Які живі істоти не підвищують родючість ґрунту гусениці

0 Comments

Моделі родючості ґрунту: оптимальне поєднання поглинутих обмінних катіонів у складі ҐВК

Це третя, завершальна частина статті Сергія Хаблака, доктора біологічних наук, в якій він викладає результати своїх багаторічних спостережень щодо впливу наявних хімічних елементів на характеристики ґрунту та доступність поживних речовин для рослин.

Чи є оптимальний рівень рН ґрунту гарантією правильного балансу увібраних катіонів?

Найсприятливіші умови для росту і розвитку більшості культурних рослин і засвоєння ними елементів складаються за рН ґрунтового середовища та колоїдів ґрунту дуже слабокислого і нейтрального (рН сол. 5,6-7, рН вод. 6,1-7). Бактерії надають перевагу нейтральній і лужній реакції, а гриби — кислій. При рН сол. нижче 5,6 та рН вод. нижче 6,1 у ґрунті більше розростаються гриби, при високій рН сол. і вод. більше 7,1 починають з’являються бактерії. За рН сол. 5,6-7 і рН вод. 6,1-7 створюється ґрунтове середовище, в якому бактерії і гриби функціонують разом добре.

Коли у ґрунті рівень обмінної кислотності дорівнює 7 або вище, то вміст водню у складі ҐВК буде нульовим. При спусканні нижче від рівня рН обмінної 7, вміст увібраних катіонів Н+ в ґрунті буде збільшуватися й обмінний водень почне зростати. Якщо рН обмінної буде в межах 7-6,9, то водень зросте до 1,5%. При рН 6,8 обмінний водень у складі вбирного комплексу збільшиться до 3%. На кожне зменшення рН на 0,1 нижче від рН 7 обмінний водень зростатиме на 1,5% до досягнення рівня рН 6. При 10,5% насиченості ґрунту катіонами Н+ рівень обмінної кислотності становитиме 6,3, а при 15% насиченості ґрунту увібраними катіонами водню рН ґрунтового середовища дорівнюватиме 6.

Показник рН ґрунту не має слугувати індикатором щодо потреби внесення кальцієвих добрив і бути, як вважають більшість агрономів, однією з головних характеристик родючості ґрунту та його важливих властивостей, яка суттєво впливає на продуктивність. Оптимальний рівень рН ґрунтового середовища не гарантує правильного балансу увібраних катіонів у складі ҐВК.

Як залежить pH від балансу Ca, Mg, Na, R, H, Al

Ґрунт із високим вмістом магнію і низьким вмістом кальцію може показати нормальний рН 6,5 та містити абсолютно недостатню кількість кальцію. Надлишок будь-якого з основних катіонів (кальцію, магнію, калію і натрію) може призвести до підвищення рН, а брак будь-якого з них — до зниження рівня ґрунтового розчину. Магній більше впливає на рН ґрунту, ніж кальцій. Як тільки магнію в ґрунті стає забагато, рівень рН різко зростає. Магній, якщо порівнювати його дію з однаковою кількістю кальцію, може підвищити рН в 1,67 разів більше, ніж кальцій. Калій може вплинути на рН навіть більше, ніж кальцій і магній. Надзвичайно високий вміст натрію веде до надзвичайно високого рівня рН ґрунтового середовища.

Вплив мінеральних добрив на властивості ґрунту та ҐВК

На рівень рН ґрунту впливають усі чотири основні обмінні катіони: кальцій, магній, калій і натрій. Потрібна рівновага обмінних катіонів вбирного комплексу ґрунту, інакше рівень рН не матиме значення. Рівень ґрунтового середовища регулюється самостійно, коли кальцій, магній, калій і натрій перебувають у стані належної рівноваги. Рівновага рН в межах 6,2 або 6,3 для культур, в основі якої покладений баланс цих чотирьох елементів, сприятиме росту та належної врожайності відповідно до виду рослин та характеру ґрунту.

