Які частини мови мають відмінкові форми
Зміст:
Які частини мови мають відмінкові форми
Іменники мають сім відмінків:
Відмінок | Допоміжне слово | Питання | Приклад | |
---|---|---|---|---|
1. | Називний (Н.) | є | — хто? що?; | батько, пісня |
2. | Родовий (Р.) | немає | — кого? чого? до кого? до чого?; | батька, пісні |
3. | Давальний (Д.) | даю | — кому? чому?; | батькові(-у), пісні |
4. | Знахідний (Зн.) | шукаю, бачу | — кого? що? про кого? про що?; | батька, пісню |
5. | Орудний (Ор.) | орудую, милуюся | — ким? чим?; | батьком, книгою |
6. | Місцевий (М.) | стою, знаходжуся | — на (у) кому? на (у) чому?; | на батькові(-у), у пісні |
7. | Кличний (Кл.) | вживається як звертання | батьку, пісне |
Закінчення іменника залежить не лише від того, у якому відмінку й числі він стоїть, а й від його відміни та групи, а іноді — і від значення. Тому в іменниках української мови багато різних закінчень.
Нижче, у таблицях, наведено буквені (не звукові) відмінкові закінчення іменників за відмінами й групами. Якщо в різних іменниках тої самої відміни й групи виступають різні закінчення, то вони подаються через кому: дуба, лісу — -а, -у. Паралельні закінчення в тих самих іменниках подано через похилу риску (це означає: або, або): на коні, на коневі, на коню — -і /-еві/ -ю. Закінчення, що трапляються, як винятки, взято в дужки: бабів— (-ів). Знаком □ показано нульове закінчення: парт, площ — □.
Від- мінки | Однина | Множина | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Тверда група (стіна) | М’яка група | Мішана гупа (круча) | Тверда група (стіна) | М’яка група | Мішана гупа (круча) | |||
Основа НЕ на й (земля) | Основа на й (мрія) | Основа НЕ на й (земля) | Основа на й (мрія) | |||||
Н. | -а | -я | -я | -а | -и | -і | -ї | -і |
Р. | -и | -і | -ї | -і | □ (-ів) | □ (-ей, -ів ) | □ | □ (-ей) |
Д. | -і | -і | -ї | -і | -ам | -ям | -ям | -ам |
Зн. | -у | -ю | -ю | -у | Як у називному або родовому відмінку | |||
Ор. | -ою | -ею | -єю | -ею | -ами | -ями | -ями | -ами |
М. (на) | Як у давальному відмінку | -ах | -ях | -ях | -ах | |||
Кл. | -е | -е, -ю | -є | -е | Як у називному відмінку |
В и н я т к и:
Р. мн. — суддів, гайдамаків, ніздрів, мамів (і мам), бабів (і баб), губів (і губ), легенів (і легень); свиней, мишей, во́шей, статей.
Ор. мн. — сльозами (і слізьми), свинями (і свиньми).
Від- мінки | Однина | Множина | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Тверда група (стіл) | М’яка група | Мішана гупа (кущ) | Тверда група (стіл) | М’яка група | Мішана гупа (кущ) | |||
Основа НЕ на й (день) | Основа на й (край) | Основа НЕ на й (день) | Основа на й (край) | |||||
Н. | □, -о | □ | □ | □ | -и, (-і, -а) | -і | -ї | -і |
Р. | -а, -у | -я, -ю | -я, -ю | -а, -у | -ів, □(□) | -ів, (-ей) | -їв | -ів |
Д. | -ові/-у | -еві/-ю | -єві/-ю | -еві/-у | -ам | -ям | -ям | -ам |
Зн. | Як у називному або родовому відмінку | Як у називному або родовому відмінку | ||||||
Ор. | -ом, -им | -ем | -єм | -ем | -ами, ( -ьми ) | -ями, ( -ьми ) | -ями | -ами |
М. (на) | -і/ -ові/ -у | -і/ -еві/ -ю | -ї/ -єві/ -ю | -і/ -еві/ -у | -ах | -ях | -ях | -ах |
Кл. | -е, -у | -ю | -ю | -е, -у | Як у називному відмінку |
В и н я т к и:
Н. мн. — комарі, пазурі, снігурі, звірі, друзі (хоч це іменники твердої групи); вуса (і вуси), вівса, хліба (і хліби з іншим значенням).
Р. мн. — чобі́т, цига́н, чоловік (у значенні “осіб”); госте́й, ко́ней.
