Як часто вносити добрива

0 Comments

Все про способи та норми внесення добрив

Є поле – треба добрива! Така закономірність сьогодення. Адже, щоб земля щедро віддячила урожаєм, вона мусить бути сита. А як смачно та корисно “нагодувати” своє поле – це ціла наука! Як вносити добрива, які норми їх застосування та терміни? Спробуємо разом розібратися у цьому.

Отож, є три головні макроелементи – азот, фосфор та калій, вони найнеобхідніші для нормального росту та розвитку культури. Вони є в надрах землі, але рослинам їх кількості майже завжди недостатньо, або рослини не можуть самотужки засвоювати ці елементи з ґрунту, тому на допомогу приходять мінеральні добрива “з заводу”. Вирізняють моно (один поживний елемент) або комплексні добрива. Більшість сільськогосподарських культур потребують повноцінного раціону, тому добрива з кількома корисними елементами користуються більшим попитом. За складом комплексні добрива ділять на:

подвійні (азотно-калійні чи азотно-фосфорні);

потрійні (азотно-фосфорно-калійні).

Правильна підгодівля рослин здатна не тільки забезпечити господарство врожаєм, а й впливає на якість ґрунту загалом.

Основні способи внесення добрив:

– Основне

– Припосівне

– Підживлення

Основне або допосівне внесення добрив передбачає розкидання добрива на поверхні, а пізніше закладку в ґрунт. З цим завданням мають впоратись культиватор, дискові борони чи плуг. Сучасний спосіб – стрічкове внесення добрив дозволяє локально вносити поживні гранули в межах кореневої системи рослини. Їх закладають на глибину від 8 до 15 см, у вигляді стрічок завширшки до 4 см, з інтервалом 10-17 см. У такий спосіб добриво рівномірно розподіляється, а згодом матиме ближчий контакт з корінням і рослина зможе його швидше засвоювати. Однак при закладанні добрива треба уникати його контакту з насінням. Стрічкове внесення (або локальне) вважають економним, адже при такому способі зменшуються дози добрив.

При локальному способі використовують техніку, що обладнана спеціальними пристроями внесення мінеральних добрив в ґрунт осередками різної форми на задану глибину. Загалом допосівне внесення передбачає повну норму добрив. Основне внесення забезпечує рослину добривами впродовж усього періоду розвитку. Для цього способу використовують тверді добрива. Процес засвоєння таких міндобрив швидше проходить на легких ґрунтах, а повільніше на територіях з високим вмістом глини.

Припосівне внесення добрив – це закладання мінеральних добрив безпосередньо під час посіву насіння культури. Як правило вносять невеликі порції, щоб уникнути передозування хімелементами кореневої системи. Такі добрива закладають на глибину висіву насінини, але уникаючи дотику з посівним матеріалом! Головне завдання цього живлення – забезпечити рослину легкодоступними формами мікро- та макроелементів на початку вегетації. Це важливо для формування міцної кореневої системи і загального процесу розвитку майбутніх рослин.

Ефективними для цього внесення є добрива, що швидко розчиняються, а їх сполуки легкодоступні рослині. Оскільки коренева система ще не сформована, тому рослина не може сповна споживати “їжу” з глибин землі. Також припосівний спосіб внесення міндобрив захищає посіви від шкідників та хвороб. Вносять мінімальну дозу міндобрив, щоб уникнути “передозування”. При сівбі дають невеликі норми добрив, розраховані на дію впродовж короткого часу. Наприклад, під зернові та зернобобові діючої речовини – 10-20 кг/га, картоплю – 20-30 кг/га, кукурудзу – 10 кг/га. При сівбі в рядки найперше вносять фосфорні добрива. Внесення азоту в цей період для багатьох культур може бути просто недоцільним.

Післяпосівне внесення добрив або підживлення – це додаткове внесення мінеральних добрив вже на етапі активного росту рослини. Його застосовують, щоб усунути нестачу певних поживних елементів, щоб підсилити вітамінне споживання в критичні фази росту рослини. Тобто, це підживлення на вимогу – коли треба підгодувати рослину дефіцитними елементами. Зазвичай для цього ідеально підходять рідкі добрива. Адже вони швидкорозчинні, і більш ефективні в період активної вегетації. Ранньою весною проводять підживлення озимих культур, зокрема щоб покращити якість майбутнього зерна. Коли рослина активно набирає зелену масу, то найбільше споживає калію та азоту. А для формування бутонів висмоктує з ґрунту фосфор.

