Що таке предіабет: симптоми, діагностика та лікування

Предіабет – це проміжний стан гіперглікемії, при якому показники глюкози крові вище норми, але нижче порогових значень для постановки діагнозу цукровий діабет, розповіла фармаколог Галина Бочкарьова, пише 24 канал.

Симптоми предіабету

В більшості випадків людина з предіабетом не має ніяких скарг. Тому так важливо проводити планову діагностику.

Зазвичай його випадково знаходять під час профілактичних оглядів або коли ви звернулися до лікаря з іншою причиною. Діагноз може звучати так: порушення толерантності до глюкози або порушення глікемії натщесерце.

Предіабет може ніяк не проявлятися / newscientist.com

Як виявити предіабет?

• здати глюкозу плазми корові натщесерце;
• зробити пероральний глюкозо-толерантний тест.

Лікування предіабету

Предіабет обов’язково треба лікувати, це дозволить знизити ризик розвитку цукрового діабету і серцево-судинних захворювань.

В першу чергу потрібно змінити спосіб життя.

Харчування – ніяких без вуглеводних, кето, малокалорійних, без жирових дієт. Тільки повноцінний різноманітний раціон і дотримання режиму.

Фізична активність – 150 хвилин на тиждень або 30 хвилин кожен день. Виберіть те, що вам до душі – біг, ходьба, плавання, танці – і поступово збільшуйте до 300 хвилин на тиждень.

Ліки. Є і препарати – найефективніший і безпечний для лікування предіабету на цей час Метформін. Але все в комплексі зі зміною способу життя, чарівних таблеток немає, на жаль. У висновках досліджень зазначено, що метформін не настільки ефективний, як зміна способу життя.

Більше новин, що стосуються лікування, медицини, харчування, здорового способу життя та багато іншого – читайте у розділі Здоров’я.

Важливо! Цей матеріал має винятково загальноінформаційний характер і не може бути основою для встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Але якщо Вам потрібні встановлення діагнозу або медична консультація, обов’язково зверніться до лікаря.

Предіабет і цукровий діабет: стратегії, що допомагають зупинитися вчасно

За даними, наведеними в IDF Diabetes Atlas (2019), станом на 2019 рік один з 11 дорослих віком 20-79 років (загалом 463 млн осіб), мав цукровий діабет (ЦД). У кожного 2-го хворого (приблизно 232 млн осіб) діабет не діагностовано. Порівняно з показниками 2017 року кількість дорослих, які мають підвищений ризик виникнення ЦД 2 типу, зросла на 22 млн. 10% глобальних витрат у системі охорони здоров’я – 760 млн доларів – припадає на ЦД. Тому з упевненістю й сумом можна констатувати, що епідемія коронавірусної інфекції, в умовах якої ми наразі живемо, не єдина глобальна проблема системи охорони здоров’я. Ускладнює ситуацію й те, що 3 з 4 пацієнтів із ЦД мешкають у країнах із низьким/середнім рівнем економічного розвитку, де своєчасній діагностиці та лікуванню перешкоджають фінансові причини й особливості менталітету.

Підступність ЦД – у високій частоті ускладнень: ризик серцево-­судинних захворювань (ССЗ) у пацієнтів із ЦД зростає приблизно вдвічі; також спостерігається суттєве збільшення ймовірності термінальних стадій хронічної ниркової недостатності.

Фахівцями першого контакту для пацієнтів із ЦД 2 типу та станами, котрі йому передують, є лікарі загальної практики – сімейної медицини, що підкреслює надзвичайно важливу роль їхньої обізнаності в питаннях класифікації, діагностики й терапії порушень вуглеводного обміну.

Досвідом із фахівцями первинної ланки активно діляться спеціалісти-ендокринологи. Зокрема, в рамках Школи ендокринології для лікарів загальної практики – сімейної медицини (науково-освітнього проєкту, що відбувається у форматі онлайн) прозвучало кілька цікавих доповідей, присвячених цій темі. Пропонуємо ознайомитися з ключовими тезами, представленими у виступах.

Предіабет і ЦД: як не перейти межу

На питаннях скринінгу, діагностики предіабету та ЦД 2 типу докладно зупинилася завідувачка науково-консультативного відділу амбулаторно-профілактичної допомоги хворим з ендокринною патологією ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України» (м. Київ), кандидат медичних наук ­Валерія Леонідівна ­Орленко.

– Порушення толерантності до глюкози та порушення глікемії натще (ПГН) – це стани, за яких рівень глюкози в крові вищий за нормальний діапазон, але нижчий за рекомендований поріг для діагностики ЦД. Терміни «предіабет», «недіабетична гіперглікемія», «проміжна гіперглікемія» використовують як альтернативні.

Основні документи, на які орієнтуються фахівці під час діагностики й лікування предіабету, – Стандарти надання медичної допомоги при ЦД (Standards of Medical Care in Diabetes, 2020), Рекомендації Європейського товариства кардіологів із діабету, предіабету та ССЗ, розроблені спільно з Європейською асоціацією з вивчення діабету (2019 ESC Guidelines on diabetes, pre-diabetes and cardiovascular diseases in collaboration with EASD).

