Чим відоме місто Грінвіч

0 Comments

Ніжин: 10 місць, які повідають про історію і дух міста

Ніжин, який знаходиться на «відстані електрички» від Києва – місто з дуже насиченою історією та актуальним, молодим сьогоденням. Батьківщина кількох десятків відомих особистостей, він став домівкою для сотень інших визначних постатей – адже в місті знаходився відомий учбовий заклад, суперник столичних університетів. А через тутешню поштову станцію хто тільки не мандрував дорогами колишніх імперій! А ще Ніжин – грецька столиця України, один з найбагатших центрів культури, починаючи з XVII сторіччя.

Панорама центру міста. Миколаївський собор та комплекс грецьких храмів. Джерело фото: risu.org.ua

Відоме це місто й своєю історичною спадщиною. 17 церков та соборів, що збереглися – безумовний рекорд для населених пунктів України, понівечених радянських атеїзмом. А було тих церков, звісно, ще більше…

Детальна туристична мапа біля Миколаївського собору. Джерело фото: trip-impressions.com

Квартали невеликої, але колоритної старої забудови буквально занурюють вас в період слави Ніжина – а той продовжувався, фактично, три століття. В будинках мешкають власні привиди, пам’ятник Гоголю відкриває втаємниченим обличчя скульптора, над далекою церквою кружляє дух гоголівської панночки.

Отже, вирушаймо до цього «найніжнішого», затишного та водночас сучасного та молодіжного, міста України!

Цікаві факти про Ніжин

В місті – 117 пам’ятників архітектури, 72 історичні пам’ятки, близько 300 пам’яток архітектури та цінних будівель.

Ніжин знаходився на перехресті найважливіших шляхів сполучень XVII-XVIIІ та початку XIX століть. Його торговий майдан був найбільшим серед подібних на Лівобережній Україні, охоплюючи близько 4 га. Торговий оборот Ніжина протягом двох століть становив 1,5-2 млн рублів, тобто, місто було одним з найбагатших в тогочасній Україні та одним з найбільш заможних на приєднаних територіях Московського царства, а потім усієї Російської імперії.

Панорама центру Ніжина першої половини ХІХ ст. Джерело фото: gorod.cn.ua

У 1780-х роках Ніжин був найбільшим містом Лівобережної України, де проживало 12 тис. осіб. Для порівняння, на той час у Києві мешкало біля 20 тисяч, у Чернігові – близько 4 тис. Але саме Чернігів став центром губернії. Це сталося через своєрідну помсту царського уряду волелюбним ніжинцям, які свого часу двічі виганяли посольство та урядників Петра І.

Торгові лавки вздовж центральної міської вулиці на старій світлині. Джерело фото: retroua.com

З другої половини XVII ст. Ніжин стає одним з головних центрів ремісничого виробництва та торгівлі в Україні. У місті було 8 ремісничих цехів, де працювали 657 майстрів, 2 купецькі мануфактури, а також 8 окремих цехів, що виробляли цеглу для міського будівництва.

Локація 1. Ніжинський університет та його музеї

В Російській імперії це був єдиний виш, утворений в повітовому місті. Але ж Ніжин був неабияким повітовим містом! Якщо йому не пощастило стати губернським центром, він став центром освіти – та залишається ним по наш час.

Ніжинську гімназію вищих наук було відкрито у 1820 році за заповітом віце-канцлера Російської Імперії Олександра Безбородька (1747-1799) його братом Іллею (1756-1815). Місцем для побудови учбового закладу стала територія садиби Безбородьків на правому березі Остра. Парк, який і досі оточує виш, розбитий спеціально на теренах колишнього садибного парку.

Меморіальна дошка нагадує нам про засновника гімназії. Джерело фото: wikimapia.org

Найбільш відомим випускником вишу вважається Микола Гоголь. Але тут також навчались поет Євген Гребінка (1812-1848; автор романсу «Очі чорні»), композитор Віктор Забіла (1808-1869), письменник Леонід Глібов (1827-1893), історик Олександр Лазаревський (1834-1902), етнограф О. Афанасьєв-Чужбинський (1816-1875), меценат Василь Тарновський-старший (1810-1866), та сотні інших.

Центральний вхід. Джерело фото: toyota-club.net

При університеті діє музейний комплекс, який включає в себе три музеї: власне музей історії Ніжинської вищої школи, музей імені Миколи Гоголя та картинну галерею. Також у виші є власні музеї природничої тематики: зоологічний, ботанічний та геологічний.

Бюст Іллі Безбородька перед університетом. Джерело фото: tolkovo.wordpress.com

В Музеї рідкісної книги демонструються друковані шедеври, багато з яких були в первісному зібранні Безбородьків. Наприклад, можна побачити видання трудів Платона, надруковане в Венеції ще 1513 року – єдину такого роду книгу в Україні. Серед інших раритетів – «Іліада» та «Одіссея» Гомера (1544 та 1743 рр.), «Енеїда» Вергілія (1567 р.), класичні видання ХVI-XVIII ст. творів європейських мислителів Ніколо Макіавеллі, Еразма Роттердамського, Томаса Гоббса, Френсіса Бекона, Рене Декарта, Готфрида Лейбниця тощо, перше видання «Слово о полку Ігоревім» (з першого тиражу цієї пам’ятки літератури, виданого 1800 року, збереглося усього близько 60 примірників). Взагалі бібліотека університету нараховує понад 1 млн книг і періодичних видань, більше 250 тис. з яких – рідкісні видання XVI-XIX ст.

