Зробимо село щасливим

Аргументів багато. Перший з них – село відрізане від цивілізації.

Дійсно, за радянських часів так і було. Грунтові дороги, один телефон у сільраді, та ще й відсутність паспортів у колгоспників. Мій прадід Костянтин до кінця 1960-х років займався проведенням електрики у села. Ні, не в глухі гірські колиби, а в якихось 40 кілометрах від Києва!

Зараз все змінюється.

Президентська програма “Велике будівництво” почалася з ремонту доріг державного значення і триває на місцевих автошляхах. А новим школам і дитсадкам у сільських громадах, що будуються в межах цієї програми, позаздрять навіть батьки столичних дітей.

Мобільний зв’язок вирішив проблему телефонізації. А Кабмін своєю постановою передбачив субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення широкосмугового інтернету в сільській місцевості. Чи буде ваша громада онлайн – залежить від активності її керівництва, яке ви ж самі й обрали минулої осені.

Другий аргумент – товари й послуги. За продуктами – на базар до райцентру. За довідкою – знову ж таки до міста.

Аргумент про продукти наводять ті, хто давно не був у селах. Магазин у великому селі асортиментом мало відрізняється від свого “колеги” у спальному районі Києва.

Довідка теж перестає бути проблемою. По-перше, ЦНАПи тепер відкривають у громадах, а не лише “у районі”. По-друге, ми розвиваємо цифровий додаток “Дія”, куди вже цього року буде перенесено частину “паперових” державних послуг.

Йдемо далі. В селі єдина розвага – пити пиво біля розваленого сільського клубу.

Проблема є, і ми вже її вирішуємо.

Внаслідок децентралізації громади отримали “на руки” реальні гроші. І мають можливість використати їх в тому числі на культурну та спортивну інфраструктури.

А нещодавно ухвалені закони про центри культурних послуг та бібліотеки стимулюють розвиток закладів культури у громадах – зокрема забороняють закривати такі заклади без створення альтернативи.

Це все добре, скажете ви. Але що мені у вашому селі робити – картоплю копати?

І тут ми підходимо до основної проблеми. Гроші – це те, чого в українському селі дійсно бракує. В пошуках роботи люди їдуть до Києва або Польщі, а в селах залишаються бабусі й дідусі.

Як залучити кошти в село? Перш за все – розвивати аграрний сектор, який історично є основою сільської економіки.

Основними рушіями розвитку ми вважаємо децентралізацію і земельну реформу. Це була принципова вимога “Слуги Народу” – державною землею мають розпоряджатися громади. І громади мають самі обирати, що з нею робити.

Наші опоненти продовжують активну кампанію з дискредитації ринку землі.

“В умовах зубожіння селян земля не може стати товаром”, – це реальна цитата одного з них.

Панове, саме відсутність ринку землі, а точніше, тіньовий її обіг і призвели до того самого зубожіння! Ми чудово знаємо, що мораторій існував лише на папері, а “для потрібних людей” за неофіційними схемами земля ще й як продавалася і купувалася.

До речі, порахуйте, в лавах якої з партій присутня найбільша кількість “латифундистів”. Дивним чином ми натрапимо на політичну силу, що з усіх рупорів кричить про “народну землю”, яку влада хоче “віддати іноземцям за безцінь”. А іноземці, звісна річ, вивезуть собі за кордон український чорнозем “КамАЗами”.

Хтось зауважить, що розвиток сільського господарства не означає розвиток села. Адже сама суть індустріальної економіки полягала в прогресуючій автоматизації аграрного виробництва. А це, в свою чергу, призводило до зменшення потреби в робочих руках. Простіше кажучи, врожай збирає трактор, а не людина.

Це правильно – але для сировинної економіки. Якою, на жаль, поки що і є український агробізнес. Інша справа – виробництво продукції з високою доданою вартістю.

Наприклад, останніми роками українські аграрії розвивають експорт десертних яблук.

На відміну від промислових яблук, що йдуть на виробництво соків чи пюре, ці плоди призначені для кінцевого споживання. Країни, для яких яблука – екзотика, готові платити за них як за преміальний продукт. Це, наприклад, ОАЕ та Сінгапур.

Але імпортери таких яблук виставляють суворі вимоги до виробництва, зберігання та транспортування продукції. Отже, потрібна праця – кваліфікована людська, а не “тракторна”.

Яблука – лише один із прикладів. У цивілізованому світі – шалений попит на “органіку”, за яку люди готові платити велику ціну. Україна – в тренді.

Наше завдання – підтримати таких фермерів, адже поки що вони працюють “всупереч”, а не “завдяки” законодавчій базі.