Предіабет – порушення вуглеводного обміну, що асоціюється з високим ризиком розвитку ЦД при значеннях глюкози плазми, недостатніх для встановлення діагнозу діабету (табл. 1). Цей стан характеризується ПГН та/або порушенням толерантності до глюкози, є незалежним фактором ризику виникнення ССЗ.

У разі предіабету від початку метаболічних змін до клінічної маніфестації ЦД минає в середньому 5 років. На момент встановлення діагнозу ЦД 2 типу приблизно 20% пацієнтів уже мають мікро- та макросудинні ускладнення.

До патофізіологічних порушень за наявності предіабету відносять інсулінорезистентність (ІР), або порушення чутливості до дії інсуліну; втрату β-клітин; дисфункцію ендотелію; артеріальну ригідність; підвищений ліполіз; зниження рівня інкретинів; підвищення продукції глюкози в печінці; порушення рівня глюкагону; дисбаланс цитокінів; гіперглікемію та зумовлений нею феномен глюкозотоксичності. Нині у фокусі уваги – процеси, що перешкоджають надходженню до клітин адекватної кількості інсуліну, зокрема порушення ремоделювання позаклітинного матриксу. Його провокують запальні процеси, як наслідок, виникають дисфункція ендотелію, капілярна регресія, підвищення взаємодії елементів позаклітинного матриксу з рецепторами клітин, включаючи сімейство інтегринів. Важливо, що описаний механізм є одним із небагатьох, на який можна вплинути та ­знизити ІР. За даними D. H. Wasserman і співавт. (2018), зменшення доступу інсуліну до скелетних м’язів і впливу на них вважається одним із ключових механізмів розвитку предіабету. Порушення мікроциркуляції, що спостерігаються при ожирінні, – бар’єр для проникнення інсуліну в скелетні м’язи. Діяти на цю ланку рекомендується першочергово.

Невидима загроза

Чим загрожує пацієнту наявність предіабету? На тлі пре­діабету зростає ризик виникнення ЦД, ССЗ (ішемічної хвороби серця, ішемічного інсульту – приблизно вдвічі), а також рівень загальної смертності – в 1,6 раза. Збільшується ймовірність мікро­судинних уражень, зокрема ретинопатії, особливо якщо HbA_1c >5,5% (Gheng Y. J., Gregg E. W. et al., 2009).

У спостереженні, котре тривало 11 років, було встановлено, що за наявності порушення толерантності до глюкози ЦД 2 типу виникав у 46% пацієнтів, у разі ПГН – у 38%. Результати роботи S. M. Twigg (2004) продемонстрували, що через 10 років після діагностики предіабету, незважаючи на превентивні заходи, у 50% пацієнтів відбулося прогресування порушень вуглеводного обміну в ЦД 2 типу.

Якщо HbA_1c зберігається в діапазоні 6,0-6,4%, ризик розвитку ЦД 2 типу протягом 5 років максимальний: він сягає 25-50% (Zhang X., Gregg E. et al., 2010). У дослідженні TOPICS визначили, що в разі поєднання в пацієнта HbA_1c 6,0-6,4% і ПГН ­6,0-6,9 ммоль/л поява ЦД 2 типу через 5 років практично гарантована – майже 100% (Heianza Y. et al., 2012). Зазначена категорія пацієнтів потребує обов’язкової й активної корекції способу життя та постійного спостереження.

Різні діагностичні критерії предіабету мають зіставну прогностичну значущість стосовно ССЗ і рівня загальної смертності. На думку окремих дослідників, дещо точнішим вважається HbA_1c.

Методи діагностики порушень вуглеводного обміну докладно описано в таблиці 2.

Скринінг у дорослих

Згідно з рекомендаціями ADA (2020), можливість обстеження на предіабет і ЦД 2 типу слід розглянути в безсимптомних дорослих із факторами ризику (ФР) і всіх осіб віком від 45 років.

Тестування на предіабет і ЦД 2 типу варто проводити дорослим будь-якого віку, котрі мають надмірну вагу / ожиріння (індекс маси тіла (ІМТ) >25 кг/м 2 ) і ≥1 додаткових ФР діабету, а також жінкам, які планують вагітність і мають надмірну вагу / ожиріння та ≥1 додаткових ФР діабету.

Якщо результати скринінгу в межах норми, його повторюють через ≥3 роки (або частіше, залежно від початкових показників і ФР). За наявності предіабету тестування проводять щорічно, а жінок із гестаційним діабетом в анамнезі тестують на предіабет кожні 3 роки.

