Як вважаються нейтральні води

0 Comments

ПЕРША УКРАЇНСЬКА КЛАСИФІКАЦІЯ МІНЕРАЛЬНИХ ВОД

Лікувальні властивості природної води відомі людству з давніх давен. Перші критерії оцінки мінеральних лікувальних вод розроблені хіміком Грюнхутом (2) і прийняті Наугеймською радою у 1911 р. За цими критеріями оцінювали 14 різних параметрів складу води, за перевищення яких вода, як вважали, змінювала якість питної на якість мінеральної, тобто лікувальної. Підкреслюємо, мінеральної, а не мінералізованої: оскільки рівнозначними були “сухий залишок” (мінералізація), вміст літію, стронцію, вуглекислоти, радону і т.ін., тобто компонентів з бальнеологічними властивостями. Такий принцип виділення мінеральних вод з усього розмаїття природних вод залишився до теперішнього часу. Як виник цей принцип? Зробимо невеликий екскурс в історію.

Перші критерії Грюнхута були отримані шляхом статичного опрацювання даних про склад “звичайних” питних вод і беззаперечно мінеральних, відомих з досвіду користування ними багатьох поколінь.

Відповідно до стану науки перші класифікації мінеральних вод були досить примітивними. Наприклад, мінеральні води розподіляли на:

а) не послаблюючі;

б) з незначною послаблюючою дією;

в) енергійно послаблюючі (класифікація Леманна);

1) муріатичні, тобто з вмістом кухонної солі;

2) такі, що вміщують сірку;

7) термальні (залежно від авторства).

У 20-ті роки ХХ століття в класифікаціях природних (і мінеральних, в т.ч.) вод закріпився принцип аналізу хімічних властивостей (класифікації А.А. Лозинського, Н.С. Звоницького, С.А. Щукарєва, Е.Е. Карстенса В.А. Александрова, В.А. Александрова та ін.).

В таблиці коротко викладені дані щодо розвитку уявлень про бальнеологічні показники мінеральних вод, які стосуються тільки критеріїв розподілу мінеральних вод: від перших критеріїв Грюнхута, які стали основою практично в усіх країнах (колонка 2) до критеріїв, застосованих у “Класифікації мінеральних вод України” 2001 р. (колонка 4). У колонці 3 зібрані критерії, які застосовували у колишньому Радянському Союзі, зокрема, в Україні, Критерії в основному наведені за відомою “Классификацией минеральних вод” Іванова – Невраєва.

Що собою уявляють ці критерії? В чому їх подібність і в чому різниця?

Підхід класифікації Іванова-Невраєва (2) до визначення критеріїв принципово відрізняється від підходу до перших критеріїв розподілу мінеральних вод. В класифікації Іванова-Невраєва більшість критеріїв аналізувалися на основі фармакотерапевтичної практики застосування лікарських засобів, які містять у своєму складі компонент (наприклад, йод, бром, залізо). Деякі критерії визначили за результатами різних дослідів (наприклад, вуглекислий газ, сульфіди). Нагадуємо: перші критерії були отримані шляхом статистичного аналізу даних щодо питних і мінеральних вод, які були в користуванні.

Позиції класифікації Іванова-Невраєва закріпилися і, в принципі, лишаються одним з основних підходів до визначення критеріїв розподілу мінеральних вод до теперішнього часу. Для деяких критеріїв (наприклад, мінералізації, концентрації кремнієвої кислоти) в цій класифікації підхід залишився старим – тобто порівняння та аналіз практично застосовуваних питних і мінеральних вод. Деякі критерії (літій, стронцій) були виключені з списку біологічно активних речовин, так само, на основі порівняння лікувальних доз і вмісту цих речовин у відомих мінеральних водах. Критеріїв оцінки мінеральних вод щодо вмісту бору та органічних речовин автори не запропонували, вважаючи їх недостатньо вивченими.

Класифікація Іванова-Невраєва була прийнята і протягом деякого часу була базою для розробки інших документів.

Нові дослідження, проведені після виходу класифікації, дозволили включити в наступні документи нові критерії оцінки. Наприклад, для бору – 35 мг/л ортоборної кислоти, для органічних речовин -5 мг/л (в СРСР) і 8 мг/дм 3 Сорг (в новій українській класифікації на основі досліджень, проведених в Україні). Уточнений критерій оцінки для заліза (Грюнхут – 10 мг/л, Іванов-Невраєв – 20 мг/л, ГОСТ 13273, ДСТУ 878-93 – 10 мг/дм 3 ).

З часу виходу класифікації Іванова-Невраєва минуло майже 40 років. Життя потребує введення нової класифікації.

В будь-якій класифікації повинні бути виділені принципи (ознаки), які дозволяють окреслити предмет (об’єкт) класифікації, відрізнити його від інших природних об’єктів і на основі принципів класифікаційного розподілу створити можливість зручного практичного використання класифікації для конкретної мети. Власне, будь-яку класифікацію розробляють для якоїсь конкретної мети. Цим пояснюється велика кількість класифікацій.