Ор. мн. — гістьми (і гостями), кіньми (і конями), чобітьми (і чоботами, чоботями).
Від- мінки | Однина | Множина | ||||
---|---|---|---|---|---|---|
Тверда група (село) | М’яка група (поле) | Мішана група (днище) | Тверда група (село) | М’яка група (поле) | Мішана група (днище) | |
Н. | -о | -е, -я | -е | -а (-і) | -я | -а (-і) |
Р. | -а | -я | -а | □, (-ей) | □, (-ів) | □, (-ей) |
Д. | -у | -ю | -у | -ам | -ям | -ам |
Зн. | Як у називному відмінку | Як у називному відмінку | ||||
Ор. | -ом | -ем, -ям | -ем | -ами (-има) | -ями (-ьми) | -ами, -има |
М. | -і/ -у | -і/ -ю | -і/ -у | -ах | -ях | -ах |
Кл. | Як у називному відмінку | Як у називному відмінку |
В и н я т к и:
1. Н. і Кл. мн. — очі, плечі.
Р. мн. — очей, плечей (і віч, пліч); винятки із закінченням –ів, -їв.
Ор. мн. — очима, плечима, коліньми (і колінами), крильми (і крилами).
2. Іменники тім’я, вим’я у Р., Д. і М. одн. можуть приймати суфікс -ен-: тімені, вимені (і Р. одн. — тім’я, вим’я; Д. і М. одн. — тім’ї, вим’ї).
Від- мінки | Однина (тінь, ніч) | Множина | |
---|---|---|---|
Основа на НЕшиплячий (тінь) | Основа на шиплячий (ніч) | ||
Н. | □, (-и) | -і | -і |
Р. | -і (-и*) | -ей (-ів) | -ей |
Д. | -і | -ям | -ам |
Зн. | □ | -і (-ів) | -і |
Ор. | -ю | -ями | -ами |
М. (на) | -і | -ях | -ах |
Кл. | -е (-и) | Як у називному відмінку |
В и н я т к и: Н. і Кл. одн — мати. Р. мн. і Зн. мн. — матерів.
*Згідно з нормами “Українського правопису” 2019 року в іменниках III відміни на -ть після приголосного, а також словах кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь в родовому відмінку (кого? чого?) допускається варіативність закінчення –і та –и: любові й любови, радості й радости, солі й соли; гідности, крови, належности, осени, смерти, чести, Ру́си́, Білору́си.
Від- мінки | Однина | Множина | ||||
---|---|---|---|---|---|---|
З суфіксом -ат- | З суфіксом -ен- (ім’я) | З суфіксом -ат- | З суфіксом -ен- (ім’я) | |||
НЕ після шиплячого (теля) | після шиплячого (курча) | НЕ після шиплячого (теля) | після шиплячого (курча) | |||
Н. | -я | -а | -я | -ята | -ата | -ена |
Р. | -яти | -ати | -ені/ -я | -ят | -ат | -ен |
Д. | -яті | -аті | -ені | -ятам | -атам | -енам |
Зн. | Як у називному відмінку | Як у називному або родовому відмінку | ||||
Ор. | -ям | -ам | -енем/ -ям | -ятами | -атами | -енами (-ями) |
М. (на) | -яті | -аті | -ені | -ятах | -атах | -енах (-ях) |
Кл. | Як у називному відмінку | Як у називному відмінку |
6. Закінчення множинних іменників
Іменники, що вживаються тільки в множині, мають такі самі закінчення, як і іменники, що належать до тієї чи іншої відміни: За закінченнями вони розпадаються на чотири групи:
1-й тип — подібні до іменників І відміни;
2-й тип — до іменників ІІ відміни чоловічого роду;
3-й тип — до іменників ІІ відміни середнього роду;
4-й тип — до іменників ІІІ відміни.
Від- мінки | 1-й тип (ножиці) | 2-й тип (сходи) | 3-й тип (вила) | 4-й тип (сани) |
---|---|---|---|---|
Н. | -и, -і | -и, -і | -а | -и, -і |
Р. | □ | -ів | □ | -ей |
Д. | -ам, -ям | -ам, -ям | -ам | -ам, -ям |
Зн. | Як у називному або родовому відмінку | |||
Ор. | -ами, -ями | -ами, -ями | -ами | -ми/ -има |
М. | -ах, -ях | -ах, -ях | -ах | -ах, -ях |
Кл. | Як у називному відмінку |
7. Незмінювані іменники
Не відмінюються:
а) іншомовні слова, які закінчуються на голосний (крім та –я: айва, манія): амплуа, буржуа, кіно, метро, фламінго, кашне, пенсне, парі, колібрі, журі, кенгуру, рагу, Дідро, Пуччині (але пальто відмінюється: пальта, пальту і т. д.);
б) жіночі прізвища на приголосний та -о: про Зою Гайдай, Ларисі Косач, з Оксаною Петрусенко (але чоловічі прізвища відмінюються: про Михайла Гайдая, Юрієві Косачу, з Андрієм Петрусенком);
в) деякі абревіатури: про НТР, на ГЕС (але: до ВАКу, на ЛАЗі).
