Залужний і його оточення. Хто консультує головного генерала країни

Похмурий, але й іронічний. Не публічний, але в топі найвпливовіших людей світу за версією журналу Time. А також на верхівці електоральних вподобань українців. Це все про Головнокомандувача Збройних сил України, 49-річного генерала Валерія Залужного.

Попри те, що з початку повномасштабного вторгнення Росії український командувач не дає інтерв’ю ЗМІ, важко сказати, що його персона є “terra incognita” для широкої громадськості.

Його біографія відома. Закінчив військовий виш вже за часів незалежної України, а не СРСР. Поступово йшов сходами військової служби нагору, не перестрибуючи сходинки. Спочатку заступник командира бригади на Львівщині, згодом – очільник військового формування на Волині.

З початку бойових дій на Донбасі обіймав посади в штабі українського угруповання військ.

В липні 2021 року за рішенням президента Володимира Зеленського став Головнокомандувачем ЗСУ.

На нього поклали завдання за пів року підготувати країну до вторгнення з боку північного сусіда і відбити напад. На думку багатьох західних експертів, поки що це йому успішно вдається робити.

Стрімкі та зухвалі операції ЗСУ, як, наприклад, оборона Києва і звільнення Харківщини, вже вивчають і аналізують в провідних арміях світу, беручи їх за зразок сучасної військової науки.

Заступники Главкома

Зрозуміло, що військові дії розробляються не одноособово Залужним, а керівництвом генштабу на чолі з генералом Сергієм Шапталою. Він обійняв свою посаду одночасно з Залужним – в кінці липня минулого року.

Безпосередньо в Главкома є два заступники: генерал-лейтенант Євген Мойсюк і генерал-полковник Микола Балан.

Євген Мойсюк, 43 роки, відомий як колишній командувач десантно-штурмових військ, а до того – командир 81-ї аеромобільної бригади і комбат десантно-штурмового батальйону 25-ї бригади.

Його підрозділи і особисто Мойсюк виконували найскладніші завдання на ділянках фронту Донбасу в 2014-15 роках: Савур-Могила, Амвросіївка, Донецький аеропорт. Зараз саме Мойсюк разом з міністром оборони Олексієм Резніковим зазвичай бере участь в засіданнях так званої групи “Рамштайн”, де західні партнери України обговорюють питання надання зброї для ЗСУ.

Автор фото, Mil.gov.ua

В іншого заступника Залужного – 53-річногоМиколи Балана – майже вся професійна кар’єра була пов’язана не з ЗСУ, а з Національною гвардією (а до того – Внутрішніми військами МВС). Він був керівником Кримського управління ВВ МВС, а під час окупації Криму росіянами не зрадив присязі та вивів свій підрозділ з півострова. На материковій Україні став заступником командувача новоствореної Нацгвардії. Воював на Донбасі.

З червня 2019 до кінця січня поточного року очолював Національну гвардію. Залишив посаду після трагічної історії з розстрілом нацгвардійців на заводі “Південмаш”.

Окрім того, ще з минулого року тягнеться шлейф кримінальної справи, де підозрюваним є його товариш, колишній заступник керівника Кримського управління МВС Микола Федорян.

Автор фото, Нацгвардія

Його затримали два роки тому на адмінмежі з Кримом українські правоохоронці за підозрою в держзраді.

В телефоні затриманого знайшли переписку з генералом Баланом, згідно з якою очільник Нацгвардії начебто допомагав товаришу і його родичам перетинати кордон з окупованим півостровом. Наразі справа Федоряна слухається в суді, він перебуває під арештом, а чинному заступнику Головнокомандувача ЗСУ жодних підозр не висували.

Радники чи не радники?

З радниками, штатними і позаштатними, Валерія Залужного ситуація більш заплутана.

Восени минулого року колишній очільник “Правого сектору” і командир Української добровольчої армії Дмитро Ярош публічно повідомив, що Головнокомандувач призначив його своїм радником і навіть продемонстрував посвідчення.

