Ріпа — особливості вирощування та сорти

Ріпа (Brassica rapa) – однорічна або дворічна овочева культура, яка цілком належить до роду Капустяних, сімейства Хрестоцвітних. Прийнято вважати батьківщиною ріпи Малу Азію, а дата введення в культуру в багатьох джерелах вказана більше чотирьох тисяч років тому. Ріпа – дуже цінний з точки зору поживних речовин і вітамінів овоч. Вирощувати її не складно, але в процесі є свої особливості. Про способи вирощування ріпи на городі розповімо в цій статті.

• 1 Що за овоч ріпа?
• 2 Біологічний опис культури
• 3 Розсадний і безрозсадний спосіб вирощування ріпи
  • 3.1 Вирощування ріпи через розсаду
  • 3.2 Безрозсадний спосіб вирощування ріпи
  • 6.1 Мульчування і розпушування
  • 6.2 Полив ріпи
  • 6.3 Підгодівля ріпи
  • 7.1 Профілактика шкідників і хвороб

  Що за овоч ріпа?

  Насправді – це даремно втрачений цінний овоч, який є, до всього іншого, ще й цінною лікарською рослиною. З ріпи можна робити будь-які харчові продукти, наприклад, запікати в духовці, варити, парити, фарширувати і додавати в різні салати.

  Коренеплоди ріпи – це хороший антисептик, це ліки, що зупиняють різного роду запальні процеси в організмі людини, ріпа має навіть знеболюючу і ранозагоювальну дію. Варто з’їсти навіть невеликий шматочок ріпи перед спільною трапезою, як ви одразу відчуєте посилення апетиту, а з’їдене за сніданком, обідом або вечерею швидше перетравиться і краще засвоїться організмом.

  Біологічний опис культури

  Ріпа являє собою потовщений і м’ясистий коренеплід, який формується під землею, а над її поверхнею утворюється досить високе стебло. Зазвичай в перший рік після посіву або висадки розсади ріпи на ділянку утворюється саме коренеплід, а також розетка листових пластинок; на наступний сезон коренеплід випускає стрілку з квітками, які в кінцевому підсумку дають життєздатне насіння, і якщо це сорт, а не гібрид Ф1, то його можна висівати знову.

  Сорти ріпи, про деякі з них ми поговоримо в кінці статті, діляться на дві великі групи – це сорти столового призначення та кормові.

  Цікавий факт! Напевно, не всі знають, що найближчими родичами ріпи є такі відомі культури, як капуста білокачанна і кольрабі, а також брюссельська і червонокачанна, цвітна, брокколі і пекінська. Крім того, у рідню ріпи можна записати редиску і редьку.

  Розсадний і безрозсадний спосіб вирощування ріпи

  Як посадити ріпу на ділянці – виростивши спершу розсаду або посіявши насіння прямо в ґрунт? Давайте спочатку поговоримо про розсадний способі вирощування, оскільки він дозволяє отримати максимально ранній урожай ріпи.

  Вирощування ріпи через розсаду

  Підготовка насіння і сівба

  Зазвичай насіння для розсади ріпи висівають в дерев’яні ящики або окремі стаканчики приблизно за 30-50 днів до посадки на постійне місце в ґрунт.

  Для приготування такого розчину потрібно взяти п’ять грам звичайної солі і розвести в ста грамах води, підігрітої до кімнатної температури. Відповідно, якщо насіння у вас багато, то й обсяг води, потрібно збільшити пропорційно кількості солі.

  Після занурення насіння ріпи в соляний розчин їх обов’язково потрібно ретельно перемішати, після залишити в спокої на півгодини, звичайно, за цей час все кондиційне насіння осяде, а погане спливе – його сміливо можна викидати.

  Як тільки насіння ріпи отримаєте з соляного розчину, промийте його у проточній воді і просушіть на сухий серветці, далі бажано провести знезараження насіння. Для цього потрібно насіння скласти в будь-тканинний мішечок і занурити його у воду, нагріту до 50 градусів вище нуля хвилин на 15, а потім перекласти в холодну воду буквально на пару хвилин.

  Ось і все, залишається покласти насіння ріпи на вологу тканину, дати йому набрякнути і можна висівати.

  Вирощування розсади ріпи

  Після появи сходів їм потрібно забезпечити відповідні умови для росту і розвитку. Наприклад, ідеальною для зростання ріпи температурою є +6…+12°С, тому цілком можливо їх розмітити на балконі або терасі.

