Що роблять на семінарі

0 Comments

Семінарське заняття: визначення, види, завдання, методика розробки

Семінарське заняття є однією з основних форм аудиторного навчання. Поряд з лекцією, консультацією, самостійною та іншими видами робіт, цей урок розробляється за певною методикою і переслідує конкретні цілі. У статті дізнаємося про те, що являє собою семінарське заняття у виші, за якою схемою воно вибудовується і як правильно до нього підготуватися.

  • Що таке семінар
  • Функції цього виду аудиторної роботи
  • Цільове призначення
  • Освітні технології при проведенні семінарів
  • Зміст заняття
  • Різновиди семінарів
  • Розгорнута розмова
  • Доповіді та реферати
  • Семінар-диспут
  • Конференція
  • Інші форми семінару
  • Як розпланувати проведення семінару
  • Підготовка до заняття студентів
  • Методичні розробки семінарського заняття

Що таке семінар

Під цим терміном слід розуміти різновид аудиторських занять. Семінари належать до категорії практичних робіт. Вони призначені для систематизації, поглиблення та закріплення отриманих знань за пройденими темами. За активної участі в ході семінарського заняття студент набуває навичок практичного застосування наявної інформації, розвиває особистісні якості та підвищує свій інтелектуальний рівень. Крім того, практичні заняття є невід ‘ємною частиною навчання майбутніх фахівців, оскільки дозволяють отримати базовий теоретичний досвід, незамінний для здійснення професійної діяльності в подальшому.

Кількість семінарів та тривалість кожного заняття встановлюється навчальним планом кожної дисципліни. Тут же відзначається і змістовна частина роботи. Семінари – це обов ‘язковий елемент гуманітарних і соціально-економічних дисциплін, з яких закріплення знань потребує ознайомлення з додатковими літературними джерелами. Даний вид аудиторного заняття проводиться виключно під керівництвом викладача, в обов ‘язки якого входить підготовка всієї необхідної навчально-методичної документації для проведення уроку, проміжного або підсумкового контролю.

Як правило, семінарське заняття у виші проводиться за найбільш складними темами і пройденими розділами. Завдання викладача полягає у формуванні та розвитку у студентів навичок науково-дослідного мислення, самостійності, активної участі у тематичній дискусії. На семінарах учні діляться своїми умовиводами і висновками, відточують вміння аргументовано викладати особисту точку зору і захищати її.

Функції цього виду аудиторної роботи

У першу чергу варто відзначити контрольну функцію семінарів. Будучи елементом систематичної самостійної роботи, результати проведення занять дозволяють викладачеві зробити висновок про змістовність і глибину отриманих студентом знань. На семінарах педагог має можливість розкрити сильні і слабкі сторони окремої групи, цілого потоку або індивідуально кожного, хто навчається. Своєчасно виявлені прогалини в знаннях студентів вкажуть викладачеві на навчально-методичні помилки, допущені ним у процесі викладу теми.

Залежно від форми семінарської роботи, функція обліку та контролю відображається різною мірою. Наприклад, при розгорнутій бесіді і вікторині функція контролю відіграє більш значиму роль, а при індивідуальних доповідях, виступах з рефератами – менш значиму. Водночас не можна не згадати про пізнавальну та виховну функції, співвідношення яких змінюється залежно від типу семінарського заняття.

Цільове призначення

Завдання семінарського заняття полягають у розвитку пізнавальних навичок, прагненні до самостійного мислення і творчої самодостатності студентів. Якщо лекція, як вид аудиторної роботи, необхідна для ознайомлення з навчальним матеріалом, то семінар призначений для поглиблення, розширення, деталізації та узагальнення засвоєної інформації.

У деяких випадках викладач зберігає за собою право повідомляти додаткові знання з теми, що вивчається під час практичних та семінарських робіт. У процесі навчання студенти відпрацьовують практичні прийоми та використовують ефективні методи аналізу теоретичної концепції дисципліни, в результаті чого набувають вміння та навичок використання сучасних наукових підходів.

Освітні технології при проведенні семінарів

Щоб досягти поставлених цілей і вирішити необхідні завдання, практичні роботи в більшості сучасних вищих навчальних закладів Росії проводяться із застосуванням нових освітніх технологій. Не відмовляються викладачі і від використання традиційних методів семінарських занять, які дозволяють знайти послідовні відповіді на запитання та виконати тренувальні вправи з метою закріплення раніше викладеного теоретичного курсу.

У технологіях інноваційного типу переважає ігровий принцип, використовується схема моделювання з метою відточування навичок міжособистісного спілкування. Досить цікавими і популярними методиками семінарського заняття, на думку педагогів, є ті, в яких реалізуються принципи партнерства.

Застосування актуальних освітніх технологій передбачає організацію різних навчально-перевірочних заходів:

  • ділових та рольових ігор;
  • вікторин;
  • марафонів, що передбачають вираження власних ідей, світоглядних позицій, роздумів;
  • дидактичних ігор;
  • обігравання конкретних ситуацій.