Автор фото, Дмитро Ярош

Дмитро Ярош 2 листопада 2021 року виклав фото з Залужним і написав, що став його радником

Однак в генштабі згодом повідомили, що 20 листопада 2021 року Залужний взагалі скасував інститут позаштатних радників і створив замість них громадські експертні групи.

Крім того, вже навесні цього року під час повномасштабної війни ветеран американської армії Ден Райс заявив, що є спеціальним радником Главкома ЗСУ. В цій якості він дав вже два інтерв’ю державному інформаційному агентству “Укрінформ”.

В них він, зокрема, із захопленням розповідав про особистість Залужного.

“Я вважаю, що генерал Залужний – дивовижний лідер, і ви можете бачити цю дисципліну в армії. Я працював із військовими по всьому світу, навчався в Академії Вест-Пойнт, тричі був у військових відрядженнях в армії США, тому я можу помічати певні речі”, – так охарактеризував його Ден Райс.

“Я мав із генералом Залужним двогодинну бесіду і, занурившись у його минуле та у перебіг цієї війни, знайшов його історію абсолютно дивовижною. Але я також розмовляв із командирами – всі вони обожнюють його”, – додав він.

Райс також сказав, що як радник Главкома ЗСУ він також інспектував лінію фронту на Донбасі.

Крім того, на початку вторгнення 24 лютого Залужний оприлюднив фото роботи в генштабі зі своїм попередником – генералом Віктором Муженком – і подякував йому за “підтримку і безцінний досвід”. Це дало підстави для розмов, що Муженко нібито став радником нового командувача української армії.

Автор фото, Головнокомандувач ЗСУ

Залужний і Муженко разом працюють над картами, 24 лютого 2022 року.

Однак у відповіді на запит ВВС з проханням надати перелік усіх штатних радників Залужного, в генштабі відповіли, що з 1 жовтня поточного року цей інститут теж скасований.

Натомість замість радників у Залужного з’явилися посади головних консультантів. Цих осіб усього 7 і серед них немає ні Дена Райса, ні Дмитра Яроша, ні Віктора Муженка.

ВВС розбиралась, хто ті люди, які зараз надають консультації Головнокомандувачу українського війська.

Хто консультує?

За напрямком “політика” головним консультантом є 60-річний Віктор Назаров. Це відомий український воєначальник доволі складної долі.

Генерал-майор Назаров є земляком Залужного, обидва народились в Новоград-Волинському на Житомирщині, і обидва працювали на штабних посадах в зоні АТО на Донбасі.

Назаров тривалий час був заступником начальника головного оперативного управління генштабу, а з початком війни на Донбасі в 2014 очолив штаб АТО, тобто відповідав за планування всіх військових операцій.

Автор фото, Укрінформ

Генерал-майор Віктор Назаров

Однак, саме на цій посаді сталася подія, яка суттєво змінила долю генерала. В ніч на 14 червня 2014 року проросійські бойовики збили український літак Іл-76МД над аеропортом Луганська. Загинули 49 українських військових.

Вже через пів року після трагедії правоохоронці затримали Назарова в Києві, йому інкримінували недбалість при плануванні цієї операції. Начебто він не взяв до уваги повідомлення розвідки про перебування біля аеропорту груп бойовиків, озброєних ПЗРК (переносними зенітно-ракетними комплексами).

Свою провину Назаров так і не визнав. “Це взагалі навіть не абсурдне, а ідіотське звинувачення”, – так коментував він пред’явлену йому підозру.

Судовий процес над бойовим генералом тривав 7 років. В березні 2017 року Павлоградський суд на Дніпропетровщині засудив його до 7 років за ґратами за службову недбалість. Цей вирок в грудні 2020 підтримав апеляційний суд. Однак, 21 травня 2021 року Верховний суд скасував ці рішення і заявив, що колишній начальник штабу АТО не вчиняв кримінального правопорушення.