Ґрунти, в яких до складу увібраних основ входять катіони водню й алюмінію, вважаються ненасиченими основами (кислими). До ненасичених ґрунтів належать підзолисті та частково сірі опідзолені ґрунти Полісся і опідзолені чорноземи лісостепової зони. У підзолистих ґрунтах вміст увібраних катіонів водню коливається у великих межах і часто досягає 40-70%. ґрунти з увібраними іонами водню і, алюмінію найбільш кислі, безструктурні, мають несприятливі фізичні властивості і легко запливають.

Підвищена кислотність ґрунту: в чому мінуси

Підвищена кислотність погіршує фізичні й фізико-хімічні властивості ґрунту, пригнічує діяльність ґрунтових мікроорганізмів (особливо нітрифікаторів, азотфіксаторів), знижує родючість ґрунту та засвоєння рослинами елементів живлення, погіршує ефективність використання добрив на 20-40%, зменшує урожайність культур на 20-30%, а то й на 50-60%. В рослинах вплив кислотності ґрунту проявляється в порушенні ферментативних процесів, вуглеводного та білкового обміну, синтезу хлорофілу, зміні в кислий бік реакції клітинного соку. Підвищена кислотність ґрунту зменшує ріст коренів, негативно вливає на фізико-хімічні властивості плазми клітин коренів, на їх проникність для поживних речовин.

Ґрунти з підвищеною кислотністю та низькою здатністю протидіяти явищам підкислення (низька буферність ґрунту) найбільш поширені на Поліссі, в західних регіонах Лісостепу та Карпатській буроземно-лісовій області. Найбільш розповсюдженими ґрунтами в Поліссі є дерново-підзолисті. Основну частину становлять піщані та глинисто-піщані ґрунти. Дерново-підзолистим ґрунтам властива низька родючість, зумовлена невеликим вмістом гумусу (0,7-2%), середнім вмістом рухомогоо фосфору, низьким вмістом рухомого калію, незначним вмістом мікроелементів. Для всіх дерново-підзолистих ґрунтів характерна висока кислотність і незадовільні фізико-хімічні властивості. Величина рН сольової витяжки дерново-підзолистих ґрунтів коливається в межах 4.4-6,0. Розчинні форми макро- і мікроелементів вимиваються водою. У ҐВК ґрунтів високий вміст водню та алюмінію, низький вміст кальцію і магнію.

Аналіз ґрунту: серйозні відповіді на скептичні запитання

Регіони поширення кислих ґрунтів достатньо забезпечені вологою (ГТК більше 1) з переважанням промивного, застійно-промивного типу ґрунтоутворення. У південних регіонах, навпаки, переважає дефіцит вологи та непромивний тип ґрунтових процесів. ґрунти Лісостепу займають проміжне положення — їм притаманний як промивний, так і непромивний типи ґрунтоутворення. Вони займають майже 35% загальної площі сільськогосподарських угідь і мають різну здатність протидіяти явищам підкислення або підлуження.

Оптимальні показники насиченості ґрунту основами

Показник увібраних катіонів калію в складі ҐВК має бути від 2 до 5%, а натрію — 0,5-3%. Відповідно інші основи повинні становити від 2 до 4%. Вони потрібні в ґрунті в дуже малих кількостях. Коли у ґрунті натрію більше, ніж калію, він буде викликати розширення клітинних стінок. При сумарному відсотку К і Na понад 10% рослина не зможе поглинати достатньо марганцю. Марганець дуже важливий для формування зерна.

Найбільше калію міститься в глинистих чорноземних ґрунтах з нейтральною реакцією ґрунтового середовища. У засолених його вміст значно вищий, тому досить часто немає потреби у застосуванні на них калійних добрив. У ґрунтах легкого гранулометричного складу (піщаних і супіщаних) з високою кислотністю вміст калію значно менший. Найбідніші на калій торф’яні ґрунти, де вміст цього елемента від 0,03 до 0,15%. Вміст у ґрунті рухомого калію, який є основною формою для живлення рослин, становить лише 0,5-2% валового.

