Хто такий Андрій старий

0 Comments

День Андрія Первозванного в 2023 році: нова дата і традиції свята

Свято 13 грудня, День Андрія Первозванного, має давні традиції – як церковні, так і народні, а цьогоріч – ще й нову дату.

День Андрія Первозванного – свято, яке відзначають на честь одного з дванадцяти апостолів Христа. Ким був святий, коли його день пам’яті випадає за новим стилем і коли відзначають за старим, що заведено робити в цей час, а що заборонено – розповідаємо в матеріалі.

Хто такий Андрій Первозванний

Андрій народився в Галілеї, у місті Віфсаїді, на початку I століття, у родині рибалки. З юного віку хлопчик вирішив, що присвятить життя служінню Богу і тому не одружився. Одного разу він почув про те, що Іоанн Предтеча на річці Йордан проповідує про прихід Месії. Андрій залишив рідні краї і вирушив до Іоанна і незабаром став його учнем. У віру Андрій також привів свого брата Симеона – він став апостолом Петром.

Згідно з переказами, Андрія покликали першим з апостолів і учнів Ісуса Христа, тому його і назвали – Первозванний. Також святий слідував за Ісусом до останніх днів, був свідком Воскресіння і Вознесіння Христового.

Після Воскресіння Христа на всіх апостолів зійшов Святий Дух, і вони набули здатності зцілювати людей від важких недуг і проповідувати різними мовами. Андрію Первозванному випав жереб проповідувати в язичницьких країнах: він подолав Босфор, дійшов до Києва і Новгорода. Але коли повернувся до язичників, то був розіп’ятий на хресті. Мощі апостола перенесли до Константинополя, а пізніше – до Італії.

Коли День Андрія Первозванного за новим і старим церковним календарем

З 1 вересня 2023 року Православна церква України перейшла на новоюліанський календар. Це означає, що дати всіх неперехідних свят (ті, які не змінюються) змістилися на 13 днів раніше. Таким чином, 13 грудня свято Андрія Первозванного за новим стилем тепер відзначають 30 листопада . За старим дата залишилася колишньою – 13 грудня .

Андріїв день – традиції свята

Цього дня віряни йдуть до храму, щоб поставити свічку святому і помолитися. Андрія Первозванного вважають покровителем моряків і рибалок, тому моляться про їхній захист. Також святого просять про захист сім’ї, посилення віри та єдність людей, про щасливий шлюб і милосердя до оточуючих.

У народному календарі відзначають Андріїв день. У свято прийнято накривати багатий стіл, але оскільки зараз триває Різдвяний піст, то страви мають бути пісними. Також за народною традицією на Андрія ворожать, хоча церква цього не схвалює.

Що не можна робити в День Андрія Первозванного

У свято забороняється:

  • лаятися, особливо з родичами;
  • шити, вишивати, в’язати, ткати, прясти;
  • виконувати важку роботу по дому;
  • влаштовувати гучні застілля.

За народними прикметами, цього дня особливої сили набирає нечиста сила, тому не рекомендувалося без потреби навіть виходити з дому. З цієї ж причини в будинок не пускали гостей, навіть добре знайомих людей – це вважалося поганою прикметою.

Ворожіння на Андрія Первозванного

День Андрія називають ворожильним. За старих часів у цей час люди слухали воду: підходили до колодязя, річки або озера і прислухалися до шуму води. Якщо було тихо, то взимку не буде хуртовин і холодів, а якщо чувся шум або щось на кшталт стогонів – до морозів, потопів і бурь.

Також Андріїв день вважався часом, вдалим для ворожінь на наречених. Є кілька способів поворожити в ніч на Андрія:

  • Один із найпопулярніших – ввечері потрібно вийти на вулицю і запитати ім’я першого зустрічного – так зватимуть чоловіка.
  • За вечерею непомітно відламати шматочок хліба, покласти під подушку, примовляючи: “Суджений, ряджений, приходь до мене вечеряти”. Після цього уві сні можна побачити нареченого.
  • Поставити під ліжко миску з водою, під подушку покласти дзеркало, ніж, чоловічу шапку – вважається, що ці предмети мають викликати віщий сон.

