Расширение ЧЛС обеих почек: причины и лечение

Расширение чашечно-лоханочной системы почек (синоним: пиелоэктазия; аббревиатура: ЧЛС) – патологическое состояние, которое вызывается заболеваниями органов мочевыделительной системы. Основной метод диагностики – ультразвуковое исследование (УЗИ). Неосложненная пиелоэктазия в лечении не нуждается. Прогноз зависит от причинного заболевания и состояния здоровья пациента. В международной классификации болезней 10-го пересмотра (МКБ-10) расширение ЧЛС обеих почек обозначается кодом N28.

ЧЛС: функции, строение

В человеческом теле есть две почки, фильтрующие кровь и образующие мочу. Метаболические отходы удаляются из организма с мочой. Также почки синтезируют гормональные вещества, помогающие регулировать кровяное давление. Почечная дисфункция сопровождается водно-электролитными, кислотно-щелочными, энергетическо-белковыми и другими расстройствами.

Моча, образовавшаяся в почках, собирается в нескольких небольших полостях. Каждая из них имеет форму, напоминающую чашечку. Все эти маленькие полости вместе называются системой чашечек.

Из почечной чашечки моча переносится в большую полость, которая именуется лоханкой. Она служит резервуаром для мочи, образовавшейся в почках. Расширение чашечно-лоханочной системы называется «пиелоэктазией».

Расширение чашечно-лоханочной системы почек: характеристика патологии

Почки производят мочу, которая содержит отходы, соли и воду. Моча затем вытекает из почек через внутреннюю собирательную систему. Чтобы транспортировать мочу из почечной лоханки в мочевой пузырь, каждая почка должна иметь по крайней мере один функциональный мочеточник.

Важно знать! Наиболее распространенной причиной нарушения оттока мочи (обструкции мочевых путей) являются врожденные пороки развития.

Пиелоэктазия встречается у 1 из 1500 детей. В настоящее время патология обнаруживается в ходе пренатального ультразвукового исследования. При стенозе сохраняется больше мочи, чем может переноситься через мочеточник. Причинами этого препятствия могут быть утолщение уретры, камни и злокачественные новообразования.

Провоцирующие факторы и причины

Нефролитиаз (синоним: почечнокаменная болезнь) – это патологическое образование камней в почечной паренхиме. Большие камни в мочеточнике могут увеличить давление до такой степени, что существует вероятность разрыва почечной ткани.

Расширение (пиелоэктазия) чашечно-лоханочной системы почек может быть врожденным, а также возникнуть после бактериального заражения или вследствие других причин. Даже обструкция мочевых путей или опухоль могут привести к патологии.

Гидронефроз – нарушения оттока мочи вследствие обструкции мочевых путей, которое приводит к пиелоэктазии. В результате почечная ткань умирает.

Артериовенозная фистула вызвана либо травмой, либо злокачественным новообразованием, но иногда появляется по терапевтическим причинам. Заболевание также способно спровоцировать сильную пиелоэктазию.

Патогенез

Патогенез зависит от причинного заболевания. Пиелонефрит, как правило, вызван бактериальной инвазией. Он возникает из-за восходящей инфекции мочевого пузыря и мочеточника, реже патогенные микроорганизмы достигают почечной лоханки через кровоток. Камни в почках, сахарный диабет, пороки развития и низкий уровень потребления жидкости – факторы риска почечнокаменной болезни.

Разновидности аномалии

По этиологии выделяют первичную и вторичную формы. Вторичная означает, что пиелоэктазия возникает вследствие другого заболевания. По степени распространенности бывает двусторонняя и односторонняя дилатация ЧЛС.

Описание симптомов

С появлением пренатального УЗИ большинство пиелоэктазий обнаруживается до рождения. После родов нередко возникают инфекции мочевых путей с лихорадкой или болью в боку (особенно после чрезмерной гидратации). Некоторые стенозы мочеточника нестабильны, поэтому существуют периоды, когда моча отходит нормально. Иногда возникает очень острая боль в животе, которая требует вмешательства врача. Однако чаще всего стенозы мочеточников обнаруживаются случайно во время диагностики.

Расширение члс у беременных

ЧЛС почек может быть расширена во время беременности из-за прогестерона и гормональных изменений. На последнем триместре плод надавливает на мочеточники и способствует обратному забросу мочи в почки. Если она инфицирована, увеличивается вероятность возникновения острого пиелонефрита.