Шедеври музею книги. Джерело фото: navkoloua.com

Художня галерея первісно складалась з картин, подарованих музеєві у 1845 році почесним попечителем – Олександром Кушельовим-Безбородьком. У часи Другої Світової війни їх евакуювали, і вважається, що деякі картини після цього не повернулись з Москви та Ленінграду. Тільки нещодавно вийшов путівник-каталог галереєю, який дозволяє зрозуміти, які саме полотна залишились з часів засновника. Зараз в музеї можна побачити оригінали італійських майстрів Каррачі, Тьєполо та авторську копію Тіциана. Безумовно, цей музей заслуговує на уваги хоча б через свій унікальний статус: він єдиний такого роду при учбовому закладі в Україні.

Картинна галерея. Джерело фото: ndu.edu.ua

У музеї-кімнаті Гоголя, відкритій ще 1909 року, знаходяться речі, безпосередньо пов’язані з письменником, та раритети його часів – книги, фізичні прилади, меблі, які свідчать про особливості інтер’єру того часу.

На екскурсії в музеї при Ніжинському університеті слід записуватись заздалегідь, а самі екскурсії проводяться тільки для груп. Але вони того варті, бо університет, безумовно, є серцем інтелектуального життя міста та феноменом української історії.

Гоголівський музей. Джерело фото: ndu.edu.ua

Адреса дирекції музейного комплексу: вул. Графська, 2, ауд. 213 (корпус № 2), або ауд. 201 (корпус № 1).

Телефон: 04631-719-81.

Локація 2. Комплекс грецьких церков

Ніжин – грецьке місто. Саме потужна грецька культурна традиція вирізняла його серед інших міст спочатку Гетьманщини, а потім і Російської держави. Греків запросив до України Богдан Хмельницький у 1657-му – відроджувати та підтримувати міжнародну торгівлю, яка занепала за часи війни. Спритні елліни налагодили не тільки торгівлю, а й ремесла та сферу обслуговування – наприклад, вони відкрили в місті першу аптеку (зберіглась до нашого часу; на фото нижче) та першу кав’ярню.

Аптека-музей Михайла Лігди (вул. Московська, 2). Джерело фото: vsviti.com.ua

Греки розглядали переселення у Ніжин майже як продовження славетної античної колонізації. Місто швидко стало головним осередком еллінської культури у землях північніше Криму. З 1696 року грецька колонія в Ніжині стає найбільшою в Україні, к 1750-м рокам її представники складали 7% населення міста. Привілеї громади підтверджували усі наступні гетьмани та царі. Пізніше греки навіть домоглися міської автономії: утворений ними магістрат (з будинком якого ми з вами ще познайомимось) існував до 1870-х років, коли грецька колонія, асимілювавшись, фактично зникла природнім шляхом.

Типовий будинок грецької частини міста. Джерело фото: trip-impressions.com

Греки залишили у Ніжині дуже багато пам’яток часів розквіту своєї громади, та головними серед них є комплекс церков у самому центрі міста, до якого увійшли Михайлівська (1719 р.), Троїцька (1733 р.) та Всехсвятська (1782 р.) церкви.

Зліва направо: Троїцька, Михайлівська та Всехсвятська церкви. Джерело фото: trip-impressions.com

Михайлівська – ззовні приземкувата, дуже стриманої архітектури, навіть архаїчна за обрисами, нагадує храми, які греки будували на Балканах. В її стіни вмуровані брили з епітафіями грецькою мовою.

Всехсвятська церква, що стоїть навпроти, – найбільша з трьох грецьких церков – побудована в стилі високого класицизму. Вона грає дуже помітну роль в архітектурі й без того багатого церквами міста. Нині цей храм належить Київському Патріархату.

Локація 3. Миколаївський собор

Головний храм міста. Це була перша кам’яна церква у Ніжині – її почали будувати у 1653 році. Собор пов’язаний з сумнозвісною історичною подією – тут у 1663 році присягнув московському цареві одіозний гетьман Іван Брюховецький. Адже саме у Ніжині тоді відбулась т.зв. «Чорна рада», від часів якої Москва вже не полишала спроб нав’язати Україні лояльних собі правителів.

Головний собор Ніжина. Джерело фото: trip-impressions.com

Собор вважається прототипом п’ятибанних храмів в українському бароко та взірцем для схожих церков по всій Україні. Згодом, наслідуючи та розвиваючи риси саме цього собору, подібні споруди з’явились в інших містах, серед яких найбільш відомі Троїцький собор Густинського монастиря під Прилуками, Єкатерининська церква у Чернігові, Успенський собор у Новгороді-Сіверському, Георгіївський собор Видубицького монастиря у Києві тощо.

Частина церкви Іоанна Предтечи, переробленої на будинок культури. Джерело фото: trip-impressions.com

Храм дуже постраждав в радянські часи. Його інтер’єр було понищено, огорожу знесено, теплу церкву Іоанна Предтечі, що входила до комплексу собору, перероблено на міський будинок культури (на фото вище). Але собор відновили, та «дідусь» цілого напрямку в українській церковній архітектурі знову радує прихожан та туристів.

Локація 4. Перший пам’ятник Гоголю

Перший в світі пам’ятник великому письменникові знаходиться у міському саду, неподалік від Миколаївського собору. Його відкрили у 1881 році. Автором був скульптор Пармен Забіла – представник відомого роду, який грав велику роль в культурно-мистецькому житті Лівобережжя (поет Віктор Забіла був його дядьком, племінниця Олена стала дружиною художника Миколи Врубеля, а сестра вийшла за іншого живописця – Михайла Ге).

