Чи можна розмовляти під час ЕЕГ

0 Comments

Зміст:

Клінічна користь електроенцефалографії в діагностиці та моніторингу епілепсії у дорослих

Електроенцефалографія (ЕЕГ) залишається важливим діагностичним інструментом для осіб з епілепсією. Цей метод використовують у клінічній практиці більш ніж 80 років. За цей час суттєво розширилися технічні можливості ЕЕГ та стало зрозуміло, в яких клінічних ситуаціях її застосування є корисним і доцільним. З-поміж таких клінічних ситуацій варто виділити різні діагностичні аспекти епілепсії та інших пароксизмальних станів. Без адекватного ЕЕГ-дослід­жен­ня неможливо уявити сучасну діагностику епілепсії. Саме тому Міжнародна федерація клінічної нейрофізіології (IFCN) розробила нові методичні рекомендації для удосконалення розуміння клініцистами ролі ЕЕГ, а також узагальнення наукових доказів її користі під час діагностики й моніторингу пацієнтів з епілепсією. Пропонуємо до вашої уваги огляд документа, повний текст якого англійською та переклад українською мовою можна знайти на сайті Української протиепілептичної ліги (УПЕЛ) www.ulae.org.ua. Крім того, на даному ресурсі доступні національні методичні рекомендації щодо цього питання та інших аспектів епілептології, настанови Міжнародної протиепілептичної ліги (ILAE) в українському перекладі, відеозаписи доповідей з останніх конференцій УПЕЛ тощо.
Окремо слід відзначити, що під час карантину COVID‑19, коли спілкування вельми обмежене, із квітня 2020 р. УПЕЛ започаткувала цикл вебінарів, які висвітлюють найактуальніші питання епілептології, а також є частиною безперервної освіти лікарів. Наприкінці кожного онлайн-заходу всі слухачі отримують сертифікат із певною кількістю балів. Відео цих вебінарів також можна переглянути на сайті УПЕЛ. Надалі цикл вебінарів продовжуватиметься.

Епілепсія – ​поширена хронічна група неврологічних розладів, що характеризуються постійною схильністю до пов­торних нападів. По всьому світу понад 50 млн людей страждають на епілепсію, яка вражає осіб різного віку, етнічної належності, соціального поход­жен­ня та географічного розташування. Сучасне визначення епілепсії включає пацієнтів із неспровакованими нападами, в яких було не менш ніж два неспровоковані приступи з інтервалом понад 24 год один від одного. Також це особи, що мали один напад і щонайменше 60% імовірність виникнення повторних епізодів протягом наступних 10 років порівняно із загальною популяцією (Fisher et al., 2014). Напади визначаються як минуще виникнення клінічних ознак, спричинених аномальною, надмірною та синхронною активністю нейронів у мозку. Коли хворі на епілепсію не досягають контролю приступів незважаючи на лікування, якість життя погіршується, при цьому рейтинг інвалідності становить 1% від загального тягаря захворювань у світі (Salomon et al., 2012; Murray, Lopez, 1994).

ЕЕГ є важливим інструментом в оцінці та лікуванні осіб з епілепсією. ЕЕГ має довгу і багату історію як клінічна нейро­фізіологічна методика, що використовують як у стаціонарних, так і в амбулаторних умовах. На сьогодні існують міжнародні рекомендації щодо виконання ЕЕГ, зокрема, відповідно до європейських, канадських, американських стандартів тощо. Їхня мета – ​слугувати стандартом у всьому світі, що може потребувати оновлення в міру розвитку технологій (Flink et al., 2002; Tsuchida et al., 2016). Застосування ЕЕГ як важливого інструменту в діагностиці та лікуванні епілепсії підтримується доказами рівня 1 та 2 (Smith, 2005).

Незважаючи на те що клінічне застосування ЕЕГ у діагностиці дорослих з епілепсією є добре налагодженим, інтерпретація записів ЕЕГ, призначених для клінічного використання, має лише помірну міжрейтингову надійність при візуальному аналізі (Beniczky et al., 2013). Різні методи, що застосовують при отриманні даних ЕЕГ, забезпечують додаткові способи ідентифікації епілептиформних відхилень, які можуть змінюватися залежно від віку, тривалості запису та клінічних параметрів (Miskin et al., 2015; Losey, Uber-Zak, 2008; Herman et al., 2015). Більшість прагматичних рішень базується на стандартних записах скальпової ЕЕГ, зазвичай тривалістю 20‑30 хв (Pillai, Sperling, 2006; Airoldi et al., 1999).

На даний час доступні нові важливі засоби оцінки окремих пацієнтів з епілепсією:

  • амбулаторна ЕЕГ;
  • відео-ЕЕГ-моніторинг (ВЕМ);
  • тривала ЕЕГ у відділенні інтенсивної терапії (ВІТ);
  • інтраопераційна ЕЕГ;
  • інтракраніальна ЕЕГ.

Роль ЕЕГ при епілепсії

Роль ЕЕГ у діагностиці та класифікації типів нападів і синд­ромів епілепсії добре встановлено (Leach et al., 2006; King et al., 1998; Sierra-Marcos et al., 2011; Cascino, 2001). Більш ніж вісім десятиліть із моменту відкриття ЕЕГ залишається безпечним, неінвазивним, недорогим, приліжковим тестом неврологічних функцій. Стандартна ЕЕГ представляє сукупну електричну активність мільярдів нейронів, але реєс­трує її лише із третини кори головного мозку.

Просторові обмеження існують при спробі запису з острівкової, лобно-тім’яної оперкулярної кори, нижньо-медіальної скроневої частки, міжпівкульної щілини і базальних областей мозку, як-от орбітофронтальна, нижня тім’яно-­потилична кора і глибокі борозди. В цих областях при стандартній ЕЕГ, записаній з поверхні скальпа, має місце недос­татнє представлення кортикальних генераторів. Більшість ЕЕГ отримують із застосуванням скальпових електродів у інтеріктальний (міжнападовий) період.

Епілептичний розряд має високу специфічність для осіб з епілепсією при реєстрації ЕЕГ. Інтеріктальні епілептиформні розряди (ІЕР) – ​це виразні форми хвиль або їхня серія з ознаками та подібним значенням згідно з даними IFCN (Chatrian et al., 1983). ІЕР мають різні прояви залежно від типу епілепсії та супутньої церебральної патології. При інтеріктальних спайках спостерігаються високоамплітудні й короткотривалі хвилі з морфологічними характеристиками спайків трива­лістю 20‑70 мс або гострою хвилею 70‑200 мс. Наявність IEР часто супроводжується повільною хвилею 200‑500 мс. Таким чином, ЕЕГ підтримує операційну класифікацію типу нападів, пов’язаних із різними типами епілепсії (Fisher et al., 2017).

Давно відомо, що ураження головного мозку призводять до вогнищевих епілептиформних і неепілептиформних відхилень (Jasper, van Buuren, 1955). Неепілептиформні аномалії, такі як вогнищеві, дольові або гемісферні уповільнення дельта-хвиль, що можуть коливатися в морфології та амплітуді, мають практичне значення для коркової локалізації. Генералізоване уповільнення тета- та дельта-ритму є результатом дифузних порушень білої речовини (Gloor et al., 1968). Етіологія часто неспецифічна і включає токсико-­метаболічно-системні енцефалопатії, які можуть виникати внаслідок різних порушень. Наявність безперервного нереактивного вогнищевого або двостороннього незалежного поліморфного уповільнення дельта-ритму сильно корелює зі структурним, пов’язаним із підкірковою білою речовиною. Наявність вогнищевих сповільнень може бути спричинена пухлинами, інсультом, енцефалітом, травмою, гематома­ми тощо. Крім того, уповільнення нерідко виникає як наслі­док функціонального порушення роботи мозку, наприклад, під час постіктального відновлення після нападу, у разі мігрені або при енцефалопатії.

Класифікація епілепсії та синдромів

Класифікація епілепсії є ключовим клінічним інструментом оцінки хворого, який має епілептичні напади (Gastaut, 1969; Scheffer et al., 2017). Трирівневий підхід повинен спершу стосуватися типу епілептичного нападу (як-то фокальний, генералізований або з невідомим початком), після чого слід діагностувати тип епілепсії: фокальна, генералізована, комбінована (генералізована та фокальна) та епілепсія невідомої етіології. Нарешті, необхідно спробувати класифікувати конкретний синдромний діагноз (Scheffer et al., 2017).

Генералізована епілепсія

GGE включають багато електроклінічних синдромів, що базуються на специфічних клінічних ознаках та порушеннях ЕЕГ. Генералізовані IEР під час стандартного запису ЕЕГ – ​загальна ознака для GGE. Ці розряди зазвичай є між­іктальною знахідкою, коли напади нечасті, хоча вони також можуть бути іктальними в інших клінічних ситуаціях, особ­ливо при пролонгованому запису (Pillai, Sperling, 2006; Flink et al., 2002). Генералізовані IEР можуть спостерігатися як при генетичних (ідіопатичних) епілепсіях, так і за розвитку епілептичних енцефалопатій, коли напади є симптоматичними за наявності епілептогенної стуктурної етіології.

При GGE розряди, які спостерігаються на ЕЕГ, є симет­ричними, синхронними, переважають у лобних областях, GSW і генералізовані поліспайк-хвилі (GPSW) повторюються при частоті ≥3 Гц у поєднанні з нормальною фоновою активністю (рис. 1А).

Жодна ЕЕГ, що містить GSW та GPSW, не є специфічною для нападів або синдрому для конкретних GGE (Seneviratne et al., 2012). Натомість особливості IEР на ЕЕГ змінюються з віком та стадією сну (Sadleir et al., 2009). Хоча характерис­тики IEР різняться при окремих синдромах GGE, деякі можуть підказувати певний синдром епілепсії. Наприклад, абсансна епілепсія зустрічається з типовим патерном GSW 3 Гц, і клінічна користь ЕЕГ у діагностиці та класифікації такої епілепсії вже давно відома (Panayiotopoulos et al., 1989; Sadleir et al., 2009). GGE, що проявляються як генералізовані тоніко-клонічні напади, мають подібні особливості на ЕЕГ (Unterberger et al., 2001).

Ювенільна міоклонічна епілепсія (JME) має чутливість і специфічність у межах від 54 до 73,3% (Genton et al., 1995; Dhanuka et al., 2001). GPSW асоційовані з фенотипами, які включають міоклонічний, GTC та абсансні напади (Rubboli et al., 1999). Проведення ЕЕГ у ранні ранкові години, включно із N2-сном, та використання методів активації, як-то депривація сну, переривчаста фотостимуляція (IPS) та гіпервентиляція (HV), зумовлюють значну активацію IEР у GGE (Bonakis, Koutroumanidis, 2009; Penry et al., 1975; Degen, 1983; Panayiotopoulos et al., 1992; Koutroumanidis, Smith, 2005; Sousa et al., 2005; Seneviratne et al., 2012). Наявність IEР, що виникають при пробуд­жен­ні, може бути специфічним непрямим біомаркером GGE, хоча специфіка для окремих синдромів залишається обмеженою (Fittipaldi et al., 2001). При GGE інколи спостерігаються фокальні порушення, а латералізовані IEР часто виявляються як фрагменти розрядів GSW та GPSW під час сну (Aliberti et al., 1994). Фокальні IEР можуть зустрічатися у ≥30% пацієнтів із JME (Jayalakshmi et al., 2010; Usui et al., 2005).

Нині термін «епілептична енцефалопатія» (ЕЕ) замінює симптоматичну генералізовану епілепсію як поняття, що зас­тосовують, коли сама епілептиформна активність призводить до серйозних когнітивних та поведінкових порушень більшою мірою, ніж можна очікувати від основної патології (наприклад, коркової мальформації) (Scheffer et al., 2017). Багато синдромів епілепсії, пов’язаних з ЕЕ, мають набуту та/або генетичну етіологію. Низка тяжких нападових розладів, що виникають безпосередньо через генетичну мутацію, часто асоційовані з дифузною або мультифокальною цереб­ральною патологією. Також наявні дифузне уповільнення фонової активності ЕЕГ та вогнищеві або мультифокальні порушення. Можуть спостерігатися генералізовані IEР з інтервалом між спайками ≤2,5 Гц (теж SSW). Деякі розряди SSW можуть з’являтися як тривалі прогони, що перебігають безсимптомно. В інших пацієнтів із нападами, пов’язаними з ЕЕ, буває важко диференціювати енцефалопатію, коли вона гостра, або навіть діагностувати неконвульсивний епілептичний статус (NCSE), якщо є часті генералізовані епілептиформні розряди (Kaplan, 2007).

Енцефалопатія з електричним епілептичним статусом під час сну – ​це ЕЕ з гетерогенними клінічними проявами, включно з когнітивними, руховими та поведінковими порушеннями в різних комбінаціях, на додаток до різних типів нападів, що корелюють із певним ЕЕГ-патерном. Він характеризується подовженою пароксизмальною спайк-хвильовою активністю, що значно активізується під час повільного сну (Tassinari et al., 2000). Певні пацієнти, в яких виявляють безперервні генералізовані епілептиформні розряди під час сну, мають набуту ЕЕ, пов’язану з віком, що має нейрокогнітивну регресію з/без явних судомних нападів. Таким чином, електричний епілептичний статус під час nonREM-фази сну виникає у момент клінічного погіршення (Sanchez Fernandez et al., 2012).

