Які зараз є королівства

0 Comments

Зміст:

Британська королівська родина

Конфуз із відредагованим знімком Кейт. Ось як розпізнати підроблене фото

На фото принцеси Кейт після операції знайшли ознаки маніпуляції. Як так сталося?

Рак у короля Чарльза. Він вперше з’явився на публіці і зробив заяву

Рак у Чарльза ІІІ. Що це означає для Вільяма, Гаррі та інших членів королівської родини?

У короля Чарльза ІІІ діагностували рак

“Тіндер” часів Тюдорів. Як Генріх VIII обирав своїх дружин

“Інтриган Вільям і холодна Кейт”. Що є в новій сенсаційній книзі про королівську родину

Blackpink і Чарльз III. Король зайнявся К-поп дипломатією

“Химерний привид Діани” і фактичні неточності. Критики розгромили останній сезон “Корони”

Новий сезон “Корони” охопить смерть принцеси Діани. Що розповіли творці?

Чому Британія не віддає Ефіопії останки її принца

Гаррі, Меган та папараці: таксист, який їх підвозив, розповів іншу версію історії про переслідування пари

Принц Гаррі і Меган мало не розбилися, коли їх переслідували папараці. Так загинула його матір

Коронація Чарльза III у фотографіях

Коронація Чарльза ІІІ відбулася. Як це було

Синьо-жовте на коронації Чарльза ІІІ. Чи пов’язано це з Україною

Камілла: від жертви таблоїдів до королеви

Відео, Чарльз ІІІ. Шлях до престолу тривалістю у 70 років Тривалість, 2,24

За кілька днів у Британії коронують Чарльза. Навіщо потрібна ця церемонія?

Розкішні й зухвалі: 10 культових коштовностей в історії

Король Чарльз вперше з’явиться на пам’ятних марках. Чому зображення може здивувати

“Завжди почувався не таким у родині – як і моя мама”. Нове інтерв’ю принца Гаррі

Гаррі та Меган попросили виїхати з їхньої британської резиденції – ЗМІ

У короні Камілли під час коронації не буде суперечливого діаманту

© 2024 BBC. BBC не несе відповідальності за контент інших сайтів. Ознайомтеся з нашими правилами зовнішніх посилань.

Повернення Британії: як Сполучене Королівство планує посилити свій вплив у світі

Велика Британія, вийшовши зі складу Євросоюзу, активно переосмислює своє місце у світі.

Важливою складовою цього процесу є перегляд безпекової стратегії – Лондон прагне довести, що, як і раніше, є одним зі світових лідерів, як США або ЄС.

Такі амбіції коштують недешево – проте схоже, що Велика Британія не має наміру на них заощаджувати.

Доказом цього є новий Комплексний огляд (Integrated Review) з безпеки, оборони і зовнішньої політики Сполученого Королівства. Спробуємо на його основі розібратися, яким бачить Британія своє місце в новому світі, якими потугами вона буде лякати ворогів та захищати друзів і як розвиватиметься її оборонний сектор.

Знову правити морями

Представляючи новий звіт оборонної сфери Великої Британії, прем’єр-міністр Борис Джонсон заявив, що він є вкрай оптимістичним щодо нового місця держави на світовій арені та щодо її потенціалу використати нові можливості.

Що саме дає прем’єр-міністру підґрунтя для такого оптимізму?

Нова стратегія визначає декілька ключових напрямів, в яких буде розвиватися обороноздатність країни протягом наступних років.

Нові витрати

Прогнозоване зменшення бюджету військово-морських сил змінюється його розширенням. Окрім раніше анонсованої побудови нового авіаносця, який стане центральною силою закордонного флоту Її Величності, сюди також додається розширення кількості та покращення оснащення фрегатів.

Крім того, прописані нові витрати і на покращення військово-морської авіації. Варто зазначити, що сказано це було у вкрай розмитих термінах, що залишає для уряду відкритими маневри щодо типу літаків та їхньої кількості.