Критерії скринінгу предіабету / ЦД 2 типу в безсимптомних дорослих (ADA, 2020)

• Низька фізична активність
• Наявність діабету в родичів першого ступеня
• Раса / етнічна група високого ризику
• Жінки, котрі народили дитину вагою понад 4 кг або мали гестаційний ЦД
• Артеріальна гіпертензія (≥140/90 мм рт. ст.) або застосування антигіпертензивної терапії
• Рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності 2,82 ммоль/л (їх значення важливіше, ніж рівня холестерину ліпопротеїнів низької щільності)
• Інші клінічні стани, пов’язані з ІР (наприклад, ожиріння, синдром полікістозних яєчників)
• Анамнез ССЗ

! Зафіксовано, що в деяких пацієнтів після COVID‑19 реєструється підвищення рівня HbA_1c до 6,2-6,4%. Оптимальна тактика лікаря в такій ситуації – визначити HbA1c кілька разів протягом тривалого часу. Існують гіпотези, що COVID‑19 провокує розвиток ЦД; також зростання концентрації HbA_1c може виникати як відповідь на застосування глюкокортикоїдів.

Скринінг у дітей

Скринінг у дітей на предіабет і ЦД 2 типу слід розглянути після досягнення статевої зрілості чи 10-річного віку (залежно від того, що настане раніше), в дітей і підлітків із надмірною вагою / ожирінням, які мають ≥1 додаткових ФР діабету.

• обтяжений сімейний анамнез (наявність ЦД у родичів першої чи другої лінії);
• раса / етнічна група високого ризику;
• ознаки ІР або стани, пов’язані з ІР;
• гестаційний діабет у матері.

Скринінг здійснюють із періодичністю раз на 3 роки. В осіб молодого віку рекомендують застосовувати визначення концентрації глюкози в плазмі крові натще, через 2 год під час проведення ПГТ і визначення рівня HbA_1c.

Гестаційний діабет

Діагноз гестаційного ЦД встановлюється на 24-28-му тижні вагітним, у яких раніше не виявляли ЦД. Також потрібно проводити діагностику предіабету та ЦД на 4-12-му тижні після пологів за допомогою ПГТ і клінічних критеріїв.

Жінки, котрі мають в анамнезі гестаційний діабет, повинні проходити довічний скринінг предіабету та ЦД щонайменше кожні 3 роки. Пацієнтки з обтяженим анамнезом гестаційного ЦД, у яких після пологів виявили предіабет, мають дотримуватися активного способу життя та/або застосовувати метформін із профілактичною метою.

Здоровий спосіб життя: довготривалі зміни, а не «разова акція»

Як показали результати Diabetes Prevention Program (DPP, 2002), пацієнти з предіабетом повинні модифікувати спосіб життя, досягати зниження маси тіла на 7% від початкової та зберігати її на цьому рівні, збільшувати тривалість фізичної активності середньої інтенсивності (наприклад, швидка ходьба) мінімум до 150 хв на тиждень, дотримуватися дієтичного режиму зі зменшенням добової калорійності на 20-30% від звичної.

Дітям і підліткам із ЦД 1 або 2 типу чи предіабетом варто приділяти ≥60 хв на добу аеробній активності середньої чи високої інтенсивності з активним зміцненням м’язів і кісток не менше 3 днів на тиждень.

Більшість дорослих із ЦД 1 та 2 типу повинні виконувати аеробні вправи середньої чи високої інтенсивності ≥150 хв на тиждень (щонайменше 3 заняття, максимум із 2-денними інтервалами). Коротша тривалість (мінімум 75 хв занять на тиждень) енергійних або інтервальних тренувань допускається як достатня для молодших і фізично підготовлених осіб.

Відповідно до результатів DPP, дотримання здорового способу життя протягом 4 років допомогло запобігти 58% випадків предіабету та ЦД, а застосування метформіну – 31%. Проте подальше спостереження, DPP Outcomes Study, показало, що втримати нормальні показники вуглеводного обміну після активної зміни способу життя й додержуватися жорстких обмежень протягом тривалого часу вдалося менш ніж 25% пацієнтів.

Фінське дослідження DPS регламентувало такі вимоги до зміни способу життя та дієти: споживання ≤30% від денної кількості загальних жирів, ≤10% від денної кількості насичених жирів, ≥15 г / 1000 ккал становила клітковина, ≥30 хв фізичної активності щодня, ≥5% зниження маси тіла. І тільки пацієнти, котрі чітко дотримувалися всіх 5 (!) вимог, змогли уникнути розвитку ЦД 2 типу.

Місце фармакотерапії в лікуванні предіабету

Препаратом із доведеною ефективністю, рекомендованим для лікування предіабету, є метформін. Терапію метформіном для профілактики ЦД 2 типу слід розглянути у хворих із предіабетом й ожирінням, в осіб віком від 60 років і жінок із гестаційним діабетом в анамнезі.

Метформін знижує рівень HbA_1c, зменшує показник систолічного артеріального тиску в осіб із предіабетом та/або ожирінням, що, своєю чергою, забезпечує зниження ризику ССЗ.

У дослідженні MET-REMODEL довели кардіопротекторну дію метформіну: його застосування в дозі 2000 мг зменшувало вираженість гіпертрофії лівого шлуночка в пацієнтів із предіабетом без супутньої артеріальної гіпертензії. У випробуванні DPPOS використання метформіну супроводжувалося зменшенням розповсюдженості та вираженості коронарного атеросклерозу в чоловіків із предіабетом.

