Чому виникає циклотімія

0 Comments

Циклотімія: легка версія біполярного розладу

The Циклотімія (або циклотимічний розлад) є а розлад настрою подібний до біполярного розладу, і характеризується легкими фазами депресії та гіпоманії.

У дорослих діагностується цей стан після тривалих симптомів протягом щонайменше двох років. Дітям та підліткам діагностовано, чи виникають симптоми принаймні один рік.

Характеристика циклотімії

Циклотімія характеризується а стійка нестабільність настрою , Тобто людина, що страждає цим захворюванням, демонструє періоди легкої депресії та ейфорії. Взагалі, це зазвичай з’являється у дорослому віці і виникає при хронічному перебігу. Хоча це звичайно протягом кількох місяців, людина, яка страждає циклотимією, демонструє нормальний настрій.

Циклотимія не реалізує свої перепади настрою, оскільки вони відносно м’які. Крім того, ейфоріальні періоди Вони, як правило, сприймаються як приємні, і, отже, для них це звичайно не шукати психологічної допомоги.

30% людей з циклотимічним розладом можуть страждати від біполярного розладу типу I або II типу. Часто циклотимія прогресує до типу II, рідше – до типу I. Поширеність циклотимії становить 0,4-1% випадків і однаково впливає на чоловіків і жінок.

Що таке гіпоманія?

The гіпоманія Це м’яка манія. Фаза гіпоманії, представлена ​​циклотимією, характеризується високий настрій, ейфорія, збудження та гіперактивність , Під час стану гіпоманії циклотимічний суб’єкт менше потребує спати і відпочити, і наповнений енергією. Хоча симптоми гіпоманії більш м’які, ніж манія, вони також дуже руйнівні, викликаючи конфлікти та розриви в любовних відносинах і дружбі, впливають на роботу, викликають фінансові труднощі тощо.

Симптоми циклотімії

Людина з циклотимією показує підйоми і падіння у своєму настрої. Далі ми представляємо характерні симптоми фаз депресії та гіпоманії.

Симптоми гіпоманії

  • Слабка ейфорія
  • Агітація
  • Надмірне фізичне навантаження
  • Ризикова поведінка
  • Безмежна енергія
  • Дієслово
  • Бажання та імпульс до успіху
  • Самооцінка або висока грандіозна
  • Прискорення думки
  • Дефіцит уваги
  • Перебільшений почуття щастя або добробуту та надмірного оптимізму
  • Недостатність судження
  • Агресивна або ворожа поведінка
  • Надмірні витрати
  • Збільшення сексуальної активності
  • Менше потрібно спати

Симптоми легкої депресії

  • Почуття смутку
  • Меланхолія
  • Тривога
  • Почуття провини
  • Втома і відсутність мотивації
  • Відсутність апетиту або надмірне споживання
  • Втрата інтересу до дій, які раніше вважалися приємними
  • Зниження сексуального бажання
  • Проблеми з концентрацією
  • Дратівливість

Лікування циклотимії

Циклотимія викликає багато проблем для людини, що страждає цим захворюванням. Тому необхідно якнайшвидше звернутися до психологічної допомоги , тому що циклотимия зазвичай не поліпшується самостійно і може перетворитися на більш важку форму біполярного розладу.

Психотерапія при втручанні на циклотимію

У випадку, якщо ви знаєте когось із циклотимією, потрібно говорити відкрито і чесно з ними. Незважаючи на те, що не в змозі змусити людину піти на терапію, можна надавати підтримку і допомогу у важкі часи.

The психологічна терапія Показано, що для стабілізації щоденних звичок і пошуку максимально можливої ​​регулярності життя пацієнта.

Нарешті, люди, що живуть щодня з циклотимією, також можуть скористатися психотерапією, щоб краще взяти ситуацію, оскільки співіснування з індивідуумом, який страждає цим захворюванням, може бути складним.

Фармакологічне лікування циклотимії

Крім того, фармакологічне лікування також є звичайним для лікування циклотимії та полегшення його симптомів та ознак у короткостроковій перспективі. Серед типів психотропних препаратів, найбільш використовуваних у цій формі втручання, заснованих на більш психіатричній перспективі, препарати, які, як виявилося, найбільш корисні, – це стабілізатори настрою та препарати для засипання (у малих дозах).