Окремо бюджет передбачає покращення тактичних та операційних потенціалів штабів за рахунок введення в дію нових технологій, покращення комунікації між ними та військами та поліпшення захисту внутрішніх систем штабів від потенційних загроз – як конвенційних, так і кібернетичних.

Військова модернізація

Чи не найбільший блок усього звіту включає в себе великий набір інновацій та потенційних проєктів. В першу чергу він стосується зміни операційних можливостей британської армії.

Передбачається певний ідейний перехід від “операційної спроможності” (operation capability) до здатності давати відсіч збройній агресії ще до переходу в повномасштабне протистояння (warfighting capability). Тобто британська армія буде плавно переходити з потенціалу ведення окремих військових операцій до більш глобального стримування – кажучи застарілими термінами, фронтального спротиву певній агресії до переходу її у формат повноцінного військового протистояння.

Другою важливою зміною стратегічного підходу буде протистояння загрозам якомога далі від кордонів держави.

Саме для цього Британія знову почне нарощувати свою присутність за кордоном на глобальному рівні, що передбачає створення певного набору опорних пунктів по всьому світу, які дозволяють британській армії ефективно діяти в будь-якій точці світу без значних проблем з комунікаціями, інфраструктурою та постачанням.

Визначним пріоритетом стратегії є опора на наукомісткі та промислові галузі британської економіки.

Це передбачає не лише модернізацію існуючих технічних засобів збройних сил за рахунок досягнень британської промисловості, але і майже повний перехід на вітчизняне виробництво техніки та засобів оснащення. Тут все ж таки відчувається доволі значний вплив політики Джонсона – Британія стане повністю забезпеченою власними силами, економічно незалежною, і сама зможе виробляти усе необхідне.

Посилення ядерного потенціалу

Саме цей аспект став одним із визначальних для даної стратегії.

Згідно з минулою подібною стратегією, опублікованою у 2010 році, ядерний арсенал Сполученого Королівства необхідно було зменшити з позначки “не більше 225” до показника “не більше 180”.

Звіт 2021 року, однак, зазначає, що з огляду на безпекові обставини та зміну структури глобального протистояння наразі ліміт ядерних боєголовок збройних сил Великої Британії встановлюється на межі “не більше 260”.

Хто загрози, а хто друзі?

Британія продовжує залишатися європейською країною з глобальними амбіціями.Тож основні колеги Британії в підтриманні безпеки, як вдома, так і на далеких рубежах – це, звісно, союзники по НАТО і країни Співдружності.

Також доволі цікавим у цьому розрізі є велика увага даного звіту до країн Індо-Тихоокеанського регіону. Очевидним є сильне бажання відійти від повноцінних зв’язків з ЄС після Brexit та показати, що Британія знову здатна бути самостійним, повноцінним гравцем, причому не лише у Європі.

А хто ж є загрозою для британської стабільності та британської демократії?

Звісно, наша нова “вісь зла” у вигляді Росії та Китаю. Хоча в цей самий час підходи до цих загроз досить сильно відрізняються.

Перед розглядом Китаю як потенційної небезпеки звіт уточнює, ще попри те, що Китай є авторитарною державою “з іншим набором цінностей” і становить постійну загрозу для Британії та її союзників, цей самий Китай, більше ніж будь-яка інша країна, зробить свій внесок у глобальний економічний розвиток і буде позитивом для всієї економіки світу.

Тут присутній комбінований підхід – Лондон декларує готовність до будь-яких провокацій та потенційних загострень, але водночас не відкидає можливості співпраці, яка зрештою буде вигідна всім.

Зовсім в інших тонах ми бачимо зображення Російської Федерації. Росія подається як серйозна та нагальна загроза. І наразі варіанти відновлення співпраці не розглядаються навіть у стратегічній перспективі – “допоки відносини з цим урядом не покращаться, ми будемо активно стримувати і захищатися від повного спектра загроз, які виникають від Росії”.