Тривале застосування метформіну здатне призводити до дефіциту вітаміну В₁₂, тому періодично слід визначати його концент­рацію в крові, особливо в пацієнтів з анемією чи периферичною нейропатією.

Метформін пролонгованого вивільнення (­Глюкофаж XR) рекомендується для зниження ризику та профілактики ЦД 2 типу в дорослих пацієнтів із надмірною вагою й порушенням толерантності до глюкози та/або ПГН та/або підвищенням рівня HbA_1c, в яких:

• високий ризик розвитку ЦД 2 типу;
• ЦД 2 типу прогресує, незважаючи на активну зміну способу життя протягом останніх 36 міс.

! У дослідженні DPP було зроблено висновок, що терапія метформіном у дозі 1700 мг/добу не спричиняла гіпо­глікемії в осіб із предіабетом.

Лікування предіабету: надмірність або необхідність?

Чи варто розпочинати фармакотерапію предіабету? І якщо так, то коли? Міркуваннями на тему та переконливими доказовими даними поділилася керівник відділу діабетології ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України» (м. Київ), доктор медичних наук Любов Костянтинівна Соколова.

– Виділяють декілька типів ЦД:

• ЦД 1 типу виникає через авто­імунну деструкцію β-клітин, що зазвичай призводить до абсолютного дефіциту інсуліну;
• ЦД 2 типу (понад 90% випадків) розвивається внаслідок прогресуючого зниження секреції інсуліну β-клітинами (часто на тлі ІР);
• гестаційний ЦД – діабет, діагностований під час II-III триместрів вагітності, що не був виявлений до гестації;
• специфічні типи діабету, зумовлені іншими причинами, зокрема моногенними синдромами діабету (діабет у новонароджених, діабет MODY), захворюваннями екзокринної частини підшлункової залози (панкреатит, муковісцидоз) або індуковані наркотичними/хімічними речовинами (наприклад, у разі застосування глюкокортикоїдів, при лікуванні ВІЛ/СНІД, після трансплантації органів).

Критерій встановлення діагнозу ЦД – ПГН ≥7 ммоль/л (через 8 год після останнього прийому їжі); якщо таке значення було отримано двічі з інтервалом 5-7 днів, встановлюємо діагноз ЦД. Додаткове виконання ПГТ не потрібне, оскільки може спровокувати декомпенсацію. Оцінка рівня HbA_1c не є обов’язковою умовою для встановлення діагнозу, проте допомагає вибрати стратегію лікування: якщо HbA_1c ≥7%, варто призначити пер­оральну цукрознижувальну терапію (чи навіть інсулінотерапію, коли показник дуже високий).

Визначення лише рівня HbA_1c достатнє для верифікації ЦД у тому випадку, коли показник становитиме ≥6,5%. Якщо в пацієнта HbA_1c 7 ммоль/л або ПГТ >11,1 ммоль/л, таку ситуацію трактують як ЦД 2 типу.

Предіабет vs діабет

Предіабет – стан, який наразі жодним чином не класифікується в МКХ‑10, проте потребує активного втручання фахівця, рекомендацій щодо зміни способу життя та навіть призначення медикаментозної терапії.

Критерії встановлення діагнозу предіабету (Standards of Medical Care in Diabetes, 2020): ПГН 5,6-6,9 ммоль/л, або ПГТ 7,8-11,0 ммоль/л, або HbA_1c 5,7-6,4%.

• Поєднання ПГН 5,6-6,9 ммоль/л і ПГТ 7,8-11,0 ммоль/л класифікується як предіабет.
• ПГН 5,6-6,9 ммоль/л і ПГТ >11,0 ммоль/л – як ЦД.
• ПГН 5,6-6,9 ммоль/л і ПГТ

Скринінг на наявність ЦД 2 типу

Скринінг слід здійснювати в усіх пацієнтів віком понад 45 років і тих, кому до 45 років, але вони мають щонайменше 1 ФР.

Для скринінгу достатньо вимірювання ПГН за допомогою глюкометра, а для встановлення діагнозу необхідно проводити дослідження в умовах лабораторії із застосуванням біохімічного аналізатора.

У рамках діагностики ЦД виконують такі дослідження:

• рівень глюкози крові натще;
• HbA_1c;
• тест на визначення толерантності до глюкози;
• С-пептид;
• імунореактивний інсулін;
• фруктозамін;
• глюкозурія;
• індекс НОМА;
• антитіла до клітин підшлункової залози (GADA, ICA, IA‑2).

У більшості випадків можна обмежитися першими 3 дослідженнями, лише вони є обов’язковими для скринінгу.