Ми працюємо над спрощенням умов для дрібних українських виноробів, пивоварів, сироварів. Адже в багатьох випадках у законах відсутнє саме поняття “малого виробника”, що змушує фермерів проходити бюрократичні процедури на рівні агрокорпорацій.

Ми хочемо піти далі.

Мої колеги вийшли із законодавчою ініціативою зобов’язати великі мережі супермаркетів пріоритетно закуповувати продукцію у місцевих виробників, передусім дрібних фермерів. Таким чином вони стануть більш конкурентоспроможними перед імпортними постачальниками.

Я розумію, що ініціатива ще потребує обговорення з усіма причетними сторонами – і ми вже розпочинаємо такі діалоги.

Втім, село не має обмежуватися лише аграрним сектором.

Постіндустріальна економіка – це IT, креативні індустрії, сфера розваг, туризм, виробництво органічних продуктів, відновлювальна енергетика. Все це відкриває для села можливості, надає “друге дихання”. І своє завдання ми бачимо у тому, щоб цими можливостями скористатися.

Як саме? Організувавши взаємодію між креативною економікою та сільською.

Село може запропонувати креативній економіці й креативному класу те, що ще довго не зможуть запропонувати великі міста: рекреацію, своєрідний “детокс”, можливість жити в іншому часовому режимі, ніж креативний клас живе у місті.

Як не дивно, пандемія COVID-19 тут грає на руку. Згадайте, як під час локдауну “креативщики” з міста їздили до села рятуватися від некомфортної самоізоляції в квартирах. IT, дизайн, комунікації, індустрія розваг, журналістика, мистецтво – це далеко не повний перелік сфер, які повністю або частково допускають дистанційну роботу.

Завдяки президентській програмі “Велика реставрація” сільські громади отримають відреставровані замки та палаци. Отже, матимуть шанс залучити туристів. А це – ночівлі в приватних садибах, купівля сувенірів, дегустації місцевих продуктів.

Ми готові до діалогу з усіх питань розвитку села. Але за тієї умови, що це буде діалог, а не чергові маніпуляції для набору “політичних балів”.

Є ідеї – підкажіть їх нам! Разом ми зробимо село щасливим.

Олександр Корнієнко

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція “Української правди” не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної нформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція “Української правди” не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

31 пам’ятка Закарпаття. Цікаве усе – від гір до архітектурних перлин

Закарпаття – багатонаціональний край. За доволі короткий період часу на території було 5 різних країн. Кожна з них наклала власний відбиток на історію області та тих, хто живе тут. Журналісти IGotoWorld.com зібрали список місць, які, на нашу думку, чудово було б відвідати мандрівнику.

Музей народної архітектури та побуту, Ужгород

Аби одразу відчути серце регіону, вам необхідно завітати в ужгородський скансен. Попри те, що Закарпатський музей народної архітектури та побуту охоплює усього 2 гектари землі, на схилах Замкової гори, він має про що розповісти мандрівнику.

Гуляючи територією, побачите традиційну народну архітектуру Закарпаття 17 – першої половини 20 століття. У скансені ви зможете ознайомитися і з чималим зібранням творів традиційного мистецтва.

Автор фото: Лариса Угрин.

Зверніть увагу на колекцію народного одягу. Вона цілком розкриває традиції всіх етнографічних та етнічних груп Закарпаття, які проживали на території краю у 19 – першій половині 20 століття.

Вже кілька років поспіль у музеї влаштовують покази одягу на моделях, що значно пожвавлює сприйняття нашим поколінням традицій предків.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Час роботи: щодня, крім вівторка.

• Влітку: з 10:00 до 18:00. На території музею можна гуляти до 20:00.
• Взимку: з 9:00 до 17:00.

Як зв’язатися: +38 (03122)3-63-52, +38 (03122) 3-73-92.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Вартість квитка:

• для дорослих – 35 грн;
• для студентів – 20 грн;
• для дітей віком від 7 років – 15 грн.

Тематична екскурсія для групи дорослих – 120 грн, для групи дітей – 80 грн. Є можливість замовити індивідуальну екскурсію (від однієї до п’яти осіб), ціна – 80 грн.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Як дістатися: від залізничного вокзалу до площі Корятовича їздить маршрутне таксі № 5. Звідти до музею можна пройтися пішки, вулицею Духновича. На ній теж є на що подивитися. Коли підніметеся вгору вулицею, відкриється неймовірна панорама міста над Ужем. А ще – поруч із вами опиниться ужгородський Хрестовоздвиженський кафедральний грекокатолицький собор – головний греко-католицький храм Ужгорода. Тут розташована і резиденція мукачівських єпископів.