У природі досить поширені, особливо в зоні сухих степів, ґрунти, які у вбирному комплексі містять від 10 до 40, а інколи навіть і до 50% катіонів натрію. Ґрунти, які містять натрій у вбирному комплексі, мають лужку реакцію, безструктурні; в них, як і в підзолах, колоїди вимиті з верхніх горизонтів у нижчі і добре виражені елювіальний та ілювіальний горизонти. Фізичні властивості їх також несприятливі для рослин. Лужна реакція ґрунту через високий вміст в ҐВК катіонів натрію несприятлива для вирощування більшості культур, знижує доступність для рослин фосфору, заліза, мангану й бору. Основною причиною загибелі рослин на засолених ґрунтах є високий осмотичний тиск ґрунтового розчину, який перевищує тиск їх клітинного соку, внаслідок чого зменшується надходження води в окремі тканини, збільшується транспірація, погіршується асиміляція, дихання та утворення цукрів, що призводить до висихання й загибелі рослин.

Потреба у меліорації солончакових ґрунтів зростає (від слабкої до середньої і сильної) зі збільшенням частки натрію в ҐВК з 5 до 20%. Тому гіпсування більше потребують солончакові ґрунти (містять 10-20% іонів Na) і солонці (містять більше як 20% іонів Na у ҐВК). Солонцеві і повторно осолонцьовані ґрунти трапляються майже в усіх регіонах Лівобережної України, але найбільші їх площі в Південному Степу. Отже, склад катіонів вбирного комплексу зумовлює важливі агрономічні властивості ґрунту (структура, фізико-хімічні властивості, механічний склад, вміст речовин тощо).

Інтерактивна карта ґрунтового покриву України

Знову про баланс. Тепер катіонів

Вищенаведені параметри оптимальних відсотків насиченості ґрунту основами в агрохімічному аналізі ґрунту дають інформацію про відсутність або наявність проблем у складі увібраних катіонів ҐВК, які викликають небажані зміни в реакції ґрунтового розчину, рухливості поживних речовин і їх доступності рослинам, фізичних й фізико-хімічних властивостях ґрунту, ефективності використання добрив. Ґрунт із дефіцитом певного катіона у складі вбирного комплексу обов’язково матиме забагато другого увібраного катіону. Потрібно розуміти, що, наприклад, насичуючи ґрунт калієм до 7,5% і маючи у складі ҐВК 10% магнію і 70% кальцію, якийсь катіон повинен витіснитись із вбирного комплексу і звільнити місце для нього. Це може бути водень, якщо рівень рН нижче 7. Зі складу насиченості ґрунту основами катіони К+, Na+, H+ мають лише один позитивний заряд «+», а катіони Са2+, Mg2+ несуть подвійний позитивний заряд «++». Са2+, Mg2+ — сильні катіони, які здатні виштовхувати катіони з одним позитивним зарядом “+”. По силі витіснення із ҐВК катіони від сильного до слабшого можна розташувати у такому порядку: Са2+, Mg2+, К+, Na+, H+.

Рівень кислотності ґрунту: вплив вмісту певних поживних елементів

За рівня рН вище 6,5 у складі ҐВК залишаються дуже мало колоїдів з негативним зарядом. При цьому катіони калію не зможуть виштовхнути достатню кількість водню і прикріпитися до ґрунтових колоїдів. Рідко можна спостерігати підвищення вмісту калію в ґрунті при рН вище 6,5. При рН ґрунтового середовища 6,5 рівень насиченості ґрунту катіонами H+ буде складати 7,5%. При рівні рН вище 6,5 за низької кількості калію потрібно розглядати програму підтримки вмісту К2О в ґрунті невеликими дозами добрив через його можливість вимивання із вбирного комплексу. Не потрібно працювати на підвищення рівня калію у складі ҐВК та вносити великі дози калійних добрив за його низького вмісту у ґрунті до тих пір, поки не відбудеться зниження рН нижче 6,5. За рівня рН нижче 6,5 калій утримується в ґрунтовому колоїді. Це частково пояснює, чому калій не затримується в глинистому ґрунті, коли рівень рН вище 6,5.

