Які антибіотики призначають при Глоссіті

0 Comments

Антибактеріальні засоби

Основні групи антибіотиків і принципи їх використання

АНТИБАКТЕРІАЛЬНІ ПРЕПАРАТИ (грец. anti – проти + bakteria – паличка) – лікарські засоби, які діють на бактерії. Їх поділяють на дві групи.

Перша – препарати невибіркової протимікробної дії, які згубно впливають на більшість мікроорганізмів (антисептики і дезінфекційні засоби).

Друга – вирізняється більш вибірковою дією на окремі види бактерій і великою широтою терапевтичної дії (хіміотерапевтичні препарати). У цій групі поєднуються антибіотики і синтетичні антибактеріальні препарати.

Термін “АНТИБІОТИКИ” має відношення до походження такого лікарського засобу. Антибіотики (грец. anti – проти + bios – життя) – це продукти життєдіяльності (або їхні синтетичні аналоги і гомологи) живих клітин (бактеріальних, грибкових, рослинного і тваринного походження), які вибірково пригнічують функціонування інших клітин – мікроорганізмів, пухлин тощо. Поділ антибіотиків на групи базується на виборі мішені (рецептора) дії цих лікарських засобів. Це можуть бути збудники інфекційних захворювань людини, різні види пухлин тощо. Адже існують антибіотики з антибактеріальною, протимікоплазмовою, протихламідійною, протиспірохетною, проти- протозойною, протигрибковою і протипухлинною активністю.

Традиційно антимікробні препарати поділяються на природні (власне антибіотики, наприклад, пеніцилін), напівсинтетичні (продукти модифікації природних молекул: амоксицилін, цефазолін, хінідин) і синтетичні (сульфаніламіди, нітрофурани, хінолони). Наразі такий розподіл втратив актуальність, оскільки окремі природні антимікробні лікарські засоби отримують шляхом синтезу (хлорамфенікол), а деякі препарати, які зазвичай називають антибіотиками (фторхінолони), де факте є синтетичними сполуками.

Добре відомим є поділ антимікробних препаратів, як і інших лікарських засобів, на групи і класи. Такий поділ має велике значення з точки зору розуміння спільності механізмів дії, спектра активності, фармакокінетичних особливостей, характеру небажаних реакцій тощо.

Антибіотики, що використовуються в медичній практиці, продукуються актиноміцетами (променистими грибами), цвілевими грибами, а також деякими бактеріями. Для здійснення раціональної антибіотикотерапії необхідне знання основних властивостей антибіотиків, груп антибіотиків, а також способи їх терапевтичного застосування.

Залежно від типу дії на мікробну клітину антибактеріальні засоби, власне, як і антибіотики, ділять на дві групи:

1.1. Основні групи антибіотиків і принципи їх використання

бактерицидні (пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, рифампіцин, поліміксини й ін.);

бактеріостатичні (макроліди, тетрациклін, лінкоміцин, хлорамфенікол та ін.).

З урахуванням механізму дії антибактеріальні засоби поділяють на три основні групи:

  • 1. Інгібітори синтезу клітинної стінки мікроорганізму (пеніциліни, цефалоспорини, ванкоміцин, тейкопланін та ін.).
  • 2. Препарати, які порушують молекулярну організацію, функції клітинних мембран (поліміксин, ністатин, леворин, амфотерицин та ін.).
  • 3. Препарати, які пригнічують синтез білка і нуклеїнових кислот, зокрема інгібітори синтезу білка на рівні рибосом (хлорамфенікол, тетрациклін, макроліди, лінкоміцин, аміноглікозиди) та інгібітори РНК-полімерази (рифампіцин) і ін.

Тип дії на мікробну клітину і механізм дії окремих препаратів представлений у таблиці 1.1.

Класифікація антибіотиків за механізмом дії

Бактерицидні

Бактеріостатичні

Інгібітори синтезу компонентів мікробної стінки

Інгібітори функції цитоплазматичної мембрани

Інгібітори синтезу білка та інгібітори ДНК-гідрази бактерій

Інгібітори синтезу білка і нуклеїнових кислот

Поліміксини Граміцидин Циклосерин Протигрибкові антибіотики полієнового ряду

Азаліди Ансомакроліди (група рифампі- цину)

За спектром протимікробноїдії антибіотики поділяють на такі групи:

  • 1. Препарати, які діють на грампозитивні бактерії і коки: природні пеніциліни, ізоксазолпеніциліни (оксацилін), лінкозаміди, ванкоміцин.
  • 2. Антибіотики, активні відносно грамнегативних бактерій: азтреонам, поліміксини.
  • 3. Антибіотики широкого спектра дії – активні відносно грампозитивних, грамнегативних бактерій: амінопеніциліни (ампіцилін), карбеніцил ін, цефалоспорини II–V поколінь, аміноглікозиди, хлорамфенікол, тетрациклін, макроліди, рифампіцини, карбапенеми (іміпенем та ін.).
  • 4. Протитуберкульозні антибіотики (стрептоміцин, рифампіцин, флориміцин) (див. відповідний розділ).
  • 5. Протигрибкові антибіотики (ністатин, леворин, гризеофульвін, амфотерицин В, кетоконазол, флюконазол та ін.).