Піднявшись ще трохи вище, дійдете до місця призначення – вулиці Капітульної, 33-а. Скансен знаходиться під мурами фортеці Ужгорода.

Якщо їдете автомобілем: до Ужгорода трасою Е-50, далі потрібно рухатися у напрямку центру, до Ужгородського замку.

Ужгородський замок, Ужгород

Цей замок має цікаву історію, овіяний захоплюючими легендами і, звісно, може похвалитися унікальною експозицією. Згадується він ще з 9 століття. З 1947 року він використовується як краєзнавчий музей. А у 2009-му Ужгородський замок посів 2-ге місце у конкурсі «7 чудес Закарпаття».

Джерело фото: unique-travel.com.ua.

Як дістатися: він розташований поруч із скансеном.

Закарпатський художній музей імені Йосипа Бокшая, Ужгород

З 1979 року він розміщений у самісінькому центрі Ужгорода, в будинку колишнього жупанату. А все тому, що експонатів стало занадто багато. Для них потрібно було більше простору. З приватних колекцій, українських та закордонних музеїв назбирали понад 5 тисяч витворів мистецтва, які потрібно побачити бодай раз.

Джерело фото: varosh.com.ua.

Як знайти: якщо ви прямуєте з вулиці Капітульної, де розташований скансен, пройдіть вулицею Волошина, перейдіть через площу Корятовича і ви опинитеся зовсім поруч.

Орієнтир – невеличкий парк, де застигли у бронзі два художники – Йосип Бокшай та Адальберт Ерделі.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Де розташований: на вулиці Жупанатській, 3.

Як зв’язатися: +38 (0312) 61-44-38.

Час роботи: 10:00–18:00. Вихідний – понеділок.

Ціна за квиток:

• дорослий – 30 грн;
• студентський – 15 грн;
• дитячий – 5 грн.

Будинок-музей Володимира Микити, Ужгород

Усього за 750 метрів від художнього музею – будинок-музей Володимира Микити. Цінність його полягає не лише в тому, що там зібрана велика колекція робіт майстра за різні роки, але й у тому, що названий син Адальберта Ерделі – засновника Закарпатської школи живопису – особисто проведе для вас екскурсію.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Володимир Микита – академік, класик закарпатського живопису. У будинку-музеї він приймає перших осіб держави, студентів і тих, хто цікавиться його мистецтвом.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Де розташований: вулиця Собранецька, 68. Пішки від обласного музею йти усього 10 хвилин.

Як зв’язатися: +38 (0312) 644512; +38 (067) 7596085.

Візит – лише за попередньою домовленістю.

Ціна: безкоштовно.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Більше інформації можна знайти на офіційній сторінці художника.

Міні-скульптури, Ужгород

Бонусом для туриста, який приїде в обласний центр Закарпаття, стане велика кількість міні-скульптур. Їх в Ужгороді вже понад 3 десятки.

Автор фото: Oleksandr Safronov IGotoWorld Photo Group.

Розроблена карта з монументами у мініатюрі, але міні-скульптури з’являються так швидко, що ви завжди знайдете їх скоріше «вживу», ніж на світлинах путівника.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Цікаво те, що копії автор Михайло Колодко віднедавна встановлює і в європейських містах.

Найдовша липова алея в Європі, Ужгород

Приємний сюрприз для туриста – це липова алея – найдовша в Європі. Особливою вона є наприкінці весни – на початку літа.

Джерело фото: linggymn.uz.ua.

Неймовірний аромат з дерев різних сортів лип, які цвітуть почергово, розноситься всією набережною Незалежності. Восени алея лип колоритна навіть з опалим листям.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Невицький замок, Кам’яниця, Ужгородщина

Невицький замок – один із найстаріших замків України. Впродовж року його відвідують понад 20 тисяч туристів. Воно й не дивно, адже ця споруда – пам’ятка архітектури 13 століття (збудована на місці городища культури гава). Важливо те, що до сьогодні з 1664 року зовнішній вигляд замку майже не зазнавав змін.

Автор фото: Oleksandr Safronov IGotoWorld Photo Group.

Цікаво, що перші розкопки на території були проведені ще у 1991 році командою, яка з’їхалася з різних куточків України. Як і більшість наступних археологічних досліджень, це, було зініційовано закарпатцем Олександром Дзембасом.

Краяни й мандрівники відвідують Невицький замок ще й тому, що звідти відкривається неймовірна панорама.

Вхід на територію: вільний.