За даної ситуації кінцевою метою класифікації є систематизація знань про мінеральні води та їх лікувальні властивості у формі, максимально зручній для використання фахівцями різних галузей: гідрогеологами, які займаються пошуками, розвідкою та експлуатацією мінеральних вод, бальнеологами, які призначають лікування мінеральними водами, та іншими спеціалістами, які досліджують їх лікувальні властивості.

Нова “Класифікація мінеральних вод України” (6) складена на основі аналізу минулого досвіду вивчення мінеральних вод, доступних документів і джерел літератури, останніх досягнень вітчизняної та зарубіжної науки.

Класифікація починається з чіткого визначення предмету – мінеральних вод.

Мінеральні води – це природні підземні води, які справляють на організм людини лікувальну дію, зумовлену підвищеним вмістом основних компонентів (гідрокарбонатів, сульфатів, хлоридів, кальцію, магнію, натрію, калію), специфічних компонентів (газового складу, мікрокомпонентного тощо), або специфічними фізичними властивостями (радіоактивність, температура, структура води, реакція води – рН, Еh, тощо ), що тією чи іншою мірою відрізняються від дії питної води.

Основною відмінністю предмета від критеріїв Грюнхута є чітке виділення мінеральних вод не тільки за власне критеріями (кількістю), а й за ефектом впливу (відрізняється від дії питної води). Таке формулювання прийняте на основі вивчення документів, що діють у сфері водного законодавства країн Європейського союзу (10-18).

Таким чином, на основі накопиченого до ХХІ століття досвіду і знань, лікувальну дію природних вод визначають три причини:

1) підвищений вміст її основних компонентів;

2) підвищений вміст специфічних компонентів;

3) специфічні фізичні властивості природних вод.

Чому, наприклад, підвищений вміст основних компонентів відділений від підвищеного вмісту специфічних компонентів? На яких підставах? Чому б не сказати просто – підвищеним вмістом різних компонентів?

Специфіка медичного призначення великою мірою залежить від того, чи є у воді, наприклад, бром, або його немає. Поряд з цим, кальцій-, магній-, натрій (калій)-, хлор-, сульфат-, гідрокарбо-нат-іони називають “основними компонентами”, оскільки вони мають високі кларки (належать до І, II і III декад таблиці кларків В.І.Вернадського), і присутні в природних водах завжди. За даними бальнеологічних досліджень, існує достатньо типів вод, лікувальних тільки через кількісний та якісний склад основних іонів, тобто, вод, в яких вміст специфічних компонентів не підвищений.

Цей приклад свідчить, що наведене визначення мінеральних вод не є набором випадкових ознак, а основане на знаннях про природні води, особливості їх складу і властивості, що справляє вплив на особливості їх лікувальної дії.

Що означає “підвищений вміст”, відносно чого він підвищений?

Інтегральним критерієм, що відображає присутність у воді основних компонентів, є мінералізація (сума основних компонентів). В поняття мінералізації входять також специфічні компоненти, проте їх підсумкова кількість не перевищує 1% мінералізації.

Цей інтегральний критерій – мінералізацію в 1 г/дм 3 (1 г/л) – застосовують у світовій практиці для дещо формального розподілу питних і мінеральних вод. Конкретно мінеральні води мають тільки одне властиве їм значення – води, дія яких на організм різниться від дії питної води, що може бути застосоване з метою лікування. Цей критерій застосовують тільки з метою відокремлення вод, за відсутності чогось кращого на сьогодні. Існування такої межи між питною і мінеральними водами не означає, що не можна пити воду з мінералізацією понад 1 г/дм 3 (це не рекомендується). Також це не означає, що не можуть бути лікувальними води з мінералізацією менше 1 г/дм 3 (за наявності специфічних компонентів або властивостей вони можуть бути лікувальними за низької мінералізації). Такий розподіл входить в різні нормативні документи, є основою для складання програм, розрахунків та ін. Не зважати на світовий емпірічний досвід немає підстав.

Слід зупинитись і на дещо віддаленому від предмету статті понятті “мінералізовані води”, тим більше, що на початку ми згадували це поняття. Дуже часто ці два поняття – мінеральні та мінералізовані води – плутають .

Кількісний (інтегральний) показник-мінералізація – може мати різні значення. Якщо мінералізація води не перевищує 1 г/дм 3 , таку воду називають низькомінералізованою, в інтервалі від 1 до 5 г/дм 3 -маломінералізованою, від 5 до 15 г/дм 3 – середньомінералізованою, від 15 до 35 г/дм 3 – високомінералізованою, більше 35 г/дм 3 -розсільною (2). Ніяка природна вода не може бути немінералізованою, оскільки мінералізація (вміст усіх компонентів води) є завжди, у будь-якій природній воді. В прийнятому у фахівців контекстному значенні можна почути поняття “мінералізована вода”. За такої ситуації просто коротко окреслюються деякі сфери обговорення. Якщо справа йдеться про води із мінералізацією понад 1 г/дм 3 , то їх часто називають узагальнюючим словом “мінералізовані”.

