Коричневий жук у землі

0 Comments

Зміст:

Види жуків: ТОП-18 – фото, назви, опис

Жуки – найпоширеніші комахи на Землі. Існує майже 400 тисяч їх різновидів – від настирливого довгоносика до милого сонечка. Нижче наведені найпоширеніші види жуків у світі з фото та описом.

Види жуків із фото: сонечко (Coccinelidae)

Сонечка або Кокцінеліди – найбільш відомі яскраві жуки у світі. Вони мають доволі впізнаний вигляд через наявність темних точок на яскраво-забарвленому тілі. У світі існує понад 5000 видів цих жуків.

Найчастіше за все зустрічаються сонечка із червоним тілом, вкритим великим темними крапками. Проте забарвлення у цих жуків також може бути жовтим, помаранчевим, сірим або коричневим. Навіть існують сонечка із темним тілом, вкритим червоними або жовтими крапками.

Різновиди жуків: мертвоїди (Silphidae)

Ця родина жуків налічує приблизно 200 видів. Вони зустрічаються на всіх материках, але переважно у Північній півкулі. Жуки-мертвоїди дуже різноманітні за виглядом та забарвлення. Довжина тіла у них залежно від виду може варіюватися від 6 мм до 4 см.

Об’єднує представників цієї родини те, що вони харчуються падлом на стадії імаго та личинки. Деякі види мертвоїдів також можуть споживати живих равликів та слимаків.

Види жуків: шкіроїди (Dermestidae)

Ця родина жуків об’єднує понад 1400 видів. Жуки-шкіроїди зазвичай невеликі: завдовжки лише 3-9 мм. Тіло у них овальної форми, опукле і вкрите лусочками або волосками. Забарвлення переважно чорне або темно-коричневе, на надкрилах можуть бути жовті або червоні ділянки.

Живляться жуки-шкіроїди рослинними та органічними рештками. Саме ці жуки нерідко становлять головну загрозу для музейних екземплярів.

Жуки-хижаки або стафіліни (Staphylinidae)

Ця родина жуків займає друге місце у світі за чисельністю. Вона налічує понад 46 тисяч видів, що зустрічаються в різноманітних куточках планети, але переважно у вологих місцях. Довжина тіла у жуків-стафілінів варіюється у межах від 5 мм до 5 см, хоча у переважної більшості вона не більш 8 мм.

Забарвлення у жуків-хижаків червонувато-коричневе або коричнево-чорне, інколи – з жовтими або червоними відмітинами. Задні крила зазвичай добре розвинені, ці твердокрилі вправно літають.

Види жуків з фото: довгоносики, слоники або свинки (Curculionoidae)

Ця родина твердокрилих є найбільшою за чисельністю. Вона налічує понад 60 тисяч видів. Більшість із них вважаються шкідниками сільськогосподарських угідь та запасів зерна.

Розміри тіла у жуків-довгоносиків варіюються в межах від 1 мм до 4 см. Забарвлення може бути від коричневого до чорного. Форма тіла у цих жуків овальна, тонка, рідше – витягнута.

Всі різновиди довгоносиків умовно поділяються на 2 групи: коротко- та довгохоботкові. У перших із них хоботок не довше, ніж основна частина голови, а у других – навпаки.

Різновиди жуків: туруни або жужелиці (Carabidae)

Ця родина твердокрилих займає третє місце у світі за чисельністю. Налічується понад 40 тисяч видів жужелиць у світі. З них приблизно 2700 видів зустрічається в Європі та 2000 – у Північній Америці.

Більшість цих жуків металева або блискуче чорна. Залежно від виду туруни можуть відрізнятися кольором та розміром, але всі вони мають ребристі крильця.

Більшість різновидів жужелиць не літають. Харчуються ці жуки іншими комахами, равликами, черв’яками, слимаками та насінням рослин, у тому числі бур’янів.

Види жуків з фото: пластинчастовусі або скарабеї (Scarabaeidae)

У світі існує близько 30 тисяч видів пластинчастовусих. До них належать в першу чергу гнойовики, а також бронзівки та чимало хрущів.

Всі ці жуки мають міцне тіло здебільшого яскраво металевого кольору. Їх розмір варіюється від 1,5 мм до 16 см. Найбільшим представником цієї родини є жук-геркулес.