Основні групи антибіотиків

1. Бета-лактамні антибіотики:

► пеніциліни (природні: бензилпеніцилін, феноксиметилпеніцилін, біцилін-1 та ін.; напівсинтетичні: ампіцилін, амоксицилін, метицилін, оксацилін та ін.);

► цефалоспорини (І покоління: цефазолін, цефалексин; II покоління: цефамандол, цефуроксим; III покоління: цефотаксим, цефтріаксон; IV покоління: цефепім, цефпіром); V покоління – цефтаролін, цефтобіпрол;

► моноциклічні бета-лактами (монобактами) (азтреонам, куромонам);

► карбапенеми (іміпенем/циластатин, меропенем, доріпенем, ертапенем).

  • 2. Аміноглікозиди (неоміцин, канаміцин, гентаміцин, амікацин).
  • 3. Макроліди (еритроміцин, азитроміцин, кларитроміцин).
  • 4. Поліміксини (поліміксин В, колістин).
  • 5. Тетрацикліни (тетрациклін, доксициклін, тайгециклін).
  • 6. Хінолони (Іпокоління (хінолони) – налідиксова кислота, піпемідова кислота; II-IV покоління (фторовані хінолонифторхінолони) – ципрофлоксацин, офлоксацин, левофлоксацин, спарфлоксацин, моксифлоксацин).
  • 7. Глікопептиди (гістоміцин, ванкоміцин, тейкопланін, оритаванцин, дальбаванцин).
  • 8. Лінкозаміди (лінкоміцин, кліндаміцин).
  • 9. Оксазолідинони (лінезолід).
  • 10. Амфеніколи (хлорамфенікол)
  • 11. Антибіотики інших груп (фузидин, рифампіцин, фосфоміцин, даптоміцин, спектиноміцин).
  • 12. Протигрибкові антибіотики (полієни – амфотерицин В, ністатин, леворин, натаміцин, мікогептин; інші- гризеофульвін).

При використанні бактерицидних антибіотиків лікувальний ефект настає через 1-2 дні, тривалість лікування – в середньому 7 днів. При застосуванні бактеріостатичних антибіотиків терапевтичний ефект настає через 3-4 дні і триває в середньому 10-14 днів.

Резервні антибіотики за однією або кількома властивостями поступаються основним антибіотикам (мають меншу активність або більш виражені побічні ефекти (ПЕ), більшу токсичність або характеризуються швидким розвитком резистентності до них мікроорганізмів), тому їх призначають лише при стійкості мікроорганізмів до основних антибіотиків або при несприйманні останніх.

Висока вибірковість дії антибіотиків на мікроорганізми при відносно малій їх токсичності стосовно макроорганізму пояснюється особливостями структурної і функціональної організації мікробних клітин. Клітинна стінка бактерій за хімічним складом принципово відрізняється від мембран клітин ссавців. Складається клітинна стінка бактерій з мукопептиду муреїну (містить N-ацетил-глюкозамін, N-ацетил-мурамову кислоту і пептидні ланцюжки, що включають деякі L- і D-амінокислоти). У зв’язку з цим речовини, що порушують її синтез (наприклад, пеніциліни), чинять виражену протимікробну дію і практично не впливають на клітини макроорганізму.

Певну роль виконує неоднакова кількість мембран, що оточують ті активні центри, з якими можуть взаємодіяти антибіотики. Так, на відміну від мікроорганізмів, у клітинах ссавців, крім загальної плазматичної мембрани, всі внутрішньоклітинні органели мають свої, іноді подвійні, мембрани. Важливе значення мають відмінності в хімічному складі окремих клітинних компонентів; відмінності є і в темпі зростання та розмноження клітин макро- і мікроорганізмів, а отже, і швидкості синтезу їх структурних матеріалів.

Фармакокінетика. При ентеральному введенні необхідно враховувати вплив їжі на процес всмоктування; препарати з помірною здатністю до всмоктування призначають натщесерце; ті, що добре всмоктуються, – після їди;

а) антибактеріальні засоби, що добре всмоктуються (понад 70 %): хлорамфенікол, тетрациклін (міноциклін і доксициклін), ентеральні форми цефалоспоринів, амінопеніциліни (амоксицилін, талампіцилін, бакампіцилін, півампіцилін), рифаміцини, фузидин, новобіоцин та інші.

При можливості (хворий може ковтати, немає блювання й інших порушень з боку ШКТ тощо) треба якомога раніше переходити на ентеральний шлях введення цих препаратів. Висока біозасвоюваність забезпечує близькість доз ентерального і парентерального введення антибіотика; мінімальну небезпеку появи небажаних ефектів з боку кишечника (диспепсичні розлади, дисбактеріоз), позитивний економічний ефект;

б) антибактеріальні засоби, що помірно всмоктуються (30-70 %): феноксиметилпеніцилін, оксацилін, ізоксазолпеніциліни, лінкоміцин, амідинопеніциліни (півамдиноцилін, бакамдиноцилін, ацидоцилін), амінопеніциліни (ампіцилін), карбоксипеніциліни (карфецилін, кариндацилін), макроліди (еритроміцин, олеандоміцин), тетрациклін (тетрациклін, окситетрациклін, метациклін), лінкозаміди й інші.

Ці препарати, як правило, не створюють високих концентрацій у тканинах і рідинах макроорганізму, тому їх краще використовувати при дуже високій чутливості до них інфекційного агента; при неважкій формі захворювання (низький ступінь інфікування); при локалізації осередків інфекції в досяжних місцях, погано захищених гістогематичними бар’єрами. Інакше ці препарати треба комбінувати з іншими антибіотиками;

в) антибактеріальні засоби, що погано всмоктуються (менше 30 %); цефалоспорини (крім цефалексину), бензилпеніцилін, уреїдопеніциліни, карбапенеми, монобактами, стрептоміцин, ванкоміцин, аміноглікозиди, глікопептиди, поліміксини, полієни (ністатин, леворин).