Другая нередкая причина – мочекаменная болезнь. У беременных женщин она встречается чаще всего из-за обезвоживания или длительного применения оксалатных продуктов. Низкое потребление кальция также повышает риск уролитиаза. Рекомендуется соблюдать строгую диету, если имеется риск развития болезни.

Развитие патологии у плода и новорожденного

Антенатальная пиелоэктазия может быть обнаружена у плода ультразвуком уже в первом триместре беременности. Патологическое состояние выявляется у 1% мальчиков и у 0,5% девочек.

Если чашечно-лоханочная система расширена у новорожденного, это может указывать на синдром Дауна. Беременной женщине нужно провести цитогенетическое исследование, чтобы исключить хромосомное заболевание.

Потенциальные риски

Любая форма увеличения почечной лоханки называется гидронефрозом. Он вызван «избыточным давлением мочи в почечной лоханке». Патология может быть связана с обструкцией мочевых путей или пузырно-мочеточниковым рефлюксом. В 5-15% случаев наблюдается двусторонний гидронефроз. Чаще всего обнаруживается пиелоэктазия с левой стороны. Как уже упоминалось, дилатация чашечно-лоханочной системы – признак возможной обструкции мочеточника.

Внимание! На поздней стадии стеноз почечного таза может привести к полному разрушению почки. Тяжело поврежденные паренхиматозные органы также могут увеличить кровяное давление. Функцию ткани почек измеряют сцинтиграфией (специальная техника визуализации).

Диагностика

Важнейшей диагностической целью является выявление первопричины и назначение правильного терапевтического вмешательства. Только около 20-30% пиелокаликоэктазий, которые возникают во время беременности, требуют хирургического лечения. Примерно в 10% случаев оперативная терапия предоставляется после периода наблюдения: от 1 до 1,5 лет. Ранняя хирургия рекомендуется пациентам с болью в животе, рвотой, инфекцией мочевых путей и заметным асцитом.

Ультразвуковое исследование – очень эффективный метод скрининга. Однако УЗИ недостаточно для определения степени расстройства мочевого транспорта и функции пораженной почки. Необходимы дальнейшие диагностические процедуры.

Рекомендуется провести почечную сцинтиграфию, а в редких случаях – точно визуализировать анатомию с магнитно-резонансной томографией. Расширение ЧЛС правой почки быстро выявляется с помощью УЗИ.

Направления лечения

Прежде чем лечить пиелоэктазию, важно знать, что во многих случаях она проходит спонтанно. Дети с хорошей функцией почек и плохой продукцией мочи имеют значительное улучшение в 1-2 месяцы жизни. Спонтанная ремиссия обычно происходит в первые 1,5 года. Если расстройство мочевых путей не регрессирует в дальнейшем курсе или если почка страдает от удержания мочи, необходима хирургическая терапия.

Важно знать! Классическое лечение стеноза – это открытая хирургия с удалением камня из почечной лоханки и расширением мочеточника. Пиелопластика обычно успешна в 95% случаев.

Продолжительность пребывания в больнице составляет 5-10 дней. Во время операции иногда в почку вставляется тонкий внутренний катетер, который проходит через мочеточник в мочевой пузырь. Он помогает расширять ткани и ускорить выход камня.

Примерно через 5 недель после операции внутренний катетер удаляется с помощью цистоскопии под местным анестетиком. В реабилитационном периоде возникает отек мочеточника, который нередко приводит к нарушениям мочеиспускания. Однако, как только новое соединение заживает, мочевой транспорт улучшается. Обычно необходимы ультразвуковые проверки, иногда повторение сцинтиграфии почек.

Предупреждение нарушения и прогнозы

Пациентам рекомендуется увеличить потребление жидкости до 2,0 л в сутки. Если наблюдается выраженное расширение ЧЛС левой почки, необходимо пить даже ночью. Для профилактики мочекаменной болезни подходят минеральная вода (богатая кальцием и гидрокарбонатом), водопроводная вода, травяной чай и разбавленные фруктовые соки. Запрещено пить слишком сладкую воду, много кофе или черного чая и алкогольных напитков.