Звісно, куди ж без україноцентризму? В цій стратегії знайшлося місце і нашій державі, щоправда, доволі обмежене.

Україна згадується двічі у розділі про стратегічні рамки діяльності. Під час першої згадки стверджується, що Британія буде підтримувати своїх партнерів з числа східних сусідів Європейського Союзу. Окремо наголошується, що це включає Україну, з якою Британія продовжить співпрацювати задля посилення обороноздатності її збройних сил.

Вдруге Україна згадана в контексті підтримки діяльності ОБСЄ. Ставлячи дипломатію на перше місце серед усіх інструментів, якими можна впливати на вирішення конфліктів, Сполучене Королівство відзначає, що це також стосується Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні та відзначення Радою Європи ворожих і підривних дій Російської Федерації.

Нова стратегія показала нам вкрай амбітні цілі Сполученого Королівства.

Фактично Британія знову заявляє про себе як про глобальну військово-морську силу, яка здатна протягом обмеженого часу точково або фронтально впливати на ситуацію в усьому світі.

Розширення власної мережі військових баз, створення відповідних військових засобів та військової інфраструктури багато в чому нагадує стратегічну концепцію 1968 року.

Щоправда, тоді британці пішли зі своїх баз “на схід від Суеца”, аби зменшити власну глобальну роль.

Що ж, цього разу вони, виявляється, готові повернутися.

Як завжди буває з подібними ініціативами, наразі все впирається у фінансову складову.

Певні проєкти можливо буде втілити і за теперішнього економічного стану (наприклад, згадане переоснащення штабів). Натомість більш глобальні реформи військово-морських сил, а тим більше посилення ядерного чинника, потребуватимуть стратегічних довготривалих вливань.

Тож чи “по кишені” стануть Лондону такі амбіції? Відповідь на це запитання залежатиме від того, наскільки успішно економіка Сполученого Королівства зможе пристосуватися до нової пост-Brexit реальності.

Автор: Олександр Краєв,

експерт Ради зовнішньої політики “Українська призма”

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Епохальні зміни. Що чекає на британську монархію після смерті Єлизавети II та як змінить роль королівської родини Чарльз III

Смерть королеви Єлизавети II — яку в світі називають не інакше як відходом епохи — несе історичні зміни британській монархії, включаючи її суспільну та політичну роль у Великій Британії.

У перші години після смерті королеви Великої Британії стрічки світових ЗМІ заповнили нагадування про те, як багато звичних для британців речей зміняться зі сходженням на престол Чарльза III. Портрет Чарльза, старшого сина Єлизавети II, тепер змінить її профіль на марках, монетах та банкнотах, а в державному гімні Британії з’явиться рядок God Save the King ( «Боже, бережи короля» — а не «королеву», як раніше).

Проте значно більше дискусій викликають спроби спрогнозувати глибші зміни, які неминуче відбудуться в Британії після завершення рекордного 70-річного правління Єлизавети II.

« Не варто недооцінювати ті зрушення та потрясіння в житті Британії, які спричинить цей династичний момент. Єлизавета II провела 70 років [свого правління] як стримана, але надзвичайно ефективна об’єднавча сила, для нації, наразі явно розділеної. Її смерть усуне цю силу, яку спадкоємці [королеви] навряд чи зможуть відтворити. До певної міри нинішня передача престолу стане одним з найбільших випробувань, з якими стикається сучасна Британія. Не обійдеться без участі політики», — пише колумніст The Guardian Мартін Кеттл.

НВ вказує на головні з очікуваних змін у британській монархії, спираючись на оцінки провідних світових оглядачів, які стежать за історичною спадщиною та роллю Букінгемського палацу.

Громадська довіра до монарха

Незважаючи на те, що 96 років свого життя Єлизавета II провела у фокусі пильної уваги преси, британської громадськості та й усього світу, повага та довіра до неї у Великій Британії були безумовними.