GPFA – ​інша епілептиформна патологія, яка виникає частіше під час nonREM-сну та переважно у пацієнтів з ЕЕ. GPFA проявляється як генералізовані розряди з активністю 15‑25 Гц на ЕЕГ, що зазвичай пов’язані з генералізованими тонічними приступами, хоча іноді трапляються під час інших типів нападів (наприклад, атонічних). GPFA – ​ще одна характерна особливість, яка спостерігається у пацієнтів із синдромом Леннокса – ​Гасто. Інші симптоматичні форми генералізованої епілепсії у дорослих включають прогресуючі міоклонічні епілепсії (як-то хвороба Унферріхта – ​Лунд­борга та хвороба тілець Лафора). Хоча деякі особливості ЕЕГ можуть підказувати конкретний тип ЕЕ (наприклад, потиличні IEР при хворобі тілець Лафора, SSW при синдромі Леннокса – ​Гасто), як і GGE, жодна із закономірностей IEР не є специфічною для певного синдрому.

Фокальні епілепсії

Фокальні напади – ​найпоширеніший тип нападів у дорослих осіб з епілепсією. Початкові ЕЕГ виявили фокальні епілептиформні розряди у 44% зі 116 пацієнтів (60% із депривацією сну) в найбільш епілептогенному регіоні мозку – ​медіальній скроневій частці (King et al., 1998). Транзиторне когнітивне порушення було спочатку виявлено при потиличних IEР (Shimon, Erwin, 1989) як коротку когнітивну дисфункцію, що має пряме відношення до епізодів фокальної епілептиформної активності на ЕЕГ. Це слід відрізняти від хронічного ефекту в міжіктальному періоді від постіктального ефекту нападів та симптомів, що стосуються основ­ної етіології (Aldenkamp, Arends, 2004).

Клінічні характеристики медіальної темпорально-дольової епілепсії (TLE) добре описані й досить однорідні, вони включають (French et al., 1993):

  • порожній погляд;
  • порушення усвідомлення;
  • ороаліментарні автоматизми.

ЕЕГ може демонструвати фокальне уповільнення, яке виникає у вигляді скроневої інтермітуючої ритмічної дельта-­активності, часто іпсілатерально початку нападу. Поверхнево-­негативні передні темпоральні спайки або гострі хвилі мають місце у більш ніж 90% пацієнтів і зазвичай прогнозують сторону розвитку нападів (Williamson et al., 1993). Двосторонні незалежні IEР трапляються від третини до половини випадків (рис. 1Б) і збільшуються за допомогою довготривалих записів ЕЕГ (Tatum, 2012). Неокортикальна (латеральна) TLE демонструє клінічні особливості, що стосуються неокортексу (як-то афазія, зорова дисфункція тощо) і мають більшу схильність до розвитку двосторонніх конвульсій. Інтеріктальна ЕЕГ час­тіше характеризується середньочастотними IEР із широким просторовим розподілом по іпсілатеральній півкулі.

Лобна епілепсія (FLE) – ​друга за поширеністю форма вогнищевої епілепсії. Клінічна картина нерідко виглядає химерно, що представляє діагностичну проблему для лікаря. Імітаторами нападів можуть бути пароксизмальні неврологічні й неневрологічні події, парасомнії, а також психогенні неепілептичні напади. Фокальні IEР або фокальна швидка пароксизмальна активність спостерігається в 40‑60% ЕЕГ у пацієнтів із FLE. Розряди можуть локалізуватися ближче середньої лінії або проявлятися як біфронтальні чи двосторонні розряди частіше, ніж в осіб із ТLЕ. Можна помилково встановити неправильну локалізацію лобних нападів у скроневій області (Verma, Radtke, 2006).

Генералiзованi IEР, які спостерігаються при FLE, можуть бути наслідком вторинної двосторонньої синхронізації з/без структурного ураження. Про це часто свідчить швидкий перехід ІЕР із вогнищевих до генералізованих. Гострі розряди зустрічаються також під серединними електродами під час дрімоти та сну. Спайки середньої лінії з електрографічним максимумом на ЕЕГ над Fz, Cz або Pz можуть походити від мезіальної лобної чи тім’яної частки. IEР при епілепсії, що походить із заднього квадранта, який включає тім’яну частку, можуть бути невловимими (Salanova et al., 1995). Якщо ІЕР зустрічаються при епілеп­сії тім’яної частки, то бувають двосторонніми, помилково локалізованими (найчастіше у скроневій області) або навіть помилково латералізуватися. Аналогічно епілепсія потиличної частки має чітко визначені IEР у потиличних відведеннях менш ніж у 20% пацієнтів з IEР.

Методи активації під час ЕЕГ

Використання процедур активації, що слугують для виявлення порушень на ЕЕГ, є звичайним. Вони можуть бути корисними для пацієнтів, у яких діагноз епілепсії вже був запідозрений, або ж коли тип нападу чи синдрому неясний. HV та IPS – ​рутинні процедури активації, які застосовують у кожному стандартному записі скальпової ЕЕГ, щоб підвищити ймовірність виявлення IEР, особливо у GGE (Mendez, Brenner, 2006). Більшість даних свідчать, що процедури активації найбільш важливі у пацієнтів із GGE. Запис ЕЕГ при пробуд­жен­ні після короткої дрімоти в поєднанні з IPS та НV може підвищити чутливість запису IEP у ≤90% осіб із GGE, коли досягається фаза N1-N2 сну (Unterberger et al., 2001; Leach et al., 2006; Koutroumanidis et al., 2008).

Гіпервентиляція

HV – ​найдавніша процедура активації, яку застосовують під час ЕЕГ та досить широко, зокрема, у клінічній практиці (Binnie, Stefan, 1999). Існує чимало клінічних досліджень, які демонструють ефективність та безпеку HV під час ЕЕГ (Kane et al., 2014; Craciun et al., 2015). HV звичайно проводять протягом щонайменше 3 хв, якщо тільки клінічні чи інші причини, як-от легенева хвороба, підвищений внутрішньочерепний тиск, серцеві захворювання, не перешкоджають процедурі (Sinha et al., 2016). Американське товариство клінічної нейрофізіології (ACNS), Національний інститут охорони здоров’я та вдосконалення надання медичної допомоги Великої Британії (NICE) та ILAE рекомендують HV як частину стандартного запису ЕЕГ (Sinha et al., 2016; Flink et al., 2002).

Сон

Сон – ​це найпотужніший і найкраще задокументований модулятор нападів та IEР, підтримуваний даними досліджень (Guaranha et al., 2009; Beniczky et al., 2012). Є дані про додаткові діагностичні показники ЕЕГ уві сні в пацієнтів, у яких підозрюють епілепсію. У ранніх випробуваннях було визначено діагностичну цінність ЕЕГ під час неспання і сну після депривації сну в осіб з епілепсією при вживанні протиепілептичних препаратів (ПЕП) та сну, спричиненого снодійними ліками, а також ЕЕГ уві сні після його депривації у пацієнтів із фокальною епілепсією (Degen, 1980; Degen et al., 1981).

У клінічній практиці широко застосовують:

  • спонтанний сон;
  • сон, спричинений медикаментами;
  • позбавлення сну.

Комплексний взаємозв’язок між нападами та циклами сну або коливаннями, асоційованими зі сном, був визначений десятиліття тому (Kellaway et al., 1980; Steriade, Amzica, 2003). Звіти про додаткову діагностичну користь ЕЕГ під час сну значно варіюють (11‑92%) через різницю у дизайні досліджень, популяції пацієнтів та оцінці результатів.

Фотостимуляція

Фоточутлива епілепсія – ​найвідоміша процедура активації. До ознак та симптомів, пов’язаних із рефлекторними фоточутливими епілепсіями, відносять міоклонії, абсанси, тремтіння повік та когнітивні порушення (Kasteleijn-Nolst Trenite et al., 1987, 2001). Фоточутливість виявляється на ЕЕГ у вигляді пароксизмальної епілептиформної відповіді на IPS. Пароксизмальні фоточутливі реакції виникають на ЕЕГ пацієнтів з/без спонтанних епілептиформних розрядів. Цю реакцію отримують за допомогою IPS, проведеного перед HV, або щонайменше через 3 хв після HV, коли очікується, що всі зміни ЕЕГ, пов’язані з HV, зникнуть (Sinha et al., 2016). Середня частота спалаху в 10‑20 Гц найбільш провокаційна, та є ризик викликати напад GTC під час дії подразника. Тому спочатку слід використовувати частоти в нижньому діапазоні частот спалаху (Kasteleijn-Nolst Trenite et al., 2012).

Фотостимуляцію необхідно проводити у приміщенні з низьким рівнем освітлення. Лампу встановлюють на відстані ≥30 см від обличчя хворого. Повідомлялося, що сильно мерехтливі червоні вогні з довжиною хвилі близько 700 нм викликають вищий рівень провокації пароксизмальних фоточутливих реакцій, ніж стандартний білий стробоскопічний ІPS у фоточутливих пацієнтів (Takahashi et al., 1999). Відсоток випадків з ЕЕГ-доказами світлочутливості істотно варіює у різних випробуваннях (Quirk et al., 1995). Фоточутливість залежить від віку, є найвищою у пізньому дитинстві й ранньому підлітковому віці та, за даними деяких досліджень, частіше зустрічається в жінок (Kasteleijn-Nolst Trenite, 1989).

Специфічні активаційні процедури для конкретного пацієнта

Для деяких осіб із рефлекторною епілепсією можна застосовувати конкретні методи активації. Використання методики активації, адаптованої до індивіда, з унікальними подразниками, які раніше призводили до нападів, буває інформативним. Адже пацієнти з рефлекторною епілепсією можуть мати нормальні записи ЕЕГ, якщо під час процедури не застосовують індивідуальні методи активації. Хворі на GGЕ поділяють багато цих ознак рефлекторної епілепсії, та специфічні для пацієнта методи провокації (наприклад, читання, розмова, письмо, рахунок та маніпулювання предметами, як-то кубик Рубіка) можуть мати важливе діагностичне значення, що значною мірою підтримано даними низки досліджень (Koepp et al., 2016).

Телевізійна епілепсія та напади, спровоковані електронними іграми, відіграють певну роль у рефлекторній епілепсії, пов’язаній із фоточутливістю (Harding et al., 1994; Quirk et al., 1995). Епілепсія читання – ​ще одна визнана рефлекторна епілепсія (Koutroumanidis et al., 1998). Загальні та специфічні тригери разом можуть бути провокувальними у деяких хворих (Woods, Gruenthal, 2006; El Bouzidi et al., 2010). Використання більш інклюзивного подразника, що провокує напад, відображає специфічні фактори, асоційовані з рефлекторними нападами.

ЕЕГ та лікування

Прогнозування рецидиву нападів у пацієнтів із першим епізодом та успішну реакцію на обрані ПЕП визначають за електроклінічними ознаками (Perucca, Tomson, 2011; Bergey, 2016). Спровоковані (гострі симптоматичні) напади корелюють із кращим прогнозом і меншим ризиком рецидиву, ніж неспровоковані. За неспровокованого першого нападу показано, що епілептиформна ЕЕГ збільшує ймовірність того, що напади повторяться (Krumholz et al., 2015). ЕЕГ з епілептиформними порушеннями асоційована з відносним зростанням ризику рецидиву нападів за 1‑5 років у 2,16 (95% довірчий інтервал 1,07‑4,38) порівняно з аналогічним у пацієнтів, які не мають таких порушень (Hauser et al., 1990). Застосування ПЕП сприяє кращому прогнозу щодо досягнення відсутності приступів у хворих з одиничним неспровокованим епізодом та патологічною ЕЕГ за наявності нев­рологічного дефіциту. Це дозволяє знизити ризик рецидиву протягом трьох років із 72 до 50% (Kim et al., 2006).

Вогнищеві порушення, які були неепілептиформними, не передбачали розвитку рецидивів нападів у дослід­жен­ні за участю дорослих пацієнтів з епілепсією (Hauser et al., 1982). Однак інші повідомлення про неепілептиформнi відхилення ЕЕГ після першого приступу суперечать одне одному, що свідчить про вищий ризик за нормальної нейровізуалізації (Hauser et al., 1982; Shinnar et al., 1996, 2000; Hirtz et al., 2003; Krumholz et al., 2015).

Користь ЕЕГ для прогнозування рецидиву нападів перед початком зниження доз ПЕП у пацієнтів у ремісії є більш спірним (Chadwick, 2006). Коли хворі досягають тривалого контро­лю за допомогою ПЕП (відсутність нападів протягом 2‑5 років), зменшення доз та можливе скасування препаратів можуть запобігти розвитку хронічних побічних ефектів через тривале використання ПЕП. У пацієнта з генералізованими нападами наявність GPSW на ЕЕГ перед спробою відміни ПЕП свідчить про більшу ймовірність рецидиву нападів та, отже, може посилити необхідність продовження терапії. І навпаки, вогнищеві центрально-скроневі розряди на ЕЕГ здорових молодих осіб спостерігаються при самообмежених епілепсіях, таких як доб­роякісна дитяча епілепсія з центрально-скроневими спайками, що зазвичай добре відповідає на ПЕП.

Є докази, що перш ніж припиняти лікування ПЕП, необхідно зачекати щонайменше два роки без нападів (Peters et al., 1998; Callaghan et al., 1988; Medical Research Council, 1991). Також наявні дані щодо сприятливого прогнозу для контролю нападів при регресуванні епілептиформної активності (Yamada et al., 2014). Деякі пацієнти із GGE (наприклад, із JME) потребують продовження лікування незважаючи на тривалу відсутність нападів. Навіть коли хворим вдається успішно застосовувати ПЕП упродовж 4‑5 років, вони можуть бути схильні до значного ризику виникнення рецидивів за наявності стійких порушень ЕЕГ (Buna, 1998; Gavvala, Schuele, 2016).