У випадку поєднання фармакологічного втручання в лікуванні циклотимії з психотерапевтичним підходом добре, що в останньому це не тільки спосіб управління способом, у якому спостерігається розлад, але також, як пацієнт може адаптуватися до використання та наслідків психотропних препаратів.

Чому нудить, що з цим робити і про які захворювання це може сигналізувати

Найчастіше причиною нудоти є різке зниження тонусу шлунку з одночасною напругою у ділянці дванадцятипалої кишки, що супроводжує розбалансування нервових імпульсів, і, як наслідок, закид вмісту дванадцятипалої кишки у шлунок.

Чому виникає нудота? Що це за процес, реакція? Про які захворювання чи стани вона сигналізує? І що робити, коли виникає нудота? Про це Здоров’ю 24 розповіли Христина Квіт, лікар-гастроентеролог Медичного центру “Медікавер”, кандидат медичних наук та Галина Мотульська, лікар-невропатолог вищої категорії Медичного центру “Медікавер”.

Відчуття нудоти регулюється центрами головного мозку, які, отримавши сигнал від рецепторів шлунково-кишкового тракту, запускають процес, що призводить до, зокрема, різкого зниження тонусу шлунку. Цей стан часто супроводжується гіперсалівацією (значним слиновиділенням). Як наслідок – виникає бажання зробити ковтальні рухи, щоб її позбавитись, що, навпаки, при вдиху зумовлює скорочення дихальних м’язів і діафрагми, а під час видиху – передньої черевної стінки та провокує розвиток блювоти.

Чому виникає нудота?

Та попри безпосередню участь шлунку, як причини нудоти, не завжди це є ознакою шлунково-кишкових захворювань.

Захворювання нервової системи, вестибулярного апарату (органу, що відповідає за рівновагу);
Ендокринні порушення (переддіабет, цукровий діабет, патології наднирників, гіпотиреоз);
Зміни у серцево-судинній системі (коливання артеріального тиску, артеріальна гіпертензія);

Фізіологічні процеси (вагітність);
Прийом певних лікарських препаратів (засоби, що застосовуються у хіміотерапії);

Харчові токсикоінфекції, кишкові інфекції, вірусні захворювання та стани, що супроводжуються сильною інтоксикацією (грип, гострі вірусні захворювання), гіпертермія (висока температура);
Алергічні стани.

Захворювання шлунку: гастрит, гастродуоденіт (запалення шлунку та дванадцятипалої кишки), дуоденогастральний рефлюкс (закиду вмісту дванадцятипалої кишки у шлунок), невчасна робота жовчевивідних шляхів та жовчного міхура (зачастий викид жовчі або заповільний), жовчнокам’яна хвороба, панкреатит (запалення підшлункової залози), гельмінтоз, кишкові інфекції, харчові отруєння, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (закиду вмісту шлунка у стравохід).

Важливою патологією, яка часто супроводжується нудотою є функціональна диспепсія – стан, коли немає жодної анатомічної чи органічної патології, проте робота шлунково-кишкового тракту порушена на рівні фізіології, тобто є розбалансування в імпульсах, які надходять від шлунку без важливої на то причини, що супроводжується симптоматикою нудоти.

Нудота не завжди виникає через проблеми зі шлунком//health.com

Якщо окреслити причину нудоти коротко – то це бажання організму позбавитись від чогось, що є агресивним для нього. Наприклад, при дуоденогастральному рефлюксі у шлунок потрапляє жовч, яка є агресором саме для нього і її потрапляння не передбачене фізіологічно.

Шлунок намагається подати сигнал, що від неї потрібно звільнитись, що відчувається як нудота. При багатьох захворюваннях шлунково-кишкового тракту немає безпосереднього впливу чинника на слизову шлунку, як наприклад, при харчових отруєннях, кишкових інфекціях, коли збудник циркулює в крові, проте, нудота також виникає, оскільки цей стан інтоксикації ідентифікується, як необхідність викинути загрозу і реалізується через напади нудоти або блювоти.

При таких захворюваннях, як жовчнокам’яна хвороба, гепатити та дисфункція жовчовидільних шляхів нудота виникає через застій у ділянці дванадцятипалої кишки з наступним періодичним закидом вмісту у шлунок, оскільки часто ці хвороби зумовлюють не перетравлення певних компонентів їжі – жирів, що спричиняє процес застою на рівні, де ці компоненти повинні перетравитись.