Основні правила підживлення:

– 1 – Кореневе підживлення проводять вносячи добриво в безпосередній близькості до коренів. Потім використовують полив, тому треба застосовувати добрива, що добре розчиняються у воді.

– 2 – Некореневе підживлення (листкове) – це обприскування рослин рідкими добривами. Тут важлива концентрація міндобрива, щоб уникнути опіків листя. Адже через листя діюча речовина проникає швидше ніж через коріння. Часто позакореневе підживлення проводять разом з обробкою рослин засобами від шкідників.

Крім основних способів живлення рослин існують ще два додаткові:

Фертигація (вода з дозованою кількістю добрив)

Гідропоніка (спосіб живлення напряму до кореневої системи без ґрунту, поширено для вирощування плодоовочевих)

Класифікація способів внесення міндобрив:

Поверхневе

Розсіювання добрив на поверхні ґрунту, можливе із подальшим загортанням його на глибину або без цього (для сінокосів чи пасовищ). Здійснюють суцільним або локальним способом.

Внутрішньоґрунтове

Процес, коли добрива вносять одночасно загортаючи їх в ґрунт.

Терміни живлення рослин

Осінь – час для живлення зимуючих рослин. У цей період ґрунт готують до харчових потреб озимини. Тобто дають ті добрива, які допоможуть насінині перезимувати, і мають пролонговану дію (ефективність таких добрив сповна буде помітна весною). Азотні добрива – найважливіші весною. Вони добре розчинні у воді. Фосфоровмісні відіграють важливу роль для засвоєння азоту, а калій восени відповідає за успішну перезимівлю. Органічні добрива – гній, перегній, торф чи іншу органіку також прийнято вносити восени.

Весна – мінеральні добрива весною застосовують по мерзлоталому грунті. Зазвичай використовують аміачну селітру та КАС, комплексні добрива, суперфосфат, калійні добрива (але калійні до появи перших сходів). Вносять всі види азотних чи інших добрив при культивації чи боронуванні.

Влітку застосовують позакореневе чи листкове підживлення рослин. Це додатковий спосіб живлення, спрямований підсилити дію основних добрив, забезпечити рослини дефіцитними елементами.

Зазвичай комплексні добрива застосовують весною або влітку. Якщо в складі добрива є азот, його вносять весною, щоб уникнути швидкого вимивання азоту. Для підживлення комплексні добрива вносять впродовж всього вегетаційного періоду.

Норми та дози внесення мінеральних добрив

Для розрахунку правильних норм та доз треба враховувати декілька факторів:

– заплановану врожайність культури;

– особливості споживання конкретного сорту та виду культури;

– тип та стан ґрунту.

В таблиці нижче наведено оптимальні норми внесення для різних видів добрив

Вид добрива

Норма (грам/м2)

Селітра (аміачна), сечовина

Селітра натрієва, кальцієва

Що таке мінеральні добрива

Кожний агроном стикався з таким явищем, як виснаження ґрунту. Рослини забирають звідти корисні елементи, після чого родючість землі доводиться відновлювати.

Мінеральні добрива це неорганічні сполуки, насамперед солі, які містять поживні елементи, необхідні рослинам. Водночас вони значно впливають на ґрунт: збагачують його елементами живлення та стимулюють мікробіологічні процеси.

  • Види мінеральних добрив
    • Азотні
    • Фосфорні
    • Калійні
    • Комплексні
    • Складно-змішані
    • Мікродобрива

    Види мінеральних добрив

    Враховуючи основні елементи у складі, існує певна класифікація мінеральних добрив. Вони поділяються на прості (присутній один поживний елемент), комплексні (кілька основних та другорядних елементів) та мікродобрива.

    Фосфати розчинні у сильних кислотах

    Фосфати розчинні у воді та слабких кислотах

    Сирі калійні солі

    Азотні

    Найпоширеніший процес у виробництві — отримання аміаку у суміші. До азотних належать: аміачна селітра, нітрати амонію, натрію, кальцію, сульфат амонію, сечовина.

    Фосфорні

    Фосфор необхідний рослинам безперервно. На ранніх етапах сприяє розвитку кореневої системи, згодом — сприяє накопиченню цукрів в рослині.

    Фосфорні добрива, як правило, отримують шляхом розмелювання фосфоровмісних порід. Кам’яний фосфат стає доступним зазвичай в результаті хімічного процесу. Фосфорні — насамперед суперфосфат, сульфоамофос, кісткове та фосфоритне борошно.