Показано, що аномальна ЕЕГ після успішного оперативного втручання із приводу епілепсії прогнозує повторне виникнення нападів після відміни ПЕП (Jeha et al., 2006; Rathore et al., 2011). Тривалий моніторинг ЕЕГ порівняно зі стандартною процедурою може збільшити значення IEР і бути кращим при прогнозуванні відновлення лікування (Verrotti et al., 2000). Отже, успішне скасування ПЕП залежить від термінів зменшення доз препаратів, точної класифікації синдрому епілепсії та тривалості запису ЕЕГ (Chadwick, 2006; Schmidt, Schachter, 2014; Verrotti et al., 2000).

ЕЕГ критичних станів

Невідкладну, або негайну ЕЕГ, що значною мірою впливає на лікування, часто виконують для виключення несудомних нападів та NCSE (Leitinger et al., 2016). В одноцентровому дослі­д­жен­ні 45% випадків підозри на малопомітний епілептичний статус були підтверджені невідкладною ЕЕГ, та після встановлення діагнозу терапію було змінено у 46,6% (Praline et al., 2007). Ретроспективне дослід­жен­ня використання екстреної ЕЕГ у ВІТ показало, що зміни у призначенні ПЕП відбулися у 1/8 пацієнтів (Varelas et al., 2004). Якщо поодинокі напади не прогнозували поганого результату, наявність статусу міоклонічних нападів асоціювалася з поганими наслідками та смертю у стаціонарі (Zandbergen et al., 2006; Wijdicks et al., 2006).

Пролонгована ЕЕГ у виявленні та прогнозуванні нападів

На сьогодні розроблені різноманітні технології та методики для виявлення триваючих нападів у пацієнтів з епілепсією (Ramgopal et al., 2014). Існують системи детекції нападів на основі ЕЕГ, де сигнали отримують, обробляють, визначають кількісно, моделюють та класифікують за допомогою різних комп’ютерних алгоритмів із багатьма розробленими для застосування в режимі реального часу. Точні системи виявлення повинні надійно визначати, як і коли відбувається напад. Наявні на даний час системи ЕЕГ використовують датчики, що підходять для всіх вікових груп і включають одно- та багатоканальні записи. Більшість із них може адаптуватися як до шкірного покриву, так і до внутрішньочерепної ЕЕГ та вміщати алгоритми і програмне забезпечення, основані на ІЕР, що здатні виконувати моделювання нападу в стаціонарних та амбулаторних умовах.

Амбулаторний моніторинг ЕЕГ

Амбулаторна ЕЕГ є на 51‑65% дешевшою, ніж стаціонарний 24-годинний відео-ЕЕГ-моніторинг, і менш обмежувальною для пацієнтів. Адже така процедура дозволяє оцінювати хворих у природному середовищі під дією щоденних тригерів нападів (Schomer, 2006). Загалом результати попередніх випробувань свідчать про те, що амбулаторна ЕЕГ є ефективною і може надати аналогічну діагностичну інформацію, що й стаціонарна (Ebersole, Leroy, 1983). У більш ранніх дослід­жен­нях відповідність амбулаторної процедури рутинній скальповій ЕЕГ при виявленні епілептиформних аномалій становила 77%, при фокальних IEР – ​79%, генералізованих – ​100% (Ebersole, Leroy, 1983). Пролонгований запис ЕЕГ продемонстрував вищу результативність, за дводенний період було зареєстовано 95% IEР (Faulkner et al., 2012). У 180 хворих на епілепсію середній період до появи першого IEР був близько 5 год, і генералізовані IEР виникали значно раніше, ніж фокальні. В іншому звіті зазначено, що 68% із 324 послідовних ЕЕГ дали позитивні результати, внаслідок чого лікування було змінене у 51%, діагноз встановлений у 22% та попередній уточнений у 29% випадків.

Тривалий відео-ЕЕГ-моніторинг

Довгострокові засоби ВЕМ (зокрема відео-ЕЕГ-кабінети) застосовують, щоб співвіднести клінічну семіологію нападів та відповідні зміни ЕЕГ. ILAE рекомендує тривалий ВЕМ, коли існує діагностична невизначеність щодо (Velis et al., 2007):

  • класифікації нападів або синдрому епілепсії;
  • кількісної оцінки приступів;
  • електроклінічної характеристики нападів перед операцією із приводу епілепсії.

Діагностична користь ВЕМ варіює у широких межах (19‑75%) і залежить від способу визначення користі та відбору оцінюваних пацієнтів (Alving, Beniczky, 2009; Deacon et al., 2003). Відео може бути дієвим засобом доповнення описів нападу, але не у змозі підтвердити остаточний діагноз без запису ЕЕГ, адекватно документувати частоту нападів (включно з епілептичним статусом) або відбирати кандидатів для хірургічного лікування епілепсії (Beniczky et al., 2012; Velis et al., 2007).

Довгострокові ВЕМ реєструють IEР протягом перших 72 год у більшості хворих на епілепсію відповідно до проспективних та великих ретроспективних досліджень (Werhahn et al., 2015). Крім того, важливим є документування конкретних патернів виникнення IEР під час сну або порушення його архітектури в осіб з епілепсією. У випробуванні Saab та Gotman (2005) система з використанням алгоритмів для виявлення нападів епілепсії під час ВЕМ із записом скальпової ЕЕГ показала чутливість >75%, при цьому рівень хибнопозитивного результату був низьким.

Поєднання полісомнографії з ЕЕГ, використання повного ЕЕГ-монтажу та відео особливо корисне для діагностики нічних пароксизмальних подій і можливості віддиференціювати первинні порушення сну та епілептичні напади в осіб з епілепсією. Якщо у хворих на епілепсію є скарги на проблеми зі сном або надмірну денну сонливість, рекомендоване проведення добової чи циркадної реєстрації для синхронізації електроклінічних патернів на ЕЕГ під час полісомнографії (Velis et al., 2007; Bubrick et al., 2014).

Диференційний діагноз

Симптоми нападів у хворих на епілепсію різноманітні. Встановлення остаточного діагнозу може бути складним, враховуючи проведення диференційного діагнозу. Однак у значної кількості пацієнтів, які лікуються із приводу епілеп­сії, насправді немає епілептичних нападів під час проведення ВЕМ. Диференційна діагностика приступів, які виникають періодично, є найчастішою причиною, через яку хворих направляють на ВЕМ (Binnie et al., 1981; McBride et al., 2002; Ghougassian et al., 2004; Alving, Beniczky, 2009). Метааналіз 135 досліджень щодо ВЕМ показав, що 59% пацієнтів були направлені з діагностичною метою (Sauro et al., 2014).

У ~20‑30% випадків непілептичні події були діагностовані на основі результатів ВЕМ (Alsaadi et al., 2004; Benbadis et al., 2004; Alving, Beniczky, 2009; Friedman, Hirsch, 2009). Переважна більшість цих хворих мали психогенні неепілептичні напади. Для їхнього опису в літературі використано багато різних термінів (Brigo et al., 2015). Серед найпоширеніших неепілептичних пароксизмальних подій, виявлених при ВЕМ, варто відзначити (McBride et al., 2002; Friedman, Hirsch, 2009):

  • синкопи або близькі до непритомності стани;
  • порушення сну (каталепсiя, парасомнія);
  • транзиторні ішемічні атаки у дорослих.

Особливо важко відрізнити нічну FLE від парасомній і рухових порушень (Derry et al., 2009).

Основою ефективності ВЕМ у диференційній діагностиці хворих на епілепсію є реєстрація ЕЕГ-патерну, записаного під час типового епізоду. В осіб із неепілептичними прис­тупами ЕЕГ під час клінічного епізоду не відрізняється від фонового запису, та не реєструються іктальні зміни ЕЕГ, які мають місце при епілепсії. Характерний для пацієнта клінічний епізод, що виникає з ознаками тривалої втрати свідомості, незважаючи на наявність нормального фізіологічного альфа-ритму на ЕЕГ з/без атипової семіології, по суті, є підтверд­жен­ням неепілептичної події (Benbadis et al., 2004).

Класифікація та кількісна оцінка нападів

Класифікація повинна враховувати результати таких процедур, як ЕЕГ та нейровізуалізація, разом з іншими дослі­д­жен­нями, що вивчають основну етіологію епілепсії, адже вона часто має значні наслідки для лікування (Scheffer et al., 2017). Вплив інтерпретації ЕЕГ на лікування спостерігався у ретроспективному дослід­жен­ні, коли у 70% пацієнтів із GGЕ після ВЕМ було виявлено, що вони приймали невідповідні ПЕП. Це негативно впливало на контроль нападів та могло призвести до псевдорезистентності до ліків (Benbadis et al., 2003; Schmidt, 2009).

Хоча ЕЕГ зазвичай використовують для підтверд­жен­ня клінічного діагнозу епілепсії, ВЕМ може знадобитися для класифікації типу нападів, епілепсії чи епілептичного синдрому. Семіологічна класифікація нападів – ​надійний метод, який застосовують під час амбулаторних відвідувань (Blume et al., 2001). Кількісне визначення частоти й тяжкості нападів неминуче під час перевірки задекларованої частоти нападів. Окрім того, ЕЕГ можна використовувати для оцінки ефективності терапії в осіб з епілепсією. Тривалий амбулаторний ВЕМ надійніше кількісно визначає частоту нападів порівняно з анамнестичними даними хворих на епілепсію (Stefan et al., 2011). При генералізованій епілепсії у пацієнтів із тяжкою формою це може бути корисним.

Дохірургічна оцінка

Хірургічна операція – ​єдиний метод лікування, що сприяв повному припиненню нападів у пацієнтів із фармакорезистентною вогнищевою епілепсією (Wiebe et al., 2001; Engel et al., 2003). Оцінка ВЕМ на основі скальпового запису (фаза 1) є невід’ємним компонентом передхірургічної оцінки фармакорезистентної епілепсії. Збігу ІЕР на інтеріктальній ЕЕГ та вогнищевої патології на магнітно-резонансній томографії (МРТ) мозку часто достатньо для прогнозування припинення нападів після резекційної операції при TLE (Polkey, 1994; Diehl, Luders, 2000; Blume, 2001). Тому оцінку скальпової передхірургічної ЕЕГ часто застосовуюють для ідентифікації пацієнтів зі співпадаючими патернами.

Під час скальпового ВЕМ різні джерела можуть вироб­ляти однакові епілептиформні елементи та не відображати місце епілептогенезу (Ebersole, 1999; Tao et al., 2007). Лише 20‑30% вогнищевих нападів без порушення свідомості видно на скальповій ЕЕГ під час нападу через обмежений об’єм або відстань від записуючих скальпових електродів (Palmini, Gloor, 1992; Sirven et al., 1996). З іншого боку, зміни скальпової ЕЕГ спостерігаються при 85‑95% вогнищевих нападів із порушенням свідомості (Verma, Radtke, 2006). У дослі­д­жен­ні Foldvary et al. (2001) було локалізовано приблизно дві третини нападів, а одна третина – ​ні (22% нелокалізованих / нелатералізованих та 4 і 6% неправильно локалізованих або латералізованих відповідно).

Скальповий ЕЕГ-моніторинг при скроневій епілепсії

TLE – ​найпоширеніша форма вогнищевої епілепсії у дорослих. Хоча найчастіше напади походять від мезіальних структур скроневої частки, приблизно у 10% хворих на ТLЕ вони виникають із латерального неокортексу (Schramm et al., 2001). Роль скальпового ВЕМ підтверджує діагноз TLE і відіграє вирішальну роль у хірургічному лікуванні, оскільки пацієнти часто резистентні до препаратів (Engel et al., 2003).

Дослід­жен­ня підтвердили, що при TLE наявність латералізованих скроневих IEР або сповільнення з високим ступенем надійності може передбачити локалізацію завдяки скальповій ЕЕГ (Blume et al., 1993; Pataraia et al., 1998). Бітемпоральні спайки наявні на стандартній скальповій ЕЕГ приблизно у третини пацієнтів із ТLЕ. Хоча інвазивні записи ЕЕГ демонструють, що в більшості випадків напади виникають переважно з однієї скроневої частки (Engel et al., 2003; Tatum, 2012).

У ретроспективному дослід­жен­ні за участю пацієнтів із мезіальним темпоральним склерозом встановлено, що 47,1% стандартних скальпових ЕЕГ-записів були нормальними або мали неспецифічні особливості, хоча депривація сну покращувала діагностику (Dericioglu et al., 2010). У більш давньому випробуванні іктальні зміни ЕЕГ рідко виявлялися при клінічних нападах, проте латералізоване нарощування ритмічної активності на ЕЕГ під час нападу спостерігалося у 80% пацієнтів (Risinger et al., 1989). Однак у 13% зміни скальпової ЕЕГ було відзначено на протилежній до вогнища стороні, як згодом показали глибинна ЕЕГ та резекція. У дослід­жен­ні скальпової інтракраніальної іктальної ЕЕГ регулярний нижньо-скроневий ритм 5 та 9 Гц у передньобазальній скроневій частці був найбільш специфічним для нападів, які починаються з гіпокампальної області (Ebersole, Pacia, 1996).

Для неокортикальної TLE характерні:

  • уповільнена ритмічна дельта-активність при настанні нападів;
  • ширший півкулевий розподіл;
  • швидке поширення;
  • менша тривалість на іктальній ЕЕГ.

Постіктальне уповільнення може спостерігатися у 70% прис­тупів та є менш відповідним, ніж початок нападу, щодо відоб­раження місця та сторони його появи (Ebersole, Pacia, 1996). На відміну від цього, відповідне постіктальне сповільнення виявилося надійною знахідкою в інших дослід­жен­нях (Williamson et al., 1993).