Крім цього, проводили за старих часів і ще один ритуал: сіяли в горщик льон і читали над ним “Отче наш”: дев’ять разів стоячи, дев’ять разів на колінах і дев’ять разів сидячи. Потім говорили: “Святий Андрію, я на тебе льон сію, дай же мені знати, за ким я буду той льон рвати”. Горщик ставили під ліжко, а щоб ворожіння збулося, намагалися тримати піст і уникали розмов.

Раніше ми розповідали, коли Різдво 2023 за новим церковним календарем.

Вас також можуть зацікавити новини:

Новий керівник Офісу президента: хто такий Андрій Єрмак

З теперішнім президентом Володимиром Зеленським Єрмак познайомився ще в середині 2000-х.

Андрій Єрмак народився 21 листопада 1971 року в Києві.

Освіта Єрмака:

Освіту здобув в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка, який закінчив у 1995 році і отримав ступінь магістра з міжнародного приватного права. В тому ж році отримав Свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю. А через два роки заснував Міжнародну юридичну компанію, активно брав участь у розробці перших законодавчих актів у сфері господарського права та інтелектуальної власності.

Ким працював Єрмак:

У свій час Єрмак працював помічником народного депутата України. Крім цього, є президентом громадської організації «Асоціація підприємців міста Києва». 21 травня 2019 року президент України Володимир Зеленський призначив Андрія Єрмака своїм помічником.

Єрмак в кінематографі:

Крім політичної кар’єри Єрмак також спробував себе у кінематографі. Зокрема, він є засновником Garnet International Media Group і продюсером фільмів «Правило бою» та «Межа». Єрмак – член Української кіноакадемії, член Європейської кіноакадемії (2017). Про свою роботу в кінопродакшині Єрмак говорив так: «Зараз такі часи, коли українська кіноіндустрія відроджується і я можу бути корисним щось зробити для цього», – говорив він в у березні 2019 року.

Бізнес Єрмака:

За даними ЗМІ, Єрмак володіє або має частку в більш ніж 20 компаніях різного роду бізнесу: юридичні послуги, охорона, фармацевтика, консалтинг, будівництво і входить до засновників кількох громадських організацій. Крім цього, міжнародна юридична компанія Єрмака 16 років надає послуги в сфері захисту прав інтелектуальної власності та авторського права.

Єрмак і Зеленський:

З теперішнім президентом Володимиром Зеленським Єрмак познайомився ще в середині 2000-х, коли студія «Квартал» тільки почала з’являтися на телебаченні і виступала на «Інтері». Адвокат Єрмак також обертався в тих колах і, тому робочі відносини з комік-трупою переросли в дружбу з її фронтменом, що і дозволило через довгі роки опинитися у великій політиці. В інтерв’ю ЗМІ про свої відносини з Зеленським Єрмак заявляв: “Я можу назвати його своїм другом”. Свою роботу в команді Зеленського Єрмак характеризував так: “Ми – ті люди, які здійснюють функції, безпосередньо делеговані президентом”. Однак пізніше, завдання Єрмака в Офісі президента стали більш чіткими. Зокрема, йому було доручено вести переговори з Кремлем про обмін полоненими. Крім цього, Єрмак почав супроводжувати Зеленського в міжнародних зустрічах.

Хто такий Єрмак:

Незважаючи на всю попередню діяльність, про Єрмака широка громадськість вперше почула після того, як спливла інформація про його зустрічі як помічника президента Зеленського з помічником президента Трампа – Руді Джуліані. Формально Єрмаку було довірено обговорити чутливу справу про український компромат на сина Джо Байдена.

У той же час, американська преса в кінці січня цього року писала, що під час зустрічі також обговорювалася доля мера Києва Віталія Кличка, якого влітку минулого року повинні були звільнити з посади голови КМДА. Але за підсумками саме цієї зустрічі, схоже, вирішили не звільняти.