Монумент цікавий й прихованим портретом самого скульптора. Якщо підійти з лівого боку до цього пам’ятника, то контури плечей Гоголя окреслять профіль Пармена Забіли.

Силует скульптора, «схований» на пам’ятнику. Джерело фото: borismavlyutov.livejournal.com

Гоголь навчався у першому наборі студентів Гімназії вищих наук, у 1821-1828 роках. Тут він сформувався як письменник, тут вперше виступив як актор та режисер-постановник вистав «Едіп в Афінах», «Урок дочкам» та багатьох інших. (До слова, він майстерно зіграв і жіночу роль генеральші Простакової у виставі «Недоросль» за письменником Фонвізіним).

Бюст Гоголя з кімнати-музею при університеті. Джерело фото: tolkovo.wordpress.com

Життя в Ніжині дало Гоголю мотиви для подальшого написання «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки». Він ходив по місцевому базару, заходив до передмістя Магерки, де місцева церква, за легендою, була тією самою, де зненацька ожила нібито покійна панночка. Анекдоти, прислів’я, вирази, почуті в багатонаціональному та напрочуд колоритному Ніжині, він записував у своєрідний щоденник – «Книгу всякої всячини», аби пізніше використати у творах.

Локація 5. Ніжинський музей «Поштова станція»

Слава та багатство Ніжина виходили саме з його стратегічного розташування: через місто проходили дороги на Петербург, Москву, Одесу, до прибалтійських земель, на Закавказзя і до Царства Польського. Тому місцева поштова станція була дійсно центром цивілізації. Комплекс її будов 1780-х років (поштову станцію в них облаштували 1802-го) зберігся до наших днів. В будинку станційного доглядача влаштовано єдиний в Україні музей пошти, про який ми розповідали в одному з попередніх нарисів.

Будинок станційного наглядача. Джерело фото: tolkovo.wordpress.com

Тут зупинялись чиновники усіх рангів, іноземці, студенти та гімназисти, священники та авантюристи, мандрівні театральні трупи та поліцейські команди, іноді разом з арештантами. Через станцію отримували листи, книги, товари. Вона була вікном Ніжина у світ, та відкривала Ніжин світові.

Інтер’єр кімнати для приїжджих. Джерело фото: val.ua

Гоголь, Шевченко, Пушкін, Міцкевич, Котляревський, Гулак-Артемовський, Толстой, Марко Вовчок, Куліш, Рєпін, актори «театру корифеїв» (Садовський, Саксаганський, Заньковецька) – хто тільки не залишав подорожні тутешньому доглядачеві, аби отримати нічліг та коней для подальшого проїзду! Інтер’єр кімнати, яка була в готелі для приїжджих, як і меблі збереженої кімнати самого доглядача дозволяють нам поринути у світ поштово-подорожніх історій тих часів.

Місце роботи станційного наглядача. Джерело фото: val.ua

Обов’язково радимо відвідати цей музей, аби скласти уяву про буремну та цікаву історію Ніжина в часи, коли він був дійсним «центром лівобережного всесвіту».

Адреса музею: Ніжин, вул. Поштова, 5. Телефон: 04631-2-54-95.

Часи роботи: 09:00-16:00, без вихідних.

Локація 6. Будинок з привидами

Як будь-яке старовинне місто з багатим минулим, Ніжин має і свою містику. Будинків з таємничими історіями тут декілька, але найбільш відомим вважається будинок колишнього грецького магістрату на вул. Гребінки, 21.

З фасадів будинок виглядає привабливо. Джерело фото: gorod.cn.ua

У цьому будинку мешкає відразу кілька привидів. Причиною тому – особливості його історії. Будівля складається з двох частин: одну половину будував заможний грек, іншу – настоятель сусіднього Благовіщенського монастиря Віктор Черняєв, і на кожній з них лежить власне прокляття. В одній живе привид «жіночий», у другій – «чоловічий».

«Грецьку» частину будинку, за переказами, прокляв ще підрядник на етапі побудови, аби помститися жадібному власнику. Він заявив, що всі чоловіки з роду замовника ніколи не матимуть нащадків. Прокляття одразу ж справдилось: дружина власника, яка в той час була вагітна, померла при родах разом з немовлям. Тому ще одна версія походження «білої дами» – це нещасне породілля.

Згідно з іншою версією, привидом стала дівчина, дочка одного з міських голів, яка покінчила з собою через нещасливе кохання.

Вхід до підвалів будівлі. Джерело фото: trip-impressions.com

Щодо другої частини будинку, власником якої деякий час був монастирський ігумен, то він прокляв свою оселю через те, що був звідси виселений новим настоятелем монастиря. Невдовзі після цього у мешканців почалися не дуже спокійні часи, коли кімнатами явно хтось блукав та буркотів щось недоброзичливе. Мабуть, мстивий ігумен і після смерті не пробачив образи.

Давні сходи «грецької» частини будинку. Джерело фото: trip-impressions.com

Не дивно, що така кількість потойбічних жахів на квадратний метр навіть в радянські часи, коли привидів ганяли, мов ворогів народу, зробила свою справу: будинок продовжував користуватись поганою репутацією. В наш час у ньому побувала знімальна група «Битви екстрасенсів». Браві контактери з духами після цього заявили, що усі давні прокляття вони зняли. Повіримо чи перевіримо?