Користь і надійність скальпової ЕЕГ при ідентифікації та відборі пацієнтів із фармакорезистентною TLE, придатних до хірургічного втручання, було встановлено у двох рандомізованих контрольованих дослід­жен­нях, в яких порівнювали ефективність медикаментозної терапії з хірургічним лікуванням (Wiebe et al ., 2001; Engel et al., 2012). ЕЕГ-картина при мезіальній ТLЕ внаслідок склерозу гіпокампа показала, що ритмічна тета-активність була найчастішим патерном, який спостерігається при початку нападів, і корелювала з успішними хірургічними результатами (Sirin et al., 2013). У дослід­жен­ні Tatum et al. (2008) ритмічна іктальна тета-активність являла собою предиктор відсутності нападів після оперативного втручання у пацієнтів із TLE та нормальною МРТ.

У пацієнтів із нелокалізованими/нелатералізованими або незалежними двосторонніми місцями початку нападів частіше виникали післяопераційні приступи, ніж в осіб з одностороннім місцем появи нападу на ЕЕГ (Dericioglu, Saygi, 2008). Проспективе дослід­жен­ня King-Stephens et al. (2015) за участю 82 хворих на двосторонню мезіальну TLE за допомогою внутрішньочерепної амбулаторної електрокортикографії (ECoG) зафіксувало перший електрографічний напад контрлатерально початковому в середньому за 41,6 дня (медіана – ​13 днів, діапазон – ​0‑376 днів) приблизно у третини пацієнтів. Це ілюструє зміну латералізації нападів у осіб із бітемпоральною епілепсією.

Моніторинг скальпової ЕЕГ при екстратемпоральній епілепсії

Міжіктальна скальпова ЕЕГ екстратемпоральної епілепсії (ETLE) є більш складною та неоднорідною, ніж у пацієнтів із TLE. Вона часто буває нормальною або нелокалізованою (Westmoreland, 1998). Іктальний запис ЕЕГ при ETLE демонструє меншу тривалість нападів, відсутність постікстальних змін ЕЕГ та більші труднощі при визначенні сторони нападів порівняно з епілепсіями скроневої частки (Walczak et al., 1991). Крім того, повідомлялося про відсутність ІЕР при стандартній ЕЕГ та навіть тривалому ВЕМ як особливість ETLE, яка спостерігається у ˃30% пацієнтів (Stuve et al., 2001). Коли ІЕР виявлені при мезіальній FLE, визначення їхньої сторони може бути помилковим. Локалізована повторювана епілептиформна активність була дуже прогностичною для латерального FLE (Foldvary et al., 2001).

У дослід­жен­ні пацієнтів із FLE та TLE виявлено, що між­прис­тупна ритмічна активність серединної лінії спостерігалася у 48% осіб із FLE (у 62% цих випадків ІЕР не реєстрували). Нещодавно проведене випробування показало, що цінну інформацію із приводу латералізованої чи регіональної повільної активності або ж латералізованих або регіональних спайок можна отримати за допомогою аналізу постіктальної ЕЕГ приблизно у 40% хворих на FLE (Whitehead et al., 2016). Наявність резидуальних IEP на післяопераційній ЕЕГ віщувало поганий результат, коли IEP виникали як у спокої, так і уві сні. Це спостерігалося вже через два місяці після операції (Di Gennaro et al., 2012).

ЕЕГ та локалізація джерела

Існують надійні докази щодо точності ЕЕГ-візуалізації джерел (ESI) при передхірургічній оцінці як скроневих, так і позаскроневих вогнищ (Brodbeck et al., 2011; Megevand et al., 2014; Rikir et al., 2014; Lascano et al., 2016). Точність коливалася від 67 до 88%, позитивне значення прогнозу – ​від 80 до 97%, негативне – ​від 43 до 61%. У дослід­жен­ні Beniczky et al. (2013) аналізували іктальні розряди, в інших – ​IEР. У більшості випробувань використовували усереднення для збільшення відношення сигналу/шуму IEР (Maliia et al., 2016). ESI було отримано та оцінено з моделі голови на основі індивідуальної МРТ головного мозку (Megevand et al., 2014; Rikir et al., 2014; Lascano et al., 2016; Maliia et al., 2016), в індивідуальній та шаблонній моделях голови (Brodbeck et al., 2011) та лише шаблонній (Beniczky et al., 2013) (рис. 2). У кількох дослід­жен­нях застосовували моделі з розподіленими джерелами (Brodbeck et al., 2011; Beniczky et al., 2013; Megevand et al., 2014; Lascano et al., 2016), в одному – ​еквівалентні поточні диполі (Maliia et al., 2016), ще в одному – ​обидва методи (Rikir et al., 2014). Точність ESI була вищою, коли ЕЕГ-масиви значущої щільності (128‑256 електродів) та окрему модель голови використовували відносно масивів ЕЕГ низької щільності, що включали ˂32 електродів та моделі шаблону голови (Brodbeck et al., 2011). Поєднання МРТ та ESI з високою щільністю засвідчило найвище прогностичне значення післяопераційної відсутності нападів (Lascano et al., 2016).

Клінічну користь ESІ у передхірургічній оцінці було розглянуто у двох дослід­жен­нях (Boon et al., 2002; Maliia et al., 2016). У проспективній серії зі 100 кандидатів на хірургічне лікування іктальна ESI могла бути виконана у 31%, а у 14% це виявилося ключовим елементом у процесі прийняття хірургічних рішень (Boon et al., 2002). На додаток, це вплинуло на прийняття рішень у кожного пацієнта, в кого іктальна ЕЕГ цілком збігалася з МРТ, у 50%, коли іктальна ЕЕГ не повністю відповідала МРТ, та у 83%, коли іктальна ЕЕГ не збігалася із МРТ. ESI мала високу цінність у МРТ-негативній підгрупі, де вона правильно окреслила сублобарні локалізації у 73% хворих (Rikir et al., 2014). Тому ESI є налагод­жен­ним методом в осіб з епілепсією і більше не вважається експериментальною процедурою. Нещодавно проведене дослід­жен­ня Європейських центрів хірургії епілепсії показало, що лише у 38% із них дану методику включено до хірургічного обстеження (Rikir et al., 2014). Це вказує на прогалину в клінічному застосуванні ESI та необхідність розробки кваліфікованої навчальної програми для включення даної допоміжної процедури в перед­хірургічне обстеження пацієнтів з епілепсією.

Внутрішньочерепний моніторинг ЕЕГ

Інтракраніальна ЕЕГ здатна виявляти сигнали мозку з надзвичайно високим співвідношенням сигналу/шуму. Отже, вона менш сприйнятлива до артефактів та має високу просторову й часову роздільну здатність, що сприяє більш ранньому виявленню нападів порівняно зі скальповою ЕЕГ (Hill et al., 2012). Методи реєстрації інтракраніальної ЕЕГ включають глибинні електроди, субдуральні сітки та смужки, овальні отвори електродів та епідуральні гачки, що використовують окремо або в поєднанні для уточнення гемісферної латералізації та між-/внутрішньолобарної локалізації.

Метою цієї процедури є (Brna et al., 2015; Jayakar et al., 2016):

  1. Диференціація регіональної, лобарної та мультилобарної локалізації.
  2. Визначення сторони виникнення нападів (наприклад, мезіальне скроневе ураження).
  3. З’ясування подвійної патології з виявленням більш ніж однієї зони виникнення нападів.
  4. Визначення глибоко розташованих або міжпівкулевих кортикальних джерел, коли ураження не виявлене на МРТ мозку.

Інтракраніальну ЕЕГ також використовують для усунення суперечливих неінвазивних даних та проведення досліджень електричної кортикальної стимуляції (ECS), які функціонально відображають виразні коркові функції.

Електрокортикографія

ECoG застосовують у межах передхірургічної оцінки пацієнтів із фармакорезистентною епілепсією. Основною перевагою ECoG є те, що вона дозволяє уникнути дискомфорту, ризиків і витрат на поетапну імплантацію та екстраоперативний моніторинг інтракраніальною ЕЕГ. Метою ECoG є запис ЕЕГ із датчиків, хірургічно розміщених безпосередньо на поверхні мозку або імплантованих у глибоко розташовані ділянки кори. Дана процедура слугує для виявлення перед­операційних ІЕР при застосуванні ECoG безпосередньо у приміщенні операційної або зони виникнення нападу під час досліджень, де хронічні інвазивні електроди використовують при ВЕМ.

Окрім запису ЕЕГ, ECoG застосовують як доповнення під час функціонального картування мозку за допомогою ECS. Також дана методика допомагала визначити постхірургічний прогноз з урахуванням можливості післяопераційних нападів, що ґрунтувалося на реєстрації стійких та нових ІЕР після резекції епілептогенної тканини. Використання ECoG для оцінки частоти міжіктальних спайків за допомогою субдуральних електродів пов’язане із двозначністю, яка виникає через обмеження щодо того, де розміщувати електроди. Крім того, ІЕР мають обмежену здатність ідентифікувати зону першої появи нападів (Asano et al., 2009). Хоча ECoG може бути записано позаопераційно із застосуванням хронічних внутрішньочерепних електродів, зазвичай це стосується інтра­операційної реєстрації.

Функціональне картування

ECS проводять в осіб з епілепсією у стані неспання для виявлення функціональних ділянок кори головного мозку. Процедура може здійснюватися за допомогою внутрішньочерепних електродів під час ВЕМ або хірургом, який використовує ручний стимулятор в операційній. Електричну стимуляцію мозку застосовують для отримання функціональної карти активності кори з метою окреслення безпечних меж резективної хірургії. Методику виконують внутрішньо- або позаопераційно, зазвичай через субдуральні електроди, вкладені у спеціальні сітки чи смужки.

Тривалий ЕЕГ-моніторинг при нападах за критичних станів

Є докази, що тривала ЕЕГ надає важливу діагностичну інформацію для визначення клінічних ознак нападів. Ці дані, ймовірно, допомагають виявляти неконвульсивні припадки у тяжкохворих. У проспективному дослід­жен­ні під час оцінки частоти NCSE після контролю судомного епілептичного статусу було зафіксовано 48% пацієнтів, які мали постійні електрографічні судоми, 14% – ​NCSE (DeLorenzo et al., 1998.). Автори з’ясували, що у хворих ВІТ напади та періодичні розряди частіше виникали при сепсисі, ніж інших станах (Oddo et al., 2009). У хірургічному ВІТ неконвульсивні напади були виявлені у 16%, а NCSE – ​у 5% пацієнтів. У найбільшому випробуванні, присвяченому електрографічним нападам у дорослих із гострими станами, напади спостерігалися у 19% із 570 учасників (Claassen et al., 2004). У 56% випадків перші напади виникали протягом однієї години після початку тривалого ЕЕГ-моніторингу, і цей відсоток збільшився до 82, 88 та 93% протягом 12, 24 та 48 год відповідно.

Узагальнені рекомендації на основі доказів високого рівня

  1. Наявність IEР на стандартній ЕЕГ прогнозує високий ризик рецидиву після першого нападу
  2. Наявність IEР на стандартній ЕЕГ в осіб із контрольованою епілепсією може передбачити вищий ризик виникнення рецидиву нападів після зниження доз ПЕП
  3. ЕЕГ допомагає класифікувати тип нападів (фокальний або генералізований), коли у записі зустрічаються IEР
  4. ВЕМ може забезпечити остаточний діагноз у більшості осіб з епілепсією, коли реєструються напади
  5. ВЕМ дієвий при оцінці результатів хірургічного лікування
  6. Тривалий ЕЕГ-моніторинг є корисним доповненням до діагностики та кількісної оцінки нападів, особливо у тяжкохворих

Застосування тривалої ЕЕГ є корисним доповненням для діа­гностики епілептиформної активності, включно з неконвульсивними нападами при гострих неврологічних станах, таких як:

  • травматичне ураження мозку (Vespa et al., 1999; Ronne-Engstrom, Winkler, 2006; Amantini et al., 2009);
  • субарахноїдальний крововилив (Claassen et al., 2003, 2005);
  • внутрішньочерепний крововилив (Vespa et al., 2003; Claassen et al., 2007);
  • гіпоксія після зупинки серця (Rossetti et al., 2007);
  • моніторинг лікування терапевтичною гіпотермією (Legriel et al., 2009; Rittenberger et al., 2012; Knight et al., 2013);
  • інфекції ЦНС (Claassen et al., 2004; Carrera et al., 2008).

Висновки

Для більшості пацієнтів діагноз епілепсії ґрунтується на ретельному анамнезі та фізикальному обстеженні. Однак опис семіології, що надається свідками нападу (включно із членами родини), може бути помилковим (Deacon et al., 2003). Стандартна скальпова ЕЕГ є найбільш корисним тестом при оцінці можливої епілепсії, хоча у країнах, що розвиваються, послуги ЕЕГ бувають обмеженими (Meinardi et al., 2001). Є вагомі докази того, що в осіб із першим неспровокованим нападом ЕЕГ з однозначними IEР допомагає встановити діагноз епілепсії.

Стандартні записи ЕЕГ повинні тривати принаймні 20 хв, із методами активації для покращення результату діагностики. Якщо стандартні записи ЕЕГ не фіксують порушень, користь можуть збільшити додаткові методи записів ЕЕГ. Запис ЕЕГ уві сні підвищує можливість виявлення відхилень. Довготривалий ВЕМ здатний документувати взаємозв’язок між пароксизмальною семіологією та ЕЕГ і синхронізувати сигнали з декількох генераторів, зокрема ЕЕГ, електрокардіографії та електроміографії. ВЕМ особливо корисний для диференціальної діагностики пацієнтів із приступами, класифікації типів нападів, кількісного визначення їхньої частоти та оцінки електроклінічних проявів при передхірургічному обстеженні.