При прийомі цих препаратів всередину можна розраховувати тільки на їх місцевий ефект. Для отримання резорбтивного ефекту більшість з них застосовується і парентерально.

Слід звернути увагу, що біозасвоюваність антибіотиків у деяких випадках може істотно змінюватися. Вона залежить від таких чинників: 1) дотримання режиму прийому антибіотика стосовно їжі, оскільки багато препаратів руйнуються соляною кислотою; 2) характеру їжі і препаратів, що одночасно приймаються, оскільки деякі антибіотики утворюють комплекси з компонентами їжі, з антацидами, адсорбентами, і це знижує їх всмоктування; 3) характеру патології ШКТ (наприклад, всмоктування багатьох препаратів зменшується при целіакії, хворобі Крона, дизентерії, селективній ваготомії і, навпаки, збільшується при ахлоргідрії (для кислотолабільних антибіотиків); виразковій хворобі дванадцятипалої кишки без стенозу; 4) від лікарських форм і технології приготування ліків – іншими словами, від його біоеквівалентності.

До недавнього часу найчастішим шляхом введення антибактеріальних препаратів був внутрішньом’язовий. Останніми роками було створено велику кількість антимікробних засобів з високою біодоступністю і швидкістю настання ефекту при пероральному застосуванні. Це дозволяє часто взагалі відмовлятися від парентерального введення і значно знизити вартість лікування.

Біотрансформація більшості антибіотиків, призначених всередину, здійснюється в ШКТ; у печінці відбувається перетворення хлорамфеніколу і макролідів (еритроміцину й ін.), а в нирках – карбапенемів (іміпенему).

Головний шлях екскреції для більшості антибіотиків – нирки, тому при нирковій недостатності для цих препаратів потрібна корекція режиму дозування. При цьому лікар орієнтується на показник ендогенного креативну. Якщо кліренс ендогенного креатиніну менше 80 мл/хв (ниркова недостатність І-ІІ ст.), необхідно зменшити разову дозу і/або кратність призначення таких антибіотиків: аміноглікозидних, поліміксинів В і Е, карбоксипеніцилінів і уреїдопеніцилінів, цефалоспоринів І покоління (цефалоридину, цефалотину й ін.), тетрацикліну (окрім доксицикліну і міноцикліну), ристоміцину, глікопептидних препаратів, карбапенемів (при внутрішньовенному введенні) і монобактамів. Якщо кліренс ендогенного креатиніну менше 30 мл/хв (ниркова недостатність III ступеня), існує небезпека при застосуванні таких антибіотиків, як амінопеніциліни, цефалоспорини II і IV поколінь, амінопеніциліни, природні пеніциліни і карбапенеми (при внутрішньом’язовому введенні).

Слід підкреслити, що швидкість ниркової екскреції антибіотиків може зменшуватися при дегідратації, хронічній недостатності кровообігу, артеріальній гіпотензії, затримці сечі і т.п.

При необхідності санації сечі необхідно знати, що ефективність деяких антибіотиків залежить від pH сечі. Препарати, ефективні в кислому середовищі (pH 5,0-6,5): тетрациклін, пеніциліни, фосфоміцин, рифампіцини, поліміксини; у лужному середовищі (pH 7,5-8,5): макроліди, лінкозаміди, аміноглікозидні антибіотики, тому в першому випадку одночасно з антибіотиками треба призначати засоби, що знижують pH сечі, – аскорбінову кислоту, кальцію хлорид, амонію хлорид, аргінін гідрохлорид (еквівалентно прийому соляної кислоти) і сірковмісні амінокислоти, такі як метіонін (рівноцінно використанню сірчаної кислоти), надавати перевагу м’ясній дієті; у другому – підвищувати pH сечі за допомогою мінеральних вод, використовувати содовий напій (5-10 г натрію гідрокарбонату щоденно), приймати калію цитрат (3-6 г через б годин), діакарб, більше приділяти уваги рослинній дієті.

Ефективність таких антибіотиків, як цефалоспорини і хлорамфенікол, не залежить від реакції сечі.

Є антибіотики, що не вимагають корекції дози при нирковій недостатності будь-якого ступеня, але їх небезпечно використовувати при захворюваннях печінки: хлорамфенікол, макроліди, лінкозаміди, тетрациклін (доксициклін і міноциклін), фузидин, рифаміцини, ізоксазолпеніциліни, цефалоспорини III покоління. При печінковій недостатності лікар повинен орієнтуватися на концентрацію препарату в крові і клініку.

Наступним є знання конкретних особливостей хіміопрепарату.

Наприклад, у хворого з пневмонією виділено протей, високочутливий до нітрофурантоїну (фурадоніну). Тим не менш, цей препарат абсолютно не підходить для лікування в даній ситуації. Фурадонін в дуже високих концентраціях накопичується в сечі, проте концентрації його в плазмі крові невисокі і він погано проникає в легеневу тканину. Тому фурадонін, як і всі нітрофуранові похідні, застосовується тільки для лікування інфекцій сечового тракту.

Таким чином, даний принцип – знання фармакології і фармакокінетики хіміотерапевтичних препаратів.

МОЛЕКУЛЯРНА МАСА. Це надзвичайно важливий фармакологічний параметр. Виражається він у дальтонах. Пори мікробної клітини добре пропускають антибіотики з молекулярною масою до 400. Чим вища молекулярна маса антибіотика, тим гірше він проникає в мікробну клітину.