Слід зауважити, що протягом усього розгляду на підтримку Назарова публічно висловлювались українське військове командування і західні колеги, зокрема екскомандувач американської армії в Європі Бен Ходжес.

Крім Назарова за напрямком “політика” Валерія Залужного консультує Едуард Щеглов.

Йому 57 років і його політичне життя пов’язане з Одесою. Він був найближчим соратником колишнього мера міста Едуарда Гурвіца і навіть очолював список його партії на останніх місцевих виборах.

За часи мерства Гурвіца (2005-2010) Щеглов був депутатом Одеської міськради і очолював управління інформації в міськраді. На цій посаді запам’ятався проукраїнськими діями і заявам, наприклад, на підтримку зносу пам’ятника Володимиру Леніну в центрі Одеси.

Ветеран десантури

За напрямками “безпека” головними консультантами Залужного є Сергій Боровий і Володимир Мєчов.

Перший є ветераном Управління державної охорони (УДО). Це спеціальна силова структура, яка відповідає за безпеку перших осіб держави.

50-річний Володимир Мєчов зараз займається бізнесом і є головою “Всеукраїнської асоціації вендінгу” (це продаж товарів і послуг через торгові автомати). Також, за даними держреєстрів, він є засновником чи керівником кількох будівельних компаній і фірм з продажу нерухомості.

Входив до складу ради підприємців при Кабінеті Міністрів.

Однак Мєчов має і військове минуле. Він, як і Назаров, закінчив Київське військове командне училище і має досвід служби в ВДВ (високомобільних десантних військах).

Особливо тісні стосунки в нього склалися з 79-ю аеромобільною бригадою, що дислокується в Миколаєві.

Зокрема, в червні 2019 року він виклав на своїй сторінці в фейсбуці фото зі своїми друзями – колишніми бійцями 79-ї бригади: полковником Валерієм Гудзем (загинув 12 березня 2022 року), генералом Юрієм Галушкіним (колишній командувач ВДВ і сил тероборони) і Героєм України, капітаном Валерієм Чибінеєвим (загинув 3 березня 2022 року).

Є в Мєчова і фото з Валерієм Залужним. Главком ЗСУ на світлині з Мєчовим і Валерієм Чибінєєвим на врученні останньому відзнаки почесного громадянина Бердянська 18 лютого 2022 року.

Автор фото, Володимир Мєчов

Володимир Мєчов (справа) і Валерій Чибінєєв (посередині) з генералом Залужним, 19 лютого 2022 року.

Однак справжнім захопленням Володимира Мєчова є карате.

Він займається сам і тренує учнів в школі бойових мистецтв в Києві, а також очолює компанію, що продає екіпіровку для карате. Мєчов навіть записав і виклав на ютуб відео зі своїм майстер-класом по карате на “скляному” пішохідному мосту в Києві.

Автор фото, Скріншот з відео

Майстер-клас з карате від Володимира Мєчова на “скляному мосту” в Києві, вересень 2019. Через три роки Росія обстріляє ракетами цей міст.

Економіка, комунікації і логістика

За економічним напрямком головним консультантом Залужного є Оксана Шерстюк.

Вона є фінансистом з понад 20-річним досвідом, ексдиректором операційних департаментів банків України, а також експертом з міжнародних стандартів обліку, комплаєнсу та оцінки ризиків.

За напрямок “забезпечення” відповідає 48-річний Сергій Мельник. В період 2019-2021 років він був керівником лікувально-оздоровчого санаторію “Жовтень”, що майже 50 років функціонує в елітному передмісті Києва – Конча-Заспі. Він є одним з найбільших реабілітаційних центрів України, де зокрема проходять оздоровлення учасники бойових дій.

Станом на 2021 рік активи санаторію оцінювались в майже 22 млн гривень, а річний дохід складав 13 млн гривень.