Як дістатися:

• До підніжжя гори, де знаходиться споруда, з Ужгорода курсує автобус.
• В село Кам‘яниця можна доїхати і потягом.
• Якщо прямуєте автомобілем, то доведеться припаркуватися десь за кілометр від Невицького замку (парковка безкоштовна). Далі треба буде йти до руїн пішки (взуття має бути зручним).

Середнянський замок, Ужгородщина

Особливість цієї споруди в тому, що Середнянський замок був зведений на низовині. Історія говорить, що його збудували лицарі-тамплієри. Під час антигабсбурзького руху дворян Угорщини Середнянський замок опинився в центрі подій. Він сильно постраждав, і потім його вже не реставрували. Незважаючи на те, що від споруди залишилися руїни, – відвідати її рекомендуємо.

Автор фото: VargaA.

Як дістатися:

• Автобусом з Ужгорода чи Мукачева. Головне, попередьте водія, аби не проїхав вашу зупинку – село Середнє. Звідти до замку треба буде трохи пройти пішки.
• Автомобілем: прямуючи з Ужгорода до Мукачева, побачите знак заїзду в село Середнє.

Замок Паланок, Мукачево

Фортеця Паланок – одна з найдавніших в Україні, тому вона є в переліку 7 чудес країни. У регіоні – 12 середньовічних замків. Рекомендуємо вам, звісно, об’їхати їх усі. Та чи не найунікальнішим зразком, ще збереженим, називають саме цей.

Автор фото: Макс Адаменко.

В 11 столітті, зафіксовано документально, він уже був. У різні часи мав багато володарів. Знаковим є 17 століття, коли відбулася облога замку військом австрійського імператора. Після реконструкції австрійцями фортеця стала найсильнішою на сході імперії.

Автор фото: Макс Адаменко.

Дорога до замку з’явилася у 18 столітті. До цього часу на гору вулканічного походження заввишки 70 метрів піднімалися крутою стежкою. Сучасному туристу пощастило, аби побачити цю споруду, вже не потрібно долати перешкоди.

Автор фото: Макс Адаменко.

Час роботи музею:

• Щодня з 9:00 до 17:00, п’ятниця – з 9:00 до 16:00.
• Із травня до жовтня – з 9:00 до 18:00.
• Понеділок – вихідний.

Як зв’язатися: +38 (03131) 4-15-79.

Вартість квитка:

Екскурсія – від 150 грн.

Як доїхати:

• З центру Мукачева до замку можна дістатися по вулиці Ілони Зріні або Шенборна, а далі – по Куруців. До підніжжя гори їздять міські маршрутні таксі № 3, 13, 14.
• Автомобілем: проїхати з траси (М06 або Е 50 / Е 471) по вулиці Ілони Зріні до початку вулиці Шенборна, далі провулком Куруців піднятися до парковки замку. На шляху встановлені туристичні вказівники.

Парк Шенборна, Тур’я Пасіка, Перечинський район

Потрапити в цей парк – ніби здійснити подорож у минуле. Його називають порталом між двома епохами Закарпаття: Австро-Угорщини та сучасної України.

Знаходиться він поблизу урочища Воєводино (за 30 кілометрів від Ужгорода). Парк відтворили у 2013 році, до 285-ї річниці передачі крайових земель у дар династії Шенборнів імператором Австро-Угорської імперії.

У центрі – штучно створене озеро. Поруч: водяний млин, календар друїдів та 12 містків, які символізують стільки ж знаків Зодіаку. Площа більше як 10 гектарів зі спорудами та вулицями, що відтворюють 19 століття, період, коли Закарпаття було повноправною частиною Австро-Угорщини.

Автор фото: Оксана Штефаньо.

Неподалік є цілий комплекс «Воєводино». Атракцій для бажаючих безліч, у тому числі різноманітні оздоровчі процедури. А ще: катання на кареті володіннями, для екстремалів – високий мотузковий парк із перешкодами, який встановлений над водами гірського струмка (ціна – від 80 грн).

На території є готельно-ресторанні комплекси, ціна за номер становить від 1000 грн.

Як зв’язатися: +38 (050) 372 61 87; +38 (067) 312 60 01.

Як дістатися: з міста Ужгород до села Тур’я Пасіка (Перечинський район) курсують рейсові автобуси, які відправляються через кожну годину – дві.

Ціна проїзду – близько 50 грн.

З розкладом автобусних відправлень, які курсують у різні точки України, треба ознайомитися. Адже куди б ви не поїхали, якщо мова йде про громадський транспорт, потрібно бути в курсі змін руху автобусів, знати розклад їх зупинок та прибуття.