Видання Washington Post підкреслювало, що на той момент Кличко, якому Джуліані надавав консультаційні послуги, був на межі звільнення. За словами Льва Парнаса, колишнього помічника Джуліані, під час тієї закритої зустрічі в Мадриді Джуліані просив Єрмака залишити Кличка на посаді голови КМДА. В результаті Зеленський вирішив не звільняти Кличко, і майже через півроку той досі перебуває на своїй посаді.

Також про скандальну зустрічі написала газета New York Times. В інтерв’ю виданню Джуліані визнав, що обговорював позицію Кличка на зустрічі зі старшим помічником Зеленського, Андрієм Єрмаком, в Мадриді 2 серпня 2019. При цьому, наголошується, що зустріч відбулася в той час, коли новий президент України сподівався заручитися підтримкою з боку Сполучених Штатів, найвпливовішого союзника своєї країни, в конфлікті проти Росії і налагодити відносини з Трампом.

Особисте життя Єрмака:

Інформації про особисте життя Єрмака у відкритих джерелах немає. На його сторінці в соцмережі відсутні будь-які дані про його сімейний статус.

Андрій Чайковський — За сестрою (характеристика та аналіз героїв)

Павло Судак. Головний герой повісті,15-річний хлопець. Жив у селі Спасівка з родиною, але одного разу через напад татар утратив рідних, сестру і батька забрали вороги. Павлусь — гідний нащадок козаків, тому вирушає рятувати рідних. Знайшовши брата і батька, Павлусь вирішує шукати і сестру, хоч це дуже небезпечна справа. Він залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності, допомагав іншим у скруті. Павлусеві завдяки його кмітливості вдається знайти і врятувати сестру.

Павлусь – один із найпривабливіших героїв цього твору. Автор наділив його всіма можливими чеснотами, за якими можна пізнати не лише гарну дитину із прославленого роду, а й майбутнього лицаря. 15-річний хлопець сміливо долає всі перешкоди, гідно витримує завдяки незламній вірі у власні сили, безмежній любові до сестри, вірності своїй рідній землі. Навіть перед обличчям смерті, здавалось би, неминучою поразкою він не заціпенів, а навпаки, зреалізував усі свої душевні ресурси, застосував свій розум і кмітливість, аби уникнути лиха. І зробив це, не втративши ані крихти власної гідності.

Цитатна характеристика: “Павлусеві снилися відтак бої з татарвою, широкий степ, і він мріяв усе про те, коли то й він підросте та стане славним козаком. Павлусь і Ганна дуже любилися. Він її вчив потай діда тих усіх штук, яких навчився від дідуся, бо дідусь усе говорив, що це не жіноче, а козацьке діло. Від цих оповідань вироблялася в Павлуся завзята козацька вдача. В такім молодечім пориві робив він не одне таке, за що хотіли його батьки покарати…”.

  • За сестрою (повний текст) ▲ читається більше, ніж за 2 години
  • За сестрою (аналіз, паспорт твору)
  • За сестрою (скорочено)
  • За сестрою (шкільні твори)
  • Яке враження на вас справив Остап Тріска в останньому своєму бою? Як називають таких людей?(та інші запитання)
  • Біографія Андрія Чайковського

“Дід Андрій вважав своїм обов’язком привчити Павлуся до лицарського ремесла. Вчив його їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею. Часом оповідав йому про Запорожжя, про козаків, їхні звичаї та про всі походи й пригоди із свого життя”.

“Павлусь мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком”.

“У Павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. Він сьогодні побачить те, що від дідуся стільки наслухався. Побачить, як козацтво стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували в Спасівці”.

“Злодії, пси, чорти! Ви дідуся вбили, ви маму вбили, ви сестру забрали! Ось тобі, ось тобі! — Тепер Павлусь отямився. Він перший раз убив людину. Йому стало страшно, в очах потемніло, і він зомлів. Його взяв на руки Степан і став відтирати”.