Використовується критерій розподілу вод залежно від мінералізації і в новій класифікації. Оскільки будь-яка класифікація фіксує не тільки вже досягнуте, а й повинна бути використана і в майбутньому, до мінеральних вод відносять всі води, мінералізація яких перевищує 1 г/дм 3 , за умови доведення їх лікувальної дії. І, все ж, самостійного значення критерій обговорення не має. Це означає, що, застосувавши загально прийняту схему розподілу питних і мінеральних вод, ми переходимо вже безпосередньо до основної ознаки мінеральних вод. Ця основна ознака – наявність ефектів, відмінних від дії питної води. Такі бальнеологічні ефекти залежать від специфіки складу води. І, отже, цей критерій означає, що ми визнаємо воду мінеральною, якщо сума основних компонентів перевищує 1 г/дм 3 , за умови встановлення лікувальних властивостей такої води. У противному разі – це не мінеральна (тобто лікувальна), а просто “мінералізована” вода.

Сучасний підхід до визначення критеріїв вмісту специфічних компонентів, за якими виділяють мінеральні води, дещо змінився з огляду на недоліки старих підходів (чисто статистичного та далеких від природних вод досліджень). Для визначення критеріїв застосовують як багаторічний досвід, так і результати досліджень впливу складу питних вод, які вміщують в будь-яких невеликих кількостях специфічні компоненти, а також досліджень, проведених безпосередньо на курортах, токсикологічних досліджень, що входять у норми СанПіН, і т.д. Проблема дуже складна. Проте, основний сучасний вітчизняний та зарубіжний досвід, взятий до уваги в новій класифікації, і став основою для розподілу мінеральних вод за більш широким списком критеріїв у порівнянні з офіційно затвердженим у колишньому Радянському Союзі.

Зовсім по-новому в “Класифікації мінеральних вод України” здійснений підхід до “специфічних фізичних властивостей”, за якими природна вода може бути визнана мінеральною (лікувальною).

Фізичні властивості води, пов’язані з її впливом на здоров’я -найменш вивчена і розроблена галузь знань про мінеральні води. Загальна тенденція під час дослідження лікувальних властивостей води – це вивчення насамперед її хімічного складу. Фізичні властивості (рН, Еh, електропровідність, структурні особливості) мінеральних вод тільки-но почали привертати увагу дослідників, їх вивчення дало перші результати. В класифікації взятий до уваги досвід Росії та Японії в цій галузі.

На цьому ми закінчуємо обговорення основних ознак розподілу мінеральних вод і переходимо безпосередньо до класифікації.

Зручно скористатись “Схемою класифікації”.

В класифікації зважали на два можливі способи застосування мінеральних вод – внутрішнє і зовнішнє. Застосування винесено “за рамки” класифікації. Воно не входить у перелік таксономічних одиниць, що складають класифікацію. Відмітка про спосіб застосування і відповідне призначення вміщені у таблиці класифікації.

Відповідно до загального визначення терміну “мінеральні води” класифікація починається з розподілу мінеральних вод на три категорії: I категорія “Без специфічних компонентів”, ІІ категорія – “З специфічними компонентами”, ІІІ категорія – “За фізичними (специфічними) властивостями”.

Наступна таксономічна одиниця поділу – види. У класифікації використаний наскрізний принцип нумерації видів (1. Води, лікувальні за складом основних компонентів – 13. Термальні води) від I, через II до III категорії. Послідовність побудови – від вод, які за хімічним складом є основою усіх підземних вод (основні іони) з поступовим додаванням “специфіки”. Спочатку це води, лікувальні властивості яких пов’язані з основними іонами (І категорія, 1 вид), далі – води з газами – вуглекислотою, сірководнем. Вуглекислий газ присутній у мінеральній воді в кількостях, рівних або навіть таких, що перевищують мінералізацію. Сірководень часто присутній в мінеральних водах одразу в двох формах – у вигляді газу і розчинній, в зв’язку з чим такі води можна вважати перехідним видом – від мінеральних вод, що вміщують гази, до мінеральних вод з розчиненими біологічно активними речовинами. Своєрідним видом, який також значно відрізняється від наступних, є води, збагачені органічною речовиною (категорія ІІ, вид 4). Усі наступні види ІІ категорії, що містять різні специфічні компоненти (борні – залізисті), розташовані у порядку, за яким елемент, що складає основу компонента, міститься у таблиці Менделєєва. Спочатку поставлені елементи-неметали, потім – метали, з яких залізо вилучено в окремий вид. Така логіка застосована не тільки для нумерації видів, а зберігається у всій класифікації.

Види вод можуть бути моноком-понентні, бікомпонентні, поліком-понентні. Вперше на існування такої проблеми, тобто присутність у відомих мінеральних водах (наприклад, у вуглекислих) також і інших специфічних компонентів в бальнеологічних нормах, звернуто увагу в довіднику “Минеральные лечебные воды СССР” (3). В довіднику наведено класифікацію автора, в якій введено поняття багатокомпонентних вод. В новій українській класифікації взятий до уваги такий підхід. Мінеральні води, які містять два або кілька специфічних компонентів в нормах, що відповідають критеріям розподілу мінеральних вод, класифіковані відповідно до загального логічного підходу. Оскільки специфічний компонент визначає вид мінеральної води, в бікомпонентних і полікомпо-нентних підвидах існує такий самий порядок, який існує для видів. І, отже, мінеральна багатокомпонентна вода займає в класифікації місце, що відповідає виду з найменшим номером. А потім, у міру наростання, додаються специфічні компоненти з більшими номерами. Наприклад, якщо мінеральна вода містить в бальнеологічних нормах бор, залізо та вуглекислий газ, шукати цю воду в класифікації слід серед вуглекислих вод – вид 2, потім серед вуглекислих борних вод – підвид 2(5), і, нарешті, серед вуглекислих борних вод, що містять залізо – підвид 2(5,10).