Час роботи парку: цілодобово.

Вхід на територію: безкоштовний.

Автор фото: Оксана Штефаньо.

Палац Шенборнів, Карпати, Мукачівський район

Одним із найгарніших замків України вважають палац Шенборнів. Спочатку було зведено дерев’яний будиночок. У перших роках 20 століття на його місці постав уже мурований замок, який ми можемо побачити і сьогодні.

Безліч цікавого та казкового можна знайти в замку навіть у наші дні. Красивою є не лише ця споруда, але й територія навколо: замок оточений садом, створеним ще у 19 столітті.

Автор фото: Victor Oros.

Як дістатися:

• Потягом, який довезе вас на станцію Карпати.
• Автомобілем. Село Карпати знаходиться на трасі Київ – Чоп.

Вхід: платний.

Замок Сент-Міклош, Чинадійово, Мукачівський район

Замок Сент-Міклош розташований усього за 12 кілометрів від Мукачева. Споруда була збудована ще у 15 столітті. З 2001 року перебуває у концесії закарпатського художника Йосипа Бартоша. Відомий фестиваль «Срібний Татош», про який ви точно чули, проводиться саме в цьому замку.

Автор фото: Eugene Naryvsky IGotoWorld Photo Group.

Час роботи: з 9:00 до 18:00, без вихідних.

Як зв’язатися: +38 (066)-973-94-49.

Як дістатися:

• Автомобілем: Чинадійово знаходиться поблизу автошляху Київ – Чоп.
• Можна дістатися до замку і громадським транспортом. У Чинадійові зупиняються електрички, які прямують зі Львова, Ужгорода та Мукачева.

Вхід: платний.

Водоспад Юнтур, Тур’я Поляна, Перечинський район

Він неймовірний у будь-яку пору року. Знаходиться це диво природи за 12 кілометрів від села Тур’я Поляна, що на Перечинщині.

Автор фото: Ганна Пономаренко.

Водоспад Юнтур, зі слів самих туристів, важкодоступний, але неймовірно привабливий.

Де розташований: за селом Тур’я Поляна, вище водоспаду Воєводин.

Автор фото: Ганна Пономаренко.

Водоспад Воєводин, Тур’я Поляна, Перечинський район

Ця гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення знаходиться на річці Воєводин. Історія говорить, що водоспад утворився внаслідок землетрусу, під час якого в гірських породах поперек вузької долини виникла тріщина.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Де розташований: за 57 км від Ужгорода, 12 км за селом Тур’я Поляна.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Як дістатися: автомобілем можна дістатися до нього за дві години через Перечин.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Полонина Руна, Перечинський район

Полонина Руна – ще одна гордість Закарпаття. Про неї відомо багато. Можна лише додати, що знаходиться вона на висоті майже півтори тисячі метрів над рівнем моря.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

З полонини видніється гора Менчул (1294 метрів) та гора Руна-Плай (1227 метрів).

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Як дістатися: можна доїхати автомобілем. Якщо йти пішки від села Лумшори, то подорож займе у вас близько 5 годин.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Лумшори, Перечинський район

Із 16 століття село відоме сірководневими джерелами і унікальною процедурою купання. Лікування в чанах тут – особливість. Аби дізнатися, що таке Лумшори, – там потрібно побувати.

Як дістатися: від Ужгорода відстань 45 км. Лумшори розташовані за 17 км від траси Перечин – Іршава. Туди їздить громадський транспорт.

Виноградівський замок (замок Канків), Виноградів

Біля підніжжя Чорної гори у Виноградові ще можемо побачити замок Канків. Руїни мають статус національної пам’ятки архітектури. Та через кілька років, судячи зі збайдужілого ставлення до історії (залишків фортеці), як місцевих, так і влади, можемо й зовсім залишитися навіть без цих кількох стін.

Тому відвідати споруду, яка має довгу історію (перші спогади про замок датуються 903 роком), рекомендуємо вам у першу чергу.

Джерело фото: tt.org.ua.

Як дістатися:

• До Виноградова з обласного центра Закарпаття їздять автобуси.
• Автомобілем доїхати можна трасою М-23 з міста Берегова або Н-09 з Хуста. З Ужгорода до Виноградова найзручніше їхати електричкою.

Долина нарцисів, Хуст

Неймовірної краси долина нарцисів площею більше як 200 га є на Закарпатті. Вона відома далеко за межами країни. Унікальність та чудо долини в Закарпатті полягають у тому, що це єдине місце у світі, де нарцис росте на висоті усього 200 метрів над рівнем моря. Всі інші нарцисові поля (в Альпах, Румунії та й в Балканських країнах) – на висоті 2000 метрів.