Взагалі пластинчастовусі дуже відрізняються за формою, кольором, розміром, наявністю шипів, рогів та виростів на спині або голові. Через це саме ці види жуків найчастіше за все приваблюють колекціонерів.

Різновиди жуків з фото: рогачі (Lucanidae)

Ця родина налічує приблизно 1200 видів жуків. Видова назва пов’язана з наявністю схожих на роги великих щелеп у самців. Рогачі – доволі великі жуки.

Розмір тіла у них сягає 5-8 см. Забарвлення зазвичай чорне, коричневе, зелене або червонувато-коричневе.

Переважна більшість рогачів зустрічається у тропічних лісах, де достатньо гнилої деревини. Всі ці жуки живляться соком рослин.

Види жуків з фото: м’якотілки (Cantharidae)

Існує 35 тисяч різновидів м’якотілок. Ці жуки мають м’які крила та прямі боки. Розмір тіла у них в межах 8-13 мм. Забарвлення жуків-м’якотілок може варіюватися від жовтого до червоного з коричневими або чорними крилами.

Через поєднання жовто-червоних барв їх іноді ще звуть жуками-пожежниками. Харчуються м’якотілки рослиноїдними комахами.

Різновиди жуків у світі: світляки (Lampyridae)

Ця родина жуків об’єднує приблизно 2000 різновидів. Світляками їх звуть через біолюмінесценцію вночі. Зустрічається цей вид жуків по всьому світу.

Проте найбільше різноманіття світляків спостерігається у тропічних широтах. Найчастіше за все ці жуки зустрічаються на болотах та луках, в лісах та лісостепу поблизу води.

Довжина тіла у світляків у межах 1-2,5 см. Ці жуки мають маленьку голову з великими очима. Вони можуть випромінювати зелене, червоне, блакитне або жовте світло. Орган, який за це відповідає у світляків, зазвичай розташований в задній частині черевця.

Види жуків у світі: крайовики (Coreidae)

Ці рослиноїдні клопи зустрічаються в різних регіонах світу, але найчастіше за все в тропіках або субтропіках. Розмір тіла у них варіюється від 7 мм до 4 см. Проте більшість жуків крайовиків не більш 2 см.

Форма тіла у крайовиків може бути різною, але найчастіше за все розпластана. У деяких видів цих жуків надкрила вкриті шипами або горбками.

Колорадські жуки (Leptinotarsa)

Через свій яскравий вигляд і славу шкідника картоплі цей вид жуків є дуже відомим. Він має яскраво-жовте або помаранчеве забарвлення із 5 темно-коричневими смужками, розташованими поздовж тіла.

Вважається, що батьківщиною колорадського жука є Мексика та американський штат Колорадо. До Європи він потрапив у 1877 р., але найбільш поширився впродовж Другої світової війни.

Види жуків з фото: листоїди (Chrysomelidae)

Ця родина жуків займає 4 місце у світі за чисельністю. Налічується понад 35 тисяч видів листоїдів. Вони є одним із найпоширеніших видів жуків у світі. При цьому кожен з них харчується певними рослинами.

Розмір жуків-листоїдів варіюється в межах 1-35 мм. Форма тіла у них є більш-менш округлою, а забарвлення може бути доволі різним.

Різновиди жуків у світі: короїди (Ipidae)

У порівнянні з багатьма іншими видами жуків це доволі невелика родина. У світі налічується понад 3000 різновидів короїдів. Ці жуки доволі поширені в лісах різних куточків планети.

Тіло у короїдів циліндричне, невелике. Його довжина варіюється у межах 0,8-1,2 мм. Більшість короїдів живуть під корою або в деревині стовбурів дерев.

Види жуків з фото: ковалики (Elateridae)

Ця родина жуків налічує приблизно 7000 видів, що розповсюджені по всій земній кулі. Розмір у більшості з них становить менш ніж 2 см. Тіло у жуків коваликів видовжено-овальне, коричневе або чорне без відміток, хоча деякі барвисті.

Ці жуки використовують характерне клацання для відлякування хижаків. Якщо їх перевернути на спину, то вони не можуть перевернутися лише завдяки ногам.

Різновиди жуків: вусачі (Cerambycidae)

Ця родина твердокрилих є п’ятою у світі за чисельністю. Вона налічує приблизно 33 тисячі видів, які розповсюджені по всьому світу. На теренах України існує приблизно 280 різновидів цих жуків.