Не можна вносити калійні добрива у великих дозах про запас в депозит на декілька років наперед також на піщаних і супіщаних кислих ґрунтах, з яких калій вимивається, а потрібно їх вносити невеликими нормами. На легких піщаних ґрунтах через вимивання катіонів Са2+, Mg2+, К+ в ҐВК збільшується вміст водню, який підвищує кислотність. На піщаних ґрунтах, що потребують вапнування, за внесення калійних добрив посилюється нейтралізація ґрунтової кислотності, оскільки калій витісняє в розчин іони H+, Al3+ і Mn2+, що призводить до зменшення рН ґрунту. Ще більшого значення калійні добрива набувають після вапнування кислих ґрунтів. Значно легше за допомогою мінеральних добрив насичувати калієм хороший піщаний ґрунт, ніж важкий ґрунт. У середніх або важких за гранулометричним складом ґрунтах за умови застосування мінеральних добрив при низькому вмісті калію можна його вносити тоді, коли в ґрунті достатньо простору для утримування цього елемента глинистими колоїдами при рН нижче 6,5.

Моделі родючості ґрунту

Кожен тип ґрунту характеризується своїм гранулометричним складом, специфічним профільним розподілом фракцій і певним складом насиченості ґрунту основами. На основі багаторічних досліджень були запропоновані ефективні моделі родючості ґрунту з оптимальним поєднанням поглинутих обмінних катіонів у складі ҐВК. Для більшості типів ґрунтів правильні середні відсотки насиченості ґрунту увібраних катіонів повинні бути такими:

  • кальцію — 60-70%,
  • магнію — 10-20%,
  • калію — 2-5%,
  • натрію — 0,5-3%,
  • водню — 10-15%,
  • інших основ — 2-4%.

На легких піщаних ґрунтах оптимальні відсотки насиченості ґрунту основами мають бути такими:

  • кальцію — 60%,
  • магнію — 20%,
  • калію — від 2 до 5%,
  • водню — 10-15%,
  • натрію — 0,5-3%,
  • інших основ — 2-4%.

Відповідно на важких глинистих ґрунтах показники оптимальних відсотків насиченості ґрунту основами мають бути такими:

  • кальцію — 70%,
  • магнію — 10%,
  • калію — від 2 до 5%,
  • водню — 10-15%,
  • натрію — 0,5-3%,
  • інших основ — 2-4%.

За деякими даними ідеальні показники складу катіонів вбирного комплексу ґрунту мають бути в таких відсоткових інтервалах:

  • кальцій — 65-80%,
  • магній — 10-15%,
  • калій — 1-5%,
  • натрій — 0-1%,
  • інші основи — до 5%.

Є інші пропозиції типових діапазонів насичення ґрунту основами:

  • кальцій — 60-75%,
  • магній — 10-20%,
  • калій — 2-7%,
  • натрій — 0-10%,
  • водень — 0-10%.

На основі моделей ґрунту з оптимальним поєднанням поглинутих обмінних катіонів у складі ҐВК можна охарактеризувати різні типи ґрунтів, ґрунтоутворювальний процес, фізичні й фізично-хімічні властивості і їх родючість.

Гроші на вітер. Чому точне землеробство без аналізу ґрунту безглузде

Ґрунти за підвищенням родючості можна розташувати у такій послідовності: дерново-підзолисті, сірі й темно-сірі лісові ґрунти, чорноземи типові, чорноземи звичайні та південні, каштанові ґрунти.