  Як тільки сім’ядолі сіянців ріпи розкриються, у кожній таблетці потрібно залишити по одному найбільш добре розвиненому росточку, інші можна акуратно зрізати ножицями біля самої основи.

  Далі важливо стежити за вологістю ґрунту в торф’яних таблетках, не допускаючи її перезволоження, але і не дозволяючи пересихати, а через 4-5 днів після розкриття сім’ядоль рослини можна підгодувати нітроамофоскою, розчинивши у відрі води її столову ложку, і під кожну рослину внести по 10-15 г розчину.

  Приблизно за півмісяця до висадки в ґрунт розсаду ріпи потрібно починати привчати до більш суворих умов. Для цього проводять загартовування, яке полягає в розміщенні розсади на відкритому просторі городу спочатку на годину, потім на половину світлового дня, потім на весь день. Так поступово, крок за кроком до кінця 15 дня можна залишити розсаду на цілу добу на відкритому повітрі.

  Пікіровка ріпи

  Ми не даремно завели розмову про торф’яні таблетки, враховуючи, що розсада ріпи пікіровку переносить дуже погано, торф’яні таблетки будуть якраз до речі, їх можна висадити в грунт разом з розсадою, не руйнуючи земляної грудки, тоді травми коренів будуть виключені і розсада швидко приживеться на новому місці.

  Садити розсаду ріпи цілком можна вже в середині травня, залишаючи відстань між рослинами рівним 25-35 см.

  Безрозсадний спосіб вирощування ріпи

  Ми розповіли про те, як отримати і висадити розсаду, але можна посіяти насіння прямо в ґрунт, попередньо провівши відбір на їх кондиційність в соляному розчині і давши їм набрякнути на вологій тканині.

  Ті, хто висівають ріпу відразу в ґрунт, часто стикаються з проблемою правильного вибору строків посадки ріпи, адже багато що залежить не тільки від кліматичних особливостей регіону, але і від особливостей конкретного сезону теж.

  Важливо! Ріпа, яку ви посіяли в період з кінця червня до середини липня, може бути придатна і для їжі, і для зберігання протягом зими. Враховуючи це, городники «зі стажем», щоб отримати ранній урожай ріпи (днів на 20 раніше встановленого терміну), сіють насіння під зиму.

  Відзначено, що насіння ріпи можуть почати проростати вже при температурі всього в пару градусів вище нуля, а максимально швидке проростання (буквально за пару днів) спостерігається, якщо температура буде більше 15 градусів вище нуля.

  Куди сіяти або садити ріпу?

  Ріпа – невибаглива рослина, але найкращих результатів можна досягти, якщо посіяти її на ґрунтах з нейтральним рівнем pH і при цьому досить легких і глинистих. Якщо на вашій ділянці земля кисла, то неодмінно треба провести вапнування. Так, при весняному посіві восени потрібно внести на квадратний метр по 300 г вапна під перекопування ґрунту.

  Важливо! Виросла в кислому ґрунті ріпа не зберігається.

  Природно, перед висадкою розсади ріпи або перед посівом насіння ділянку обов’язково потрібно добре підготувати, розкидати по поверхні по відру перегною на квадратний метр, по 250-300 г деревної золи і по столовій ложці сульфату калію і все добре перекопати на повний штик лопати, намагаючись при цьому видалити всі бур’яни, які містяться в ґрунті, особливо кореневища пирію.

  Що стосується попередника, то ріпа буде добре рости на ділянці, де до цього росли будь-які бобові культури, томати, огірки або картопля. Напевно, самими гіршими попередниками для ріпи є: хрін, будь-яка капуста, редиска, редька і сама ріпа, тому що всі ці рослини, крім того, що витягають із ґрунту одні і ті ж поживні речовини, так ще й накопичують у ґрунті спільних шкідників і хвороби.

  Ріпа: тип суцвіття, опис, будова і походження овоча, біологічні особливості

  Ріпа — не частий гість на нашому столі, і далеко не всі можуть похвалитися, що знають її смак. А тим часом це надзвичайно цікавий, смачний і корисний овоч. У статті мова піде про особливості цього коренеплоду і про те, як правильно його вирощувати і використовувати в гастрономічних і лікувальних цілях.

  • походження ріпи
  • характеристика овоча
    • Зовнішній вигляд
    • Ботанічний опис
    • будова
    • біологічні особливості
    • Тип суцвіття
    • У кулінарії
    • У народній медицині

    походження ріпи

    Історія походження ріпи неоднозначна. За однією з версій, це городня рослина вперше з’явилося в окультуреному вигляді там же, де виникли найдавніші землеробські цивілізації Південно-Західної Азії, — в гірських районах нинішніх Індії та Афганістану.