БІОДОСТУПНІСТЬ (ДОСТУПНІСТЬ). Цей термін відноситься переважно до хіміопрепаратів, що приймаються всередину. Виражається він у відсотках від прийнятої дози. Вказаний відсоток визначає, яка частина ліків надаватиме антимікробну дію. Це поняття не аналогічне терміну “всмоктуваність”. Всмоктування завжди більше біодоступності. Іншими словами, біодоступність – та частина дози, прийнятої всередину, яка досягає системного кровотоку в активній формі.

Біодоступність визначається повнотою всмоктування у травному каналі, лікарськими взаємодіями в шлунково-кишковому тракті і, нарешті, метаболізмом у шлунково-кишковому тракті і в печінці (при першому проходженні). При захворюваннях печінки біодоступність може збільшуватися за рахунок розвитку внутрішньопечінкових шунтів, що зменшують швидкість метаболізму препаратів у печінці.

При внутрішньом’язовому або внутрішньовенному шляху введення біодоступність складає 100 %.

ЗВ’ЯЗУВАННЯ З БІЛКАМИ. Після надходження до системного кровотоку частина лікарського препарату зв’язується з білками (переважно з альбуміном), а частина перебуває у вільному стані.

Це співвідношення є надзвичайно важливим показником, який у багатьох випадках істотно впливає на ефективність лікування. По-перше, тільки не зв’язана з білками частина препарату (у тому числі й антибіотика) чинить біологічний вплив. По-друге, кількість вільного препарату може істотно мінятися під впливом різних чинників, наприклад, за рахунок його витіснення іншими сполуками з місць зв’язку з білком.

Збільшення вільної частини препарату приводитиме, з одного боку, до посилення біологічної дії, з іншого – до зростання токсичності. Так, прийом двох лікарських препаратів, які у високому ступені зв’язуються з білком або конкурують за одні і ті ж місця зв’язування, значно впливатиме на концентрації вільних препаратів, ефективність і токсичність кожного.

Наприклад, чітко встановлено, що багато хінолонів витісняють з місць зв’язування з білком непрямі антикоагулянти. Це супроводжується значним зниженням згортальної здатності крові, що вимагає зменшення дози антикоагулянтів. Важливо відзначити, що загальна концентрація препаратів, визначувана звичними хімічними методами, змінюватися не буде.

Крім того, співвідношення вільного і зв’язаного препарату може значно впливати на концентрацію в тканинах. Засоби, більшою мірою зв’язані з білками, гірше проникають у тканини, і навпаки. Тому, призначаючи два або кілька препаратів, завжди необхідно враховувати їх здатність зв’язуватися з білками плазми, особливо при лікуванні новонароджених і хворих з гіпопротеїнемією.

РОЗПОДІЛ. Не менш важливо також враховувати розподіл антибактеріальних препаратів, оскільки навіть висока чутливість виділеного збудника до хіміопрепарату не дає бажаного результату, якщо його концентрація в органах, уражених інфекцією, буде незначною.

ПЕРІОД НАПІВВИВЕДЕННЯ. Це час, за який максимальна концентрація в крові зменшується удвічі. Даний параметр залежить від фармакологічних особливостей препарату і величини дози (в нормальних умовах). При порушенні виведення, наприклад, при нирковій недостатності, час напіввиведення збільшується. Маса тіла не впливає на цей параметр.

Природно, що речовини з великим часом напіввиведення довше циркулюють у крові, отже, інтервал їх введення більший.

Важливим є врахування особливостей макроорганізму. Без цього неможлива адекватна антибіотикотерапія. Тому слід розглянути дане питання детальніше.

Вік. Вік хворого обов’язково повинен враховуватися при виборі хіміопрепаратів.

Кислотність шлункового соку. Як відомо, всмоктуваність багатьох ліків залежить від кислотності шлункового вмісту; вона, у свою чергу, пов’язана з віком. У дітей до 3 років кислотність шлункового соку менша, потім вона підвищується. Максимум її припадає на вік 20-30 років, після чого настає поступове зменшення.

Бета-лактамні антибіотики, що приймаються всередину, краще всмоктуються при низькій кислотності в шлунку. Деякі ліки, наприклад, слабкі кислоти (кетоконазол), краще всмоктуються при високому вмісті соляної кислоти в шлунку.

Функція нирок також змінюється з віком. Функція виділення нирок у новонароджених понижена і досягає рівня дорослих у віці 2-12 місяців. Тому у новонароджених період напіввиведення буде помітно більшим, що необхідно враховувати при дозуванні лікарських препаратів, які виділяються нирками.

З віком настає поступове фізіологічне зменшення швидкості клубочкової фільтрації. Таке явище зустрічається майже у всіх осіб старше 60 років. При цьому рівень сечовини і креатиніну в плазмі залишається в межах норми. На фоні вікового зменшення швидкості клубочкової фільтрації сповільнюється виведення тих антибіотиків, які виділяються нирками. Це може призвести, наприклад, до ото- або нефротоксичності при використанні аміноглікозидів.

Стан печінкових функцій. Багато антибіотиків у печінці піддаються біотрансформації. Деякі з них виділяються переважно з жовчю.

Майже у всіх довідниках про антибіотики вказується, що новонародженим хлорамфенікол і сульфаніламіди не призначаються через небезпеку гепатотоксичної дії. Печінка новонародженого недосконала. Хлорамфенікол (левоміцетин) у печінці – зв’язується з глюкуронідами. У новонароджених існує недостатність глюкуронілтрансферази, що призводить до накопичення в плазмі токсичних концентрацій незв’язаного хлорамфеніколу. Результатом є розвиток”сірого”синдрому; важкий колапс, нерідко зі смертельним закінченням.