У степових районах вологозабезпечення є основним лімітуючим чинником для формування урожаю, а в Поліссі — кислотність та низька родючість ґрунтів. Чорноземні ґрунти Лісостепу і Степу та каштанові ґрунти містять значну кількість доступного для рослин калію, але мають невеликий вміст доступного фосфору та близько до нейтральної рН ґрунту і кращі водно-фізичні та біологічні властивості. Дерново-підзолисті, сірі й темно-сірі лісові ґрунти Полісся характеризуються високою кислотністю і незадовільними фізико-хімічними властивостями, низьким умістом рухомих сполук калію та мають середню кількість доступного фосфору. Калій в кислих ґрунтах легкого гранулометричного складу значній кількості мігрує по профілю. У дерново-підзолистих ґрунтах рухомий фосфор більш доступний до рослин, ніж в чорноземних ґрунтах. В нейтральних і карбонатних ґрунтах (чорноземи) утворюються менш розчинні фосфати кальцію і магнію, а в кислих дерново-підзолисті ґрунтах формуються більш розчинні фосфати алюмінію та заліза.

Найбідніші на мікроелементи зональні ґрунти Полісся, а максимальний уміст валових і рухомих форм характерний для ґрунтів Степової зони. Вміст заліза, цинку, міді і кобальту знижується від ґрунтів легкого гранулометричного складу з підвищеним рівнем кислотності до ґрунтів важкосуглинкових і глинистих із нейтральною реакцією ґрунтового розчину, тоді як вміст мангану, бору і молібдену навпаки збільшується від ґрунтів малобуферних до ґрунтів високобуферних від Полісся до Лісостепу і Степу. Зменшення вмісту заліза, цинку, міді і кобальту на карбонатних ґрунтах Степу і Лісостепу пов’язано з фіксацією їх кальцієм. Дефіцит міді спостерігається на торф’яниках, молібдену — на кислих дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтах, бору і молібдену — на червоноземах, мангану, заліза і цинку — на карбонатних ґрунтах.

Фосфорні добрива найефективніше застосовувати в умовах недостатнього зволоження на чорноземах звичайних і південних та на каштанових ґрунтах. Калійні добрива найліпше діють на торф’яних, потім на дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтах. На легких за гранулометричним складом ґрунтах зазвичай ефективніші азотні, калійні та мікродобрива, на важких — фосфорні добрива.

Сергій Хаблак, доктор біологічних наук

Підтримайте наші агромедіа

Будь-яка сума допоможе працювати на інформаційному аграрному фронті для вас

Скільки коштує здоров’я ґрунту?

Здоров’я ґрунту — це його постійна здатність функціонувати як жива система, підтримувати біологічну продуктивність, покращувати якість повітряного та водного середовища, підтримувати здоров’я рослин, тварин та людей.

Якщо ваші ґрунти не можуть забезпечити постійну біологічну продуктивність, це означає, що у вас уже виникла проблема зі здоров’ям ґрунту. Під «постійною біологічною продуктивністю» мається на увазі стабільність екосистеми під дією критичних факторів, таких як пізні заморозки, короткі засухи тощо. Здоровий ґрунт повинен захищати рослину, давати їй можливість перенести короткий стресовий період і підтримувати її біологічну продуктивність. Тож старший мікробіолог Інституту прикладної біотехнології групи компаній БТУ-ЦЕНТР Володимир Круть розповів про фактори, які погіршують стан грунтів, яких технологій необхідно дотримуватися для підтримки здоров’я ґрунту і який прибуток можна отримати від використання біології на полях соняшника.

Звідки з’явилися родючі ґрунти?

Усім відомо про кругообіг вуглецю. Фотосинтезуючі мікроорганізми та рослини можуть накопичувати сонячну енергію у сполуках вуглецю і разом із рештками живих організмів, ці сполуки зберігаються в ґрунті. Вони утворюють викопні паливні речовини, такі як вугілля, нафта, торф. А найголовніше — створюють гумус у верхніх шарах ґрунту, який визначає здоров’я і родючість земель.