Важно уменьшить количество белков и увеличить долю фруктов, злаков и овощей в рационе питания. Употребления продуктов, содержащих щавелевую кислоту – шпинат, мангольд или ревень – необходимо сократить. Ежедневно нужно принимать 1000 мг кальция. От алкоголя следует воздержаться, поскольку он увеличивает риск обезвоживания.

Ожирение – основной фактор риска развития пиелоэктазии. Целью является долгосрочное снижение массы тела, умеренное увеличение количества жидкости (полтора-два литра в сутки) и физической активности. Голодание и односторонние диеты противопоказаны.

Основой успешной фармакологической профилактики пиелоэктазии является лечение причинной болезни. У 25 % пациентов случаются частые рецидивы. Препараты выбора для предупреждения камней оксалата кальция – щелочные цитраты или бикарбонат натрия. Оба вещества снижают реабсорбцию цитрата в проксимальных канальцах и, таким образом, уменьшают вероятность литогенеза в различных отделах почки.

Лечение фосфатных камней, вызванных гиперпаратиреозом, – это хирургическое удаление паращитовидной железы с аутологичной трансплантацией. Рекомендуется принимать щелочной цитрат 9-12 г/сут, и бикарбонат натрия 1,5 г. Диуретики (гидрохлортиазид) также могут в значительной степени улучшить состояние пациентов. Лекарственные или народные средства можно принимать как взрослому (женщине или мужчине), так и ребенку (грудничку, дошкольнику) только после консультации с врачом.

Критическим фактором успешного лечения бактериальной инфекции являются полное удаление камней, соответствующая долгосрочная противомикробная терапия и подкисление мочи с помощью L-метионина в дозе 200-500 мг.

Основными причинами образования уратных камней в моче являются гиперурикозурия и кислотное рН мочи. Профилактика – это, прежде всего, диета с низким содержанием пурина, разведение мочи и подщелачивание щелочными цитратами или бикарбонатом натрия. Аллопуринол 100 мг/сут применяется для снижения гиперурикозурии. Увеличение дозы аллопуринола до 300 мг/сут требуется при концентрации мочевой кислоты в сыворотке выше 380 мкмоль/л. Уриновая кислота может уплотнять даже оксалатные камни.

Прогноз благоприятный, если основная причина устраняется. Несвоевременное лечение может грозить уросепсисом – отравлением крови мочой. В норме камни должны отсутствовать в чашечно-лоханочной системе.

ЧЛС нирки: поняття, будова нирок, можливі захворювання і необхідність лікування

У нирок складна будова, яка включає ряд функціональних одиниць. У їх число входить і ЧЛС, тобто чашково-лоханкова система, яка відповідає за збір і виведення сечі, що утворюється в клубочках. Про будову ниркових чашок, що виконуються ними функціях в організмі, можливі захворювання і необхідність лікування буде розказано нижче.

Будова нирки

Де розташована ЧЛС нирки?

Такий орган як нирка є парним, форма бобовидна, розташовується вона в просторі за черевиком. Вона покрита зовні клітинами жиру і паранефральною клітковиною, після – фіброзною щільною оболонкою і паренхімою, тобто функціональною тканиною, в якій здійснюється фільтрація рідкої кров’яної частини і утворюється сеча.

Зсередини поверхня органу представлена чашково-лоханковою системою. 6-12 маленьких чашечок у вигляді келиха з’єднуються широким кінцем з пірамідою, яка виділяє урину, а вузьким з’єднуються один з одним, утворюючи 3-4 великі чаші. Такі структурні елементи потім переходять через вузьку шийку в ниркову лоханку.

Під лоханкою розуміється порожнина, в яку надходить сеча, що виділяється пірамідою. Потім під впливом скорочень гладкої мускулатури вся перероблена рідина йде в сечовий міхур по мочеточниках і потім виводиться повністю з організму людини.

Функціонування чашково-лоханкового апарату та можливі патології

На основі анатомічних особливостей основною функцією чашково-лоханкової системи є збір, первинне накопичення сечі та її евакуація в сечовий міхур.

ЧЛС нирки єдина і цілісна, вона працює злагоджено і чітко. При порушеннях функціонування будь-якого її елемента у людини з’являються порушення нирок зокрема і сечовидільної системи в цілому. Тому дуже важливо знати можливі симптоми дефекту чашково-лоханкової системи для проходження своєчасної діагностики та подальшого лікування.