Недоля говорить про Павлуся: “Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде”.

“Хлопець за ці два дні освоївся зі степом і татар тепер не боявся. В нього ж була шабля й два пістолі,— то не те, як він тікав зі Спасівки. Тепер він уже між козаками бував у поході і бачив, як татар б’ється”.

“Помагав татарам у всьому і вчився запопадливо татарської мови. Він був тямущий, і татари не могли надивуватись. Хлопець вдавав із себе до всього охочого, щирого і виконував усі роботи вправно”.

“Ні, не прийму! І моєї християнської не зречусь. Хоч і повісьте. Пощо мені опісля в смолі горіти”.

“Внизу, в челядній, вибили Павлуся так, що зі спини аж кров потекла. У хлопця бігли сльози з очей, аж покусав губи до крові, а ні раз не застогнав”.

“Або втечу і вернуся сюди з козаками й усі ті шатра поперевертаю, або мене зловлять і повісять. Довше так жити не можу, а бідної Ганни, мабуть, не відшукаю, пасучи табуни або вислужуючи татаринові у дворищі”.

“Він і не думав про те, щоб без сестри вертатися, й вірив, що йому Бог поможе сестру відшукати”.

Девлет-гірей каже про хлопця: “Славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві! Коли б його Аллах просвітив та до нашої правовірної віри привернув, придбав би собі іслам славного лицаря і оборонця”.

Все це говорить, що Павлусь – наполегливий, цілеспрямований, мужній, розумний, кмітливий, вірний, добрий хлопець, який має силу волі, любить свою родину і рідний край. Він справжній козак і герой.

Андрій Судак. 70-річний дідусь Павлуся, загинув, захищаючи родину від татар, під час їхнього нападу на село. “Дід Андрій пильнував пасіки, наглядав хати й дітей. Уважав за свій обов’язок привчити Павлуся до лицарського ремесла”, “Та в цій хвилині, наче шуліка на курча, впав татарський аркан на голову Степана і повалив його на землю. Дід Андрій нахилився розмотати сина, та в тій хвилині татарська шабля розчерепила йому голову. “. колись дідусь був козаком, а на старості літ розповідав свої пригоди, а також передавав свій досвід Павлусеві.

Степан Судак. Син дідуся Андрія, батько Павлуся, Петра і Ганнусі. Степан з жінкою клопоталися усім господарством. Коли татари напали на село, на Степана накинули аркан і взяли в полон. “Степан не знав, що сталося з Ганною та Палажкою; не знав, чи вони живі, чи в неволі. Він волів би, щоб їх убили. На згадку про неволю в нього завмирало серце з болю…”. Йому вдалося втекти з іншими людьми, а потім зустріти козаків. Між ними він побачив своїх синів. Степан не мав до кого вертатися, тому пристав до козаків.

Палажка Судак. Дружина Степана. Віддала власне життя, захищаючи своїх дітей від татар. Це безстрашна, відважна, працьовита, справжня українська жінка.

Петро Судак. Старший брат Павлуся, який став козаком. Він “був відважний козак і не жалів себе”. Зустрівши у степу Павлуся, дізнається про трагічну долю їхньої родини. Петро турбується про брата, радить, як поводитися під час бою з татарами. Зі своїми товаришами Петро дотепний, веселий, але все ж таки тужить за родиною.

Ганна Судак. Павлусева сестра, заради якої хлопець ризикує життям. Дівчина любить брата, хвилюється за нього. Вона розумна, великодушна, терпелива. Її уміня їздити на коні дивує самого Дивлет-Гірея.

