Як ви вважаєте Василь Теркін це реальна особа

0 Comments

Рух сюжету поеми “Василь Теркин”

“Василь Теркин” уже далеко відстоїть від того самозабутнього злиття людей у колектив, яким відзначені багато довоєнних віршів Твардовского, – спільність тут здійснюється як єдність індивідуальностей. “Василь Теркин” являє собою вільну форму й у змісті природного перетекания автора в головного героя, інших персонажів, “свого” в “твоє” і назад. Органічно з’єднуються практично на кожній сторінці жарт і прикрість, нещастя й подвиг, побут і найвища духовність. Звідси – цілісність добутку при дивно широкій філолофсько-психологічній

Теркин – хто ж він такий?

Просто хлопець сам собою він звичайний

А потім дається самохарактеристика, різко відмінна від попередньої своєї безсумнівної, хоча й лукавої, казковістю:

Тричі був я оточений,

Тричі – от він! – вийшов геть.

Це не контраст – скоріше, взаимодополнение, але ролі в експозиції все-таки чітко розподілені. От і “Переправа” відкривається авторським оповіданням, причому до появи Теркина й по ситуації, і по тоні вона трагічна. Узято момент, коли солдати перебувають у найбільшій залежності від долі – вони

И стовпом поставив воду

Раптом снаряд. Понтони вряд.

Густо було там народу –

Наших стрижених хлопців…

И побачилося вперше,

Не забудеться воно:

Люди теплі, живі

Ішли на дно, на дно, на дно…

На такій гіркій ноті завершується перша частина оповідання: смерть усіх зрівняла, усе знеособило – тепер

Хто там боязкий, хто герой

Перелом у сюжет і настрій вносить припливший по листопадовій воді Теркин. Не тільки крижану кірку в берегів – він обламує відчуття фатальної безвихідності, що затянулись безвісності. Задумуючи поему, А. Твардовский писав навесні 1941 року: “Труднощі ще в тім, що таких “смішних”, “примітивних” героїв звичайно беруть у парі, для контрасту до героя сьогоденню, ліричному, “високому”. Більше відступів, більше самого себе в поемі”, тобто для себе він припускав особливу, більше підняту позицію. У главі “Переправа”, та й не в ній однієї, трапилося, однак, зворотне: саме герой підтримав автора, вселив у нього, у своїх однополчан надію. Взаимодополнение поступово переміняється взаємопроникненням

Парність героїв, добре відома й по “Дон Кихоту”, і по “Тилю Уленшпигелю”, у Твардовского зрештою теж виявилася своєрідно. Функціональність, що намітилася в перших двох главах, себе вичерпує. Високе й низьке, трагічних і комічне – те, що по вихідних задумах повинне було розподілятися між двома образами – сполучилося. Сполучилося, насамперед, у герої, що уже в третьому розділі, “Перед боєм”, проявляє крім безжурного духу ще й чуйність, тактовність, гостре відчуття особистої провини

Щоб зрозуміти й оцінити щирі масштаби таланта художника, його внесок у літературу, потрібно виходити з того, що нового сказав він про життя й людину, як його бачення миру співвідноситься з моральними й естетическими ідеалами, поданнями й смаками народу. Твардовский ніколи не прагнув бути оригінальним. Йому далекі всяка поза, усяка штучність:

От вірші, а все понятно.

Усе на російській мові

Блискуча майстерність, народності творчості Олександра Трифоновича видні й у принципах художнього осмислення нашого життя, і в створенні національних характерів епохи, відновленні поетичних жанрів. Дуже вірно сказав В. Солоухин: “Твардовский тому і є самим великим російським радянським поетом тридцятих, сорокових і п’ятидесятих років, що найважливіші, самі вирішальні події в житті країни й народу знайшли найкраще відбиття в його поезії”.

Протягом всієї війни, перебуваючи на фронті, Твардовский працював над поемою “Василеві Теркин” – добутком, що одночасно було й правдивим літописом війни, і надихаючим агітаційним словом, і глибоким осмисленням героїчного подвигу народу. У поемі знайшли відбиття головні етапи Великої Вітчизняної війни, починаючи від перших її днів до повної перемоги над ворогом. Так поема розвивається, так вона й побудована:

Ці рядки й сторінки

Днів і верст особливий рахунок,

Як від західної границі

До своєї рідної столиці,

И від тої рідної столиці

Назад до західної границі,

А від західної границі

Аж до ворожої столиці

Ми свій робили похід

Зображення війни представляло для письменників чималі труднощі. Тут можна було збитися на прикрашені реляції в дусі поверхневого ура-оптимізму або вдатися у відчай і представити війну як суцільний безпросвітний жах. У вступі до “Василя Теркину” Твардовский визначив свій підхід до теми війни як прагнення показати “правду сущу”, “як би не була гірка”. Війна рисується поетом без усяких прикрас. Туга відступу, болісна тривога за долю Батьківщини, біль розлуки із близькими, тяжкі ратні праці й жертви, руйнування країни, люті холоди – все це показано в “Теркине” як того вимагає правда, як би вона не била в душу. Але поема зовсім не залишає гнітючого враження, не валить у зневіру. У поемі панує віра в перемогу добра над злом, світла над тьмою. І на війні, як неї показує Твардовский, у перепочинках між боями люди радуються й Сміються, співають і мріють, із задоволенням паряться в лазні й танцюють на морозі. Перебороти важкі випробування війни авторові поеми і її героєві допомагають їхня безмежна любов до Батьківщини й розуміння справедливого характеру боротьби з фашизмом. Через всю поему проходить рефрен:

Бій іде святий і правий,

Смертний бій не заради слави,

Заради життя на землі

“Василь Теркин” – це “книга про бійця”. Теркин з’являється на перших сторінках добутку як невибагливий солдат-баляндрасник, що вміє побавити й повеселити бійців у поході й на привалі, що простодушно посміюється над помилками товаришів. Але в його жарті завжди втримується глибока й серйозна думка: герой міркує про боягузтво й хоробрість, вірності й великодушності, великій любові й ненависті. Однак своє завдання поет бачило не тільки в тім, щоб правдиво намалювати образ одного з мільйонів людей, хто прийняв на свої плечі всю вагу боротьби з ворогом. Поступово образ Теркина усе більше здобуває риси узагальнені, майже символічні. Герой персоніфікує собою народ:

У бій, уперед, у вогонь кромішній

Він іде, святий і грішний,

Висока майстерність поета виявилося в тім, що він зумів, не прикрашаючи, але й не “приземляючи” героя, втілити в ньому корінні моральні якості російського народу: патріотизм, свідомість відповідальності за долю Батьківщини, готовність до самовідданого подвигу, любов до праці. Створений Твардовским образ народного героя Василя Теркина персоніфікує непохитний характер солдата, його мужність і стійкість, гумор і спритність

Поема Твардовского – добуток видатне, справді новаторське. І зміст, і форма її воістину народні. Тому вона й стала самим значним поетичним добутком про Велику Вітчизняну війну, полюбилася мільйонам читачів і породила, у свою чергу, у народі сотні наслідуванні й “продовжень”.

Схожі твори:

  1. Літопис війни на сторінках поеми А. Т. Твардовского “Василь Теркин” ЛІТОПИС ВІЙНИ НА СТОРІНКАХ ПОЕМИ А. Т. ТВАРДОВСКОГО “ВАСИЛЬ ТЕРКИН” – Ні, хлопці, я не гордий. Не загадуючи вдалину, Так скажу: навіщо мені орден? Я згодний на медаль. А. Т. Твардовский Поезію Олександра Твардовского відрізняють простота й пронизлива правда, що бере за душу ліричність. Автор не лукавить, а йде до.
  2. Короткий виклад поеми А. Т. Твардовского “Василь Теркин&amp Зовсім особливе місце у поезії військового років займає “Василь Теркин” (1941 – 1945) А. Т. Твардовского. “Книга про бійця”, як назвав автор свою поему, розповідає про долю рядового солдата Великої Отечественной. Теркин – хто ж він такий? Скажемо відверто: Просто хлопець сам собою Онобикновенний. Талант поета зробив чудо. У звичайному.
  3. Про великий подвиг народу в роки війни (на прикладі поеми “Василь Теркин”) Художня література періоду Великої Вітчизняної війни має ряд характерних рис. Головні її особливості – патріотичний пафос і установка на загальну доступність. Удачнейшим прикладом такого добутку по праву вважається поема Олександра Трифоновича Твардовского “Василь Теркин”. Першого її глави були опубліковані у фронтовій печатці в 1942 році. Автор вдало назвав свій добуток.
  4. Сюжетно-композиційні особливості поеми Василь Теркин Твардовского А. Т Тему поеми “Василь Теркин” сформулював сам автор у підзаголовку: “Книга про бійця”, тобто добуток розповідає про війну й людину на війні. Герой поеми – рядовий боєць-піхотинець, що надзвичайно важливо, тому що, по переконанню Твардовского, саме простий солдат є головним героєм і переможцем у Вітчизняній війні. Цю думку продовжить через десять.
  5. Переказ поеми Твардовского “Василь Теркин” У піхотній роті – новий хлопець, Василь Теркин. Він воює вже другий раз на своєму столітті (перша Війна – фінська). Василь за словом у кишеню не лізе, їдець гарний. Загалом, “хлопець хоч куди”. Теркин згадує, як він у загоні з десяти чоловік при відступі пробирався із західної, “німецької” сторони до.
  6. Одна з вершин російської поезії (поема А. Т. Твардовского “Василь Теркин”) Великого російського поета А. Т. Твардовского завжди цікавила доля своєї країни в переломні моменти історії. Ще на початку 30-х років він зздал поетичну картину складної епохи колективізації в поемі “Страна Муравия”. Під час Великої Вітчизняної війни А. Т. Твардовский пише поему “Василь Теркин”. Поема присвячена життя народу на війні. У.
  7. Історія створення поеми “Василь Теркин” Час зберіг дивний документ того років – щоденниковий запис Бертольта Брехта, зроблену в дні разигравшейся на батьківщині Твардовского трагедії: “И день і ніч на засніжених полях під Смоленськом бушує бій за достоїнство людини”1. Як це просто й точно: “за достоїнство людини”. Так трапилося, що повернення до Теркину збіглося із внутрішньою.
  8. Василь Теркин – міф або реальність Василь Теркин – міф або реальність. Прочитавши поему Олександра Трифоновича Твардовского “Василь Теркин”, я хочу поділитися з вами своїми враженнями. Головним героєм цієї поеми є Василь Теркин простий солдат російської армії, що воював у часи Великої Вітчизняної війни. Олександр Трифонович підкреслює різними літературними прийомами характер і зовнішність Теркина: “И щоб.
  9. Будні військові в поемі А. Т. Твардовского “Василь Теркин” Прочитавши поему Олександра Трифоновича Твардовского Василь Теркин, я хочу поділитися з вами своїми враженнями. Головним героєм цієї поеми є Василь Теркин – простий солдат російської армії, що воював у часи Великої Вітчизняної війни. Олександр Трифонович підкреслює різними літературними прийомами характер і зовнішність Теркина:И щоб знали, чим сильні, Скажемо відверто:Красотою наделенне.
  10. Переказ поеми Твардовского “Теркин на тім світлі” Убитий у бої Теркин є на те світло. Там чисто, схоже на метро. Комендант наказує Теркину оформлятися. Обліковий стіл, стіл перевірки, кромішній стіл. У Теркина вимагають атестат, вимагають фотокартку, довідку від лікаря. Теркин проходить медсанобработку. Усюди покажчики, написи, таблиці. Скарг отут не приймають. Редактор “Гробгазеты” не хоче навіть слухати Теркина.
  11. Образ народу в поемі “Василь Теркин” А. Т. Твардовский писав поему “Василь Теркин” під час Великої Вітчизняної війни, будучи фронтовим кореспондентом. Поет сам був частиною народу, що піднявся на боротьбу проти загарбників. Цим пояснюється й дивна чесність автора, і те величезне враження, що книга зробила на солдатів і офіцерів. Адже протягом багатьох лет Твардовский продовжував одержувати.
  12. Пам’ятник російському солдатові (по поемі А. Твардовского “Василь Теркин”) Але із часів фронту я відзначив “Василя Теркина” як дивну удачу… Твардовский зумів написати річ позачасову, мужню й неогрязненную… А. Солженицын У Смоленську, на рідній землі Олександра Трифоновича Твардовского, поставлений пам’ятник бійцеві Василю Теркину. Пам’ятник літературному героєві – річ взагалі рідка, а в нашій країні – вособенности. Але мені здається.
  13. Переказ твору Василь Теркин Твардовского А. Т План переказу 1. Монолог героя поеми. 2. Труднощі переправи під ворожим вогнем. Серед протилежного береги, що досягла, і Василь Теркин. 3. Бійці зупиняються переночувати в селі, що перебуває в тилу ворога 4. Поранені Теркин попадає в медсанбат. 5. Герої міркує про те, як приємно повернутися додому снаградами. 6. Теркин грає.
  14. Як у творчості А. Т. Твардовского представлена тема війни? (По поемі “Василь Теркин”) 1. Перетворення колишнього Васі Теркина – лубочного богатиря у всіма улюбленого персонажа. 2. Образ Батьківщини в поемі. 3. Поема “Василь Теркин” як енциклопедія війни. 4. Відношення автора до свого добутку. Крім віршів і нарисів, написаних Твардовским у пору зимової кампанії Червоної армії 1939 /40 р., він прийняв деяку участь у.
  15. Василь Теркин характеристика образу Теркина Василя Івановича Теркин Василь Іванович – головний герой поеми, рядовий піхотинець(потім офіцер) із смоленських селян(“Просто хлопець сам собою / Він звичайний”); Т. утілює кращі риси російського солдата і народу в цілому. В якості імені для персонажа Твардовский використав ім’я головного героя роману П. Боборыкина “Василь Теркин”(1892). Герой на ім’я Василь Теркин фігурує.
  16. Новаторський характер Василя Теркина – сполучення рис селянина й переконань громадянина, захисника рідної країни (По поемі А. Т. Твардовского “Василь Теркин”) Поема Олександра Твардовского “Василь Теркин” не випадково входить до числа цікавих і разом з тим унікальних добутків XX століття. Про художні вартості цієї книги, про багатство й образність її мови, про її роль в історії нашої країни вже було написано чимало критичних статей, опубліковано сотні наукових праць. У числі тих.
  17. Чому так багато гумору в поемі Василь Теркин? Мир вижив, тому що сміявся. Ж,-Б. Мольер “Василь Теркин” – поема про Велику Вітчизняну війну, її герой – простий піхотинець, що на власному досвіді випробовує всі тяготи й жахи війни. Життя на грані життя й смерті підштовхує солдата до того, щоб визначити головні людські цінності й відкинути другорядні. Про цьому.
  18. Коли прийшла Твардовскому думка написати поему “Василь Теркин”? За словами самого автора, це трапилося навесні 1942 року, коли, приїхавши на якийсь строк у Москву, він, заглянувши у свої зошити, вирішив “пожвавити” старого героя. Однак це аж ніяк не означало механічного рішення вже колись поставленого завдання: “Глибина всенародно-історичного подвигу у Вітчизняній війні, – відзначив поет, – з першого дня.
  19. Поема Твардовского “Василь Теркин” народна поема Поема А. Т. Твардовского “Василь Теркин” – народна, вірніше солдатська поема. Її головна ідея полягає в показі боротьби людей заради миру, заради життя. Вона являє собою целую енциклопедію життя бійця. Та й за словами самого письменника, “ця книга про бійця, без початку й кінця”. Головний герой – втілений в образі.
  20. Василий Теркин – символ мужества и героизма, веселой удали и душевной стойкости Василий Теркин! Когда произносишь это имя, в воображении сразу возникает образ бравого солдата, и губы сами расползаются в улыбке. Василий Теркин – это мистер Питкин или бравый солдат Швейк на нашей почве. Но Теркин был не только веселым, он был храбрым, мужественным, стойким. Александр Твардовский писал свою “Книгу для бойца”.