Локація 7. Пам’ятник та будинок капітана Лисянського

Якщо пройти центральною ніжинською вулицею – Гоголя – від міського скверу у бік площі, де колись височів бовван вождеві світового пролетаріату – ми побачимо пам’ятник мореплавцеві Юрію Лисянському (1773-1837), який скоїв на початку ХІХ сторіччя експедицію навколо світу. Так, цілком сухопутний Ніжин, як виявляється, є і батьківщиною славетного капітана.

Пам’ятник адміралу-ніжинцю. Джерело фото: boris-mavlyutov.livejournal.com

Рідний будинок мореплавця зберігся. Він знаходиться «за лівим плечем» пам’ятника, та виходить фасадом на паралельну вулицю Лесі Українки. Це був будинок священників сусідньої Іоанно-Богословської церкви, а майбутній адмірал був сином протоієрея цього храму та нащадком козацького роду.

Родовий будинок Лисянських. Джерело фото: wikipedia.org

Біографія Лисянського дуже цікава. В 10-річному віці, завдяки протекції канцлера Безбородька – того самого, який заповідав заснувати Гімназію вищих наук – Юрій поступив до морського кадетського корпусу в Кронштадті. Приймав участь в війні Росії зі шведами у 1788 році, згодом проходив морську практику в Великій Британії, де залишився добровольцем на 5 років. За цей час він побував, у складі британських ескадр, на усіх океанах світу. У 1795-96 роках жив в США, де його приймав перший американський президент Джордж Вашингтон.

Мапа навколосвітньої подорожі. Джерело фото: shkola.ua

Не дивно, що такого знавця англійської мови та передового досвіду найкращого світового флоту помітила «Російсько-Американська компанія», яка опікувалася колоніями імперії на Алясці та шукала чергових нових володінь по світу. Лисянський став одним з командувачів ініційованої нею експедиції: в якості капітана вітрильника «Нева» він обійшов навколо Земної кулі у 1803-1806 роках, зробивши багато географічних відкриттів.

Шлюпи «Надія» та «Нева». Джерело фото: otdatshvartovy.ru

У 1824 році Юрій Лисянський відвідав Ніжин, та привіз два комплекти видання своєї книги, присвяченої навколосвітній експедиції. Книги він подарував Гімназії вищих наук, де вони зберігаються й досі.

Локація 8. Пам’ятник огіркові

Якщо спитати перехожих, з яким продуктом, та взагалі з чим, вони асоціюють Ніжин, то більшість згадає саме огірки. Це не дивно, адже вони є на полиці будь-якого супермаркету. Це давній та стабільний бренд Ніжина, який тримає марку вже понад 300 років.

Той самий огірок. На постаменті. Джерело фото: studway.com.ua

Ніжинський огірок як своєрідну форму посолу створили греки. Колись цей продукт відправлявся прямо на столи російських імператорів й вельмож, та експортувались за кордон (у 56 країн світу), через що, наприклад, у Європі про Ніжин знали здебільшого саме як про «місто огірків».

Тривалий час рецепт огірків був таємницею, а ніжинські греки насолоджувались монопольними статусом постачальників імператора. До огірків згодом додались томати та інші овочі й фрукти. Усе йшло під відомим вже брендом. На промислову основу соління огірків у третій чверті XIX ст. поставили вже не греки, а євреї на прізвище Гольденберги. 1897 року ними поставлено своєрідний рекорд – тоді засолили 100 вагонів огірків.

Кожного року в вересні у Ніжині проходить свято огірка. Джерело фото: nizhyn.in.ua

Консервний комбінат, заснований у 1927 році, став гідним продовжувачем традиції. У радянські часи ніжинський завод був найвідомішим у СРСР виробником консервованої плодово-овочевої продукції, експортуючи її вже у 70 держав світу. Але в самій країні щасливих трудящих тутешні огірки вважались постійним дефіцитом – адже все йшло чи до столів партійних вождів, чи за кордон.

Локація 9. Хрестовоздвиженська церква

Вище вже згадувалось, що Микола Гоголь полюбляв ходити до передмістя Магерки. Хрестовоздвиженська церква (1775 р.) стоїть саме у цьому районі.

Легендарна церква на Магерках. Джерело фото: wikimedia.org

Вона має дві неофіційні назви – «Вієва» та «Хохловська». Спочатку розповімо про першу. За переказами, події, які надихнули Гоголя написати «Вія», сталися за декілька десятиліть перед тим, як письменник про них довідався. Вважається, що молодий Микола почув легенду про бурсака та панночку на одній з веселих вечірок, на які гімназисти потай від керівництва бігали саме на Магерки.

Ілюстрація до ключового епізоду «Вія». Джерело фото: labirint.ru

В оригіналі, щоправда, жодних відьом та потойбічних істот не було. А був собі молодий семінарист, який читав молитву над труною померлої доньки місцевого сотника. І ось у мить, коли він для чогось наблизився до труни – можливо, навіть, щоб зняти коштовний перстень з руки покійної – та раптом підвелася. Нещасний помер від розриву серця. А ось що стало з дівчиною – чи знайшли її зранку в труні так само, чи ні – історія достеменно не уточнювала. Гоголь додав до розповіді стававшого тоді модним містичного забарвлення – і створив свій відомий твір.

Одне з нещодавніх видань знаменитого твору. Джерело фото: liveinternet.ru

Щодо назви «Хохловська», то її церква має через те, що саме в ній хрестили Ольгу Хохлову (1891-1955) – першу дружину великого художника Пабло Пікассо. Вона була уродженкою Магерок. Коли її батько-полковник переїхав до Петербургу, дівчина вирішила там почати кар’єру балерини. Скоро здобула славу. 1917-го року, під час гастролей за кордоном у складі трупи Сергія Дягілєва, її й помітив Пікассо, якому Дягілєв доручив оформлення декорацій до однієї з вистав. Відомого майстра та улюбленця жінок заділо, що Ольга не звертала на нього жодної уваги, тому він почав активно вчащати до неї. Вже в наступному, 1918-му, Ольга стала його дружиною.