Визначте, у якому відмінку вжито перші іменники у словосполученнях.
(Як виконувати завдання)
У відповідях використовуйте такі скорочення для відмінків: називний – Н., родовий – Р., давальний – Д., знахідний – З., орудний – О., місцевий – М., кличний – К.
Все про частини мови: пояснення та таблиці
Бакалавр за освітою, отримала диплом журналістики за напрямом “Видавнича справа та редагування” у 2018 році.
Статті автора: 69
Все про частини мови: пояснення та таблиці
Які є частини мови?
Іменник, прикметник, дієслово, займенник – слова, що відомі кожному ще зі школи. На перший погляд, морфологія (розділ мовознавства, який вивчає слова як частини мови) здається складною. Безліч визначень, незрозумілі конструкції та різноманітні виключення можуть заплутати навіть досвідченого спеціаліста. Проте, є дієвий спосіб, як вивчити все про частини мови. Читайте більше на BUKI
Що таке частини мови?
Частинами мови називають певні групи слів, які можна умовно об’єднати в різні класи за спільними ознаками. Наприклад, за граматичним чи загальним значенням, синтаксичною роллю тощо. Перш ніж навчитися розрізняти ці класи слів, почнемо з основного. Читайте більше на BUKI
Які частини мови є самостійними?
Іменник як частина мови У реченні іменник використовують тоді, коли необхідно позначити предмет, речовину, природне явище, певну істоту. Він відповідає на питання «хто?» або «що?», і найчастіше виступає головним членом речення – підметом. Читайте більше на BUKI
Які частини мови є службовими?
Сполучники – це службові слова, які використовують для з’єднання однорідних членів речення і декількох частин складного речення. В українській сполучники відіграють важливу роль, оскільки вони збагачують та увиразнюють мову. Читайте більше на BUKI
Які частини мови мають відмінкові форми
Кількісні числівники змінюються за сьома зразками (типами).
Типи відмінювання | Числівники |
---|---|
I тип | числівник один, одне, одна, одні (1); |
II тип | власне кількісні: два, три, чотири (2, 3, 4), оби, кілька, багато; |
збірні: двоє, троє, четверо, п’ятеро, … десятеро. (2 – 20 і 30); | |
займенники скільки і стільки; | |
III тип | власне кількісні від п’яти (5) до вісімдесяти (80) (крім сорока (40)), кільканадцять, кількадесят (числівники цього типу можуть також відмінюватися, як і числівники II типу); |
IV тип | числівники сорок, дев’яносто, сто (40, 90, 100); |
V тип | числівники від двохсот (200) до дев’ятисот (900), а також кількасот; |
VI тип | числівники тисяча, мільйон, мільярд; |
VII тип | дробові числівники: одна сьома, вісім десятих. |
Відповідають на такі питання:
1) | називний | — скільки? |
2) | родовий | — скількох? |
3) | давальний | — скільком? |
4) | знахідний | — скільки? скількох? |
5) | орудний | — скількома? |
6) | місцевий | — (на) скількох? |
Від- мінки | II тип відмінювання (два) | III тип відмінювання (п’ять) | IV тип відмінювання (сорок) | V тип відмінювання (двісті) |
---|---|---|---|---|
Н. | -а/ -і, -и, -еро | , -о | -сті, -ста, -сот | |
Р. | -ох | -и | -а | -сот |
Д. | -ом | -и | -а | -стам |
Зн. | Як у називному або родовому відмінку | Як у називному відмінку | ||
Ор. | -ома (-ма) | -ма | -а | -стами |
М. | -ох | -и | -а | -стах |
Порядкові числівники, що мають закінчення -ий, відмінюються як прикметники твердої групи: перший (перша, перше), другий, двадцятий, сотий, тисячний, мільйонний; числівник третій (третя, третє) відмінюється як прикметник м’якої групи (див. Відмінювання прикметників).