Автор фото, Телеканал “Інтер”

Мельник залишив посаду директора санаторію наприкінці 2021 року, а вже на початку поточного було розпочате судове провадження про банкрутство “Жовтня”.

Цю процедуру ініціювали електро- і газопостачальники, які вказують на багатомільйонну заборгованість санаторію перед кредиторами. Розгляд справи ще не завершено.

В грудні 2019 року в інтерв’ю ЗМІ Сергій Мельник казав, що землі санаторію доводиться захищати від “рейдерів”, що поклали око на велику територію “Жовтня” в елітному селищі на березі Дніпра.

“Кожен день хочуть зайти інвестори, так звані рейдери, кожен день відбиваєшся. Знаєте, скільки сотка землі коштує в Конча-Заспі? Тож дуже важко втримати таку локацію”, – казав він.

Ким зараз працює Мельник після звільнення, невідомо, однак в його фейсбуці місце роботи вказано ЗСУ (Збройні сили України).

За стратегічні комунікації в команді Залужного відповідає Людмила Долгоновська, 35 років.

Вона є кандидатом філософських наук і співзасновницею громадської організації “Мережа захисту національних інтересів “АНТС”.

Це об’єднання вказує своїм завданням “суб’єктивізувати Україну як лідера регіону і “м’яку” силу, трендсеттера демократичних перетворень на пострадянському просторі”. Головою правління “АНТС” є колишня депутатка і ексочільниця парламентського комітету у закордонних справах Ганна Гопко.

Під час роботи в парламенті Долгоновська була її помічницею. До цього в 2016-2018 роках вона очолювала управління стратегічних комунікацій Луганської обласної державної адміністрації. На той період ОДА очолював Юрій Гарбуз.

Автор фото, Facebook

З 2020 року Долгоновська працює над стратегічними комунікаціями в апараті Головнокомандувача ЗСУ.

В коментарі для журналу Time Валерій Залужний зізнався, що в професійному плані вважає своїм вчителем нинішнього військового опонента – керівника російського генштабу Валерія Герасимова.

Щодо інших джерел натхнення, то на прохання ВВС в апараті Головнокомандувача повідомили, що Залужний з дитинства надихався книгами з історії воєн і вивчав їх:

“Військова історія – це його захоплення з дитинства. Військова справа – це його життя”.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Також на цю тему

Сергій Цівкач: Ми не маємо можливості впливати на жодну інстанцію судової системи. Це – не наш мандат. Є правоохоронні органи, до яких треба звертатися

Виконавчий директор Офісу із залучення інвестицій UkraineInvest Сергій Цівкач в інтерв’ю УНІАН розповів про те, як Україна буде залучати іноземні інвестиції і як буде працювати ухвалений Верховною Радою закон про “інвестиційних нянь”.

Виконавчий директор UkraineInvest Сергій Цівкач очолює урядовий Офіс із залучення та підтримки інвестицій з липня 2020 року. Раніше він був головою правління організації, яка працює з державними та діловими інституціями України, ООН, Світовим банком, – CASES International та був радником голови уряду.

В інтерв’ю УНІАН він розповів про те, як Україна буде вибудовувати роботу з залучення іноземних інвестицій, а також розказав, як діятиме ухвалений Верховною Радою закон про «інвестиційних нянь».

Чим займається ваш офіс із залучення іноземних інвестицій? Яким чином він працює?

Офіс із залучення інвестицій UkraineInvest є урядовими офісом, який відповідає за залучення та підтримку іноземних інвестицій в Україні. Але ми не трактуємо це поняття буквально, тобто, ми не займаємося лише контактами з іноземними інвесторами.

Інвестор – іноземний або український – людина, компанія з капіталом, які досягли певного успіху в своїй підприємницькій діяльності. У них є зайвий або оперативний капітал для того, щоб його інвестувати в своїй країні або в іншій і, відповідно, отримати прибуток за це.