Нудота у цьому випадку – це пряма ознака розбалансування тонусу, оскільки процес травлення зупиняється, що провокує посилення імпульсів у цій ділянці для прискорення евакуації їжі та, як наслідок, дисбаланс між шлунком та дванадцятипалою кишкою, що відчувається як нудота.

Про які порушення сигналізує нудота

Якщо нудота виникає після їжі – необхідно чітко прослідкувати, що це за їжа, коли виникає нудота (години чи хвилини після прийому їжі), які супутні симптоми виникають – це все дозволить лікарю визначити напрямок діагностичних пошуків та виявити причину.

Нудота після їжі – симптом захворювання травної системи//bursasoylem.com

Зокрема, при нудоті після жирної їжі мова може йти про патологію жовчовидільних шляхів, дуоденогастральний рефлюкс, виразкову хворобу шлунку чи дванадцятипалої кишки або про панкреатит. У цьому випадку першим правильним рішенням повинна бути відмова від їжі, яка провокує нудоту.

“Оскільки кожен новий прийом буде стимулювати загострення та погіршення стану органу, що неправильно працює. Важливим є не підбирати медикаменти самостійно, оскільки дія ліків, що стосуються шлунково-кишкового тракту, є надзвичайно різною. Є ті, які діють на шлунок та дванадцятипалу кишку, прискорюючи рух їжі по них, ті, котрі знімають спазм жовчних шляхів та прискорюють таким чином процес травлення, та ті, що знімають тиск у ділянці, яка провокує затримання їжі, що, знову ж таки, прискорює евакуацію їжі”.

Якщо нудота супроводжується болями в епігастральній ділянці (верхня центральна частина живота на рівні нижніх ребер) – мова може йти про гастрит або гастродуоденіт (запалення шлунку та дванадцятипалої кишки). Якщо ж біль локалізується нижче – у ділянці пупка та супроводжується ще й блювотою або кишковими розладами, часто це може бути ознакою харчового отруєння.

Нудота після цигарок іноді є ознакою ерозивного гастриту/гастродуоденіту, виразкової хвороби шлунку, проте, може супроводжувати гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (закиду вмісту шлунка у стравохід), оскільки при курінні знижується тонус клапана, що розмежовує шлунок та стравохід і одночасно знижується перистальтика всього шлунку, що може відчуватись як нудота.

Ранкова нудота найчастіше є ознакою патології жовчовидільної системи, зокрема, застою жовчі та закиду жовчі у шлунок, оскільки вночі жовч виділяється часто неконтрольовано і потрапляючи у шлунок протягом декількох годин його подразнює, що відчувається як нудота. Такий симптом часто поєднується з гіркотою в роті та жовтим налітом на язику після сну, також, іноді його супроводжує ранкова скутість голосу, захриплість.

“Нудота, як симптом, трапляється часто, особливо при порушенні роботи шлунково-кишкового тракту, проте, не є симптомом на який не варто звертати увагу. Тому, при регулярному відчутті нудоти або при нудоті, що супроводжується блювотою, обов’язковим є звернення до лікаря, який зможе знайти причину та призначити правильне лікування. Самостійний прийом ліків часто призводить до зменшення симптоматики, проте не до зникнення захворювання, що зумовлює в майбутньому масштабніше лікування та триваліші діагностичні пошуки”.

Якщо ж в результаті проведених діагностичних процедур було встановлено, що з травленням у людини все в нормі, слід виключити патології з боку нервової системи.

Головний біль, слабкість, запаморочення, нудота можуть супроводжувати безліч патологій неврологічного характеру. Як правило, головний біль пов’язаний із судинною етіологією. Больові відчуття викликаються з розширенням (дилатацією) або спазмуванням артерій. Від того, де розташовуються артерії всередині черепа або зовні під шкірою, залежить специфіка болю і самого захворювання.

Головний біль і нудота – тривожний симптом//betterhelp.com

Головний біль і нудота можуть виникати при мігрені, та при цереброваскулярній хворобі (ураження судин головного мозку, при якому судини звужуються, що призводить до кисневого голодування мозку), яка часто закінчується інсультом. Також головний біль (цефалгія), що супроводжується нудотою, може розвинутись внаслідок сильного роздратування, пошкодження мозкових сполучних тканин – meninges і спровокувати менінгіт або крововилив.