Наступні таксономічні одиниці класифікації – класи (за аніонами) і підкласи (за катіонами). Усього 15 класів – за аніонами і 15 підкласів – за катіонами. їх використовують насамперед для класифікаційного розподілу мінеральних вод категорії I, а, також для додаткової характеристики вод категорій II та ІІІ.

Далі йдуть групи, які виділяють за мінералізацією, вмістом специфічного компоненту, за кількісними показниками специфічних (фізичних) властивостей (наприклад, термальні, субтермальні, високотермальні).

Наступна таксономічна одиниця – тип. Типу відповідає власна унікальна назва води та її бальнеологічна характеристика (внутрішнє або зовнішнє застосування, або і те, і те).

Деякі типи розподілені на підтипи, відповідно до найновіших даних медицини, за якими води одного типу (наприклад, типу “Нафтуся”) розподіляють за біологічною відповіддю (розробки Одеського НДІ курортології). Така таксономічна одиниця в “Класифікації мінеральних вод України” є новою, вона не має аналогів у жодній з існуючих класифікацій.

Що, власне, являє класифікація за формою?

Класифікація – це таблиця типів і підтипів мінеральних вод (додаток 1). Типи й підтипи розташовані в порядку, що відповідає схемі класифікації, яку ми тільки но обговорили. На початку класифікації розташовані типи І категорії, далі ІІ і ІІІ. Типи упорядковані також у міру збільшення номеру виду. Спочатку – води, лікувальні за складом основних компонентів, потім вуглекислі, сульфідні і т.д. В класифікації є ще один підпорядок розташування вод – за складом основних компонентів – за класами і підкласами. Цей порядок легко і зручно можна визначити за таблицею-додатком “Типізація вод без специфічних компонентів”. Додатково пропонується таблиця “Типізація вод з специфічними компонентами”, проте її будова за класами і підкласами аналогічна. Ця таблиця представлена як для створення додаткової зручності, так і для зацікавлених у більш поглибленому вивченні або аналізі фахівців. Класам надані номери (від 1 до 15), підкласи мають позначку літерою (латинської абетки). Таким чином, розташування типів в класифікації підлягає порядку класів і підкласів. Для того, щоб незнайомий з мінеральними водами або з класифікацією фахівець зміг одразу уявити собі, води яких класів та підкласів присутні в класифікації, в таблицях “Типізація вод …” поставлені позначки про наявність в класифікації мінеральних вод відповідних класу й підкласу.

До кожного типу додається назва типу-аналогу, або типу-близького аналогу, які використовують в нашій країні та в інших країнах.

Слід зупинитись на цьому питанні докладніше і розібрати, що це таке – тип-аналог, і що таке -тип-близький аналог.

Пошук аналогів оснований на загальній схемі класифікації. Спочатку порівнювали води за категоріями, потім за видами, далі за підвидами, і, нарешті, за групами. Це означає, що, якщо, наприклад, води належать до різних категорій (з специфічними компонентами -категорія II, без специфічних компонентів – категорія I), то їх подальше порівняння одразу припиняли. їх одразу вважали не порівнюваними, не зважаючи ні на які інші подібності. І – так далі, поки порівняння не доходило до групи. Таксономічна одиниця – група, існує для виявлення не якісних, а кількісних відмінностей вмісту компонентів. Оскільки застосування мінеральних вод, подібних в усьому іншому, крім групи, легко можна скоригувати дозою під час їх застосування, тому вважали, що найменша помилка може бути допущена при порівнянні груп. Типи, подібні в усьому, включаючи групи, названі типами-аналогами.

Тип- близький аналог – це наслідок більш широкого пошуку. Близьким аналогом можуть бути названі води, які належать до різних груп, але подібні за даними інших таксономічних одиниць. Близьким аналогом також названі води, які дещо різняться складом основних компонентів, тобто класами і підкласами.

Серед вод різних видів, підвидів і категорій, підкреслюємо, аналогів і близьких аналогів немає.

Наприклад.Тип “Гараздівський” – вуглекисла крем’яниста хлоридна натрієва мінеральна вода з мінералізацією 7 г/дм 3 . Тип “Вісбаден” (Wiesbaden, Німеччина) – вуглекисла крем’яниста хлоридна натрієва мінеральна вода з мінералізацією 8,5 г/дм 3 . Вміст вуглекислоти і кремнієвої кислоти вищий у воді Гараздівській, температура води вища у Вісбаденській. Мінералізація 7 і 8,5 г/дм 3 , за прийнятими критеріями, належить до однієї групи -середньої мінералізації (5-15 г/дм 3 ). Вміст кремнієвої кислоти кількісно не оцінюється за критеріями розподілу мінеральних вод. Температура води легко регулюється підігрівом або охолодженням. Оцінюючи ці два представники вуглекислих крем’янистих хлоридних натрієвих вод, вважаємо їх однотипними, або типами-аналогами.