Джерело фото: vsitury.com.ua.

Час роботи: у період цвітіння – з 1 до 25 травня в нарцисову долину можна потрапити щодня з 8:00 до 21:00 без вихідних. Паркування автомобілів біля входу безкоштовне.

Як дістатися: долина знаходиться за 50 км від села Колочава, яке також включено до списку визначних місць Закарпаття.

Хустський замок, Хуст

На межі 11 та 12 століть у Хусті збудували фортифікаційну споруду – Хустський замок. Його доля доволі трагічна. Адже замок був знищений ударами блискавок під час бурі, одна з яких відбулася 1776 року. У 1798 році буря пошкодила останню вежу. Тоді влада дозволила місцевим розібрати історичну споруду на будівельне каміння.

Джерело фото: іmperiya.by.

Та попри те, що зараз можна побачити лише окремі фрагменти Хустського замку, його необхідно відвідати в першу чергу, поки чергова блискавка чи руки вандалів не зруйнували споруду повністю.

Як дістатися: у Хуст їздить громадський міжміський транспорт.

Яворник, Великоберезнянський район

Прямуємо у Великий Березний. Тут ви можете зробити вибір – піти в гори чи побачити так звану закарпатську Блакитну лагуну. Або зробити і те, й інше.

Якщо оберете перший варіант, то усього за 12 кілометрів від смт Великий Березний, якщо йти стежкою через поля та ліс, можна потрапити на Яворник. Це місце сили вже добре відоме не лише українцям. Перш за все, через те, що тут, мов той лісовий герой, зустрічає гостей Іван Щур (у народі Янко Деревляний).

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Саме він спроектував та збудував будиночки, де й зупиняються відпочиваючі ще з 70-х років минулого століття.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Біля самісінької вершини гори (висота якої 1017 метрів) Янко створив нетиповий туристичний притулок. Побувавши там бодай раз, ви обов’язково повернетеся на Яворник знову.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Кілька десятків осіб за раз може гостювати у місцині, де замість лампочок – свічки, а замість електроплити – справжня піч.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Як дістатися: якщо прямуєте з Ужгорода, то можна поїхати потягом Солотвино – Львів.

Ціна за квиток – 76 грн.

На авто ви вже за годину будете у Великому Березному (відстань 42 кілометри). Звідти можна замовити таксі, яке повезе вас прямісінько на гору до Янка. Адже мало кому вдавалося заїхати на вершину самотужки (окрім місцевих).

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Усього за 1,5 кілометри від Янка – полонина Під Яворником. Якщо ви зустрінете там захід сонця – точно запам’ятаєте цей день.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Автор фото: Anastasia Nozhka IGotoWorld Photo Group.

Закарпатська Блакитна лагуна, Чорноголова, Великоберезнянський район

Блакитна лагуна – саме так називають це диво природи, яке знаходиться на Великоберезнянщині (від вищезгаданої полонини 8 кілометрів).

Річка Люта (яку ще називають «Лютянка»), спадаючи поміж двох скель, утворює справжнє диво Карпат.

Автор фото: Олеся Смірнова.

Розташована лагуна на висоті близько 350 метрів над рівнем моря.

До 70-х років минулого століття поруч із водоймою діяла вузькоколійка, яка возила деревину на фабрики майже впродовж ста років. Окрім краси та привабливості естетичної, це місце має і історичну цінність.

Автор фото: Олеся Смірнова.

Як дістатися: якщо прямуєте з Ужгорода, то дорога займе трохи більше години. Відстань до потрібного вам села Чорноголова – 46 кілометрів. Опісля необхідно піднятися до лагуни пішки. Розташована вона в лісовій місцевості за 7 кілометрів від місця, де можна залишити авто.

Солотвинські озера, Солотвино

Вони розташовані в однойменному селищі. Солотвино славиться озерами із солоною лікувальною водою. Сюди з’їжджаються, аби оздоровитися, не лише українці.

Найбільшим серед Солотвинських озер вважається Кунігунда. Там лікуються цілющими грязями. Важливо знати, що саме Солотвино – місце, де знаходиться українська алергологічна лікарня (у печері глибиною 300 м).

Автор фото: Tetiana Smirnova IGotoWorld Photo Group.

Як дістатися: найпростіший спосіб – потягом (сполученням Львів – Солотвино). Він проїжджає і через закарпатські міста. Від кінцевої зупинки в Солотвині до озер та готелів потрібно буде пройтися 15–20 хв.