Під час семінарських занять учні мають можливість виступити з доповіддю, рефератом, взяти участь в їх обговоренні. Крім того, використовуються й інші освітні технології – інтелектуальні та комунікативні тренінги; змагання на уважність і смислість. Семінари призначені для того, щоб допомогти студентам плавно перейти від теоретичного навчання до самостійної практичної діяльності.

Зміст заняття

Для реалізації завдань, які стоять перед дисципліною, викладач зобов ‘язаний:

  • завчасно підготувати методичний супровід уроку;
  • спланувати та організувати самостійну роботу учнів;
  • стимулювати розвиток творчих здібностей та ініціативність студентів за рахунок індивідуалізації навчальної програми.

Будь-який з видів семінарського заняття має відповідати вимогам робочої програми, затвердженої на засіданні предметно-методичної комісії кафедри. Практичне завдання учнів є основним змістом семінару. Воно формується таким чином, щоб у ньому були відсутні прямі повтори питань, озвучених на лекції. Крім того, практичне завдання має сприяти пошуку додаткових джерел літератури, розвитку логічного мислення та вмінню шукати альтернативні варіанти вирішення.

З окремих тем дисципліни допускається підготовка відразу двох доповідей з найбільш актуальних питань. Доповідачі призначаються заздалегідь. За кожним виступаючим закріплюється конкретна тема. Принципи вибудовування практичних занять і семінарів:

  • актуальність;
  • аргументованість;
  • взаємозв ‘язок з іншими дисциплінами.

Матеріал, який студент виносить на семінар, повинен включати в себе згадку сучасних досягнень науки або техніки в галузі, що вивчається. Зміст доповіді має бути максимально наближеним до фактичної професійної діяльності за фахом і ґрунтуватися на знаннях і вміннях, сформованих у процесі навчання на попередніх заняттях.

Різновиди семінарів

Викладачі вітчизняних вишів відзначають три види семінарських занять:

  • ті, що проводяться з метою поглиблення вивченого тематичного розділу;
  • ті, що допомагають опрацювати окремі, найбільш важливі і типові в методологічному відношенні теми курсу;
  • спеціалізовані науково-дослідні.

Вибір типу семінару залежить від теоретичної частини та особливостей рекомендованих за нею джерел і посібників. Важливе значення має і рівень підготовленості групи, організованість і працездатність студентського колективу, його спеціалізація та професійна орієнтованість. При виборі виду семінарського заняття викладач також повинен відштовхуватися від досвіду попередніх занять.

Розрізняються практичні заняття і за формою проведення. Їх існує кілька, причому кожна з них покликана забезпечити реалізацію всіх функцій семінару. У вишах Росії семінарські заняття проводяться у вигляді:

  • розгорнутої бесіди;
  • диспуту;
  • обговорення доповідей і рефератів;
  • коментованого читання;
  • вправ на самостійність мислення;
  • письмових контрольних робіт;
  • колоквіуму.

Розгорнута розмова

Дана форма лекційно-семінарського заняття є однією з найбільш поширених. Вона передбачає підготовку всіх студентів групи з планових питань з єдиним переліком рекомендованих літературних джерел. Розгорнута розмова на семінарі може містити не тільки виступи учнів, а й вступне та заключне слово викладача. Відповіді студентів заслуховуються за особистою ініціативою або викликом керівника.

Ця форма семінарського заняття дозволяє залучити до процесу обговорення проблемних питань максимальне число студентів при грамотній, заздалегідь продуманій постановці та використанні мотиваційних, які спонукають до відповіді коштів у вигляді чітко сформульованих додаткових питань до доповідача та інших студентів. Завдання викладача полягає в підтримці високого ступеня концентрації уваги шляхом акцентування уваги на сильних і слабких сторонах виступів одногрупників, нових, раніше не обговорюваних моментах, що відкрилися в процесі.

Доповіді та реферати

Семінарські заняття з філософії або історії зазвичай шикуються за системою підготовлених заздалегідь доповідей, що дозволяє прищепити студентам вміння мислити самостійно, прагнення до пошуку нових фактів, аргументів, прикладів, ідей. У творчій і науковій діяльності дані навички відіграють першорядну роль.

На обговорення семінару доцільно виносити 2-3 доповіді, тривалість кожного з яких не повинна перевищувати 15 хвилин. У деяких випадках крім доповідачів можуть бути призначені опоненти і співдоповідачі, яким дозволено попередньо ознайомитися зі змістом доповідей, щоб уникнути дублювання. Теми семінарських занять, що проводяться в реферативній формі, можуть бути різними. Вони можуть збігатися з формулюванням пункту в плані роботи або частково з однієї з його сторін, пов ‘язаної з практичною актуальністю проблеми. Крім колективної, не виключається також можливість проведення індивідуальної роботи з доповідачами, що неможливо при семінарі, проведеному у формі розгорнутої бесіди.