    Калійні

    Калій відповідає за оводненість клітин, бере участь в процесах транспортування поживних речовин в клітину, зміцнює коріння. Створюється на основі хлориду калію природного походження. Чимось він схожий на кухонну сіль — хлорид натрію. Ця поживна речовина життєво необхідна для фотосинтезу та має здатність уповільнювати будь-які хвороби. Оскільки джерела такого елемента часто розташовані далеко нижче поверхні ґрунту (на глибині 1-2 км), коріння не може дістатися до них природним шляхом.

    Якщо у культури дефіцит даної поживної речовини, ви можете побачити пожовтіння та побуріння по краях листя, котре призводить до відмирання. До складу калійних входять: хлорид калію, сульфат калію, калійна сіль.

    Комплексні

    Азот (N), фосфат (P) та калій (K) об’єднують у складних добривах NPK, які забезпечують урожай двома чи трьома основними поживними речовинами одночасно. Прикладами таких поєднань стали амофос, калійна селітра, магній-амоній фосфат.

    Складно-змішані

    Складні змішані включають екземпляри отримані в одному процесі та містять в одній гранулі кілька поживних речовин, хоча вже у вигляді різноманітних хімічних сполук. Отримуються шляхом спеціальної хімічної та фізичної обробки первинної сировини. До цього виду належать: нітрофоска, нітроамофоска, поліфосфати, азофоска, карбоамофосфати.

    Мікродобрива

    Калій, фосфор та азот — найголовніші елементи для росту та дозрівання рослин. Їх в грунті значна кількість, порівняно з мікродобривами. Необхідно застосовувати додаткові, аби поповнити запаси. До таких відносять: молібден, бор, мідь, марганець, кобальт, цинк.

    Користь і шкода мінеральних добрив

    Мінеральні удобрення відрізняються високою ефективністю. Збільшення рівня врожайності залежить на 50 відсотків від хімічної підтримки, на 25 відсотків од якості сорту та на 25 відсотків — способу вирощування.

    Їх ще використовують для поліпшення агрохімічних властивостей землі та активізації поживних речовин. Деякі відзначаються прямою та непрямою активністю. Наприклад, використання основного шлаку чи меленого фосфату гірських порід не тільки забезпечує фосфор, але й нейтралізує кислотність.

    Переваги та недоліки мінерального удобрення

    + Швидке засвоєння рослинами

    + Підвищення рівня врожаю

    + Поліпшення зовнішнього вигляду плодів

    + Захист проти хвороб та шкідників

    + Зручність у застосуванні

    — Негативні наслідки для природи у ході виготовлення

    — Пошкодження родючих земель при неправильному використанні

    — Накопичення у ґрунті

    — Забруднення водойм та повітря

    Користь мінеральної підтримки зростає шляхом зрошення та користування передовою технологією вирощування. Для поповнення ґрунту використовують органічне та мінеральне добриво. Однак, поживна цінність першого низька в порівнянні з останнім, який є набагато концентрованішим та містить контрольований вміст корисних елементів.

    Окрім ефективності присутні наступні переваги:

    • універсальність, адже один засіб використовується для різних видів культур;
    • завдяки застосуванню певних хімічних сполук, флора спроможна протистояти негативним факторам;
    • зручно використовувати, адже гранульовані зразки не мають певних особливостей в умовах зберігання, та й процес роботи із ними не є складним;
    • користуватися ними економічно вигідно — гарний рівень урожаю, завдяки препаратам, сприятиме процвітанню бізнесу та збільшенню прибутку;
    • позитивний вплив на зовнішній вигляд та поживну цінність сільськогосподарських культур.

    Однак, пам’ятайте — неправильне застосування, на кшталт внесення надмірної кількості та нерівномірна підгодівля, зменшує родючість, вбиває рослини та тварин, забруднює атмосферу та водойми.