Берегове – українське закордоння

Берегове – місто, потрапивши до якого, опиняєтеся в Угорщині, не виїжджаючи з країни. Саме тут розмовляють угорською, ходять до шкіл, де викладають цією мовою. У місті навіть вивіски двомовні, як і назви вулиць. Годинники у місцевих налаштовані за європейським часом.

Тут куштують страви сусідніх країн, п’ють запашне вино, яким так пишаються краяни (навколишні гори засаджені виноградниками).

Та славиться Берегове унікальними водами, які є лише в трьох місцях планети. Аби поніжитися в них, з’їжджається багато бажаючих.

Джерело фото: vlasne.ua.

Заповнюється басейн термальною водою із свердловини, глибина якої більше кілометра. Температура води там завжди 33 градуси.

Джерело фото: Farernik.

Як дістатися: відстань від Ужгорода до Берегова усього 60 кілометрів. Якщо поїдете автомобілем, то витратите на дорогу трохи більше години, автобусом – дві (ціна за проїзд 67 грн).

Синевир, Міжгірський район

Це найбільше озеро в Карпатах, яке вважається найцікавішим об’єктом Національного природного парку «Синевир». Це місце, без сумніву, – одна з візитівок Українських Карпат, воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря.

Як дістатися:

• Потягом до станції Воловець. Там сісти в автобус сполученням Воловець – Міжгір’я, а в Міжгір’ї пересісти в автобус, який курсує до Синевирської Поляни.
• На автомобілі потрібно їхати через села Міжгір’я та Синевирську Поляну.

Автор фото: Eugene Naryvsky IGotoWorld Photo Group.

Вхід:

• дорослий – 21 грн;
• діти та студенти – 6 грн;
• в’їзд на мотоциклі – 30 грн;
• на легковому автомобілі – 75 грн;
• на мікроавтобусі 120–165 грн.

Плануючи свій день, врахуйте те, що вам буде необхідно пройти пішки до озера, адже парковка для автомобілів не поруч із озером Синевир.

Реабілітаційний центр бурого ведмедя, Міжгірський район

Центр для реабілітації цих тварин – єдиний в Україні. Реабілітаційний центр бурого ведмедя – це екологічно чиста територія, площа якої 12 га. Вона огороджена парканом, який перебуває під напругою.

У центрі ведмеді в безпеці. Хоча й ніяковіють, адже бурих частенько фотографують відвідувачі.

Між іншим, до осені 2018 року в центрі житиме левеня, яке поселилося тут нещодавно.

Автор фото: Eugene Naryvsky IGotoWorld Photo Group.

Як дістатися: від Міжгір’я потрібно їхати в бік Синевирської Поляни. На під’їзді до озера Синевир, праворуч, побачите вказівник напрямку до центру. Припаркувавшись, ще з метрів 150 потрібно йти в гору пішки.

Час роботи: з 9:00 до 18:00.

Вхід платний:

Колочава, Міжгірський район

Неймовірно, але факт: село Колочава має музеїв та пам’яток в рази більше, ніж у деяких українських містах. Саме відвідавши це село, ви зможете дізнатися більше про те, хто такі бокораші, якими були сільські школи за правління чехів, а якими – радянські навчальні заклади.

Автор фото: Eugene Naryvsky IGotoWorld Photo Group.

Саме в Колочаві розташований унікальний музей «Лінія Арпада».Та й це ще не все. Якщо ви любите рибалити – вам варто відвідати форелеву садибу. Важливо те, що там вирощують рибу виключно в природних умовах.

Ви лишень уявіть: із населенням у 8 тисяч село налічує десяток музеїв, історію села увіковічують 20 пам’ятників, а ще – кілька традиційних щорічних фестивалів.

Автор фото: Eugene Naryvsky IGotoWorld Photo Group.

Більше інформації про колоритне село Колочава читайте у спеціальному проекті IGotoWorld.

Автор фото: Eugene Naryvsky IGotoWorld Photo Group.

Як дістатися:

• Потягом. Доїхати до станції Воловець. Звідти автобусом до села Колочава.
• Автомобілем. Трасою М06 до села Нижні Ворота. Від нього їхати в бік Воловця і рухатися до Міжгір’я (там побачите вказівник на Колочаву).

Вучкове, Міжгірський район

Село розташоване на висоті 359 метрів. Відоме завдяки єдиному у світі пам’ятнику карпатській бджолі, мінеральним джерелам, унікальному гейзеру та найдовшому в Міжгірському районі мосту (91,3 м).

Джерело фото: goloskarpat.info.

Як дістатися: з Міжгір’я до села усього 13 кілометрів. 20 хвилин – на авто.