Як уже зазначала Валерія Леонідівна, в дорослих пацієнтів із предіабетом потрібно щороку проводити скринінг ЦД 2 типу, а для профілактики появи діабету – модифікувати спосіб життя відповідно до результатів програми DPP, а саме досягти зниження маси тіла на 7% від початкової та зберігати її на цьому рівні, збільшити тривалість фізичної активності середньої інтенсивності мінімум до 150 хв на тиждень. Хочу підкреслити, що протягом 5 днів лежати на дивані й ласувати смаколиками, а у вихідні безперервно «гарувати» в спортзалі – не варіант, фізична активність має бути системною та регулярною, 30-45 хв щодня.

Призначати метформін на тлі ІР за відсутності порушень вуглеводного обміну, згідно з інформацією в інструкції до препарату, рекомендаціями ADA та EASD, не дозволено. Проте пацієнтам, у яких присутні хоча би початкові порушення вуглеводного обміну (ПГН, порушення толерантності до глюкози), метформін з огляду на його ефективність у запобіганні ЦД 2 типу (табл. 3) краще призначити, ніж не призначити.

Результати DPP продемонстрували, що найдієвіший спосіб профілактики ЦД – модифікація способу життя (ризик прогресування предіабету в ЦД знижувався на 58%, а на тлі терапії метформіном у дозі 850 мг 2 р/добу цей показник становив -31%). Як показує власний практичний досвід, призначення метформіну допомагає збільшити у хворого мотивацію дотримуватися суворих вимог зі зміни способу життя.

! Вчасно призначивши адекватну терапію метформіном, вдається відтермінувати розвиток ЦД 2 типу в середньому на 10 років.

• Метформін є кращим варіантом стартової фармако­терапії для лікування ЦД 2 типу.
• Прийом метформіну слід продовжувати, доки пацієнт добре переносить лікування та не має протипоказань; до метформіну варто додавати інші засоби, включаючи інсулін.
• Раннє введення інсуліну можна обговорювати, якщо спостерігається втрата ваги, наявні симптоми гіперглікемії чи рівень HbA_1c >10% або рівень глюкози >16,7 ммоль/л.

Метформін – базисне лікування назавжди. Це ефективний, дешевий, дієвий варіант терапії, що добре переноситься та має вагому доказову базу. Якнайшвидше призначення метформіну пацієнтам із предіабетом та ЦД 2 типу є виправданим.

Цукрознижувальний ефект метформіну є дозозалежним: мінімальний – у разі застосування в дозі 500 мг/добу, максимальний – 2000-2500 мг/добу. У пацієнтів із дуже вираженою ІР, ожирінням можна використовувати дозування 3000 мг/добу, проте нетривалий час – у подальшому необхідні модифікація способу життя та зниження дозування.

Якщо в пацієнта стабільна хронічна серцева недостатність, метформін може призначатися за умови регулярного моніторингу функції серця та нирок. Гостра й нестабільна хронічна серцева недостатність є протипоказаннями до застосування препарату. Підходи до застосування метформіну в разі порушень із боку нирок відображено в таблиці 4.

Переваги, недоліки й особливості застосування метформіну описано в таблиці 5.

Терапію порушень вуглеводного обміну рекомендують розпочинати з метформіну звичайного вивільнення. Якщо в пацієнта присутня його непереносимість, віддають перевагу метформіну пролонгованого вивільнення (наприклад, препарату ­Глюкофаж XR). Якщо існують протипоказання до прийому метформіну, лікування розпочинають з інгібіторів дипептидил­пептидази‑4, піоглітазону, препаратів сульфонілсечовини.

Глюкофаж XR застосовується 1 р/добу (вся доза одномоментно у вечірній час). Патентована система дифузії крізь гелевий бар’єр GelShield (рис.) забезпечує поступове й рівномірне вивільнення метформіну з таблетки, завдяки чому зменшується ймовірність несприятливих гастроінтестинальних ефектів і покращується комплаєнс.

Варто зауважити: нещодавно форма препарату ­Глюкофаж XR змінилася з двоопуклих капсул на двоопуклі круглі таблетки. Також зменшилася маса таблетки. Вона містить ту саму кількість метформіну, але тепер до складу таблетки входить менше допоміжних речовин, як-от стеарат магнію, карбоксиметилцелюлоза натрію, гіпромелоза; відсутня мікрокристалічна целюлоза. Завдяки цьому таблетки легше та зручніше ковтати.

Підсумовуючи сказане, ще раз хочу наголосити, що предіабет вимагає призначення активних стратегій: зміни способу життя, збільшення тривалості фізичних навантажень, дотримання дієти (харчування невеличкими порціями продуктами з низьким глікемічним індексом 5-6 разів на добу), терапії метформіном.

Глюкофаж XR – єдиний метформін в Україні, ­дозволений для профілактики розвитку ЦД 2 типу в разі неефективності дієтотерапії й активної зміни способу життя. Глюкофаж і Глюкофаж XR можуть призначатись як стартове лікування при ЦД 2 типу як у режимі монотерапії, так і в комбінації з іншими цукрознижувальними засобами.

