Хто продає мед

0 Comments

Зміст:

Дмитро Любченко: Україна проти Німеччини, як кремнієва долина в бджільництві

Він продає свій мед за найвищими цінами в регіоні при цьому йому навіть не потрібно виїжджати з дому. Він створив кооператив пасічників і знає чому заготівельники купують мед за низькими цінами. Це про Дмитра Любченка — пасічника з Дніпропетровщини. Дмитро відверто розповів нам про проблеми медової галузі, формування ціни на мед та прогалини законодавства щодо.

«Якби всі пасічники рахували економіку, ціна меду була б вища»

Kurkul.com: Яка на сьогодні економіка виробництво меду?

Дмитро Любченко: Спробуємо порахувати. В цьому році з зими у мене вийшло 50 сімей. Я зробив по одному відводку, з кожної сім’ї бджіл й отримав 100 сімей на кінець сезону, які виробили, загалом, 3 т меду. На цю кількість продукції, 50 тис. грн — витрати за сезон. В основному це пальне, дрібний ремонт транспорту. Це я рахую по мінімуму, оскільки дещо мав своє, на пасіці працюю сам, бджіл взимку не підгодовую, маю мінімальні витрати на логістику, бо покупці здебільшого приїжджають за медом до мого дому.

Kurkul.com: Як реалізуєте цю кількість меду?

Дмитро Любченко: З тих 3 т, що я отримав, 1,5 т, на жаль, я вимушений був продати в діжках за гуртовими цінами. Ці 1,5 т я продав гуртом по 48 грн/кг. І отримав 72 тис. грн.

Решту, я продаю в роздріб по 177 грн/кг. Це середня ціна, оскільки акацієвий і гречаний мед в цьому році продавав по 233 грн/кг, соняшниковий мед — 150 грн/кг, ріпак — 200 грн/кг. Виходить, що ці 1,5 т я продаю по 177 грн/кг і отримаю 265,5 тис. грн. Проте є один великий мінус — ці кошти надходять невеликими сумами, протягом року, отже фактично назбирати їх не можливо.

Kurkul.com: Фактично ціна гуртова в 4 рази нижчі від роздрібної. То чи реально вижити пасічникові виключно продаючи мед гуртом?

Дмитро Любченко: От зі своїх 3 т, при гуртовому продажу я б виручив близько 150-160 тис. грн. При цьому витрати у 50 тис. грн. Тобто залишається близько 100 тис. грн.

Здається, ніби пристойний дохід за 6 місяців. Але я абсолютно не врахував сюди свою зарплатню. При цьому я цілий рік доглядаю за пасікою, переміщаю 5 т вуликів 2-3 рази за сезон з місця на місце, перебираю кожну рамочку, як мінімум двічі за сезон. І в результаті — 100 тис. грн за сезон. Це смішно до сліз.

Kurkul.com: В тому, що пасічники отримують копійки, вина закупівельників, які «викручують руки» пасічникам?

Дмитро Любченко: Велика проблема і одночасно плюс в тому, що бджільництво в Україні включає велику частину пасічників-любителів. І вони, як правило не заморочуються з підрахунками економіки виробництва. Любителі виробляють 300-500 кг меду для себе і раді, якщо щось ще продали. Але чи вигідно це, і чи покриває хобі витрати — ніхто не рахує.

Що робить експортер? В нього на столі є контракт на експорт, де вже вказана смішна ціна у €1,8/кг за поліфлорний, як правило гомогенізований мед. Він віднімає всі витрати на купівлю меду у пасічників, гомогенізацію, лабораторні аналізи, логістику, закупку нових діжок, сплату податків і думає, на чому можна зекономити, щоб збільшити маржу. Найпростіший шлях звідки взяти фінансові ресурси — це купити мед за скромнішою ціною у первинного виробника-пасічника. Виробник продає і ніхто нікому нічого не винен, бо ціну формує ринок. Не вмієш рахувати витрати, не вмієш цінувати свою працю, не здатний оцінювати ризики от і продаєш по тій ціні яку називає покупець.