Сульфаніламіди мають загальні активні центри зв’язування на сироваткових альбумінах з білірубіном. У новонароджених при призначенні сульфопрепаратів можливе значне підвищення непрямого білірубіну з розвитком білірубінової енцефалопатії.

Стан кісткової тканини. Тетрациклін не призначається у вагітних і дітей у віці до 8 років. Тетрациклін порушує процес утворення зубної емалі у дітей, а оскільки вони проникають через плаценту, то цей процес може початися ще внутрішньоутробно.

Крім тетрацикліну, у дітей не призначаються фторхінолони (ципро- флоксацин, пефлоксацин тощо). На тваринах доведено, що ця група препаратів викликає артропатії і порушення утворення хряща у молодняка.

На закінчення про вплив віку на вибір антимікробних препаратів слід зазначити, що алергійні реакції будь-якого типу частіше зустрічаються у немолодих хворих.

Генетичні аномалії. Серед генетичних аномалій, що впливають на вибір антимікробних засобів, одним із найбільш вивчених є дефіцит глюкозо-6- фосфатдегідрогенази (Г-б-ФДГ). Даний фермент, локалізований у мембрані еритроцита, впливає на її проникність. Особи з дефіцитом Г-б-ФДГ схильні до гемолітичних реакцій. Деякі речовини, зокрема сульфаніламіди, нітрофурани, хлорамфенікол, здатні блокувати Г-б-ФДГ. На фоні прийому цих препаратів дефіцит даного ферменту посилюється і розвивається гемоліз.

Цукровий діабет. Сульфаніламіди (особливо пролонгованої дії) і хлорамфенікол підсилюють гіпоглікемічний ефект похідних сульфанілсечовини (толбутамід, хлорпропамід і ін.), що потрібно враховувати при такій комбінації.

Інші аспекти. Цефалоспорини, хлорамфенікол, ізоніазид, налідиксова кислота, нітрофурантоїн. бензилпеніцилін, стрептоміцин і тетрациклін можуть обумовлювати хибнопозитивну реакцію виявлення глюкози в сечі. Ця реакція має місце при використанні методик, які ґрунтуються на реакції відновлення. При застосуванні глюкозооксидазної методики визначення глюкози в сечі помилка виключається.

У хворих на цукровий діабет, особливо з ангіопатіями, порушене всмоктування при внутрішньом’язовому введенні. Це необхідно враховувати і при необхідності користуватися внутрішньовенним шляхом введення антибіотиків.

Вагітність. Майже всі хіміопрепарати в тому чи іншому ступені проникають через плаценту. Це створює можливість негативної дії на плід.

Так, наприклад, описані випадки втрати слуху у дітей, матерям яких під час вагітності вводили стрептоміцин. Крім того, при використанні деяких антибактеріальних препаратів, наприклад, тетрацикліну, у вагітних частіше можливий розвиток некрозу печінки, панкреатиту, ниркової недостатності.

Доведено також, що сироваткові концентрації при лікуванні ампіциліном у вагітних менші, ніж у невагітних жінок. Це пояснюють швидшим виведенням і збільшенням (за рахунок плода) об’єму розподілу. Висновок: для досягнення терапевтичного ефекту у вагітних дози ампіциліну повинні бути великими. Цілком імовірно, що це може стосуватися й інших антибіотиків.

Серйозних досліджень про тератогенні впливи антибіотиків на плід у людини не проводилося. На підставі експериментів у тварин вважається, що пеніциліни (за винятком тикарциліну), цефалоспорини й еритроміцин тератогеністю не володіють і можуть застосовуватися у вагітних.

Грудне харчування. Більшість антибактеріальних препаратів виділяється з молоком матері, а деякі з них – у великих концентраціях. Це може призвести до появи ряду побічних ефектів у грудних дітей.

Наприклад, прийом навіть не дуже високих доз сульфаніламідів годуючою матір’ю може викликати у немовляти збільшення не зв’язаного з білком білірубіну і, як наслідок, – білірубінову енцефалопатію. У зв’язку з цим також дуже важливо враховувати особливості застосування хіміопрепаратів у годуючих матерів.

Стан функції нирок. З теоретичної і практичної точок зору стан печінки і нирок надзвичайно важливий при антибактеріальній терапії. Тому в анотації при описі кожного препарату вказується ступінь його біотрансформації в печінці і шляху виділення з організму. При використанні антибіотиків з високим рівнем печінкової біотрансформації можливе накопичення їх в організмі при порушенні функцій печінки. Також дуже важливий стан печінкових функцій, якщо головним шляхом виділення препарату є печінковий (з жовчю і калом). Такі засоби, як еритроміцин і його похідні, лінкоміцин, кліндаміцин, хлорамфенікол, виділяються з жовчю. Тому при захворюваннях печінки їх використовують з обережністю. Пильна увага до стану функцій печінки потрібна також при лікуванні метронідазолом, кетоконазолом, міконазолом, нітрофурантоїном, фузидієвою кислотою.

Існує й інший аспект. Деякі антибіотики (ампіцилін, нафцилін) у великих кількостях виділяються з жовчю, тому їх застосовують при інфекціях жовчовивідної системи. При механічній жовтяниці вони малоефективні, оскільки накопичення їх у жовчі стає недостатнім.

Нирки – головний орган виділення. Це повною мірою стосується антибактеріальних препаратів, більшість з яких виділяється нирками з сечею. Практично стан функції виділення нирок визначається за рівнем клубочкової фільтрації. Конкретні дані щодо корекції доз та інтервалів уведень наведені при описі кожного препарату.