Складніші методи, такі як локалізація джерела при екстратемпоральній епілепсії, можуть впливати на прийняття хірургічних рішень і мати додаткову цінність у процесі оцінки осіб із фармакорезистентною фокальною епілепсією. У тяжкохворих тривалий ЕЕГ-моніторинг є незамінним для діагностики електрографічних нападів та виявлення NCSE.

Підхід до використання ЕЕГ у діагностиці та моніторингу пацієнтів з епілепсією забезпечується алгоритмом, представленим на рисунку 2. Із прогресом амбулаторного ЕЕГ-моніторингу телемедицина, комп’ютерні телефонні інтерв’ю та перегляд домашніх відео – ​нові підходи до діагностики та ведення осіб з епілепсією та епілептичними синдромами (Bingham, 2002; D’Souza et al., 2010; Chen et al., 2008). Вони можуть покращити рутинний підхід до клінічної діагностики в розвинених та слаборозвинених країнах. Аналогічно, надання висновків ЕЕГ може стати автоматизованим для підвищення відтворюваності результатів ЕЕГ та своєю чергою поліпшити ведення пацієнтів і допомогти при проведенні клінічних досліджень (Beniczky et al., 2013; Kaplan, Benbadis, 2013; Tatum et al., 2016). У міру просування комп’ютеризації та інженерних технологій усуваються технічні бар’єри, що дозволяє робити записи з більшої кількості електродів, меншого розміру контактів та різних частот запису поза тими, що зазвичай використовують у стандартній скальповій ЕЕГ упродовж останніх 80 років (Bragin et al., 2002).

Підготували Г.О. Войтюк, Л.Б. Мар’єнко, А.Є. Дубенко, П.Г. Зубов

Матеріал опублікований за підтримки Української протиепілептичної ліги та Української асоціації клінічних нейрофізіологів

Тематичний номер «Неврологія, Психіатрія, Психотерапія» № 3 (54) 2020 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Неврологія

М’язово-скелетний біль (МСБ) посідає одне із провідних місць серед причин звернень по медичну допомогу. Саме МСБ супроводжує травматичні ураження та захворювання опорно-рухового апарату, значно обмежуючи рухову активність, працездатність, суттєво знижуючи якість життя [6]. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), ≈1,7 млрд осіб у світі страждають на МСБ [7]. Водночас майже 50% хворих із хронічним болем змінюють лікаря щонайменше двічі протягом півроку, що яскраво свідчить про незадоволеність якістю лікування. Актуальність проблеми болю є такою високою, що останніми роками спостерігається чітка тенденція виділення менеджменту болю в самостійний розділ клінічної практики, створення практичних рекомендацій щодо ведення пацієнтів із МСБ.

Серед населення, яке стрімко старішає, зростає поширеність хронічних захворювань, як-от цукровий діабет (ЦД), що є серйозною проблемою для системи охорони здоров’я. Очікується, що до 2030 року поширеність ЦД зросте до 643 млн людей, отже, вдвічі зросте кількість хворих на ЦД із 2011 року. Така швидка та тривожна ескалація здебільшого пов’язана із ЦД 2 типу, який є одним із найпоширеніших метаболічних захворювань у західному суспільстві й вважається епідемією ХХІ ст., що уражає 1 з 11 людей в ​​Європі. Крім того, за оцінками, 318 млн дорослих мають переддіабет або порушення толерантності до глюкози, що становить популяцію з високим ризиком подальшого розвитку ЦД. На медичну допомогу за ЦД припадає ≈8-12% загальних витрат національної системи охорони здоров’я. Це пов’язано з ускладненнями ЦД, які зумовлюють інвалідність, як-от зміни периферичної (ПНС) і центральної нервової системи (ЦНС): периферична полінейропатія, діабетична ретинопатія (ДР), зниження когнітивних функцій.

Стрес – ​пристосувальна реакція, яка підвищує шанси на виживання в критичних умовах за рахунок позитивного мобілізувального впливу. Втім, ця реакція є корисною для організму людини лише за короткочасного стресу. Тривалий стрес спричиняє виснаження захисних механізмів і розвиток патологічних змін із боку багатьох органів та систем. Залежно від типу, часу впливу та тяжкості подразника стрес може чинити різноманітний вплив – ​від порушень гомеостазу до розвитку серйозних ускладнень з боку органів і систем. Окрім того, стрес може бути як провокувальним, так і обтяжливим фактором для багатьох захворювань і патологічних станів. У цьому огляді висвітлюватимуться ключові патофізіологічні аспекти впливу стресу на основні фізіологічні системи організму людини. .

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) залишаються основною причиною смерті у світі. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щорічні втрати від них сягають понад 17 млн осіб (близько 30% загальної смертності); серед причин смерті лідирують ішемічна хвороба серця (ІХС) та цереброваскулярна патологія (WHO, 2021). Одним із чинників ризику ССЗ є дисліпідемія, що потребує ретельного контролю параметрів ліпідного обміну, передусім рівня холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ). .

Електроенцефалографія головного мозку: методика проведення

Електроенцефалографія (ЕЕГ) – це метод дослідження активності головного мозку шляхом запису електричних імпульсів, що виходять з різних його областей. Здійснюється цей діагностичний метод за допомогою спеціального приладу, електроенцефалограф, і є високоінформативним щодо безлічі захворювань центральної нервової системи. Про принципі електроенцефалографії, показання і протипоказання до її проведення, а також про правила підготовки до дослідження і методикою його проведення ви і дізнаєтеся з нашої статті.

Що за дослідження таке – ЕЕГ?

Періодично приходять судомні напади, що протікають в більшості випадків з повною втратою свідомості, в народі називають падучої хворобою, яку офіційна медицина називає епілепсію.

Найпершим і основним методом діагностики цього захворювання, службовцям людству багатьох десятиліть (перша знята ЕЕГ датується один тисяча дев’ятсот двадцять вісім роком), є енцефалографія (електроенцефалографія). Безумовно, апарат для дослідження (енцефалограф) до теперішнього часу істотно змінився і вдосконалився, його можливості з застосуванням комп’ютерних технологій помітно розширилися. Однак суть діагностичного методу залишилася колишньою.

До електроенцефалографу приєднані електроди (датчики), які у вигляді шапочки накладаються на поверхню голови випробуваного. Ці датчики призначені для уловлювання найменших електромагнітних сплесків і передачі інформації про них на основне обладнання (апарат, комп’ютер) для автоматичної обробки і аналізу. Енцефалограф обробляє отримані імпульси, підсилює їх і фіксує на папері у вигляді ламаної лінії, що дуже нагадує ЕКГ.

Біоелектрична активність мозку створюється переважно в корі за участю:

  • Таламуса, який курирує і здійснює перерозподіл інформації;
  • АРС (активує ретикулярна система), ядра якої, розселені в різних відділах ГМ (довгастий і середній мозок, варолиев міст, діенцефальна система), отримують сигнали з багатьох провідних шляхів і передають їх на всі відділи кори.

Електроди зчитують ці сигнали і доставляють на апарат, де відбувається запис (графічне зображення – енцефалограма). Обробка та аналіз інформації – завдання програмного забезпечення комп’ютера, який «знає» норми біологічної активності головного мозку і освіти біоритмів в залежності від віку і певної ситуації.

Наприклад, рутинна ЕЕГ вловлює утворення патологічних ритмів під час нападу або в період між нападами, ЕЕГ сну або нічний моніторинг ЕЕГ показує, як змінюються біопотенціали мозку під час занурення в світ сновидінь.

Таким чином, електроенцефалографія показує біоелектричну активність мозку і узгодженість діяльності мозкових структур в період неспання або під час сну і відповідає на питання:

  1. Чи мають місце осередки підвищеної судомної готовності ГМ, а якщо вони є, то в якій області розташовуються;
  2. На якій стадії перебуває хвороба, як вона далеко зайшла або, навпаки, почала регресувати;
  3. Який ефект дає вбрання ліки і чи правильно розрахована його доза;

Зрозуміло, навіть сама «розумна» машина не замінить фахівця (зазвичай лікаря-невролога або нейрофізіолога), який отримує право на розшифровку енцефалограми після проходження спеціального навчання.

Чи шкідливо обстеження?

Це питання є одним з найбільш нагальних для батьків. Оскільки сама суть методу зрозуміла далеко не всім мамам, то ЕЕГ як явище обростає чутками і домислами на просторах жіночих форумів. Двох варіантів відповіді на питання про шкідливість дослідження не існує – ЕЕГ абсолютно нешкідлива, оскільки на мозок ніякого стимулюючого дії електроди і апарат не роблять: вони лише фіксують імпульси.

Робити ЕЕГ дитині можна в будь-якому віці, в будь-якому стані і стільки раз, скільки буде потрібно. Багаторазова діагностика не забороняється, ніяких обмежень немає.

Інше питання, що для забезпечення можливості деякий час сидіти нерухомо маленьким і дуже рухливим дітям можуть призначати седативні препарати. Тут рішення приймає лікар, який точно знає, як розрахувати необхідну дозування, щоб вашій дитині не заподіяти шкоди.

Особливості проведення ЕЕГ у дітей

Що говорити про малюків, якщо деякі дорослі, отримавши направлення на ЕЕГ, починають випитувати що й до чого, тому що сумніваються в безпеці даної процедури. Тим часом, вона насправді не може принести будь-якої шкоди дитині, але ось зробити ЕЕГ маленькому пацієнтові дійсно буває складно. Малюкам до року біоелектричну активність мозку вимірюють під час сну, перед цим миють голову, годують малюка і, не відступаючи від звичайного графіка (сон / пильнування), підлаштовують проведення процедури під сон дитини.

Але якщо у дітей до року досить дочекатися засипання, то дитину від року до трьох (а деяких – і старші) ще потрібно умовити, тому до 3 років дослідження проводять в стані неспання тільки спокійним і контактним дітям, віддаючи перевагу в інших випадках все ж ЕЕГ сну.

Підготовку до відвідування відповідного кабінету потрібно починати за кілька днів, перетворюючи майбутній похід в гру. Малюка можна спробувати зацікавити приємним подорожжю, куди він може відправитися з мамою і улюбленою іграшкою, придумати ще якісь варіанти (зазвичай батьки більше обізнані, як переконати дитину, щоб він посидів тихо, не ворушився, не плакав і не розмовляв). На жаль, такі обмеження маленьким дітям дуже важко витримати, адже вони ще не можуть зрозуміти всю серйозність подібного заходу. Що ж, в таких випадках лікар шукає альтернативу …

Показаннями до проведення у дитини денний енцефалографії в стані сну або нічний ЕЕГ є:

  • Виявлення пароксизмальних станів різного генезу – епілептичні припадки, судомний синдром на фоні високої температури тіла (фебрильні судоми), епілептиформні припадки, не пов’язані з істинною на епілепсію і диференціюються від неї;
  • Моніторинг ефективності протиепілептичної терапії за наявності точного діагнозу “епілепсія”;
  • Діагностика гіпоксичних і ішемічних уражень центральної нервової системи (наявність і ступінь тяжкості);
  • Визначення ступеня тяжкості уражень головного мозку в прогностичних цілях;
  • Дослідження біоелектричної активності головного мозку у маленьких пацієнтів на предмет вивчення етапів її дозрівання і функціонального стану центральної нервової системи.

Крім цього, нерідко пропонують зробити ЕЕГ при вегето-судинної дистонії з частими непритомними нападами і запамороченням, при затримці придбання мовних навичок і заїкання. Не варто нехтувати даним методом і в інших випадках, що вимагають вивчення резервів функціональних можливостей головного мозку, адже процедура і нешкідлива, і безболісна, зате здатна дати максимум інформації для діагностики певної патології. Електроенцефалографія вельми корисна, якщо мають місце епізоди розладів свідомості, але причина їх не з’ясована.

Що показує обстеження головного мозку

Максимум інформації лікар отримує при реєстрації ЕЕГ, яку проводять стаціонарно в клініці.

В умовах стаціонару запис вимірювання показників активності головного мозку починається в період неспання. Потім триває в стані дрімоти. Далі під час міцного нічного сну і, нарешті, в момент природного прокидання.

При потребі обстеження ЕЕГ (шапочка на голову) може бути доповнена понадштатного електродами і апаратурою для відеофіксації.

Енцефалограма покаже повну картину діяльності внутрішньої структури мозку і виявляє хвороби:

  • наявність вогнища судомної готовності, її підвищення і зону розташування;
  • ступінь захворювання, прогресію або регресію;
  • ефективність лікарського засобу, чи правильно виконано розрахунок дозування.

Фахівця не зможе замінити навіть найрозумніший комп’ютер. Тільки проходження відповідного навчання та отримання кваліфікації дає право на розшифровку показань ЕЕГ (електротомографія).

Деякі вважають, що цей аналіз робити шкідливо. Заспокойтеся, електроенцефалограма мозку не завдасть шкоди організму. Її можна робити навіть вагітним і часом з димедролом.

Особливості проведення у дітей

Обстеження ЕЕГ визнано абсолютно безпечним для здоров’я будь-якої вікової категорії. Щоб немовлятам і малюкам перших років життя провести процедуру правильно потрібно дуже постаратися.

Діти лякаються чужих людей, незнайомої обстановки і коли до них торкаються. Тому малюка потрібно навчити не боятися.