А оскільки у нас величезна частка пасічників-любителів, то підприємствам завжди є у кого придбати мед за низькою ціною. Якби більшість рахували економіку, то ніколи б не продавали собі в збиток.

Kurkul.com: Але і в закупівельників маржа невелика — 4-5 грн/кг.

Дмитро Любченко: Закупівельники теж залежні люди, насамперед від ситуації, яка склалася на світовому ринку. Там кожен захищає свої національні інтереси. І у нас буде ціна, коли ми навчимося захищати свої національні інтереси, коли наші експортери будуть відстоювати свій продукт, а не демпінгуватимуть. Демпінг ціни — найлегший шлях завоювати ринок, але цей шлях є і найбільш безперспективним. Працює лише у короткостроковій перспективі.

Європейські покупці і так непогано живуть, а наші один попереду одного хочуть їм угодити з ціною й опускають її просто до таких меж, що європейці думають: «як ви той мед виробляєте, коли нам його привозите по таких цінах?».

«В Німеччині пасічнику для життя вистачає заробітку з продажу меду»

На початку повномасштабного вторгнення Дмитро Любченко разом зі своєю багатодітною сімʼєю переїхав до Німеччини. Там йому пощастило знайти роботу на сімейній пасіці. Ми розпитали його, чи відрізняється пасіка в Україні та Німеччині.

Дмитро Любченко: Я працював на пасіці Юліуса Шіссера. Йому 33 роки, він має дружину та доньку і разом з братом Мареком займається виключно пасікою та збутом виробленої продукції. Заробленого на меді йому вистачає, щоб прогодувати всю сімʼю. Медовий бізнес започаткував ще батько Юліуса Гаінс Шіссер, тому його мед відомий в тому регіоні. Юліус реалізує свою продукцію у власному магазині, через інтернет-магазин, також доставляє у місцеві, невеликі, роздрібні торговельні мережі.

Я ж допомагав йому виготовляти специфічну продукцію — це медові суміші зі спеціями. Туди входили, наприклад куркума, коріандр, ванільна паличка. Все це фасувалось у баночки по 500 мл і заливалось акацієвим медом. І виходила така от цікава суміш з пряним смаком. Також ми виготовляли мед з сухими ягодами. Хоча, це взагалі не мій шлях. Я люблю класику з мінімальними переробками. Мені цікавий оригінальний продукт, яким його зробила природа.

Kurkul.com: Як німецький пасічник реалізовував свою продукцію?

Дмитро Любченко: В Німеччині вже 10-15 років держава дає можливість виробникам первинної продукції заробляти свої гроші. Нехай фермер виготовляє менше, але цінність його продукту вища. У нас рівняють всіх під одну когорту — що великого переробника, що маленького пасічника.

Тобто в Німеччині є сімейне виробництво, де не хочуть зв’язуватися з переробкою. Їм достатньо приїхати на ярмарку 2 рази на тиждень і продати свою продукцію. Також, хто має більші обʼєми, той продає мед в супермаркетах. Тут потрібен не просто мед, а на додачу бренд і асортимент продукції.

Курс для високоефективних аграріїв

Поспішайте долучитись, кількість місць обмежена!

Kurkul.com: Що потрібно німецькому пасічнику, щоб продавати свою продукцію в супермаркеті?

Дмитро Любченко: Я памʼятаю, як ми з Юліусом приїхали до величезного магазину в Франкфурті. Торговельна зала, мабуть, 1000 м2. І він мені каже: «Йдемо до моєї полиці». І я побачив прилавок, де суто його продукція. А поряд також мед від виробників-гігантів. Але продукція Юліуса, наче преміум-рівня і вища якістю. Я його питаю: «А чого гігантів посунули в сторону, а на тобі, з трьома каплями меду, акцентують». І він відповів: «Просто я місцевий виробник. Прізвище мого батька знають всі місцеві люди».