Антибіотики: правила, які потрібно знати при лікуванні

Відкриття антибіотика називають найвидатнішим відкриттям цього тисячоліття. Проте вчені прогнозують, що дуже скоро настане той час, коли антибіотики не будуть ефективними, і людство знову буде охоплено епідеміями. Причиною тому є безконтрольне використання антибіотиків у виробництві продуктів харчування та неправильному лікуванні. Не призначайте собі антибіотики самостійно – звертайтесь до лікаря та використовуйте результати лабораторних досліджень при лікуванні!

Правило 1. Якщо Ви захворіли, треба йти до лікаря.

Чому? Тому що самолікування зазвичай направлене на усунення симптомів, а не причини захворювання. При звичайному ГРВІ (ОРЗ) це часто спрацьовує. Проте якщо Ви на третій день не відчуваєте покращення або відчуваєте погіршення – дивіться правило 1. Діагностувати захворювання та призначити лікування повинен лікар!

Правило 2. Призначення лікування безпосередньо залежить від того, чим спричинене інфекційне захворювання: бактеріями, вірусами, грибками.

Небезпека бактеріальної інфекції полягає у виділенні бактеріями токсинів (отрут), які є причиною запальних процесів, викликають інтоксикацію організму і пошкоджують внутрішні органи.

Точно визначити збудника захворювання можливо тільки за допомогою лабораторного аналізу.

Важливо: призначати самому собі антибіотики неприпустимо! Це призведе лише до того, що частина збудників виробить резистентність, і наступного разу хворобу буде вилікувати набагато складніше.

Правило 3. Будь-які антибіотики слід приймати ТІЛЬКИ за призначенням лікаря!

Основне правило – використовувати антибіотики тільки в тих випадках, коли без них неможливо обійтися. Розпізнати симптоматику, правильно прочитати результати досліджень, розрахувати дозу ліків у залежності від віку, стану здоров’я, враховуючи фактори токсичності, може лише лікар!

Не займайтеся самолікуванням!

Аксіоми про антибіотики та їх пояснення

Призначати антибіотики при вірусних захворюваннях НЕ МОЖНА!
Антибіотики пригнічують ріст тільки бактерій. Віруси не є бактеріями, тому антибіотик на них не діє.

Призначати антибіотик для профілактики МОЖНА тільки у випадках особливо небезпечних захворювань: чума, коклюш, менінгіт.
У профілактичних цілях можливий прийом антибіотиків тоді, коли є ризик зараження особливо небезпечними інфекціями, такими як чума, менінгіт, сибірська виразка тощо. В інших випадках – не можна.

Приймати антибіотики з метою уникнення ускладнень при вірусних захворюваннях НЕ МОЖНА!
Антибіотик пригнічує ріст певних бактерій. Віруси не є бактеріями. Тому антибіотик починає впливати на клітини людини, чим пригнічує імунну систему. Це дає можливість розмножуватись «поганим» бактеріям. Отже, антибіотик не зменшує імовірність ускладнень після ГРЗ, а, навпаки, «заважає» організму боротися з вірусною інфекцією.

Якщо протягом 72 годин після початку прийому антибіотика поліпшення не спостерігається, значить збудник до цього антибіотика стійкий, і його слід замінити.
Безконтрольний прийом антибіотиків для лікування, постійне використання антибіотиків у виробництві м’яса, і останні на них більше не діють. Чим частіше ви приймаєте антибіотики «для профілактики», тим більша імовірність того, що вони не будуть діяти під час хвороби.

За прогнозами ВООЗ, вже через 10-20 років практично всі існуючі мікроорганізми можуть стати резистентними до антибіотиків.
Більше половини антибіотиків, що виробляється у світі, використовується в тваринництві, де з’являється велика кількість бактерій, що є стійкими до антибіотиків. Ці бактерії потрапляють у воду, ґрунт, м’ясо і, як результат, в організм людини. Антибіотикорезистентність (коли бактерії не реагують на антибіотики) зростає кожного року. Якщо ситуація не зміниться, то дуже скоро ми можемо повернутися в час, коли звичайна бактеріальна інфекція буде вбивати, спричиняючи пандемії.

Призначення «правильного» антибіотика можливе тільки після мікробіологічного аналізу.
Окремі антибіотики вбивають тільки окремі мікроорганізми. Призначення антибіотика без дослідження призводить до того, що, з одного боку, він може не подіяти взагалі або подіяти частково, вбивши лише 1 мікроорганізм із декількох. Часто виникає ситуація, коли патогенний мікроорганізм замість того, щоб бути «пригніченим» антибіотиком, навпаки – звикає до нього, виробляючи «стійкість».

Мікробіологічне дослідження дає змогу точно виявити перелік усіх патогенних мікроорганізмів, що спричинили захворювання та індивідуально визначити антибіотики, які будуть ефективними у кожному конкретному лікуванні. Саме тому мікробіологічне дослідження потрібно робити перед кожним прийомом антибіотика!

Правило 4. Основним методом діагностики бактеріальних інфекцій є мікробіологічне дослідження (бакпосів).

У світі існує понад 400 видів патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів, які можуть спричинити захворювання, та приблизно 70 діючих речовин антибіотиків, що можуть пригнічувати їх ріст. Кожен антибіотик діє тільки на певні мікроорганізми.

Важливо: антибіотика, який би пригнічував ріст одразу усіх мікроорганізмів, не існує!

