Скільки мов у Литві

0 Comments

Українська була офіційною мовою в Литві і Молдові

У XIV ст. почалася нова доба української мови – “середньоукраїнська” або “староукраїнська”. Тоді українські землі ввійшли до складу Великого князівства Литовського та Королівства Польського.

У землях, що належали Польщі, мовою діловодства стала латина, натомість у Великому князівстві Литовському “руська мова” не перестала слугувати мовою адміністрації й судочинства. Вона стала офіційною мовою сусіднього Молдавського князівства, пише uaua.world.

У царині релігії далі вживалася церковнослов’янська мова української редакції, яка зазнала реформ за болгарськими й сербськими зразками.

“Руська мова” в діловій сфері була інколи ближчою до української, інколи ближчою до білоруської мови, при цьому в багатьох документах виявляла яскраві риси надрегіональності.

За середньоукраїнської доби в наукових колах розвилося усвідомлення різноманіття слов’янських мов. “Руська” й “московська” мови зазвичай вважалися різними – граматика Arcticae horulae Адама Богорича 1584 року. Хоча погляди про існування лише однієї слов’янської мови з різними діалектами були доволі поширені аж до ХІХ ст.

У Московії мову документів з українських земель зазвичай називали “литовською” або “білоруською”, лише з часів Петра I “малоросійською”.

Упродовж XVІ ст. українські й білоруські землі потрапили під вплив Реформації, яка дала величезний поштовх розвиткові української культури загалом та української мови зокрема.

Водночас перші друковані видання, що були призначені для “русинів”, починаючи з краківських видань Фіоля 1491 року, означили запровадження цілком нових форм спілкування. Причому друкування “руських” книжок, як і в інших спільнотах, суттєво посприяло подальшій розробці надрегіональних і тенденційно одноманітних мовних норм.

Золотий період руської мови ранньомодерної доби закінчується у часи Руїни після козацького повстання на чолі з Хмельницьким. У Гетьманщині руська мова надалі функціонувала як мова адміністрації, аж поки російська канцелярська мова не стала її заміняти з 1720-х років.

Українські вчені, зокрема вихідці зі створеного 1632 р. Київського колегіуму, стали провідними культурними діячами в Росії, зокрема й письменниками російського бароко. З 2-ї половини XVII ст. до 1720-х років російська мова загалом була під сильним впливом української та українсько-церковнослов’янської.

Мова, якою говорили українці 400 років тому, збереглась у рукописах тодішніх п’єс – інтермедіях. У них грали сцени з життя народу. Популярними такі вистави були на ярмарках.

Ці тексти унікальні, бо всі літописи, діловодство, листування, викладання велися церковнослов’янською, яка фонетично та граматично далека від української мови і була чужа народу.

литовська мова

– мова литовців, які живуть у Литві, а також у США, Канаді, Бразилії, Польщі та ін. Належить до балтійської групи індоєвропейської сім’ї мов. Л. м. розмовляє понад З млн. чол. (1989). У Л. м. виділяють два основні наріччя: жемайтське (нижньолитовське) і аукштайтське (верхньолитовське). Л. м. зберег. давні архаїчні риси (переважна частина словн. фонду — корені давньоіндоєвроп. прамови та власне балт. лексики), у процесі розвитку зазнавала впливу сусідніх (слов’ян., герм.) мов, взаємодіяла з ними. Писемність виникла в серед. 16 ст. У Кенігсберзі 1547 надр. першу лит. книгу — “Прості слова катехізису”, укладену М. Мажвідасом, де разом з реліг. текстами вміщено вірш. передмову та перший лит. буквар. 1629 у Вільні видано польсько-латинсько-литовський словник К. Шірвідаса, а 1653 в Кенігсберзі створену Д. Клейнасом першу граматику Л. м. (лат. мовою). На основі зх. аукштайтського наріччя з 18 ст. почала формуватися літ. Л. м. Значну роль у її становленні відіграла творчість К. Донелайтіса, А. Баранаускаса, М. Валанчюса, Майроніса та ін. Писемність — на основі латинського алфавіту. Л. м. створена і розвивається литовська література. 1955 — 65 опубл. етимол. словник Л. м., продовжується випуск тлумачного “Словника литовської мови” (1991 вийшов т. 15). З укр. учених Л. м. досліджували Л. Булаховський, Б. Ларін, А. Непокупний та ін.

Літ.: Петерсон М. Н. Очерк литовского языка. М., 1955; Непокупный А. П. Ареальные аспекты балто-славянских языковых отношений. К., 1964; Орвидене Э. Д. Учебник литовского языка. Вильнюс, 1975; Непокупний А. П. Балтійські родичі слов’ян. К., 1979; Русско-литовский словарь, т. 1 — 4. Вильнюс, 1982 — 85; Грамматика литовского языка. Вильнюс, 1985; Либерис А. Литовско-русский словарь. Вильнюс, 1988; Общая лексика германских и балто-славянских языков. К., 1989.

Значення в інших словниках

  1. литовська мова — Одна з балтійських мов індоєвроп. сім’ї; державна мова Литви; 2 осн. діалекти: жямайтський та аукштяйтський; вирізняється архаїчністю рис; літературна мова започаткована у XVI-XVII ст., сучасних рис набула наприкінці XIX ст. на основі зх. Універсальний словник-енциклопедія

Литовська мова

Литовська мова (самоназва — lietùvių kalbà) належить до балтійської групи мов, є близькою до латиської і древньопруської мови, і нараховує близько 3,2 млн. носіїв у Литві. Носії литовської мови зустрічаються також у Польщі, США, Бразилії, Аргентині, Канаді, Великобританії та Уругваї.

У друкованому вигляді литовська мова вперше з’явилася у формі катехізису у 1547 р. Перший словник литовської мови був опублікований в XVII ст. В 1864-1904 рр. друкарство і викладання литовською мовою було заборонено – замість нього використовували російську, польську, білоруську мови або латинь. Після скасування цієї заборони в 1904 р. почалося відродження литовської літератури.

В 1918-1940 рр. Литва була незалежною державою, і в цей час було опубліковано більше 7 000 книг литовською мовою. У період існування Радянського Союзу (1940-1991 рр.) литовська література дотримувалася моделі соціалістичного реалізму, а експатріанти Литви писали переважно про литовську культуру і традиції. З 1991 р., після того як Литва знову здобула незалежність, з’явилося безліч публікацій литовською мовою, включаючи газети, журнали і науково-технічні роботи.

Литовська мова є державною мовою Литви і однією з офіційних мов Європейського союзу (ЄС). Крім того, вона була визнана мовою етнічної меншини у Польщі.

Литовський алфавіт

Сучасний алфавіт литовської мови базується на латинському і містить 32 літери, з яких — 23 літери латинського алфавіту (літери Q, W, X в алфавіт не входять).
A a Ą ą B b C c Č č D d E e Ę ę Ė ė F f G g H h I i Į į Y y J j K k L l M m N n O o P p R r S s Š š T t U u Ų ų Ū ū V v Z z Ž ž

Нові статті