І я його запитав, які документи потрібні, щоб тут продавати. І це виявилась просто товарно-транспортна накладна. Жодних аналізів на якість і вміст. Звичайно, на його баночках з медом є штрих-код, що значить, що продукція пройшла перевірку.

Kurkul.com: Виходить контрольні органи мають такий високий рівень довіри до виробників?

Дмитро Любченко: Не тільки. В Німеччині побудована політика так, що тебе автоматично сприймають, як чесну та добросовісну людину. З іншого боку, якщо одного разу твій мед візьмуть на перевірку і виявлять там те, що не прописано на етикетці, то оштрафують так, що і не снилось. Тому ніхто там не хитрує.

Kurkul.com: Чи практикують здачу меду за гуртовими цінами?

Дмитро Любченко: Так. Гуртова ціна меду в Німеччині корелюється від 5,5 до €10/кг. Смішно чути таку ціну, коли в Україні — €1,2/кг. При цьому ярмаркова ціна мінімально €14/кг і це за ріпаковий мед, який у нас — 5 €/кг на пристойному ярмарку.

Kurkul.com: Чим відрізняється німецький пасічник від українського?

Дмитро Любченко: Німеччина має насичений ринок техніки, і коштує вона дешевше, ніж у нас, відтак навіть невеличкий пасічник може мати навантажувач, пікап з причепом чи підіймач. А у всьому решта вони йдуть за стандартом виробництва. Якщо порівняти з Німеччиною, то Україна — це якась кремнієва долина. Наші бджолярі вигадують удосконалені конструкції вуликів, різні механізми, інвентар для виводу маток, конструкції рамок і т.д. В цьому плані Україна попереду.

Але в іншому — все те саме. Я помітив, що німецькі пасічники, такі, як ми, просто мова інша спілкуються. В них і жарти такі, як і в нас, і проблеми, і мрії.

Це була перша частина інтервʼю. Незабаром читайте продовження, де пасічник Дмитро Любченко розповість, як виробники меду програють заводам-переробникам.

Росія не відніме в України статус медової країни. Як пасічники працюють під обстрілами

ЄС на рік скасував мита і квоти на український експорт, зокрема і на мед, щоб підтримати Україну. Але чи допоможе це “вижити” українським пасічникам, які здебільшого знаходяться в зоні бойових дій або під окупацією.

Україна – один з найбільших експортерів меду у світі. У 2020 році вітчизняні пасічники продали за кордон 81 тис тонн меду, більшу частину – в Євросоюз. Це був рекорд і друге місце у світі після Китаю.

Хоча безмитні квоти на поставки українського меду в країни Євросоюзу становили лише 6 тис тонн, це не зупинило український експорт меду і значна його частина потрапила в країни ЄС з митом.

У травні 2022 року ЄС на рік скасував усі мита і квоти на український експорт, щоб підтримати економіку України під час війни з Росією.

Проте чи могли українські пасічники та заготівельники скористатися цими привілеями? Адже більшість пасік розташовані на півдні, сході та в центрі країни, якраз у тих областях, що опинилися під частковою окупацією або були в зоні бойових дій.

Мед в Україні

За даними ITC Trade Map, у 2021 році Україна експортувала 61,2 тис тонн меду на 144,9 млн дол. Таким чином, за обсягами продажів продукту за кордон країна посіла пʼяте місце після Китаю, Індії, Аргентини та В’єтнаму.

Найбільше українського меду купують Польща, Німеччина, Бельгія, Франція та Литва.

Скільки в Україні пасічників, бджолиних сімей та меду, точно не відомо. За словами голови Спілки пасічників Володимира Стретовича, добровільно зареєстровані 45,3 тис пасічників, які утримують 2,7 млн вуликів. Проте ці цифри занижені, адже лише пасік у країні щонайменше 300 тисяч.