У лікарів є протоколи лікування, та, на жаль, існує 2 величезних проблеми.
1. Не завжди за симптомами можна визначити вид збудника захворювання, а отже – вибрати правильний антибіотик.
2. Проблема антибіотикорезистентності бактерій, або стійкість до антибіотиків. Навіть якщо був вибраний «правильний» антибіотик за протоколом лікування – це не є гарантією того, що він спрацює. Адже безконтрольне використання антибіотиків у світі призвело до появи великої кількості бактерій, які стійкі до тих чи інших антибіотиків.

Ідеальним діагностичним засобом при лікуванні бактеріальних інфекцій є лабораторне мікробіологічне дослідження. І якщо при звичайному захворюванні його, як правило, не призначають, то при ускладненнях або важких випадках, коли є небезпека для життя людини, він є просто незамінним.

Мікробіологічне дослідження (бакпосів) – це аналіз, метою якого є виявлення та ідентифікація виду патогенного мікроорганізму та проведення тестів на визначення чутливості діючої речовини антибіотиків на даний патогенний мікроорганізм.

Іншими словами, даний аналіз дає можливість лікарю побачити, який мікроорганізм спричинив інфекцію, та призначити антибіотик, що зможе вбити саме цей конкретний мікроорганізм.

На жаль, у людини може бути одразу декілька патогенних мікроорганізмів. Тоді для лікування необхідно вибрати той антибіотик, що буде діяти на всі виділені мікроорганізми, або комбінувати прийом одразу декількох антибіотиків. Таку інформацію лікар зможе отримати лише з мікробіологічного дослідження. Після отримання результату дослідження на антибіотикочутливість, при необхідності, проводиться корекція лікування – зміна антибіотика(ів) на більш ефективний.

Головне: для кожного пацієнта – індивідуальний підхід у лікуванні!

Приклад з життя (літо 2016 року): у пацієнта було запалення легень. Перед призначення антибіотика був проведений бакпосів. Від призначеного антибіотика ефекту не спостерігалося. На 3-ю добу був готовий аналіз, який показав наявність у пацієнта аж 3-х мікроорганізмів. Тест на чутливість показав, що з 30 антибіотиків у двох мікроорганізмів була чутливість лише до 1 антибіотика, а інші 29 антибіотиків виявилися не чутливими.
Цей приклад – найточніше пояснення чому іноді антибіотики змінюють, але ефекту від лікування не має.

Мікробіологія нового рівня – можливість визначення максимально діючого антибіотика за мінімальний час.

Наразі в Україні результати мікробіологічних досліджень використовуються лікарями набагато рідше, ніж необхідно, що спричинено низькою якістю такого аналізу: довгий час проведення таких досліджень та відсутністю якісних сучасних матеріалів та обладнання, необхідних для їх проведення. В деяких випадках використання результатів мікробіологічного дослідження взагалі не бралося лікарями до уваги.

Ситуація може і повинна змінитися. Інститут мікробіологічних досліджень є унікальною лабораторією, що зможе надати вичерпну інформацію для лікування пацієнтів у максимально стислі строки.

Як результат – лікар має швидкий і точний інструмент для вибору антибіотика(ів) та розрахунку дози прийому для кожного конкретного пацієнта, яка, з одного боку, буде достатньою, щоб знищити шкідливу бактерію, а з іншого – не завдасть шкоди здоров’ю.

Мікробіологічне дослідження в сучасній лабораторії «Інститут мікробіологічних досліджень»

«Вузькі місця» звичайного мікробіологічного дослідження

Результат з ідентифікованим мікроорганізмом та антибіотикочутливістю можна отримати вже на 3 добу (бактерії) та на 5 добу (гриби)

Лікар має лімітованість у часі, протягом якого треба прийняти рішення щодо схеми лікування. А звичайна тривалість дослідження – 7-10 днів

Високоякісні французькі поживні середовища дозволяють виростити та ідентифікувати декілька мікроорганізмів одночасно (в т.ч. навіть незначну кількість, рідкісні або «заліковані» мікроорганізми)

Недостатня кількість та якість матеріалів та приладів, що використовуються під час дослідження. В основному використовуються поживні середовища вітчизняного виробництва та країн Азії

Сучасний мікробіологічний аналізатор Vitek 2 Compact дозволяє у дуже стислі строки провести дослідження на чутливість до 20 антибіотиків одночасно. Це дає можливість не тільки точно визначити ефект від антибіотика («чутливий» / «помірно-чутливий» / «резистентний»), але й надати лікарю МІК (мінімальну інгібуючу концентрацію) – показник, що визначає найменшу концентрацію антимікробного препарату, яка повністю пригнічує ріст бактерій. Він необхідний лікарю для розрахунку дози препарату. Особливо це важливо при лікуванні дітей та людей, схильних до алергії на антибіотики, а а також пацієнтів з ослабленим імунітетом.

Обмежена інформативність результатів досліджень для лікаря ( зазвичай тести на антибіотикочутливість проводяться всього до 2-8 антибіотиків та виконуються класичним методом, що має ряд недоліків у порівнянні з результатами, отриманими на автоматичному аналізаторі).

Лабораторія «Інститут мікробіологічних досліджень» проводить дослідження не тільки на виявлення міцеліальних та дріжджоподібних грибів , але й на визначення їх чутливості до антимікотиків.

Даний вид діагностики мікозів (міцеліальних та дріжджоподібних грибів) з ідентифікацією збудника захворювання та визначенням чутливості до антимікотиків є рідкісним для медичних лабораторій України.

Правило 5. Необхідно приймати повний курс антибіотика, що був призначений лікарем, чітко дотримуючись часу прийому, кратності та дозування.