ЧЛС лівої нирки, а також правої, при різних захворюваннях вражається особливо часто. Нижче будуть розглянуті найімовірніші причини її функціональних і структурних змін.

Вади розвитку з народження

Подібно до будь-якої іншої патології захворювання ЧЛС нирки можуть бути придбаними і вродженими. Серед останніх виділяються:

• мегауретер – сильне розширення сечовика, яке призводить до дефектів виділеної функції;
• стриктури сечовика – раптове звуження або повне зарощення просвіту сечовика, яке призводить до порушення відтоку сечі;
• вроджений рефлюкс сечовика – патологічне закидання урини в ниркову лоханку з мочеточника.

Вроджені вади розвитку органів, що виводять сечу, найчастіше швидко викликають декомпенсацію стану і потребують оперативної терапії.

Гідронефроз

Одним з найчастіших порушень ЧЛС нирки є гідронефроз, викликаний тривалим дефектом нормального сечовиведення. Головними причинами такого стану стають:

• закупорка протоків лоханки або чашечок каменем при МКБ;
• стріктури, які розвиваються в результаті хронічного або гострого запалення;
• зростання в просвіті ЧЛС об’ємного формування – пухлини злоякісні і доброякісні;
• травми нирки.

Порушення відтоку сечі викликає підвищення тиску в чашечках і лоханці, їх дилатацію, тобто витончення поверхні. Часто при цьому ЧЛС нирок розширена. При поширенні процесу патології на паренхіму спочатку відбувається деформація, а надалі повна атрофія клубочків і канальців нирок: орган припиняє функціонувати в колишньому режимі, і відбувається розвиток його недостатності.

Типовими ознаками гідронефрозу є:

• дефект низхідного сечового струму;
• ниркова коліка (раптовий інтенсивний біль в області попереку);
• гематурія, тобто виділення з сечею крові, викликаної пошкодженням тканини нирок і мікротравмами.

При гідронефрозі консервативне лікування неефективне. Його напрямком стає купірування синдрому болю, придушення інфекції та профілактика, зниження тиску, корекція недостатності нирок у період перед операцією.

При гострому гідронефрозі методом невідкладної допомоги стає перкутанна (чрескожна) нефростомія, що дозволяє вивести накопичену урину і знизити в нирці тиск.

Види хірургічної терапії гідронефрозу можуть відрізнятися і визначаються причиною такого стану. Загалом способи оперативного лікування гідронефрозу підрозділюються на органовіддалюючі, органозберігаючі та реконструктивні.

В яких ще випадках вражається ЧЛС правої нирки або лівої?

Пієлонефрит

Під пієлонефритом розуміється хронічний або гострий запальний процес слизової оболонки лоханок і чашечок.

Пацієнти часто цікавляться, що це таке – ущільнення ЧЛС нирок, і які у нього симптоми.

До основних його проявів належать:

• поперекові болі – різкі, гострі або тягнучі, ноющі;
• потемніння урини і дискомфорт під час сечовипускання;
• ознаки інтоксикації: погіршення апетиту, стомлюваність, лихоманка, що доходить до 38-39,5, головний біль.

Типові симптоми пієлонефриту при УЗД – запальні дифузні зміни в структурі ЧЛС обох нирок, ущільнення. Захворювання лікується призначенням тривалого антибактеріального курсу, спазмолітиків, уросептиків. При сильному запаленні ЧЛС обох нирок може знадобитися госпіталізація. Надалі всім пацієнтам важливо дотримуватися спеціальної дієти для нирок, вести ЗОЖ і не переохолоджуватися.

Причини появи та класифікація розширення ниркових лоханок

Пієлоектазія, або розширення ЧЛС нирок, з’являється через порушення відтоку урини. У маленьких дітей патологія виникає через дефекти вродженого характеру. Щоб визначити вроджену аномалію в материнській утробі, жінці роблять УЗД з 15 по 19 тижні її вагітності.

У дорослого розширену лоханку нирки найчастіше діагностують при сечокам’яному захворюванні (сечовик перекривається каменем, який потрапляє в область лоханки). Крім того, злоякісні і доброякісні пухлини, що закривають сечовик, здатні викликати розширення однієї або відразу двох нирок.