    Більше 6000 років тому місцеве населення збирало дикорослі тонкокорневие форми (предки нинішньої ріпи) і вводило їх у культуру, поширюючи все далі на захід: в Месопотамію, Єгипет, Палестину, Південне Середземномор’я.

    Відповідно до іншої, діаметрально протилежної точки зору, ріпа родом з північних приморських районів Швеції, Нідерландів, Великобританії, звідки пізніше поширилася на територію Балкан, в Малу і Середню Азію.

    Деякі вчені, після ретельного вивчення різних форм рослини і лінгвістичного аналізу назв ріпи в різних країнах, прийшли до висновку, що мали місце обидва первинних вогнища походження — як європейський, так і азіатський.

    Так чи інакше, цей овоч добре знали і в Вавилоні, і в Стародавній Греції і Єгипті, і в Римській Імперії. Причому якщо єгиптяни вважали ріпу їжею рабів і слуг, то греки покладали її на жертовник в храмах, а римські патриції не гребували печеної ріпи на своїх бенкетах.

    На Русі ріпа була основою раціону, потрапивши сюди з Візантії, що підтверджується походженням назви. На латині даний коренеплід іменується Brassica rapa (від грец. «Rapa, rapidus» — швидко зростаючий).

    Багато століть без страв з ріпи (похлёбок, пирогів, каші, солінь і навіть квасу) не обходився жоден обід, і тільки 150 років тому, після довгого народного опору, місце ріпи зайняв картопля.

    Чи знаєте ви? За старовини існувала досить почесна професія плевальщікі насіння ріпи. Без них не могли обійтися, так як у овоча дуже багато (більше мільйона на кілограм) найдрібніших насіння, які потрібно було правильно розподілити по полю.

    характеристика овоча

    Розглянемо, як виглядає цей коренеплід сімейства капустяних і чи є у нього характерні особливості.

    Зовнішній вигляд

    Ріпа є трав’яниста рослина, деталі опису якого залежать від сорту.

    По області застосування розрізняють такі сорти:

    • столові (до них відносяться і салатні сорти зі їстівної листям);
    • кормові (або, як їх ще називають, турнепс).

    Загальним для всіх сортів є наявність прикореневій розетки з великих листів, м’ясистого, соковитого коренеплоду, стебла з золотистими квітками.

    Сорти розрізняються за такими морфологічними ознаками:

    • колір м’якоті (білий, жовтий, рідше біло-рожевий або біло-фіолетовий);
    • за формою коренеплоду (круглий, плоский, подовжений);
    • за характером поверхні коренеплоду (гладкий, слабосетчатий, сільносетчатий);
    • за забарвленням надземної частини коренеплоду (фіолетовоголовие, зелёноголовие, бронзовоголовие).

    Столові сорти зазвичай круглі і плоскі, турнепс володіє подовженою формою коренеплоду.

    Ознайомтеся з кращими сортами ріпи для вирощування.

    Ботанічний опис

    Для ріпи характерні:

    • потовщений стебло висотою від 50 до 140 см;
    • ліровидне, перисто-надрізані прикореневі листя зеленого кольору з довгими черешками і опушенням;
    • об’ємні стеблові листя (округлі, зубчасті або сидячі);
    • діаметр стиглого коренеплоду — від 3 до 5 см;
    • плід у вигляді стручка з довгим носиком;
    • гіллясті квітконосні пагони;
    • велика кількість дрібних овальних насіння бордового кольору (1000 штук / 1 г).

    Це дворічна рослина має два вегетаційних періоду:

    1. У перший рік дає прикореневу розетку і коренеплід, накопичуючи поживні речовини.
    2. У другій рік — стебло з квітами і насінням, відмираючи до осені.

    Таким чином, ріпа відноситься до Монокарпічні рослинам, тобто до квітучих і плодоносних один раз в житті.

    Цікаво почитати Як зберігати ріпу в погребі взимку: оптимальні умови і терміни зберігання

    Чи знаєте ви? Японська листова різновид під назвою комацуна не має їстівного коренеплоду. Вона ще відома як шпинатна гірчиця і використовується для приготування дзоні — новорічного супу з рисовими коржиками.

    будова

    Коренеплід включає в себе нижню частину втечі і гипокотиль (ділянка між коренем і сім’ядолями), в структуру яких входять:

    • одношарова шкірка;
    • кора з паренхімних клітин, що містять хлоропласти, і ендодерма;
    • центральний циліндр з провідних тканин.