Найголовніше в прийомі антибіотика – це дотримання певної концентрації в тілі протягом певного часу. Оскільки розрізняють дозозалежні та часозалежні антибіотики, дуже важливим є чітке дотримання тривалості та дози прийому, що була вказана лікарем. Припинення прийому чи зниження дози може призвести до повторної активності даної бактерії та утворення резистентності до антибіотика. Збільшення ж дози може призвести до виникнення побічних ефектів від токсичної дії антибіотика.

Намагайтеся запивати антибіотик водою. Не запивайте антибіотик молоком, кисломолочними продуктами, кавою, чаєм, соками.

Контроль правильної антибіотикотерапії перевіряється повторним проведенням мікробіологічного дослідження.
Після отримання результату дослідження на антибіотикочутливість при необхідності проводять корекцію лікування – зміну антибіотика(ів) на більш ефективний.

Правило 6. Приймайте пробіотики

Прийом пробіотиків дозволить мінімізувати негативну дію антибіотиків.
Під час прийому антибіотиків різко зменшується кількість корисної мікрофлори в кишечнику. На місці корисних мікроорганізмів починають розвиватися патогенні бактерії, які активно продукують токсини, чим послаблюють захисний бар’єр кишечника, а значить, знижують імунітет. Як результат – діарея, дисбактеріоз, болі в животі, алергія та інше.

Мікробіологічний аналіз на дисбактеріоз надасть можливість отримати вичерпну інформацію про мікрофлору кишечника та визначити негативні наслідки антибіотикотерапії.

Звертайтесь до нас, якщо Вам потрібно:

Швидкий, точний і достовірний інструмент для визначення діагнозу, а також призначення ефективного лікування бактеріальних та грибкових інфекцій.
Зменшення кількості ускладнень при лікуванні завдяки таргетній (цільовій) антибіотикотерапії.
Єдиний правильний підхід у «складних» випадках, коли маєте справу з внутрішньолікарняними інфекціями або «хронічними» захворюваннями.
Оптимальний вибір антибактеріального препарату для пацієнта.

Якщо у Вас виникли питання – наберіть наш лікарсько-консультаційний центр: +38 044 229 89 79

В нашому лікарсько-консультаційному центрі працюють лікарі, які зможуть надати Вам вичерпну інформацію про кожне дослідження, правила підготовки та забору матеріалу для дослідження та які дані ви отримаєте у результаті проведення мікробіологічного дослідження у нашій лабораторії.

Читайте також

31 січня 2024 Весняні знижки 2024: Якість та доступність для вашого здоров’я

Ми маємо чудову новину для наших пацієнтів! З 1 лютого запускаємо АКЦІЮ з великими знижками на широкий спектр лабораторних аналізів. Тепер всі важливі дослідження стають ще доступнішими!Глюкоза:Тепер..

Дівчина, дайте мені найкращий антибіотик! Те, що антибіотик не працює при вірусній інфекції, знають вже всі. Коли ж потрібен антибіотик і який? Важливо: кожен антибіотик діє тільки на певні групи ..

Кожен дерматолог знає наскільки складно боротися з грибком нігтів. На відміну від мікозів інших ділянок тіла, оніхомікоз лікується досить довго. В середньому лікування займає 12-18 місяців, поки здоро..

Ми всі прагнемо облаштувати наше житло якомога більше затишно, але часом не звертаємо увагу на дрібниці, які завдають величезної шкоди здоров’ю. Йдеться про чорної цвілі, – цей вид грибів зустрічаєть..

Три основні групи протигрибкових засобів, які використовують в клінічній практиці: азоли, поліени і алліламіни, всі зобов’язані своєю протигрибковою активністю інгибуванюю синтезу ергостеролу або безп..

Грибки – це унікальні створення, здатні підлаштовувати умови навколишнього середовища під свої потреби. Багато грибкових патогенів здатні самостійно змінювати кислотність (pH) середовища, що дозволяє ..

Навколо них завжди точаться запеклі суперечки. Жири поряд з білками і вуглеводами становлять незамінну частину нашого харчування. Але, не всі жири однаково корисні, а бувають і ті, які можуть виклик..

11 березня 2019 Круглий стіл “Актуальні проблеми урогенітального трихомоніазу”

27 лютого 2019р. в конференц-залі «Володимирський» готеля «Хрещатик» спеціалісти нашої компанії провели круглий стіл “Мікробіологічні дослідження в гінекологічній та урологічній практиці. Актуальн..

Malassezia furfur – це коменсальні дріжджові грибки, що мешкають на здоровій шкірі практично у всіх людей. При наявності певних факторів ризику, таких як пригнічення імунітету або прийом антибіотиків.

28 листопада 2019 року Яновська Валентина Володимирівна, завідуюча нашої клініко-діагностичної лабораторії «IMD», к.м.н., виступила з доповіддю «Моніторинг антибіотикорезистентності в Україні 2018-201..

Плодові тіла деяких диких і культивованих грибів містять лікарські сполуки, які використовуються в традиційній медицині і космецевтики. Існує безліч потенційно корисних продуктів на основі грибів, які..

Лабораторія IMD пропонує перевірити наявність антитіл до COVID-19 методом імуноферментного аналізу (ІФА/ELISA).⠀1.Антітела IgМ до коронавірусу SARS-CoV-2IgМ – перша лінія оборони при будь-якому і..

ст.м. Житомирська
пр-т Берестейський, 119-121, корпус 5

ст.м. Оболонь
пр-т Оболонський, 14

Дарницька площа (Ленінградська)
пр-т Соборності, 8/2