“Через вторгнення Росії кількість пасік зменшилася, а ті, що працюють, не змогли вивезти бджіл на кочівлю. У червні на Букринському півострові було лише 40% пасічників від тих, що приїжджали зазвичай”, – каже Стретович.

До 100 тонн меду за сезон. Як пасічник з Миколаївщини об’єднався з колегами, щоб продавати мед дорожче

У Спілці пасічників знають про сім зруйнованих війною господарств. Однак ці дані навряд чи відповідають дійсності, адже і до 24 лютого у цій галузі були проблеми з обліком.

Через окупацію та бойові дії частина бджолярів виїхала в безпечніші регіони. Забрати з собою пасіки могли не всі. Щоб це зробити, потрібно мати мобільні вулики, транспорт і план, куди їхати. Також бджоли гинули від гучних звуків.

“Бджоли зимують, збиваючись у клуб. Від гучних звуків він розпадається і комахи замерзають. Так сталося цього року через вибухи. Пасічники, де могли, швидко відновили господарства. Бджолопакетів у продажу було достатньо”, – розповів пасічник та експерт з бджільництва Мирон Пундор.

З окупації через “зелений коридор”

Віктор, пасічник у п’ятому поколінні із Запоріжжя, утримує 389 бджолосімей. У 2021 році він зібрав 20 тонн меду, продавав по 63-75 грн за кг. Населений пункт, де живе Віктор, з березня перебуває в окупації. Бої йдуть за 20 км від його дому. Росіяни в селі не живуть, але розмістилися в сусідніх.

Проблеми людей на непідконтрольній території типові: немає ліків, роботи, грошей. Щоб зняти готівку, доводиться платити “підприємцям” 5-20% від суми.

Пасічник вивіз дружину та доньку в безпечніший регіон, а сам залишився доглядати за пасікою – це єдине джерело доходу для родини. 8 серпня він закінчив збір урожаю – відкачав лише 6 тонн продукту.

“У мене всі бджоли вижили, погода сприятлива, але врожай менший, бо соняшнику мало. Росіяни заборонили фермерам сіяти високорослі рослини. Більшість полів у нас під горохом, пшеницею та ячменем. Соняшнику та кукурудзи – близько 30% від минулорічних площ”, – пояснює Арсентьєв.

Однак і такий урожай в окупації продати складно. Щоб вивезти його на підконтрольну територію, потрібно купувати в росіян “зелений коридор”. Скільки він коштує та чи безпечний – чоловік не знає. За чутками, в область приїжджали люди з організації “Крим мед” і пропонували продати їм продукт по 25 грн за кг.

Бджоли не сплять. Як черкаський мед завойовує світ

Пасічники мають проблеми з підготовкою бджіл до зими. Їм потрібні специфічні препарати, які в окупації знайти складно або вони учетверо дорожчі. У найбільш скрутному становищі бджолярі, які інвестували в розширення господарств.

“Знайомий до вторгнення вклав усі вільні кошти в розширення пасіки. Зараз у людини залишилося 10 гривень. Каже, що продаватиме причепи для перевезення вуликів на брухт, щоб вижити”, – ділиться підприємець.

Бджоляр сподівається, що регіон деокупують до холодів. Інакше доведеться виїжджати і починати все спочатку десь у центрі України.

“Не уявляю, як мені перевезти стільки вуликів. Місцеві перевізники деруть по 30 гривень за кілограм вантажу. Моя пасіка обійдеться дуже дорого. Залишати бджіл самих теж небезпечно. Їм потрібна вода, без догляду комахи лізтимуть до людей, тварин. Багато шкоди можуть натворити”, – роздумує він.