Вусачі – один з найбільш вивчених видів жуків. Це зумовлено їх естетичною привабливістю та високою популярністю серед колекціонерів. Довжина тіла у вусачів варіюється у межах 1,5-4 см. Деякі представники цих жуків причиняють серйозну шкоду хвойним деревам.

Види жуків: златки (Buprestidae)

У світі налічується 16 тисяч видів жуків златок. Вони розповсюджені на всіх континентах та островах, крім Антарктиди та Арктики. Найбільша кількість різновидів златок зустрічається у тропічному та субтропічному кліматі. В Україні відомо 104 види цих жуків.

Розмір тіла у златок у межах від 2 мм до 100 см, хоча у більшості – 1-3 см. Забарвлення у них блискуче металеве, варіюється від мідно-червоної до синє-фіолетового. У пустельних різновидів зазвичай є восковий наліт.

Види жуків з фото: плавунці (Dytiscidae)

Існує понад 4000 видів плавунців. Вони є найбільш відомими водяними жуками. Плавунці населяють як природні (озера, болота, річки), так і штучні водойми (колодязі, канали), зазвичай із прісною, рідше – солонуватою водою.

Плавунці мають тіло зазвичай овальної форми, переважно чорного або коричневого кольору. Цей вид жуків є хижаками, що харчуються водяними комахами, тритонами, мальками та пуголовками.

Березень 2024

ПнВтСрЧтПтСбНд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Національний науково-природничий музей Національної академії наук України

Жуки, або Твердокрилі (ряд Coleoptera) — комахи з повним перетворенням, які у життєвому циклі проходять стадії яйця, личинки, лялечки та імаго. Свою назву твердокрилі отримали у зв’язку із перетворенням першої пари крил в надкрила (елітри), які використовуються для контролю повітряних потоків та захисту тіла від пошкоджень. Це одна із найбільших груп комах — ряд налічує понад 400 тисяч видів. Фактично кожним п’ятим видом тварин на Землі є жук. Розміри тіла жуків коливаються у широких межах — від 0,3 мм у видів родини перокрилкових (Ptiliidae) до 150 мм у жука-геркулеса з родини скарабеєвих (Scarabaeidae) та 170 мм у вусача-титана гігантського з родини вусачевих (Cerambicidae).

Топ-5 найбільших жуків світу

1. Вусач-титан велетенський

Вусач-титан велетенський (лат. Titanus giganteus (Linnaeus, 1771)) — жук із родини вусачевих (Cerambicidae), підродини Prioninae. Належить до найбільших комах на Землі, досягаючи 120–170 мм в довжину та сухій вазі 22–26 г. Розповсюджений у Неотропічній області Південної Америки.

Вусачі-титани нічні тварини: надвечір їхня активність зростає, вони виходять зі схованок, де проводять більшу частину дня (рослинна підстилка, дупла, гнилі колоди тощо), підіймаються на підвищення і злітають. Самці чутливіші до світла, ніж самки, найчастіше саме самці є здобиччю колекціонерів. Життя імаго (дорослих особин) триває три-п’ять тижнів, протягом цього часу вони не живляться, а живуть за рахунок поживних речовин, накопичених личинками протягом активної фази живлення та росту. Життєвий цикл цих гігантів достеменно поки не з’ясований.

2. Жук-Геркулес

Жук-Геркулес (лат. Dynastes hercules (Linnaeus, 1758) — жук з родини Скарабеєвих, або Пластинчастовусих (Scarabaeidae), підродини Dynastinae. Є фантастичні факти про цього прекрасного представника комах, які стверджують про можливість особин переносити об’єкти в 850 разів важчі за тіло, однак при проведенні експериментів з меншою масою показав, що максимум можливостей — перенесення об’єктів до 100 раз тяжчі за власну масу, хоч жук при цьому ледве може рухатися.

Максимальна довжина тіла самця — 171 мм, а самки — значно менша — до 80 мм. Розмір більшості особин самців складає 125-145 мм. Розмір крил до 22 см. Забарвлення надкрил самців залежить від вологості навколишнього середовища. Іноді надкрила самців набувають рідкісного блакитно-сірого забарвлення. Великий загнутий ріг притаманний лише самцям. Личинки досягають значних розмірів. Зустрічаються в Центральній та Південній Америці, островах Карибського моря протягом всього вологого сезону.