У складених кількісних числівників відмінюються : двісті тридцять шість — двохсот тридцяти шести.
У складених порядкових числівників відмінюється лише : двісті тридцять — двісті тридцять
1. Числівник І типу один змінюється за родами, числами й відмінками, як займенник той.
Н. | один, одне | одна | одні |
Р. | одного | однієї, одної | одних |
Д. | одному | одній | одним |
Зн. | один, одного | одну | одні, одних |
Ор. | одним | однією, одною | одними |
М. (на) | одному, однім | одній | одних |
2. За II типом відмінюються числівники два, обидва, три, чотири, кілька, багато, усі збірні (двоє, троє, четверо, п’ятеро. ) та займенники скільки і стільки. Причому в непрямих відмінках числівник обидва втрачає частину -два, а збірні — суфікс -еро.
Н. | два, дві/двоє | три/троє | оби, оби | п’ятеро |
Р. | двох | трьох | обох | п’ятьох |
Д. | двом | трьом | обом | п’ятьом |
Зн. | Як у називному або родовому відмінку | |||
Ор. | двома | трьома | обома | п’ятьма/п’ятьома |
М. (на) | двох | трьох | обох | п’ятьох |
Числівники чотири і багато в орудному відмінку, як виняток, мають закінчення -ма: чотирма, багатьма (і багать).
3. За III типом відмінюються числівники від п’яти до вісімдесяти (крім сорока), кільканадцять, кількадесят. цього типу (п’ятдесят — вісімдесят) . В основах числівників шість, сім, вісім чергуються голосні.
Н. | шість | сім | вісім | п’ят |
Р. | шести | семи | восьми | п’ят |
Д. | шести | семи | восьми | п’ят |
Зн. | Як у називному відмінку | |||
Ор. | шістьма | сьома | вісьма | п’ят |
М. (на) | шести | семи | восьми | п’ят |
Ці числівники в непрямих відмінках мають однакове закінчення -и, тільки в орудному — -ма.
Допускають, що числівники цього типу можуть також відмінюватися, як і збірні числівники (тип II). Але ж не кажемо, наприклад, “п’ятьох десятих”, а тільки п’яти десятих; так само не кажемо “сімохсот” чи “сімомстам”, а тільки семисот, семистам. Тому сплутувати відмінювання числівників цих двох типів (власне кількісних і збірних) не слід.
4. За IV типом відмінюються числівники сорок, дев’яносто, сто. Ці числівники в усіх відмінках, крім називного і знахідного, мають однакове закінчення -a: дo сорока днів, сорока робітникам, з дев’яноста учнями, на ста сторінках.
5. За V типом відмінюються числівники від двохсот до дев’ятисот, а також кількасот. У цих числівниках змінюються обидві частини: перша — як відповідний числівник II або III типу, а друга — як іменник . Пишуться вони разом.
Н. | три міста | триста | п’ять міст | п’ятсот |
Р. | трьох міст | трьохсот | п’яти міст | п’ятисот |
Д. | трьом містам | трьомстам | п’яти містам | п’ятистам |
Зн. | Як у називному відмінку | |||
Ор. | трьома містами | трьомастами | п’ятьма містами | п’ятьмастами |
М. (у) | двох містах | двохстах | п’яти містах | п’ятистах |
6. Числівники VІ типу тисяча, мільйон, мільярд відмінюються, як іменники відповідної відміни і групи (див. Поділ іменників на відміни, Поділ іменників на групи, Відмінкові закінчення іменників).
Н. | тисяча | тисячі | мільйон | мільйони |
Р. | тисячі | тисяч | мільйона | мільйонів |
Д. | тисячі | тисячам | мільйону | мільйонам |
Зн. | тисячу | тисячі | мільйон | мільйони |
Ор. | тисячею | тисячами | мільйоном | мільйонами |
М. (у) | тисячі | тисячах | мільйоні | мільйонах |
7. У дробових числівниках (VІІ тип) перша частина (чисельник) відмінюється, як власне кількісний числівник, а друга (знаменник) — як порядковий (при цьому пропускаємо слово частина після назви знаменника).
Н. | одна сьома | три сьомі | вісім десятих |
Р. | однієї сьомої | трьох сьомих | восьми десятих |
Д. | одній сьомій | трьом сьомим | восьми десятим |
Зн. | одну сьому | Як у називному відмінку | |
Ор. | однією сьомою | трьома сьомими | вісьма десятими |
М. (на) | одній сьомій | трьох сьомих | восьми десятих |