    Найважливішою з провідних тканин є ксилема, в клітинах якої накопичуються поживні речовини, приводячи до насичення клітинним соком і, як наслідок, до соковитості коренеплоду. Особливість гіпокотиля в тому, що він розростається, утворюючи шийку (в цьому ріпа схожа зі своїм «родичем» — буряком).

    У міру зростання гипокотиль виносить на поверхню грунту сім’ядолі, які містять запас поживних речовин і є асиміляційні (утворюючим органічні речовини) органом до появи листя.

    Характерною ознакою ріпи є виражений епідермальний шар насіння, схильний до розбухання у воді (ослизнення).

    біологічні особливості

    Ріпа добре переносить холод, її насіння витримують зниження температури до -5 ° С. Оптимальний температурний режим вирощування — 15-18 ° С.

    У той же час цей овоч:

    • волого-і світлолюбний;
    • воліє пухкий і родючий грунт (супіски і суглинки) з нейтральною кислотністю;
    • може висаджуватися два рази в рік (ранньою весною для вживання влітку і в липні для зберігання в зиму);
    • має вегетаційний період від 40 до 50 діб;
    • добре відгукується на таких попередників на грунті, як картопля, огірки, цибуля (висаджувати після капусти, редису і буряка не рекомендується);
    • має гарну лежкість.

    Тип суцвіття

    На початку цвітіння для цієї рослини характерно щитковидні суцвіття (квітки зібрані на подобу блюдця, і розпускаються від країв суцвіття до центру). До кінця цвітіння суцвіття набуває вигляду кисті з розташуванням квіток на витягнутій головній осі. Довжина квітконіжки, відхиленої під гострим кутом, становить 3-8 см.

    За допомогою формули Ca4 P4 A2 + 4 G1 можна зрозуміти, яке будова має квітка:

    • 4 чашечки, розташованих хрестоподібно;
    • 4 пелюстки;
    • 2 коротких і 4 довгих андроцея;
    • 1 товкач.

    Хімічний склад

    У ріпи дуже багатий склад, і за багатьма пунктами вона перевершує звичні нам коренеплоди (картопля, буряк, морква).

    Цей овоч містить:

    • кількість вітаміну С в два рази більше, ніж в апельсинах і лимонах;
    • вітаміни групи В, РР, А;
    • мінерали (кальцій, магній, фосфор, сірку, залізо, марганець);
    • клітковину, пектин і крохмаль;
    • бурштинову кислоту;
    • ефірні масла (переважно гірчичне), що надають характерний солодкувато-пряний смак з легкою гіркуватістю;
    • бактерицидну речовину сінергін;
    • ферменти мірозін, інвертаза, пероксидаза;
    • від 3 до 10% цукрів;
    • до 3% білка (в листі).

    Чи знаєте ви? Щороку в листопаді вулиці швейцарського міста Ріхтерсвіль прикрашаються ліхтариками з ріпи, що знаменує початок фестивалю, присвяченого цьому овочу. Парад ріпи і ярмарок проводяться там уже майже століття.

    Корисні властивості і шкода

    Завдяки своєму хімічному складу, ріпа дуже корисна.

    • Вона володіє такими властивостями, як:
    • загальнозміцнюючий (підтримує імунну систему);
    • протизапальну, бактерицидну;
    • протіворахітіческое;
    • протианемічну;
    • муколитическое;
    • кровоочистительное;
    • метаболічну;
    • сечогінний;
    • дієтичне (через високу поживністю і низької калорійності — 30 ккал / 100 г).
    • Незважаючи на настільки широкий спектр дії, ріпа не рекомендується до вживання таких категорій осіб:
    • що страждають хронічними хворобами шлунково-кишкового тракту;
    • з порушеннями ендокринної системи і діабетом (через велику кількість цукрів);
    • з важкими патологіями печінки і нирок;
    • епілептикам.

    особливості застосування

    За довгі століття своєї популярності ріпа стала інгредієнтом безлічі кулінарних рецептів і засобів народної медицини. Цей овоч має свою специфіку застосування, про яку піде мова далі.

    У кулінарії

    Коренеплоди за смаком нагадують одночасно картоплю і капусту, але мають солодкуватий, слабоострий присмак.

    Їх можна їсти сирими (в салатах) або піддавати будь-якій обробці:

    • варити (зокрема, на пару);
    • смажити;
    • робити пюре, каші, котлети, сік і варення;
    • запікати;
    • гасити;
    • засолюють;
    • сушити.