А. Т. Твардовський, «Василь Тьоркін»: короткий зміст і аналіз твору

Поема Твардовського «Василь Теркін», яка має ще й іншу назву – «Книга про бійця», вважається одним з найголовніших і найвідоміших творів, написаних поетом за період своєї творчої діяльності.

Будучи вершиною епічної російської поезії, вона отримала всенародне визнання. Багато рядків твору Твардовського «Василь Теркін» стали невід’ємною частиною усної промови або популярними афоризмами, виголошеними у віршованій формі. Причому «Книга про бійця» отримала не тільки загальнонародне, а й загальнонаціональне визнання.

Історія створення

Роботу над поемою «Василь Теркін» Твардовський почав у 1939-1940 рр. У той час він був військовим кореспондентом, публікуючи свій матеріал у газеті «На варті Батьківщини» Ленінградського військового округу. Це був період проведення фінської кампанії. Образ та ім’я головного героя Твардовського – Василь Теркін – стали плодом спільної творчості багатьох членів редколегії. Серед них: С. Маршак, Н. Щербаков, Н. Тихонов. У підсумку вийшов вельми вдалий образ добродушного, сильного і в той же час простого російського хлопця.

Спочатку Теркін був сатиричним героєм написаних для газети фейлетонів і віршів. І вже з того часу російського солдата полюбили читачі окружної газети. Це і навело Твардовського на думку про перспективність цієї теми і необхідність її розвитку в рамках великого твору.

У 1940 р. автором були створені чорнові варіанти деяких глав, а одну з них – «Гармонь» – надрукували на сторінках газети «Червона зірка» як окремий вірш.

Початок війни з фашистською Німеччиною на деякий час не тільки перервав роботу над поемою. Воно стало причиною коригування задуму. В результаті фейлетонний Вася Теркін перетворився на радянського бійця, в образі якого втілені кращі моральні сторони всього передвоєнного покоління. Твардовський надав своєму герою риси найширшого узагальнення, зберігши при цьому його впізнаваність і конкретність.

Твір Твардовського «Василь Теркін» був любимо солдатами, які билися на полях війни. Саме відчуття необхідності книги і змусило автора продовжити роботу над нею.

Вже наприкінці 1942 р. читачі могли ознайомитися з новою главою твору «Хто стріляв?», яка увійшла до другої частини поеми. Після цього Твардовський продовжив свою творчість і повністю завершив роботу над книгою в березні 1945 року. Ознайомимося з коротким змістом «Василя Теркіна» Твардовського.

Від автора

У першій главі твору читач знайомиться з героєм поеми «Василь Теркін». Твардовський, починаючи свою розповідь, стверджує, що найголовнішим на війні є зовсім не їжа, а хороша присказка і приказка, а також жарт. Не менш важливою в цей час є і суща правда. І нехай навіть вона буде гіркою.

Герой Твардовського, Василь Теркін, з яким знайомить нас автор, відіграє важливу роль на війні. Адже в цей важкий час обов’язково має бути місце забаві і жарту. У першій главі твору автор визначився і з формою своєї оповіді. Він вказав читачеві, що книга, яку той взяв до рук, не має ні початку, ні кінця. Перший же розділ – це лише середина оповіді.

На привалі

Знайомлячись зі змістом «Василя Теркіна» Твардовського, читач дізнається, що головний герой твору потрапив у перший піхотний взвод, де відразу ж став своїм. Всю першу ніч після його появи бійці не змогли заснути, слухаючи розповіді бувалого солдата. Жарти Василя Теркіна допомагають переживати тяготи невлаштованого військового побуту, холод, голод, бруд і сон на голому корінні і в мокрих шинелях.

Виходячи з міркувань Твардовського, Василь Теркін – це людина, яку можна знайти в кожній роті. І нехай цей боєць середнього зросту, неказист собою, не дуже красивий і не має нагород. Але все ж він воював і зміг вижити на будь-якій позиції і під будь-яким вогнем.

Перед боєм

Перейдемо до розгляду наступної глави «Василя Теркіна» Твардовського. У ній герой поеми розповідає про те, як він вибирався з оточення і був політруком, проводячи розмову з бійцями одними тільки словами «не сумуй».

З цієї глави «Василя Теркіна» Твардовського ми розуміємо, що радянська армія відступає. Вона залишає рідні землі, які незабаром будуть окуповані. Солдати відчувають свою провину перед мирним населенням. На їхньому шляху рідне село командира. Взвод заходить туди. Дружина командира запрошує бійців у хату і пригощає їх. Діти раді батькові, який, як їм спочатку здається, прийшов увечері, попрацювавши в полі. Однак вони розуміють, що завтра він піде, а в їх будинок, швидше за все, увійдуть німці. Всю ніч командир не спить і коліт дрова. Він намагається хоч якось допомогти своїй дружині.