У природній екосистемі, де не працює людина, баланс вуглецю позитивний, тобто рослини фотосинтезують, їхні рештки накопичуються в ґрунті та перетворюються на гумус. Коли ж аграрії починають господарювати на полях, то можуть зміщувати природний баланс. Забираючи врожай з поля, ми забираємо ту енергію, у вигляді органічних сполук, яка мала потрапити в ґрунт, а також виносимо фосфор, калій та мікроелементи. Тому, чим інтенсивніша система господарювання, тим більше ми виснажуємо ґрунт.

Органічна речовина ґрунту — це не тільки гумус, це ще й рослинні та тваринні рештки, а також жива флора та фауна: від бактерій до мишей на полі. Органічні складові ґрунту постійно знаходяться в стані переходу з однієї форми в іншу. Рослини беруть мінеральні елементи з ґрунту, їхні рештки стають живленням для тварин, комах та мікроорганізмів. Повне розкладання решток рослин та усіх, хто ними харчувався, призводить до вивільнення мінеральних елементів, потрібних рослинам, а також до накопичення додаткової органічної речовини у вигляді гумусових сполук. Це і є позитивний баланс вуглецю у здоровій екосистемі.

Які фактори найбільше впливають на здоров’я ґрунтів?

Інтенсивне землеробство, яке активно практикують українські аграрії, все більше нагадує екстенсивне. Агропідприємства не підвищують продуктивність екосистем, а використовують усе більше мінерального живлення та пестицидів, щоб боротись з наслідками зниження здоров’я грунтів.

Нездорова сівозміна провокує збільшення використання хімічних пестицидів (особливо перших поколінь), які викликають зміну якісного складу біоти ґрунту. Як наслідок — гинуть найпростіші одноклітинні, черви, комахи, скорочується різноманіття мікробного світу, зникають мікоризоутворюючі гриби. Також відбувається зміна співвідношення корисних до шкідливих мікроорганізмів, хвороботворні гриби та бактерії починають переважати за чисельністю.

Надмірне використання мінерального живлення при скороченні запасів органічної речовини в грунті призводить до засолення грунтів. За останніми даними ФАО, уже понад 424 млн га верхнього шару ґрунту (0-30 см) і 833 млн га надр (30-100 см) уражені солями. Зокрема, 85% уражених грунтів верхнього шару засолені, 10% — натрієві та 5% — сольово-натрієві, у свою чергу 62% уражених солями надр є засолені, 24% — натрієві, 14% — сольово-натрієві.

Деградація: якщо не почати дбати про ґрунти сьогодні, завтра вже буде пізно

Розмноження патогенів на вегетуючих рослинах викликає епіфітотії хвороб (надмірне поширення хвороби). При монокультурах, двопільних сівозмінах, коли накопичується один і той же перелік патогенів з року в рік, на фоні скорочення кількості та різноманітності корисної мікрофлори, виникає неконтрольований ріст кількості патогенів. Таким чином, потрібно більше хімічних препаратів, щоб захистити рослину. Це ж стосується контролю шкідників на фоні скорочення біорізноманіття ентомофагів.

Нестача лабільної органічної речовини при надмірній кількості мінерального живлення змушує мікробіоценоз ґрунту використовувати гумус як джерело вуглецю і енергії. І хоч гумус — це дуже стабільна структура, яка погано піддається мікробній деградації, але за крайньої потреби мікроби знаходять спосіб живитися і ним. Таким чином, мінералізація органіки починає переважати над конденсацією (утворення нових органічних сполук) і ґрунт усе більше втрачає органічну речовину.

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

Як же рятувати ґрунт?

Щоб слідкувати за здоров’ям своїх земель, потрібно проводити постійний моніторинг стану ґрунтів, а крім агрохімічного, ще і мікробіологічний аналіз ґрунту. Це дозволить відслідкувати наступні критичні компоненти, зокрема:

  • Динаміку змін вмісту органічної речовини в ґрунті.
  • Важливі структурні показники — ступінь ущільнення, вологоємність, еродованість.
  • Зміни мікрофлори ґрунту, зокрема накопичення патогенів, скорочення чисельності корисних груп мікроорганізмів.