    При виборі коренеплоду потрібно звертати увагу на такі нюанси:

    • плід повинен бути важким (без пустот);
    • найкраще використовувати молоді плоди з тонкою шкіркою;
    • краще плоди з необрізаними хвостиками (це говорить про свіжість продукту);
    • шкірка повинна бути гладкою і рівною;
    • бадилля повинна бути свіжою, не зів’яла, з приємним ароматом;
    • невеликі плоди краще вживати відразу, великі можна зберігати довше;
    • максимальний термін зберігання в холодильнику в пакеті — 30 днів.

    Цікаво почитати Як зберігати ріпу в домашніх умовах взимку і де, способи, відгуки

    Перед приготуванням коренеплоди миють, видаляють хвостики і шкірку. Якщо ріпу передбачається варити, в воду додають чайну ложку рослинної олії (для м’якості). Середній час варіння — 20 хвилин.

    Приготовлені страви будуть добре поєднуватися з прянощами, часником, соліннями, а також будуть відмінним гарніром для копченого або солоного м’яса, надаючи йому соковитість.

    Важливо! Одні з кращих сортів для вживання в їжу — Білосніжка, Білий м’яч. Завдяки ніжному смаку і соковитою м’якоті вони підійдуть в тому числі для дитячого харчування, починаючи з трирічного віку.

    Листя салатних сортів схожі на шпинат. З них також роблять салати, додають їх в супи і соуси.

    У народній медицині

    Народні методи лікування за допомогою відварів, настоянок і примочок з ріпи пройшли випробування часом. Плоди заготовляють восени, до настання холодів.

    Нижче перераховані деякі з численних рецептів, які використовують в своєму складі ріпу:

    1. В якості профілактики ГРВІ з коренеплоду роблять сік (за допомогою м’ясорубки або соковижималки) і змішують його з медом у рівних пропорціях. Приймають по одній столовій ложці три рази в день після їди.
    2. Від безсоння застосовують відвар. Для цього овоч труть на тертці, заливають окропом, проварюють 15 хвилин, проціджують. Приймають 3 рази на день по 50 мл.
    3. Для загоєння саден і ударів до ушкодженого місця прикладають скибочку або обробляють соком овоча.
    4. При подагрі коренеплід варять, подрібнюють, змішують з топленим маслом до отримання крему. Кладуть на хворе місце.
    5. Соком також можна полоскати порожнину рота для зняття зубного болю, зменшення кровоточивості ясен, зміцнення зубів.

    Основні правила посадки та вирощування

    Як уже згадувалося, ріпу садять насінням у відкритий грунт.

    Ознайомтеся з особливостями зберігання ріпи взимку в льосі.

    Посадку можна проводити двічі на рік:

    • в кінці березня — початку квітня (так як рослина не боїться поворотних заморозків);
    • в першій декаді липня.

    Грунт перед посадкою повинна бути добре зволоженою. Щоб не згустити посіви, попередньо замочені на добу і висушені насіння змішують з піском (1 ч. Ложка насіння на півсклянки піску). Суміш беруть щіпкою і сіють такими ж рухами, як зазвичай солять їжу.

    Глибина посадки — 1-2 см. Схема посадки — 10 × 10 см. Посіви накривають плівкою, яку знімають після появи сходів.

    Важливо! Ріпа погано переносить добриво свіжим гноєм і містять хлор препаратами. Краще перед посадкою внести готове універсальне добриво і деревну золу. За сезон добриво вноситься ще двічі: нітрофоска після сходів, сульфат калію — перед появою коренеплоду.

    Досить дотримуватися таких правил по догляду:

    1. Регулярний полив (4-5 разів на тиждень, враховуючи стан грунту, не допускаючи надмірної заболоченности) з розрахунку відро відстояної води на 1 кв. метр грядки.
    2. Систематичне розпушування та прополювання.
    3. У разі зараження шкідниками (капустяної попелиць, білявки, довгоносики) уражене рослина видаляють. Якщо область поразки велика, проводять обробку інсектицидами (наприклад, «фундазолом»).

    Збір врожаю виробляють на початку жовтня. Для викопування з акуратністю застосовують вила, щоб не травмувати плоди. Зібрані коренеплоди поміщають в ящики, пересипаючи піском або соломою. Зберігати можна в підвалі при температурі +2 … + 3 ° С.

    Ріпа — джерело вітамінів і мінералів. Їй притаманні незвичайний пікантний смак і соковита м’якоть, що ідеально підходять для кулінарних експериментів. Крім того, вирощувати її дуже просто, немає потреби возитися з розсадою в горщиках, адже даний овоч витривалий, холодостоек і невибагливий.