« Вона розуміла, що […] для консервативної нації, яка переживає майже безперервні зміни, саме та спадковість, втіленням якої вона була як особисто, так і в статусі монарха, мала незмірну цінність, — пише ВВС про роль померлої Єлизавети II. — Вона зробила монархію скарбницею всього, що нація любила в собі. […] Її характер відображав багато з тих рис, які британці полюбляють вважати своїми найкращими: скромна, ощадлива, щонайменше інтелігентна, якщо не інтелектуальна, розсудлива, прагматична, невибаглива, власниця саркастичного почуття гумору та любителька від душі посміятися, водночас витримана і завжди вихована».

ВВС нагадує, що одного разу королева назвала себе « останнім оплотом стандартів». «Вона не хвалилася кращими манерами чи тоншим знанням етикету, аніж інші. […]. Її життя і робота полягали в тому, щоб бути найкращою частиною Британії. Цій службі вона й залишалася вірною», — робить висновок британська телекорпорація в некролозі про королеву.

Наскільки Чарльз у ролі короля виявиться здатним втілити в собі все те, чим Єлизавета II завоювала повагу навіть критиків монархії, залишається великим питанням, відзначають чимало британських та світових ЗМІ. Виклик йому кидає вже сам термін перебування Єлизавети II на престолі – рекорд, який, ймовірно, буде ще не скоро побитий. Здобувши титул королеви у 26 років, вона залишалася на престолі ще 70, тоді як Чарльз III став королем у 73 роки і не має подібного запасу часу, аби стати незмінним та всенародним символом Британії.

«Її життєстійкість і вміння тримати дистанцію залишили в спадок [Чарльзу] модель монархії, яку Карлу III буде нелегко відтворити — особливо якщо йому, що цілком можливо, не вдасться заслужити таку ж широту поваги, якою користувалася Єлизавета II», — констатує The Guardian. Не тільки більш явні особисті погляди Чарльза, але і його скандальне розлучення з Діаною та її подальша загибель стали тією сторінкою біографії, яка завжди позначатиметься на його іміджі.

Поняття про « королівську родину», список її членів та привілеїв

Хоча образ Чарльза, можливо, далекий від іміджу реформатора, британська преса давно писала про те, що він все ж таки має намір внести істотні зміни в життя Букінгемського палацу та монаршої родини. У роки свого правління новий король, ймовірно, спробує «с тиснути» монархію та скоротити її розмах, писали в квітні 2021 The Telegraph і Tatler.

Саме поняття «к оролівської родини» може зазнати змін. Якщо зараз на офіційному сайті Букінгемського палацу в списку престолонаслідування перераховані 23 високопоставлених члени монаршого роду, то Чарльз III може скоротити число «с тарших» членів королівської сім’ї до семи осіб, повідомляв Business Insider з посиланням на оглядача британської монархії Кінсі Шофілд. На її думку, в такий « урізаний» список можуть увійти сам король Карл III його дружина Камілла ( в статусі королеви-консорту), його старший син принц Вільям та його дружина Кейт; молодший син королеви принц Едвард та його дружина Софі, графиня Уессекська; а також принцеса Анна, дочка Єлизавети ІІ.

The Times озвучувала кілька ймовірних причин, через які король Чарльз III може вдатися до такого формальне обмеження королівської сім’ї. Серед них — прагнення заощадити бюджетні кошти Британії, оскільки в такому разі менше людей потребуватимуть фінансування за рахунок суверенного гранту та державних фондів, які підтримують працюючих членів королівської родини. Крім того, Букінгемський палац може сподіватися на те, що менша кількість її представників буде залучена в меншу кількість скандалів, що дозволить упорядкувати імідж монархії в пресі — на відміну від нинішньої ситуації, коли кожен з численних « осередків» королівської сім’ї є окремим центром тяжіння для ЗМІ. Відповідно, Букінгемський палац також матиме більший контроль над тими меседжами, які доходять до громадськості від імені монаршого двору.