Полонина Боржава

Полонина Боржава надзвичайно приваблива. Серед особливостей цієї місцини – мальовничий водоспад Шипот, висота якого близько 14 метрів. Ви маєте можливість зійти на найвищу з гір хребта – гору Стій, висота якої – майже 1700 метрів. Довжина масиву полонини близько 50 кілометрів, пересічна ширина 3–4 км (місцями до 10 км), а висота з урахуванням вищезгаданої гори – до 1681 метрів над рівнем моря.

Автор фото: Anna Semeniuk IGotoWorld Photo Group.

Боржава цінна й тим, що є найдовшою полониною Закарпаття. До неї примикає полонина Кук (1361 м), яку часто називають подовженням Боржави. Також сюди відносять хребет Палений Грунь.

Як дістатися:

• Найпростіше з Воловця, адже саме це смт – відправна точка. Воловець розташований на прямій лінії потяга зі Львова. Вздовж усього шляху прокладений туристичний піший маршрут, як і до сусідніх піків.
• На Боржаву можна поїхати автомобілем, але не усі виїдуть (дорога місцями зруйнована, особливо після дощу). Частіше за все на полонину подорожують пішки чи на велосипедах.

Рахівський район

Якщо ви хочете справжнього і традиційного Закарпаття, треба їхати в гірську місцевість. Рахів – найвисокогірніше місто і районний центр в Україні. Тут мають власну говірку, грають на трембіті, співають коломийки.

Саме сюди їдуть і за екстримом, тут добре розвинений водний туризм.

Цікаво те, що саме в Рахівському районі, у селі Ділове, знаходиться географічний центр Європи.

Місцеві кажуть, що після того, як доторкнетеся до пам’ятного знаку, обов’язково відправитеся у мандри Європою, навіть не плануючи поїздку.

Джерело фото: travelskh.blogspot.com.

Та це не єдина перевага села. Якщо попрямуєте на схід – зможете відвідати Ялинський водоспад. Для туристів біля підніжжя села прокладені пішохідний та автомобільний маршрути на гору Піп Іван.

Важливо знати: перед тим, як піднятися на гору, вам необхідно зареєструватися на прикордонній заставі (тож не забудьте взяти документи). Реєстрація необхідна, адже за горою Румунія.

Як дістатися:

• Автомобілем з Ужгорода можна добратися за 4,5 години.
• Потягом – сполученнями: Солотвино – Львів або Одеса – Рахів.

Кваси, Рахівський район

Неймовірної краси село Кваси розміщене на висоті 580 метрів над рівнем моря. Зовсім поруч знаходяться найвищі гірські вершини України – Говерла та Петрос. Село приваблює не лише неймовірною панорамою. Сюди з’їжджаються за унікальною мінеральною водою, яку місцеві називають «квасною». Поселення розкинулося на берегах річки Чорна Тиса.

Ті, хто бодай раз бував у цьому селі, знають, неймовірно цінно тут прокидатися рано вранці. Щоб побачити всю магію природи. Саме на світанку треба піднятися в гори.

Важливо знати, що головна особливість села – у мінеральних джерелах. Їх тут більше 80. Місцеві стверджують, що майже 200. Та лише їм відомі місця, де знаходиться ця живильна вода.

Про лікувальні властивості місцевих вод було відомо ще за часів Австро-Угорської імперії. У середині 19 століття там навіть збудували лікарню та купелі «Буркут».

Джерело фото: karpaty.love.

Як дістатися:

• Автомобілем, однією з головних трас Карпат. Мукачеве – Львів.
• Потягом – залізничним маршрутом Рахів – Львів.

Водоспад Труфанець, Рахівський район

Труфанець – найвищий природний водоспад Закарпаття. Його висота – 36 метрів. Цей водоспад називають карпатським діамантом із п’ятьма гранями в кам’яній оправі. Краяни пишаються цією родзинкою області, туристи дуже полюбляють це диво природи.

Джерело фото: karpaty.love.

Як дістатися: водоспад знаходиться недалеко від селища Ясіня. Також можна здійснити пішу прогулянку від села Кваси. Кількакілометрова подорож на свіжому карпатському повітрі від поселення до водоспаду закріпить лікувальний ефект для організму від мінеральних джерел.

Навіть цей доволі великий перелік пам’яток Закарпаття – не повний. Адже край береже ще багато таємниць, історичних фактів, цікавих місць, міст та постатей. Ну і, звісно, фестивалей.

Ми продовжуємо пошук та збір цікавих локацій, аби ви знову й знову приїздили до Закарпаття за гарними враженнями.