Цікаво, що обговорення рефератів студентами на семінарських заняттях допускає відхилення від основної теми в бік споріднених дисциплін, затверджених у навчальному плані предметно-цикловою комісією. Реферат – це письмова робота, присвячена конкретній історичній або теоретичній проблемі, огляду художнього твору, науковій монографії під керівництвом викладача. На відміну від доповіді звичайного типу, зміст роботи передбачає значне поглиблення в тему дослідження, наявність власних тез, висновків.

Реферат зачитується під час семінару самим автором. Щоб якісно підготуватися до даного виду роботи, студентам потрібно не менше двох тижнів. У педагогіці семінарські заняття, що проводяться з реферативними доповідями, вважаються доцільними на завершальному етапі вивчення конкретного розділу, коли його основні положення вже обговорювалися.

Підготовка реферату – вельми ефективний спосіб долучити студента з перших курсів до науково-дослідної діяльності. Тематику доповідей викладач рекомендує тим, хто навчається сам. При цьому учасники семінару можуть запропонувати свої теми за умови, що вони пов ‘язані безпосередньо зі специфікою дисципліни, що вивчається. Перш ніж схвалити тему, обрану студентом, викладач повинен ознайомитися з підготовленим ним планом і порекомендувати додаткову літературу.

Семінар-диспут

На відміну від інших форм проведення аудиторського заняття, ця вважається найбільш зручною для вироблення у студентів навичок наводити як аргументи тільки підтверджені офіційні дані. Диспут може бути використаний як самостійна семінарська форма, так і елемент інших видів практичних занять.

Максимально цікаві семінари-диспути при об ‘єднанні декількох навчальних груп. Учні однієї з них готують доповіді, а другої – готуються виступити в ролі опонентів. Про розподіл ролей домовляються заздалегідь. Важливо, щоб питання, що виносяться на обговорення, завжди мали значимість з теоретичної та практичної точки зору. Диспут може бути організований викладачем спонтанно або ж запланований попередньо. Полеміка зазвичай розгорається швидко, стихійно. Під час дискусій студенти відпрацьовують оперативність своїх уявних реакцій і вчаться відстоювати в суперечці особистий світогляд.

Конференція

Це ще одна модель організації семінарських занять, яка має багато спільного з практичною роботою, вибудуваною за доповідною системою. За всіма наявними пунктами плану заняття викладач доручає студентам підготувати короткі повідомлення. На початку семінару керівник бере вступне слово, після чого передає естафету першому доповідачу. По завершенні виступу кожен слухач в аудиторії повинен поставити як мінімум одне питання з розглянутої теми. Відповідно, запитання та відповіді є основною частиною семінару.

Суть семінарської конференції полягає в необхідності поглибленої підготовки студентів. Відомо, що постановка питання потребує детального опрацювання тієї чи іншої теми. Чим ґрунтовніше була проведена підготовка, тим більш складне питання зможе поставити учень. Якщо доповідач не знає відповіді, на питання може відповісти будь-який учасник конференції, який виявив бажання висловити свою точку зору.

Інші форми семінару

Читання джерел з коментарями – це вид організації роботи на семінарі, який переслідує мету осмисленого ознайомлення учнів з рекомендованою літературою. Коментоване читання першоджерел рідко є єдиним елементом заняття. Як правило, робота багато в чому нагадує розгорнуту бесіду, її тривалість становить не більше 20 хвилин. Коментоване читання – це відмінний спосіб привчити студентів орієнтуватися в інформаційних джерелах.

Вирішення завдань на самостійність мислення можуть бути самостійним елементом як розгорнутої бесіди, так і ставитися до обговорення доповідей. Найпопулярніша тактика ведення заняття виглядає так: керівник семінару пропонує кілька актуальних питань, що стосуються конкретної тематики або моделює складні ситуації, що потребують вирішення та подальшого аналізу. Такий вид практичної роботи сприяє поліпшенню у навчальних здібностей глибоко вникати в суть теоретичних проблем.

З метою з ‘ясування або поглиблення рівня знань деякі викладачі воліють проводити колоквіуми-семінари. Їх нерідко організовують у додатковий час для тих студентів, які не проявляють особливої активності на семінарських заняттях.

Як розпланувати проведення семінару

Готуючись до семінарського заняття з філософії або будь-якої іншої гуманітарної дисципліни, викладачеві важливо не втратити взаємозв ‘язок між практичним завданням і лекцією. Семінар не повинен її повторювати, але при цьому керівник повинен зберегти зв ‘язок між його змістом і принциповими положеннями лекційного матеріалу.

Іноді викладачі при розробці семінарського заняття використовують іншу послідовність:

  • спочатку студентів за 15-20 хвилин знайомлять з лекцією, яка розкриває загальні питання і проблеми по темі;
  • потім дається час для самостійної роботи;
  • інша частина заняття відводиться на проведення семінару та висвітлення питань, слабо засвоєних учнями.

