Що робить бундестаг

0 Comments

Зміст:

Бундестаг: більше депутатів з міграційним корінням

Новообраний Бундестаг є рекордно великим за кількістю мандатів і складатиметься з 735 депутатів. Але він буде не лише більшим, але й строкатішим, адже багато депутатів походять з сімей мігрантів.

Арманд Цорн виборов мандат в окрузі у Франкфурті-на-МайніФото: Sebastian Gollnow/dpa/picture-alliance

Арманд Цорн (Armand Zorn) пригадує, як він уперше увійшов до пленарної зали німецького Бундестагу: “Це – особлива відповідальність, яка зараз на мені лежить, але яку я також усвідомлюю”. Цорн народився у Камеруні й переїхав до Німеччини у 12-річному віці. На виборах минулої неділі, 26 вересня, його обрали депутатом від Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН).

Цорн є одним із 735-ти депутатів Бундестагу нового скликання, який, у порівнянні з минулими парламентами ФРН, став набагато різноманітнішим. “Вчора відбулося перше засідання фракції. На ньому вже було помітно неабияке розмаїття – з огляду на походження, але і з огляду на стать та різноманітні біографії та професії. Було дуже приємно це бачити”, – поділився з DW своїми враженнями від першого досвіду роботи народним обранцем Арманд Цорн.

І він далеко не один у Бундестазі, хто має міграційну історію. Згідно з дослідженням, проведеним інформаційною платформою Mediendienst Integration, щонайменше 83 новообраних депутати мають так зване міграційне походження. Це означає, що або вони самі, або щонайменше один із їхніх батьків не мали німецького громадянства від народження.

“Ми бачимо позитивний розвиток у плані розмаїття, яке буде представлено у Бундестазі, – каже у розмові з DW Деніз Нерґіз (Deniz Nergiz), голова Федеральної ради з імміграції й інтеграції (BZI). – Але ще позитивнішим є те, що ще більше різноманіття з’явилося всередині цієї групи. Наприклад, ми бачимо, що зараз стало більше афронімецьких політикинь та політиків, а також політикинь та політиків турецького походження”.

Партії лівого спектра є більш інклюзивними

Фактично щонайменше 11,3 відсотка депутатів мають міграційну історію. Найвищою частка депутатів міграційного походження, згідно з даними Mediendienst Integration, є у фракції Лівої партії – 28,2 відсотка. А задніх пасуть християнські демократи – у фракції сестринських партій Християнсько-демократичний союз/Християнсько-соціальний союз (ХДС/ХСС) таких депутатів лише 4,6 відсотка.

Соціал-демократи, яких представляє Арманд Цорн, посідають у цьому своєрідному рейтингу другу позицію з 17 відсотками депутатів з міграційним корінням. І Цорна це не дивує: “Я гадаю, що таким є дух нинішнього часу. Усі партії повинні відкритися. Ми ще не дійшли туди, куди маємо дійти, але я впевнений, що партії це усвідомили”.

Це підтверджує й голова BZI Деніз Нерґіз, чия докторська робота була присвячена політикиням та політикам з міграційним корінням: “Партії створили більше простору для людей міграційного походження. І партії цього разу висунули їх не лише як прямих кандидатів, але й надали їм помітні місця у власних партійних списках, що, безумовно, полегшило потрапляння до парламенту”.

За її словами, упродовж минулих десятиліть такого не спостерігалося, натомість кандидати з міграційним корінням часто отримували місця наприкінці партійних списків, які фактично не мали перспектив проходження до Бундестагу. Зараз ця ситуація змінилася, констатує Нерґіз.

Більше шансів та більше визнання

Арманд Цорн пройшов довгу й виснажливу передвиборчу кампанію. За його словами, він багато їздив своїм округом та зустрічався з людьми, зокрема, й безпосередньо дзвонив у двері будинків потенційних виборців. У своєму виборчому окрузі у Франкфурті-на-Майні він зміг вибороти прямий мандат у боротьбі зі своїм конкурентом від ХДС. Це вдалося також і кандидату від Зелених Оміду Нуріпуру (Omid Nouripour) в іншому окрузі у цьому місті.

“Для Франкфурта та для Німеччини це гарний знак. Омід Нуріпур приїхав до Німеччини з Ірану у 13-річному віці, як і я у 12 років приїхав з Камеруну, – каже Цорн. – Те, що ми у 2021 році змогли отримати прямий мандат, робить нас, я гадаю, дуже гордими, а також смиренними”. Це також дає йому “впевненість у майбутньому, оскільки це свідчить, що наше суспільство є різноманітним і що йому байдуже, звідки ти походиш, йому важливо те, ким ти є”, каже соціал-демократ.