Ще довго в голові Теркіна звучить плач дітей, які прокинулися на світанку і побачили, як їхній батько разом з бійцями йдуть з дому. Василь мріє про те, як після звільнення рідної землі він прийде до гостинної господині і вклониться їй за постій.

Переправлення

Продовжуємо знайомство з коротким змістом голів поеми Твардовського «Василь Теркін». У наступній з них читач дізнається про те, як бійці трьох взводів в зимову пору намагалися переправитися через річку. До іншого берега встигли підплисти тільки солдати того підрозділу, де служив Теркін. Після цього німці почали артобстріл. До ночі той, хто залишився живий, вже й не сподівався побачити своїх товаришів, вважаючи, що всі вони загинули.

Про що далі розповідає читачеві голова «Переправа» в «Василі Теркіні» Твардовського? На світанку дозорні доповіли, що бачать на річці маленьку чорну точку. Спочатку вони вирішили, що це тіло вбитого під час артобстрілу бійця. Однак сержант взяв бінокль і розгледів пливучу людину. Хтось пожартував, що перепливти річку в крижаній воді міг тільки Теркін. І правда, це виявився саме він. Василь доповів полковнику, що перший взвод цілий, чекає подальших вказівок і просить підтримки артилерійським вогнем. Теркіна переодягають у сухий одяг, змушують побігати, розтирають спиртом і дають йому всередину для зігріву. Вночі бійці відновили переправу, щоб битися заради життя на землі, а зовсім не заради слави.

Про війну

Наступна глава поеми Твардовського «Василь Тьоркін» містить міркування головного героя. Він вважає, що з приходом війни потрібно забути про все і бути тільки у відповіді за Батьківщину і за свій народ. У цей час необхідно бути одним цілим з усіма людьми. Про себе, вважає Теркін, потрібно також забути. Кожен боєць повинен бити німця, самовіддано битися і бути в повній готовності виконати наказ командування будь-якою ціною. Навіть якщо за це доведеться віддати своє життя. При цьому солдати повинні вірити в те, що нащадки будуть їм вдячні.

Теркіна поранено

Продовжуючи знайомство з головами поеми А. Т. Твардовського «Василь Тьоркін», ми дізнаємося про те, що її головному герою в один із зимових днів довелося налагоджувати зв’язок. У цей час Василь пересувався слідом за стрілецькою ротою. Раптово поруч з ним зашипів снаряд. Всі злякалися і впали на землю. Першим з усіх бійців піднявся Теркін. Він передав солдатам котушку і вирішив подивитися, чи не б’є ворог з розташованого неподалік погреба. Але там нікого не було. Він сам влаштував у цьому бліндажі засідку, вирішивши тримати оборону, використовуючи дві гранати.

Фашисти наближалися. За два кроки від себе Теркін помітив німецького солдата. Ворог кинувся на Василя і поранив його в плече. Теркін же вдарив німця багнетом. У цей час почався обстріл важкої артилерії.

Наприкінці цього глави поеми Твардовського «Василь Теркін» читач дізнається про те, що пораненого бійця знайшли радянські танкісти. Він уже стікав кров’ю і непритомнів. Танкісти врятували йому життя.

Про нагороду

У наступній главі поеми А. Т. Твардовського «Василь Тьоркін» читач знайомиться з міркуваннями головного героя про те, що йому зовсім не потрібен орден. Боєць згоден і на медаль. Ця нагорода знадобиться йому після війни, коли, повернувшись на батьківщину, він буде розповідати дівчатам про те, як колись ходив в атаку. Автор шкодує про те, що зараз у свої рідні краї Василь потрапити не може. Адже він бере участь у страшному, смертному, кривавому бою за життя на землі, а не заради слави.

Гармонь.

Про що розповідається в наступній главі поеми А. Т. Твардовського «Василь Тьоркін»? Читач дізнається про те, що після поранення і перебування в госпіталі боєць знову повертається в стрілецький полк до солдатів своєї першої роти. По дорозі його підібрала вантажівка, наступна на фронт. Колоні довелося зупинитися через сніговий затор. У вимушені хвилини відпочинку два танкісти дали Теркіну гармонь, яка залишилася від командира, який нещодавно загинув у бою.

Від звуків музичного інструменту всім бійцям стає тепліше на душі, і деякі з них пускаються в пляс. Танкістам навіть починає здаватися, що вони вже знайомі з Теркіним. Придивившись до нього ближче, вони впізнали в Василеві того пораненого солдата, якого врятували від смерті. Танкісти подарували Теркіну гармонь свого командира. Вони розуміють, що війна – це не час, коли потрібно ганьбити про загиблих і гадати, хто ж зможе вижити і повернутися додому.

Два солдати

Що стає відомо читачеві з наступної глави поеми А. Т. Твардовського «Василь Тьоркін»? Всього в трьох верстах від лінії фронту головний герой твору зайшов у будинок, де живе двоє людей похилого віку. Дід у минулому сам був солдатом. Теркін допоміг старому полагодити годинник і пилу. Жартами Василь виманив у старухи їжу. Нехотя вона дістала з своїх засіків сало і підсмажила чоловікам яєчню з двох яєць. Пообідавши і випивши спирту з фляги, два солдати завели розмову про побутові труднощі війни. Наприкінці Василь вклонився господарям і обіцяв, що німець обов’язково буде переможений.