Скласти план проведення практичного заняття можна і по-іншому. Для цього лектор надає групі план лекції та перелік рекомендованих літературних джерел. Викладати називає кілька питань, що мають теоретичну значущість і практичний інтерес, але оскільки за браком часу висвітлити їх під час лекції не представляється можливим, докладне спілкування на цю тему буде заплановано на майбутньому семінарському занятті з психології, філософії, соціології, правових та інших дисциплін. Зацікавленість у темі пробудить студентську допитливість, загострить бажання розібратися в проблемах.

У першу чергу учні мають уяснити запропонований план завдання та осмислити винесені для обговорення питання. При розкритті теми семінарського заняття головна роль все ж належить керівнику.

Підготовка до заняття студентів

Перед опитуванням учням доведеться провести чимало часу з книгою. Підготовка до семінарського заняття вимагає звернення до літератури, власних міркувань, уточнення та освоєння нових термінів, категорій. Стикаючись в ході підготовки з незнайомими або малозрозумілими нюансами, студент повинен сам відшукати відповіді або ж поставити своє запитання на самому семінарі. При появі спірних моментів викладачі зазвичай пропонують учням поміркувати над аспектами, які викликають інтерес групи через неоднозначність і суперечливість, що нерідко стає приводом для поділу учасників семінару на дві опонуючі групи. Їх поява – саме те, що потрібно для активізації семінару, дискусії, пошуку істини.

Дотримуючись методичних вказівок до семінарських занять для студентів, у процесі підготовки необхідно ретельно опрацьовувати гостро стоять питання. Навчається достатньо визначити для себе хоча б 1-2 підтеми, в яких він почуває себе досить впевнено і зміг би подискутувати в якості опонента або консультанта доповідача.

На наступному етапі семінару викладач з групою проробляє складну об ‘ємну роботу, заглиблюючись в суть обговорюваних аспектів. Завдяки активній участі в практичному занятті студенти вчаться виступати публічно, оцінювати реакцію слухачів і грамотно викладати свої думки, формулювати аргументи для захисту своєї точки зору. У ході семінару кожен учень має можливість самокритично підійти до оцінки власних знань, порівняти рівні підготовки одногрупників і зробити висновки про необхідність повторного опрацювання матеріалу.

На практичних заняттях студентам слід спиратися на законспектовані лекції, власні нотатки та виписки з підручників, монографій, науково-дослідних статей. Ті, хто сумлінно підходить до навчального процесу, прагнуть удосконалити свій конспект, зробити його інформативнішим і якіснішим. Таким чином, від одного семінару до іншого, відточуючи навички роботи над проблемами, студент наближається до гідного професійного рівня, відповідного обраної спеціальності.

Методичні розробки семінарського заняття

Викладачеві, який готується до проведення опитування в аудиторії, в першу чергу необхідно продумати його структуру. Семінари у вишах повинні обов ‘язково мати:

  • назва, що відображає тему;
  • цілі та завдання заняття;
  • послідовний план;
  • матеріали для контролю рівня знань;
  • навчальні приклади.

Найбільш відповідальною частиною семінарського заняття є контроль отриманих знань. Даний розділ небажано скорочувати або зовсім виключати з плану проведення навчальної години. З метою контролю знань проводять індивідуальну співбесіду з кожним студентом, перевіряють письмові завдання, знайомляться з висновками, висновками або іншими матеріалами учнів – все це дозволяє об ‘єктивно оцінити ступінь освоєння теоретичної частини дисципліни в рамках певної теми.

Для заключної співбесіди викладачеві слід заздалегідь скласти контрольні питання та тестові вправи. Вибір завдань залежить від мети семінару, його змісту. Підбиваючи підсумки, керівник семінару резюмує озвучені в ході заняття положення, використовує спрощені формули для запам ‘ятовування, відповідає на запитання і виставляє відповідні оцінки студентам, відзначаючи найбільш активних і погано підготовлених осіб, призначає тему і дату для відпрацювання, оголошує завдання для самостійної роботи вдома.

При розробці семінарських занять методичні рекомендації служать певним остовом, від якого слід відштовхуватися. У ході підготовки практичної роботи викладач повинен детально ознайомитися з порядком його підготовки, вивчивши вимоги робочої програми дисципліни та сформулювавши цілі і завдання заняття. Тільки після цього можна приступати до розробки плану аудиторського семінару.

Керівник самостійно моделює вступну та заключну частини практичного заняття, попередньо роздає студентам питання та індивідуальні завдання, включаючи науково-дослідні та творчі. Крім того, викладач зобов ‘язаний проінструктувати учнів про те, як їм слід підготуватися до семінару. Для цього педагог оголошує джерела літератури, які найбільш підходять до теми, що вивчається, і ділиться зі студентами рекомендаціями з організації самостійної роботи при підготовці до семінарського заняття. Вибудовуватися воно повинно послідовно:

  1. Будь-який семінар починається з ввідної частини, в якій озвучується мета, завдання і викладається основний задум практичної роботи.
  2. До основної частини заняття належать виступи доповідачів і співдоповідачів, організація дискусії, де кожен має можливість розкрити своє бачення проблеми.
  3. Завершальний етап семінару – це узагальнення та оцінка результатів роботи студентів.