Цорн розповідає, що тижні передвиборчої боротьби принесли йому багато позитивного досвіду: “У передвиборчий період мені сподобалося те, що колір моєї шкіри не був у центрі уваги. Не йшлося про те, що я маю темний колір шкіри, що я чорний, а йшлося про мою особистість. Ішлося про мою компетентність у галузях дигіталізації, економічної та фінансової політики. Мене дуже багато розпитували про те, що я хочу реалізувати”.

Деніз Нерґіз наголошує на важливості сприйняття таких політиків, як Цорн, “як абсолютно нормальних політикинь та політиків зі знаннями в різних галузях”. До того ж вона переконана, що саме такі політики забезпечують у Бундестазі інше ставлення та більшу увагу до тем, пов’язаних з міграцією. Вірогідно, що політики “зовсім по-іншому говоритимуть про умови у притулках для мігрантів з депутатами, які, можливо, у них виросли”, вважає Нерґіз.

Омід Нуріпур став депутатом Бундестагу 2006 року, коли вихідців із сімей мігрантів у німецькій політиці було значно менше, ніж теперФото: Imago Images/C. Spicker

Нове покоління

33-річний депутат від СДПН Цорн належить також і до наймолодших членів Бундестагу. Нерґіз звертає увагу на те, що молодий вік також не є рідкістю для новоспечених депутатів з міграційною історією: “Якщо поглянути на список новообраних депутатів міграційного походження, то помітно, що у ньому присутні також багато молодих людей, які мають за плечима серйозний кар’єрний шлях”.

До таких молодих депутатів з міграційним корінням належить і 34-річна Санае Адбі (Sanae Abdi) з Кельна, яка є активною членкинею СДПН вже 12 років та очолює правління місцевого осередку партії. “Це нове покоління несе вже набагато більше переваг, ніж перше чи друге покоління мігрантів. Вони переважно соціалізовані в німецькій системі освіти і знаходять інші мережі. З’являються й мережі серед партій, які можуть підтримувати їх на кар’єрному шляху”, – пояснює Нерґіз.

Арманд Цорн знайшов таку підтримку з боку громадського об’єднання Brand New Bundestag, яке фінансово та логістично підтримувало під час передвиборчої кампанії 11 кандидатів. Троє із цих 11 кандидатів у підсумку здобули мандати в новому парламенті.

Бар’єри залишаються

Попри позитивні зміни, у Німеччині залишається ще багато бар’єрів для людей з міграційним корінням, констатує Нерґіз та нагадує про випадок Тарека Алаовса (Tareq Alaows), який зняв свою кандидатуру через велику кількість расистських образ на його адресу. “Таке переживає дуже багато людей міграційного походження, і тому такий страх і відхід назад через нього є виправданим. На жаль, досі партії не дали відповідь на це, а расизм не став перепоною для політичної діяльності”, – вважає Нерґіз.

Чи триватиме й надалі позитивна тенденція і чи знаходитиме тема ширшої участі різних суспільних груп у політичному житті конкретні прояви в новому Бундестазі, покаже час, каже Нерґіз. На його думку, показовими могли би стати коаліційні переговори між партіями після виборів. Наприклад, якби партії сформулювали свої вимоги у цьому питанні або зійшлися на тому, що політик з міграційним бекграундом має отримати певну посаду в уряді.

Зрештою, такий сценарій – цілком реальний. У політичних колах у Берліні нині обговорюється імовірне призначення депутатки від СДПН Айдан Езоґуз (Aydan Özoğuz) головою Бундестагу. Номінально це – друга після федерального президента посада в Німеччині. Якщо цей залаштунковий прогноз справдиться, німецький парламент вперше очолить політикиня з міграційним корінням. Езоґуз також стала би лише третьою у новітній історії Німеччини жінкою на чолі Бундестагу.

Жінок дедалі більше

Найбільше жінок буде у фракції Зелених і посткомуністів із Лівої партії. В обох фракціях їх більше половини. Але загалом, вважає Клаудіа Рот (Claudia Roth) від Зелених, жінок у Бундестазі має бути більше. “Добре, що їхня частка трохи зросла після цих виборів (з 31% до 35% депутатів. – Ред.), – заявила Рот, – але це зовсім не привід радіти”.

Жіночу статистику псують консерватори (23%), ліберали (24%) і – найсильніше – праві популісти, у фракції яких лише 13% жінок.

Домінування чоловіків у депутатському корпусі, за словами Клаудії Рот, призводить до того, що “на політику дивляться з чоловічої точки зору”. Рот виступає за ухвалення закону, який би гарантував жінкам рівне з чоловіками представництво у вищому органі законодавчої влади Німеччини.