Портрет Ольги, написаний Пікассо в рік їхнього знайомства. Джерело фото: pabloruizpicasso.ru

Пікассо присвятив українській красуні багато своїх картин. З часом, однак, його кохання почало вщухати: вже наприкінці 1920-х він почав зустрічатись з іншою жінкою. Ольга довідалась про це тільки у 1935-му, та подала на розлучення. Але Пікассо відмовився ділити майно порівну, як передбачав шлюбний контракт, тому Ольга залишалась його законною дружиною до смерті.

Локація 10. Будівля електростанції

Чудовий зразок українського модерну. Побудована електростанція була у 1914-1916 роках одним з головних маестро цього стилю – Опанасом Сластіоном (1855-1933). Дизельний двигун для станції виготовив київський завод «Гретер» (потім він став відомим як «Більшовик»).

Перший струм Ніжинська електростанція дала восени 1916 року. Спочатку у місті було встановлено 69 ліхтарів, згодом їх стало вже 300. Було електрифіковано усі головні об’єкти міської інфраструктури. Але революційна розруха вже через декілька років примусила починати справу освітлення міста фактично з нуля.

Зараз у приміщенні електростанції розташована Ніжинська дитячо-юнацька спортивна школа.

Що ще подивитись в Ніжині

Окрім вказаних вище, Ніжин багатий і на інші пам’ятки церковної та цивільної архітектури. Так, на центральній вулиці міста, біля будинку Лисянського, стоїть вже згадана в розділі про нього церква Іоанна Богослова (1752 р.) Її стан, на жаль, дуже занедбаний, але примхливі форми високого українського бароко навіть у такому стані здатні вразити кожного. Зберіглася й ажурна кована огорожа цього храму.

Церква Іоанна Богослова. Джерело фото: risu.org.ua

Також на центральній вулиці знаходиться славетний Благовіщенський монастир з величним п’ятибанним собором (1702 р.), побудованим на кошти відомого митрополита Стефана Яворського. Незважаючи на руйнування воєнних та радянських часів, у ньому збереглися деякі старовинні розписи. Зараз монастир відроджено.

Головний собор Благовіщенського монастиря. Джерело фото: trip-impressions.com

По дорозі на Магерки, на вул. Овдіївській, знаходиться ще один монастир – Введенський жіночий. За припущеннями істориків, саме в ньому у 1730-х роках померла, побувши декілька останніх років життя настоятелькою, Мотря Кочубіївна – остання любов Івана Мазепи та одна з найромантичніших постатей української історії.

Введенський монастир. Джерело фото: uezd.com.ua

На території колишньої торгової площі, в наш час так само зайнятої ринком, стоять дві церкви – Покровська (1765 р.; на фото нижче) та Богоявленська (1721 р.)

Покровська церква на ринковій площі. Джерело фото: trip-impressions.com

Слід згадати й Пантелеймоно-Василівську церкву (1788 рік) – єдину в місті, яка ніколи не зачинялась. Через це в ній збереглись автентичний розпис та багато ікон. При церкві знаходиться невеличкий цвинтар з похованнями відомих громадян міста.

Чудово збережена Пантелеймоно-Василівська церква. Джерело фото: trip-impressions.com

А по той бік річки Остер, на колишньому Московському тракті, знаходиться Спаська церква (1757 р.), в якій у 1861 році зупинялася похоронна процесія під час перевезення тіла Тараса Шевченка з Петербурга до Канева. Храм постраждав у Другу Світову. Радянське господарювання «добило» будівлю. Зараз триває повільна реставрація церкви.

З цікавих пам’яток цивільної архітектури можна назвати будинок Дяченків (вул. Батюка, 14), у якому знаходиться міський краєзнавчий музей (на фото нижче), та музей-аптеку полковника Михайла Лігди (вул. Московська, 4), названу за ім’ям першого власника – найстарішу в Лівобережній Україні (заснована у 1777 р.)

Колишній особняк Дяченків, зараз – музей. Джерело фото: wikipedia.org

Дуже рекомендуємо також пройтись вуличками Гребінки, Глібова, Братів Зосім, Лесі Українки, які складають т.зв. «грецькі квартали» міста, прогулятися вулицею Овдіївською, вздовж якої можна знайти багато старовинних особняків, а також зайти до міського парку, який знаходиться між вулицями Шевченка та Лащенка.

Практично в кожному кварталі старого Ніжина можна знайти історичні будинки. Джерело фото: trip-impressions.com

Сподіваємося, що Ніжин приємно вразить вас своєю атмосферою, адже мало яке місто на Лівобережжі має таку насичену історію та такий культурно-освітній «бекграунд».

10 легендарних міст України та як до них дістатись

Українські землі заселені з найбільш стародавніх часів. В добу Палеоліту, під час освоєння греками Північного Причорномор’я, а також в середні віки тут вирувало життя. Кожна місцевість має свої легенди. Однак трапляються міста, події в яких назавжди змінювали хід історії. Вони слугували резиденціями королів та гетьманів, були місцем битв та підписання договорів.

ТСН. Туризм підготував список з 10 легендарних українських міст, у яких оживає історія.

Білгород-Дністровський

Місто розташоване в Одеській області, на березі Дністровського лиману.