Головний біль з відчуттям нудоти – це типова ознака наслідків черепно-мозкової травми. Також ці симптоми можуть проявлятися через зміни в’язкості, густини крові. Гострий венозний тромбоз (занадто велика кількість тромбоцитів, підвищення густоти крові) або навпаки тромбоципенії (зниження кількості тромбоцитів і розрідження крові) можуть спровокувати хворобливі відчуття, а потім і нудоту.

“Також головний біль з нудотою є або передвісником або наслідком запалення трійчастого, потиличного нервів. Цефалгії з нудотою можуть мати психогенну етіологію. Хронічний головний біль, нудота та спазм гортані можуть свідчити про депресивний стан. Якщо хронічно болить голова і нудить, слід звернутись до лікаря, який призначить обстеження, виставить остаточний діагноз і пропише адекватне лікування”.

Більше новин, що стосуються лікування, медицини, харчування, здорового способу життя та багато іншого – читайте у розділі Здоров’я .

Важливо! Цей матеріал має винятково загальноінформаційний характер і не може бути основою для встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Але якщо Вам потрібні встановлення діагнозу або медична консультація, обов’язково зверніться до лікаря.

Циклотимия ( Циклоидная личность )

Циклотимия — это совокупность привычных субсиндромальных двухфазных колебаний настроения с характерными резкими переходами от одной фазы к другой. Характеризуется эпизодами, состоящими из гипоманиакальных и депрессивных симптомов, которые не соответствуют всем критериям биполярного или большого депрессивного расстройства. В диагностике необходима оценка неврологического и психического статуса, исследование биохимического состава крови и функции щитовидной железы, токсикологический анализ, церебральная МРТ. Лечение представляет собой назначение фармакотерапии в сочетании с применением психотерапевтических методик.

МКБ-10

  • Причины циклотимии
  • Патогенез
  • Симптомы циклотимии
  • Осложнения
  • Диагностика
    • Дифференциальная диагностика
    • Лекарственная терапия
    • Психотерапия

    Общие сведения

    Термин «циклотимия» введен немецким психиатром Карлом Кальбаумом в 1882 году. Историческими названиями патологии были «периодическая неврастения», «циркулярное помешательство». В современной психиатрии циклотимия рассматривается как одна из форм аффективных расстройств. Поскольку заболевание несколько аналогично расстройствам личности, оно получило синонимичное название – «циклоидная личность». По различным данным, распространенность патологии в мире составляет 0,5-4%. Возраст больных варьирует от пубертата до 50 лет. Гендерные различия в заболеваемости не выявлены.

    Причины циклотимии

    Этиология синдрома продолжает изучаться. Предполагается полигенное наследование циклотимической предрасположенности, включающей некоторые особенности метаболизма нейротрасмиттеров. Основными этиофакторами возникновения патологии выступают:

    • Генная предрасположенность. Четко не прослеживается, однако в ее пользу говорит частое наличие у заболевших родственников, страдающих биполярным расстройством. В ряде случаев циклотимия наблюдается у пациентов с другими генетически-ассоциированными заболеваниями.
    • Психотравмирующие события. Прямая связь с психотравмой обычно не прослеживается. Вероятно, травмирующие события воздействуют на развивающуюся личность, постепенно приводя к ее изменениям. Триггерами могут выступать школьные и семейные конфликты, влюбленность, проблемы в учебе.
    • Дисбаланс нейротрансмиттеров. Снижение секреции серотонина, норадреналина, дофамина приводит к депрессии. Повышенное содержание данных нейротрансмиттеров в синаптических щелях обуславливает подъем настроения.
    • Эндокринные расстройства. Нарушения в системе гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой регуляции с увеличением синтеза кортизола потенцируют возникновение депрессии. Повышение уровня кортизола также наблюдается при хроническом стрессе.
    • Средовые триггеры. Включают факторы внешней среды, способные спровоцировать дебют или возникновение очередной фазы циклотимии. К ним относятся: сезонные колебания погодных условий, изменение часового пояса, вынужденное ограничение физической активности, химические факторы (алкоголь, наркотические вещества).