Про втрату

Про що читач дізнається з наступного глави поеми Олександра Твардовського «Василь Тьоркін»? У цій розповіді йдеться про те, що товариш нашого героя втратив свій кисет. Це дуже засмутило його. Але Василь заспокоює бійця, говорячи про те, що той вже втратив рідні краї і сім’ю. Це і є головне засмучення. Про все інше шкодувати не варто. Теркін дарує товаришу свій кисет, помітивши при цьому, що їм ні за що на світі не можна втрачати Росію, за яку вони у відповіді.

Поєдинок

З сюжету «Василя Теркіна» Твардовського читач дізнається про те, що головний герой твору вступив у рукопашний бій з фашистом. Німець – людина сильна і спритна, велика і сита. Однак наш солдат не здається і не сумує. Німець вибив Теркіну зуби, а Василь підбив своєму ворогові око. Нашому солдату дуже важко. Він вже насилу володіє своєю пораненою правою рукою і знемог, але при цьому не здається. Фашист зняв з голови каску і почав битися нею. Теркін же зруйнував свого ворога незарядженою гранатою, оглушив і зв’язав його.

Василь задоволений собою. Він насолоджується військовою удачею і гордий тим, що йде по радянській землі і підганяє в штаб «мови», розуміючи, що кожен, хто попадається йому назустріч, радий тому, що Теркін повернувся з розвідки живим.

Послання від автора

Наступний розділ є своєрідним перепочинком у створеній автором «казці про війну». Адже слухати її добре тому, хто вже зміг перемогти ворога і повернувся додому. Твардовський каже, що солдату на війні хотілося б прочитати мирну казку. Однак до тих пір, поки рідний край продовжує залишатися в полоні, автор буде розповідати про війну.

Хто стріляв?

У цій главі автор веде розповідь про те, як після вчорашнього бою солдати знаходяться в окопах неподалік від позицій противника. На землю спускається літній вечір, що нагадує бійцям про мирний час і про селянську працю. Раптово лунає звук літака противника. Фашист кружляє над позиціями радянських солдатів. Смерть зовсім поруч. Проте вмирати нікому не хочеться. І тут автор твору почав міркувати про те, в яку пору року найкраще загинути на війні. У підсумку він приходить до висновку про те, що для цього не годиться ніяка пора.

Але тут на допомогу товаришам прийшов Теркін. Він встав, вистрілив по літаку з гвинтівки і підбив його. Василь став героєм. За це йому покладено орден.

Про героя

У наступній главі поеми її головний герой розповідає про те, як зустрів, перебуваючи в госпіталі, молодого солдата-орденоносця з-під Тамбова. Той натякав йому, що таких удальців, як він, на Смоленщині – батьківщині Теркіна, бути просто не може. Тепер Василь радий, що отримав орден. Він не хизується своєю малою батьківщиною, але при цьому пишається краєм, де народився і виріс, а також дорожить ним.

Генерал

У цьому розділі розповідається про друге літо війни. Йдуть бої на Волзі. Теркін перебуває в обороні і відсипається в окопі на березі річки. У полудремі йому чується пісня, в якій йдеться про річечку, здатну проповзти під колючим дротом і дістатися до його рідного села, передавши привіт і слова любові матері солдата. І тут його викликали до генерала для вручення ордена. Теркін відмовляється від належної йому відпустки, а додому вирішує поїхати в той час, коли армія перейде до звільнення Смоленська. Генерал погоджується з його словами, міцно тисне Василю руку, обіймає і дивиться солдату в очі. З ним він поводиться так, як поводився б зі своїм сином. Генерал тепло прощається з Теркіним.

Про себе

У цій главі автор розповідає читачеві про те, як зберіг у своїй душі отчий будинок, хоча залишив його ще в юності. Поет згадує ще не зранений війною ліс і літні гроші, рідний дворик і стіжку, що веде до колодязя. Він ототожнює себе з тими радянськими людьми, які залишили за межею фронту сім’ї і все те, що у них є рідного. Зараз край автора і Теркіна – його земляка, страждає в полоні. І за це вони обидва повинні тримати відповідь.

Бій у болоті

Взвод Теркіна бореться за населений пункт Борки. Вони вже третю добу ведуть бій у болоті, який здається їм безглуздим. Навколо голодно і сиро. Не можна солдатам навіть і покурити, адже весь тютюн розкис. І в цей час Теркін примудряється підбадьорювати товаришів. Він розповідає бійцям про те, що вони перебувають серед своїх і на рідній території. Крім цього солдат захищає радянська артилерія. На думку Василя, все не так вже й погано. А це болото можна порівняти з курортом. Слова, сказані Теркіним, розвеселили бійців, після чого вони без особливих зусиль зайняли селище.

Про любов

У наступному розділі поеми автор міркує про те, що кожного солдата неодмінно проводжала на війну жінка. Її любов завжди підбадьорює, прославляє, застерігає і засуджує. Дружини солдатів ніколи не скаржаться у своїх листах на те, як їм важко жити. І ці вісточки з дому творять з бійцями справжні дива. Автор стверджує, що любов набагато сильніша за війну, і закликає жінок частіше писати чоловікам на фронт. Також поет звертається з проханням до дівчат, щоб ті придивилися до героя поеми і полюбили його.