Місцевість заселена, ще з IV століття до н.е. вихідцями з Мілету. Тут було засноване одне з грецьких міст-держав Північного Причорномор’я. А археологи знайшли в межах міста залишки древнього поліса Тіра. Назва, імовірно, походить від старовинної назви Дністра – Тірас. Залишки стародавнього поселення збереглись до наших днів і розташовані неподалік Аккерманської фортеці.

Білгород-Дністровська фортеця служить візитівкою та окрасою міста. Вона збудована частково на залишках грецького полісу в XIII XVстоліттях. Місцевість у ті часи належала Золотій Орді, однак збудували фортецю вихідці з італійської Генуї.

Твердиня має приголомшливий вигляд, незважаючи на поважний вік. Зараз можна побачити стіни неймовірних розмірів, темницю, цитадель, башту головного входу та інші. 2016 року північна стіна була в аварійному стані від впливу вітрів, дощів та морських хвиль. Тоді її значно укріпили та зберегли для наступних поколінь.

На стінах фортеці можна помітити ядра, що встановлені в певній послідовності. Вважається, що це магічні символи друїдів. Такі-ж символи використовували масони. А в одній з башт, під час розкопок, була знайдена табличка – “Майстер Федорко закінчив будівництво у 1440 році”. Це дозволяє припустити, що фортецю будували саме масони. Тому що, в ті часи майстром називався глава масонської ложі.

Багато цікавих знахідок можна побачити в місцевому краєзнавчому музеї. Вони припіднімають завісу над непроглядною історією міста.

Маршрут. З Києва до Білгорода-Дністровського можна дістатись автобусом та потягом. Вартість залізничного квитка від 160 грн. Автобусний квиток коштує від 370 грн.

Коростень

Місто розташоване в Житомирській області. Через нього від Києва проходить “Варшавське” шосе.

Перші згадки про Коростень належать до часів Київської Русі. В “Повісті минулих літ” місто описується, як центр слов’янського племені древляни.

В давнину воно називалось Іскоростень. А згадується через повстання древлян та убивство київського князя Ігоря 945 року. За легендою, після смерті Ігоря його дружина Ольга вщент спалила Іскоростень. Після цього воно втратило своє важливе значення.

Також читайте

10 унікальних місць України, які має побачити кожен

В самому серці міста розташований мальовничий каньйон, яким тече річка Уж. Місцевість носить назву Древлянський парк. Вважається, що тут неодноразово бувала княгиня Ольга. В паркові навіть є купальня княгині та її статуя. Навколишня місцевість дуже мальовнича, через каньйон перекинуті містки, а на пагорбах збудовані альтанки. На одному з підвищень встановлена грандіозна статуя древлянського князя Мала.

На цьому дива Коростеня не закінчуються. В паркові серед гранітових брил захований бункер Сталіна – “Скеля”. Зараз він переобладнаний у музей, який можна відвідати та оглянути військово-історичні експонати. Об’єкт був довгий час засекречений та вважається одним із найтаємничіших комплексів Сталінської епохи. Поряд з бункером представлена експозиція військової техніки.

В місті є краєзнавчий музей.

Маршрут. До Коростеня можна дістатись автобусом та потягом. Вартість залізничного квитка від 90 грн. Автобусний квиток коштуєвід 140 грн.

Новгород-Сіверський

Місто розташоване в Чернігівській області на березі річки Десна.

Місцевість на берегах Десни була заселена різними племенами з незапам’ятних часів. А вже в VI столітті на території теперішнього міста поселяються слов’янські племена сіверян.

В літописах згадується від 988 року. Саме тоді Володимир Великий наказав збудувати навколо міста фортецю для захисту від кочівників. Тоді воно слугувало прикордонним пунктом на межі з кочовими землями та центром Сіверського князівства. Оборонна споруда не дійшла до наших часів.

Проте чудово зберігся потужний оборонний Спасо-Преображенський монастир. Точна дата його закладення невідома. Однак деякі джерела відносять час заснування до XI століття. В центрі ансамблю розташований собор із дзвіницею, а його оточують височенні мури з вежами, на які можна піднятись та оглянути чудові панорами річки Десни. В храмі є старовинні галереї та підземелля.

На території монастиря розташований єдиний в Україні музей книги “Слово о полку Ігоревім”. Музей розміщується в відреставрованому княжому теремі. Вважається, що саме з древнього храму, який тут був Ігор Святославич вирушив у похід. В музеї представлено багато цікавих експонатів, а старовинна забудова підсилює атмосферу такої подорожі. Літом тут проводяться театралізовані бої.

В Новгород-Сіверському також є Тріумфальна арка збудована 1787 року до приїзду Катерини II. Головну площу міста прикрашають Торгові ряди XIX століття.

Маршрут. Прямого залізничного сполучення між Києвом та Новгородом-Сіверським немає. Однак в місті є залізничний вокзал, що дозволяє сюди дістатись потягом із інших міст. З Києва зручно приїхати автобусом, вартість квитка від 160 грн.

Галич

Місто розташоване в Івано-Франківській області на берегах Дністра.

Галич у минулому був центром Галицько-Волинського князівства та дав назву цілому регіонові – Галичина. Вперше місто згадується в угорських хроніках за 989 рік.

Однак, життя тут кипіло, ще з часів міді-бронзи, про що свідчать численні археологічні знахідки, які можна побачити в музеях міста. З давнини в околицях Галича збереглось п’ять земляних валів висотою до 25 метрів, які служили для оборони.