    Патогенез

    Основным механизмом развития болезни в настоящее время считается реализация наследственной предрасположенности под воздействием неблагоприятных условий окружающей среды. Дисрегуляция настроения обусловлена нарушениями метаболизма нейротрансмиттеров, сбоем нейроэндокринной регуляции. В последнtе время была выдвинута гипотеза о вероятном нарушении развития миндалевидного тела и лобно-лимбических цепей.

    Предполагается, что эта нейрофизиологическая основа едина для циклотимии и синдрома дефицита внимания и гиперактивности (СДВГ), в результате чего оба заболевания имеют общие трудности в модуляции эмоционально обусловленных поведенческих реакций.

    Симптомы циклотимии

    Характерен дебют болезни в период пубертата, в отдельных случаях первые симптомы появляются позже 30 лет. Заболевание стартует внезапным эпизодом депрессии или гипомании, развивающимся в течение нескольких часов. Затем наблюдается чередование депрессивного и гипоманиакального синдрома, прерывающееся интермиссией. Смена синдромов возможна каждые несколько дней или недель. Отдельно выделяют сезонную циклотимию, при которой изменения настроения отмечается осенью и весной.

    В 90% случаев преобладающим типом приступов является депрессия. В депрессивном периоде наблюдается снижение интереса к жизни, событиям, любимой ранее деятельности. Характерна психомоторная заторможенность, пониженный аппетит, снижение либидо. Типичны расстройства сна, пессимистичный взгляд на жизнь, апатия. Пациенты жалуются на постоянную печаль, чувство безысходности, постоянную усталость. У ряда больных преобладает тревожность. Симптоматика более выражена в утренние часы.

    Эпизод гипомании характеризуется аномально приподнятым настроением, общительностью, говорливостью. Физическая активность повышена, потребность во сне снижена. Наблюдается невнимательность, проблемы с сосредоточением на одном вопросе, занятии. Возможно беспокойство, раздражительность, рискованное поведение. Вследствие завышенной самооценки, отсутствия самокритики, гипоманиакальное состояние воспринимается многими больными как нормальное, не требующее врачебной помощи.

    Возникновение и смена аффективных эпизодов зачастую носит аутохтонный характер, в ряде случаев наблюдается психогенная провокация. В период интермиссии наступает полная редукция симптоматики, психическое и эмоциональное состояние пациента нормализуется. Однако у 20% больных наблюдается затяжное течение циклотомии с длительностью депрессии до нескольких лет.

    Осложнения

    Аффективные расстройства негативно отражаются на профессиональной деятельности пациента, его взаимоотношениях с друзьями, родственниками. Длительное течение депрессивной фазы приводит к потере прежних контактов, социальной изоляции. Рецидив затяжного депрессивного эпизода повышает риск развития хронической депрессии, что наиболее характерно для женщин старше 50 лет. Эмоциональная нестабильность с быстрой сменой заторможенности на повышенную активность может осложниться суицидальным поведением.

    Диагностика

    Диагноз циклотимии устанавливается при наличии характерной симптоматики, значительно нарушающей жизнь больного, в течение не менее двух лет с преобладанием периодов ее присутствия над периодами стабильного настроения. При этом необходимо исключение вторичности симптомов в связи с наличием причинного заболевания. Рекомендованы следующие диагностические мероприятия:

    • Неврологический осмотр. В статусе отсутствуют патологические изменения, очаговая симптоматика не выявляется. В позе Ромберга возможен тремор кончиков пальцев. Соответствующий норме неврологический статус позволяет предварительно опровергнуть предположение о наличии поражения мозговых структур.
    • Оценка психического статуса. Пациент ориентирован, галлюцинаторный синдром отсутствует. В депрессивной фазе отмечается апатия, заторможенность. При гипомании больной расторможен, разговорчив, внимание снижено.
    • Биохимические исследования. Биохимический анализ крови и мочи позволяют исключить дисметаболический генез колебаний настроения. Токсикологический анализ необходим для определения уровня психоактивных веществ, способных вызвать манию или депрессию.
    • Гормональное исследование. Проводится определение уровня гормонов щитовидной железы. Повышенное содержание Т3 и Т4 может являться причиной чрезмерной активности, пониженное — приводит к состоянию апатии.
    • МРТ головного мозга. Необходима для исключения возникновения перепадов настроения в результате поражения церебральных тканей. Отсутствие на томограмме патологических изменений позволяет исключить опухоль мозга, ишемическое поражение, сосудистую мальформацию.