3. Жук-слон

Жук-слон (лат. Megasoma elephas Fabricius, 1775) — жук з родини Пластинчастовусих (Scarabaeidae), підродини Dynastinae. Поширений у Неотропіках.

За розміром сягають 70–120 мм, деякі самці бувають і більшими, причому вони в 2-3 рази перевищують за розмірами самок. Живуть у вологих тропічних лісах Мексики, Центральної та Південної Америки. Активні вночі, можуть підтримувати високу внутрішню температуру при активному пересуванні, незважаючи на зниження температури навколишнього середовища. Чисельність цих жуків значно зменшилася з вирубкою тропічних лісів, що зменшило площі для спарювання та розмноження. У таких країнах як Коста-Ріка, Нікарагуа та інших Центральноамериканських країнах люди використовують голови самців жука-слона як прикрасу — у вигляді намиста, прикрашеного золотом. Це також вплинуло на чисельність виду.

Представників цього виду використовують для досліджень польоту комах. Для цього науковці університету Берклі (Університет Каліфорнії) використовують вживлені електроди у структури тіла личинок, щоб потім контролювати політ імаго.

4. Жук-голіаф

Жук-голіаф (лат. Goliathus goliatus Linnaeus, 1771) — вид з родини Пластинчастовусих , підродини Cetoniinae. Живуть у Екваторіальній Африці.

Довжина тіла самців коливається від 70 до 110 мм, а самок — 50–80 мм. Самці можуть досягати маси тіла до 47 грамів і вважаються найважчими жуками світу. За деякими даними маса може сягати 80–100 грамів. Самці мають рогоподібний виріст на голові, у самок такого виросту нема, а голова у формі щита, що сприяє кращому викопуванню виїмок для відкладання яєць. Активні та літають вдень, більшу частину часу проводять в кронах дерев, а спускаються на поверхню ґрунту дуже рідко. Живляться соком дерев та перезрілими фруктами. Імаго живуть доволі довго — до 6 місяців.

Після спарювання самки зариваються в землю, де відкладають яйця. Личинки харчуються перепрілим листям та перегноєм, а також їм властивий канібалізм — личинки старшого віку можуть поїдати більш молодих особин. До кінця розвитку личинки можуть досягати 150 мм довжини та мають масу до 100–110 грамів. Лялькування відбувається під землею.

5. Вусач-каліпоґон реліктовий

Вусач-каліпоґон реліктовий (Callipogon relictus Semenov, 1899) — жук з родини Вусачів, підродини Prioninae. Найбільший жук фауни Сходу Росії (Амурська область), Кореї та Китаю.

Довжина тіла самців — 85–112 мм, самок — 65–85 мм. Вусики у самця довші, ніж у самки, не досягають вершини надкрил. Кожна самка відкладає до 28 яєць. Личинки розвиваються переважно в деревах з товстим стовбуром — в’язі спорідненому (Ulmus propinqua), ясені маньчжурському (Fraxinus mandschurica), липі амурській (Tilia amurensis) і тополі Максимовича (Populus maximowiczii); рідше заселяє дуб монгольський (Quercus mongolica), березу ребристу (Betula costata) і клен маньчжурський (Acer mandschurica). Для розвитку личинок у першу чергу потрібні усихаючі на корені дерева; зі впалих, але попередньо заселених дерев, виходять невеликі жуки. Дерева, заселені личинками вусача, як правило заражені грибком Pleurotus citrinopileatus, що сприяє розкладанню деревини. Розвиток личинки триває 4–6 років. Личинки різних віків часто зустрічаються разом.

Отже, бачимо, що жуки можуть досягати великих розмірів, що є наслідком не так власних потреб імаго, а довготривалим розвитком личинкових стадій цих груп комах. Більшість з найбільших за розміром членистоногих мають личинок, що живуть від одного до кількох десятків років, в той час як дорослі особини — від кількох тижнів до кількох місяців. Тому імаго виступає лише стадією розмноження. Також слід звернути увагу, що більшість гігантів серед комах — тропічні чи субтропічні види, саме життя личинок в умовах достатньої кількості харчових ресурсів дає велике різноманіття поживних речовин для активного росту та розвитку великих комах загалом і личинок зокрема.