Древній Галич був значно більший, до нього входило теперішнє селище Крилос. Тут розташована Галичина могила – місце посвяти князів, які були нашими прямими предками. Під час розкопок в ній було знайдено низку військових артефактів та стародавній човен.

Храм святого Пантелеймона – найдавніша та єдина збережена святиня Галицько-Волинського князівства. Його можна побачити в сусідньому селі Шевченково, що входило до літописного Галичу.

Від княжого Успенського храму залишився лише фундамент, його розібрали для будівництва костьолу в період католизації.

В серці міста, на Галич-горі збереглись залишки Старостинського замку закладеного в XIV столітті. Найкраще зберіглась західна башта. Існування старішої будівлі на горі підтверджують літописи та археологічні знахідки. Вона, імовірно, була дерев’яною.

Неподалік від замку збереглась Церква Різдва Христового XIII століття.

В Галичі та його околицях є ціла низка давніх пам’яток загалом об’єднаних в Національний заповідник “Давній Галич”.

Маршрут. З Києва до Галича більш зручно дістатись потягом. Вартість залізничного квитка від 140 грн.

Жовква

Містечко розташоване в Львівській області. Засноване 1368 року та віддавна відоме як місто ремісників.

Спершу Жовква була селищем Винники. Однак польський король віддав його у власність гетьмана Станіслава Жолкевського, який і перейменував та розбудував місто. Назву воно отримало 1603 року. Відомий Жолкевський тим, що 1610 року, керуючи українсько-польським військом, зайняв Москву. Зараз могила великого полководця розташована в Костелі Святого Лаврентія в місті. Тут похований не лише гетьман, а й члени родини польського короля Яна Собеського.

Також читайте

10 провінційних палаців та садиб України, які обов’язково треба побачити

Місто має оборонні мури з фортечними баштами. Навколо величної центральної площі височіють дзвіниці костелів та церков. Тут світські споруди межують з сакральними вони в часи різних війн виконували ще й оборонну функцію. Опинившись в Жовкві, може здатись, що перебуваєш далеко за межами України.

Жовкву споруджували за принципом ідеальних міст доби ренесансу. В давнину тут приймали Російського царя, послів від Папи Римського та Священної Римської імперії.

Цікаву архітектуру має Глинська брама, що веде до міста. Також варто побачити церкву Св. Параскеви, Домініканський собор, синагогу та Жовківський замок. Особливі храми міста ще й тим, що святі тут зображені в українському вбранні. Це дивовижний випадок вияву народної творчості.

Маршрут. Містечко Жовква розташоване неподалік від Львова. Від нього ходять місцеві маршрутки до Жовкви. Вартість залізничного квитка на потяг Київ-Львів від 140 грн.

Полтава

Місто розташоване в Лівобережній Україні. Через нього протікає річка Ворскла та її притока Колмак. Так історично склалося, що Полтава розмістилась на трьох горах: Монастирській, Соборній та Інститутській.

Місто згадується в літописах, як захисна фортеця Київської Русі від кочівників. Датою заснування вважається 889 рік. Перше поселення було розташоване на Соборному пагорбі. Зараз тут збудовано міську Соборну площу. Вона оточена старовинною забудовою. Неподалік розташовнана Біла альтанка у формі підкови – одна з візитівок міста. З неї відкривається чудова панорама.

Тут також розташований музей-садиба Івана Котляревського. Поряд пам’ятник Полтавській галушці. Садиба відреставрована та має гарний вигляд. А в самому музеї можна не лише оглянути речі автора української “Енеїди”, а ще й поїсти. А при вході вас зустріне “Наталка-полтавка”.

Полтавський краєзнавчий музей розміщується в будівлі Губернського земства. Будівля збудована в 1903 році та прикрашена вирізьбленим українським орнаментом. Чудово збереглись фасади та внутрішнє оздоблення земства. А колекція музейних експонатів найбільша у Полтавській області.

В місті є Музей історії Полтавської битви, яка стала переламною для українців та гетьмана Івана Мазепи. Саме тоді гетьман підтримав шведського короля, а не російського царя Петра I.

В центрі Полтави можна побачити Корпусний сад, який має симетричну форму та вважається зразком садово-паркового мистецтва. Закладений до 200-річчя Полтавської битви.

В місті збереглася ціла низка соборів, старовинних будівель та пам’ятників, які варто побачити.

Маршрут. До Полтави можна дістатись потягом та автобусом. Вартість залізничного квитка з Києва від 110 грн. Квиток на автобус з столиці коштує від 153 грн.

Миргород

Місто розташоване в Полтавські області та вважається одним з найстаріших поселень Лівобережної України. Ним кількома руслами розтікається річка Хорол. В Миргородському районі та самому місті, є оздоровчі санаторії. Миргород, як і сама Полтава славиться своїми галушками.

Місто на сторінках своїх книг увіковічнив Микола Гоголь. Тут є парк письменника з постаментами численних героїв його книг.

Неподалік розташоване село Великі Сорочинці. Саме тут проводиться найвідоміший в Україні Сорочинський Ярмарок. Місцем проведення служить Жабокрицька площа, обставлена в українських традиціях. Ярмарок проводиться наприкінці літа. Крім продажу різних товарів та оздоблення, всього в національному дусі, під час ярмарки виступають різні виконавці.

В селищі народився Микола Гоголь. Тому все в Миргороді, Великих Сорочинцях та славнозвісній Диканьці нагадує про нього.