Втратив 700 бджолосімей і розвів тисячу

До великої війни Павло Канунніков тримав 700 бджолиних сімей у Дергачівському районі, що на північ від Харкова. Спеціалізувався на заготівлі меду та послугах запилення. Пасіки возив по всій Україні. У 2021 році накачав 14 тонн меду, які продав заготівельникам по 60-65 грн за кг.

“Ми спеціалізуємося на запиленні рослин, тому в нас виходило 20 кілограмів меду з вулика (середній показник – 40 кг – ЕП)”, – пояснює Канунніков.

Його пасіки розташовані в селах біля траси, що веде до російського Бєлгорода. Ворог їхав цією дорогою, тому вже 24 лютого Павло не зміг дістатися до бджіл. Під нищівним вогнем опинилися вулики, обладнання, цех для відкачування меду, транспорт – усе, що чоловік придбав за десять років господарювання.

“Зараз у тих селах ніхто не живе. Там постійні обстріли. Той, хто встиг, виїхав на підконтрольну територію. Решту людей примусово евакуювали в Росію. Я в цю справу інвестував близько 100 тисяч доларів. Зараз усе це під окупацією і, скоріше за все, уже зруйноване”, – каже Павло.

На початку березня чоловік виїхав за кордон, а після звільнення Київщини почав контактувати з партнерами, з якими мав контракти на запилення. Усі хотіли продовжувати роботу, тому Павло вирішив відновлювати пасіку з нуля.

“1 квітня у нас не було жодної бджолиної сім’ї. Зараз їх тисяча. Усі контракти виконали, працюватимемо до 1 вересня. Повне відновлення одного вулика коштувало 100 доларів, це дешевше, ніж торік”, – розповідає підприємець.

Є і проблеми. Через подорожчання пального зросли транспортні витрати. Комендантська година змушує перевозити вулики вдень, а вночі зупинятися в готелях, що теж збільшує витрати. Однак найбільша проблема – як і де відкачати мед. Вручну – нереально, а облаштовувати новий цех – дорого.

Як збирають мед на Миколаївщині

Олег Калінін живе у селі Ковалівці поблизу Миколаєва. У 2021 році його господарство налічувало 300 бджолосімей, але навесні 100 з них загинули. Чому – чоловік не знає, але через війну вулики поки що не відновлює.

Кілька років тому пасічники регіону об’єдналися в кооператив і тримали близько 2 тис вуликів. Проте кооператив розпався. У 2021 році Калінін з іншою родиною створили нове об’єднання, зареєстрували ТОВ. Наразі у них 300 бджолосімей.

“У 2021 році фасований мед у роздріб продавався погано, тому більшу частину продукції ми віддали переробній компанії, а органічний мед – експортерам по 65 гривень за кілограм. Це лише на 5 гривень дорожче від вартості звичайного меду по області. Усього тоді накачали десь 13 тонн продукту”, – розповів Олег.

Ще в листопаді минулого року Олег Калінін розповідав ЕП, як працює кооператив бджолярів на Миколаівщині

Пасічник прогнозує, що у 2022 році врожай буде вдвічі менший через загибель бджіл, погоду і війну. “На Миколаївщині дощу не було з травня. Пересуватися Україною не могли через війну. Хотіли вивезти бджіл на Київщину, Херсонщину, але не вийшло. Добре, якщо 6-7 тонн меду накачаємо”, – говорить пасічник.

Він зібрав непоганий урожай акацієвого меду, а продати не зміг. Роздрібної торгівлі в області майже нема, а у світі на цей товар не було попиту.

“Румунія накачала багато акацієвого меду і перебила попит. Наша акація з їхньою не конкурентна. Вона в них чистіша. Ми поки чекаємо. Цей рік, можна сказати, просто пересиджуємо. Не знаємо, що завтра буде”, – пояснює підприємець.

Хто заробить на скасуванні квот

Попри всі труднощі, Стретович вважає, що у 2022 році меду буде вдосталь.

” Інститут бджільництва прогнозує 100 тисяч тонн. Зважаючи на сприятливу погоду, ми зберемо цього року не менше, ніж торік.