Підготувала Олександра Марченко

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 24 (493), 2020 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Ендокринологія

Протягом останньої декади показники поширеності та захворюваності на цукровий діабет (ЦД) і серцеву недостатність (СН) значно зросли. ЦД 2 типу вважається незалежним фактором ризику СН і незадовільного її прогнозу. В пацієнтів, госпіталізованих з приводу СН, наявність ЦД асоціюється із тривалішим стаціонарним лікуванням, високою часткою повторних госпіталізацій та вищим відсотком коморбідних станів. Дані іспанського Національного реєстру пацієнтів із СН (RICA) свідчать, що хворим із ЦД 2 типу притаманні частіші повторні госпіталізації щодо СН і вищі довгострокові показники смертності порівняно з особами без ЦД, хоча внутрішньолікарняна смертність для цих двох популяцій є однаковою.

У листопаді в рамках науково-освітнього проєкту «Школа ендокринолога 2023» за участю провідних ендокринологів, невропатологів і представники інших суміжних спеціальностей відбулося 5-денне навчання лікарів, котрі займаються веденням пацієнтів із різною ендокринною патологією. Захід мав на меті підвищення рівня знань та навичок у сфері новітніх методів діагностики, лікування і профілактики захворювань ендокринної системи, а також супутньої патології. Пропонуємо нашим читачам огляд двох доповідей у форматі «запитання – ​відповідь».

Спеціалісти Міжнародної діабетичної федерації (IDF) зазначають, що кількість людей в Україні із цукровим діабетом (ЦД) віком 20-79 років складає 2 млн 325 тис.; загалом у нашій країні налічується 2 млн 325 тис. хворих на ЦД різної вікової категорії. До Всесвітнього дня ЦД, який щороку відзначається 17 листопада, провідний фахівець гастроентерології, кандидат медичних наук Юлія Зіновіївна Гуркало виступила з доповіддю на ІІ Міжнародному конгресі Family Doc Congress, де обговорила особливості перебігу функціональних порушень кишечнику на тлі ЦД 2 типу.

Діабетична нейропатія (ДН) являє собою одне з провідних ускладнень цукрового діабету (ЦД) і пов’язана з незадовільним глікемічним контролем (American Diabetes Association, 2022). Поширеність ДН серед осіб із ЦД становить близько 50% і є однаковою для ЦД 1 та 2 типів (Feldman E.L. et al., 2019). У 75% випадків спостерігається дистальна симетрична полінейропатія; інші форми зустрічаються рідше (Hicks C.W., Selvin E., 2019; Tran C. et al., 2015; Oh J., 2020).

Преддіабет

Переддіабет – це прикордонний стан організму, що передує розвитку цукрового діабету другого та першого типу. У період переддіабету організм людини зовні функціонує нормально, але на фізіологічному рівні вже є критичні порушення, що ведуть до поступового розвитку захворювання. Даний стан характеризується зниженням вироблення інсуліну підшлунковою залозою та порушенням метаболізму глюкози, що веде до її надмірного накопичення в організмі.

Одним із ключових показників переддіабету є підвищений рівень глікованого гемоглобіну (HbA1c), що відображає середній рівень цукру в організмі за останні 3 місяці. У період переддіабету дуже важливо пройти діагностику, отримати консультацію ендокринолога та визначити наявність порушення – це дозволить розпочати лікування переддіабету до розвитку діабету, аж до повної нормалізації здоров’я.

Як зрозуміти, що у мене переддіабет – симптоми та ознаки

Однією з головних складнощів діагностики переддіабету, у тому числі самостійної, є те, що цей стан протікає практично безсимптомно. У 90% випадків переддіабет виявляється випадково, за результатами лабораторних досліджень, які призначаються планово або через наявність супутніх захворювань.

Незважаючи на те, що більшість випадків переддіабету протікає безсимптомно, деякі люди можуть мати періодичні ознаки і симптоми, типові для діабету.

Ознаки та симптоми переддіабету:

• Зниження працездатності – відчуття хронічної втоми, швидка стомлюваність;
• Часте відчуття спраги може супроводжуватися сухістю в роті;
• Почастішання сечовипускання – позиви посилюються в нічний час доби;
• Зниження зору може мати постійний або періодичний характер;
• Гіпертонія – підвищений артеріальний тиск;
• Повільна регенерація тканин – подряпини, порізи та рани гояться довше звичайного.

До менш виражених ознак переддіабету також можна віднести: підвищення тяги до солодкого, зниження лібідо, сухість/лущення і свербіж шкірних покривів, збільшення обсягів вісцерального жиру (в області живота), набір ваги.

Враховуючи відсутність симптомів у більшості людей з переддіабетом або їх дуже слабку вираженість, єдиним способом, що підвищує шанси на виявлення порушення, є проходження регулярних медичних оглядів та лабораторної діагностики.

Причини виникнення та фактори ризику переддіабету

Незважаючи на велику кількість наукових досліджень, вченим поки що не вдалося визначити точну причину розвитку переддіабетичного стану. При цьому лікарі клініки «ІМПУЛЬС» у Києві визначають низку факторів, що супроводжують розвиток переддіабету у більшості хворих.

