Хто був першим архітектором Петербурга та Петропавлівського собору

0 Comments

Петропавлівський собор (Санкт-Петербург)

Петропавлівський собор (офіційна назва — Собор в ім’я першоверховних апостолів Петра й Павла) — культова споруда, православний храм Санкт-Петербурга, на території Петропавлівської фортеці. Збудований у 1712—1733 роках італійським архітектором Доменіко Трезіні за наказом імператора Петра I. Автором креслення дерев’яного шпилю собору був українець Іван Зарудний.

Коротка інформація Петропавлівський собор, Країна .

Висота дзвіниці — 123 м (найвища дзвіниця православних церков у світі та найвища дзвіниця на території Росії). До 2012 року це була найвища будівля Санкт-Петербурга.

Собор є усипальницею російського імператорського дому Романових.

Історія

У 1703 році на березі Неви цар Московії Петро I заснував фортецю, що поклала початок місту Санкт-Петербург. Відразу після цього закладено дерев’яну Петропавлівську церкву, побудовану в 1704 році [1] . Після цього в 1712 році імператор вирішив на місці дерев’яної церкви побудувати великий кам’яний собор. Роботу доручили італійському архітекторові Доменіко Трезіні. Будівництво завершили 1733 року вже після смерті Петра.

Протягом 1733—1858 років (до освячення Ісаакіївського собору) був кафедральним собором.

Після Жовтневого перевороту 1917 року храм перетворили на музей, а значну частину його цінностей перенесли в інші музеї. Собор відкрили для богослужінь у 2000 році, у ньому постійно проходять панахиди за членами імператорської родини.

Некрополь російських імператорів

Від самого початку Петропавлівський собор використовували як некрополь для російських імператорів і членів їх сімей. У 1715 році, ще в недобудованому соборі поховали дружину царевича Олексія Петровича Шарлотту Крістіну Брауншвейг-Вольфенбюттельська, а в 1718 — самого царевича. Петра І поховали в соборі лише 29 травня 1731 року, за 6 років після смерті. Загалом у соборі поховані всі правителі Російської імперії, окрім Петра II (похований у Москві) та Івана VI (місце смерті та поховання невідоме). Поруч із собором є Великокняжна усипальниця, де поховані інші некороновані члени династії Романових.

Цікаві факти

Петропавлівський собор зображений на купюрі в 50 російських рублів.

За час будівництва собору помер 21 Папа і змінилось 8 архітекторів

Папа Урбан VIII 18 листопада 1626 року освятив собор Святого Петра у Ватикані, який зводився понад 120 років. На місці цього храму колись був цирк царя Нерона.

Першу базиліку було споруджено за правління імператора Костянтина Великого на місці садів цирку Нерона. Будівництво храму тривало з 324 р. по 349 р. Невдовзі тут почали проходити папські коронації, які до того відбувалися у Латеранській базиліці. Проект нового собору створений італійським архітектором Донато Браманте. 18 квітня 1506 року було розпочато будівництво. Загалом, до закінчення будівництва, яке тривало 120 років, помер 21 папа і змінилось 8 архітекторів. Кожен з них вносив свої принципові зміни в проект собору – наймаштабніші з них належать Мікеланджело Буонарроті, який працював над собором останні 17 років свого життя.

Перед собором була потрібна площа, яка вміщала б дуже багато віруючих, що приходили сюди, щоб отримати папське благословення. Це завдання виконав Джованні Лоренцо Берніні, який створив протягом 1656—1667 рр. площу перед собором — одне з видатних творів світової містобудівної практики.

Загальна довжина собору 211,6 метри, ширина – 150, висота – 138 метрів. Купол, шедевр архітектури, має всередині висоту 119 м і діаметр 42 м і спирається на чотири потужних стовпа. Загальна площа собору становить 2,1 гектара. У соборі є більше ста гробниць, серед яких 91 поховання папи, могили імператора Священної Римської імперії Оттона II, композитора Джованні П’єрлуїджі да Палестріна, претендента на англійський і шотландський престоли Якова III Стюарта. Останнім похованим є папа Іван Павло II, який помер у квітні 2005 року. Одночасно у храмі може перебувати до 60 тисяч віруючих.

Мати Тереза 26 жовтня 1950 року у Калькутті в Індії заснувала жіночу чернечу конгрегацію “Сестри Місіонерки Любові”. Вона опікувалася хворими та нужденними людьми у всьому світі.