Україна теж має своїх гігантів, більшість з яких є представниками родина Вусачеві (Cerambicidae) — Cerambyx cerdo Linnaeus, 1758; родини Скарабеєві, або Пластинчастовусі (Scarabaeidae) — личинки та імаго хрущів (зокрема, Polyphylla fullo Linnaeus, 1758), жуків-носорогів (зокрема, Oryctes nasicornis (Linnaeus, 1758)); родини Рогачевих, або Гребеневусі (Lucanidae) — всім відомий рогач, або жук-олень, — Lucanus cervus Linnaeus, 1758 тощо.

Довідку підготувала Катерина Очеретна, 31.05.2020

редактор Ігор Загороднюк

Жуки чи твердокрилі: фото, опис, цікаві факти

Жуки чи твердокрилі – один із найбільших рядів тварин на Землі. Вони зустрічаються повсюди на планеті, за винятком океанів, Антарктиди та Арктики. За даними біологів, в світі існує понад 400 тисяч видів жуків. Деякі з них є злісними шкідниками, а деякі – дуже корисні.

Жуки – класифікація та наукова назва

Жуки – крилаті комахи, що належать до типу Членистоногі, інфракласу Новокрилі, надряду Голометабола. Вони є представниками ряду Твердокрилі (Coleoptera) та мають безліч різноманітних нижчих класифікацій. Вони складають більшість існуючих комах та чверть – з усіх форм життя тварин на планеті.

Нижчі класифікації ряду Твердокрилі дуже численні та складні. Жуки поділяються на безліч родин, надродин та підрядів. Їхня класифікація заснована на схожості раціону, ротового апарату, задніх лапок або навіть крихітних структур на голові.

Найбільш поширені 5 родин жуків, які становлять приблизно 60% всіх твердокрилих в світі. До них належать:

  • довгоносики або слоники (60 тисяч видів);
  • стафіліни або жуки-хижаки (58 тисяч різновидів);
  • жужелиці або туруни (40 тисяч видів);
  • листоїди (35 тисяч різновидів);
  • вусачі (25 тисяч видів).

Наукова назва жуків – Твердокрилі походить від двох грецьких слів, що означають «чохол» та «крило». Пов’язано це з характерним виглядом будь-якого представника цього загону тварин. Всі існуючі жуки, незалежно від виду та різних відмінностей, мають жорсткі передні крила.

Цікавий факт! Більшість різновидів жуків виникла приблизно 270 млн. років тому. Найбільш відомими є жук сонечко, жук-геркулес, жук-олень, скарабеї, довгоносики та світляки.

Як виглядають жуки?

Усі дорослі жуки мають крила. Передні з них (надкрила) жорсткі та не використовуються для польоту. Їхня довжина сягає задньої частини черевця.

Задні крила жука, навпаки, слугують саме для підйому в повітря. У складеному вигляді вони утворюють пряму лінію вниз по спині.

Жуки можуть мати довге, циліндричне, кругле, напівкругле або пласке тіло. Їхнє забарвлення може бути з усіма відтінками чорного або коричневого.

Проте існує чимало дуже яскравих жуків. Вони вражають не лише красивими кольорами, але й візерунками на крилах з металевим або райдужним блиском.

Розміри тіла жука можуть значно відрізнятися залежно від виду. Існують як дуже маленькі, так і порівняно з ними дуже великі різновиди. До найбільших видів належать жуки-геркулеси. Довжина тіла в них становить 15 см.

Проте найбільший в світі жук – вусач-титан гігантський, який сягає 17 см. До найменших видів належать жуки-пір’єкрилки, довжина тіла яких становить лише 0,3 мм.

Жуки мають вусики, що складаються з 11 сегментів та можуть бути коротшими або довшими за тіло. Крім того, для цих тварин характерні великі та добре розвинені складні очі. Також жуки мають міцні ноги, що дозволяють добре бігати, стрибати, плавати, хапати здобич та копати ґрунт або деревину.

Личинок жуків можна легко відрізнити від личинок інших комах. Вони мають тверду голову, ротовий апарат для жування та дихальця або крихітні отвори, що дозволяють їм дихати вздовж боків. Найчастіше за все личинки жуків мають чорний колір.

Де живуть жуки та яке в них середовище існування?

Жуки зустрічаються майже скрізь. Вони існують в різноманітних куточках планети, у більшості наземних і прісноводних середовищ. Виняток становлять лише океани, Арктика та Антарктида.