Основні фактори та причини переддіабету:

• Зайва вага та ожиріння – жир відкладається за абдомінальним типом (в області живота та талії). Показник МПТ – понад 25 кг/м2;
• Низька фізична активність – сидячий спосіб життя, інвалідність, що не дозволяє багато рухатися тощо;

• Прийом ліків – зокрема гормональних препаратів, протизаплідних засобів та кортикостероїдів, які мають прямий вплив на ендокринну систему;
• Неправильне харчування – переважання в раціоні жирної їжі, швидких вуглеводів, вживання великої кількості продуктів із високим вмістом цукру;
• Спадковість – якщо батьки чи інші прямі родичі хворіють на цукровий діабет, або перебувають у переддіабетичному стані;
• Вагітність – жінки, у яких діагностовано гестаційний цукровий діабет;
• Епізодична гіперглікемія – як правило, з’являється у періоди підвищеного стресу.

Записаться на консультацию

Як показує практика лікарів медичного центру «ІМПУЛЬС» у Києві, з усього перерахованого вище, найнебезпечнішим і найпоширенішим фактором ризику розвитку переддіабету є неправильний раціон харчування. У людей, які ведуть здоровий спосіб життя та вживають здорову їжу, ризик розвитку переддіабету знижується більш ніж на 50%.

Які показники цукру в крові при переддіабеті та в нормі

Незважаючи на практично відсутність симптоматики, переддіабет можна діагностувати шляхом визначення ключових показників крові. Основним методом є визначення глюкози в крові натщесерце. Перед здачею лабораторних аналізів пацієнту необхідно утриматися від вживання будь-якої їжі, а також солодких напоїв, у тому числі: чаю, кави.

Преддіабет – цифри цукру в крові:

• Норма глюкози у дорослої людини – 3,5-5,5 ммоль/л, при переддіабеті – від 5,5 до 7 ммоль/л;
• Тест на толерантність до цукру – виконується натщесерце з вживанням глюкози в обсязі 75 грам. У нормі рівень цукру через 2 години становить до 7,8 ммоль/л, а показник крові у переддіабеті – від 7,8 до 11 ммоль/л;
• Тест на HbA1C дозволяє визначити середній рівень цукру за останні три місяці. У нормі показник не перевищує 6,5%.

Визначити попередні показники цукру у крові можна й у домашніх умовах. Це роблять за допомогою глюкометра. Тест проводиться тричі на добу, після кожного вживання їжі. Але лабораторне дослідження є більш точним та достовірним. Також професійні ендокринологи при підтвердженні діагнозу дають рекомендації про те, як вийти з переддіабету з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.

Харчування при переддіабеті – дієта

Дотримання спеціального раціону харчування є найефективнішим способом запобігання перетіканню переддіабету в діабет другого типу. Дієта дозволяє провести природну корекцію роботи систем організму – у ряді випадків це дозволяє повністю усунути проблему розвитку захворювання.

Рекомендації щодо харчування при переддіабеті:

• Вживайте продукти з клітковиною – вона допомагає контролювати рівень цукру в крові, а також підтримує відчуття ситості. Продукти багаті на клітковину: овочі (шпинат, броколі, морква, огірки, кабачки, гарбуз, брюссельська капуста), злакові (вівсянка, гречка, ячмінь), бобові, горіхи, сухофрукти, свіжі ягоди;
• Здорові жири – мононасичені і полінасичені жири, що не твердіють. Вони містяться в рибі, авокадо та горіхах;
• Природні джерела білка – птах без шкіри, риба, нежирна яловичина, курячі та перепелині яйця, морепродукти, знежирені молочні продукти.

Консультація

+38 (067) 857 04 04

Навіть найякісніша дієта переддіабету повинна доповнюватися контролем порцій їжі та графіком її прийому. Потрібно уникати надмірного споживання калорій (керувати вагою), а також розтягувати денну норму їжі на кілька прийомів протягом дня, щоб підтримувати оптимальний рівень глюкози у крові. Правильне харчування при переддіабеті повинно передбачати вживання їжі в день, що не перевищує показник 1800 ккал.

Чим небезпечний переддіабет

Ключовою небезпекою переддіабету є його перетікання в діабет другого типу, який є повноцінним важким захворюванням, що веде до інвалідизації людини. Це означає, що за відсутності своєчасної медичної допомоги та подальшого лікування, він продовжить розвиватися в діабет першого типу, який може закінчитися тяжкими наслідками, аж до смерті. При адекватному лікуванні в Україні середній термін життя хворих на діабет 2-го типу становить 55+років.

Іншими небезпеками переддіабету є:

• Ураження внутрішніх органів – високий рівень цукру в крові надає деструктивний вплив на серце, нервову систему, нирки та зорову функцію;
• Підвищує ризик серцево-судинних захворювань – серцевих нападів, інсультів, утворення тромбів, пошкодження стінок судин тощо;
• Розвиток супутніх захворювань – знижує загальний імунітет та опірність організму до інших захворювань.