При цьому ліва нирка такої патології піддається рідше, ніж права, що пов’язано з особливостями структури органу. Розширення чашково-лоханкової системи класифікується за ступенем тяжкості запального процесу та здатності нирок до функціонування.

Методи лікування розширення

Медичні фахівці в першу чергу усувають причини розширення чашково-лоханкової системи, так як саме на цій стадії можна ефективно лікувати пацієнта і уникнути ускладнень. При проведенні комплексу потрібних обстежень доктор прийме рішення: чи вибрати лікування консервативного типу, чи вже не обійтися без оперативного втручання.

Спочатку пацієнту виписують медикаментозні засоби, оскільки за допомогою лікування препаратами можна мінімізувати запалення. Крім того, хворому потрібна спеціальна дієта. Якщо у пацієнта розширені ниркові лоханки, він повинен перестати приймати сечогінні препарати, в тому числі каву. Потрібно пити рідину помірно, проте не рекомендується доводити до зневоднення організм.

Після прийому медикаментозного курсу лікар знову призначає пацієнту ультразвукове дослідження. Якщо не спостерігається поліпшень у стані, можуть бути призначені кошти, які відпускаються в аптеках виключно за рецептом. Крім цього, в окремих випадках може знадобитися хірургічне втручання. Однак боятися очікуваної операції не потрібно, оскільки вона проводиться через канал сечовипускання, відкрите втручання уникається.

Провівши деякі маніпуляції, хірург налагодить сечовий відтік. Після втручання пацієнтам призначають ліки, що відновлюють загальний імунітет організму.

Подвоєння лоханок

Подвоєна лоханка нирки може довгий час не подавати больових симптомів.

Це аномалія розвитку, при якій чашково-лоханкова система дублюється. Часто люди довгий час не підозрюють, що хворі, адже подвоєння ніяк не проявлятися. Однак така нирка більшою мірою схильна до виникнення запальних процесів. Іноді проблема призводить до порушення уродинаміки і застою сечі. З часом до цього процесу приєднується бактеріальна флора і у людини з’являється біль у попереку і при сечовипусканні. Можливе підвищення температури і набряку, насамперед особи вранці.

Причини подвоєння ЧЛС нирки

Подвоєння нирок може з’являтися в силу впливу шкідливих факторів на жінку при вагітності або причина криється в дефектних змінених генах батьків. При формуванні сечовидільних органів вплив несприятливих факторів може викликати аномалії розвитку:

• недостатнє надходження мінералів і вітамінів;
• іонізуюче випромінювання;
• прийом ряду лікарських препаратів;
• вживання алкоголю та куріння.

Неповне подвоєння

Такий тип подвоєння є найчастішим порушенням формування сечової системи. Однаково часто зустрічаються неповне подвоєння і лівої нирки, і правої. Орган при цьому збільшено в розмірах, чітко виділяються нижній і верхній відділ, у кожного з яких є своя ниркова артерія. Чашково-лоханкова система не роздвоюється при неповному нирковому подвоєнні, функціонує одна нирка.

Повне подвоєння

При повному подвоєнні замість однієї утворюються дві нирки. Таким чином, подвоєння органу зліва відрізняється тим, що у пацієнта подвоюється ЧЛС лівої нирки. Але в однієї з частин лоханка недорозвинена. Від кожної лоханки виходить окремий сечовик, здатний на різних рівнях кидати в сечовий міхур.

Лікування подвоєння

Терапія подвоєння нирки необхідна при появі ряду ускладнень. Коли ця аномалія не турбує людину, потрібно спостереження. Рекомендується один раз на рік клінічно обстежити сечу і робити УЗД нирок.

При запальних ускладненнях призначають антибіотики великого спектру впливу.

При такому захворюванні часто можуть формуватися камені, що викликають ниркову коліку. У цьому випадку зазвичай призначають фітопрепарати (кукурудзяні рильця, нирковий чай), анальгетики і спазмолітики.

Хірургічне втручання потрібно при важкому гідронефрозі або при захворюваннях, які не піддаються лікуванню медикаментами. Хірурги прагнуть зберегти орган. Проводиться повне вилучення тільки тоді, коли нирка не функціонує. Якщо розвивається недостатність органу, призначається гемодіаліз і пересадка органу.