують на важливості того, що судити ці рішення треба з огляду на жахливі обставини того часу. Кесслер зазначає, що після двох років нацистської окупації ніхто не уявляв, що вона триватиме чотири роки. Бо вона могла тривати завжди.

“Усі герої змушені кожного дня, а то й кілька разів на день ухвалювати рішення про те, як вижити чи дожити до завтрашнього дня, – каже режисер фільмі. – Страх і жах, з яким кожного дня стикалися Коко Шанель та інші в ту добу, може додати співчуття до їхніх рішень та вчинків”.

Думки тих, хто вже подивився серіал, розділилися. Найбільше його критикують за надто м’яку розповідь про співпрацю Шанель із нацистами. Як написала Guardian, “Голокост значною мірою викинули заради розповіді про конкуренцію через тюль”. В цьому є рація, як на мене, хоча у фільмі напрочуд мало часу присвячується моді як такій.

Roger.Ebert.com називає фільм “пласким підходом до Шанель”, в якому “автори, здається, зробили все можливе, аби применшити чи приховати” правду про нацистські зв’язки Коко.

Якщо вона таки допомагала французькому Спротиву, то це було щось менш особисте, ніж співпраця із німцями. Пікарді твердить, що у будинку Шанель на Рив’єрі був передавач, яким користувалися члени руху Опору, і що у цьому ж будинку переховувалися євреї, які намагалися виїхати з Франції.

Автор фото, Getty Images

Чи могла довоєнна дружба з Черчиллем врятувати Шанель після війни?

Нещодавно із французьких архівів оприлюднили документи, які підтверджують, що Шанель брала участь у Спротиві. Але є й історики, які ставляться до цього досить скептично.

Як заявила Guardian Оріоль Куллен, кураторка виставки “Габріель Шанель: маніфест моди” в музеї Вікторії і Альберта, “нові докази не виправдовують її, вони лише роблять картинку складнішою”. На цій виставці свідчення приналежності Шанель до Опору подані поруч із доказами співпраці з нацистами.

У серіалі ж тему можливої співпраці Шанель з рухом Опору оминули, оскільки, як каже режисер Тодд Кесслер, він хотів мати щонайменше два надійних джерела про факти з життя легендарної модельєрки. А таких свідчень щодо Спротиву не було “раз за разом”.

В реальності невдовзі після звільнення Парижа Шанель допитували щодо її зав’язків з нацистами, але відпустили буквально за кілька годин після затримання. Водночас переважна більшість істориків вважають (попри те, що певних доказів цього також не існує), що до цього причетна її близька дружба з Черчиллем – за його прямого втручання чи без нього.

Після цього, щоб уникнути переслідування, Шанель виїхала до Швейцарії, де жила у наступні 10 років. Її зв’язок зі Шпатцем тривав кілька років після завершення війни, а її діяльність під час війни ніколи не мала ніяких офіційних наслідків.

Геній і злодійство – дві речі несумісні?

Автор фото, Getty Images

Співпраця Шанель із нацистами могла заплямувати її спадок, але вона залишається, напевне, найвпливовішим дизайнером ХХ сторіччя. Але темна правда про визначні творчі постаті ніколи не може залишатися в минулому.

Наприклад, новий документальний фільм Кевіна МакДональда High and Low про іншого всесвітньовідомого дизайнера Джона Галльяно, містить багато відлунь долі Шанель.

Гальяно починав як творчий директор Дому Діор, і втратив роботу у 2011 після оприлюднення відео, на якому він напідпитку вигукує антисемітську лайку. Втім, після покаяння Джону Гальяно вдалося тріумфально повернутися. Його остання колекція для модного дому Маржелла викликала захоплені відгуки.

У документальному фільмі Робін Гіван, пулітцерівський лауреат і оглядач Washington Post з питань моди і культури, каже відносно Гальяно, що навіть коли ви впевнені, що такі люди заслуговують на другий шанс, “глибоко в свідомості ви все одно пам’ятаєте все ними сказане”. Щось подібне можна сказати і про Шанель:

“Це цілком можливо – тримати дві протилежні думки одночасно”.