На думку Кінсі Шофілд, особливу увагу, оккрім власної персони і Камілли, Чарльз має намір привернути до сім’ї Вільяма і Кейт — тепер вони отримали статус герцогів Корнуольських і Кембриджських — ” як до майбутнього монархії”, хоча всі інші члени « короткого списку» також представлятимуть її.

Раніше британські ЗМІ також обговорювали ймовірність того, що новий король може змінити функцію всіх королівських резиденцій, зробивши їх більш доступними для громадськості, а також значно простір проживання короля в Букінгемському палаці ( нині це 52 кімнати). У такому разі королівська резиденція за своєю функцією більше нагадуватисе апартаменти прем’єр-міністра на Даунінг-стріт, 10, прогнозувала Mail on Sunday.

Роль нового короля в Британії та за її межами

Коронація Чарльза III, ймовірно, стане відправною точкою історичних змін у тому, який вплив має британська монархія у світі та що дозволено королю у самій Британії.

«Навіть монархія розвивається, хоча й повільно, — нагадує The Guardian. — Вона розвивалася за Єлизавети II, як розвивалася і за [її батька] Георга VI. Монархія, безумовно, отримає подальший розвиток і за Чарльза, який сповнений рішучості скоротити кількість працюючих членів королівської сім’ї і який [з часом] також напевно виявить, що перестав бути формальним главою багатьох країн Співдружності націй .

Що ж до ролі нового монарха у самій Британії, то тут чимало ЗМІ нагадують Чарльзу численні випадки, коли він дозволяв собі більш явно висловлювати особисто думку і погляди, аніж це зазвичай робила Єлизавета II.

Для неї максимальна нейтральність була суворим, хоча й неписаним правилом.

Велика Британія живе без єдиної формальної конституції, а роль монарха у житті країни визначається суспільною згодою, а не законом, нагадує CNN. «Він [Чарльз III] повинен залишатися політично неупередженим, а це означає, що приверне до себе більш пильну увагу, якщо продовжить висловлювати погляди, якими вже відомий», — зазначає американський телеканал.

Раніше Чарльз був відкритим поборником органічного землеробства та прихильником деяких форм альтернативної медицини, у 80-х роках критикував « скляні обрубки та бетонні вежі» сучасної архітектури, десятиліттями попереджав про ризики зміни клімату. А в так званих « листах чорного павука» — оприлюднених британською пресою секретних листах Чарльза, названих так через його характерний почерк — він напряму писав міністрам та іншим урядовцям про питання, які його хвилювали.

У документальному фільмі ВВС, присвяченому його 70-річчю, Чарльз визнав, що його минулі спроби такого втручання у публічні сфери життя Британії викликали роздратування. Однак він пообіцяв не втручатися у суперечливі питання після того, як стане королем, заявивши, що діятиме у рамках «к онституційних параметрів».

Серед його конституційних прерогатив залишаються аудієнції прем’єр-міністра, які забезпечують королю Чарльзу III регулярний контакт зі світом британської політики. Він також формально призначає прем’єр-міністра, відкриває парламентські сесії, затверджує закони та офіційні призначення, отримує вірчі грамоти іноземних послів та приймає світових лідерів із державними візитами. Ступінь особистої « помітності» нового короля в цих процедурах — ще один аспект, в якому роль монарха може зазнати змін.

«Єлизавета трималася „понад політикою“ і ніколи не висловлювалася з жодного питання, внаслідок чого рідко розходилася [з кимось] у думках. Їй вдалося зберегти народну та міжпартійну підтримку у парламенті — єдиному органі, який здатний змістити її з престолу, — визнає CNN. — Ми ніколи не дізнаємося, що вона обговорювала на своїх регулярних аудієнціях із прем’єр-міністрами, починаючи з Черчилля, проте Чарльз — відвертіший персонаж. Чи зберігатиме він мовчання з політичних питань публічно, проте продовжуватиме лобіювати [свої погляди] в приватному порядку? І як діятиме прем’єр-міністр?» — запитує телеканал.