Вибори до Бундестагу: найважливіші питання й відповіді

Вибори до Бундестагу 26 вересня тримають у напрузі не тільки Німеччину. DW пропонує огляд найважливішого, що варто про них знати.

Фото: picture-alliance/dpa/R. Jensen

Чому ці вибори до Бундестагу такі важливі?

Анґела Меркель (Angela Merkel) 16 років поспіль очолювала федеральний уряд Німеччини у складі консервативного блоку ХДС/ХСС та різних його союзників по коаліції. В Німеччині молодші виборці вже й не пригадують когось іншого на посаді канцлера. Однак тепер 67-річна Меркель піде з поста канцлерки. А підтримка блоку ХДС/ХСС, що давно потерпає від тривалої суперечки щодо майбутнього керівництва, дедалі слабшає, про що свідчать опитування, проведені за кілька тижнів до виборів.

Кого обиратимуть на виборах?

Незважаючи на те, що під час виборчої кампанії велика увага зосереджена на кандидатурах на посаду канцлера від різних політичних сил, персонально за них голосування не відбувається. 26 вересня, як і зазвичай, обиратимуть членів Бундестагу – представників народу. І тільки через кілька тижнів новообрані депутати оберуть у Бундестазі канцлера, який і сформує наступний уряд ФРН.

Чи залишиться Анґела Меркель канцлеркою після виборів? Якщо так, то скільки це триватиме?

Після виборів 26 вересня пост федерального канцлера, як і раніше, обійматиме Анґела Меркель – формально термін повноважень канцлерки й очолюваного нею уряду закінчується першою установчою сесією новообраного Бундестагу. Ця сесія має відбутися не пізніше ніж через 30 днів після проведення виборів.

Однак допоки Бундестаг не обере нового канцлера, Меркель залишатиметься на своєму посту як виконувачка обов’язків (в.о.) канцлерки. Так було, приміром, протягом декількох місяців після федеральних виборів 2017 року, коли тривалий час не вдавалося сформувати коаліцію.

Коли почне працювати новий федеральний уряд?

Після виборів партії спершу проаналізують результати голосування. Після цього можливі партнери по коаліції зазвичай починають попередні зондувальні переговори, що згодом переходять у коаліційні переговори. Все це може тривати багато часу. Новий федеральний уряд почне працювати тільки після того, як Бундестаг абсолютною більшістю голосів обере нового канцлера, а той – як новий глава уряду – призначить міністрів. Останні ще мають отримати свідоцтва про їхні призначення від федерального президента, і він же має привести їх до присяги в парламенті. Приміром, вибори в Бундестаг Німеччини 19-го скликання проводилися 24 вересня 2017 року. А переобрання федеральної канцлерки відбулося лише 14 березня 2018 року.

Чому виборці мають два голоси на виборах в Бундестаг?

Виборче законодавство Німеччини передбачає змішану систему виборів. Це означає, що кожен виборець, який має право голосу, має два голоси – так звані перший і другий голоси. Таким чином, кожен виборець може поставити два хрестики у виборчих бюлетенях. Перший голос стосується конкретного кандидата в кожному з 299 виборчих округів, де вибори відбуваються за мажоритарною системою. Такий підхід гарантує, що кожен виборчий округ, кожен регіон буде представлений у парламенті. Другим голосом виборці, які мають право голосу, обирають за загальнонаціональними партійними списками. Саме цей другий голос визначатиме більшість у Бундестазі.

Через можливі розбіжності між кількістю обраних за мажоритарною системою депутатів і результатами голосування за пропорційною системою годі точно передбачити чисельність майбутнього парламенту. Визначена законом мінімальна кількість мандатів – 598. Нинішній склад Бундестагу налічує 709 законодавців, що стало рекордною кількістю. Щодо наступного складу, то експерти навіть вважають за можливе збільшення числа членів парламенту до 800-900.

Хто має право голосувати?

Всі, кому на день виборів виповниться 18 років і хто має німецьке громадянство та проживає в Німеччині не менше трьох місяців. Німці, які перебувають за кордоном, можуть голосувати за заявою (якщо вони зняті з реєстрації в Німеччині) або поштою (якщо у день виборів вони не перебувають за місцем реєстрації в Німеччині).

На відміну від місцевих виборів, люди, які не мають німецького паспорта, але проживають в Німеччині протягом тривало часу, не мають права голосувати.

Скільки виборців, що мають право голосу, можуть проголосувати?

За оцінками Федерального статистичного відомства, близько 60,4 мільйона німців матимуть право голосу на виборах. Число жінок, що мають право голосу – 31,2 мільйона, й воно перевищує число наділених правом голосу чоловіків, яких 29,2 мільйона. За даними Федеральної виборчої комісії, на виборах у Бундестаг 2017 року право голосу мали близько 61,7 мільйона осіб.