У класифікації введена ще одна новина: усі води шифруються.

Наприклад: тип “Климецький” -вуглекисла (слабовуглекисла) гідрокарбонатно – хлоридна натрієва маломінералізована мінеральна вода має шифр II_a_2_A10Ko_b. Типи Єсентуки №4 (Росія,) Лугачовиця (Luhacovice, Чехія), Шавно (Szczawno, Польща) мають шифри II_a_2_A10Ko_γ. Як бачимо, тип “Климецький” відрізняється від інших вод тільки останньою літерою шифру,отже тип “Климецький” є типом-близьким аналогом мінеральним водам Єсентуки, Лугачовиця, Шавно. Римські цифри на початку цього шифру (II) означають категорію II – води зі специфічними компонентами. Далі, через риску цифра 2 -це номер виду – вуглекислі води. Перед цифрою 2 стоїть літера – а -яка позначає, що мова йде про монокомпонентні підвиди виду 2. Ще через риску А10Ко – означає десятий клас аніонів (А10) і підклас катіонів (Ко). Літерою грецької абетки наприкінці позначена група вод за мінералізацією – b – води малої мінералізації, g- води середньої мінералізації. Порядок шифрування легко дослідити за “Схемою класифікації”. Літера-позначка підвиду (a, b, c) поставлена перед номером виду (невелике відхилення від схеми), в зв’язку з тим, що власний досвід користування класифікацією довів, що при цьому швидкість пошуку потрібної мінеральної води зростає.

Типи-аналоги є і серед українських мінеральних вод. Щоб не захаращувати класифікацію і не перетворювати її на звичайний реєстр, передбачене наступне. Оскільки всі типи мінеральних вод розташовані в класифікації у визначеному логічному порядку, кожний тип має свій номер. Відповідно до порядкового номера складений “Додатковий список”, куди увійшли всі українські типи-аналоги, якщо вони використовуються і мають бальнеологічну характеристику.

Ще одна ідея реалізована в класифікації. До неї внесені так звані “прогнозні води” – це води, які ще не виявлені, проте за гідрогеологічними умовами та за аналогією з існуючими родовищами в інших країнах, можуть бути знайдені у нас. Для прогнозних мінеральних вод передбачене місце їх знаходження на основі знань про геологічну будову і гідрогеологічні умови в конкретних областях України. На основі даних про використання таких (реально існуючих) мінеральних вод в інших країнах надана їх бальнеологічна характеристика у відповідних графах “Застосування: внутрішнє/зовнішнє”.

В новій класифікації розширений список критеріїв. Відповідно, в класифікацію включені типи мінеральних вод, у яких ще не має характеристики застосування, наданої відповідними вітчизняними медичними установами. Тобто, якоюсь мірою, їх також можна назвати прогнозними. За такої ситуації характеристику їх застосування надають на основі документів інших країн, де є та використовуються типи-аналоги, або близькі аналоги.

Серед вод, які належать до категорії III, відомі і давно застосовуються радонові води. їх специфічна фізична дія на організм зумовлена радіоактивністю. До III категорії класифікації вперше внесені прогнозні води, лікувальна дія яких пов’язана з особливостями структури, зокрема, незвичайними показниками рН, Eh, електропровідності води й інших фізичних властивостей. Підстава – досвід їх успішного вивчення в Росії. Крім того, у класифікації взятий до уваги унікальний досвід застосування мінеральних вод в Японії. Високу ефективність лікування з використанням цих вод можна пояснити тим, що за всіма ознаками вони поєднують лікувальний вплив, властивий усім трьом категоріям. Вони мають підвищений (або, навпаки, дуже низький) вміст основних компонентів (1 г/дм 3 – в Японії також існує подібна норма), значну концентрацію специфічних компонентів (серед них є такі, які за санітарними нормами вважають “забороненими”), і мають незвичайні фізичні властивості (дуже низька рН, високотермальні). Вивчивши досвід Японії, ми вважали за необхідне ввести у класифікацію нову класифікаційну одиницю “Води, лікувальні за ознаками двох або трьох категорій”.

Всього класифіковано 323 українських родовища і проявів мінеральних вод. їх упорядкований список додається до класифікації. У списку міститься класифікаційний порядковий номер типу води. За номером можна швидко знайти воду в класифікації і отримати з одного рядка класифікаційної таблиці такі відомості:

1) склад води, вказаний і формулою Курлова, повна назва води, шифр;

2) українські, російські та інші зарубіжні аналоги;

3) застосування води – внутрішнє, зовнішнє, комплексне;

4) застосування вод в Україні, Росії та інших країнах;

5) для вод з специфічними компонентами – відомості про вміст цих компонентів;

6) для вод з специфічними властивостями – відомості про ці властивості.

7) розташування родовища води по областях України.

В загальному списку родовищ і проявів додатково до порядкового номера типу води, за яким можна знайти всі зазначені відомості, ще раз вказано область України, в якій розташоване родовище або прояв даної мінеральної води, і зафіксоване джерело, звідки отримані відомості про мінеральну воду.

