Як підкреслюється прислівник і які питання відповідає

0 Comments

Прислі́вник (лат. adverbium — «до дієслова», «при дієслові») — це незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки?

Прислівники — це слова без закінчень, які мають властиві лише прислівникам словотворчі суфікси -о, -е, -и, -у, -ому, -єму: лячно, добре, залюбки, згарячу, по-нашому, по-твоєму. У реченні прислівники переважно виступають обставинами. Інколи вони виконують роль присудка чи означення.

Обставина може виражатися відмінковими формами іменника з прийменниками або без них, дієприслівником, інфінітивом і фразеологічними зворотами прислівникового значення. Підкреслюється на письмі штрихпунктиром: _ . _ .

У реченні прислівник найчастіше виступає обставиною, інколи — присудком (у безособових реченнях), а також — означенням (запитання ставимо від іменника). Приклад: Повернуся додому завтра. Тихо в лісі.

В українській мові існує десять частин мови: шість самостійних або повнозначних, три службових і вигук, який стоїть окремо. Самостійні частини мови – це іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово і прислівник. Службові частини мови – це прийменник, сполучник, частка.





Іноді в реченнях зустрічаються прислівники, виражені у формі визначення, присудка, що підлягає. 1. Якщо текст має прислівник, що поєднується з іменником – це неузгоджене визначення, яке підкреслюється хвилястою лінією. Наприклад: На сніданок дід зварив яйця (які?) …