Проте є окремі види жуків, що здатні витримувати сильні холоди, а деякі з них є принаймні напівводними. Окремі види твердокрилих можуть зустрічатися в горах до відмітки 3000 м на Кавказі, до 4500 м – в Середній Азії та до 5000-5500 м – у Гімалаях.

В фауні України налічується приблизно 25-30 тисяч видів жуків. Приблизно 50 з них занесені до Червоної книги країни.

Жуків можна помітити на будь-якому дереві, кущі або рослині. Ці комахи можуть як харчуватися рослинністю, так і просто відпочивати на ній. Також їх можна знайти під камінням, старою корою, в гнилих колодах та купах гною.

Водяні жуки зустрічаються переважно в прісних водоймах. Проте деякі з них живуть й на мілководді біля берега. Дорослі водяні жуки мають повітряний міхур або модифікацію свого екзоскелету, що дозволяє їм дихати під водою.

Личинки жуків живуть у землі або зариваються в мертву чи живу деревину, коріння або насіння. Деякі з них паразитують та живуть на живому хазяїні або в ньому.

Цікавий факт! Дорослих жуків приваблює світло вночі, а вдень їх найчастіше за все можна помітити на рослинах.

Чим харчуються жуки?

Відповідь на питання «Що їсть жук» залежить від того, про який саме вид йде мова. Одні жуки харчуються лише рослинністю. Вони звуться фітофагами. До них належать листоїди та короїди. Жуки, що споживають рослинну їжу, можуть їсти лише один певний вид рослин. Довгоносики харчуються зерном, борошном та частинами рослин.

Інші жуки споживають залишки рослин та тварин. Їх звуть сапрофагами. До них належать мертвоїди та навозники. Жуки-хижаки харчуються безхребетними. Вони полюють на інших комах, павуків, дощових хробаків, слимаків та равликів.

Майже всі жуки мають ротовий апарат, створений для жування, лише у клопів він призначений для смоктання. Більшість з цих комах покладається на наявність грибів у своєму кишечнику, що допомагають перетравлювати їжу.

Личинки жуків харчуються органічним матеріалом, корінням трав та рослин. Деякі з них можуть споживати інших безхребетних, падло, гнилу рослинність або гриби.

Цікавий факт! Деякі жуки є дуже шкідливими для рослин. Наприклад, бавовняний довгоносик щороку приносить фермерам збитки на сотні мільйонів доларів через втрату рослини бавовни.

Тривалість життя жуків та їхні хижаки

Більшість жуків живе не більше року. Проте деякі з них більше року можуть проводити в стадії личинки. Жуки розмножуються, відкладаючи яйця (в середньому до 200 штук) в затишних місцях.

Ці комахи мають життєвий цикл з повним перетворенням. Тобто вони проходять стадії яйця, личинки, лялечки та імаго.

Ящірки, кажани, жаби – головні природні хижаки жуків. Також існує приблизно 300 видів твердокрилих, яких ще у стадії личинки у якості їжі споживають люди.

Проте значна частина жуків має різноманітні способи захисту від ворогів. Деякі види виділяють рідину з дуже неприємним запахом. Інші різновиди жуків мають дуже яскраве забарвлення, яке в світі тварин натякає на отруйність та відлякує хижаків.

Загрози від жуків та засоби профілактики

Жуки не становлять прямої загрози для людини. Деякі з них можуть вкусити, якщо відчувають загрозу для себе. Проте укус жука в більшості випадків навіть складно відчути.

Жуки-пухирі виділяють токсин, що може спричинити появу пухирів на шкірі. Лише жук-скорпіон (Onychocerus albitarsis) має жало, але дискомфорт від його укусу тимчасовий. В цілому, ці комахи більш небезпечні для рослин, ніж для тварин та людей.

Існує чимало жуків-шкідників. Більшість з них можна просто зірвати з рослини та розчавити або опустити в мильний розчин. Також, щоб позбутися від жуків-шкідників, рослини в саду чи на городі можна присипати інсектицидним порошком. Проте в цьому випадку можуть загинути навіть нешкідливі комахи (жуки сонечко, метелики).

Личинки жуків, що харчуються деревиною, найбільш шкідливі. Іноді боротьба з ними може бути досить складною. Пиломатеріали потрібно помістити на карантин та обробити інсектицидом, якщо є побоювання, що вони стали притулком для жуків-шкідників.

Березень 2024

ПнВтСрЧтПтСбНд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031