У складанні класифікації брали участь Організації:

Науковий інженерний центр радіогідрогеоекологічних полігонних досліджень НАН України

Інститут геологічних наук НАН України

Міністерство екології та природних ресурсів України

Державне геологічне підприємство “Геоінформ” цього міністерства Міністерство охорони здоров’я України

Інститут гігієни і медичної екології ім. О.М.Марзеєва АМН України

Автори класифікації:

Шестопалов В.М., Блінов П.В, Бурлак Г.Ф., Великий Г.І., Ковальська В.В., Лютий Г.Г., Моісеєва Н.П., Набока М.В., Негода Г.М, Овчиннікова Н.Б., Прокопов В.А., Сулейманов С.П.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1. Бокина А. И., Рахманин Ю. А., Плугин В. П. . Изучение влияния опресненной питьевой води на состояние здоровья населения // Вестн. АМН СССР. – 1975.-№3. – С. 41-42.
  2. Иванов В.В. , Невраев Г.А. Классификация подземных минеральных вод. – М.: Недра, 1964. -167 с.
  3. Куликов Г.В., Жевлаков А.В., Бондаренко С.С. Минеральнье лечебные воды СССР: Справочник. – М.: Недра. 1990. – 399 с.
  4. Омельянец Н. И., Набока М. В., Куликова А. Д. и др. К обоснованию минимально необходимого и максимально допустимого уровней содержания натрия и калия в питьевой воде // Гигиена населенных мест, водоснабжения, охрана водоемов, почвы. -1984. – С.72-77.
  5. Шафиров Ю.Б. , Ховах И.М., Балашов О.И. и др. Концепция оптимальности солевого состава опресненньх питьевьх вод и экспериментальнье материалы к разработке оптимального уровня минерализации опресненной питьевой водь гидрокарбонатного класса. – 1981. – С.67-72.
  6. Шестопалов В.М., Негода Г.М., Набока М.В., Овчиннікова Н.Б. Проблеми класифікації мінеральних вод України і перспективи виявлення їх різноманітності // Проблеми мінеральних вод. – К., 2002. – С. 13-32.
  7. Anderson T.W. Ischemic hearth disease, water hardness and myocardial magnesium // Canad. Medical Association journal.1975.–V.113.– P.119–203.
  8. Nerbrand Ch., Svardsudd K., Ek J., Tibblin G. Cardiovascular mortality and morbidity in seven counties in Sweden in relation to water hardness and geological settings // Europ. Hearth J.– V.13, N. 6.– P.721–727.
  9. Pocock S.J. Cook A.G, Packham R.F et al. British Regional Heart Study: geographic variations in cardiovascular mortality, and role of water quality // Brit. Med. J.– 1980.–V.280.– P.1243–1249.
  10. 300L0060 Directive 2000/60/EC of the European Parliament and of the Council of 23 October 2000 establishing a framework for Community action in the field of water policy.
  11. 365Ю065 65/65/ЕЕС Про зближення умов, установлених відповідно до Закону про Адміністративне Регулювання складу лікарських виробів.
  12. 380L0068 Council Directive 80/68/EEC of 17 December 1979 on the protection of groundwater against pollution caused by certain dangerous substances.
  13. 380L0777 80/777/EEC of 15 July 1980 on the approximation of the laws of the Member States relating to the exploitation and marketing of natural mineral waters.
  14. 380L0778 Council Directive 80/778/EEC of 15 July 1980 relating to the quality of water intended for human consumption.
  15. 383Y0217(02) Council Resolution of 7 February 1983 concerning the combating of water pollution.
  16. 392Y0306(02 Council Resolution of 25 February 1992 on the future Community groundwater policy.
  17. 395Y0228(01) Council Resolution of 20 February 1995 on groundwater protection.
  18. 398L0083 Council Directive 98/83/EC of 3 November 1998 on the quality of water intended for human consumption.

Останні публікації

МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ

МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ — природні чи штучні води, що містять підвищену кількість мінеральних чи органічних речовин і мають специфічні фізико-хімічні властивості і використовуються з лікувально-профілактичною метою. Наявність у водах БАР визначає їх використання при численних захворюваннях ШКТ, нирок, печінки, серцево-судинної та нервової систем, при порушенні обміну речовин тощо. Лікувальний ефект залежить від правильності вибору води, правил її використання (доза, періодичність, зв’язок із вживанням їжі), температури та ін. Тому лікування М.в. (особливо в домашніх умовах) слід проводити за призначенням лікаря у суворій відповідності з його вказівками.

М.в. зазвичай розділяють за такими класифікаційними ознаками: походження, мінералізація, хімічний склад, наявність газів і специфічних елементів, температура джерела і застосування. За походженням М.в. поділяються на природні, що є продуктом звичайної мінералізації в результаті їх проходження крізь підземні гірські породи з більш-менш постійним мінералогічним та хімічним складом, і штучні, які отримують розчиненням у прісній питній воді певної комбінації мінеральних солей.