Важливою небезпекою переддіабету також є формування психоемоційних проблем – усвідомлення людиною того, що переддіабет може перейти в діабет 2-го типу з усіма наслідками, провокує тривогу і занепокоєння, які можуть розвинутися в депресію.

Які продукти не можна їсти при переддіабеті

При переддіабеті, лікарі клініки «ІМПУЛЬС», рекомендують уникати або обмежувати вживання продуктів, здатних підвищити рівень цукру в крові. Поради:

• Перевага їжі з низьким глікемічним індексом – обмежте вживання: білого хліба, баштанних, меду, білого рису, макаронів і борошняних виробів, солодощів та картоплі;
• Заберіть із раціону швидкі вуглеводи – солодощі (кондитерська випічка, цукерки, шоколад), цукор, соки;
• Обмежте споживання насичених жирів – кокосове, пальмове та оливкове масло, жирне м’ясо, жирні молочні продукти, транс-жири.
• Відмовтеся від алкоголю – вживання спиртного призводить до підвищення рівня цукру в крові, а також знижує можливість контролю рівня глюкози.

Всі пацієнти з переддіабетом різні, тому рекомендації щодо харчування можуть відрізнятися, залежно від індивідуальних особливостей та потреб організму конкретної людини. Можливість вживання тієї чи іншої їжі необхідно уточнювати на консультації з ендокринологом.

Діагностика переддіабету

Враховуючи той факт, що переддіабет у більшості людей протікає безсимптомно або зі слабко вираженою симптоматикою, діагностика завжди є комплексною і повинна враховувати безліч факторів.

Етапи діагностики переддіабету в клініці:

1. Збір анамнезу – фахівець збирає інформацію про спосіб життя пацієнта, наявність характерних ознак і симптомів, можливу спадкову схильність. За наявності підозр призначаються лабораторні аналізи;
2. Визначення рівня цукру в крові – пацієнт здає венозну кров на аналіз, попередньо утримується від вживання їжі;
3. Тест на толерантність до глюкози передбачає виконання двох вимірів цукру в крові, з проміжком в 2 години. Перед здаванням крові пацієнт також утримується від їди 8-12 годин;
4. Визначення рівня (HbA1C) – є найточнішим діагностичним методом, що показує який цукор при переддіабет у хворого. Він показує середній рівень цукру на крові протягом останніх 3-х місяців.

При виявленні характерної симптоматики та показників цукру в крові лікар медичного центру «ІМПУЛЬС» у Києві проводить диференціальну діагностику. Також підтверджує діагноз та призначає актуальну схему лікування.

До якого лікаря звертатися за консультацією під час переддіабету

При підозрі на переддіабет або підтвердження діагнозу необхідно звертатися до лікаря-ендокринолога або лікаря загальної практики (терапевта). На консультації терапевт визначить обґрунтованість підозр у переддіабеті та направить на подальше обстеження до ендокринолога.

Лікар терапевт і лікар ендокринолог в Україні – це фахівці, які мають знання та досвід у галузі діагностики та управління переддіабетом. Вони можуть встановити точний діагноз і призначити оптимальну схему лікування, яка включатиме корекцію рівня цукру в крові.

Важливо звернутися до лікаря за консультацією якомога раніше після появи підозр щодо наявності переддіабету – це дозволить визначити патологічний стан на ранніх етапах його розвитку та провести своєчасну корекцію.

Чи можливо вилікуватися від переддіабету і що робити?

Переддіабет є граничним станом, а не повноцінним захворюванням. Він попереджає організм про можливий розвиток негативних сценаріїв. Хороша новина про те, що переддіабет можна ефективно контролювати за допомогою дотримання дієти (правильного раціону харчування).

Як правило, для ефективного лікування переддіабету необхідно змінити спосіб життя на здоровий з фізичною активністю, а також дотримуватися певного раціону харчування. Основним фактором лікування є контроль рівня цукру (глюкози) в крові.

Що нормалізує рівень цукру у крові

Згідно з даними численних досліджень, які тривали понад 15 років із залученням 5тис. хворих, було встановлено: основна речовина, що стабілізує рівень глюкози в крові – епігалокатехін, а речовина, яка знижує рівень глюкози – альфа-ліпоєва кислота. Препарати магнію суттєво знижують ймовірність розвитку метаболічного синдрому. Хром збільшує інсулінорезистентність, а білок Nrf-2 сприяє детоксикації (знижує рівень окисних процесів у крові).

Спеціалістами також встановлено, що такі приправи як куркума, кориця, розмарин та часник дозволяють підвищити чутливість клітин до інсуліну – їх вживання також дозволяє контролювати рівень цукру в крові.

З урахуванням даних наукових досліджень лікарі нашої клініки призначають коригувальну дієту при лікуванні переддіабету – це дозволяє нормалізувати стан організму та запобігти негативній динаміці розвитку цукрового діабету 2-го типу.

Більшість пацієнтів, які пройшли своєчасну діагностику та адекватне лікування, можуть розповісти про те, «як я переміг переддіабет», а також поділитися власним досвідом з пацієнтами, які тільки починають лікування!