Семен Непорадний. Мужній козак років30-ти. “Кремезний… Одягнений у широчезні червоні штани, які підперізував широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка подерта й замащена, на грудях широко розхристана, звідки визирали широкі косматі та сонцем опалені груди. Миючись, засукав рукави вгору поза лікті і показав жилясті руки, закінчені п’ястуками, мов довбеньки”, “Почав умивати водою свою бриту голову. Відтак вийняв із-за пояса малий гребінчик і кусок дзеркальця та став причісувати свій чорний довгий оселедець та й закручувати його за вухо. Так само розчесав вуси і зложив їх складно по-запорозьки вниз”, “”А мимо його лицарської справности його прозвали на Січі Непорадним за те, що в якійсь зустрічі не вмів собі з татарином дати ради, аж товариші його визволили”. Цей козак розумний, товариський, хазяйновитий, турботливий, кмітливий. Непорадний зловив татарина, що шукав у степу Павлуся. Цей татарин показує козакам дорогу до татар. Семен вправно володіє арканом, тому бере у полон під час бою татарина Мустафу, сина Девлет-Гірея. Саме Непорадний викриває харциза Карима, бо впізнав, що кінь харциза – Павлусів.

Остап Тріска. Козак, який мав ватагу і стояв на її чолі. У ватазі Тріски був Петро Судак. Під час бою “Біля Тріски збиралася купа татар щоразу більша. Він рубав на обидва боки, устеляючи землю навкруги себе трупами”. У Тріски була порубана голова та поламані ребра й ноги. Він загинув перший, стримав на собі цілу татарську навалу.

Андрій Недоля. Козацький сотник, смілива, відважна, добра, чутлива, милосердна і справедлива людина. Під час бою з татарами залишив Петра і Павла при собі, щоб вберегти їхні життя. Мав буланого турецького коня. Підтримуючи Степана з Петром після втечі Павлуся, говорить: “Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде. “.

Панас. Старий січовий дід. “Йому було 80 літ. Хоч час було йому спочити у якомусь зимовику, він “не давався старості” і волочився з козаками, граючи на бандурі та розвеселяючи їх грою і співом. Приставав від одної ватаги до другої і всюди його приймали. Правда, що не годен був шаблею гаразд вимахувати, зате стріляв з рушниці так, що птиці на лету не хибив. До того він знав лікувати рани зіллям і через те радо його приймали до гурту. Його знала вся Україна як характерника…”. Дід Панас — життєлюбний, бадьорий, турботливий козак, який знає і шанує звичаї і традиції.

Мустафа-ага. Під його керівництвом було зруйновано Спасівку. Молодий і гарний татарин, якого Непорадному вдалося взяти у полон. Мустафу, сина Ібрагіма, ханського Девлет-Гірея, відвели у Лубни і віддали полковнику. Так велів зробити сотник Недоля.

Карим. Потурнак, харциз, високий чоловік з люлькою в зубах. “…був одягнений у подерту, брудну одежу й мав на голові татарську шапку. На ногах у нього були постоли, обв’язані мотузками. Лице чорне й пожовкле та розкуйовджена чорна борода. Не було на ньому нічого, що показувало б, що це козак. Уся його зброя — довгий ніж за поясом”. Він показував татарам дорогу на Україну, крав козацьких коней, хлопців і дівчат, де вдавалося, і перепродував татарам.

Гусейн. Татарин, якого Недоля взяв у полон. Згодом татарин перейшов на бік козаків і воював з ними проти татар. Гусейн вбив потурнака Карима, який продав Павлуся у неволю.

Сулейман-ефенді. Багатий татарський купець, який купив у Карима Павлуся. Він вів широку торгівлю між Царгородом і всіма приморськими містами й Україною. Свої головні склади мав у Коджамбаку. Його оселя мала вигляд малого містечка.

Мустафа. Син Сулеймана-ефенді. Мустафа жорстоко ставився до Павлуся, наказував бити.

Остап Швидкий. Невільник у Сулеймана, українець. Допомагав Павлусеві, мастив його рани після покарання нагайкою. Остапу було жаль хлопця, свого земляка.

Девлет-Гірей. Татарин, який мешкав у столиці кримського хана в Бахчисараї. Це батько Мустафи-аги, якого зловив Непорадний під час бою з татарами. Девлет-Гірей хотів врятувати сина, в цьому йому допоміг Павлусь, а за цю послугу отримав волю разом з сестрою і Остапом Швидким.