Скільки буде тих, хто голосуватиме вперше?

Близько 2,8 мільйона німців, яким виповнилося 18 років після останніх виборів у 2017 році, вперше зможуть голосувати на виборах у Бундестаг. Це близько 4,6 відсотка всіх виборців, наділених правом голосу. Для порівняння – 21,3 відсотка виборців, що мають право голосу, це люди віком 70 років і старше.

Скільки партій візьмуть участь у виборах?

Загалом у виборах візьмуть участь 47 партій. З них 40 партій склали так званий земельний список принаймні в одній федеральній землі. Саме відсоток других голосів, який партія набирає в окремій федеральній землі, визначає, скільки кандидатів із цих партійних списків потраплять у Бундестаг у кожному конкретному випадку. Тільки одинадцять партій можуть похвалитися таким земельним списком для всіх 16-ти федеральних земель, в тому числі СДПН, АдН, ВДП та Ліва партія. У ХДС немає списку в Баварії, де править її сестринська партія ХСС, у “Зелених” такого списку немає в Саарланді.

Якою очікується явка?

У переважній більшості випадків явка на федеральних виборах вище, ніж на виборах до земельних парламентів – ландтагів – або до місцевих органів влади. Найвища явка на виборах була зафіксована в 1972 році – 91,1 відсотка. Найнижчий показник був 2009 року, коли явка становила 70,8 відсотка. До початку 1980-х років спостерігалася тенденція пожвавлення явки виборців, чого не було в наступні десятиліття. Під час останніх виборів до Бундестагу 2017 року була зафіксована явка в 76,2 відсотка.

Чому немає обов’язкового голосування?

У минулому час від часу обговорювалася можливість запровадження обов’язкового голосування. Але така практика суперечила б добровільному характеру волевиявлення. Коли 18 березня 2012 року східнонімецький правозахисник Йоахім Ґаук (Joachim Gauck) був обраний федеральним президентом, у своїй інавгураційній промові він згадав свої враження від першої участі у вільних і демократичних виборах. Це були вибори 18 березня 1990 року, коли вперше на вільній основі обирався парламент НДР. “Яка чудова неділя”, – переказав свої тодішні відчуття Ґаук. “Ми – мільйони східних німців, яким після 56 років диктатури, нарешті, дозволили стати громадянами. . У той момент у мені, крім радості, було ще і певне усвідомлення – я ніколи, ніколи не пропущу виборів. Я просто занадто довго чекав щастя участі (в виборах. – Ред.), щоб коли-небудь забути про безсилля підданця”, – сказав він тоді.

Чи можливе комп’ютерне голосування?

До підрахунку голосів під час голосування допускаються тільки офіційно дозволені бюлетені. Лише одного разу, на виборах в Бундестаг у 2005 році, більше мільйона осіб мали можливість проголосувати за допомогою комп’ютера.

Однак згодом Федеральний конституційний суд постановив, що застосування комп’ютерів для голосування суперечить принципу публічного характеру виборів і є неконституційним. У зв’язку з імовірними хакерськими атаками або спробами атак на електронні вибори в інших країнах, в останні роки посилилася стурбованість щодо ризиків електронного голосування.

Коли будуть відомі результати виборів?

Відразу після закриття виборчих дільниць з’являться прогнози на основі екзитполів, тобто опитувань виборців проведених після того, як ті залишать виборчі дільниці.

А вже коли стають відомі перші реально підраховані результати голосування, тоді лунатимуть неофіційні попередні підсумки виборів. Зазвичай для цього наявні результати нинішнього голосування порівнюються з підсумками попередніх виборів. Але на цьому етапі доводиться рахуватися зі значним відсотком непевності.

Ймовірно, тільки вранці 27 вересня будуть відомі офіційні “попередні результати” виборів. А до публікації офіційних остаточних результатів спливе ще кілька тижнів.

Чи є спостерігачі на виборах?

Вибори – це публічний процес. Будь-який охочий може відвідати виборчу дільницю протягом усього дня до закінчення підрахунку голосів і на місці ознайомитися з перебігом волевиявлення. Крім того, починаючи з виборів до Бундестагу у 2009 році спостерігачі Організації з безпеки й співробітництва в Європі (ОБСЄ) стежать за кожними виборами в Німеччині. Для цього до ФРН прибувають експерти з деяких з 57 країн-членів ОБСЄ.

Як Меркель не спала через Україну

To view this video please enable JavaScript, and consider upgrading to a web browser that supports HTML5 video

Як обирають Бундестаг і канцлера

To view this video please enable JavaScript, and consider upgrading to a web browser that supports HTML5 video