UkraineInvest – це та установа, яка постійно сканує, що відбувається в країні, де є переваги, які можна презентувати, щоб інвестор міг зайти в Україну. Де є ще недопрацювання, які ми можемо вдосконалити разом і допомогти інвестору ухвалити рішення на користь України.

Наше головне завдання – добробут людей шляхом розвитку економіки. Тобто, мета – не допомога іноземним інвесторам, а розвиток української економіки шляхом підтримки іноземного інвестора.

На що іноземні інвестори звертають увагу в першу чергу?

Ключовим показником для іноземного інвестора є те, як працює місцевий бізнес, міжнародні компанії в нашій країні. Дуже важливо продемонструвати успішний вітчизняний досвід, щоб залучити інвестиції.

Яких результатів щодо залучення іноземних інвестицій вашому офісу вдалося досягти у 2020 році?

Нам у 2020 році вдалося залучити та розблокувати прямих іноземних інвестицій на суму 638 мільйонів доларів. Також вирішили понад сорок системних питань інвесторів в Україні, які були дуже важливими, оскільки саме вони унеможливлювали подальшу діяльність деяких компаній в Україні. Лише за два місяця поточного року UkraineInvest допоміг розблокувати більше ніж 180 мільйонів євро інвестицій.

Чи змінилися пріоритети у іноземних інвесторів у зв’язку з коронакризою?

Минулий рік – це зміна всіх шаблонів, усіх економічних процесів, зміна того, як, куди і чому інвестувати. У 2020 році навіть не завжди економіка була ключовою при ухваленні рішень. Нам потрібно було відповідати на виклики і вдосконалюватися. Сьогодні ми працюємо над концепцією індустріальної релокації. Саме пандемія актуалізувала питання перенесення певної кількості виробничих потужностей з Азії ближче до ЄС. Наведу декілька цифр: обсяг імпорту товарів з Азії до країн ЄС у 2019 році склав 1,2 трильйона доларів США. До того ж, ЄС витрачає на логістику близько 71 млрд доларів США щороку, а терміни доставки становлять щонайменше на 27-47 днів. Релокація виробництв, у тому числі, до України, зменшить витрати ЄС і суттєво скоротить терміни доставки. Україна повинна претендувати на статус європейського промислового та виробничого хабу.

Ви на посаді виконавчого директора UkraineInvest лише півроку. Яких результатів встигли досягти за цей короткий час?

Одним із своїх досягнень я вважаю вдосконалення інвестиційної функції UkraineInvest, а саме: розвиток наших аналітичних підрозділів та введення спеціалізації. Тобто, у нас тепер інвестиційні менеджери відповідають за конкретні сектори економіки – сільське господарство, енергетику, охорону здоров’я, туризм тощо.

“Інвестиційні радники на громадських засадах піаритимуть Україну”, – Сергій Цівкач / фото УНІАН, Віктор Ковальчук

Ще одним досягненням є розвиток нашої міжнародної мережі, основна мета якої, щоб інвестори в усіх куточках світу знали про можливості України. Ми це робимо різними шляхами, в тому числі, через співпрацю з Міністерством закордонних справ, посольствами, українськими діаспорами та бізнес-асоціаціями в цільових країнах світу. Ми поставили собі за мету до кінця 2021 року мати до сімдесяти представників по всьому світу. Такі інвестиційні радники на громадських засадах піаритимуть Україну та її інвестиційні можливості.

Що не вдалося реалізувати у кризовому 2020 році? З яких причин?

Хотілося би більше просувати Україну, але, на жаль, минулого року це було непросто. Ми почали більше спілкуватися онлайн, але менше стали зустрічатися офлайн.

З одного боку, це зручно, бо можна за одну годину побувати і в Мюнхені, і в Нью-Йорку, і Брюсселі. Але з іншого боку – губиться контакт з людьми, бо на офлайн-зустрічах більш довго доводиться переконувати інвесторів вкладати в Україну. Також хотілося би мати більше змін в регуляторній політиці, щоб відкривалися інвестиційні вікна в економіці.