За мінералізацією (загальний вміст солей, г/л) М.в. поділяються на слабкомінералізовані — із загальною мінералізацією до 2 г/л, маломінералізовані — від 2 до 5 г/л і середньомінералізовані — від 5 до 15 г/л, а також води змішаного складу, отримані шляхом змішування у певному співвідношенні природних вод різної мінералізації. Крім цього, питні М.в., розлиті у пляшки і призначені для аптечної мережі, класифікуються за лікувально-профілактичною дією на: столові — мінералізація до 2 г/л, лікувально-столові — мінералізація 2–8 г/л, лікувальні — мінералізація 8–12 г/л.

За хімічним складом М.в. залежно від переважного вмісту тих чи інших іонів поділяються на гідрокарбонатні, сульфатні, хлоридні, хімічно складні або змішані, які містять домінуючі іони вищезгаданих вод приблизно в однаковій кількості: гідрокарбонатно-сульфатно-хлоридні, сульфатно-хлоридно-гідрокарбонатні, хлоридно-сульфатно-гідрокарбонатні різноманітного катіонного складу тощо; води із вмістом біологічно активних елементів: заліза, арсену, йоду, літію, міді, радіоактивних елементів (радій і радон), а також із підвищеним вмістом органічних речовин. У свою чергу, ці типи М.в. поділяються на різноманітні групи залежно від вмісту основних аніонів (НСО3 – , SО4 2– , Cl – ) і катіонів деяких хімічних елементів (Ca 2+ , Mg 2+ , Na + , K + ). За цією ознакою води підрозділяють на гідрокарбонатні магнієво-кальцієво-натрієві, сульфатно-гідрокарбонатні — натрієво-кальцієві, хлоридно-сульфатні кальцієво-магнієво-натрієві тощо. За наявністю газів і специфічних елементів М.в. поділяються на вуглекислі, сірководневі, азотні, бромисті, йодисті, радонові тощо. За температурою джерела М.в. поділяються на: холодні — нижче 20 °С, субтермальні (теплі) — 20–37 °С, термальні (гарячі) — 37–42°С і гіпертермальні — вище 42 °С.

За вживанням М.в. підрозділяють на: внутрішні — лікувальне питво, полоскання рота, промивання та зрошування шлунка, кишечнику, носа, інгаляції, примочки; зовнішні — ванни, басейни, душі.

На сьогодні розроблена і складена нова класифікація М.в. України на підставі аналізу попереднього досвіду їх вивчення та останніх вітчизняних та зарубіжних досягнень науки, яка суттєво відрізняється від традиційної попередньої класифікації. Вона враховує два можливих способи застосування М.в. — внутрішнє і зовнішнє. На вищому рівні класифікації М.в. поділяються на три категорії: без специфічних компонентів; із специфічними компонентами; за фізичними (специфічними) якостями. На наступному рівні класифікації М.в. поділяються на 13 видів: за складом основних компонентів, вуглекислі, сульфідні, води з органічними речовинами, борні, крем’янисті, арсенисті, бромні та йодні, поліметалеві, залізисті, радонові, води, лікувальна дія яких пов’язана з особливостями структури, що проявляються в значеннях рН, Eh та інших фізичних показників, термальні води. По суті класифікаційна ознака «види мінеральних вод» є комбінацією ознак «хімічний склад» і «наявність газів і специфічних компонентів» у попередній класифікації. На цьому рівні використаний наскрізний принцип нумерації видів — від Ι категорії через ΙΙ до ΙΙΙ категорії, тобто від вод за складом основних компонентів з поступовим додаванням «специфічності». У свою чергу, види вод поділяються на «підвиди» — моно-, бі- та полікомпонентні. Наступний ступінь класифікації — класи і підкласи за складом основних іонів: 15 класів за аніонами і 15 підкласів за катіонами. Вони перш за все використовуються для розподілу М.в. Ι категорії, а також для додаткового класифікаційного розподілу вод ΙΙ і ΙΙΙ категорій. Подальший розподіл вод відбувається за «групами за мінералізацією та кількісним вмістом специфічних компонентів або за фізичними властивостями (структура води, рН, Eh, температура тощо)». За однією з основних класифікаційних ознак — «мінералізація» (так званий інтегральний критерій), яка служить для формального розподілу звичайних питних і мінеральних вод, їх поділяють на: низькомінералізовані — мінералізація менше 1 г/л, маломінералізовані — від 1 до 5 г/л, середньомінералізовані — від 5 до 15 г/л, високомінералізовані — від 15 до 35 г/л, розсольні — більше 35 г/л. І, нарешті, на нижчому (останньому) рівні класифікації М.в. розподіляють за «типами» їх унікальних назв і бальнеологічних характеристик. Деякі типи вод поділяються на «підтипи» за уточненими бальнеологічними призначеннями. Новим є те, що всі води шифруються літерно-цифровим кодом із застосуванням римських і арабських цифр, а також літер латинського і грецького алфавітів. Шифруються категорія, номер виду, підвид, номер класу аніонів, підклас катіонів і група вод за мінералізацією. За новою класифікацією М.в. України всього прокласифіковано 323 родовища.