Якщо ви помітили коливання хоч одного із перерахованих показників ґрунту, то незворотні тенденції у зміні екосистеми ваших полів вже почалися, тому необхідна термінова швидка допомога і корекція підходів до господарювання.

Щоб зупинити цей процес, потрібно системно реалізовувати наступні кроки лікування грунтів:

  1. Відновлення балансу вуглецю, яке складається з 2-х компонентів. По-перше, потрібно компенсувати втрати вуглецю за рахунок покривних культур чи компостів, а, по-друге, відновити мікрофлору грунтів, яка має перетворювати цю органіку в гумусові сполуки. Першим кроком до цього є відмова від спалювання рослинних решток та кероване їх розкладання за допомогою мікробних препаратів, які направлені на покращення мікробіоти ґрунту.
  2. Відновлення нормофлори ґрунту. Ґрунтова біота складається з кількох елементів. Серед яких: найменші частини — це бактерії, актиноміцети, гриби, а більші — це найпростіші первиннороті амеби, інфузорії туфельки, які харчуються мікроорганізмами. Далі йде мезофауна (комахи, черви), які харчуються найпростішими, і макрофауна — це всі ті тварини, які живуть на цій території. Отже, для відновлення нормальної флори та фауни ґрунту потрібно почати з найнижчої ланки — мікроорганізмів. Корекція дисбактеріозу ґрунту тягне за собою відновлення і інших ланок ланцюга живлення, порушеного «екстенсивним» землеробством.
  3. Відновлення структури ґрунту. За наявності достатньої кількості доступних органічних речовин у землі, здорові флора та фауна здатна впливати на фізико-хімічні характеристики грунтів. Розущільнення, розсолення, нормалізація кислотності, підвищення вологоємності — ці всі милі кожному агроному явища можуть бути досягнені за рахунок оздоровлення грунтів. Адже стабільна екосистема здатна підтримувати продуктивність грунтів, контролювати чисельність шкідників та патогенів, захищати рослини від дії стресових чинників, знижуючи ризиковість землеробства.

Всі препарати БТУ-Центр

Як біотехнології можуть оздоровити ґрунти: рахуємо прибуток з гектару

Мікробні препарати — це не біологічний аналог пестицидів, це пробіотики для корекції «дисбактеріозу» ґрунту й рослин. Вони дозволяють підвищувати врожайність культур, впливати на весь процес вирощування рослини, починаючи з першої обробки ґрунту, посіву, через процес вегетації рослини, її росту, і закріпити цей ефект на рослинних рештках, які залишаються після збирання врожаю. У будь-який період, корегуючи дисбактеріоз ґрунту і рослини, мікробні препарати допомагають нам отримати вищий врожай і відновити ґрунт.

Біотехнології є ефективним інструментом оздоровлення грунтів, що веде до збільшення прибутків аграріїв. На прикладі соняшнику спеціалісти БТУ-ЦЕНТР провели підрахунки — скільки зможе отримати додаткового прибутку господар, додавши до стандартної технології біологічні елементи оздоровлення ґрунту: деструктор Екостерн ® для керованого розкладання рослинних решток, ґрунтове біодобриво для мобілізації фосфору та калію Граундфікс ® , а також мікоризоутворюючий препарат Мікофренд ® для стимуляції та захисту посівного матеріалу. Таким чином, використання таких елементів біологізації дозволяє зменшити використання хімічних фунгіцидів орієнтовно на 10%, знизити пестицидне навантаження на ґрунт та підвищити врожайність. У підсумку, додатковий прибуток може скласти +357 дол./га.

Отож, відновлюючи здоров’я ґрунту, ми інвестуємо в наше майбутнє!

Володимир Круть, старший мікробіолог Інституту прикладної біотехнології

Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.