ЕЕГ для дітей раннього віку:

  1. Необхідно заздалегідь емоційно підготувати дитину, перетворивши електроенцефалографічне обстеження в ігровій похід або яскраве подорож з улюбленою іграшкою.
  2. Попередньо маленьким пацієнтам миють голівку.
  3. Незадовго до процедури рекомендується провести годування.
  4. Зазвичай лікар підлаштовується під нормальний сон малюка, щоб зняти показники ЕЕГ саме в спокійному стані.
  5. Протягом дня рекомендується не давати дитині спати, створюючи навколо нього активну діяльність.
  6. Немовлятам до року процедура частіше проводиться в домашніх умовах ввечері з 20 до 21 години. Це дозволяє провести реєстрацію дитячої мозкової активності перед сном і після засипання.
  7. Якщо дитина старше 1-3 років спокійний і контактний (або підліток), то дослідження проводять в період неспання.

Батьки не розуміють для чого роблять дослідження дітям. Незважаючи на всі існуючі страхи, при будь-яких відхилень у розвитку у дітей – рухових, мовних або психічного характеру обстеження ЕЕГ, призначене лікарем, пройти необхідно.

Дана процедура показує у дитини перераховані вище відхилення і може якісно змінити життя вашого улюбленого чада.

Як проводиться у дорослих

Попередньо лікарі рекомендують пройти медогляд на виявлення показань. Особливою підготовки дорослої людини до дослідження ЕЕГ мозку не потрібно.

Існують деякі обмеження і поради фахівця:

  1. Протягом 48 годин, перед тим, як проходити дослідження, знадобиться виключити прийом солодкого, шоколаду, енергетиків, кока-коли, кофеїну, будь-якого алкоголю незалежно від фортеці.
  2. Заздалегідь сповістити лікаря про всі ліки, які ви приймаєте. Особливо це стосується снодійних, протисудомних, транквілізаторів, психотропних і їм подібних засобів. Можливо, буде потрібно скасування деяких препаратів.
  3. За 1-2 години до обстеження мозкової активності не рекомендується щільний прийом їжі і паління.
  4. Перед процедурою проводиться миття голови і сушка волосся без застосування засобів для укладки.
  5. Знімаються будь-які предмети з металу і прикраси (сережки, пірсинг, шпильки та інші).

Дорослим зробити ЕЕГ можна в клініках неврології, в психіатричній лікарні або диспансері. У поліклініці таке обстеження правильно проводити не зможу через відсутність потрібної апаратури і кваліфікованого фахівця.

Електроенцефалографія головного мозку (ЕЕГ) – це найдоступніший спосіб обстеження. Вартість процедури безпосередньо залежить від часу моніторингу та рівня установи.

Ціна перевірки голови варіюється від 500 до 1 тис. Р., Може досягати до 12 тис. Р. за нічний шестигодинне дослідження.

Різні способи запису

Реєстрацію біоелектричних потенціалів головного мозку здійснюють різними способами, наприклад:

  1. На початку діагностичного пошуку, що виявляє причини пароксизмальних станів, використовують нетривалий за часом (≈ 15 хв) рутинний метод запису енцефалограми, який для виявлення прихованих порушень передбачає застосування провокаційних проб – пацієнта просять глибоко дихати (гіпервентиляція), відкривати і закривати очі або дають світлове роздратування (фотостимуляція);
  2. Якщо рутинна ЕЕГ не забезпечили необхідною інформацією, то лікар призначає енцефалографію з депривації (позбавлення сну в нічний час повністю або частково). Щоб провести подібне дослідження і отримати достовірні результати, людині або зовсім спати не дають, або будять його за 2-3 години до того, як «продзвенить біологічний будильник» випробуваного;
  3. Тривала запис ЕЕГ з реєстрацією біоелектричної активності кори ГМ під час «тихої години» (ЕЕГ сну) має місце, якщо лікар підозрює, що зміни в головному мозку відбуваються саме при перебуванні в «сплячому режимі»;
  4. Самою інформативною фахівці вважають нічну ЕЕГ , запис якої здійснюють в умовах стаціонару. Починають дослідження ще під час неспання (перед відходженням до сну), продовжують при зануренні в дрімоту, захоплюють весь період нічного сну і закінчують після природного пробудження. При необхідності реєстрацію біоелектричної активності ГМ доповнюють накладенням понадштатних електродів і використанням відеофіксірующей апаратури.

Тривалу реєстрацію електричної активності протягом декількох годин під час сну і запис нічний ЕЕГ називають ЕЕГ моніторингом. Природно, подібні методи вимагають залучення додаткового обладнання і матеріальних засобів, а також перебування пацієнта в стаціонарних умовах.

підготовка дитини

Якщо дитині призначено проведення електроенцефалографії, обов’язково потрібно правильно підготувати його до обстеження.

Краще приходити на обстеження з чистою головою, оскільки датчики будуть встановлюватися саме на шкірі голови. Для цього напередодні досить провести звичайні гігієнічні процедури і вимити волосся дитині дитячим шампунем.

Грудничка слід погодувати безпосередньо перед установкою електродів за 15-20 хвилин. Найкраще домогтися природного засипання: ситий малюк буде спати спокійніше і довше, доктор отримає можливість зареєструвати всі необхідні показники. Тому для малюків візьміть з собою в медичний заклад пляшечку з сумішшю або зцідженим грудним молоком.

Дітям старшого віку ЕЕГ проводять в стані неспання. Для отримання точних результатів дитина повинна вести себе спокійно, виконувати всі прохання лікаря. Щоб досягти такого спокою, батькам потрібно провести попередню психологічну підготовку завчасно. Якщо заздалегідь розповісти, яка цікава гра належить, то дитина буде більш зосередженим. Можна пообіцяти чаду, що він на кілька хвилин стане справжнім космічним мандрівником або супергероєм.

Зрозуміло, що занадто довго концентрувати свою увагу на тому, що відбувається дитина не зможе, особливо якщо йому 2-3 роки. Тому з собою в клініку слід взяти книжку, іграшку, то, що дитині цікаво і може хоча б ненадовго захопити його увагу.

Щоб дитина не злякався з перших же хвилин, потрібно підготувати його до того, що буде відбуватися. Виберіть будинку будь-яку стару шапочку і пограйте з чадом в «космонавта». Шапочку надіньте на голову, покажіть шум рації в шоломі, Пошип і дайте своєму космогерою команди, які буде давати в реальності доктор на ЕЕГ: відкрити і закрити очі, зробити те ж саме, тільки в уповільненому темпі, глибоко і дрібно подихати і т. Д . Детальніше про етапи обстеження ми розповімо нижче.

Перед входом до кабінету зніміть з дитини головний убір. З дівчаток обов’язково потрібно зняти шпильки, гумки, каблучки, вийняти сережки з вух, якщо вони є. Найкраще всі ці предмети для краси і привабливості спочатку залишити вдома, вирушаючи на ЕЕГ, щоб не втратити щось цінне в процесі обстеження.

Процедуру ЕЕГ роблять в кілька етапів, про які і батькам, і маленькому пацієнтові потрібно дізнатися заздалегідь, щоб правильно підготуватися. Почнемо з того, що кабінет для проведення електроенцефалографії зовсім не схожий на звичайний медичний кабінет. Це звукоізольовані і затемнене приміщення. Сама кімната зазвичай має невеликі розміри.

У ній встановлена ​​кушетка, на якій запропонують розміститися дитині. Грудничка розміщують на пеленальном столику, який також є в кабінеті.

На голову пропонується надіти спеціальний «шолом» – тканинна або гумова шапочка з закріпленими електродами. На деякі шапочки доктор встановлює необхідні електроди в необхідній кількості вручну. З електроенцефалографом електроди з’єднуються за допомогою м’яких тонких трубочок-провідників.

Електроди змочують фізіологічним розчином або спеціальним гелем. Це необхідно для кращого прилягання електрода до голови малюка, щоб не утворювалося повітряного простору між шкірою і приймає сигнали датчиком. Устаткування в обов’язковому порядку заземлюється. На вуха дитини в районі мочок кріплять кліпси, що не проводять струм.

Немовлят рекомендують взяти на руки – місце на кушетці в цьому випадку займає мама. Дитина більш старшого віку розташовується на кушетці напівсидячи.

Які тести мають бути, залежить від віку маленького пацієнта. Чим старша дитина, тим складніше будуть завдання. Стандартна рутинна процедура має на увазі кілька варіантів фіксації електричних потенціалів.

  • Спочатку записують фонову криву – ця лінія на отриманому графіку буде відображати імпульси нейронів головного мозку в стані спокою.
  • Потім перевіряють реакцію головного мозку на перехід від відпочинку до активності і робочої готовності. Для цього дитину просять відкрити і закривати очі в різному темпі, який задає лікар своїми командами.
  • Третій етап – перевірка роботи головного мозку в стані так званої гіпервентиляції. Для цього дитину просять робити глибокі вдихи і видихи із заданою доктором частотою. За командою «вдих» робиться вдих, по команді «видих» дитина видихає. Цей етап дозволяє виявити ознаки епілепсії, новоутворень, які призвели до порушень функціональних можливостей мозку.
  • Четвертий етап передбачає застосування фотостимуляції. Потенціали продовжують реєструватися, але доктор вмикає і вимикає спеціальну лампочку з певною частотою перед закритими очима пацієнта. Такий тест дозволяє встановити деякі особливості як психічного, так і мовного розвитку, а також схильність до епілепсії та судомних синдромів.
  • Додаткові етапи застосовуються в основному для дітей більш старшого віку. Вони включають в себе різні команди лікаря – від стискання і розтиснення пальців рук в кулаки до відповіді на питання психологічних тестів, якщо дитина перебуває в такому віці, в якому відповіді і розуміння в принципі можливі.

Час і обладнання утворюють ціну

В інших випадках виникає потреба у вимірі биопотенциалов ГМ в момент нападу. Переслідуючи подібні цілі, пацієнта, як і для проведення нічної ЕЕГ, направляють в стаціонар на госпіталізацію, де здійснюють добовий ЕЕГ моніторинг з використанням аудіо- та відеотехніки. Безперервний протягом доби ЕЕГ моніторинг з відеофіксацією дає можливість переконатися в епілептичному походження пароксизмальних порушень пам’яті, ізольованих аур, а також епізодично виникають психомоторних феноменів.

Електроенцефалографія – один з найбільш доступних методів дослідження головного мозку. І за ціною теж. У Києві знайти дане дослідження можна і за 1500 гривень, і за 8000 гривень (ЕЕГ моніторинг сну протягом 6 годин), і за 12000 гривень (нічна ЕЕГ).

В інших містах України можна обійтися меншою сумою, наприклад, в Брянську ціна починається з 1200 гривень, в Красноярську – з 1100 гривень, а в Астрахані стартує з 800 гривень.

Звичайно, краще зробити ЕЕГ в спеціалізованій клініці неврологічного профілю , де в сумнівних випадках є можливість колегіального встановлення діагнозу (в таких установах багато фахівців можуть шифрувати ЕЕГ), а також отримати консультацію лікаря відразу після тесту або швидко вирішити питання щодо інших методів дослідження головного мозку.

Де і як її зробити?

Електроенцефалограму дорослому можна зняти в неврологічних клініках, в відділеннях міських і районних лікарень або при психіатричному диспансері. Як правило, в поліклініках електроенцефалограму не знімають, проте є і винятки з правил. Краще звернутися в психіатричну лікарню або відділення неврології, де працюють фахівці, що володіють потрібною кваліфікацією.

Електроенцефалограму дітям до 14-річного віку знімають тільки в спеціалізованих дитячих лікарнях, де працюють педіатри. Тобто необхідно підійти до дитячої лікарні, знайти відділення неврології та запитати, коли проводиться зняття ЕЕГ. Психіатричні диспансери, як правило, не знімають ЕЕГ маленьким дітям.

Крім того, приватні медичні центри, які спеціалізуються на діагностиці та лікуванні неврологічної патології, також надають послугу по зняттю ЕЕГ, як дітям, так і дорослим. Можна звернутися з багатопрофільну приватну клініку, де є фахівці-неврологи, які знімуть ЕЕГ і розшифрують запис.

Електроенцефалограму необхідно знімати тільки після повноцінного нічного відпочинку, при відсутності стресових ситуацій і психомоторного збудження. За дві доби до зняття ЕЕГ необхідно виключити алкогольні напої, снодійні, заспокійливі засоби та протисудомні препарати, транквілізатори і кофеїн.

Про основні ритмах електричної активності ГМ

При розшифровці результатів дослідження беруть до уваги різні чинники: вік випробуваного, його загальний стан (наявність тремору, слабкість в кінцівках, порушення зору та ін.), Проведення протисудомної терапії на момент реєстрації біоелектричної активності головного мозку, приблизний час (дата) останнього епіпріпадков і ін.

Електроенцефалограма складається з різних складних біоритмів, що виходять з електричної активності ГМ в різні періоди часу в залежності від конкретних ситуацій.