За органолептичними показниками М.в. розлиті у пляшки, мають відповідати, згідно з НД, таким вимогам: для збереження хімічних властивостей і смакових якостей вода повинна бути насичена вуглекислотою — не менше 0,3% за масою, для залізистих вод — не менше 0,4%; вода повинна бути безбарвною, прозорою, без сторонніх домішок, без стороннього запаху і смаку, крім характерних для певної води; для залізистих вод допускається слабковиражений жовтуватий відтінок; для деяких вод допускається незначний осад мінеральних солей, що застерігається стандартом на цю воду; пляшки повинні бути герметично закорковані.

За мікробіологічними показниками М.в., розлиті у пляшки, також повинні відповідати стандартним і санітарно-бактеріологічним вимогам. М.в., що пройшли відповідну технологічну обробку і насичені вуглекислим газом, розливають у скляні пляшки типу Y та X з оранжевого і темно-зеленого скла місткістю 0,33 і 0,5 л та інші скляні пляшки різної місткості згідно з діючою АНД, у пляшки типу РЕТ (поліетилентерефталат) і упаковку «Тетра-Пак» (паралелепіпед з фольгованого картону) різної ємності, а також у нову імпортну скляну тару за наявності сертифіката відповідності й дозволу МОЗ України. Скляні пляшки з водою герметично закорковують кроненпробками (жерстяні кришки) або гвинтовими кришками з натуральними або полімерними прокладками. Ємності з РЕТ закорковують поліетиленовими пробками або гвинтовими кришками з контролем першого відкриття (розривне кільце на горловині пляшки). Закупорювання «Тетра-Пак» проводять термозварюванням.

На кожну одиницю споживчої тари з М.в. наклеюють етикетку, на пакуванні «Тетра-Пак» маркування проводиться друкарським способом із зазначенням: найменування виробника, його адреси, товарного знака і місця виготовлення; назви води та її групи; мінералізації у г/ дм 3 ; хімічного складу в мг/дм 3 (для лікувально-столових вод); призначення води (природна столова, лікувально-столова; натуральна негазована); показань щодо лікувального застосування (для лікувально-столових вод) «Вживати за призначенням лікаря або несистематично як столовий напій»; терміну придатності або дати закінчення терміну придатності до споживання; умов зберігання; дати розливання (число, місяць, рік); місткості (л або дм 3 ); штрихового коду продукції; позначення стандарту; знака відповідності (якщо продукція сертифікована). Допускається реалізація скляних пляшок із природними столовими М.в. без етикеток, закоркованих літографованими або конгрегованими кроненпробками, із зазначенням: найменування виробника; дати розливання (місяць, рік); місткості (л або дм 3 ); терміну зберігання; позначення стандарту. Скляні пляшки з М.в. укладають у пластмасові чи металеві ящики, тару-обладнання, контейнери або формують у транспортні пакети із термоусадкової плівки; пляшки із РЕТ та паковання «Тетра-Пак» формують у транспортні пакети із термоусадкової плівки на картонну підкладку по 6–8–12–24 шт. М.в. перевозять усіма видами транспорту відповідно до правил транспортування вантажів, які швидко псуються, що діють на даному виді транспорту. Під час навантаження, транспортування і розвантаження продукцію захищають від дії атмосферних опадів.

Зберігають пляшки з М.в. у сухих провітрюваних темних приміщеннях при температурі 5–20 °С. Скляні пляшки з питною М.в., закорковані кроненпробками з корковими прокладками, зберігають у горизонтальному положенні в ящиках або укладеними у штабелі без ящиків заввишки не більше 18 рядів. Допускається зберігання М.в. у цій тарі у вертикальному положенні терміном не більше 5 днів. При необхідності зберігати М.в. в ящиках довше пляшки з водою тримають у них переверненими, щоб уникнути висихання коркових прокладок і дегазування води. Скляні пляшки з М.в., закорковані кроненпробками з прокладками із полімерних матеріалів та гвинтовими пробками, зберігають у горизонтальному і вертикальному положеннях. Під час зберігання пляшок допускається поява на зовнішній поверхні кроненпробок окремих плям іржі, які не порушують герметичності закупорювання. Продукція у пляшках і ємностях із РЕТ, пакованні «Тетра-Пак» і скляних бутлях штабелюється у вертикальному положенні завв. не більше 5 рядів. Гарантійний термін зберігання М.в.: для залізистих — 4 міс від дня розливання, для решти — 12 міс.

БМЭ. — М., 1981. — Т. 15; ДСТУ 878-93. Води мінеральні питні. ТУ; Дубиніна А.А., Жук Ю.Т., Жук В.А., Жестерова Н.А. Товарознавство смакових товарів. — К., 2004; Иванов В.В., Невраев Г.А. Классификация подземных минеральных вод. — М., 1964; Куликов Г.В., Жевлаков А.В., Бондаренко С.С. Минеральные лечебные воды СССР: Справочник — М., 1990; Шестопалов В.М., Негода Г.М., Набока М.В., Овчиннікова Н.Б. Проблеми класифікації мінеральних вод України і перспективи виявлення їх різноманітності // Проблеми мінеральних вод. — К., 2002; Шестопалов В.М., Овчинникова Н.Б. Новая классификация минеральных вод в Украине // Природні ліки. — 2003. — № 11.

Інші статті автора