Ми дуже часто вживаємо термін «іноземні інвестиції», але яка користь звичайним українцям від них?

Чим більше інвестицій заходитимуть в Україну, тим більш швидкою та динамічною буде економічна конкуренція. А якщо розвивається конкуренція, то починається розвиток інноваційного напрямку, знижується вартість товарів і послуг.

Крім того, чим більше інвестицій, компаній працюватимуть в Україні, тим більшою буде конкуренція за робочу силу. Роботодавці конкуруватимуть за українських спеціалістів, підвищуючи їм зарплату.

Чому, наприклад, у Франції чи Німеччині високі заробітні плати – бо там багато інвестицій, багато підприємців і кожен хоче залучити до себе працівника. При цьому деякі товари стають дешевшими.

Отже, інвестиції – це вищі заробітні плати, якісніші товари та послуги за нижчою ціною, а також це податки, які сплачуються в державні та місцеві бюджети, які витрачаються центральними та місцевими органами влади на різні соціальні потреби.

Чи кожен інвестор може звернутися до вашого офісу, щоб отримати консультації? Або спочатку треба інвестувати певну мінімальну суму?

Ми працюємо, як з тими, хто хоче інвестувати, так і з тими, хто шукає інвестування. Для нас немає різниці, чи це маленька інвестиція у 50 чи 100 тисяч доларів, чи це велика – 100 мільйонів доларів і більше. Для нас головне – імідж держави.

Сергій Цівкач: “Дуже багато звертаються людей, щоб отримати кредит” / фото УНІАН, Віктор Ковальчук

Якщо до нас приходить український підприємець, який хоче залучити інвестиції, ми його уважно вислуховуємо та робимо попередню оцінку проекту, а після цього радимо до кого звернутися або використовуємо свою базу даних, аби розповсюдити інформацію про його інвестиційний проект.

Дуже багато звертаються людей, щоб отримати кредит. Але ми не є установою, яка цим займається. Ми допомагаємо залучити інвестиції.

Нещодавно ви підписали меморандум про співпрацю з Фондом державного майна. Про що йде мова?

Так, ми співпрацюємо з Фондом державного майна. Він готує об’єкти на приватизацію. Зараз – це маленька приватизація, але маємо надію, що скоро буде розблокований продаж об’єктів великої приватизації. Завдання Фонду – підготувати об’єкт для аукціону, а наше завдання – зробити рекламу об’єкту, аби його початкова вартість зросла якомога більше. Взагалі ми працюємо зі всіма державними органами – з Міністерством енергетики, Міністерством сільського господарства, Міністерством економіки, Міністерством інфраструктури. Ми збираємо інформацію про інвестиційні можливості та передаємо її інвесторам.

До вас частіше звертаються з бажанням інвестувати, чи ті, хто шукає інвестиції?

Вісімдесят відсотків нашої роботи – поєднання українських підприємств, які шукають інвестиції та іноземних інвесторів за кордоном, які шукають, куди вкласти інвестиції. Знайомимо іноземного інвестора з місцевим бізнесом, місцевою владою, аби вони разом могли співпрацювати.

Чим ви ще займаєтеся окрім цього?

Ми також проводимо заходи, популяризуємо, розвиваємо культуру сприйняття інвестицій як необхідного компоненту для розвитку держави, особливо в регіонах України. Зараз розроблюємо великий проект. Планується ціла низка заходів по всіх регіонах України. Також готуємо навчальну програму, яка буде складатися із серії відео лекцій та завдань і з системою моніторингу для представників місцевої влади, які займаються інвестиціями.

Це робиться для того, щоб місцеві органи влади на всіх рівнях зрозуміли психологію інвесторів. Без цього розуміння ми не зможемо покращити інвестиційний клімат.

Що заважає кардинально покращити інвестиційний клімат в Україні?