Відпочинок Теркіна

З наступного розділу читач дізнається про те, що рай для солдата – це те місце, де він може відіспатися. У такий мирний будинок і потрапив герой Твардовського. Тут є тепла піч і спальня з ліжком, застелена чистою білизною. У цьому «раю» не потрібно сидіти в одязі, різати хліб багнетом і класти гвинтівку біля ніг, а також прибирати ложку за гомілку чобота. У такій чистоті Василю стає незатишно. Йому часом навіть починає здаватися, що він знову опинився в госпіталі. Боєць продовжує думати про тих, хто перебуває на війні, і через це не може заснути. Однак до перемоги радянська армія ще не прийшла. Саме тому Теркін знову вирушає на передній край. До закінчення війни йому доведеться відпочивати лише в дорозі і там, куди його призведе випадок.

У наступі

У наступному розділі розповідається про те, що бійці вже дуже пообвиклися перебувати в бороні. Однак прийшов наказ, згідно з яким армії потрібно перейти в наступ. Молоді солдати намагаються рівнятися на Теркіна. І це, незважаючи на те що йому теж страшно, лежачи на землі, чекати чергового розриву. Лейтенанта, який біжить попереду в атаку, важко поранило, і він помер прямо на полі бою. І тоді Теркін повів солдатів вперед. Але його теж важко поранили.

Смерть і воїн

У цьому розділі автор розповідає читачеві про те, як до Теркіна, який стікає кров’ю, прийшла смерть. Вона кликала його з собою, лякала каліцтвом і говорила про те, що війна буде йти ще дуже довго, так що сенсу в житті ніякого немає. Однак Василь не здавався. Він ще бажав побачити перемогу і, повернувшись додому, погуляти з живими людьми.

Знайшла бійця похоронна команда. Його поклали на ноші і віднесли в медсанбат. Весь цей час смерть була поруч. Але коли вона побачила, що живі добре піклуються один про одного, пішла.

Теркін пише

У цій главі йдеться про той час, коли Василь перебуває в госпіталі.

Він пише своїм однополчанам про те, що вижив, і що його нога вже заживає. Після госпіталю Теркін мріє знову повернутися в рідну частину, яка стала для солдата домівкою і сім’єю. Василь хоче дійти разом зі своїми товаришами до самого кордону, а якщо це не вийде, то зустріти свою погибель серед однополчан.

Теркін-Теркін

Після одужання Василь знову опинився у своєму полку. Однак зараз він відчуває себе абсолютно чужим. І тут хтось запитав: «Де Теркін?» Першим на запитання відгукнувся незнайомий рудий боєць. У Теркіна-старого в душі зачаїлася образа. Він вирішив до кінця з’ясувати, хто ж з них справжній. Виявилося, що нового солдата звали Іваном Теркіним. Він нагороджений двома орденами. А через те, що Іван підбив на одну ворожу машину більше, він упевнений, що книга про бійця написана саме про нього. Інше ж ім’я автор придумав лише для рими. Як вирішили свою суперечку герої «Василя Теркіна» А. Т. Твардовського? Залагодив конфлікт старшина. Він оголосив про те, що у кожної роти зараз буде свій Тьоркін.

Від автора

У цьому розділі поет спростовує чутки про смерть улюбленого всім героя. Він говорить про те, що Теркін живий, а не чути про нього тільки через те, що він воює на Заході.

Дід і баба

Герої, з якими читач познайомився в голові поеми Твардовського «Василь Теркін» – «Два солдати», знову зустрілися при наступі радянських військ. Дід і баба сиділи в погребі, ховаючись від пострілів, коли почули голоси розвідників, серед яких був наш боєць. Старі прийняли Василя як рідного сина, нагодувавши його салом. Теркін запевнив їх, що радянська армія назад більше не відступить. Він пообіцяв привезти з Берліна годинник, який у людей похилого віку відібрали німці.

На Дніпрі

Створивши збірний образ Василя Теркіна, Твардовський стверджував, що протягом всієї війни його герой не переставав відчувати власну провину перед рідною землею, яка перебуває в окупації. Соромно йому було, що його не було серед тих, хто звільняв рідне село. Фронт продовжував просуватися до Дніпра, де на світанку, на самому результаті бабиного літа, відбувся бій. Наші війська успішно форсували річку. При цьому вони брали в полон німців, які практично не чинили опору цьому.

Образ Василя Теркіна в поемі Твардовського до цієї глави вже встиг зазнати суттєвих змін. У цьому бійці ми бачимо досконалу іншу людину – спокійного, досвідченого, який вже встиг втратити багатьох і багато чого.

Про солдата-сироту

Радянська армія продовжує свій наступ. Бійці, які звільняють місто за містом, вже як про щось реальне мріють про взяття Берліна. Провівши аналіз «Василя Теркіна» Твардовського, стає зрозумілим, що популярність головного героя поеми стала йти на спад. У пошані він був у ті часи, коли йшов відступ армії. У той період Василь піднімав настрій бійцям. Зараз же ця роль відведена генералам.

Стає зрозумілим, що війна в «Василі Теркіні» Твардовського наближається до свого завершення. Жителі європейських столиць з радістю зустрічають визволителів. Однак простий солдат не перестає думати про рідне село.

Один із земляків автора осиротів. Його будинок спалили, а сім’ю вбили. Про це він дізнався під час наступу під Смоленськом, коли відпросився з побування в рідне село Червоний Міст. Солдат мовчки повернувся в частину і, тримаючи в руках тарілку з холодним супом, плакав. Автор закликає читача не прощати фашистам цих сліз, дійти до перемоги і помститися за горе, принесене німцями.