Для зручності та наочності викладачеві рекомендується заздалегідь оформляти розгорнутий конспект семінару з розподілом пунктів плану за часом. При організації практичних занять відіграє важливу роль принцип спільної діяльності. Згідно з дослідженнями різних методик викладання, при спільній навчальній діяльності, спрямованій на пошук відповідей, процес мислення і засвоєння знань є більш ефективним. Семінари ефективні тоді, коли проводяться як попередньо підготовлені колективні обговорення. Така методика побудови практичного заняття дозволяє стежити за динамікою розвитку наукового мислення у студентів.

Семінарське заняття, методика його підготовки і проведення

В умовах сучасної вищої школи поряд із лекцією важливою формою організації навчання є семінарське заняття.

Семінарське (лат. seminariumрозсадник) заняттявид навчальних практичних занять студентів вищих навчальних закладів, який передбачає самостійне вивчення студентами за завданням викладача окремих питань і тем лекційного курсу з наочним оформленням матеріалу у вигляді реферату, доповіді, повідомлення тощо.

Семінарські заняття тісно пов’язані з лекціями та іншими формами навчальної роботи у вищому навчальному закладі та зорієнтовані на формування у студентів умінь і навичок самостійно здобувати знання. Вони сприяють розвитку пізнавальної активності й самодіяльності студентів більшою мірою, аніж будь-які інші форми організації навчання; розвивають логічне мислення, спонтанне мовлення, уміння висловлювати й аргументувати власні думки, критично аналізувати аргументи опонентів, а також допомагають глибокому засвоєнню фундаментальних знань, формуванню переконань, виробленню активної життєвої позиції.

Окрім того, семінарські заняття дають змогу ближче познайомитися зі студентами, донести до них необхідну інформацію, а відтак перевірити, як вони засвоїли її, як користуються нею в навчальній, науковій і громадській роботі. Викладач має змогу враховувати життєвий досвід, теоретичну і практичну підготовку студента, його індивідуальні особливості і здібності, що зумовлює підвищення рівня підготовки кожного студента і цілої групи.

Семінарські заняття у вищій школі виконують такі функції (А. Боднар):

  • – поєднання лекційної форми навчання із систематичною самостійною роботою студентів над підручниками, посібниками і першоджерелами, теоретичної їх підготовки з практичною, формування пізнавальної мотивації;
  • – навчання студентів творчо працювати з підручниками, посібниками та іншими матеріалами, реферувати їх, готувати доповіді, виступи і повідомлення з окремих питань і виступати з ними на заняттях перед студентами групи чи курсу, обстоювати свої погляди;
  • – розвиток творчого професійного мислення, умінь і навичок розумової праці, використання теоретичних знань для розв’язання практичних професійних завдань;
  • – формування у студентів інтересу до науково-дослідної роботи в галузі певної науки і залучення їх до досліджень, які здійснює кафедра, до студентських гуртків і товариств;
  • – організування повторення, закріплення знань, систематичне контролювання роботи студентів і перевірка їх знань, умінь і навичок з окремих тем і розділів програми.

Залежно від ролі семінарських занять в навчально-виховній роботі вищої школи і завдань, що ставляться перед ними, їх поділяють (С. Зінов’єв) на семінари:

  • – що мають на меті поглиблене вивчення певного систематичного курсу і тематично пов’язаних з ним;
  • – що передбачають ґрунтовне опрацювання окремих найважливіших і методологічно типових тем курсу чи однієї теми;
  • – семінари дослідницького характеру, що не пов’язані своєю тематикою з лекціями і передбачають поглиблене розроблення окремих проблем науки.

Незалежно від завдань і змісту виокремлюють просемінарські (підготовчі) і власне семінарські заняття.

Просемінарперехідна від уроку форма організації навчально- пізнавальної діяльності студентів через практичні і лабораторні заняття, в структурі яких є окремі компоненти семінарської роботи, до вищої формивласне семінарів.

Основним завданням просемінарських занять є вироблення у студентів вміння виконувати різноманітні практичні роботи (працювати з підручником, першоджерелами, реферувати літературу, складати тези), тобто просемінари є своєрідними практикумами.

На вибір викладачем різновиду семінару впливають багато чинників: мета заняття і зміст навчального матеріалу, рік навчання (молодші, середні і старші курси), склад академічної групи, рівень підготовки студентів, педагогічна майстерність викладача тощо.

Серед власне семінарських занять найпоширенішими є такі види: розгорнута бесіда, доповідь (повідомлення), обговорення рефератів і творчих робіт, коментоване читання, розв’язування задач, диспут, конференція тощо (А. Алексюк, В. Бондар).