Повільність заважає. Хочеться, щоб все рухалося скоріше. Якщо ми говоримо про земельну реформу, то треба, щоб вона діяла як можна швидше. А коли ми говоримо про реформи інших галузей економіки, то там теж не вистачає швидкості.

“Зараз в Раді на розгляді є багато важливих законопроектів”, – Сергій Цівкач / фото УНІАН, Віктор Ковальчук

Також не вистачає більш активної роботи щодо покращення іміджу України. Дуже важливо займатися популяризацією успішних кейсів, які дійсно відбуваються. І ми цим займаємося. І, звичайно, прискорити прийняття рішень парламентом щодо ключових реформ. Зараз в Раді на розгляді є багато важливих законопроектів. Хотілося би, щоб вони були прийнятті найближчим часом.

Які реформи, окрім земельної, потрібні для покращення інвестиційного клімату в Україні?

Наприклад, реформа антимонопольної системи. Вона дуже важлива. Я, до речі, був одним із розробників відповідного законопроекту. Ми розробили понад сорок нових правових інститутів для вдосконалення системи антимонопольного права та правил його застосування. Монополія, корупція і суди – це топ трьох питань, які інвестори підіймають при входженні в Україну. Зараз президент ініціював судову реформу. Маємо надію, що саме це стане пришвидшенням темпу, якого так не вистачає для більш активного залучення інвестицій.

Отже, держава має проводити ефективні реформи, щоб покращити інвестиційний клімат. А що мають робити українські підприємці?

Інвестиції – це також кропітка праця бізнесу. Він має бути готовий до роботи з інвестором. А це – чесна сплата податків, а не їх оптимізація шляхом створення 100 чи 150 ФОПів. У такі компанії інвестор не буде вкладати, особливо іноземний. Також український бізнес має навчитися якісно готувати свої інвестиційні проекти на рівні аналітичних матеріалів.

Як зміниться формат вашої роботи після того, як Верховна Рада ухвалила закон про «інвестиційну няню», а уряд призначив вас здійснювати супровід інвесторів зі значним інвестиціями?

Цей закон про відповідальність бізнесу і держави. Вона буде фіксуватися угодою між урядом, місцевою владою й інвестором. Держава нарешті дасть стимул підтримки, аби заходили інвестиції. Тобто, це початок довгострокового планування.

«Інвестиційні няні» – це менеджери, які закріплюються за інвестором на рівні консультаційних послуг, або ознайомлення з місцевою та центральною владою та іншими процесами – дозвільною системою тощо. Ми в такому режимі працюємо з 2016 року.

В ухваленому законі йде мова про державну підтримку та обов’язок UkraineInvest надати консультаційну допомогу всім, хто буде звертатися відповідно до цього закону. Тобто, ми будемо в ролі медіатора між урядом і інвестором.

Сергій Цівкач розповів, на яку підтримку від держави зможуть претендувати українські інвестори / фото УНІАН, Віктор Ковальчук

Ми також ще більше будемо працювати з українськими інвесторами, бо, відповідно до закону, вони зможуть претендувати на державну підтримку, як і іноземні інвестори. А зараз найважливіше питання – підзаконні акти.

На яку державну підтримку зможуть розраховувати інвестори?

Це – звільнення від сплати ПДВ та податку на прибуток підприємств, скасування ввізного мита на нове обладнання, надання земельної ділянки державної або комунальної власності у користування на пільгових умовах. Передбачені також побудова суміжної інфраструктури за державні кошти та сприяння держави у під’єднанні до комунікацій. Загальний обсяг державної підтримки складатиме до 30 відсотків від суми інвестиційного проекту.

Теоретично все звучить дуже гарно, проте як ви будете вирішувати прикладні проблеми, з якими стикається щодня бізнес: податковий тиск силових органів, конфіскація майна та інші не дуже привабливі речі, враховуючи те, що у вас немає фактично повноважень для цього?