    Дифференциальная диагностика

    Имитировать симптомы циклотимии могут девиантные физиологические состояния органической этиологии. К ним относятся эндокринные заболевания, аутоиммунные расстройства, дефицит витаминов, нарушения электролитного баланса, инфекции и черепно-мозговые травмы. Некоторые медикаменты, особенно стероиды, леводопа, антибиотики, также могут вызывать маниакальные и депрессивные симптомы. Интоксикация, употребление наркотиков вызывают перекрывающиеся аффективные симптомы с циклотимией.

    После исключения вышеуказанных причин необходимо дифференцировать циклотимию от первичных нарушений психики, имеющих схожую симптоматику. Биполярное аффективное расстройство отличается большей выраженностью симптомов. В клинике генерализованного тревожного расстройства на первый план выходит тревога. Для психопатий характерно стойкое нарушение характера без цикличности течения.

    Лечение циклотимии

    В связи с тем, что пациенты обращаются к врачу в основном в депрессивную фазу и не считают гипоманию патологическим состоянием, в течение нескольких лет они лечатся только от депрессии. Позднее начало адекватной терапии, учитывающей цикличность процесса, негативно сказывается на результатах. Наибольший эффект дает комбинированная терапия, включающая медикаментозное лечение и психотерапевтическую помощь.

    Лекарственная терапия

    На сегодняшний день не существует одобренных психотропных препаратов для лечения циклотимии. Подбор терапии осуществляется неврологом или врачом-психиатром в индивидуальном порядке с учетом клинического течения и особенностей симптоматики. Фармакотерапия может осуществляться следующими группами препаратов:

    • Стабилизаторы настроения. Являются препаратами первой линии. При преобладании тревоги назначаются вальпроаты, при выраженной тревожно-депрессивной полярности — производные фенилтриазина. Эффективны также препараты лития, их комбинация с противосудорожными ЛС.
    • Атипичные нейролептики. Могут применяться в качестве монотерапии или как дополнение к стабилизатору настроения. Назначаются в малых дозах, поскольку высокие дозировки при циклотимии приводят к быстрому возникновению побочных эффектов.
    • Антидепрессанты. Не рекомендованы к применению в начальных стадиях циклотимии. Относятся к препаратам второй или третьей линии. Назначаются при неэффективности регуляторов настроения в случае затягивания депрессивной фазы, выраженного тревожного компонента.

    Психотерапия

    Психотерапия направлена на осознание больным необходимости соблюдения режима лечения, развитие доверительных отношений с врачом, признание межличностных последствий неадекватных моделей поведения, принятие болезни. Наиболее убедительные результаты при циклотимии продемонстрировала когнитивно-поведенческая терапия. В ходе психотерапевтических сеансов пациент обучается навыкам контроля своего настроения, преодоления пессимистичных и суицидальных мыслей.

    Прогноз и профилактика

    В 70-80% случаев чередующиеся аффективные расстройства сменяются полной ремиссией. У остальных пациентов с циклотимией возможна затяжная депрессия, наличие резидуальной симптоматики. Последняя включает субдепрессию, описываемую самими больными как «беспричинная хандра», и повышенную активность с сохранением здоровых поведенческих реакций. Циклотимия с ранним дебютом может перерасти в биполярное расстройство. Профилактические мероприятия направлены на исключение воздействия психологических и средовых этиофакторов у лиц с предрасположенностью к заболеванию.

    1. Депрессивные нарушения/ Пилягина Г. Я. // Журнал практического врача. – 2003. – № 1.

    2. О психотерапии циклотимических депрессий/ Крыжановский А.Б., Крыжановская Л.А.// Актуальные вопросы пограничной психиатрии. – 1991. – №2.

    3. Пограничные психические нарушения/ Смулевич А. Б. // Руководство по психиатрии. Под ред. А. С. Тиганова. — М.: Медицина, 1999. — Т. 2. 4. Diagnosis and Treatment of Cyclothymia: The “Primacy” of Temperament/ Perugia G., Hantouchec E., Vannucchia G.// Current Neuropharmacology. – 2017. – 15(3).

    4. Restructuring mood in cyclothymia using cognitive behavior therapy: an intensive time-sampling study/ Peter Totterdell, Stephen Kellett// Clinical Psychology. – 2008. – 64(4).