Якщо брати продуктивність наших медодаїв у різних регіонах, де були сприятливі погодно-кліматичні умови, то ця цифра може зрости і до 120 тис тонн.

Однак через відсутність повного реєстру пасічників і їх небажання, навіть будучи оператором ринку, показувати свої здобутки, ми не можемо дати прогноз врожаю меду на важкий 2022 рік “, – говорить голова Спілки пасічників.

Інвестор підприємства з виробництва меду Beehive Ігор Ліскі називає ситуацію з урожаєм 2022 року специфічною.

“Меду менше, бо багато полів не засіяні. Однак навесні утворився надлишок. Весняний збір неможливо було експортувати. З одного боку, далися взнаки логістичні перешкоди, а з іншого – у європейських клієнтів не було попиту. Тому порівняно з минулими роками маємо більше меду”, – пояснює він.

У гривнях закупівельна ціна не зміниться. Стретович прогнозує діапазон 62-70 грн за кг, Ліскі – 60-65 грн за кг. У валюті ціни впадуть з 2,4 дол до 1,6 дол. “Ціна на український мед зараз на піку: з початку 2021 року вона виросла на 30% – із 45 до 60-65 гривень. Це сталося через брак сировини”, – говорить Ліскі.

Проте пасічники не вважають ціну справедливою через зростання курсу валют.

“Реальні ціни в країнах Євросоюзу на український мед – понад 3 євро. Виходить, хтось з ланцюжка на ринку не хоче ділитися з пасічниками. В Україні області-медозбори – це Харківська, Донецька, Луганська, Херсонська, Миколаївська та Одеська. Там або часткова окупація, або бойові дії. Пасічники мають якомога швидше здати мед, бо розуміють: будь-якої миті може щось прилетіти. Тому заготівельники диктуватимуть свої ціни”, – каже Канунніков.

Проблеми мають і заготівельники. За словами Ліскі, експортерам та виробникам бракує капіталу для купівлі меду, а високі відсоткові ставки за кредитами обмежують планову роботу. Проте, на думку інвестора, скасування мит дозволить експортерам бути більш конкурентними на медовому ринку.

“У 2021 році ми продали понад 3 тисячі тонн меду. У 2022 році плануємо експортувати на 35% більше, у тому числі завдяки скасуванню мит”, – каже він.

Пасічники ж, за словами Стретовича, від скасування квот не отримають нічого.

“Вписатися у квоту має експортер, а від її скасування виграє імпортер – сторона, яка купує мед у ЄС. Багато років ішла дискусія: спочатку ЄС поставив квоту 2 тисячі тонн, потім 5 тисяч, 6 тисяч. Ми її вибирали в перші дні січня і продавали в кілька разів більше, тому це умовні цифри”, – говорить Стретович.

Такої ж думки Пундор. Він переконаний, що в експорті реальне значення мають лише наявність меду в Україні та попит на нього в Європі та світі.

Продаж/купити мед в Україні

Купити – продати мед за гуртовими (оптовими) цінами: 312 пропозицій від бджолярів та постачальників в Україні. «Agrotorg» ефективний: успішний продаж меду протягом 3х діб в ~63%.

Всього знайдено, оголошень: 311. Показані: 1 – 20. Режим відображення:

Купуємо мед без антибіотика у населення. Мінімальна партія 300 кг. Розрахунок на місці при закупівлі 100% Гарантуємо порядність при зважуванні і.

Продам натуральний мед із власної пасіки у Прикарпатті, майовий, липовий, гречаний і різнотрав”я, 200 грн літра, можливі обсяги до 300 літрів. Ціна: 200 грн.

Компанія -“НОВА-МЕД”- закуповує мед без антибіотиків цілий рік. Мінімальна партія – 300 кг. Забіраємо від 500 кг по Дніпропетровскій обл.. Індивіду.