Ми цими питаннями вже активно займаємося. У нашій роботі таких зараз знаходиться 55 справ. Це проблеми, які виникають на середньому та інших рівнях.

У нас дійсно немає функцій виконавчого органу центральної влади. Все, що ми можемо робити, – це переконувати посадовців у правильних рішеннях на різних щаблях влади, в основному – це середній рівень.

В першу чергу, ми аналізуємо звернення, але не завжди правда на стороні підприємців. У нас є юридичний підрозділ, який займається цими питаннями. Якщо зрозуміло, що проблема на стороні державного органу, то аргументовано прописуємо позицію, звертаємося до цього державного органу з пропозицією провести зустріч, перемовини за нашої участі.

Як правило, дуже гарна реакція на наші звернення, бо ми вже маємо імідж та репутацію, можливість експертно донести свою позицію.

Було відновлено Комісію під головуванням прем’єр-міністра щодо захисту бізнесу та вдосконалення інвестиційного клімату. Наш орган є секретаріатом цієї комісії. Плануємо вже в березні провести перше засідання, на яке будуть винесені системні питання покращення інвестиційного клімату.

Чи є у вас можливість пропонувати законодавчі зміни?

Ми не є суб’єктом законодавчої ініціативи, але ми є своєрідним «вухом» інвесторів, вони до нас звертаються. І якщо ми чуємо про якісь проблеми системного характеру, то зі своїм юридичним підрозділом напрацьовуємо пропозиції щодо регуляторної зміни або законодавчого акту. Далі звертаємося до Кабінету міністрів, оскільки він є суб’єктом законодавчої ініціативи. Уряд оцінює наші пропозиції, як правило, позитивно. Потім це питання виноситься на розгляд Верховної Ради.

Чи зможе «інвестиційна няня» допомогти інвестору, якщо він потрапив у судову справу?

Ми не маємо можливості впливати на жодну інстанцію судової системи. Це – не наш мандат. Якщо є питання до діяльності певних представників судової системи, то є правоохоронні органи, до яких треба звертатися.

Ми можемо і втручаємося у випадках, коли справа пройшла всі судові інстанції і у інвестора залишається одна можливість звернутися в інвестиційний арбітраж. Це достатньо коштовна історія як для держави, так і для інвестора. Мільйони доларів може коштувати тільки супровід такої справи. Як правило, і інвестор, і держава не зацікавлені у цьому процесі.

Чи не обмежить ухвалений закон можливості малого та середнього бізнесу у порівнянні з великими гравцями ринку. Особливо враховуючи те, що відповідно до документу мінімальна сума інвестицій має складати 20 мільйонів євро?

“Україні потрібно розвивати підприємства”, – Сергій Цівкач / фото УНІАН, Віктор Ковальчук

У законі не сказано, що 20 мільйонів євро мають бути профінансовані однією особою чи однією фірмою. Ця сума має бути інвестована в проект з реалізацією протягом 5 років, тобто, це мінімально 4 мільйони євро в рік. Є ще можливість створювати консорціуми. Наприклад, чотири підприємця можуть об’єднатися, тоді необхідно буде лише 1 мільйон євро в рік від кожного з них. Є ще можливість співпраці між Україною та світом, до проекту можна залучати іноземців, тоді мінімальний поріг інвестиції для них може бути меншим навіть 1 мільйона євро (700-800 тисяч євро). Не у всіх підприємців, але у більшості такі активи є.

Які сфери найбільш перспективні для інвестування в Україні?

Це – виробництво і агропереробка. Ці галузі мають велику перспективу. Ми вже зараз годуємо понад 140 мільйонів людей в світі. Україні потрібно розвивати підприємства, аби виробляти продукти з високою доданою вартістю. Для нас це пріоритет. Не менш важливою є галузь IT. Також треба розвивати внутрішній туризм, кошти від якого залишаються в країні. Людям треба надати гарний логістичний маршрут, щоб у них була змога подорожувати нашою прекрасною Україною.