Скільки коштує 1 літр горілки Хортиця

0 Comments

Горілка Хортиця Платинум 40% 1 л

Ця горілка має ідеальний смакової баланс – без вираженої спиртуозності. Вона не просто м’яка – а вишукано м’яка, з гармонійним смаком і ароматом. Бармени рекомендують її як кращий варіант для приготування коктейлів. Виготовляється на основі живої природної води і кращого спирту нового покоління «Пшенична сльоза».

Вода питна підготовлена артезіанська, спирт етиловий ректифікований Пшенична сльоза, настій спиртовий вівсяних пластівців, цукор

Відгуки

Схоже, що на цей товар поки немає відгуків. Стань першим, хто залишить свій відгук!

НАЙПОВНІШИЙ ГІД З ГОРІЛКИ

У словнику Даля немає окремого визначення слову «горілка», і згадується воно лише у контексті слова «вода» (утворено у зменшувальній формі як «папка», «мамка» тощо), а також в описі слова «вино». Все тому, що до середини ХІХ ст. горілкою цей алкогольний напій ще не називали. Чи можна сказати, що горілка була, а слова не було? Так і є!

У царській Росії, а точніше, у її хлібних районах — Тамбовщина, Орловщина, Слобідська Україна, слово «горілка» з’явилося наприкінці ХІХ століття.

До кінця ХІХ століття напій називали по-різному: гарячим вином, медом – якщо на меду, квасом – на житній основі, пивом – з ячменю та хмелю.

На Заході перші горілки називали aqua vitae (з лат. — вода життя), саме від цієї назви й утворені у польській та українській мовах слова okowita, оковита. Інші ж варіанти польської та української назви горілки тяжіють якраз до давньої назви напою на Русі: від «гарячого вина» (вино, яке горить) утворені «gorzalka» та «горілка».

1. Історія горілки: як усе починалося

Картина К.Е.Маковського “Поцілунковий обряд” (Бенкет у боярина Морозова). На сюжет із повісті А.К.Толстого «Князь Срібний»

Займиста природа винних випарів вже була відома стародавнім дослідникам природи, таким як Аристотель і Теофраст. Відповідно до україномовної Вікіпедії, спосіб отримання спирту міститься в записах перського лікаря, алхіміка та філософа IX століття Ар-Разі. У той же час в англомовній Вікіпедії згадується, що перегонка вина засвідчена в арабських працях, що приписуються аль-Кінді (бл. 801–873 рр. н. е.) та аль-Фарабі (бл. 872–950 рр.), а також у 28-й книзі аз-Захраві (936–1013 рр.) Китаб аль-Тасріф. Важливо, що і сам Ар-Разі, та інші вчені-експериментатори античності видобували спирт для роботи з цінними ефірними оліями та есенціями.

Згідно з Хімічною енциклопедією, у XI-XII століттях перший етиловий спирт був здобутий і в Італії. Таддео Альдеротті (1223-1296) описував метод концентрації спирту, що включає повторну фракційну перегонку через перегінний куб з водяним охолодженням, за допомогою якого можна було отримати чистоту спирту 90%. Він був названий “spiritus vini”, буквально “дух вина”, після чого у побут увійшло слово “спирт”. Тільки на цей раз його почали «гнати» як напій.

Вважається, що на територію сучасної Росії вперше горілка потрапила у 1386 році — свою виноградну aqua vitae московському князю Дмитру Донському привезли генуезькі посли як подарунок.

Вільям Похльобкін у своїй книзі «Історія горілки» називає датою виникнення вітчизняного винокуріння інтервал між 1460 та 1500 роками, а місцем – один із московських монастирів. Найімовірніше, це був монастир Чудів, що у Кремлі. А до початку XVI століття гаряче, або палаюче вино вже було в побуті.