  • 1. Семінар – розгорнута бесіда. На такому семінарі тему поділяють на невеликі за обсягом, але органічно пов’язані між собою питання. Формулюють їх як пізнавальні, проблемні завдання. Виконання одного завдання є основою для виконання наступного. Це дає змогу залучити до обговорення максимум студентів. Доцільно заохочувати слухачів виступати з уточненнями і доповненнями. Цей вид семінару не передбачає письмових доповідей чи рефератів. Його структура: організація групи – вступне слово викладача – власне бесіда – підбиття підсумків заняття.
  • 2. Семінар-доповідь (повідомлення). Такий семінар потребує ґрунтовної підготовки, використання багатьох джерел. Інколи заздалегідь доцільно провести досліди, спостереження, обробити числовий матеріал. Доповідач послідовно викладає свої думки, аргументує їх вагомими фактами, ілюструє переконливими прикладами. Решта студентів уважно його слухають, щоб бути готовими до доповнень, підтверджуючи чи спростовуючи викладене. Цей вид семінару має значні педагогічні можливості, але для їх реалізації необхідна активність студентів.

З метою активізації студентів під час таких занять вдаються до системи опонування. Сутність її в тому, що крім основного доповідача виступають 1–2 опоненти. Усі повинні керуватися певними вимогами до відповідей: чіткість, повнота і точність викладу матеріалу на основі першоджерел і додаткової літератури; ілюстрування прикладами, фактами, цифрами; завершення відповіді логічним висновком; виклад літературною мовою; контакт доповідача з аудиторією тощо.

Опонент уважно слухає відповідь, доповнює її, уточнює незрозумілі місця, висловлює свою думку зі спірних питань, оцінює відповідь. Після виступу опонентів виступають ще 4–5 студентів, а викладач підбиває підсумок. Такий семінар часто набуває ознак дискусії.

  • 3. Обговорення рефератів і творчих письмових робіт. Цей вид семінару за змістом і методикою близький до семінару-доповіді, передбачає взаєморецензування письмових робіт, ознайомлення з роботами і рецензіями на них, відбір кращих для обговорення на заняттях.
  • 4. Коментоване читання. Як самостійне семінарське заняття його практикують рідко. Ефективне воно за необхідності опрацювати певну наукову роботу. Основне завдання коментованого читання полягає у формуванні у студентів уміння аналізувати і правильно тлумачити науковий текст.
  • 5. Семінар – розв’язування задачі. Доцільний такий семінар після засвоєння матеріалу з теми чи розділу курсу. Для цього добирають такі задачі, щоб можна було на конкретних прикладах розкрити органічний зв’язок науки з життям, активізувати пізнавальну діяльність студентів, розвинути у них навички користування довідковою літературою, документацією, даними періодичної преси.
  • 6. Семінар – практична робота. Цей тип семінарських занять проводять у спеціально обладнаних кабінетах, де є можливість використати навчальні і контролювальні машини та інше обладнання, в т. ч. проекційну і звуковідтворювальну апаратуру. Він поєднує елементи семінарського заняття і практичної роботи.

Перед семінаром студенти отримують план заняття – питання, на які вони мають відповідати, літературу і завдання з курсу. Заняття розпочинається зі вступного слова викладача. Далі студентам дають запитання, на які вони можуть відповісти, користуючись контрольною карткою і сигнальною системою. У різних студентів можуть бути різні відповіді – правильні і неправильні, точні і неточні. На пульті управління викладач бачить, який студент дає ту чи іншу відповідь за допомогою однієї з десяти кнопок. На прохання викладача студенти по черзі коментують свої відповіді, доповнюють один одного, пояснюють певні положення. Так само проходить розв’язання і перевірка завдань. Такі заняття можна проводити при вивченні не лише природничих наук (де, крім виконання певних практичних робіт, потрібне докладне чи коротке пояснення ходу роботи, окремих операцій, результатів), а й гуманітарних.

Семінар – практичну роботу використовують також для перевірки знань, умінь і навичок студентів як контрольне заняття. Для цього слід підготувати контрольні картки з відповідними запитаннями і завданнями та відповідями на них, з яких одні будуть правильні і повні, а інші неповні, неточні і неправильні.

7. Семінарські заняття на виробництві. Такі семінари проводять на виробництві, на них обговорюють і розв’язують практичні завдання, пов’язані із застосуванням теоретичних знань на практиці. Перед заняттям 2–3 студенти йдуть на виробництво і за завданням викладача збирають необхідний до занять матеріал. Вони ознайомлюються з нормуванням праці, її оплатою, питаннями матеріального стимулювання тощо. У процесі підготовки до занять ці матеріали використовують усі студенти.

Семінарське заняття проходить на виробництві за визначеним планом за участю в ньому представника виробництва. Прослухавши виступи студентів, він доповнює їх конкретними фактами з виробництва, коментує і допомагає студентам краще зрозуміти те, що вони вивчають.

Після обговорення певних питань проводять екскурсію на відповідні об’єкти виробництва, під час якої студенти не лише спостерігають процес виробництва, а й розмовляють з робітниками, майстрами, начальниками цехів і дільниць.