При розшифровці ЕЕГ в першу чергу звертають увагу на головні ритми і їх характеристики:

  • Альфа-ритм (частота – в межах від 9 до 13 Гц, амплітуда коливань – від 5 до 100 мкВ), який присутній майже у всіх осіб, що не пред’являють претензій до свого здоров’я, в період неактивного неспання (розслаблення під час відпочинку, релаксації, неглибокої медитації). Як тільки людина відкриває очі і намагається візуально уявити будь-яку картинку, α-хвилі зменшуються і можуть зовсім зникнути, якщо функціональна активність мозку буде далі підвищуватися. При розшифровці ЕЕГ важливі такі параметри α-ритму: амплітуда (мкВ) над лівим і правим півкулею, домінуюча частота (Гц), домінування певних відведеннях (лобне, тім’яної, потиличний і т.п.), межполушарная асіметрія (%). Депресію α-ритму викликають тривожні стани, страх, активація вегетативної нервової діяльності;
  • Бета-ритм (частота знаходиться в межах від 13 до 39 Гц, амплітуда коливань – до 20 мкВ) – це не тільки режим нашого неспання, β-ритм характерний для активної розумової роботи. У нормальному стані вираженість β-хвиль дуже слабка, їх надлишок свідчить про негайної реакції ГМ на стрес;
  • Тета-ритм (частота – від 4 до 8 Гц, амплітуда розташовується в межах 20-100 мкВ). Ці хвилі відображають не патологічна зміна свідомості, наприклад, людина дрімає, перебуває в півсні, в стадії поверхневого сну, він уже бачить якісь сновидіння, ось тоді і виявляються θ-ритми. У здорової людини занурення в сон супроводжується появою значної кількості θ-ритмів. Посилення тета-ритму спостерігається при тривалій психоемоційному навантаженні, психічних розладах, сутінкових станах, властивим деяким неврологічним захворюванням, астенічному синдромі, струсі головного мозку;
  • Дельта-ритм (частота розташовується в проміжку від 0,3 до 4 Гц, амплітуда – від 20 до 200 мкВ) – характерний для глибокого занурення в сон (природного засипання і штучно створеного сну – наркозу). При різної неврологічної патології спостерігається посилення δ-хвилі;

Крім цього, в корі головного мозку проходять і інші електричні коливання: гамма-ритми, що досягають високої частоти (до 100 Гц), каппа-ритми, які утворюються в скроневих відведеннях при активній розумовій діяльності, мю-ритми, пов’язані з психічним напруженням. Дані хвилі в діагностичному плані не особливо цікаві, оскільки вони виникають при значній психічної навантаженні і напруженої «роботі думки», що вимагає високої концентрації уваги. Електроенцефалограму, як відомо, записують хоча і під час неспання, але в спокійному стані, а в окремих випадках взагалі призначають нічний моніторинг ЕЕГ або ЕЕГ сну.

Відео: альфа і бета ритми на ЕЕГ

Показання для проведення

При проведенні діагностичного аналізу активності головного мозку, ЕЕГ необхідно проводити в спеціальному кабінеті, що виключає будь-які зовнішні подразники на пацієнта, в тому числі зорові і звукові стимули. Пацієнт може сидіти або лежати в процесі зняття енцефалограми. Аналіз активності нейронів відбувається завдяки спеціальній шапочці з декількома десятками електродів, які є датчиками.

Зазначені датчики змащують спеціальним електропровідним гелем, що дозволяє отримати більш чіткі результати, полегшуючи наступну розшифровку ЕЕГ. Залежно від необхідності проведення додаткових тестів, тривалість проведення дослідження може варіюватися від 15 хвилин до двадцяти чотирьох годин.

Правильна розшифровка ЕЕГ у дорослого вимагає дотримання стандартного протоколу процедури. Для цього, перед початком дослідження, доктор повинен поговорити з хворим і пояснити йому суть майбутньої процедури, а також можливі показники, які відображають норму або патологію головного мозку.

У процесі зняття ЕЕГ пацієнту слід не рухатися, тримати очі постійно закритими і виконувати всі вступники вказівки лікаря.

ЕЕГ не входить до переліку обов’язкових скринінгових досліджень для дітей в будь-якому віці. Це означає, що проводити таку діагностику прийнято тільки за певними медичними показаннями при наявності певних скарг пацієнтів. Метод призначається в таких випадках:

  • при частих нападах головного болю, запаморочення;
  • при наявності випадків втрати свідомості;
  • при наявності у дитини судом в анамнезі;
  • при підозрі на травму черепа і мозку;
  • при підозрі на дитячий церебральний параліч або для відстеження динаміки стану при діагностованому раніше ДЦП;
  • при порушенні рефлексів, інших неврологічних станах, які зберігаються тривалий час і терапії піддаються погано;
  • при порушеннях сну у дитини;
  • при підозрі на наявність психічного розладу;
  • в якості підготовчої діагностики перед операціями на головному мозку;
  • при затримці мовного, психічного, емоційного і фізичного розвитків.

У дитячому віці ЕЕГ проводять для оцінки ступеня незрілості головного мозку. ЕЕГ проводять для того, щоб визначити ступінь дії наркозу при серйозних і тривалих хірургічних втручаннях.

Деякі особливості поведінки дітей першого року життя також можуть бути підставою для призначення ЕЕГ.

Протипоказань до такої діагностики дуже мало. Її не проводять тільки в тому випадку, якщо на голові маленького пацієнта є свіжі рани, якщо накладені хірургічні шви. Іноді в діагностиці відмовляють через сильного нежитю або виснажливого частого кашлю.

У всіх інших випадках ЕЕГ проводити можна, якщо на цьому наполягає лікар.

Електроенцефалограма головного мозку призначається невропатологом. Вона допомагає лікареві ідентифікувати різні патології нервової системи, які не завжди дають явну клінічну картину. За допомогою ЕЕГ медики диференціюють справжні розлади слуху і зору від істеричних, пов’язаних з порушенням роботи нервової системи.

  • порушення серцевого ритму;
  • безсоння;
  • розлади сну (сонне апное, снохождение, сноговоріння);
  • напади судом;
  • підозри на ендокринну патологію;
  • патології судин голови, шиї;
  • енцефаліт;
  • менінгіт;
  • ВСД;
  • запаморочення;
  • головні болі;
  • хронічна втома;
  • панічні атаки;
  • непритомність;
  • затримка мовного розвитку;
  • заїкання;
  • аутизм.

розшифровка ЕЕГ

основні відведення ЕЕГ і їх позначення
Про поганою чи хорошою ЕЕГ можна судити тільки після остаточної розшифровки результатів дослідження. Таким чином, про гарну ЕЕГ йтиметься, якщо в період неспання на стрічці енцефалограми були зареєстровані:

  • У потилично-тім’яних відведеннях – синусоїдальні α-хвилі з частотою коливань в межах від 8 до 12 Гц і амплітудою 50 мкВ;
  • У лобові областях – β-ритми з частотою коливань більше 12 Гц і амплітудою, що не перевищує 20 мкВ. У деяких випадках β-хвилі чергуються з θ-ритмами з частотою від 4 до 7 Гц і це теж відносять до варіантів норми.

Слід зазначити, що окремі хвилі не є специфічними для якоїсь певної патології. Як приклад можна привести епілептиформні гострі хвилі, які при деяких обставинах можуть з’являтися у людей здорових, епілепсію які не страждають. І, навпаки, комплекси пік-хвиля (частота 3 Гц) однозначно вказують на епілепсію з малими судорожними припадками (petit mal), а гострі хвилі (частота 1 Гц) свідчать про прогресуюче дегенеративном захворюванні ГМ – хвороби Крейтцфельда-Якоба, тому дані хвилі при розшифровці відносять до важливих діагностичним ознаками.

У періоді між нападами епілепсію можна і не помітити, оскільки піки і гострі хвилі, характерні для даної хвороби, відзначаються далеко не у всіх хворих, що показують всі клінічні симптоми патології в момент судомного нападу. Більш того, пароксизмальні прояви в інших випадках можуть реєструватися у людей абсолютно здорових, не мають ніяких ознак і передумов розвитку судомного синдрому.

У зв’язку з вищесказаним, провівши єдине дослідження і не знайшовши епілептичної активності на фонової ЕЕГ ( «хороше ЕЕГ»), не можна повністю виключити епілепсію за результатами одного тесту, якщо мають місце клінічні ознаки хвороби. Потрібно дообследовать пацієнта на предмет цієї неприємної хвороби іншими методами.

Запис ЕЕГ під час судомного нападу у хворого на епілепсію може надати такі варіанти:

  1. Часті електричні розряди високої амплітуди, які говорять, що настав пік нападу, уповільнення активності – напад перейшов у фазу затухання;
  2. Фокальна епіактівності (вона свідчить про місце розташування вогнища судомної готовності і присутності парціальних нападів – доведеться шукати причину осередкового ураження ГМ);
  3. Прояви дифузних змін (реєстрація пароксизмальних розрядів і пік-хвиля) – такі показники вказують на те, що напад носить генералізований характер.

Що стосується інших захворювань, при яких патологічна електрична активність до епілепсії не має ніякого відношення, то вони можуть реєструватися у вигляді вогнищевих уражень мозку і дифузних змін. Наприклад, уповільнений ритм з переважанням θ- і δ-хвиль вважають загальнозначним ідентифікатором сутінкового свідомості різного походження (інсульти, пухлинні процеси), який в разі вогнищевого ураження мозку більш помітно проявляє себе на стороні страждання ГМ, ніж на здоровій стороні.

Якщо походження ураження ГМ встановлено, а на ЕЕГ реєструються дифузнізміни, то діагностична цінність даного дослідження хоча і не така велика, але все ж дозволяє знайти ту чи іншу хворобу, далеку від епілепсії:

  • Менінгіти, енцефаліти (особливо, викликані герпетичної інфекцією) – на ЕЕГ: періодичне освіту епілептиформних розрядів;
  • Метаболічну енцефалопатію – на енцефалограмі: наявність «трифазних» хвиль або дифузних вповільнень ритмічності і спалахів симетричною повільної активності в лобових областях.

Дифузні зміни на енцефалограмі можуть реєструватися у пацієнтів, які перенесли забій ГМ або струс, що й зрозуміло – при важких травмах голови страждає весь мозок. Однак існує й інший варіант: дифузні зміни виявляються у людей, що не пред’являють будь-яких скарг і вважають себе абсолютно здоровими. Буває і таке і, якщо немає клінічних проявів патології, то і приводу для занепокоєння теж немає. Можливо, при наступному обстеженні запис ЕЕГ відобразить повну норму.

На що вказує епілептиформна активність?

Якщо в ув’язненні варто настільки складний для розуміння термін, це означає, що в електроенцефалограмі переважають гострі піки, які істотно відрізняються від фонового ритму, який реєструється в положенні спокою. Найчастіше такий вид мають результати у дитини з епілепсією. Але наявність гострих піків і Ефа в ув’язненні не завжди ознака епілепсії.

Лікарі схильні вважати, що ЕЕГ відображає патерни, які проявляються навіть у тому випадку, якщо у дитини просто є генетична схильність до епілепсії. Виявлення епілептиформні активності не означає, що дитині обов’язково встановлять відповідний діагноз. Але на необхідність повторного дослідження цей факт обов’язково вказує. Діагноз може не підтвердитися, а може і отримати підтвердження.

В яких випадках поставити діагноз допомагає ЕЕГ

Електроенцефалографія, розкриваючи функціональні можливості і резерви ЦНС, стала еталоном дослідження головного мозку, її проведення лікарі вважають за доцільне в багатьох випадках і при різних станах:

  1. Щоб оцінити ступінь функціональної незрілості головного мозку у маленьких пацієнтів (у дитини до року дослідження завжди проводять під час сну, у дітей старшого віку – по ситуації);
  2. При різних порушеннях сну (безсоння, сонливість, часті нічні пробудження і т. П.);
  3. При наявності судом і епілептичних нападів;
  4. Для підтвердження або виключення ускладнень запальних процесів, обумовлених нейроинфекцией;
  5. При судинних ураженнях головного мозку;
  6. Після ЧМТ (забій мозку, струс) – ЕЕГ показує глибину страждання ГМ;
  7. Для оцінки серйозності наслідків впливу нейротоксичних отрут;
  8. У разі розвитку онкологічного процесу, що зачіпає центральну нервову систему;
  9. При розладах психіки різного роду;
  10. Проводять ЕЕГ моніторинг при оцінці ефективності протисудомної терапії і підборі оптимальних дозувань лікарських засобів;
  11. Приводом зробити ЕЕГ можуть стати ознаки дисфункції мозкових структур у дітей і підозра на дегенеративні зміни в нервовій тканині ГМ у людей похилого віку (деменція, хвороба Паркінсона, хвороба Альцгеймера);
  12. Потребують оцінки стану мозку пацієнти, які перебувають в комі;
  13. В окремих випадках проведення дослідження вимагають хірургічні операції (визначення глибини наркозу);
  14. Як далеко зайшли нервово-психічні розлади при печінково-клітинної недостатності (печінкова енцефалопатія), а також при інших формах метаболічних енцефалопатій (ниркової, гіпоксичної) допоможе розпізнати енцефалографія;
  15. Усім водіям (майбутнім і чинним) при проходженні медичного огляду для отримання / заміни прав пропонують пройти ЕЕГ для довідки, наданої в ГИБДД. Обстеження є в застосуванні і легко виявляє повністю непридатних до керування транспортними засобами, тому було взято на озброєння;
  16. Призначають електроенцефалогафію призовникам, які мають судомний синдром в анамнезі (на підставі даних медичної картки) або в разі пред’явлення скарг на напади з втратою свідомості в супроводі судом;
  17. В окремих випадках використовують таке дослідження, як ЕЕГ, для констатації загибелі значної частини нервових клітин, тобто, смерті головного мозку (мова йде про ситуації, коли говорять, що «людина, швидше за все, перетворився в рослину»).

Відео: ЕЕГ і виявлення епілепсії

Як ЕЕГ робиться дорослим

Людина сідає в крісло або укладається на кушетку, приймає зручне положення, розслаблює м’язи тіла. На голову йому надівається татко з проводками, які при підключенні до електроенцефалографу передаватимуть біоелектричні імпульси мозку. Потім після підключення апарату імпульси різних ділянок мозку фіксуються у вигляді графіка.

Лікар може попросити вас моргнути, подихати певним чином, а також перевірить реакцію на зовнішні подразники: гучний звук, спалах світла і т.п. Це необхідно для так званих функціональних проб, що відображають зміни мозкових імпульсів у вигляді реакції на різні чинники.