Дорогою на Берлін

Війна в поемі Твардовського «Василь Теркін» все більш наближається до кінця. Радянська армія знаходиться в чужому краю, де солдатам незвична червона черепиця і чужа мова.

У напрямку на схід йде народ. Це британці, французи і поляки, які доброзичливо дивляться на російських солдатів-визволителів. Тут же бійці зустрічають російську жінку, яка повертається за Дніпро, до свого зруйнованого двору. Теркін дає йому коня зі збруєю, вівцю, корову і різне домашнє начиння.

У лазні

Справжнім вітчим будинком на чужині стає для солдатів російська лазня. Вона приносить їм масу задоволення. Шкодують бійці тільки про те, що воду їм доводиться брати з чужих річок. Однак автор зауважує, що на війні буде гірше, якщо солдати стануть митися, наприклад, під Москвою.

У лазні всі роздягаються, і відразу стають видні на тілі всі поранення. Вони є відмітинами війни. На гімнастерках, які бійці надягають після лазні, виділяється велика кількість медалей. Солдати жартують, що це ще не все. Адже попереду їх чекає останній рубіж.

Від автора

У цій главі автор прощається з Теркіним. Після війни він став не потрібен, оскільки настав час іншої пісні. Але створена Твардовським «Книга про бійця» дорога йому. Адже Теркін є болем поета, його відрадою, відпочинком і подвигом. Все написане автором повинно було порадувати читача.

Аналіз поеми

«Василь Теркін» Твардовського по праву знаходиться в списку найзначніших творів російської літератури, написаних у другій половині 20-го ст.

Поема включає в себе 29 глав. Кожну з них можна розглядати як самостійний твір. У книзі міститься багато ліричних відступів. При цьому її форма і зміст наближені до народних оповідей.

У поемі можна виявити цілий сплав жанрів, епосу та лірики. Віршована форма твору багата гумором і патетикою, замальовками фронтового побуту і героїчних боїв, невимушеним жартом і трагізмом. Є тут народна мова і високе ораторство. Саме тому твір часом називають зовсім не поемою. Його можна вважати народною книгою. Твардовським був придуманий загальний жанр і обрана військова тема. Причому автор показав війну від самого початку до кінця.

З ліричних відступів нам стає зрозумілий образ автора. Читач усвідомлює, що поет дуже любить свого героя.

Весь сюжет твору несе в собі високу ідейну думку. А простота поетичної мови, яка близька до народної, робить поему зрозумілою всім людям. Від віршів Твардовського ставало тепло бійцям, які перебували на полі бою. Невичерпну душевну енергію вони дарують нам і зараз, по закінченні багатьох років.

Що стосується характеру головного героя, то його автор розкриває своєму читачеві поступово. Проходячи шлях від голови до голови, Теркін постає нам з різних сторін. Часом він виявляє справжню сміливість і мужність. Це читач бачить у голові «Переправа». При описі того, що відбувається на війні, автор не перестає підкреслювати те, що радянські солдати не є героями від народження. Вони прості молоді хлопці, причому багато хто з них одягнув військову форму вперше. Проте їхні обличчя висвітлює героїзм.

Твардовський підкреслює свою думку про те, що подвиг, здійснюваний цими молодими бійцями, є не чим іншим, як продовженням ратних успіхів їхніх дідів і батьків, які брали участь у війнах минулих століть.

Участь Теркіна в боях автор висвітлює використовуючи напівжартівливу форму. При цьому він розповідає про мрії свого героя, який хоче скоріше повернутися додому. Василь не проти отримати нагороду, але при цьому проявляє скромність. Найбільше йому хочеться своєю медаллю справити враження на дівчат.

Після життєрадісних сцен, в яких описуються мрії Василя, автор переходить до описів страшного бою. Цим він прагне підкреслити, що шлях до щастя лежить через боротьбу, а також вказує на зв’язок долі кожної людини з майбутнім країни.

У поемі автор зібрав народну радість і горе. Знайти тут можна і суворі, а також скорботні рядки. Однак найбільше у творі народного гумору, що утверджує величезну любов до життя. Деколи здається неймовірним, що розповідь про найважчу і найжорстокішу війну, яка тільки була в історії народів, буде звучати настільки життєствердно. Але Твардовський у своєму «Василі Теркіні» успішно впорався з подібним завданням.

Твір з дивовижною яскравістю і правдивістю малює реальну картину життя і боротьби народу в суворі роки війни. При цьому автор постійно звертає погляд читача в майбутнє. Він згадує і про той список золотої слави, в який нащадки внесуть безіменних героїв, які віддали свої життя для перемоги.

Епічність поеми, а також її оповідний характер викладу сюжету чудово уживаються з високим ліричним початком, який опісля буквально пронизує всі розділи. З найбільш задушевними думками автора читач знайомиться і в описах бою, і в розповіді про жінку, яка проводжає солдата, і в тій розмові, яку Теркін веде зі смертю. Таким чином, ліричний та епічний початок у творі єдині та нерозірвані.

Поема Твардовського «Василь Теркін» не один раз перевидавалася. Існує безліч її перекладів різними мовами. І в наші дні її охоче читає і старше покоління, і молодь.