8. Семінар-диспут (дискусія). Добре продумане його організування захоплює студентів, пробуджує інтерес до предмета, сприяє глибокому засвоєнню навчальної інформації, виховує принциповість, розвиває логічне мислення і мовленнєву діяльність. Він передбачає чітко, конкретно сформульовану тему і залучення до роботи всієї групи. Перелік питань має містити явні і приховані суперечності. Це спонукає мислити, сперечатися, доводити свою точку зору. Керуючи диспутом, викладач має виявляти тактовність, коректність, уважність.

За своєю структурою семінар-диспут містить вступне слово, власне дискусію і підбиття підсумків.

Семінар слід будувати так, що з доповіддю з кожного питання виступає один доповідач, який не розкриває його цілком, що передбачає доповнення, полеміку, обговорення. При цьому у висвітленні питання можуть бути різні погляди, різна оцінка явищ, подій. Завданням викладача є спрямування дискусії в потрібному напрямі, пояснення усіх положень, фактів і явищ, які обговорювали на занятті.

Для ефективного проведення диспуту на семінарських заняттях необхідні такі умови: безперечна спірність предмета обговорення (тезису дискусії); використання об’єктивних аргументів; дотримання правил формальної логіки; зацікавленість студентів – учасників дискусії; високий рівень комунікативних умінь студентів (уміння слухати і вникати в сутність поглядів опонентів, регулювати власний емоційний настрій, орієнтуватися в ситуації спілкування, її цілях, враховувати особистісні якості інших учасників дискусії).

Організовуючи дискусію, слід враховувати суб’єктивні перешкоди залучення до неї: невпевненість у власній позиції; побоювання втратити свій статус; відсутність власної позиції; інтровертованість особистості (небажання розкривати власне Я); негативне емоційне ставлення до об’єкта дискусії (предмета, проблеми) і суб’єктів дискусії (викладача, учасників-студентів); особистісні риси (тривожність, підвищена критичність тощо).

9. Семінар-конференція. Це найскладніший вид семінару. Викладач наперед визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні і додаткові запитання, розподіляє їх між студентами з урахуванням індивідуальних можливостей, добирає літературу, заохочує студентів до пошуку додаткових матеріалів з теми, проводить групові й індивідуальні консультації. Під час підготовки до такого семінару використовують спостереження, матеріали екскурсій, результати досліджень, додаткову літературу тощо. Доцільним є запрошення фахівців з обговорюваної проблеми.

Під час заняття одні студенти виступають із доповідями та повідомленнями, а інші доповнюють їх виступи, ставлять запитання, беруть участь у дискусії. Викладач спрямовує обговорення доповідей проблемними запитаннями, залучає до обміну думок, дискусії.

  • 10. Семінар-прес-конференція. Кілька студентів готують доповіді з питань, передбачених планом семінару. Після виступу доповідачеві ставлять запитання, як це має місце на семінарі-конференції.
  • 11. Семінар–”мозковий штурм”. Його мета – зініціювати максимум ідей для розв’язання проблеми. Викладач формулює проблему у формі запитання. Обговорення починається з виступу студента, який за кілька хвилин має запропонувати власний спосіб розв’язання проблеми. Запропоновані студентом ідеї в обмежений час обмірковують усі учасники семінару. Відтак виступає інший студент і пропонує іншу ідею або розвиває попередню. Кожен учасник семінару може висловлювати власні думки.

Успіх такого семінару залежить від дотримання певних умов: недопущення критики суджень, пропозицій, тез у момент генерування ідей; стимулювання генерування великої кількості ідей за короткий проміжок часу (“ланцюгова реакція”); чітка, зрозуміла всім постановка завдання.

Час проведення “мозкового штурму” не повинен перевищувати двох годин; відповіді, рішення під час заняття пропонують без аргументування. Після генерації ідей проводять їх об’єктивізацію: фіксацію всіх рішень, пропозицій, висловлювань, групування всіх ідей за змістом і призначенням, “звільнення” висловлювань від особистісних ознак шляхом стандартного записування ідей. Критика запропонованих ідей починається на етапі селекції, тобто виділення за певною ознакою, і полягає у визначенні реальності пропозицій, значущості ідей за критеріями їх безпосередньої реалізації, виокремлення тих рішень, що потребують конструктивного розроблення.

12. Проблемний семінар. За змістовим наповненням подібний до семінару–”мозкового штурму”. В. Галузинський та Б. Євтух виокремлюють певні види діяльності викладачів і студентів під час його проведення (табл. 2.2).