Дослідження не вимагає особливої ​​підготовки

Особливою підготовки ЕЕГ не вимагає, проте деякі пацієнти майбутньої процедури відверто бояться. Чи жарт – на голову накладають датчики з проводами, які зчитують «все, що діється всередині черепної коробки» і передають «розумному» приладу повний обсяг інформації (насправді електроди записують зміни різниці потенціалів між двома датчиками в різних відведеннях). Дорослим передбачено симетричне прикріплення до поверхні голови 20 датчиків + 1 непарний, який накладається на тім’яну область, маленькій дитині вистачає і 12.

Тим часом, особливо недовірливих пацієнтів хочеться заспокоїти: дослідження абсолютно нешкідливо, не має обмежень по частоті проведення і за віком (хоч кілька разів на день і в будь-якому віці – від перших днів життя до глибокої старості, якщо того вимагатимуть обставини).

Основна підготовка полягає в забезпеченні чистоти волосся, для чого напередодні пацієнт миє голову з шампунем, добре полоскати і висушує, але не використовує ніякі хімічні засоби для укладання зачіски (гель, пінка, лак). Металеві предмети, службовці для прикраси (кліпси, сережки, шпильки, пірсинг), також знімають перш, ніж зробити ЕЕГ. Крім цього:

  • За 2-е суток відмовляються від алкоголю (міцного і слабкого), не вживають стимулюючі нервову систему напої, що не ласують шоколадом;
  • Перед дослідженням отримують поради лікаря щодо прийнятих лікарських засобів (снодійні, транквілізатори, протисудомні та ін.). Можливо, окремі препарати, погодивши з лікуючим лікарем, доведеться скасувати, а якщо цього не можна зробити, то слід повідомити лікаря, який буде займатися розшифровкою енцефалограми (позначка в бланку направлення), щоб той мав на увазі дані обставини і врахував їх при оформленні висновку.
  • За 2 години до обстеження пацієнти не повинні дозволяти собі щільну трапезу і розслаблення за допомогою сигарети (подібні заходи можуть спотворити результати);
  • Не рекомендується робити ЕЕГ в розпал гострого респіраторного захворювання, а також при кашлі і закладеності носа, навіть якщо ці ознаки не належать до гострого процесу.

Коли все правила підготовчого етапу дотримані, окремі моменти – враховані, пацієнта саджають в зручне крісло, місця зіткнення поверхні голови з електродами змащують гелем, прикріплюють датчики, надягають шапочку або обходяться без неї, включають апарат – запис пішла … Провокаційні проби використовують в міру необхідності під час реєстрації біоелектричної активності головного мозку. Як правило, ця необхідність виникає, коли рутинні методи не дають належної інформації, тобто, коли має місце підозра на епілепсію. Провокують епілептичну активність прийоми (глибоке дихання, відкривання і закривання очей, сон, роздратування світлом, позбавлення сну), активують електричну діяльність кори ГМ, електроди вловлюють їх посилають корою імпульси і передають на основне обладнання для обробки і запису.

Крім цього, при підозрі на епілепсію (особливо, скроневу, яка в більшості випадків представляє труднощі в діагностиці) застосовують спеціальні датчики: скроневі, сфеноідальние, назофарингеального. І, слід зауважити, лікарі офіційно визнали, що в багатьох випадках саме носоглоточное відведення виявляє вогнище епілептичної активності в скроневій області, в той час як інші відведення ніяк не реагують на нього і посилають нормальні імпульси.

Про метод

є записом електричної активності нейронів різних структур головного мозку, яка робиться на спеціальному папері за допомогою електродів. Електроди накладаються на різні частини голови, і реєструють активність тієї чи іншої частини мозку. Можна сказати, що електроенцефалограма є записом функціональної активності головного мозку людини будь-якого віку.
Функціональна активність мозку людини залежить від діяльності серединних структур – формації і переднього мозку, які зумовлюють ритмічність, загальну структуру і динаміку електроенцефалограми. Велика кількість зв’язків ретикулярної формації і переднього мозку з іншими структурами і корою визначають симетричність ЕЕГ, і її відносну «однаковість» для всього головного мозку.

ЕЕГ знімається для того, щоб визначити активність роботи головного мозку при різних ураженнях центральної нервової системи, наприклад, при нейроінфекціях (поліомієліт та ін.), Менінгітах, енцефалітах та ін. За результатами ЕЕГ можна оцінити ступінь ураження головного мозку внаслідок різних причин, і уточнити конкретне місце, яке зазнало пошкодження.

ЕЕГ знімається згідно зі стандартним протоколом, який враховує проведення записів в стані неспання або сну (немовлята), з проведенням спеціальних тестів. Рутинними тестами при ЕЕГ є: 1. Фотостимуляція (вплив спалахами яскравого світла на закриті очі) .2. Відкривання і закривання глаз.3. Гіпервентиляція (рідкісне і глибоке дихання протягом 3 – 5 хвилин).

Ці тести проводять всім дорослим і дітям при знятті ЕЕГ, незалежно від віку і патології. Крім того, при знятті ЕЕГ можуть використовуватися додаткові тести, наприклад:

  • стиснення пальців у кулак;
  • проба з позбавленням сну;
  • перебування в темряві протягом 40 хвилин;
  • моніторування всього періоду нічного сну;
  • прийом лікарських препаратів;
  • виконання психологічних тестів.

Додаткові тести для ЕЕГ визначаються лікарем

, Який бажає оцінити певні функції головного мозку людини.

ЕЕГ – діагностична процедура, заснована на реєстрації активності відділів головного мозку. Подібне стає можливим завдяки використанню точних електродів, що дозволяють записати функціональний стан різних груп нейронів. При цьому, процедура може бути проведена в різному віці при великому спектрі захворювань, в тому числі при нейроінфекціях, інфекційних і неінфекційних енцефалітах і менінгітах, епілепсії і т.д. Методика дозволяє виявити наявність і ступінь ураження головного мозку.

Процедура проводиться відповідно до спеціального протоколом, який включає в себе різні функціональні тести:

  • Вплив спалахів яскравого світла, або фотостимуляція. Важливо відзначити, що в цей момент хворий повинен тримати очі закритими.
  • Тест на почергове відкриття і закриття очей.
  • Дихальний тест, що оцінює стан ЦНС при гіпервентиляції.

Спеціальні проби дозволяють забезпечити більш повне вивчення функцій різних відділів головного мозку. При цьому, ряд докторів для отримання точних результатів, використовують додаткові дії з боку хворого, наприклад, стискання пальців на руці або тривале перебування в темряві. Крім цього, можливі лікарські проби, добове моніторування активності головного мозку та ін. Все це необхідно для подальшої розшифровки ЕЕГ головного мозку з метою постановки вірного діагнозу.

Підготовка до процедури ЕЕГ

Для того щоб результати дослідження відповідали дійсності, нейрофізіологи рекомендують:

  • вирішити з лікуючим лікарем, скасовувати чи ні плановий прийом лікарських препаратів;
  • за 12 годин до проведення процедури припинити прийом продуктів, які містять кофеїн або енергетики: шоколаду, кави, коли, чаю, енергетичних напоїв;
  • вимити голову і не наносити на волосся ніяких косметичних засобів (лаків, масел, кондиціонерів), так як це буде перешкоджати щільному контакту електродів з шкірою голови;
  • за 2 години до дослідження щільно поїсти;
  • виключити фізичні і психічні навантаження.

Якщо нейрофізіологу потрібно виявити судомну активність мозку, він може запропонувати пацієнта поспати перед дослідженням. У цьому випадку не слід добиратися до лікувального закладу, будучи за кермом автомобіля. ЕЕГ дослідження не проводять пацієнтам з респіраторними вірусними інфекціями. Процедура не протипоказана дітям і вагітним жінкам, але їм дослідження проводиться без функціональних проб.

Спеціаліст контакт-центру погоджує з пацієнтом зручний час процедури. Нейрофізіологи для ЕЕГ з комп’ютерною обробкою використовують сучасну апаратуру. Запис на ЕЕГ проводиться цілодобово кожен день по телефону Юсуповський лікарні.

бета ритм12-30 Гц – відображає хвилювання, тривогу нервозність і депресію. Чутливий до седативним препаратів. Локалізується в надлобной часткахДифузні бета-хвилі
Струс мозку
Дельта ритм0,5-3 Гц – фіксує стан природного сну. Чи не перевищує 15% від всіх ритмів. Амплітуда не вище 40 мкВвисока амплітуда
Роздратування структурних центрів сірої речовини (ирритация)
тета ритм3,5-8 Гц – відображає нормальний стан під час сну у дорослих. У дітей такий показник є домінуючим

Що вивчають?

Біоструми нейронів кори головного мозку дуже слабкі. Якщо людина буде обертати закритими очима, морщити лоб, то ці сигнали заглушать активність кори, і лікар нічого не зрозуміє, тому треба сидіти, розслабившись.

Енцефалограма може показати такі порушення, які не може побачити інший метод дослідження: це схильність до судомних проявів, і епілептичних припадків. Тому виключення епілепсії, або будь-який епілептиформні активності, є головним показанням для проведення енцефалограми, або, скорочено, ЕЕГ.

Тому призначають її зазвичай :

  • фахівці – епілептології при лікуванні і веденні пацієнтів;
  • при профоглядах льотчиків, залізничників, водіїв;
  • при призові на дійсну військову службу і огляді здоров’я призовника;
  • при судово – медичної і судово – психіатричної експертизи;
  • просто для перевірки роботи кори головного мозку, при скаргах пацієнтів на непритомність, втрату свідомості, і інші симптоми, під маскою яких може ховатися епілепсія.

Енцефалограма головного мозку дитині може призначатися при аутизмі, або навпаки, рухової гіперреактивності, психомоторному збудженні, нічних страхах і інших скаргах.

За допомогою чого роблять

Дослідження проводять за допомогою електроенцефалографії. Це електровимірювальні прилади, реєструє зміна електричного потенціалу головного мозку.

Пристрій складається з комутатора, підсилювача, реєструючого апарату і системи калібрування. Інші компоненти – електроди і світлозвукові стимулятори.

Один з основних зовнішніх компонентів – шолом-сітка, до якого кріпляться накладні електроди-містки. Цей шолом надівається на голову досліджуваного, після чого включається реєстрація електричного поля. Інформація передається в комп’ютер. На його моніторі виводиться графічний результат – хвилі, що відображають біоелектричну діяльність мозку.

Чи варто довіряти дослідженням

Приводів ставити під сумнів ефективність діагностики немає. Завдяки ЕЕГ можна виявити серію патологій і своєчасно поставити діагноз. Лікарі радять це обстеження. Іноді навіть УЗД та МРТ не дають необхідних відомостей. Найголовніше – вірна розшифровка отриманих даних. Оцінити ритм (поганий, пароксизмальної, що показує епіактівності або нормальний) під силу хорошого фахівця.

Як отримати вірні результати

Щоб процедура пройшла без проблем, і результати не були спотворені, слід правильно підготуватися до ЕЕГ, зберігати спокій. Лікарю необхідно повідомити про прийом лікарських засобів пацієнтом. Більш докладно про підготовку було сказано вище.

Боятися не потрібно

Якщо вам належить зробити енцефалограму головного мозку дитині , то потрібно попередити, що боятися не потрібно. Буде не боляче, а дуже цікаво. На голову надінуть красивий перуку, посадять на зручне крісло, як космонавта, і будуть просити дихати, а потім буде моргати лампочка. І взагалі, це все дуже схоже на політ в космос.

Як насправді проводиться це дослідження?

  • Спочатку на голову пацієнта надягають гумову «упряжку», щоб кріпити електроди;
  • потім шкіру голови змащують струмопровідних гелем, і, за особливою схемою, закріплюють на гумових обідках електроди, щоб вони щільно прилягали до шкіри голови, і приєднують дроти.

На цьому підготовка закінчується, пацієнта саджають у крісло, гасять світло, і просять розслабитися. Лаборант – нейрофізіолог йде в іншу кімнату. Іноді вона проситиме глибоко і сильно подихати, а потім раптово в очі почне блимати яскрава лампа.

Як часто необхідно повторювати дослідження

Робити ЕЕГ дитині можна скільки завгодно, обмежень немає.

Чи шкідливо обстеження для дітей

ЕЕГ у дітей – абсолютно нешкідлива процедура, електроди не впливають на мозок, вони тільки фіксують потрібну інформацію.

Робити процедуру складно, якщо дитина маленька (йому немає 1 року) або занадто активний, тоді краще провести її уві сні, давши малюку снодійне. У такому випадку можна говорити про шкоду препарату, але не самого дослідження.

Електроенцефалографія – надійний і ефективний метод виявлення і аналізу патологій головного мозку. Він абсолютно безпечний для дітей і приносить велику діагностичну користь.

КТ, УЗД, МРТ, ЕхоЕГ і ЕЕГ, або велика плутанина

Люди без медичної освіти плутаються, намагаючись розгадати численні скорочення. Насправді, все дуже просто: КТ і МРТ показують внутрішню будову органів і мозку, точно так, як це було б видно при розтині.

УЗД показує, крім цього, процеси, видимі оком: скорочення серця, рух крові по судинах. ЕхоЕГ свідчить про симетричність відображення сигналу всередині мозку, з чого робиться висновок про аномалії структури.

І тільки ЕЕГ фіксує невидиме , тобто реєструє біологічні струми мозку, які і є «відгомонами» його таємницею і явної роботи. У тому випадку, якщо зробити енцефалограму головного мозку, то можна побачити хаотичні лінії. Тому, крім запису, потрібна кваліфікована розшифровка енцефалограми мозку. Її виконує лікар – нейрофізіолог, а потім передає результати та їх інтерпретацію лікаря. Зазвичай це дослідження замовляють лікарі – неврологи. Як відбувається дослідження, і про що говорять його результати?