    Загальні рекомендації щодо застосування мінеральних добрив

    Перед внесенням треба звернути увагу на наступне:

    • Гранулометричний склад грунту;
    • потреба в елементах;
    • період застосування (осінь, весна, літо (підживлення);

    Переважно використовуються в межах певної системи землеробства із зазначенням норми, діапазону, частоти та способу використання. Вибір системи ґрунтується на агрохімічному аналізі грунту та результатах польових експериментів. Ось приклад рекомендацій стосовно дози для садових культур:

    Активна речовина в %

    Глинисті та піщано-глинисті ґрунти

    Активна речовина в г/м²

    Активна речовина в г/м²

    Існує два оптимальні способи внесення:

    1. Основний. Збагачення землі перед початком сівби. В залежності від ґрунтово-кліматичних умов та інших нюансів, основне добриво вносять в весняний та осінній період року.
    2. Рядковий. Живлення рослини корисними елементами в ході сівби. В основному фосфором, адже саме нього агрокультури потребують на ранніх фазах росту.

    Окрім того, використовують підживлення. Таке допомагає рослинам під час активного росту.

    За своїм впливом на ґрунт розрізняють кислотні, лужні та нейтральні. У кислотних добривах катіони поглинаються рослинами, а аніони, які не так швидко засвоюються, підкислюють ґрунтовий розчин. У лужних добривах легко поглинаються аніони, а катіони поступово накопичують та залужують землю. Нейтральні не впливають на РН ґрунту.

    Добрива мають декілька форм. Існують рідкі, порошкоподібні та гранульовані. Перші часто розбавляють водою та вносять за допомогою обприскувача. Порошкоподібні та гранульовані добрива вносять за допомогою дискових чи шнекових розкидачів.

    Внесення в грунт відбувається культиватором чи сівалкою, або вручну в рядки при висадці розсади, тощо.

    Як правильно зберігати мінеральні добрива

    Подібно до запакованих рідких, сипучі зберігаються у відповідному сховищі. Кожна форма рідкого зразка, котра містить понад 50 літрів, повинна знаходитися на піддоні для крапель чи на підлозі, котра утримує рідину.

    Піддон для крапель призначений для збору пролитих та просочених зразків. Якщо для об’ємних бочок використовується піддон для капання, необхідна мінімальна місткість 850 літрів.

    Крім того, поглинальний матеріал, на кшталт гаражні гранули, повинен знаходитися у приміщенні, на випадок, якщо будь-який матеріал витече та не буде зібраний відповідно певним заходам безпеки.

    Рідкі зразки краще не залишати при температурі нижче, ніж 7 градусів. Проте водночас вона не може перевищувати 35 градусів.

    Залізо руйнується через вплив ультрафіолетового світла. Тому треба, аби воно постійно було в темному упакуванні. Не забувайте слідкувати за відсутністю прямого контакту з сонцем.

    Бочки та банки повинні перевірятися та затверджуватися кожні п’ять років. Таким чином гарантується, що захист агрохімії все ще відповідає всім нормативним вимогам впродовж довгого терміну.

    Місце для збереження не повинно містити гострих предметів, щоб запобігти пошкодженню.

    Одноразові випускаються у формі кристалів. Дуже важливо спочатку розчинити їх перед передачею рослині. Іноді хід розчинення ускладнюється, оскільки поживні речовини стали твердими та згортаються. У такому випадку потрібно ретельніше перемішувати продукти у воді. Причина згортання поживних речовин — їхня гігроскопічна характеристика.

    Коагуляція зумовлена гігроскопічністю більшості екземплярів. Чим вищий рівень вологи у вашому сховищі, тим більша ймовірність затвердіння та коагуляції. Не враховуючи рівня вологості, інші фактори також можуть спричинити згортання: температура, атмосферний тиск, рівень вологи всередині продукту та хімічна реакція. У сільському господарстві вважається важливим, щоб ці фактори залишались стабільними.

    Щоб запобігти затвердінню та згортанню важливо:

    1. Обрати правильне приміщення. Добрива треба тримати в прохолодному приміщенні, бо розкладання відбувається при вищій температурі, а таке призводить до виділення отруйних компонентів. Щодо гіроскопічного характеру (притягує вологість), повітря в приміщенні сховища потрібне сухе. Крім того, необхідна хороша система вентиляції.
    2. Забезпечити окреме зберігання. Різні екземпляри типу кислот, органічних речовин, хромату, цинку, міді, нікелю та кобальту слід зберігати окремо.
    3. Не рухати зайвий раз. Грануляція буває наслідком переміщення. Таке порушення призводить до погіршення якості. Ось чому рекомендується залишити тару там, де вона була покладена в першу чергу.
    4. Запобігати пошкодженню упакування. Коли воно пошкоджене, вода потрапляє у мішок та псує добрива. Тому збереження великих мішків завжди рекомендується на піддонах.