Діяльність викладача і студента під час проблемного семінару

Перевіряє ступінь готовності групи до семінару, у разі невиконання домашнього завдання окремими студентами дає їм певний час для його виконання, група виконує додаткове завдання, спрямоване на повторення та поглиблення матеріалу

Пред’являє викладачеві домашнє завдання (конспект, письмову роботу, реферат та ін.), готується до виступу

У разі недостатньої готовності студентів стисло повторює матеріал теми, наголошує на його ключових питаннях

Відповідає на запитання викладача щодо основних положень теми

Пропонує студентам визначити проблеми з цієї теми (економічні, політичні, соціальні, педагогічні, технічні, технологічні, психологічні тощо)

Виконує самостійну письмову роботу щодо пошуку відповідних проблем або відповідає на усні запитання викладача

Читає записи (слухає відповіді), оцінюючи їх, пропонує студентам обрати одну з актуальних проблем для обговорення та розв’язання

Обирає спільно з іншими студентами ту проблему, яка найбільше цікавить групу

Організовує обговорення обраної теми, з’ясовує її ключові проблеми, на яких прагне зосередити увагу та кмітливість студентів

Бере активну участь в обговоренні та розв’язанні окремих ключових проблем, виступає з аргументами щодо їх логічного розв’язання

Підсумовує, в разі неспроможності групи впоратись зі складною проблемою розкриває сутність підходу до її розв’язання, робить висновки на основі одержаних результатів, оцінює активність та кмітливість студентів у балах

Закінчує розв’язання проблеми, узгоджує своє рішення з думкою інших студентів, викладача, у разі розбіжностей власних думок з міркуваннями групи шукає нові засоби їх доказу або погоджується з іншими

Підготовка студентів до семінарських занять. Якість проведення семінарських занять залежить від рівня підготовки студентів і викладачів. Існує три форми підготовки студентів до різних видів семінарських занять:

  • 1) усі студенти готують повідомлення з основних питань;
  • 2) кожен студент готує реферат на певну тему;
  • 3) студент самостійно готує доповідь творчого характеру, яка містить елементи дослідницького характеру.

Усі форми підготовки до семінарських занять дають змогу виявити не лише знання студентів та їх підготовленість до самостійної роботи, а й їхнє ставлення до навчання.

Підготовка до семінару здійснюється в кілька етапів: прослуховування лекції з теми семінару, добір літератури, вивчення і конспектування рекомендованої літератури, складання тексту виступу (план, тези, доповідь), безпосередня участь у проведенні семінару.

На лекції студент має уважно вислухати оголошені викладачем питання, які розглядатимуться на семінарі. Опрацьовувати рекомендовану літературу слід заздалегідь. При цьому необхідно законспектувати весь матеріал, що дасть змогу правильно зорієнтуватися в інформації.

Добираючи матеріал для виступу, потрібно враховувати його цінність, інформативність. Необхідно уникати перерахування фактів, оскільки нагромадження деталей перешкоджає переконливо вибудувати доведення, розкрити внутрішні зв’язки між явищами. Форма викладу матеріалу теж має бути чіткою, літературно грамотною, але без дослівних книжних висловлювань.

При підготовці до виступу неприпустимо вдаватися до механічного переписування матеріалу з одного або кількох джерел, чужих конспектів. Критичне осмислення матеріалу, різних джерел, відстеження розвитку думки авторів, побудови доведень і аргументації сприяє формуванню в студентів власного погляду на проблеми, самостійного творчого мислення.

Відвідування виробництва, школи, музею, виставки, перегляд діафільмів, кінофільмів сприяють поглибленому вивченню питань, які розглядатимуться на семінарі.

Щоб оволодіти необхідними знаннями, студент має готуватися до усіх питань плану семінарського заняття. Виступ має містити такі елементи: вступ, глибоке і добре аргументоване висвітлення питання, узагальнення, висновки. Після виступу студент повинен бути готовим відповісти на запитання викладача або товаришів, що передбачає оволодіння матеріалом з кожного питання семінару.

Виступ студента на семінарі, уважне вислуховування виступів інших студентів є своєрідним повторенням і закріпленням вивченої теми.

Підготовка і проведення семінарського заняття викладачем

Ефективність семінарського заняття значною мірою залежить від готовності викладача, що передбачає опрацювання літератури, рекомендованої студентам; необхідні записи для себе; ретельне продумування додаткових запитань, які можна і необхідно поставити студентам; вступного і заключного слова з окремих питань і теми загалом. Важливо, щоб лекції і семінари вів один викладач. За цих умов можливі єдиний підхід до бачення окремих тем чи питань курсу, здійснення систематичного контролю за самостійною роботою студентів тощо. Істотну роль у процесі підготовки до семінарських занять відіграють наочні посібники (плакати, таблиці, карти і схеми, альбоми, окремі фото, діафільми, діапозитиви і кінофільми тощо).

Не менш важливими в організації семінарських занять є підбиття підсумків, аналіз виступів окремих студентів і роботи всієї групи, оцінювання їхніх знань, умінь формувати і обстоювати свою точку зору, визначення конкретних завдань на наступне заняття.

Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняття викладач вносить у журнал. Отримані студентами оцінки враховуються при виставленні підсумкової оцінки з навчальної дисципліни.

Отже, зміст семінарських занять у вищих навчальних закладах має бути професійно спрямованим, забезпечувати розкриття на конкретних прикладах з майбутнього фаху органічної єдності теорії і практики, використання методів навчання, які сприяють формуванню у студентів творчого підходу, залучають їх до колективної пізнавальної діяльності, дискусій тощо.