Також читайте

П’ять курортних селищ Херсонської області на Азовському та Чорному морях

В “Вечорах на хуторі біля Диканьки” описується Троїцька церква, яка збереглась до наших днів. Також у містечку був палац Кочубеїв, від якого тепер залишилась лише в’їзна Тріумфальна арка. Зате вціліла церква, яка стала усипальницею козацької родини. Залишається загадкою, як сюди заносили саркофаги, які набагато ширші за проходи. Припускають, що в давнину до усипальниці вели численні підземні ходи.

В Околицях Диканьки є ще одне диво це тисячолітні дуби. За переказами саме тут донька Кочубеїв, всупереч волі батьків, зустрічалась із гетьманом Мазепою.

Маршрут. До Миргорода можна дістатись потягом та автобусом. Вартість залізничного квитка від 100 грн. Квиток на автобус коштує від 176 грн. До Великих Сорочинців та Диканьки можна дістатись з Миргорода.

Глухів

Місто розташоване на півночі Сумської області. Глухів відомий тим, що більше 50 років був столицею Гетьманщини.

В давнину місто було фортецею, від якої дотепер дійшли земляні вали. В XVIII столітті реконструювали в’їзні ворота до міста – Київську браму. Вони служили як митниця та збереглись дотепер. Брама веде до однієї з найстаріших вулиць міста Києво-Московської.

На ній розміщується бібліотека, яка входить до трійки найстаріших в Україні. Неподалік Будинок повітового земства та старовинні освітні заклади, в яких тепер розмістився Глухівський національний педагогічний університет.

На Соборному майдані розмістилась автостанція та найстаріша будівля Глухова – Церква Святого Миколая. Храм є національною та світовою пам’яткою. На місці автостанції в давнину стояв Троїцький собор – відомий тим, що тут проводили ритуал “Проводу Мазепи в пекло” після того, як він прийняв сторону Шведського короля.

В місті збереглось багато храмів козацької доби.

Однією з візиток Глухова є Водонапірна башта, збудована на початку XX століття. Цікава будівля тим, що вона чудово зберіглась та на неї можна піднятись.

Всі пам’ятки та історичні вулиці міста об’єднані в межах Національного заповідника “Глухів”.

Маршрут. Прямого залізничного сполучення між Києвом та Глуховом немає. Однак, в місті є залізнична станція. Вартість квитка на автобус Київ-Глухів від 250 грн.

Переяслав-Хмельницький

Місто розташоване на сході Київської області. Одне з найстаріших міст Київської Русі, було центром Переяславського князівства. Перша згадка належить до 907 року.

Переяслав-Хмельницький називають “місто музеїв”, їх тут близько 30. Один із найцікавіших Архітектури та побуту просто неба, тільки на його території розміщується 14 різноманітних музеїв. Ще один диво-музей розмістився в Церкві святої Параскеви, тут стоять місяцеходи та відбуваються різноманітні виставки, присвячені космонавтиці.

В місті є музей Тараса Шевченка. Будівля 1820-го року чудово збереглась, колись в ній жив друг поета. Припускають, що саме тут був написаний “Заповіт”.

Місто найбільш відоме тим, що тут проводилась Переяславська рада. Це загальна козацька рада, яку скликав Богдан Хмельницький 1654 року. Рішення ухвалені на раді були втрачені та зараз точно невідомі. Тому її результат трактують по-різному.

На центральному майдані міста зберігся Вознесенський монастир із дзвіницею. Він вважається одним з найбільш приголомшливих храмів доби Гетьманщини.

Всі визначні місця та музеї міста об’єднані в Національний історико-етнографічний заповідник “Переяслав”.

Маршрут. З Києва до Переяслава-Хмельницького зручно буде доїхати автобусом. Вартість квитка від 65 грн.

Берестечко

Місто розташоване в Волинській області, на березі річки Стир.

Під Берестечком відбулася найбільша битва між Військом Запорозьким під проводом Богдана Хмельницького та Річчю Посполитою. Варто сказати, що битва відбувалася ближче до селища Пляшева, Рівненської області. Тому історичні пам’ятки про ті події збереглись в обох поселеннях.

Теперішній Національний історико-меморіальний заповідник “Поле Берестецької битви” зберігає всі таємниці тих трагічних подій. На згадку про тисячі загиблих козаків закладений Свято-Георгіївський монастир та встановлений величний пам’ятник загиблим козакам та селянам. Монастир унікальний – має три престоли, які розташовані один над одним. В підземному ярусі є моторошний скляний саркофаг з кістками козаків, полеглих під час багатоденних боїв.

Михайлівська церква XVII століття була збудована ще задовго до битви під Берестечком. Її відвідували Богдан Хмельницький, Іван Богун та інші козацькі полководці. Вважається, що саме тут незадовго до страшного бою молився Хмельницький.

Навколо храмів збудований стилізований фортечний мур.

Також читайте

10 цікавих скель та каньйонів України, про які ви не знали

Острів Гайок – легендарне місце. Саме він в давнину був переправою козацьких військ. Пам’ятний тим, що тут 300 козаків ціною власного життя утримували багатотисячне польське військо, поки їхні побратими змогли відступити на безпечну відстань. Навіть тепер на острові існує якась особлива атмосфера. Ходять легенди, що останньому козакові польський король запропонував золото, якщо той здасться. Однак козак відмовився і загинув героїчною смертю. Тут є кілька кам’яних козацьких хрестів та Козацька яма, в якій за переказами загинув останній із оборонців.

Маршрут. Щоб дістатись до історичних місць спочатку необходно їхати до Рівного. Вартість квитка на потяг Київ-Рівне від 110 грн. З Рівного до Пляшевої курсує автобус. Вартість квитка від 63 грн.